С нами этим летом, сценарий, укр

ЛОГЛАЙН: Двом друзям, що полюбляють реп й кататися на авто, кортить незалежності – від чужих думок, бажань, вимог та умовностей.  Але вмираюче село, в якому вони живуть, вирішує їх долю по-своєму.


З НАМИ ЦЬОГО ЛІТА
СЦЕНАРІЙ


НАТ. ПОЛЬОВА ДОРОГА – ДЕНЬ

Дорогою, здіймаючи пиловий шлейф, мчать старенькі „Жигулі”, за кермом яких сидить хлопець – Діма, на прізвисько Казан (20). З авто голосно лунає танцювальна музика.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

Казан, відкинувшись у кріслі, випростав в сторони обидві руки. Некерована автівка, долаючи на швидкості погану дорогу, підстрибує на горбах й «ловить» ями. Поряд з кермом  сильно гойдається плетений макраме мотузок з двома міні-компактдисками, що висить на салонному дзеркалі . Казан залишає забавку й береться за кермо лівою рукою, а правою робить різні рухи: барабанить по коліну в такт музиці, розмахує, склавши пальці «козою», б'є повітря.


НАТ. ПОЛЬОВА ДОРОГА – СЕЛО - ДЕНЬ

Недалеко попереду руху авто, в тіні дерев стоять крайні хати села. Автівка Казана, дещо скинувши швидкість, під гуркіт музики в'їзджає до населенного пункту, проїздить ще метрів п'ятсот по розбитому асфальту сільської вулиці і зупиняється біля будівлі сільмагу з великою заскленою вітриною, частково завареною дистами металу.


НАТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Казан залишає авто, не вимкнувши музику, що продовжує розривати сільську тишу вже реп-бітами. Хлопець підтягує обвислі джинси, озирається навкруги, спльовує і бадьоро заходить до крамниці.


ІНТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Казан відчиняє другі двері і входить безпосередньо до зали магазину – радянської, неремонтованої, з таким же старим, радянським обладнанням, тісно заставленим різноманітними продовольчими товарами. На старому ж холодильнику стоїть працюючий радянскьий телевізор, на екрані якого йде випуск новин. В приміщенні, крім продавчині – Свєти «Шляпи» (21) – нікого немає. Дівчина сидить за прилавком та їсть морозиво. На появу покупця вона реагує лише лінивим поглядом.

КАЗАН
Вкусне? Прівєт. Ти шо, постоянно тепер?

ШЛЯПА
В смислі?

КАЗАН
Робиш, в смислі, без вихідних?

ШЛЯПА
Ти такий странний. А шо, в мене вибор є? Ліля уїхала, він сказав, тай роблю. А ти шо – помогти рішив?

КАЗАН
Помогти? Нє, канєшно. Просто не понімаю…

ШЛЯПА
Шо ти там не понімаєш?
 
КАЗАН
Та нє. В смислі, шо ти тут ловиш, в цього казла?

ШЛЯПА
Ти, як моя мама. Тіки ти – не моя мама. Кажи, шо хтів і іди давай.

КАЗАН
То мороженко вкусне? Нє, я сєрьйозно.

ШЛЯПА
Вкусне. Можеш мені ше купити. Давати, чи як?  Скіки? Кажи.

КАЗАН
Скіки даси. Не знаю. Шість давай. Всім по два: тобі два, мені і мамки.

Продавчиня дістає з морозильника морозиво і кладе його на прилавок.


НАТ. ВУЛИЦЯ БІЛЯ СІЛЬМАГУ – ДЕНЬ

Вулицею, одягнений в яскравий спортивний костюм, йде невисокий юнак кавказької зовнішності. Це – Джан (18), друг Казана. Джан слухає, голосно вмикнувши її на телефоні, ту ж саму музичну композицію, що й Казан. Музика, зливаючись зі звуком з автівки Казана, створює стереоефект. Джан посміхається цьому, та тут він доходить до фасаду магазину, де стоїть авто друга, і посмішка спадає з його обличчя.

ДЖАН
Він шо, гоніт?!

Джан швидко заходить до магазину.

ІНТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Продавчиня сидить на прилавку і сміється. Казан стоїть поряд з нею і похитується взад-вперед.

ШЛЯПА
(закусивши нижню губу)
А, може, й да. 

До торгівельної зали входить Джан.

ДЖАН
А ти вже й тут.
(тисне руку Казану)
Прівєт, Свєта. Ти всьо ше королєва..?

Джан робить язиком специфічний рух зсередини щоки.

ШЛЯПА
Пішов ти вон, обізяна!

ДЖАН
Абізяна? Нє, Свєта, я наоборот, зоофіл – мені такі, як ти нравляця.
(сміється)
Ти шо, обідилась, Свєта? Я ж тільки хотів узнать, чого тебе Шляпой називають. Не сердись так.
(Казану)
Шо, пашлі. Завис тут, романтік.

КАЗАН
(Шляпі)
Скіки з мене?

ШЛЯПА
Шість? Сорок чітири.

Казан протягує п'ятдесят гривень й бере чотири пачки. Джан дивиться на Казана, на Шляпу й на дві пачки морозива, що залишилися на прилавку.

ДЖАН
(смієтся)
Ти шо, її ше морожкою угощаєш? Ну ти тіп! Її Кока вже угостив. Да, Свєта?
(сміється, Шляпі)
Здачу давай.

Дівчина показово бере з з шухляди й кладе на прилавок решту.

ДЖАН
Ти повидєлуйся, то щас ше чек будеш пічатати.

Джан забирає з прилавку решту й дві пачки морозива та йде до виходу. Казан мовчки дивиться на Джана, потім, винувато, на Шляпу й залишає крамницю слідом за другом. Шляпа спокійно споглядає на хлопців, а, після того, як за Казаном зачинилися двері, дістає з морозильника ще одну пачку морозива, розпаковує її й починає їсти.


НАТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Казан та Джан сидять на лавці збоку сільмагу та їдять морозиво.

ДЖАН
Тобі, я бачу, з грошами вобщє нізя. Поняв? О, Посол! Морожено будеш?
(Казану)
Дай йому, в тебе аж три, а в мене одне тіки.

До них підходить чоловік в охайному костюмі, при краватці та ретельно відпрасованій сорочці – місцевий алкоголік на прізвисько «Посол» (50). Лише пом'яте лице й відсутність взуття, яке йому заміняють діряві шкарпетки, свідчать, що з чоловіком не все гаразд.

КАЗАН
Прівєт, Посол

ПОСОЛ
Салю. Коман сава, камрады?

КАЗАН
Яка ше сова? Скажи, лучє, шось по-арабськи, Посол. Держи.

Казан протягує Послу морозиво. Той розпаковує й, тримаючи упаковкою стаканчик, надкушує один раз.

ПОСОЛ
Грацие милле. По-арабски ждёшь? Шалом, селяне. Оно? Киваете. Что ж вы киваете, бездельники? Работать! Арбейт гехен!

КАЗАН
Шляхта не працює.

ДЖАН
От імєнно. Ти ж сам бухарь і нічо не робиш, Посол. То шо ти нас учиш? Блін, із-за тебе…

У Джана падає на землю морозиво. Він дивиться на нього, а потім відкриває іншу пачку.

ПОСОЛ
Я плохой пример, но послушай, что уважаемый человек говорит, это - полезно. А скажу, селяне, вот что: село – не место для жизни человека.

КАЗАН
Не трогай село. Тут умопомрачітєльно харашо жити. Я от нікуда звідси не поїду. А де твої туфлі, Посол?

ДЖАН
А вони були? Ну ти смішний. Носки зато надів, -  поняв? - бивший інтєлігєнт. Босий, а умнічаєш, як цей… як Троцкій. Поняв? Чи як його там?

Посол дивиться на свої ноги, рухає пальцями, потім роздивляється ноги хлопців і тикає рукою з недоїденим морозивом на кросівки Джана.

ПОСОЛ
У тебя же «Адидас»! А Троцкий что говорил?

ДЖАН
Шо?

ПОСОЛ
 «Кто носит фирму Адидас, завтра Родину продаст».

ДЖАН
Ей, ти, акуратніше. Не трогай святе.

КАЗАН
А ти реально при параді.  Тебе Бруслі не грохне за них?

Казан дивиться на кроссівки Джана, а потім на свої капці, надіті на білі шкарпетки.

ДЖАН
Всьо на мазі.  Начинаєм нову жизнь. Поняв?

ПОСОЛ
В селе новую жизнь? В селе, с его средневековыми условиями быта и тиранией традиции? В этом склепе для...

ДЖАН
Ти достав, Посол. Валі вже.

ПОСОЛ
Вот так, селяне. Не хотите слышать голос разума, так дайте хоть червончик - опохмелиться. Ай нид хэлп.

ДЖАН
От і вся твоя мудрость: дайте похмілитися. Нема дєнюжки, Посол. Їж, луче, морожено, а то розтане. Село – це сила, - поняв? - і за селом будущє. Оце голос разума желєзобєтонний. Запиши собі, -поняв? - і пользуйся, пока я добрий.

КАЗАН
(протягує Послу гроші)
На.

Посол бере у Казана купюру і дивиться на неї. Джан оглядається на Казана трясе головою й скептично посміхається.

ПОСОЛ
Мазепа. Вот он тоже говорил: «Тихо, селяне, земля будет наша!». Понимаете, селяне? Наша. И в Швецию вас тянул. А вы ж нет, не надо вам Швеции - давай вам село. Вот вам и село. Дайте червончик – похмелиться.

ДЖАН
Який Мазепа? Ти глючиш, Посол. Вже ж дали, - поняв? – іди, похмєляйся. Пашлі, Казан, а то цей попрошайка замахав.

КАЗАН
Пішли. Тіки до мамки заїдем. Пока, Посол.

Посол, не звертаючи на хлопців увагу, швидко йде до магазину. Друзі дивляться на нього і направляються до «Жигулів» Казана. Перед самими дверима крамниці Посол розвертається.

ПОСОЛ
Убирайтесь отсюда, придурки!!! Гэть!!!

Казан та Джан озираються на кумедного чоловіка. Джан показує тому середній палець. Посол розвертається й заходить до магазину. Хлопці сідають в авто.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

Казан сідає за кермо. Джан вмощується у кріслі й виставляє ноги на панель «Жигулів».

ДЖАН
Нашо ти цьому дуріку бабки дав?

КАЗАН
Не знаю. Попросив, та й дав. 

ДЖАН
От ти тіп. Поїхали. Включи шось друге – це вже не колбасить.

Казан знаходить інший трек, робить гучніше і вони їдуть.


ІНТ. СІЛЬСЬКА ШКОЛА – КОРИДОР - ДЕНЬ

Школа досить нова і доглянута. Із дверей спортзали до коридору виходить Джан. За ним з'являється юнак, який виглядає, як брат-близнюк Джана, Але, це його старщий брат Руслан. Він веде уроки фізкультури та праці в школі і відомий в селі як Бруслі (29).

ДЖАН
Та ти мене достав! Поняв?

БРУСЛІ
Це ти мене дістав! Шукай роботу, репер, бляха! Досить вже дурачком рости!

В коридорі з'являється Казан. Він підходить до братів та тисне в привітанні руку Бруслі.

КАЗАН
Прівєт. Чо кричите? Бруслі, тебе мамка зве. 

БРУСЛІ
Дякую, Діма.
(Джану)
Ти мене зрозумів? Давай, ворушись. Двігай тєлом, репєр, а то «адіки» заберу.

Бруслі покидає друзів і йде коридором туди, звідки прийшов Казан. Джан кривляється йому вслід.

КАЗАН
Шо він тебе?

ДЖАН
Заколупав, - поняв? - каратіст недодєланий. Угрожає він мені. Ти всьо? Поїхали. Блін, Посол правільно каже – валіть отсюда нада. Поняв? Як достало це всьо.

КАЗАН
Чого валіть зразу? І тут нормально. Живи собі, радуйся, получай удовольствіє.

Джан робить рухи руками та ногою, імітуючи удари карате.

ДЖАН
Нада трєніруватися. Поняв? Він мені: «Шо ти?”. А я такий: „На!”. Поняв? Буде тобі - „двігай тєлом”.

На останньому слові Джан робить удар ногою, але не розраховує відстань до стіни й сильно забивається. Він стогне та плигає на одній нозі, трясучи іншою, забитою. Казан сміється. Джан сідає на підвіконня, знімає кросівок і розглядає його. Потім розминає пальці на нозі і взувається.

КАЗАН
За Брусліка стіна отвєточку держить.

ДЖАН
Чо ти прикалуєшся. Кроси чуть не покоцав. Поняв? Пашлі.

Хлопці йдуть коридором. Джан - трохи припадаючи на забиту ногу. Казан і собі починає імітувати східне єдиноборство – плигає, розмахує руками та ногами.


НАТ. СІЛЬСЬКА ШКОЛА – ДЕНЬ

З будівлі виходить Бруслі, а через якийсь час і дві жінки, одна з яких – шкільна вчителька похилого віку, а інша, молодша, – мати Казана (37), яка є директоркою цієї школи. Бруслі та жінки разом доходять до воріт, де стара вчителька з ними прощається, а мати Казана та Бруслі йдуть разом далі.

БРУСЛІ
І що тепер?

МАТИ КАЗАНА
Якби я, Руслан, знала. Вас, навєрно, розкидають по району, хто захоче. Ой. Ну це вже давно треба було зробити. Я казала. І так вони нам дали стільки врємєні.

 БРУСЛІ
Дали часу? Ви ж несерйозно? Та боротися треба – писати, звертатися.

МАТИ КАЗАНА
Нема тобі чим занятися? Вони там всьо вже порішали. 

БРУСЛІ
Та не може бути, щоб вже все! Я сам міністру напишу. Село ж без школи безперспективне. Дитсадок забрали, фельдшерський забрали, школу тепер. Хто тут залишиться після цього? Старі одні?

Мати Казана на секунду зупиняється, задумливо, ніби щось згадавши, прикладає руку до грудей, але потім махає нею й спокійне йде далі. Вона не дивиться на Бруслі, а той продовжує щось говорити. На перехресті дмректорка щось каже підлеглому і йде прямо, а фізкультурник звертає у вулицю.


НАТ. АВТО КАЗАНА - ДЕНЬ

Авто Казана якийсь час їде по селу, а потім з'їзджає на ту ж грунтову дорогу, якой Казан раніше в'їзджав у село.


ІНТ. АВТО КАЗАНА - ДЕНЬ

В салоні неголосно грає реп. Казана веде авто, дивлячись не на дорогу, а на друга. Джан сидить у звичайному, нормальному положенні й щось шукає в телефоні.

ДЖАН
В нас вже дєвятсот восімсят три! Йоу. Ше сімнацить любітелів олдскульного репа, - поняв? - і ми - тисячніки. Чувак, прікінь!

КАЗАН
Та да. Але шо-то з того пока ніяк. Безпонтово, в смислі. Нада шось солідне замутіть. 

Джан складає руки пістолетами і виставляє їх вперед. На його обличчі відображається доволі смішна гримаса.

КАЗАН
Ти опять про це. Яйця собі не відстрель.

ДЖАН
Нє, ну а хулі? Єслі ми репєри, - поняв? - то нада ж соотвєтствувати по-повній, - поняв? – ганста, тьолочки, всі дєла. Є, є, ага, ага.

КАЗАН
Тебе ж Бруслі уб'є, єслі шось.

ДЖАН
Та пашол він зі своїми угрозами. Поняв? Роботу шукати. Яка робота? Може, ше мєтал начатии собирати? Вобщє не уважати себе? Нада по гангстєрській тємі ярчє шевелитися. Поняв? Репчик - значить ганста.

КАЗАН
То шось тоді сочіняти нове. Ти ту прогу дивився, шо я казав?

ДЖАН
Да, нічо така. Коє шо вже здєлав. Я в поісках. Поняв? Нащупую тєму. Єслі б ше мене цей каратіст, - поняв?- не отвлікав. Він же і старіків накручує. Самому тріцатнік уже, - поняв? - а він тіки й баче, шо в школі та дома, нікуда не ходить. То хоче, шоб і я сначала запахувався,  - поняв? - а потом дома, як він, сидів - козюлі об крєсло витирав під тєлік? О, кстаті, шмалі не хочеш? Мішина. Бутилку тіки треба десь взяти.

Джан дістає з кишені білий паперовий комок і підкидає його в руках.

КАЗАН
Не буду я цю труху. Ти сам взяв, чи він дав?

Комок з рук Джана падає під ноги. Джан починає його там шукати, знаходить і ховає в кишеню. 

ДЖАН
Дав. Я не просив даже. Поняв?

КАЗАН
Я тобі кажу, Джан, -  він тебе підсажує.  Сначала бесплатно, - «На, Джанчик, покури», - а потом будеш купляти в нього. Або сам полізеш якось, шо він піймає, то, або голову відірве, або -Бруслі скаже, то той тебе конче. Чи, вообще, як Маля будеш – ногу відріжуть, підеш піратом по селу бродити. Завязуй з цим.

ДЖАН
Та ладно кошмарити, я ж по льогкій. Трохи врива не повредить. Поняв? О, Казан, а ви корову продали?

КАЗАН
Мамка шось там занімалася. А шо? Хоч корову?

ДЖАН
Мої хочуть купити собі. 

КАЗАН
Я не знаю. Сам спитай. О, чуєш…
 
ДЖАН
Переночуєш.

 КАЗАН
Та нє, слухай, всьо врємя забуваю: а чо твій Бруслі так виглядить, як наче ви одногодки?

ДЖАН
Воно тобі нада?

КАЗАН
Та скажи. Сєкрет якись, чи шо?

ДЖАН
Ой, блін, сєкрєт. Та він, корочє, яйцями вдарився в дєтстві сильно, - поняв? - і там шось в нього, проблєми якісь, начались. Ну, якесь замєдлєніє роста. Поняв? Тіки йому не говори, шо я сказав, а то начне пінитися.

КАЗАН
Оце пацану не повезло.

ДЖАН
Ну чо, він зато каратістом став,  - поняв? - шоб не трогали. Нє, він нормальний, тільки доставати любе.  Поняв?

КАЗАН
А з тьолками він як?

