Залюблю тебе до сказу
Шквалом пестощів язика.
Вкрай грайливо, не відразу,
Щоб ти в біса й чорта кликав
/Та не пошепки, щоб з криком/...
Щоб тремтів, як від ознобу,
Від гри в чуйність без упину
Та й кінчав в гортань-стидОбу
Геть вдавивши в пОстіль спину
/З хрипким стогоном: "Я гииину"/...