Ти барвiночку блакитний,
Пелюстки шовковi,
Ти кохана моя квiтка –
пам'ять колискова ...
Як кохав мене мiй друже
поки цвiли квiти,
зАраз - дивиться байдуже: -
Куди-б мене подiти...
Та коротка пам'ять в нього –
пелюстки зав’яли,
Лиш барвiнок на могилi –
Пам'ять зберiга-а-є...
Ти могильна квiтка вiчна,
пам'ята кохання,
Вiрне любе чоловiчне –
з вечора до ра-а-ння... -
сумна пiсня та дiвоча
раптово згадалась
...i про ту чудову квiтку,
що вдалi зосталась ...*******
**************************************