ДЖАН
Блін, тобі нема про шо говорити більше? Ніяк. Як? Дома сидить. А він же не такий мачо, - поняв? - шоб вони до нього самі ходили. Не знаю, карочє, він шифрується на цей щьот. В інстітуті як учився, - поняв? - то привозив якусь пару раз. Я її сразу, як побачив, - поняв? – видно, шо шалава конкрєтна, а він на ній ше женитися хотів. Вообщеє не вдупляється. А мене ше, - поняв? - дурачком називає. Такий красавєц, як ти з Шляпою.

 КАЗАН
А шо я з Шляпою?

ДЖАН
Надєюсь, шо нічо. Бо такий позорняк, - поняв? – мені, напрімєр, вобщє не по тємі. Нє, Шляпа сімпатічна, канєшно. Але мені б така сімпатічна, напрімєр, не вперлася. Поняв? Кока казав, шо вона сама попросила. Поняв ти? А ти до неї подкатуєш.

КАЗАН
Та нічо я не підкатую.


НАТ. ШОСЕ – ДЕНЬ

Авто Казана виїзджає з грунтової дороги на шосе, вздовж якого немає нічого іншого, крім безкраїх полів та рідких посалок листяних дерев. Автівка набирає швидкість і мчить по майже пустому шоссе.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

В заднє скло видно, як розкривається від руху простір полів, як мерегтить розмітка на дорозі, як, віддаляючись, стоять стіною дерева лісополоси, і лише на небі застигли масиви хмар.

ДЖАН (З/К)
Твої проблєми, чувак. Дивись собі, як хочеш. Поняв? Шляпа, жінка Казана, - тоже варіант.
(сміється)
Шо-то я голодний. До баби Люби поїхали,  по пірожку хоть схаваєм. Єсть в тебе ше лаве, чи всьо роздав уже?

КАЗАН (З/К)
Трохи є. До Сарая заїдем сначала - бєнза вже голяк.

ДЖАН (З/К)
Може він і дєнєг дасть? А Вася, по ходу, до твої мамки конкрєтно,  - поняв? - шо тебе так спонсірує.

Казан нічого не відповідає, робить музику голосніне й додає швидкості. Джан, а потім і Казан, повторюють слова музичної композиції. Потім вони виставляють кожний зі свого вікна руку, якими роблять замислуваті рухи, копіюючи ті, що  використовують репери під час виступів на сцені та в кліпах.


НАТ. АВТОЗАПРАВНИЙ КОМПЛЕКС - ДЕНЬ

«Жигулі» Казана припарковані під будівлею заправного комплексу. Біля них стоять Казан та чоловік з каністрою в руках, що заливає з неї бензин до баку автівки. Чоловік з каністрою – Вася «Сарай» (42), коханець матері Казана та заправник на цьому АЗК.

ВАСЯ САРАЙ
Я вже думав, шо не будеш сьодні. Їздив в город?

КАЗАН
Нє, тут діла були. Дай пару рублів.

ВАСЯ САРАЙ
Полтіннік хвате? Візьми в правому кармані. Я в Київ думаю їхати.

Казан дістає з кишені комбінезону Сарая неакуратно складені гроші, бере 50 гривень, а решту повертає до кишені.

КАЗАН
В зоопарк сходити? Я б тоже на тігрів подивився. 

ВАСЯ САРАЙ
Ше подивишся. Роботу предложили. Побачу, може зовсім там останемось. Поїдеш з нами?

Сарай відставляє каністру, закриває її й закручує горловину бензобаку. Казан дивиться на Сарая й зачиняє лючок бензобаку.

КАЗАН
А я там шо забув? І шо значить «з вами»? Мамка шо, тоже їде?

ВАСЯ САРАЙ
Я з ней ше пока так, тільки прикидували, - конкрєтно не говорив. Зара сам поїду, на развєдку. А там…

КАЗАН
Щас вона тебе послухає, развєдчіка. Мєчтай. Та, нє, нікуда вона не поїде. Брєд якись.

ВАСЯ САРАЙ
Побачим.

До них від будівлі АЗК підходить Джан.

ДЖАН
Шмєля вобщє нічо не соображає. 

ВАСЯ САРАЙ
А нашо йому соображати, коли в нього бейджик є.

Всі сміются.

ДЖАН
Чуєш, Сарай, а от коли у вас просрочка, - поняв? - в магазі, то куда ви її діваєте?

ВАСЯ САРАЙ
Возврат робим, поставщік приїзжає і забирає. А шо, бізнес рішив зробить – плєсєнью торгувати? 

Казан й Сарай сміються.

ДЖАН
Та нє, просто інтєрєсно.

КАЗАН
Ладно, Вася, поїдем ми - дєл ше багато.

ВАСЯ САРАЙ
Давайте, дєловари. Дімон, «Бентлі» свого цього хоть помий, а то як кар'єрний.

Казан оцінюючи дивиться на запилену машину й робить скептичну гримасу. Джан, а потім й Казан, тиснуть руку Сараю й сідають в авто. До заправної колонки під'їзджає іномарка і Сарай йде її заправляти. «Жигулі» Казана покидають АЗК під гуркіт репу.


ІНТ. АВТО КАЗАНА - ДЕНЬ

Казан задумливо веде автівку. Джан знову напівлежить в кріслі, виставивши ноги на панель.

ДЖАН
Сарай гоніт. «Торговля плєсєнью», «здают поставщікам». Ага, канєшно. Самі, навєрно, переклєюють етікєтки, - поняв?- і продають потом ще по сто років лохам. Шо він тобі  - капусти дав?

КАЗАН
Полтосік. Я тоже шось вже жерти захтів. Сарай каже, шо в Київ на роботу їде.

ДЖАН
А шо за робота? Я б тоже поїхав.

КАЗАН
Не знаю, яка робота – він не сказав. На заправці, навєрно. Мені всьо равно.

ДЖАН
Нічо ти не рубіш. Пользуйся момєнтом. Нада валіть отсюда, - поняв? - нема тут шо дєлать. Тут репа не звариш. Тіки жизь свою окончатєльно зпалиш. Є. Ага.

КАЗАН
Валіть. Куда валіть, Джан? Он Бичиха, я понімаю, в Канаду поїхала. То ше варіант. А в Київ? Імєв я той Київ. Міняти часи на труси.

ДЖАН
Бро, ти, канєшно, прав і не можеш всьо знать. Де часи, де труси – невозможно це понять. Жизь штука сложна, її нєльзя прєдугадать. Але мені, однозначно, нада всьо мінять. Є. Потому як жизнь свою я не собираюсь просирать.

КАЗАН
І звук відкусяной цибулі в кінц такий: хрум, ага, ага. Може вчитися десь піти?

ДЖАН
Та куда іти? На реперів ніде не учать – я узнавав.

Друзі сміються. Попереду, на узбіччі стоїть дівчина в короткій майці й таких же, коротких, шортах. Це  місцева «проститутка» Нінка «Обочина» (27).

ДЖАН
Останови возлє Обочини.

КАЗАН
Обочина на обочині. Ти знаєш, шо вона стюардесой була колись?

ДЖАН
Нє, не знаю. Всі це знають. В неї, вродє, дочка десь є. В інтернаті, чи шо.

Казан зупиняє авто біля «проститутки». Нінка – миловидна жінка з хорошою фігурою – нахиляється до вікна Джана і  заглядає в авто.

НІНКА ОБОЧИНА
Ну шо, репєри, назбирали грошей на сладке від тьоті Ніни? Сяду возлє вас, а то ноги уже болят стояти. Вобше нікого нема. Як вимерли всі.

Обочина відчиняє задні двері, сідає на сидіння й голосно позіхає.

ДЖАН
Шо, Нінка, які новості?

НІНКА ОБОЧИНА
Джанчик, які новості? Твій Бруслі мене замуж не бере, а ти ше не виріс. Приходиться пахать.

ДЖАН
То в мене вже виріс - в стакан не поміщається.

НІНКА ОБОЧИНА
Ой, дитино, ти мене ше замолажувати будеш? Чи сутєньром рішив стати? Є сігарєти?

КАЗАН
Ми не курим - спортсмєни.

НІНКА ОБОЧИНА
Та ладно. Тоже каратісти, як Бруслі? А так і не скажеш.

Казан сміється.

НІНКА ОБОЧИНА
Тут китайці начали дорогу строїть, то таких Бруслі багато буде. 
 
ДЖАН
Ми не китайці, а наші, мєстні народні артісти! Поїхали з нами пірожки їсти.

НІНКА ОБОЧИНА
Не хочу нічо. Робити нада.

ДЖАН
В твоїй профєсії роботи багато, всю не переробиш.

НІНКА ОБОЧИНА
Не умнічай, Джанчик. Чи хоч помогти?

Казан сміється.

ДЖАН
Ти гоніш.

НІНКА ОБОЧИНА
От погано, шо сігарєт у вас нема. В слєдующий раз возіть. Не дуйся, Джанік,  - я пошутила. Бруслі прівєт передавай. Скажи, хай заходе – я вечером дома. І тебе хай з собой бере – тьотя Ніна добра. Скажи, Казан?

Казан посміхається. Жінка виходить з авта й захлопує двері.

НІНКА ОБОЧИНА
Уїзжайте, а то, зараз якийсь подарок судьби буде їхати, а ви мені тут всю Пікаділлі загородили. Пока, репєри.

КАЗАН
Я сігарєт привезу. Може, даже сьодня.

Нінка заперечливо хитає головою. Казан пожимає плечима й заводить двигун. Джан сідає рівно і, нахиливши голову на груди, стукає кулаком по панелі. Авто від'їзджає. Джан озирається на проститутку й дивиться, як вона поправляє волосся, а потім і шорти ззаду.

Якийсь час друзі їдуть мовчки під голосну музику. Попереду, після безкінчених полів та рідких посадок, видніються будівля з вивіскою  кафе та автозаправна станція, прямо перед якими, обабіч дороги, вишикувалися жінки з великими ящиками біля ніг.

КАЗАН
А от странно: Обочина – простітутка, трахається за дєньги, але її в селі ніхто не гнобе. А про Шляпу тільки Кока шось розказав, і вона вже, як мєчєна. Чо так?

ДЖАН
Бо, так. Я шо, ше должен в цих щлюхах розбиратися? Плювать на них.

Казан дивиться на Джана, тоді як той висунувся з вікна.

ДЖАН
(продавчиням, сміючись)
По чьом пірожки?!


ІНТ. АВТО КАЗАНА - ДЕНЬ

Казан та Джан їдуть в автівці. Неголосно лунає танцювальна музика. На панелі лежать штук зі п'ять великих смажених пиріжків. Кожен з хлопців теж тримає по пиріжку, відкушує і з аппетитом їсть.

ДЖАН
Нашо ти їх стіки набрав?

КАЗАН
Попросила взяти, я й взяв.

ДЖАН
Ну ти тіп. Тобі з грошами, бачу, вообще нільзя, - поняв? - ти, як зачарований, готовий їх кажному встрєчному віддати.

КАЗАН
Не знаю.

Казан звертає з шосе на розбиту асфальтовану дорогу, що веде до їх села. На самому з'їзді з траси, на узбіччі стоїть чоловік і голосує. Казан приторможує, щоб підібрати попутника, але потім різко «вдаряє по газам» й проїзджає поряд з голосуючим. Джан повертається й спострігає, як чоловік опускає руку й дивиться услід автівці. 

ДЖАН
Ти чо його не взяв?

Казан не відповідає, викидає пиріжок у вікно й збільшує швидкість.

ДЖАН
Казан, ти чо?

КАЗАН
Це батя був.

ДЖАН
Який батя? Твій? Шо, правда? Подожди, а шо він тут робить?

КАЗАН
Не знаю.

ДЖАН
І шо, так просто? Ти ж його скільки не бачив?

КАЗАН
 Бачив. Він в Метеловкі живе.

ДЖАН
В якій Метеловки? В цій, в нашій, Метеловці? І у вас не буває?! Блін! Та я б убив його щас! Розвернись, дай йому.

Казан робить музику на максимум і ще сильніше давить на педаль акселератору. Машина з ревом несеться по напівзруйнованій дорозі. Джан, соваючись на кріслі, продовжує в чомусь переконувати Казана. Казан, міцно вціпившись в кермо і впірившись в дорогу, не реагує на слова друга.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – ЛІТНЯ КУХНЯ - ВЕЧІР

Казан і мати сидять за столом. Перед ними миска з голубцями, кислі помідори, хліб, скляний глечик з квасом, відерце з майонезом, з якого стирчить ложка. Мати й син їдять. Казан, зі шматком хліба в лівій руці, правою агресивно розділяє вилкою голубець.

МАТИ КАЗАНА
Шо ти робиш? Візьми ножа, розріж.

КАЗАН
Я і без ножа нормально справляюсь. Так і шо ти там будеш робити в том Києві?

МАТИ КАЗАНА
Те саме, шо й в нас – вчителькою. Чи ше шось. Найду. Там роботи навалом, не так як тут. Великий город – це завжди можливості. Квасу будеш ше?

Мати наливає в стакан сина квас.

КАЗАН
Брєд якись. А наша школа як? Ти шо, так всьо кинеш?

МАТИ КАЗАНА
Я не пойму, шо ти так взявся безпокоїтися? Наша школа. Чи в тебе хтось є тут? То бери її з собою.

КАЗАН
Нікого в мене нема.

МАТИ КАЗАНА
Ну, то тєм болєє. Я ше б думал на твому місці. Хотя, канєшно, коли Вася предложив, то так, як ти оце, рєагірувала.

КАЗАН
І шо?

МАТИ КАЗАНА
А нічо. Школу нашу закривають. В районі бумагу показали. З нового навчального всіх дітей розприділять, а педсклад – по наявності місць. І всьо. Кончилась школа.

Казан накладає собі ще голубців й продовжує їсти, не дивлячись на матір.

МАТИ КАЗАНА
Дімка, мені тож важко. Ми тут всю жизнь прожили. Але ж ти сам бачиш – тої жизні тут більше нема. І я ще молода, вибач, шоб себе хоронити. А, як начинати шось нове, то точно вже треба в нормальному місці, а не в такому, як оце.

КАЗАН
Нормальнее тут місце. А чого Київ? Чого не шось ближче?

МАТИ КАЗАНА
У Васі там робота вже. і в нас з ним нормально все. А я не хочу… Ти знаєш, як в мому возрасті тяжко мужика найти?

КАЗАН
То ти молода, то ти вже в возрасті – не поймеш тебе.

МАТИ КАЗАНА
Та я ще і не рішила окончатєльно.

Казан залпом випиває стакан квасу, встає й без слів виходить на вулицю. Мати дивиться на сина й теж швидко випиває свій квас.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КІМНАТА КАЗАНА - РАНОК

Казан лежить у ліжку лицем до стіни, вкритий простинею по пояс. В кімнату заходить мати. Вона розсуває штори й ширше розкриває кватирку.

МАТИ КАЗАНА
Не спиш уже? Я все рішила –  сьодні буду в городі, то подам об'яву на продаж хати.

Казан здивовано дивиться на матір. Мати розводить піднятими до грудей руками.

КАЗАН
Як це «на продаж»? А я де буду жити?

МАТИ КАЗАНА
А тобі, голубе, вже двадцять років, то сам думай, де і як ти будеш. Це моя хата, то мені нею і розпоряжатися. А тобі тільки гульки з тим Джаном. То в Джана і спитай – де ти будеш. А, заодно, і подумайте вмєстє, як ви такі друзя, чим на життя заробляти. Бо на ваші пісеньки багато не проживеш. А то тобі так: машину дєдушка подарив, в шо ти її вже превратив; живеш на моїх хлібах, прибраний, обстіраний. А як тобі шось нормальне предложиш, то ше носом крутиш! Всьо, закончилось дєтство, Діма! Давай, своїм розумом дальше! Все понятно? Відвезеш мене в город?

КАЗАН
Сама доберешся! Нікого я нікуда не везу!

МАТИ КАЗАНА
Ну, то й лежи!

Збуджена матір залишає кімнату, голосно грюкнувши дверима. Казан зі всієї сили вдаряє кулаком в килим на стіні біля ліжка, від чого один його край відривається від стіни й звисає. Казан розпрямляється на спині, закладає одну руку за голову й сердито дивиться у стелю. Потім, вільною рукою нахлопує по животу якийсь ритм й приєднує голос, імітуючи басовий ритмічний малюнок електронної музики, але різко обриває його й б'є кулаком по матрацу.

КАЗАН
Що делать?!

Казан видихай й тихо лежить. Потім тре рукою лоба, а згодом підіймає брови й усміхається.

КАЗАН
На продажу? Ну то я її в тебе і куплю! Чо я должен кудись їхати? Ріщают за мене. Він вам не Дімон! Січеш, січеш?

Казан робить реперські рухи руками, посміхається і продовжує, але вже більш агрессивно, барабанити по животу і наспівувати.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – ЛІТНЯ КУХНЯ – РАНОК

Казан снідає. Він сидить, розвалившись, на стільці й відкусює від товстої скибки білого хлібу, намащеної маслом. Потім кладе хліб на стіл, запиваеє чаєм й береться за вареня в літровій банці, набираючи його столовою ложкою. Вареня капає на теніску.

 КАЗАН
Блін, парадний смокінг.

Казан змахує вареня з теніски, мочає палець в чай й тре мокрим пальцем по плямі на одязі. Потім допиває чай, витирає губи рушником зі стільця й бере телефон.

КАЗАН
(в слухавку)
Давай, бєрі, братан. Ало!

ДЖАН (З/К)
Ало.

КАЗАН
Прівєт. Шо там? 


ІНТ. БУДИНОК ДЖАНА – КІМНАТА ДЖАНА – РАНОК

Джан лежить в постілі, розмовляє по телефону і колупається в носі

ДЖАН
(в слухавку)
Нічого. А в тебе шо? Я тіки встав.

КАЗАН (З/К)
Давай шось уже робити будем. Бо в мене тут капєц мамка заганяє.

 ДЖАН
Шо, прям зутра?
 (позіхає)
Ну, давай, заходь.


ІНТ. БУДИНОК ДЖАНА – КУХНЯ – РАНОК

Казан та Джан сидять за столом. Перед Джаном тарілка макаронів з котлетами, які він повільно їсть, й чашка з чаєм. Казан сидить, підперши голову рукою.

ДЖАН
Та нормально я всьо придумав.

