згадалося ненароком про одного літнього чоловіка, з яким я мав честь та нагоду познайомитися.
Це було по дорозі до бабусі в Луганськ (область).
Я їхав з мамою потягом Кременчуг-Дебальцево. 2004-ий.
З цим чоловіком ми сиділи в одному плацкарті.
Він познайомився з нами, хоча розмовляв більше - зі мною, мамі не хотілося з ним спілкуватися, хоча він був дуже добрим та вічливим.
Василь-Юрій Кривень.
- Яким же іменем вас краще називати? - Запитав я його
- Можна Василь, так мене всі кличуть. Хоча Юрій - це в честь мого діда.
Як потім пан Василь розказав і показав - він був редактором газети. Їхав він ховати брата, десь під Дніпром; їхав він електричками і по максимум економними шляхами. Це був його 3-ій чи 4-ий пересадний потяг.
Виїхав Василь-Юрій зі Стрию, Львівської області, де і проживає і працює.
Він подарував мені примірник Газети, редактором якої він був. "ЗАГРАВА".
Було пізно. Мама сиділа і щось слухала по радіо (влаштоване в вагоні) і також нашу (мою) розмову з дідом Василем та ще й - Юрієм!
Потім, вона мені висловлювала свій подив від цього "діда" та хмикала моїй певній зацікавленості Ним.
Так. Це був дідусь. Років - за 80. Але дужий іще чоловік, з чудовими сивими козацькими вусами. Точніше, такими вусами - як їх носили посивілі від прожитого козаки-кобзарі.
Близько року-пів року до цього (їхав я в тривожному лютому 2004-го), я прочитав монографію, книгу про Нестора Махна - і він став моїм кумиром.
І от. Невзначай, Пан Василь розповідає про своїх бабусь, дідів і згадує дуже цікавий випадок про те, як Нестор Іванович Махно відплатив одному із своїх добровольців - за смерть доброго і невинного чоловіка, вбитого вайлуватим вояком. Вбитий чоловік - був братом його, В.-Ю. Кривеня, діда! Махно застрелив винуватця...
Так і закінчилося моє особисте пряме знайомство з Василем Кривенем.
Приїхавши додому, я через деякий час відкрив з ним листування. Спочатку написав листа в редакцію газети (але на ім'я В.-Ю. Кривень), а потім вже, з його першого листа-відповіді та прохання в ньому - став писати на його домашню адресу.
Чудовий чоловік, був пан Василь-Юрій!
Його листи - були насичені мудрістю, знанням, патріотизмом, мудрими висловами та наукою. Це були не листи - А спражні Есеї! Твори, зразки високого мистецтва написання листів!
Всього я маю їх 3. в останнє - пан Юрій подарував мені Листівку, стару, з богоматір'ю, не підписану. (І це якраз - ДОБРЕ). Далі листування обірвалося. Чи то я довго не писав. Чи то...
Як би не було - я Його знаю. Я знайомий з цим чоловіком. Сподіваюся, Він - зустрівся мені не випадково. Я збережу його листі поки зможу. Впевнений - якось особа Василя-Юрія Кривеня - стане значимою для когось іще, опісля мене.