СНІГОВИК"
усю ніч у лісі мело, і всі звірі поховалися. Уранці метелиця вщухла, і гномик Джем вийшов у двір, щоб прибрати снігові замети і звільнити дерева й кущі від снігу. Раптом Джем почув чийсь голос.
- Привіт! - гномик озирнувся і побачив за ялинкою своего друга Іванка.
- Доброго дня, Іванко! - весело промовив гномик. Він кинув лопату і побіг назустріч другу, щоб його обійняти. Хлопчик підставив свої долоньки, і гномик стрибнув у них.
- Іванко, ти прийшов до мене в гості? - запитав Джем.
- Так, - відповів хлопчик, я хочу зробити і подарувати тобі сніговика. Подивися, скільки снігу навколо - ми скачаємо три снігові кулі й у нас вийде сніговик. Джем погодився, і маленькі друзі почали липити сніговика. Цілу годину вони катали снігові кулі. Потім склали їх і стали дивитися.
- Йому потрібен ніс, Іванко, - сказал гномик.
- Неси морквину, - промовив хлопчик.
До них вже біг Зайчик, якиий тримав у лапках велику морквину. Хлопчик подякував, узяв морквину і встромив у снігову кулю. Раптом сгіговик ожив и відкрив очі. Він побачив гномика й запитав:
- А ти хто?
- Я лісовий гномик Джем відповів той.
- А я Сніжок - справжнісінький сніговик.
- Ні, не справжній, - сказав їжачок і побіг у будинок, щоб винести відерце. Іванко надів його на голову сніговикові.
- Тепер ти справжній сніговик, - сказав Зайчик і простягнув йому невелику мітлу.Сніговик взяв мітлу, озирнувся на маленьких друзів і сказав:
- Дякую усім. Тепер я справжній сніговик і щасливий, що у мене з явилися друзі.