КАЗАН
Ага. Ця твоя гангстєрська фантазія, я запахався уже її слухати.

ДЖАН
Яка фантазія? Реальнее дєло. Поняв? Мішина дурь мощна, у нас її з руками заберут. Давай, попробуєш, шоб не говорив?

КАЗАН
Та не хочу я цього сіна курити. Такий двіжняк якись. То це шо, до нього в той сарай лізти нада? Блін, він же нас порішає.

ДЖАН
Щас нічо не нада - в мене трохи єсть. Це, якщо сбит піде,- поняв? - то тоді. Та я вже туда знаєш скільки лазив. Там стіки її. Візьмем трохи тих шишок, - поняв? - він і не побаче. То шо - на діско в Краснопілці попробуєм? Спулим трохи. Рєально.

КАЗАН
А шо, виступати там не будем?

ДЖАН
Та виступим, чо? Одне другому. Така проблєма.

КАЗАН
То порєпєтірувати нада. Ми ж на сцені нульові вобщє. Підготовитись.

ДЖАН
(сміється)
Прикалуєшся? Та я його во сні читаю.
 «Уходиш? Ну і мандруй, не побуває в тобі більше мій буй». Сматрі і учись. Поняв?

Джан вмикає на телефоні, шо лежить на столі, композицію, яку вони раніше записали з Казаном. Після музичного програшу звучить текст у виконанні Джана, якому Джан починає вторити.

ДЖАН
«І ось каторий раз я виходю сам гулять, Дождь апять капає на мене, мать…»


НАТ. ШОССЕ – ВЕЧІР

По пустому шосе мчить авто Казана з вімкненими фарами. З авта лунає голосна музика і голос Джана, що підспівує запису.

ДЖАН
«…Я прадалжаю іти і нагнітать. Як лев без гриви начинаю замерзать…»


ІНТ. АВТО КАЗАНА - НІЧ

В авто, що освітлене світильником на стелі, крім Казана та Джана спереду, розмістилися п'ятеро дівчат на задньому сидінні. В салоні звучить той самий трек друзів, з яким вони мають намір виступити в клубі. Дівчата сміються.

«… Яйця сверблять, я не буду їх купать, я не хочу аскарблять. Уходиш? Ну і мандруй, не побуває в тобі більше мій буй…»


НАТ. КЛУБ ПЕРШОГО СЕЛА - НІЧ

Казан стоїть біля відчинених задніх дверей свого авта, з яких, сміючись, виходять дівчата.

ДЖАН
Ви ідіть, дєвки. Ми ше тут з Казаном сходим.

ДІВЧИНА
Тіки, ви ж не довго.

КАЗАН
Та ми бистро.

Казан зачиняє авто. Дівчата сміються і заходять до клубу.

ДЖАН
То шо з травою робим?

КАЗАН
Откуда я знаю. Я ж не ділєр.

ДЖАН
Ладно, потом побачим. Може Сява буде, - поняв? - то йому предложу. Гусиху сьодні вдую. А може і  Танюху ше. А шо? Ми лі не репєри – з двома тьолочками сразу, як чьоткий паца. Чи з трьома. Поняв? А-а, братіха. Мєчти должні сбуватися. Шо, пашлі? Побачиш Сяву, то кажи.

Джан першим йде до дверей. В його ході та зовнішньому вигляді очевидна напускна пихатість. Казан спокійно йде слідом.


ІНТ. ЗАЛА ПЕРШОГО КЛУБУ – НІЧ

В напівтемній залі, перед чималою, чоловік в п'ятдесят, групою слухачів, читають реп Казан та Джан. Позаду них з великих гучномовців лунає голосна музика з їх треку. Глядачі викрикують образливі слова на адресу виконавців. Казан та Джан збиваються, не попадаючи в музику, та путаючись в словах.

ГЛЯДАЧ 1
Андрюха! Вирубай їх! Давай вже шось нормальне!

 КАЗАН ТА ДЖАН
«Уходиш? Ну і мандруй! Не побуває в тобі більше мій буй!»

ГЛЯДАЧ 2
Мандруйте вже, дуріки, шоб в вас мій буй не побував!

Зал сміється. Казан припиняє читати і віддає мікрофон діджею. Джан продовжує виступ.

ДЖАН
«Не хочеш? Хулі ти яйця морочиш?»

ГЛЯДАЧ 2
Не хочу! Виключай цей атстой! Заморочили вже яйця цим блєянням тупим!

Діджей вимикає трек друзів і ставить танцювальну композицію. Джан дивиться на глядачів і на Казана.

ГЛЯДАЧ 2
Гребіть отсюда, нігери, зі своїм яічним репом, пока при памяті!


ІНТ. АВТО КАЗАНА – НІЧ

Казан та Джан закривають двері авта.

ДЖАН
Я як знав, шо шо-то буде не так. Такий облом – я такого ше не іспитував. Нада було рєпєтірувати. Поняв? Шо, валим на свої?

КАЗАН
Дєвок же нада забрати.

ДЖАН
Яких дєвок? Я до Гусихи підішов, то вона мене тіпа і не знає, - поняв? - овца. Пішки хай ідуть. Чи дадут комусь, шоб підвіз. Заваді матор. Блін, це - торба. Така торба. Прикра несподіванка спіткала молодий коллектив грандіозних реперів. І з травою нічо. Шо за день?

Казан голосно випускає повітря між губи, заводить двигун, здає назад і вирулює. Джан вмикає програвач. Починає лунати реп відомого виконавця.

КАЗАН
Оце воно. Хоть душу зігріти. Джан, нам ше учитись і учитись.

ДЖАН
Їдь уже, не бєрєді рану.

Казан перемикає передачу і машина рушає вперед.


ІНТ, БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – ЛІТНЯ КУХНЯ – РАНОК

Казан допиває вареня з літрової банки і ставить її на стіл. На кухню заходить Джан. Друзі вітаються рукостисканням. Казан п'є чай. Джан бере пусту банку й дивиться в неї.

ДЖАН
Карочє, єсть ідєя. Поняв?

Казан відригує.
КАЗАН
Шо-то стрьомне опять?

ДЖАН
Та нє, бодрєнький варіант. Карочє, китайцям відвезти. Поняв?

КАЗАН
Шо відвезти? 

Казан дивиться на Джана. Джан озирається на двері.

ДЖАН
Ганджубас, шо ж іше. Не з концертом же до них їхати.

КАЗАН
Це бодрєнький?

ДЖАН
Чо ти, блін, сразу..?

КАЗАН
Подожди. А з чого ти взяв, шо ці китайці траву употрєбляють? Я шось думаю, шо в них там за таке розстрілюють.

ДЖАН
Казан! Шо ти всьо портиш сразу?! Поїдем, - поняв? -  і на мєстності оприділимся – шо по чьом.

 КАЗАН
Нє, братуха, це шось палєво якесь. 


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Казан веде автівку, що торохтить по бруківці. Поряд йорзає на сидінні Джан. Він то відчиняє, то зачиняє бардачок, в якому лежать декілька сірникових коробочок. В салоні ледь грає танцювальна музика.

ДЖАН
Всьо нормально буде. Побачиш. А чо ти сюда поїхав?

 КАЗАН
Шоб вони не знали, звідки ми приїхали, єслі вдруг шо.

ДЖАН
Та яке «єслі шо»? Матьорі волки ідут на дєло.

Джан збільшує гучність на програвачу.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Авто їде на великій швидкості. В салоні голосно лунає все та ж танцювальна музика. Казан міцно тримається за кермо і уважно дивиться на дорогу, періодично поглядаючи в зовнішнє дзеркало заднього виду, в яке видно, як за ними їде інша автівка. Поряд Джан, сівши  колінами на сидіння,  метушливо дивиться в заднє скло.

ДЖАН
Доганяє! Добав, давай! Давай, Казан, блін, давай! Шо за облом?!


НАТ. ПОЛЬОВА ДОРОГА - РАНОК

Дорогою вздовж посадки мчать дві автівки – «Жигулі» Казана попереду і, на відстані метрів двісті ззаду, позашляховик чорного кольору з великою білою плашкою на дверях – логотипом китайської дорожньо-будівної компанії. Позашляховик потроху скорочує відстань до переслідуваних. Раптом «Жигулі» різко беруть в сторону і зникають в посадці, яка далі переходить в ліс. Позашляховик, в якому сидять п'ятеро чоловіків східної зовнішності,  з'їзджає на ту ж дорогу серед дерев.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Машина реве. За вікнами рябить від сонячних променів та листя, що швидко проминають. Періодично гілки шкрябають корпус автомобіля. Казан вправно вирулює, поглядаючи тепер в салонне дзеркало. Джан нахилився вперед і розхитується. Він дивиться на Казана й шумно видихає. Раптом авто різко тормозить і звертає вліво, від чого Джан вдаряється головою об панель, а потім завалюється на ручку перемикання передач. Казан відштовхує його на місце.


НАТ. ЛІСОВА ДОРОГА - РАНОК

«Жигулі» між дерев лісу об'їзджають траншею, зроблену на дорозі трактором. Оминувши траншею, авто Казана повертається на дорогу і знову набирає швидкість. За ними з-за дерев з'являється китайський позашляховик, який різко гальмує перед самою траншеєю, але, все ж, не уникає пастки лісників і передніми колесами в'їзджає в яму.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Джан висовує голову у відкрите вікно і сміється.

 ДЖАН
Вони сіли в яму, чувак!

Джан повертається в салон і дивиться на друга. Казан не звертає на того увагу.

ДЖАН
Ну ти Шумахєр!

 КАЗАН
Шоб я більше тебе послухав, наркоділєр хрєнов!

Джан винувато нахиляє голову і теребить в руках паперові кульки в руках, які потім викидає у вікно.  Казан вирулює з лісу на поле.

ДЖАН
Братіха, я ж не знав, шо так буде!

Автівка їде полем. Казан мовчить, спльовує у вікно і дивиться у зовнішнє дзеркало заднього виду, потім витягає з програвача диск і ставить інший. Звучить реп. Казан додає гучності,

КАЗАН
Загрузли, по ходу. Повезло на цей раз. Ше я з китайцями не бився. Гангстєри, блін.


НАТ. ШОССЕ – ДЕНЬ

Авто Казана звертає з шоссе на дорогу на село. По її узбіччю йде хлопець з рюкзаком, який підіймає руку. Казан зупиняє автомобіль біля нього і той сідає на заднє сидіння.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

В авто тихо грає музика. Казан та Джан вітаються рукостисканням з пассажиром, який, на додаток, прихлопує їхні руки зверху своєю лівою. Він одягнений у все чорне – майка, штани, бейсболка. Це – Ганс (19), онук жінки, що є сусідкою Казана. Казан товаришував з ним в дитинстві.

ГАНС
Катаєтесь, пацани?

 КАЗАН
Потрохи. А ти шо, яким вєтром сюда? До бабулі?

ГАНС
Да, проведать надо. Давно не был. А вы как - здесь, по месту, никуда не уехали?

 ДЖАН
Та куда їхать?

КАЗАН
Тут нормально. Надовго сюда?

ГАНС
По погоде посмотрим.
(сміється)
А чё делаете, занимаетсь чем?

КАЗАН
(дивиться на Джана)
Пріключєнія шукаєм на свою голову.

ГАНС
Понятно. Твоя тачила, Казан?

КАЗАН
Моя. В наследство досталась. А ти шо - на кольосах?

ГАНС
Да не, спрыгнул. А что, плохо выгляжу?
(сміється)
Без тачилы, пока. Хотел «мерса» взять, да там… не срослось малёха.

ДЖАН
А ти де щас?

ГАНС
В Киеве в последнее время.

КАЗАН
І шо там Київ? Жить можна?

ГАНС
Да мне одинаково. Старики туда переехали, пришлось. Приезжих больше. А так – всё... Слышь, Казан, можешь меня на днях в город сюда свозить? Надо там - вопросик решить.

ДЖАН
(посміхається)
Ну ти бистрий. А ти нам шо?

ГАНС
А Джан не изменился – такой же бизнык. Не, ну правильно, чё – требуй своё.

Авто в'їзджає в село.

КАЗАН
Та отвезу, не вопрос.

ГАНС
Не всё нормуль, пацаны. С меня бенз и потом там что – хавчик, можем вечером сходить куда-то. Ночное там есть чё-нить, клуб какой нить – поклубиться?

ДЖАН
Є.

ГАНС
Ну, супер. Ну чё, Казан?

КАЗАН
Так я ж сказав – отвезу. Скажеш коли тіки.

ГАНС
Ну, всё, добазарились. Джан, ты  же с нами? Это же тут супермаркет ваш? Работает?

КАЗАН
Ла. Остановити?

ГАНС
Останови, плиз. Бабуле чё-нить надо подтарить.

Казан зупиняє авто. Ганс відчиняє двері і протягує хлопцям руку. Джан тисне її.

ГАНС
Держитесь, пацаны.

КАЗАН
Подожди, я тоже туда.

ДЖАН
Я тут буду.

Казан глушить двигун і разом за Гансом покидає авто. Джан дивиться на Казана, посміхається й хитає головою. Потім він робить музику гучніше, відчиняє двері й просовує ноги у їх вікно.


НАТ. ВУЛИЦІ МІСТА – ДЕНЬ

Авто Казана стоїть навпроти зібраної з ПВХ будівлі з вивіскою «Ломбард». Джан сидить на задньому сидінні й дивиться услід Гансу, що з рюкзаком підходить до дверей під вивіскою. Казан щось розглядає у телефоні.

ДЖАН
Шо він там хоть здає?

КАЗАН
Якийсь ордєн дєдушкин.

ДЖАН
Він шось мутить. Це вже четвертий ломбард.

КАЗАН
Тобі не всьо равно? Мутить і мутить. Ти не хуже мутищ.

ДЖАН
Та ладно ти з тими китайцями. З каждим може бути. Поняв? Я вже жерти хочу. Нада було хоть возлє баби Люби стати, взятии шось з собой.

 КАЗАН
Чо ти ниєш? Піди купи собі шо-то.
(дістає і протягує гроші)
На.

ДЖАН
(бере гроші)
А шо ти тут купиш? Тут нічо нема. Я тут нічо не знаю. Сємок даже нема.
(дивиться у вікно)
Опа! Третє ноль шосте. Ночной клуб «Енерджі».

Джан називає ім'я відомого реп-виконавця. Казан підіймає очі і дивиться навколо.

ДЖАН
Оно.
(показує на оголошення)
І клуб, по ходу, накрився. Сто пудов на концерт зажмакає вести. О, іде. Довольний шо-то.

Казан дивиться в сторону ломбарду, звідки до них йде радісний Ганс. Ганс підходить і сідає до авта.

ГАНС
Ну что, порядосик, пацаны. Я своё, как ожидалось, получил. Теперь можем и по развлекухе пройтись.

ДЖАН
Ти всьо? Давай шось жерти будем.

КАЗАН
Джан переживає, шо ти нас з клубом обломаєш.

ДЖАН
Нічо я не переживаю. Просто там концерт.

ГАНС
Да ладно, Джан. Мы же добазарились. Вс' на мази. А чё за концерт?

Джан називає ім'я реп-виконавця.

ГАНС
Фигня какая. Джан, ты мне не доверяешь? Я же сказал: идём полюбасу.  Концерт, не концерт - я плачу. Потусим, братики. Без всяких.


ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - ВЕЧІР

Казан і Джан стоять в натовпі перед сценою, на який виступає відомий реп-виконавець, і повторюють слова, які той читає. Ганс сидить на дивані в іншому кінці залу і розмовляє з дівчиною.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КІМНАТА КАЗАНА – РАНОК

Казан спить в одязі на постілі, вкривши ноги загнутою ковдрою. Двері в кімнату відчиняються і до неї входять мати Казана та Джан.

МАТИ КАЗАНА
Ой, а перегаріщє.

Мати йде до вікна і настіж відчиняє його.

МАТИ КАЗАНА
Вставай вже. Друг твій, полунощнік, прийшов. Заходь, Юра. Де це можна було так набратися? Це ж і за рульом, Діма?
(Джану)
Буди його. То де це ви були?

ДЖАН
На концерті в городі.

МАТИ КАЗАНА
На концерті. То ви б самі виступали, заробляли шось трохи, а не на чуже тратитися. Он, горіхами б хоть занялися. Женя вже другого другого буса на них купив. Підійдіть до нього.

Джан мовчить. Казан стогне, позіхає і повретається до матері та Джана. 

КАЗАН
Джан. Шо случилось?

ДЖАН
Нічо. А шо должно случитися?

МАТИ КАЗАНА
То, ти по концертах ходиш?

КАЗАН
Ма, іди.

МАТИ КАЗАНА
Вставай, вставай, давай, хвате вилежувати. Юра, батьки шо там?

ДЖАН
Нічо, Галин Петрівна, - корову купили.

МАТИ КАЗАНА
А ми свою продали. Нема коли за нею ходити.

КАЗАН
Ма, іди вже со своєй коровою.

МАТИ КАЗАНА
Щас піду, Діма. Порозказуй, шо мені робити. Думайте, хлопці, як в жизні устраюватися. Бо шось ви… Життя – це не концерт.

КАЗАН
Концерт, концерт, іди. 

МАТИ КАЗАНА
Їда на столі. Я  - на роботу. Юра, прівєт батькам.

Мати залишає кімнату, не зачиняючи дверей.

КАЗАН
(Джану)
Закрий. 

ДЖАН
(зачиняє двері)
Вставай, давай. Шо ти, впєчатлілся?

КАЗАН
Не то слово, крутяк такий, капєц А ти шо? В тебе голова не болить? Бо в мене – пф-ф-ф.

ДЖАН
Я кислого молока з мінєралкой банку вдув щас, то вроде нічо. Кароч, слухай друге: я пару пєсєн ночою написав, в тій прогі. Поняв?

КАЗАН
Шо я казав? І шо? То включай.

Казан підіймається в постілі на ліктях. Джан дістає телефон і вмикає трек. Звучить дещо несуразний вступ, але за ним починається досить яскрава мелодія, підтримувана басами і інструментальним супроволом. Вона одноманітна, але приємна.

КАЗАН
Громчє зроби. Начало ніяке, а так – нічо. А слова?

Джан додає гучності.

ДЖАН
Слова ше треба писати. Але, в целом, як?

Казан киває. Приємна мелодія різко обривається тим самим, як і вступ, неякісним перебором.

КАЗАН
Це всьо?

ДЖАН
Слухай дальше, це разогрєв тільки був. Щас друга, там вобще ульот.

Джан вмикає наступний трек, який одразу починається з потужної теми, але такої ж повторюваної, як і попередня. Казан хитається в такт музиці.

КАЗАН
Мощно, чувак. Їх об'єдінити треба. І вступлєніє те викинути. Блін, це ж хіт!

Казан підіймається з ліжка, бере телефон друга і підключає його до колонок, що стоять на столі. Музика лунає виразніше і краще.

КАЗАН
Можеш щас об'єдінити?

ДЖАН
Повозитися нада. І тут убрати коє-шо. Поняв? На колонках лучше чути.

КАЗАН
Блін, чувак, то давай  - бери акустіку до себе і дєлай. Кинь мені її щас, я слова подумаю. Бро, це..!

Казан додає на колонках гучності і задоволено хитається під музику, що написав Джан.

КАЗАН
Треба чащє на концерти ходити! Такий драйв! З мене прямо пре творчєство!
Пара-ра, пара-ра, пара-ра, пара-ра!
Бухаєм,бухаєм, бухаєм, бухаєм, бухаєм, бухаєм, бухаєм! Бухаєм, бухаєм, та-да-да, та-да-да, бухаєм, бухаєм, бухаєм! Ага! Бухаєм, бухаєм, ми так атдихаєм, бухаєм бухаєм бухаєм! Бухаєм, бухаєм, ми так атдихаєм, бухаєм, бухаєм, бухаєм!

Казан підіймає руки, і робить ними рухи над головою.

КАЗАН ТА ДЖАН
Бухаєм, бухаєм, ми так атдихаєм, бухаєм бухаєм бухаєм!

КАЗАН
Крутяк! Це хіт! Порвемо Саундклауд, а потом кліпєц і Ютюбу капєц. Бухаєм, бухаєм, бухаєм! Нада дєлать качєственно і ще раз пробувати виступити! Як він вчора зажигав! Тіки рєпєтірувати сначала. Всьо шоб, як нада.

Казан відключає телефон від колонок, дає його Джану, а сам від'єднує колонки, які теж протягує другові. Джан приймає акустику.

КАЗАН
Бери, дома доделуй. Я над тєкстом, попишу, а вечером встрічаємся.

ДЖАН
А ти шо зараз?

КАЗАН
З Гансом договорилися на девять – попросив в город відвезти.
(дивиться на годинник)
Без пятнацаті. Їсти будеш?

ДЖАН
Давай. Опять по ломбардам? Мутний він якись.

КАЗАН
Так, а де мій тєлєфон?

Казан  обмацує брюки, нахиляється під ліжко і дістає мобільний.

КАЗАН
Та ладно, нормальний чєл. Всьо равно дєлать нема шо. Сушняк, капєц. Пашлі на кухню.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

Поряд з Казаном сидить Бруслі.

БРУСЛІ
… він так потім і сказав. Тепер ти розумієш?

КАЗАН
Я-то розумію, але це ж не проблєма.

Дзвонить телефон Казана. Він бере слухавку, дивиться на екран.

КАЗАН
(Бруслі)
Джан як раз.
(в телефон)
Ало... Вже їду. Братєльніка тут твого везу рядом, прівєт передає.
(сміється)
Немає. Ми в Горовій ще двох мужиків забрали, то я їх завіз і він там з ними остався… Да, в городі… Не знаю. Воно мені не нада… Нічо, нормально. Давай. Брусліка дати?.. Харашо. Связь.

Казан вимикає телефон і кидає його на панель авта. 

КАЗАН
Жде тебе.
(сміється)

БРУСЛІ
Дочекається. Ти кажеш «не проблема». Але ж ви от, замість того, щоб вчитися, наприклад, просто час вбиваєте. Ну, я не кажу пафосне про призвання і так далі. Але ж, професія необхідна - кормитися чимось потрібно. Вибір професії – вибір способу не бути голодним. І цьому способу треба вчитися. В унівєрі, в коледжі. Бурса. Спеціальність потрібна людині. А не літати в хмарах.

КАЗАН
Не знаю, ти так всьо сложно говориш. Я думаю, все проще набагато. Мене щас нічо не піджимає – з голоду не помираю. А, прийде время таке, то вже найду, чим себе прокормити – в селі живем, всьо таки.

БРУСЛІ
З селом, як раз, все непевно. Його скоро може й не бути.

КАЗАН
Та ладно. Куда ж воно дінеться, коли ми тут? Це ти вже придумуєш. Село є, було, і буде. Заправимось.

Казан звертає з шоссе до АЗК, де працював Вася Сарай і зупиняється біля однієї з колонок.

БРУСЛІ
Він же розміняє?

КАЗАН
Попробуй.

Казан та Бруслі залишають авто. Казан йде до пістолета, а Бруслі прямує в будівлю комплексу.


ІНТ. АВТОЗАПРАВНИЙ КОМПЛЕКС – ДЕНЬ

Біля каси, по обидва її боки, стоять Бруслі та касир станції Шмєля (24). В приміщення заходить і прямує до них Казан.

КАЗАН
Прівєт, Шмєля. Так заправиш, чи платити нада?

ШМЄЛЯ
Я ж не Вася, шо бесплатно. Дураків нема. На скіки тобі?

Казан дістає з кишені купюру в п'ятсот гривнів і кидає її на стійку перед кассиром.

КАЗАН
Третій, на всі.
(Бруслі)
Розміняв?

Шмєля щвидко бере гроші і перевіряє їх на справжність.

БРУСЛІ
(Казану)
Так, дякую.
(Шмєлі)
Ще раз дякую, Ігор.
(Казану)
Ігор каже, що вакансія заправника вільна. Ти не хочеш піти? Це ж Васіне місце, то за тобою пріоритет.

КАЗАН
Мені Вася прєдлагав. Не хочу. Дихати цим свінцом постоянно.

БРУСЛІ
Тоді малого сюди пришлю.

КАЗАН
Джан буде заправщіком? Та ладно.

БРУСЛІ
Буде.
(Шмєлі)
Там анкету якусь заповнити треба?

ШМЄЛЯ
Га?

КАЗАН
До Гапона сразу обращайся. Шмєля ж він нічого. Візьми візітку. Чи я щас завезу.

БРУСЛІ
Я зателефоную.

Бруслі бере зі стійки візитну картку.

ШМЄЛЯ
Шо? Чого це?

КАЗАН
(Шмєлі)
Та нє, нормально всьо. Пробив?

ШМЄЛЯ
Третього на піпсот. Перва колонка.

КАЗАН
На піпсот? Щас провірю.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

Авто залишає заправну станцію і виїзджає на шосе.

КАЗАН
Да, кадр такий. Вася казав, Гапон йому там так нащитує постоянно, шо той Шмєля ше вєчно должен. Йому сторожом бути, а він на касі.

Бруслі дивиться на візитну картку, посміхається і киває. Якийсь час вони їдуть мовчки, поки поперду не стає помітною фігура Нінки Обочини.

БРУСЛІ
Біля Ніни зупини, будь ласка.

КАЗАН
Харашо.

Казан пригальмовує й зупиняє авто біля жінки.  Нінка заглядає у вікно.

НІНКА ОБОЧИНА
Казаннчик! Возиш нашого вчителя?

КАЗАН
Прівєт, Нін. Як воно нічо?

БРУСЛІ
(Нінці)
Поїдеш додому?

НІНКА ОБОЧИНА
Шось ти видумав таке – додому. Бальшая страда, клієнт як раз пішов, а ти прєдлагаєш, не пойми шо. Казанчик, є сігарєти?

Казан тягнеться до бардачка, Але Бруслі зупиняє його руку і відводить назад. Казан, не розуміючи, дивиться на Бруслі, на що той відповідає посмішкою.

БРУСЛІ
Поїхали, Нін.

НІНКА ОБОЧИНА
От ти інтєрєсний, Русланчик. Я на работє. Їзжайте, а то щас судьба улибнеться, а тут ви - всю красоту загородили.

БРУСЛІ
(посміхається Нінці)
Їдем, Діма. 

Нінка відходить від авта і махає їм, щоб від'їзджали. Казан заводить авто.

КАЗАН
Поїхали. Пока, Нін!

Ніна вже не звертає на них уваги й дивиться вдалину на шоссе. Казан вирулює на дорогу і набирає швидкість.

КАЗАН
Странно, Обочина сімпатічна, а таким занімається.

Бруслі нічого не відповідає і, нахилившись вперед, дивиться на проститутку в дзеркало заднього виду.

БРУСЛІ
Діма, нічим «таким» вона не займається.

КАЗАН
Та як не займається, якщо он вона стоїть? Трасовічка. Та я і сам її трохи натягував.

Бруслі серйозно олгядається на Казана, нічого не відповідає, а лише рухає вилицями. Казан дивиться в цей час в дзеркало заднього виду.

КАЗАН
 От летить, красавчік.

Повз них швидко проноситься авто.

БРУСЛІ
Ніна не проститутка, не трасовічка, як ти кажеш. Вона просто не в собі трохи. В неї дитину забрали і вона... вирішила, що тепер має бути так.

КАЗАН
Шо, правда? Подожди, а чо ж її там? Ну, не знаю, не полічать, чи ше шось?

Казан сигналить жінкам, що стоять повз дорогою з пиріжками, а потім звертає з шосе на дорогу до села.

 БРУСЛІ
Їй це не потрібно. Просто вона так вирішила. І те, що ти про Свєту казав, - Шляпу, так? – то  -  не зважай. Доки ти не сказав, я й не знав, що там про неї щось розказують. А, тим більше, Кока. І ти не звертай на це увагу. Крім того, що вони жінки і їм багато що можна пробачити, не варто, також, жити для оточуючих. Не заганяй себе в межі, які оточуючі завжди намагаються створити для інших. Обирай те, що подобається тобі. Але, звичайно, відносься до вибору відповідально.

КАЗАН
Тобі філософом нада було стати. Та я і не зважаю, як ти кажеш. Але ж потом з мене все село буде прикалуватися. О, ці вже й сюда добралися.

Назустріч їм велосипедом їде молодий повнуватий  китаєць в робочому комбінезоні.  Казан підіймає руку в привітанні. Китаєць ніяк не реагує на це і їде далі. Казан дивиться на нього в дзеркало.

БРУСЛІ
Він в магазин їздить. Я його бачив декілька разів.

КАЗАН
Їх шо там – погано кормлять?
(сміється)
Вже й китайці тут.


ІНТ. КЛУБ ДРУГОГО СЕЛА – НІЧ

Казан та Джан стоять, спершись на стіну. З зали доноситься танцювальна музика.

ДЖАН
Як об'явить, - поняв? - то заходим. Зараз нада  вобщє дати.

КАЗАН
Всьо вийде, братіха. Цей раз ми вже готові.

ДЖАН
Страшно. Фух. Мене Бруслі на заправку отправив, на Сарая місце. Блін.

КАЗАН
Ми з ним позавчора туда заїзжали. Я думав, ти не підеш.

ДЖАН
Тобі харашо говорити. От так, карьєра реп-звєзди – на заправку, работати. Уїду отсюда, шоб не бачити цього злидня.

КАЗАН
Ну, чо, ти ж хотів бути гангстєром, от тобі і пісталєт. 

ДЖАН
Та, нє гані. Уїду отсюда, шоб не бачити цього злидня.

В залі стихає музика.

ДЖАН
Виключив. Щас ми.

ДІДЖЕЙ (З/К)
Трохи зміним музикальне направлєніє нашого вечора і добавим репу. Готові?

КАЗАН
Блін, страшно.

ГОЛОСИ З ЗАЛИ (З/К)
Включай шось!
Яку ше рєпу?!
Не задрачуй, включай, давай!

З зали лунає сміх. Казан і Джан завмерли й кусають губи. Джан щось шепче.

ДІДЖЕЙ (З/К)
Та подождіть! Джан, Казан, давайте вже, бистріше йдіть!

ДЖАН
Об'являє. Йдем.


ІНТ. ЗАЛА ДРУГОГО КЛУБУ – НІЧ

З відчинених дверей до зади входять Джан, а за ним і Казан. В залі звучить свист.

ДІДЖЕЙ
Дами і господа!  Наші гості Джан і Казан зі своїм нових хітом.

ГОЛОС З ЗАЛИ
А со старим шо?

Сміх в залі.

ДЖАН
Старий на мєстє.

Джан підіймає руку і рухається до мікрофону в реперській манері. Казан йде спокійно, але потім теж підіймає руку.

ГОЛОС З ЗАЛИ
Клоуни якісь! Давайте вже шось!

ДІДЖЕЙ
Мікрофони. Включаю, пацани. Хіт цього літа! Паєха-алі-і-і-і!

Діджей вмикає композицію, що написав Джан. В залі задоволені глядачі починають рухатись в такт басовому звучанню. Казан та Джан беруть по мікрофону, від чого в залі лунає гул. Діджей киває хлопцям, що все нормально. 

КАЗАН
«Бухаєм, бухаєм, ми та атдихаєм, бухаєм, бухаєм, бухаєм».

Казан повторює вступну частину декілька разів. Глядачі з піднятими догори руками повторюють за Казаном слова приспіву. Джан підіймає мікрофон й розмахує ним. Настає його черга читати.

ДЖАН
«Мєксіканський стайл, уси лежать ровно. Кокка-ін-кокка, текіла халодна…»


ІНТ. ЗАЛА ДРУГОГО КЛУБУ – НІЧ

Стомлені, але радісні Казан та Джан продовжують виступ. В залі стало більше людей і всі вони танцюють і підспівують слова музичної композиції друзів.

КАЗАН ТА ДЖАН
«Бухаєм, бухаєм, ми та атдихаєм, бухаєм, бухаєм, бухаєм».

Музика стихає. З залу звучать аплодисменти, вигуки та свист. Хлопці вклоняються.

ДІДЖЕЙ
Напоминаю, для вас виступали репєри Джан і Казан.

ГОЛОСИ З ЗАЛИ
Давайте ше раз!
Павтаріть!

Діджей дивиться на Казана та Джана, ті кивають. Казан надпиває воду з пляшки та поливає рещтою голову. Знову починають лунати біти вступу і зал зривається вигуками та свистом. Всі танцюють.


НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – ДВІР - РАНОК

Казан сидить в дворі на лавці, закинувши ногу на ногу. Вигляд у нього незадоволений. З будинку виходить мати Казана.

МАТИ КАЗАНА
Сидиш? Ну й сиди. Надувся, як гіндик і сиди. Придумав – дом він купе. 

КАЗАН
Куплю. Скажи, скільки ти за нього хочеш?

МАТИ КАЗАНА
Ой, дитино, не сміши. Так, я пішла, а ти, давай - займись вже чимось. Не виводь мене, Діма,  в мене і так нєрви вже на прєдєлі.

Мати Казана залишає двір. Казан не дивиться їй вслід, а намагається зловити на лавці муху. До їх фіртки підходить хлопець віком як Казан. Це Чопа - колишній однокласник Казана. Казан підіймає на нього очі.
 
ЧОПА
Прівєт, Дімич. Застав тебе, а то вчора заходив, у вас нікого не було. 

КАЗАН
Здоров. Ти якими судьбами?

Чопа підходить, вони витіються. При цьому Казан не встає з лавки, а Чопа так і залишається стояти.

ЧОПА
Та по роботі тут рядом був, заїхав провідати. Ти як, чим занімаєщся? Робиш десь?

КАЗАН
Та так, музику сочіняю. А ти шо? Мамка твоя казала, шо в торговлі десь.

ЧОПА
Да, продукти доставляєм. Ти цей, не хоч до нас? В тебе ж права є?

КАЗАН
Є. А шо там?

ЧОПА
Водітєльом чи експєдітором. Щас людей набираєм.

КАЗАН
А де це?

ЧОПА
По області. Нормальна зепе, соцпакєт. 

КАЗАН
Шо за соцпакєт? О, Ганс.

В цей час в двір заходить Ганс. Казан і Чопа дивляться на нього. Побачивши хлопців, Ганс серйознішає й тре лице рукою, а потім великим та вкацівним пальцем проводить вниз навколо рота. 

ГАНС
Привет, парни.

КАЗАН
Прівєт.
(вказує рукою)
Ганс, Чопа.
(Гансу)
Шо там?

Хлопці вітаються рукостисканням. 

ГАНС
Что, едем?

КАЗАН
Їдем. А скіки вже? Чопа ось на роботу зве.

ГАНС
Восемь. А чё за работа?

Ганс сідає на лавку біля Казана. 

КАЗАН
Цим, експєдітором торговим.

ЧОПА
Водітельом можна, чи експєдітором.

 ГАНС
(Казану)
Да ладно, ты чё? Это ж на барыг работать. Это кто, вообще?

Чопа виглядає ніяково від такого оберту розмови. 

КАЗАН
Однокласнік мій. Нормальний пацан.

ГАНС
Так а чё он хрень какую-то предалгает? Экспедитор какой-то.

ЧОПА
Ладно, Дім, я піду.
(протягує візитну картку)
Візітку візьми. Не знаєш, хто ше з наших в селі є?

ГАНС
(Чопі)
А то что?

КАЗАН
Та нє гані, Ганс.
(Чопі)
Троян був. Но він, вродє, уїзжати собирався. Зайди. А так  - більше нікого. Це шо я знаю.

Чопа киває, Але видно, що йому не терпиться піти. Він подає руку спочатку  Казану, й той тисне її, а потім Гансу. Проте Ганс не відповідає взаємністю.  Чопа ровертається і йде з двору.

ГАНС
Быдлан такой. Поехали. Сухой уже звонил.

КАЗАН
Сухий, це який з них?

ГАНС
Тот, что выше, худой. Давай, Казан, ждут уже, реально.

Казан встає з лавки, потягується й йде в дім. Ганс дивиться на вулицю і йде за ним. 


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Казан один сидить за кермом і дивиться фільм на телефоні. Відчиняються задні двері і в авто сідає Ганс з великим пакетом з супермаркету в руках.

КАЗАН
Бистро ти. Шо, ждем їх?

ГАНС
Звонили, сказали, что сейчас будут. Что смотришь?

КАЗАН
Та боєвічок якись. Як будеш дивитися, то вперед сідай.

ГАНС
Да сейчас идут уже. Вон они. Заводи.

Казан підіймає очі від телефону й дивиться в сторону, з якої до них йдуть двоє чоловіків – високий і худий та нижчий і кремезний – з декількома пакетами з супермаркетів й сумкою в руках, й рюкзаком через плече.

ГАНС
Заводи!

КАЗАН
Та щас, хай сядуть.

Чоловіки йдуть до багажника, відчиняють його й складають туди пакети й сумки. Більший, Толян (28), стукає в заднє скло. Ганс киває й відчиняє двері.

ТОЛЯН
Ти на руках торбу повезеш?

Ганс виходить з пакетом і кладе той в багажник. Інший чоловік, Сухий (36). Щось неголосно каже йому. Вони зачиняють багажник і сідають до авта: Ганс на те ж місце за водієм, Сухий поряд з Казаном, Толян – за ним.

КАЗАН
(весело)
Ви шо, квартіру грабанули?

СУХИЙ
(суворо, Гансу)
Шо це ти за лоха нашов?
(суворо, Казану)
Завали хлєборєзку свою і крути шофьорку, баран.

Толян хмикає. З лиця Казана спадає посмішка. Але тут посміхається вже Сухий.

СУХИЙ
 (Казану)
Шо, висадився? Не сси, я пошутив. Цьой, - як її там? - одьожі в секонхенді трохи купили, а то нема в чьом ходити. Ясно тобі? Давай, газуй.

ГАНС
 (сміється)
Вот ты сказал, Казан. Грабанули. Ну ты даёшь.

ТОЛЯН
(Казану)
Через Кущову поїдем. Знаєш куда?

Сухий повертається до Толяна.

СУХИЙ
Чого?

КАЗАН
Знаю.

Толян щось показує руками Сухому.

СУХИЙ
Ну, да, заберем там. Коє шо. Всьо правільно.

ТОЛЯН
(Казану)
Точно знаєш?

КАЗАН
Да, я туда тьоток з села на базар возив.

СУХИЙ
Ну, то їдь уже. Ця шарманка работає? Включи, давай.

Казан заводить авто, рушає і вмикає програвач, на якому починає звучати жорсткий мотив.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ

В авто, що їде по шоссе, сидять лише Казан та Ганс. В салоні тихо грає музика. Ганс напівлежить на передньому сидінні, спершись колінами об панель, та грається в телефоні.

КАЗАН
Так шо там було в тих пакєтах?

ГАНС
Откуда я знаю, Казан! Я ж в них не рылся.  Он же сказал  - шмотки из сэконд-хенда. Тебе не пофиг? Башляет  и радуйся.

КАЗАН
Не знаю. Ну, в принципі, канєшно. О, Джанчик вже заправщік.

Ганс підіймається, дивиться у лобове скло, а потім повертається до телефону. Казан з'їзджає вправо і прямує до АЗК. Там, біля однієї з колонок, стоїть Джан в комбінезоні заправника.

ГАНС
И ему не влом?

КАЗАН
Та його братєльнік пресує. А там – не відмажешся.
(у вікно, Джану)
Салют, братуха.

Джан відповідає щось незрозуміле. Казан зупиняє авто біля колонки, де стоїть Джан й виходить, не глушачи двигун. Ганс продовжує гратися в телефоні.

 ГАНС
(сам собі)
Колхозаны.

Ганс теж залишає авто й підходть до хлопців.


НАТ. АВТОЗАПРАВНИЙ КОМПЛЕКС – ДЕНЬ

Казан та Джан стоять біля заправної колонки, пістолет якої вставлений до бензобаку авто Казана. На телефоні Джана звучить сигнал про надходження повідомлення.

КАЗАН
Це в тебе?

ДЖАН
Да. Ти шо, Шляпу на діскатєку возив?

КАЗАН
Хто тобі сказав?

ДЖАН
Хто-то. Ну ти красавчік. Цілувався?
(сміється)

КАЗАН
Гоніш? Поборов її трохи і всьо.

ДЖАН
І всьо. Посмєшищєм хоч бути? А з цим крєндєльом шо – друга нашов?

КАЗАН
Та якого друга. Возю його. А ти ччо наїхав на мене?

Телефон Джана знову сігналізує про повідомлення.

КАЗАН
Хто це тобі там шле так часто?

ДЖАН
Єсть люді. Ти знаєш, чо він тут?

КАЗАН
Шо ти імєєш в віду? У бабки.

ДЖАН
У дєдки. Він там де-то шо-то вкрав, -поняв, - і його старіки сюда отправили – тіпа, як в силку. 

КАЗАН
Ганса?

ДЖАН
Це його бабка моїй мамкі сказала. Тіки йому не говори.  Він, навєрно, і в ломбардах шось вороване скидав.

Джану приходить ще одне повідомлення й він дістає телефон.

КАЗАН
Та ладно… Хто пише?

ДЖАН
 (дивиться в телефон)
Діваха одна.

КАЗАН
Хто?

ДЖАН
Ти не знаєш. З Березівки. Після виступлєнія тоді познакомився.
(пише в телефоні)

КАЗАН
О, чувак. Популярность – це сіла!

 ДЖАН
(сміється)
Я ж не протів.
(серйозно)
Держись від цього бандюгана, Казан. Іде.

З будівлі АЗК виходить Ганс з батончиком в руці. Він доїдає батончик, кидає папірець в урну, а потім дивиться на своє відображення в скляних дверях й поправляє волосся.   

КАЗАН
Та мені всьо равно.

ДЖАН
Ну, сам дивись.


Джан виймає пістолет й вішає його на колонку. Казан закриває бензобак. До них підходить Ганс.
 
ГАНС
Ну что, пацаны, вечерком по пивасу?

КАЗАН
Можна.
(Джану)
Ти до скількох?

ДЖАН
Нє, я – пас. Віддихнути хочу, з цьой роботой.

КАЗАН
Шо ти тут – запахався? Стоіш же тіки.

ДЖАН
То ти стань, побачим тоді.

ГАНС
Что, Казан? - поехали.

Ганс йде до пасажирських дверей, й сідає до авта.

КАЗАН
(Джану)
Давай, братуха. Связь.

Джан тисне протягнуту руку Казана та йде до будівлі АЗК. Казан сідає за кермо і «Жигулі» залишають заправну станцію.


ІНТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Біля прилавку, на якому стоїть дві двохлітрові пляшки пива, стоять Казан та Ганс. Шляпа зважує щось на старих радянських вагах.

КАЗАН
Ше насип.

ШЛЯПА
Пів кіла. Ви його з'їсте? Він такий – не дуже.

ГАНС
(Казану)
На улице тебя жду.

КАЗАН
Харашо. Щас я, розчитаюсь.

Ганс бере пляшку пива й, прямуючи до виходу, відкриває й п'є з пляшки. Він виходить з магазину.

КАЗАН
Шо вечером дєлаєщ?

ШЛЯПА
Ше не знаю. А ти шо хтів, єсть прєдложенія?

КАЗАН
На діско можем.

ШЛЯПА
Опять на діско?  Понравилося?
(сміється)

КАЗАН
А тобі шо – нє?

ШЛЯПА
Може бути. Ладно, давай. Тіки ти хоть шампанске якесь купи.

КАЗАН
То давай. Яке в тебе тут є? Канфєт якихось.

ШЛЯПА
Щас, буду я йому касу шампанским робити. Там десь візьмеш. Восімсят. Сємсят вісім. Шіісят два за пиво і шіснацить - бичок.

КАЗАН
Ти ж гансове пиво пощитала?

Казан протягує продавчині купюру в сто гривень.

КАЗАН
Без здачі. Шекаладку собі візьми.

ШЛЯПА
Харашо шо ти вже не з тим Джаном прибацаним. Цей Ганс хоть сімпатічний.

КАЗАН
Про шампанске – то, в Березівки ж бар є. Туда сходим. Нє, ну а шо?

Шляпа посміхається. Радісний Казан бере пляшку пива й пакет з рибою й виходить з торгівельної зали.


НАТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Збоку магазину, біля лавки, Ганс б'є ногами лежачого на боку та скрюченного Посла. Той не ворушиться, а тільки зойкає. Посол все в тому ж костюмі, але піджак одягнений на голе тіло – ні сорочки, ні навіть майки під ним немає. На його ногах галоші. З магазину виходить радісний Казан, але одразу біжить на галас Посла.
КАЗАН
Ганс! Остав його!

Казан підбігає до чоловіків, ставить на землю пиво й пакет й відтягує Ганса в сторону. Посол продовжує, лежачи не ворушачись, зойкати.

ГАНС
Охреневший кусок говна!
(Послу)
Урою сейчас, падла!
(Казану)
Прикинь, поставил бутылку – посцать отошёл - подхожу, а этоь бес уже присосался.

КАЗАН
(сміється)
Успокойся, Ганс! Посол, іди отсюда!

Казан відпускає Ганса й підходить до Посла, якого підіймає на ноги. В цей самий момент Ганс підходить й б'є Посла ногою. Той знову падає. Казан ще раз стримує й відтягує в сторону Ганса.

КАЗАН
Та він вже всьо поняв, Ганс! Посол, валі отсюда, бистро! Всьо, Ганс, всьо, їдем.

Казан бере Ганса під руку й підштовхує до авта. Посол встає сам і помаленьку, шкутильгаючи, йде від магазину. Ганс бере з лавки почату пляшку пива за  горлечко й жбурляє в Посла. Пляшка попадає в того й оббризкує його пивом. Посол швидко розвертається, підіймає пляшку й жадібно п'є з неї те, що залишилося, а, допивши, починає голосно співати. Хлопці дивляться на це.

ГАНС
Так он чё, придурок какой-то?

КАЗАН
Тіпа того. Бери моє, я сходю ше візьму.

Казан йде до сільмагу, а Ганс стає й, дивлячись в вітрину, поправляє зачіску. 


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КІМНАТА КАЗАНА – ВЕЧІР

Казан спить на ліжку. Дзвонить телефон. Казан зпросоня дивиться на екран і бере слухавку.

 КАЗАН
Ало… Нічо, сплю. А ти шо?... В скіки?.. Харашо… Та поняв, послєзавтра в девять… Нє, не хочу – хвате на сьодня… Харашо, давай.

В кімнату відчиняються двері і заходить мати Казана.

МАТИ КАЗАНА
Ти дома? Шо це ти завалився так зараня? Опять пив, чи шо? Завтра покупатєлі приїдуть, хату дивитися, звонили.

КАЗАН
Так ти, шо, точно продаєш?

МАТИ КАЗАНА
Ну а як ше, Діма? Шо ти предлагаєш? Скажи. Від тебе ж нічо не дождешся – ні помощі, ні участі якоїсь. Як не лежиш, чи в тєлєфоні, то з Джаном своїм катаєтесь.

КАЗАН
Блін, опять те саме. Куда мені дітися, шоб я не чув це? Скільки ти хоч за хату?

МАТИ КАЗАНА
Яку хату? Успокойся, не мороч голови, хоть. Луче собирайся з Васьой на Київ – він каже, шо на складі там є для тебе робота. Давай, не мудри, - пора вже думати, а не витребеньки одні.

КАЗАН
За хату скільки хочеш?

МАТИ КАЗАНА
(сміється)
От ти. Скільки хочу, стільки хочу. Тобі яке діло? Девять тисяч. Радий?

КАЗАН
Баксів?

МАТИ КАЗАНА
(сміється)
Баксів, а чого ж ше? Шо, в тебе в тумбочці стіки нема? Ой, насмішив. Хату він купить. В тебе на носки нові не стане, в дирявих он лежиш. Ой, Дімочка. Берись за голову, синок. Їдь ото з Васьой…

КАЗАН
Нікуда я не поїду! І ця хата буде моя!

МАТИ КАЗАНА
Мєчтай далі. Тільки з боку на бік частіше повертайся, шоб гроші бистріше приходили. Вставай, води хоть принеси – постірати хочу. А то мужик в хаті, а даже насоса справити не може. Ковра б он хоть прибив, висить. Вставай, сказала!

Мати виходить з кімнати й голосно зачиняє за собою двері. Казан повертається на інший бік й б'є кулаком в стіну. Килим на стіні відривається ще з одного цвяха.


ІНТ. БУДИНОК ВАСІ САРАЯ – РАНОК

В ліжку, під простинею, лежать мати Казана та Вася Сарай. Чоловік все ще спить, чи просто лежить з закритими очима, а жінка, притиснувшись до нього, не моргаючи дивиться у вікно.

МАТИ КАЗАНА
Не знаю, шо це буде. Ти ше спиш?

ВАСЯ САРАЙ
Мг-г.

МАТИ КАЗАНА
Може, не спішити, Вась?

Вася відкриває очі, дивиться на кохану, цілує її й обіймає.

ВАСЯ САРАЙ
Не спіши.

МАТИ КАЗАНА
Цей ше мені нєрви трепає.

ВАСЯ САРАЙ
Та не трогай ти його. Пацан сам рішить, шо йому нада. Він смишльоний.

МАТИ КАЗАНА
Смишльоний. Візьми його з собою. Переживаю, шоб десь не вліз з тим Джаном. 

ВАСЯ САРАЙ
Я з ним поговорю. А ти шо мені скажеш?

Вася повертається до жінки й цілує її. Раптом дзвонить телефон. Мати Казана поривається взяти слухавку, але Вася стискає її в обіймах і не пускає.

МАТИ КАЗАНА
Та Вася, пусти. Як в кіно, прямо.   

Мати Казана дивиться на телефон й, схаменувшись, бере слухавку. Вася поглажує жінку.

МАТИ КАЗАНА
Покупатєлі. Я й забула. Та подожди ти!   
(в слухавку)
Альо… Да, да, здрастє... А, харашо, харашо. То туди під'їзжайте…
(підводиться на коліна)
А ви де зараз?.. Да, це вона. Сорок сьомий... Там син є, то ви заходьте - він покаже.  Да, я буду. Відійшла тут… Харашо. До зустрічі.

Мати Казана кидає на ліжко телефон, встає з постілі й починає швидко одягатися.

МАТИ КАЗАНА
Я до них.

ВАСЯ САРАЙ
Не спіши, тільки. Може, не продавай, всьо таки?

МАТИ КАЗАНА
Пока вона шось стоїть, Вася. Ти ж машину продав? А я хочу хату цю збути. Тошнить мене вже тут.

ВАСЯ САРАЙ
Малий хай би жив, як хоче. Дай йому самому вибирати.

МАТИ КАЗАНА
Не начинай. Всьо, я побігла.


НАТ. ДВІР БУДИНКУ МАТЕРІ КАЗАНА – ДЕНЬ

Мати Казана підбігає до воріт, поряд з якими стоїть китайський позашляховик. З двору звучить галас. Це сваряться Казан та покупці, сімейна пара середнього віку - лисуватий чоловік з вусами, та фарбована рудоволоса жінка вище нього зростом. Казан, як і чоловік, в шортах, але з голим торсом.

ЖІНКА
А чого ти хамиш нам?!

КАЗАН
Бо я вам сказав, шо дом не продається!

МАТИ КАЗАНА
Діма! Ти шо це робиш?! Хазяїн мені тут нашовся!
(покупцям)
Здрастє. Я хазяйка.

ЖІНКА
Це ми з Вами говорили?

МАТИ КАЗАНА
Да. Вибачте за нього. Ви проходьте, дивіться.
(Казану)
Іди, давай, отсюда!

Покупці дивляться на Казана. Сердитий Казан не рухається з місця.

ЧОЛОВІК
 (весело)
Я уже думал, не туда попали - так накинулся на нас.
(Казану)
Любишь этот дом?

ЖІНКА
В нас такий же – ти йому слово, а він тобі сто. Скільки вашому?

МАТИ КАЗАНА
Двадцять.

ЧОЛОВІК
А нашому «мальчику» (сміється, дивиться на дружину) уже двадцать восемь.

МАТИ КАЗАНА
Вибачте, шо так…

ЧОЛОВІК
Да не извиняйтесь.

МАТИ КАЗАНА
Ви заходьте в хату, дивіться!
(Казану)
Діма іди, пожалуста, десь пока. До Васі он сходи.

Покупці заходять до будинку. Казан дивиться їм у слід, стусає лавку, потім відчиняє ворота, сідає у авто й їде з двору.


НАТ. СТАВОК – РАНОК

Авто Казана їде вулицею села, деякі будинки на якій стоять занедбаними - з глибоко чорними вікнами чи сірими занавісями. Вулиця закінчується й дорога йде вниз, до ставу. Авто спускається й їде повз ставок. За огорожею мосту, на бетонній конструкції дамби стоїть літній, міського вигляду чоловік в легкому жилеті з безліччю кишень, у великому брилі та з вудкою. Рибалка коротко оглядається на проїзджаючі «Жигулі» і знову повертається до поплавка, тут же смикає вудку й витягує невеличкого карасика, якого знімає з гачка й кидає назад у воду.  Казан дивиться на чоловіка, на ставок,  знову, повернувши голову, на чоловіка, на небо, на якому ні хмаринки, а, потім - на дорогу попереду.


НАТ. СІЛЬМАГ – РАНОК

Казан виходить з авта й зачиняє двері. Біля входу в магазин спертим на стіну стоїть спортивний велосипед. Казан дивиться на нього і йде  до крамниці.


ІНТ. СІЛЬМАГ – РАНОК

Казан відчиняє двері до торгівельної зали, заходить в магазин й завмирає на порозі. На нього дивляться Шляпа й середнього зросту повнуватий китаєць (30) в робочому комбінезоні, що присіли на навалені мішки з цукром.

КАЗАН
Не сидіть на товарі – не продасться.

ШЛЯПА
Шо?

КАЗАН
То.

Казан стрімко підходить до китайця, який встигає встати, й б'є його у вухо. Між чоловіками зав'язується бійка. Шляпа намагається відштовхнути Казана.

ШЛЯПА
Остав його!

Чоловіки падають, й вовтузяться вже на підлозі. Шляпа бере щітку, й палицею від неї б'є Казана по спині, але удари перепадають й китайцю. Той зойкає. Шляпа викрикує щось незрозуміле, кидає щітку й смикає Казана за плече. Той відпускає китайця й замахається, щоб вдарити його.

ШЛЯПА
Діма, остав його, я сказала! І іди щас же отсюда! Бистро!

Казан опускає руку, встає й, дивиться на Шляпу, а потім на китайця, який вже теж піднявся й став в стійку, готовий продовжувати з'ясування стосунків.

ШЛЯПА
Іди! Поняв?!

Казан дивиться на Шляпу й виходить.


НАТ. СІЛЬМАГ - РАНОК

Казан виходить з магазину, обходить його й сідає на лавку. Він задумливо дивиться собі під ноги й тре лоба. В цей час з магазину виходять Шляпа та китаєць. Китаєць тисне руки Шляпі, посміхається їй, а потім сідає на велосипед й рущає. Шляпа дивиться на авто Казана, а потім повертається до магазину. Казан підіймає очі від землі й спостерігає, як по доророзі, віддаляючись, їже велосипедист в комбінезоні. Казан встає й йде до сільмагу.


ІНТ. СІЛЬМАГ – РАНОК

Казан тихо відчиняє внутрішні двері до торгівельної зали й з порогу спостерігає за Шляпою, що дивиться в телевізор. Казан зачиняє двері. Шляпа оглядається на нього.

ШЛЯПА
Шо ти дивишся?

КАЗАН
Нічо. Нільзя?

ШЛЯПА
Нільзя. Можна. Дивись, скільки влізе. Чо ти ліз до нього?

КАЗАН
Я давно тобі хотів сказати: я люблю тебе, Свєта.

Шляпа серйозно дивиться на Казана, а потім лагідно посміхається йому.

ШЛЯПА
От чо ти такий?

КАЗАН
Який?

ШЛЯПА
Такий, нескладний.

КАЗАН
Не знаю. Поїдем вечером в город? В ночний клуб?

ШЛЯПА
Харашо, поїдем.

Вони дивляться один на одного. 

КАЗАН
Я заїду за тобой тоді. Ладно, піду.

Шляпа не відповідає, а лише дивиться на Казана. Той залишає магазин. 


НАТ. СІЛЬМАГ - РАНОК

Казан йде й сідає до авта. Він вмикає запалювання, стартер прокручується, але авто не заводиться.

КАЗАН
Та шо за..?

Казан пробує завести авто ще декілька разів, мучаючи стартер, але двигун не реагує. Казан виходить з автомобіля, відчиняє капот і кілька секунд дивиться на двигун. Потім, піднявши очі на магазин й скривившись, щосили грюкає капотом, б'є по колесу, знову сідає за кермо й протовжує спроби завестись.


ІНТ. СІЛЬМАГ – РАНОК

Казан заходить до зали. З-за прилавку встає Шляпа, яка щось жує.

КАЗАН
Не поїдем сьодня. Машина зломалась.

Шляпа дивиться на Казана й відкушує від шоколадки.

ШЛЯПА
Та мені це, знаєш, якось. Я вобщє, може, даже, заміж піду. За китайця.

Шляпа робить гримасу й ще раз відкушує від плитки шоколаду. Казан з подивом дивиться на неї.

ШЛЯПА
Шо ти дивишся? Шакаладку будеш?

Казан з посмішкою видихає, розвертається, йде до виходу й, сильно вдаривши по металевій рамі дверей, залишає магазин. Шляпа, поперхнувшись, починає кашляти.

ШЛЯПА
(сама собі)
Женіх нашовся. Всю жизнь тут маю гнити з ним? Та пішли ви всі!


НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – ДВІР – РАНОК

Казан заходить в двір й прямує до будинку. З літньої кухні, з чайником в руці, виходить мати. Казан сідає на лавку.

МАТИ КАЗАНА
А машина де? Шо, розбив уже?

КАЗАН
Поломалась возлє магазіна.

Казан сідає на лавку.

МАТИ КАЗАНА
Шось сєрьйозне?

КАЗАН
Не знаю. Шо ці, беруть?

МАТИ КАЗАНА
Сказали, шо подумають. Позвони Васі, попроси, хай подивиться до той машини. А ти чо такий?

Жінка, поставивши чайник на лавку, сідає біля сина.

КАЗАН
Нічо.

МАТИ КАЗАНА
Ну та й харашо шо обломилася. Це знак, Діма. Треба їхати отсюда.

КАЗАН
Ну то, їдь. Хто тобі не дає?

Казан встає й знову йде з двору. Мати дивиться йому вслід, бере чайник і йде до будинку.


НАТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Казан лежить на відкинутому водійському кріслі авта з закритими очима. В салоні грає реп. Казан розплющує очі.

ВАСЯ САРАЙ (З/К)
Отдихаєш? Прівєт.

Казан підводиться. Перед ним стоїть Вася Сарай. Казан щморгає носом.

КАЗАН
Прівєт, Вася. Приїхав?

Казан протягує й тисне йому руку.

ВАСЯ САРАЙ
Єсть, трохи. Шо ти тут – обломався? Чо сам не позвонив? Відкрий.

Казан смикає за ручку. Вася відкриває капот.


НАТ. СІЛЬМАГ – ДЕНЬ

Вася Сарай з замасленими руками стоїть перед відкритим капотом, нахилившись над двигуном. Казан сидить на вже піднятому кріслі, виставивши голову у вікно.

ВАСЯ САРАЙ
Як хоч тут, то живи в моїй. Заводь.

Казан заводить авто й двигун починає спокійну роботу. Вася ще щось поправляє під капотом.

КАЗАН
Та я сам не знаю, шо хотіти.

ВАСЯ САРАЙ
Нада оприділятися, Дімон. Погазуй.

Казан тисне на педаль і «Жигулі» відповідають шумом двигуна. Вася захлопує капот й витирає руки промасленною ганчіркою. Казан глушить авто й виходить.

КАЗАН
Спасіба, Вась. Жалко, шо ти зі мной з дєтства не був.

Вася видихає, посміхається й штовхає Казана плечем в плече.

ВАСЯ САРАЙ
Не переживай, всьо наладиться. Пиво будеш?

Казан киває. Вася йде до магазину. Казан дивиться йому вслід, робить музику в авто голосніше й сідає на капот.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КУХНЯ – РАНОК

Казан сидить за столом й п'є чай з бутербродом. На кухню заходить мати.

МАТИ КАЗАНА
Ти чого так рано?

КАЗАН
Нада. Вася вже поїхав?

МАТИ КАЗАНА
Да. Говорив з ним? Шо він тобі сказав??

КАЗАН
Шо нада.

В цей час з вулиці чути оклики «Галя!». Мати Казана йде подивитися, хто кличе. Казан продовжує їсти.

МАТИ КАЗАНА
Заходь, сама з ним договарюйся.

СУСІДКА (З/К)
Здрастє, Діма.

На кухню, разом з матір'ю Казана заходить жінка років п'ятидесяти – їхня сусідка.

КАЗАН
Здрастє, тьоть Маруся. Шо ви?

МАТИ КАЗАНА
В Марусі батько поганий.

СУСІДКА
Зовсім вже. В больніцу його придеться. Відвезеш, Дімочка? Я за бєнзін віддам і ше, шо треба.

КАЗАН
Да, ладно. Це коли нада? Зараз?

Казан дивиться на настінний годинник, на якому майже восьма година.

СУСІДКА
Да, бажано. Не можеш?

КАЗАН
Щас їдем. А куди везти?

Казан встає з-за столу, похапцем доїдає бутерброд і запиває чаєм.

СУСІДКА
В район, Дімочка.  Поїж, не спіши.

МАТИ КАЗАНА
То ти йди, готов його.

Сусідка швидко залищає будинок. Казан йде до своєї кімнати й одягається. 

МАТИ КАЗАНА
Це ше б тебе комусь показати, шоб не пив.

Казан не відповідає матері, а лише беззвучно щось промовляє й виходить з дому.


ІНТ. ПРИЙМАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ЛІКАРНІ – РАНОК

Казан стоїть спершись на стіну посеред довгого коридору, по якому ходять люди в медичній формі. До Казана підходить сусідка.

КАЗАН
Шо, всьо нормально, тьоть Маруся? Як він там?

СУСІДКА
Нічого, Дімочка, нормально. Спасіба тобі. То ти їдь вже, я тут з ним остануся. Їдь, синок. Спасіба. Вибачай, шо так задержали. Ти ж бачиш.

КАЗАН
Нічо. Хай виздоравлює.
(дивиться на телефон)
Без двацаті! О, блін, я побіг. Досвіданя, тьотя Маруся.

СУСІДКА
Досвіданя, Дімочка. Дивись, осторожно там.

Казан швидко виходить з лікарні й на ходу набирає Ганса.

КАЗАН
 (в слухавку)
Ало. Прівєт, Ганс. Слухай, набери Сухого, скажи шо я трохи опоздаю – сусіда в больніцу возив... Йому шо, так срочно?.. Скажи, шо я їду вже, просто задержусь трохи… Давай. 


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Машина мчить по шоссе на великій швидкості. В салоні грає жорстка музика. Звучить мелодія виклику на телефоні Казана. Це телефонує Ганс.  Казан робить музику тихіше.

КАЗАН
(в слухавку)
Ало...  Блін. То скинь його номер, я сам всьо об'ясню… Та ладно пугати, хто він такий?.. Та похєру мені. Не хоче – не нада… Корочє, на связі.

Казан ставить телефон, додає гучності музиці й вмикає нейтральну передачу. Авто за інерцією продовжує мчати, поступово збавляючи швидкість.

КАЗАН
(сам собі)
Та плюватьи на нього. Ким він там себе щитає той Сухий? Встречу Сухому зірвав. Прем'єр-міністр, блін. Кім Чєн Ин. Встрєчу. Жована корєйска морковка. Не поздоровиться, ага. Пополам переломаю, і той Толян не поможе. Та, плєвать.

Казан б'є по керму, вмикає передачу й прискорює авто.


НАТ. АВТОЗАПРАВНИЙ КОМПЛЕКС – РАНОК

Казан паркує авто біля будівлі АЗК, де працює Джан. Він виходить з авта й йде в напрямку колонок, де стоїть для заправки автівка, яку обслуговує одягнений в фірмовий комбінезон Шмєля.

КАЗАН
Прівєт, Шмєль. Джан шо, вже не робе?

Шмєля не відповідає, а тільки, незадоволено скрививши обличчя, киває в сторону будівлі комплексу. Казан показує Шмєлі «п'ять» й йде до приміщення.


ІНТ. АЗК – РАНОК

Казан заходить до торгівельної зали комплексу. За касою стоїть Джан і розраховує клієнта – молодого чоловіка. Друзі кивають один одному. Покупець бере чек та решту і йде на вихід. Друзі вітаються рукостисканням.



КАЗАН
Салют. Ти шо, вже касіром задєлався? А то я дивлюся, Шмєля шось такий горький стоїть.

Казан сміється.

ДЖАН
Гапон предложив, я і согласився. Це Вася чось не хотів. А Шмєля як раз на том, шо нада місці. Хотя, він вже і там встиг - Гапону машину поцарапав пістолєтом. Обідився, чи шо.

КАЗАН
Яку, оцю «беху» нову?

ДЖАН
Ага. Той чуть не прибив його.

Друзі сміються.

ДЖАН
А ти шо – за Шляпу вже дуелі устраюєш? Красавєц.

КАЗАН
Які дуелі?

ДЖАН
Та вона всьому селу вже розтринділа. Ше мєждународний скандал устрой з китайцями. Ладно, це твоє. Тут роботу прєдлагають.

КАЗАН
Яку?

ДЖАН
Водітєль там, еспєдітор в торговлі, шось таке. Цей, Гонтарук, однокласнік твій.

КАЗАН
Чопа. Він мені казав. Ти хоч туда?

ДЖАН
Мені таке не інтєрєсно. А ти шо?

Казан відповідає гримасою. Джан вмикає на телефоні музичну композицію.

ДЖАН
Музичку написав. Ти з цим бандюганом?

КАЗАН
Нє, сам. Прикольна. Не знаю, може в Київ поїду – ну, так, заробити трохи. Продам потом корча, та «літовца» якогось візьму.

ДЖАН
Я на Чехію розсматрюю. Єсть один варіант. 

Джан дивиться у вікно. 

ДЖАН
О, блін, Гапон. Давай, братіха, а то він начне зараз. Заїзжай. Нада якось зажечь хітово. Я там ше коє-шо написав.

КАЗАН
Давай, я тіки за. Зберемось. Связь.

Друзі тиснуть руки й Казан йде з магазину. Джан дивиться у вікно, за яким модно одягнений товстун з великою барсеткою в руці щось говорить Шмєлі, розмахуючи пальцем перед його носом. Джан сміється, але оглядається на стенд з цигарками й поспіхом починає на ньому поправляти пачки й закладати пусті місця.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КІМНАТА КАЗАНА - ВЕЧІР

Казан лежить та грається в телефоні. Звучить дзвінок виклику. Телефонує Ганс.

КАЗАН
(в слухавку)
Шо ше?
(в слухавку)
Да... Дома, а шо?.. А яка мені разніца отошов він, чи нє?.. Шо, прям щас?.. Відвезу, єслі нада, тіки дєйствує ночний таріф... Шо за «Ауді»… То чо він сам не їде?.. Бухим. Ладно, щас, поїдем, підходь.

Казан вдягає майку й виходить в коридор. На кухні порається мати. 

МАТИ КАЗАНА
Ти куда це в таке врємя?

КАЗАН
Куди нада.

МАТИ КАЗАНА
Опять гульки, Діма? Прийди мені п'яний.

 Казан мовчки виходить з дому, грюкнувши дверима.

МАТИ КАЗАНА
(сама собі)
В кого він такий вдався? Той же зовсім не пив. От, горечко моє.


НАТ. ШОССЕ – ВЕЧІР

Сонце вже сіло, але ще світить заграва. Темним шоссе з вімкненим світлом їде старенька «Ауді» 100 - «сигара». Лише іноді їх обганяє, чи їде їм  назустріч, якесь авто.


ІНТ. АВТО СУХОГО – ВЕЧІР

За кермом авта сидить Казан, поруч з ним – Толян, Сухий та Ганс розмістилися ззаду. В салоні грає блатна музика. Всі мовчать. Далеко попереду, на узбіччі, з вімкненими габаритами стоїть якесь авто.

СУХИЙ
Стань перед ним, впєрєді. 

КАЗАН
Опять ставати? То ми так до того города не доїдем.

ТОЛЯН
(Казану)
Ти не умнічай. 

СУХИЙ
Людям, може. помощь нужна. 

КАЗАН
То це ми як бой-скаути тут? Так би і сказали.

Казан скидає швидкість, а згодом пригальмовує й зупиняє авто перед білою іномаркою середнього классу.

СУХИЙ
Подивись, шо там. 

Толян виходить з авта. Казан дивиться на нього в дзеркало заднього виду. Сухий та Ганс розвернулися й спостерігають через заднє скло. Раптом Толян швидко біжить вздовж білого авта, до якого звідкись знизу, з кювету, піднявся чоловік в яскравому жилеті з світловідбивними елементами. Толян збиває чоловіка з ніг. Зпантеличений Казан розвертається до Сухого й Ганса.

КАЗАН
Шо він робе?!

Сухий відчиняє двері, а потім різко дістає викидного ножа й приставляє його лезо до горла Казана

СУХИЙ
(Казану)
Ключі мені і вишов.
(Гансу)
Ти тоже виходь.

Ганс слухняно відчиняє двері й виходить. Казан  виймає ключі з замка запалювання й протягує їх Сухому.

СУХИЙ
Вилазь, на хєр, і іди до Толяна. Рипнешся, пошинкую, суку. Пашол.
(Гансу)
Чо ти встав? Іди подивись, шо там єсть.

Ганс йде. Казан відчиняє двері.
КАЗАН
Забери, я поняв, я вихожу.

СУХИЙ
За руль іди сідай.

Сухий відставляє ножа, Казан виходить з авта. Сухий теж виходить.

КАЗАН
Я так і знав, шо ви чимось таким занімаєтесь.

СУХИЙ
Ага. Чухай в тачку, знаток.


НАТ. ШОСЕ – ВЕЧІР

Ганс кладе до багажника «Ауді» Сухого рюкзак та сумку з ноутбуком й сідає на переднє пасажирське місце. Перед краденим авто, за кермом якого, не рухаючись, сидить Казан, стоять Сухий та Толян.

СУХИЙ
Всьо. Ми за вами.


КАЗАН
Давай. Тіки ж, шоби ми не ждали там.

Сухий йде до свого авта.

СУХИЙ
(впівоберта)
Їзжай. Цей дурачок хай не жене.

Толян йде до передніх пасажирських дверей й відчиняє їх.


ІНТ. КРАДЕНЕ АВТО – ВЕЧІР

Толян сідає в крісло, зачиняє двері й протягує Казану ключ з брелоком „дистанційки”. Казан бере його й вставляє в замок запалювання. Авто перед ними вже завелося й, світячись червоним світлом „стопів”, чекає.

КАЗАН
Він мертвий?

ТОЛЯН
Нічо йому нема  - полежить, та й встане. Якшо встане.
(сміється)
Шо ти, не обдєлався хоть? Давай, їдь в ту сторону.

Толян вказує пальцем напрямок. Казан заводить авто, розвертається й починає набирати швидкість. Він дивиться в дзеркало, де видно, як за ними слідує автомобіль Сухого.

ТОЛЯН
Свєт включи. Тіки ближній. І не видєлуйся.  Усьок?

Казан киває й вмикає світло. Крадене авто нове авто й рухається тихо. Толян вмикає магнітолу, з якої звучить білий шум радіоприймача.  Толян крутить ручку, але жодної радіостанції немає. Він натискає на програвання музики й з динаміків доносяться звуки репу.

ТОЛЯН
Ти ж репєр? Ганс казав. Слухай. І не думай дуркувати. Учись, це тепер твій новий бит.
(сміється)
Тепер ти не халявщік, а партньор.

Сухий відчиняє бардачок й копирсається в ньому. Потім він дістає з власної кишені гаманець й розглядає його  вміст під світлом лампочки бардачка.

ТОЛЯН
Сємєйний. Нічо, голова поболить і всьо. А машину – нову купить.
(читає)
„Региональный представитель”. Канєшно купить. Як їх там називають – «офісний планктон»? Повернеш перед мостом.

Толян зачиняє бардачок, ховає до кишені гаманець й зручніше вмощується в кріслі. Казан поглядає в дзеркало заднього виду – авто Сухого не відстає від них.


НАТ. КИНУТА ФЕРМА – НІЧ

Біля відчинених дерев'яних воріт старого складу, ледь підсвічений габаритами авта, стоїть Толян. Крадений автомобіль заїзджає до складу, двигун стихає й гасне світло. Толян зачиняє праву стулку воріт. Двері авта зачиняються й, вмикнувши телефон на ліхтарик, до Толяна підходить Казан. Толян притуляє другу стулку.

 ТОЛЯН
Посвіти. Де ці гонщіки?

Казан підсвічує телефоном і Толян вішає на ворота замок. Звучить двигун авта, що наближається і під будівлю, осліпивши Казана та Толяна дальнім світлом фар, під'їзджає «Ауді» Сухого.

СУХИЙ
Всьо забрали?

ТОЛЯН
Да. Я вже думав таксі визивати. Ганс, назад пересядь.

Ганс виходить й сідає на заднє сидіння.

СУХИЙ
Поворот пропустив.
(Казану)
Ну шо, Вася, тепер ти наш друг. Сідай. 

Толян сміється. Казан та Толян сідають до «Ауді». Авто здає назад, розвертається й під звуки блатної музики залишає ферму.


ІНТ. СІЛЬСЬКИЙ БАР – НІЧ

В залі гучно лунає блатна музика. Казан, Ганс, Сухий та Толян сидять за заставленим тарілками з залишками їжі, пляшками з колою та пакетами з соком столом. Веселий Толян тримає в руці пляшку з горілкою й розливає по чаркам. Казан п'яний. Він сидить, спершись на спинку дивану, й слухає, як йому щось розповідає симпатична русява дівчина з довгим волоссям. Ганс спить поряд з ним, лежачи на сидушці. Біля Ганса тихо сидить, перелякано дивлячись  то на чоловіків та за столом, то на русяву співрозмовницю Казана, неповнолітня, на вигляд, білявка.  Сухий залпом випиває налите Толяном, не зважаючи ні на кого. Толян наливає йому ще одну. Між Сухим і Толяном сидять дві жінки років під тридцять і розмовляють між собою. Толян штовхає одну з них й показує, щоб ті брали чарки. Жінки підіймають налите. Казан бере свою чарку, дивиться на Сухого й випиває. Сухий спостерігає за Казаном й підманює того до себе рукою.  Казан нахиляється до Сухого, перевернувши пляшку з колою. Сухий щось каже Казану на вухо, той розпрямляється й дивиться на Сухого. Бандит посміхається й каже одними губами «сядь». Казан ще трохи стоїть, потім сідає, бере зі столу пляшку горілки, наливає собі повну й випиває її.


НАТ. САДОК – НІЧ

Казан лежить на спині й глибоко дихає. На ньому сидить напівоголена русява дівчина, з якою він спілкувався в барі, й, посміхаючись, віддихується. Вона проводить рукою по волоссю.

 ДІВЧИНА
А ти в цьом лучше Джана.

КАЗАН
Джана? Знаєш Джана?

Дівчина підтягує на груди сарафан й знову проводить рукою по волоссю.

ДІВЧИНА
Канєшно знаю. Я на вашом виступлєнії була. Ми з ним встрічались даже трохи.

КАЗАН
Встрічались?

 ДІВЧИНА
Да. А шо? 

КАЗАН
Нічо. Злазь уже.

Дівчина встає. Казана підтягує шорти, теж встає й вони разом йдуть в сторону, де світиться вивіска бару.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – НІЧ

П'яний Казан їде за кермом. В салоні голосно грає жорстка музика. Через те, що машина періодично втрачає свою полосу, декілька разів  гудять зустрічні машини. Якоїсь миті Казан починає сильно бити по керму й горланити. 


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КІМНАТА КАЗАНА - РАНОК

Казан лежить на ліжку поверх постілі в одних брудних шортах. Звучить виклик на телефоні, що лежить під ліжком. Казан повертається, припіднімається й береться за голову. Телефон продовжує грати мелодію виклику. Казан нахиляється й дістає його, дивиться на екран й знову береться за голову й стогне.
 
КАЗАН
Джан. Шо він так рано? Блін, одинацить уже.
(в слухавку)
Ало… Подож… Та нічо я… Блін, Джан, я не знав шо це вона… Вона сама!.. Та пофіг мені!.. Сам пашол! І музика твоя - гімно!

Казан дивиться на телефон й листає його.

КАЗАН
(сам собі)
Казьол. Я шо знав, шо це вона.

Казан видихає, знову лягає на ліжко й закриває очі.

КАЗАН
Фу. Пива нада. Блін.


НАТ. ВУЛИЦЯ БІЛЯ СІЛЬМАГУ – ДЕНЬ

Казан, в джинсах, майці та шльопках на носки, опустивши голову, неспішно йде по вулиці. Перед ним, неподалік магазину, зупиняється старий мікроавтобус, що курсує в село з міста. З маршрутки виходять декілька жінок з пакетами, після них залишає автобус Бруслі. Жінки зупиняються й розмовляють між собою. Бруслі дивиться на Казана і чекає, доки той підійде.

БРУСЛІ
Привіт. Як справи?

Казан підводить очі й протягує Бруслі руку. Вони здороваються.

КАЗАН
Та так, шо-то. З роботи?

БРУСЛІ
Да. Чого не заходиш?

КАЗАН
Не получається.

Казан дивиться в сторону магазину, перед яким стоїть білий позашляховик з наклейкою китайською шляхо-будівної компанії. Казан шморгає носом. Бруслі розвертається й дивиться на позашляховик.

БРУСЛІ
Китайці.

Відчиняються двері магазину й на його порозі з’являється повнуватий китаєць з Свєтою Шляпою на руках. Шляпа тримає великий букет. Вони посміхаються один одному. Жінки, Казан та Бруслі дивляться на цю картину. Одна з жінок починає рух в сторону інтернаціональної пари.

ПЕРША ЖІНКА
(жінкам)
Пішли ж, подивимось.

Вона йде до магазину, за нею слідують інші жінки. Китаєць спускається по сходах й несе дівчину до авта. З магазину виходить немолодий чоловік – власник магазину – закурює, й, спершись на двері, дивиться на те, що відбувається.

ДРУГА ЖІНКА
(Шляпі)
Свєта, куди це ти?!

ШЛЯПА
(жінкам, радісно)
Замуж!

Китаєць опускає Шляпу на землю й відчиняє перед нею двері. Та сідає до авта. Жінки зупиняються поряд з позашляховиком й, посміхаєчись, дивляться на Шляпу. Одна з них махає рукою. Казан та Бруслі залишилися стояти на місці, й спостерігають за тим, що відбувається.

БРУСЛІ
Бачиш, от всі її проблеми й вирішилися.

Казан повертає голову в сторону й проводить по волоссю рукою.

Китайське авто заводиться, протяжно сигналить й, розвернувшись, їде від магазину прямо повз Казана та Бруслі. Усміхнена Шляпа встигає кинути короткий погляд на Казана, після чого повертає лице до китайця. Бруслі споглядає, як віддаляється авто, в цей час як Казан стоїть потупившись.

БРУСЛІ
От тобі й китайці. Я бачив ти Сухого якось віз.

КАЗАН
Шо?

БРУСЛІ
З Сухим тебе бачив. Вітя „Сухий”, з Горової. Ти що з ним?

КАЗАН
Сухий? Не знаю, може й возив. Хто заплате, того й везу. А шо?

БРУСЛІ
Обережно дивись. Цей Сухий тільки з в’язниці вийшов. З тюрми. Обережним будь.

КАЗАН
Та, мені всьо равно. В магазін ідеш?

БРУСЛІ
Ні.
КАЗАН
Ладно, Бруслік, тоді давай - в магаз піду.

Казан тисне руку Бруслі й йде до магазину. Бруслі дивиться йому вслід, а потім йде в іншу сторону.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – КІМНАТА КАЗАНА – ВЕЧІР

Казан лежить на голому матрасі лицем до стіни. В кімнату заходить мати. Вона дивиться на безлад, що має місце – зкомкану постіль на підлозі, розкидані речі, перевернутий стілець, подушку на шафі, уламки скляного глечика біля столу та пусту пляшку з-під горілки поруч з ліжком сина.

МАТИ КАЗАНА
Діма!!! Шо з тобой твориться?!! Ой, горечко!
 
Мати присідає й починає збирати уламки  скляного глечика на листок паперу.

МАТИ КАЗАНА
Вставай, вставай, сволочь ти така!!! Вставай, шоб я тебе тут не прибила!!! Скільки вже можна пити?!! Шо ни день!.. Коли ти вже зайиеся чимось, дитино?! Шо ти мовчиш?

Мати підходить до сина й розштовхує його. Казан відмахується від неї, смикаючи плечем.

КАЗАН
Остав мене в покої!

Мати відходить й береться складати розкидані речі.

МАТИ КАЗАНА
Як я вхляла з тобою. У всіх діти, як діти – і поможуть, і устроілись десь. А ти? Он, даже, Джан твій і той вже робе. Йшов би з ним хоть на ту заправку. Я б у Валєри попросила вже за тебе.

КАЗАН
Не трогай мене!

Мати кидає речі на підлогу й дивиться на сина.

МАТИ КАЗАНА
Не трогати?! Не буду! Живи, як знаєш! Але, потом не жалійся!

Мати йде до дверей кімнати.
МАТИ КАЗАНА
Завдаток мені вже дали і через два тижня хата продається! Всьо, Діма, концерт кончився!

Мати залишає кімнату, стукнувши дверима, але за мить повертається.

МАТИ КАЗАНА
Так шо давай, напивайся напослєдок, та й поїдем – Вася нас вже жде. Поїдем, синок.

Казан повертається лицем до матері. Його обличчя спотворене гримасою.

МАТИ КАЗАНА
Пішла ти зі своїм Васьой!!!

Жінка дивиться на сина.

МАТИ КАЗАНА
Больне якесь. Ось чим ти в нього пішов. Лічити тебе нада, Діма! За шо мені таке наказаніє?!

Мати виходить з кімнати, не зачинивши двері. Казан б’є по стіні, від чого ледь висячий на ній килим падає й накриває його з головою. Казан лежить і не рухається.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Казан сидить за кермом авта й грається в телефоні, з якого звучить музика. Одна й та сама мелодія повторюється знову й знову, але після маніпуляцій Казана до неї щоразу додається звучання нових інструментів, від чого мелодія лише виграє. Казан підіймає очі й дивиться в вітрове скло. Там, попереду, від висотних будинків, в його сторону йдуть Ганс та Сухий. В цей час скрипить багажник. Казан дивиться в салонне дзеркало – багажник закривається й ззаду до дверей йде Толян. Він відчиняє задні двері й сідає до авта.

ТОЛЯН
Не заскучав?

КАЗАН
Під’їдем до них?

ТОЛЯН
Тут стоїм. Включи шось.

Казан вмикає магнітолу. Звучить блатна музика.

ТОЛЯН
Вируби цю хрєнь. Репчик якись постав. Ти ж репєр. Ладно, остав, а то Сухий розвоняєця.

До авта підходять Сухий та Ганс, кладуть речі до багажника й сідають в авто.

СУХИЙ
Поїхали. Нормально сьодні.

Казан заводить автомобіль й рушає.

ТОЛЯН
Я вже в ній був.

СУХИЙ
Да? То ти, як дома там.

Ганс сміється.

ТОЛЯН
Ага, хазяїн на час. Хазяйка там нічо – я б вдув. Казан, покружляй трохи.

 КАЗАН
Харашо.

Сухий робить музику гучніше й закриває очі. Казан спокійно дивиться на дорогу, що пролягає вулицею міста. Інші члени банди відкинулися на сидіння й дивляться у вікна.


НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – ДВІР – ДЕНЬ

В дворі стоїть трактор МТЗ з причепом. На причепі, повному меблів та з одним опущеним бортом, возяться з шафою двоє чоловіків в робі, один з яких постарше. Ще двоє чоловіків, серед яких теж є немолодий, виносять з будинку велике крісло й подають його на причіп.

ПЕРШИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
Принімайте, козаки.

Ті, що на причепі, перехвачують крісло й вмощують його наверх вже завантажених меблів. З будинку, з пластиковим горщиком з пальмою в руках, виходить мати Казана.

ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
Всьо, Пєтровна, чи ше шось? Давай того куща. Візьми, Коля.

Жінка протягує молодому чоловікові пальму, яку він подає на причіп.

МАТИ КАЗАНА
Це всьо. А те хай сам вивозить, як не хоче нормально.

ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
Малий не слухається? Залазьте, хлопці.

МАТИ КАЗАНА
Та...

Молодий чоловік зістрибує з кузова.

ПЕРШИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
А ти чого зліз? Ми ж їдемо зараз, розгружати. Не зачиняєте, Питрівна?

Мати Казана спохвачується, йде до дверей й зачиняє будинок. Старший протягує молодому руку, той береться за неї й старий зістрибує на землю. Молодий чоловік повертається на кузов й допомагає залізти на нього іншому старшому.


ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
Коля, борта поможеш.
(матері Казана)
Сядеш в кабіну?

МАТИ КАЗАНА
З хлопцями тут сяду.

Мати Казана подає руку й молодший чоловік з причема допомагає їй піднятися. Водій й Коля піднімають й закривають борт.

ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
Шо ж це ти, Пєтровна, вчителька, а свого не воспітала?

МАТИ КАЗАНА
Це ж так. 

ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
То куда це всьо?

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК
До Васі Сарая.

МАТИ КАЗАНА
Да. 

ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
(молодому)
Залазь, шо ти?

Молодий чоловік вилазить на причіп. Водій йде, сідає до кабіни, заводить трактор й рушає. Потім визирає, дивиться назад й хитає головою. 

ДРУГИЙ СТАРШИЙ ЧОЛОВІК
Шкафа держіть!

Трактор, похитуючись, виїзджає з двору. Чоловіки на причепі про щось розмовляють. Мати Казана проводить пальцями під очима.


ІНТ. БУДИНОК МАТЕРІ КАЗАНА – НІЧ

П'яний Казан, похитуючись заходить до пустої вітальні і вмикає світло. Він озирається навкруги й плентається далі – в свою кімнату, залишивши світло горіти.


ІНТ. АВТО КАЗАНА - РАНОК

Серйозний Казан, виставивши лікоть лівої руки у вікно й погладжуючи нею підборіддя, правою веде авто по шоссе поблизу села. Поряд з ним, розвалившись в кріслі, сидить й п'є пиво з банки Ганс. В салоні грає танцювальна музика. Попереду, на узбіччі стоїть Нінка Обочина. Казан скидає швидкість й пригальмовує, щоб зупинитися біля жінки.

ГАНС
Да, Казан, да! Ты читаешь мои мысли!

КАЗАН
Які ше мислі?

ГАНС
О пореве, блин, братик!
(сміється)

Казан зупиняє авто біля Нінки. Та підходить до дверей Ганса, але не встигає, як зазвичай, нахилитися у вікно, так як той відчиняє їх й виходить з авта.  Казан дістає в бардачку блок цигарок.

КАЗАН
Прівєт, Нін.

НІНКА ОБОЧИНА
Прівєт.

Ганс щупає Нінку за зад. Та відсторонює його руку.

ГАНС
У тебя чё, течка?
(сміється)


НАТ. ШОССЕ – РАНОК

Казан теж залишає авто й обходить його спереду, тримаючи цигарки.

НІНКА ОБОЧИНА
Ти п’ян, іді проспісь, мальчік? Казан, забери його.

ГАНС
Ты офигела, шмара?
(сміється)

Казан намагається відтягнути Ганса за руку. Той обливається пивом.

ГАНС
Э, осторожно, брателло!

КАЗАН
Ганс, давай, не дуркуй, поїхали. Нін, візьми сігарєти.
(протягує блок)

ГАНС
Подожди, Казан. Руку отпусти!

Ганс висмикує свою руку від казанової, від чого в того випадає блок з цигарками. Казан нахиляється й підіймає його.

ГАНС
(Нінці)
Ты чё, овца, попутала? На колени становись, сучка.

НІНКА ОБОЧИНА
Отвалі від мене, придурок!

ГАНС
Придурок?

Ганс кладе руку жінці на ший й натискає на неї.

НІНКА ОБОЧИНА
А, больно!

Казан різко б'є Ганса в обличчя. Ганс падає, ще більше облившись пивом з банки. З його носу тече кров.

ГАНС
Ты чё охренел, бычара?!
(встає)

КАЗАН
Ганс, блін, успокойся.

Серйозний Казан дивиться на Ганса. Він віддає Нінці блок цигарок. Ганс рухається в сторону Казана, намагаючись вдарити того, але знову отримує по обличчю й падає

ГАНС
Тебе жопа, скот! Я тебя закопаю!
(сідає)

КАЗАН
Ти сам виноватий.

ГАНС
Ты сдохнешь, бык! И суку эту зарою!

НІНКА ОБОЧИНА
Дай йому ше, Казан!

Казан підходить й замахується на сидячого Ганса, але не б'є, а тільки штовхає того в голову. Ганс знову падає на спину.

ГАНС
Ты труп! Ты труп, я тебе говорю!

КАЗАН
Пішком дойдеш. Поїхали, Нін, завезу тебе. 

Казан чекає, поки жінка сідає в авто, зачиняє за нею двері й йде на водійське місце.
 
КАЗАН
І Сухому передай, шо це вже всьо – я більше цьой хєрньой з ними заніматися не буду.

ГАНС
Пошёл ты, урод! Сдохнешь, сука!

Казан сідає в авто й від'їзджає. Ганс, сидячи, роздивляється свої збиті руки, потім помічає кров на майці, проводить пальцями під носом й дивиться на кров на них.

ГАНС

Сухой тебе сделает «всё», бугай грёбаный.


НАТ. ШОСЕ – РАНОК

На асфальтованому майданчику, що одним боком прилягає до шосе, а з іншого за ним починається лісополоса, стоять „Жигулі” Казана. Водійські двері відчинені.  В авто сидять Казан та Нінка Обочина.


ІНТ. АВТО КАЗАНА - РАНОК

Казан сидить в кріслі, повернувши голову до Нінки й спокійно спостерігає за нею. Та не дивиться на хлопця, нервово стукає рукою по коліну й палить, збиваючи попіл за вікно.

НІНКА ОБОЧИНА
Ти шо, допрос мені тут рішив устроїти? Я сказала, шо простітутка!

КАЗАН
Я знаю, шо нє. Нін, нашо тобі все це?

 НІНКА ОБОЧИНА
Шо ти знаєш? Як ви заколєбали своєю задушевностью: Бруслі, тепер ти. Хочеш, щас трахнемось? Давай.

Нінка викидає недопалок у вікно, швидко знімає з себе майку й оголює груди. Потім протягує руки до Казана й намагається зняти майку з нього. Казан бережно бере її руки й відводить їх в сторону – Ніні на коліна, а потім протягує їй майку.

КАЗАН
Одінь. Я знаю, шо ти із-зі дитини – шо в тебе її забрали – це робиш.

НІНКА ОБОЧИНА
Заткнись! Поняв?! Давай, вези мене обратно – мені робити нада. Клієнт нє ждьот. Вези!

КАЗАН
Скільки їй?

Нінка розхитується в кріслі, її обличчя спотворюється стражданням. Вона емоційно трясе розкритими долонями й, після схлипу та викрику, починає ридати. Казан намагається обійняти її, але вона відштовхує його, відчиняє двері й напівоголеною біжить з машини. Казан вибігає за нею.


 ІНТ. АВТО КАЗАНА - РАНОК

Казан та одягнена Нінка сидять на задньому сидінні авта. Заплакана жінка весь час шморгає носом, дивиться на Казана і уважно слухає все, що він говорить.

  КАЗАН
А потом на фермі її сховали. Хоть би з тим мужиком всьо нормально було. Ну і от – куча домушних виїздів, машина ця, може й ше шось було, а я не знаю.

НІНКА ОБОЧИНА
Уїзжай, Казанчик. Уїзжай. Я тоже уїду. Рано чи пізно нада смєлості набратися, і остановитись. Скільки зла в світі.

КАЗАН
Да, нада. Тільки ти не розказуй нікому, шо я тобі сказав. Харашо? Пообіщай. Сухий угрожав мамку мою порізати, то я думаю, шо він може. Лучше, мовчи. Шо, поїдем?

Казан відчиняє двері й збирається вийти. Ніна бере його за руку й дивиться йому в очі.

НІНКА ОБОЧИНА
Спасіба тобі.

КАЗАН
За шо? Та, перестань.

НІНКА ОБОЧИНА
Спасіба тобі. Ти хароший.

Казан посміхається жінці. Та різко притягує його лице й цілує. Казан відхиляються й дивиться на неї.

. НІНКА ОБОЧИНА
Так нада. Харашо? Пожалуста. Так нада.

Казан зачиняє двері й наближає до Ніни обличчя. Вона знову цілує його, потім швидко знімає з себе майку, і, одразу ж, стягує й майку з Казана.


НАТ. ШОСЕ – РАНОК

По шосе проїзджають декілька автомобілів. На все тій же асфальтованій площадці під посадкою стоїть авто Казана, але пасажирів в ньому не видно.


ІНТ. АВТО СУХОГО - ВЕЧІР

Сухий веде авто вулицею села, на якій живе Казан. Поряд з ним сидить Толян, позаду – Ганс. В Ганса підпухший ніс й синець під оком.

ГАНС
Вот, зелёный забор.

ТОЛЯН
Зєльоний забор. Мову учи, кацапура. 

СУХИЙ
(Толяну)
Набери його. 

Толян дістає телефон й дзвонить.

ТОЛЯН
Не бере. 

СУХИЙ
(Гансу)
Він хоть дома?

  ГАНС
Да, я его видел. Вон, свет горит. И «Жига» стоит. Он сам живёт.

СУХИЙ
Так іди провір, сука!

Ганс швидко залишає авто й, озираючись, йде в двір до Казана.

 ТОЛЯН
Ну, так шо?

СУХИЙ
(спльовує у вікно)
Шо – нічо. То, шо полагаєця.

ТОЛЯН
А з чамарошним цим?

СУХИЙ
Побачим. З'їв шо-то, желудок став. Дай воду в бардачку. Шо ти, «Інфініті» ту береш?

Толян подає воду, Сухий відкриває пляшку й п'є.

ТОЛЯН
Та вона бита там – робити нада. Не буду. Іде шось.

Від воріт до авта швидко йде Ганс. Він підходить до водійських дверей.

ГАНС
Сейчас придёт.

СУХИЙ
Всьо, іди, лічись. Наберу.

Ганс киває й швидко йде геть. З двору виходить Казан, оглядається й прямує до авта бандитів. Він теж підходить до водійських дверей.

ТОЛЯН
Шо ти, рицарь? Здоров.

Толян протягує руку, Казан тисне її. Потім тисне виставлену руку Сухого.

КАЗАН
Нічого.

СУХИЙ
Сідай, не сци.

КАЗАН
Я не сцю.

Казан сідає ззаду.

КАЗАН
Я сразу скажу, шоб...

СУХИЙ
Та не колише мене ні цей кацап, ні та дирка. Це ваші тьорки.

КАЗАН
Нє, я про друге… Я вас нікому здавати не собираюся - мені плювати, чим ви там занімаєтесь. Але, єслі не відстанете, то я піду в мєнтовку і всьо роскажу.

ТОЛЯН
Казан, шо ти ліпиш?

СУХИЙ
Куда підеш? Ладно, дивись сюда, Вася, а то ти шось собі насочіняв: ми тут вже примелькалися, так шо всьо равно собираємся валіть отсюда.

КАЗАН
Харашо.

СУХИЙ
Та не «харашо», а слухай. Але, одна хата конкрєтна нарісовалась, то нада її взяти. Ти нас туда звозиш і всьо – свободний дальше. 

ТОЛЯН
Ше й це… пособіє виходне получиш. Як в сєрьйозном бізнесі.

КАЗАН
А єслі нє, єслі я откажусь?

СУХИЙ
(сміється)
От, ти…То ми матушку твою трусанем. Шо вона там, хату продає?

ТОЛЯН
Та ладно, Сухий, пугаєш пацана.

СУХИЙ
(сміється)
Та я пошутив. Це ж понятно. Це ж юмор, юморок. Нічо не бійся.

ТОЛЯН
Казан, нам щас просто машину шукати нема времєні. І на цій не можем їхати. А хата - то, шо нада, і пуста пока. Поняв? І всьо потом. Я свалюю. І Сухий тоже.

КАЗАН
Ти в Харьков?

ТОЛЯН
Да. Я ж тобі розказував.

КАЗАН
Коли це нада?

СУХИЙ
Послєзавтра.

ТОЛЯН
Післязатра, рано. В девять.

КАЗАН
Харашо. Тіки потом  - всьо.

СУХИЙ
По-любасу. Даже єслі захочеш.

ТОЛЯН
І лаве получиш.

КАЗАН
Не нада мені нічого. До тебе, Толік?

ТОЛЯН
Да, заїдеш. Я перезвоню, вдруг шо. Машину провір.

КАЗАН
Харашо. Всьо?

СУХИЙ
Да. Давай, без обід.

Сухий протягує руку. Казан тисне її, а потім прощається й з Толяном,  виходить з авта й прямує додому.

КАЗАН
Може, хай живе? Нормальний штріх, вродє.

Сухий заводить двигун, вмикає світло й рушає.

СУХИЙ
Він тобі шо – родствєннік, цей твій штріх нормальний? Шо ти йому там про Харьков навтірав?

КАЗАН
(хмикає)
Та так, шо попало.

Сухий вмикає музику і під її звучання авто прорізає сутінки порожньої вулиці.


НАТ. БУДИНОК ВАСІ САРАЯ – ДВІР – ДЕНЬ

Казан несе до будинку матрац, за ним з акустичними колонками в руках йде його мати. Вони входять в дім. За парканом стоїть авто Казана з причіпом, який Казан зупинив перед фірткою. З віранди доносяться голоси. Мати й син виходять з будинку й знову йдуть до причіпа.

КАЗАН
Побачу, може даже завтра.

МАТИ КАЗАНА
Шось ше хтіла… А. Ти ж знаєш, шо Посол помер?

КАЗАН
Посол? Нє. А шо случилось?

МАТИ КАЗАНА
Пьяний на вулиці спав -  і шо там з ним?- але лице криси об'їли. І - всьо. Цьої ночі.

КАЗАН
Да, жалко. Странний був.

МАТИ КАЗАНА
Пив безвилазно, та й вся странность. А школу з медалью закончив. Відмінник. Я діла старі дивилася.

Казан бере каркас ліжка. 

МАТИ КАЗАНА
Подожди, я поможу.

КАЗАН
Та я візьму.

МАТИ КАЗАНА
Я беру.
(береться за ліжко)
Повернем, бо не пройде.

Вони разом  повертають ліжко на бік й знімають його з причіпа.

МАТИ КАЗАНА
Давай, ти вперед.

Казан, спиною вперед, й мати заносять матрац у двір й направляються до будинку.

КАЗАН
То Посол був послом?

МАТИ КАЗАНА
Нє, не послом. Кимось там при посольстві. В Сірії, чи де? Осторожно. Ріта знає, Іванова. Вона розказувала, я забула. Вони в одному класі вчилися.

КАЗАН
Куди її?

МАТИ КАЗАНА
Занесем, там розберемось. Не спіши, руки дивись, осторожно.

Мати й син заносять ліжко до хати, звідки за ними доносяться звуки розмови.


НАТ. АВТОЗАПРАВНИЙ КОМПЛЕКС - ВЕЧІР

Авто Казана заїзджає на автозаправний комплекс, де працює Джан й стає біля бензоколонки. Казан виходить з авта й йде відчиняти бензобак. На бруківці біля будівлі сидить Шмєля в фірмовому комбінезоні. Він ліниво встає, щоб йти до авта Казана. Казан дивиться на нього й махає.

КАЗАН
Прівєт, Шмєля! Сиди, я сам.

Казан вставляє пістолет в бак й йде до Шмєлі.

КАЗАН
Як воно?

ШМЄЛЯ
Болє-мєнє  А ти?

КАЗАН
Нормально.

Казан заходить до будівлі АЗК. 


ІНТ. АВТОЗАПРАВНИЙ КОМПЛЕКС - ВЕЧІР

Казан заходить до торгівельноЇ зали. За прилавком, зі схрещеними руками й трохи хитаючись взад-вперед, стоїть Джан. Казан підходить до каси.

КАЗАН
Прівєт.

ДЖАН
Скільки?

КАЗАН
Джан, ізвіни, я правда...

ДЖАН
Скільки заправляти?

КАЗАН
Я не знав, шо вона твоя... шо це твоя дєвушка.

ДЖАН
Дєвушка.
(шкіриться)
Заправляти скільки?

КАЗАН
Понятно. Трицить.

Джан набирає щось на екрані каси. Казан кладе на прилавок гроші. Джан швидко розраховує колишнього друга, повернувши решту й чек, й знову стає в закриту позу. Казан не чіпає гроші, а лише кладе біля них на стільницю «флешку».

КАЗАН
Я в Київ уїзжаю. Записав тут коє шо, подивись, як зхочеш. Нє, то викинь. Ізвіни, братуха. Удачі тобі.

ДЖАН
Пішов ти.

Казан гірко посміхається, розвертається й виходить з приміщення. Джан дивиться у вікно.


НАТ. ВУЛИЦЯ – РАНОК

Обабіч дороги, ненеподалік магазину, стоять декілька людей в очікуванні маршрутного автобусу на місто. Серед них й Бруслі та Нінка Обочина. Біля їх ніг лежать декілька сумок, за плечима Бруслі висить великий рюкзак. Вулицею на своєму авто їде Казан. Він зупиняється й виходить до Нінки й Бруслі. З останнім він вітається за руку, як і зі ще одним чоловіком, що стоїть в очікуванні автобуса.

КАЗАН
Прівєт? Їдете.

БРУСЛІ
Їдемо. А ти що?

КАЗАН
Я тоже, на Київ.

НІНКА ОБОЧИНА
Маладєц, Казанчик. Руслан, іде.

До них під'їзджає мікроавтобус й відчиняє двері. Бруслі бере дві сумки. Казан нахиляється за двома іншими.

КАЗАН
Поможу.

НІНКА ОБОЧИНА
Всьо, Казансчик, пока. Держись.

Нінка цілує Казана в щоку й заходить в маршрутку. Бруслі, пропустивши декількох пасажирів, ставить сумки в прохід. Потім розміщує там й ті, що подає йому Казан.

БРУСЛІ
(водієві)
Одну секунду, шеф.
(зходить, Казану)
Ну що, Діма, бувай. Все вийде. Головне – рухатися.

Бруслі тисне Казану руку, а потім і обіймає його. Після чого сідає в маршрутку, двері якої одразу ж зачиняються. Казан дивиться у вікно, біля якого сидить Нінка Обочина. Вона посміхається йому й махає рукою. Махає, нахилившись обличчям до вікна, й Бруслі. Маршрутка від'їзджає. Нінка робиться серйозною, киває Казану й замружує очі.  Автобус відбуває. Казан якийсь час стоїть, дивлячись йому вслід, а потім йде до авта.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

Казан сидить за кермом й грається в музичній програмі на телефоні. У вікна авта видно вітрину магазину, пустир й декілька багатоповерхівок. Ззаду спочатку кладе речі в багажник, а потім і сідає до салону на заднє сидіння, Ганс. Казан не реагує на нього, продовжуючи гратися в телефоні. Ганс теж мовчить й дивиться у вікно. Трохи  подалі попереду, по сходах,  з кількома пакетами в руках, спускаються  Сухий та Толян.

КАЗАН
Они тебя убьют.

Казан трохи обертається на Ганса, хмикає, дивиться на Сухого й Толяна, що прямують до авта, й повертається до телефону.


НАТ. ШОСЕ – РАНОК

По майже пустому, мокрому після дощу шосе, що пролягає вздовж безкраїх полів, рухаються «Жигулі» Казана. Вони проїзджають напівзруйновану автобусну зупинку з колись повною назвою населенного пункту, від якої залишилося лише декілька літер. Одразу після зупинки починається «коридор» зі старих, велетенських дерев, що своїм гіллям гарно нависли над дорогою.


ІНТ. АВТО КАЗАНА – РАНОК

В салоні неголосно грає блатна музика. Казан, постукуючи пальцями, тримає руки на кермі. Поряд сидить Толян, за яким розмістився Сухий, що чистить викидним ножем нігті. Напружений Ганс сидить за водієм й глибоко дихає ротом.

ТОЛЯН
… то так додвигався, шо бошка вобше на порожняках – пять на десять не міг помножити. Але, нічо  -  спригнув, зараз якимось судєбним ісполнітєльом в Крємєнчугі.

Сухий відхаркує, відчиняє своє вікно й спльовує в нього.

СУХИЙ
А на чьом він був?

ТОЛЯН
На кислом. На чьом ше?

 ГАНС
Останови.

Сухий і Толян дивляться на поблідлого Ганса. Сухий кривить обличчя. Казан дивиться на Ганса в дзеркало заднього виду. 

ГАНС
Казан, останови, блевону сейчас!

ТОЛЯН
Ти чьо тут?!

Сухий посміхається й відвертається. Казан пригальмовує й за секунду зупиняє авто обабіч дороги. Ганс швидко залишає авто, зачиняє двері й йде на узбіччя, де починає блювати. 

СУХИЙ
От, чорт!
(у вікно, Гансу)
Бистріше давай. Побіг, сука!

Толян і Казан дивляться у вікно на місце, де тільки-но стояв Ганс. 

ТОЛЯН
Шо?

Казан дивиться на Сухого, що знервовано втупився у вікно, й посміхається.

СУХИЙ
Поїхали дальше. Давай, Казан! Оно він.

Казан та Толян оглядаються на поле, по якому, трохи подалі, біжить Ганс. Казан повертає авто на шосе, дивиться в дзеркало на Сухого, що знервовано спостерігає за Гансом, а потім - задумливо на дорогу попереду.  Звучить сигнал клаксону й поряд з ними, на великій швидкості, проноситься інший автомобіль.

СУХИЙ
За дорогою дивись!

КАЗАН
Харашо.

Казан додає авту швидкості й крепко чіпляється за кермо. Він періодично то скошується на Толяна, то в дзеркало на Сухого. Обидва чоловіка сидять серйозні, Сухий – піджавши губи й сціпивши зуби.

ТОЛЯН
Він лишнє бухнув  вчора.

Толян дивиться на Казана. Той киває. Попереду працює та стоїть дорожньо-будівельна техніка – колісні й гусеничні трактори, самоскиди. Казан ще більше додає швидкості й на повному ходу в'їзджає своїм авто в великий гусеничний бульдозер, що стоїть близько до старого шосе.


ІНТ. ЗАЛА СУДОВИХ ЗАСІДАНЬ – ДЕНЬ

За гратами, під стіною майже пустої зали, на лавці сидять Казан та Ганс. Казан тримається спокійно й дивиться на суддю, яка зачитує вирок, стоячи за судейським місцем. Ганс озирається то на суддю, то на Казана. В залі сидять представники звинувачення та захисту. Поряд з захисником сидять мати Казана та Вася Сарай. Ззаду зали є ще декілька присутніх. Вася тримає заплакану матір Казана, що весь час втирає носа хустинкою. Казан повертається на них. Вася ледь посміхається йому й кліпнувши, киває.


ІНТ. КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТО – ДЕНЬ

Казан у звичайному одязі – майка, джинси - сидить на пасажирському місці авта, що стоїть на узбіччі жвавого шоссе, й спілкується по відеозв'язку з Васею Сараєм.

ВАСЯ САРАЙ
… ресторан такий же, цьої ж сєті, тільки рядом з нами. Там на проєзд багато врємєні шло. А тут – під рукою. Вона довольна. А ти як?

КАЗАН
Нормально. Скажи, шо я трохи одкладую. Вже зібрав коє шо.

ВАСЯ САРАЙ
Не переживай за ті гроші. Мені тут предложили в Гєрманію від завода, в Дюсєльдорф

КАЗАН
Круто. А шо там?

ВАСЯ САРАЙ
Там їхній основний завод. Тут тіки зборка, а там всьо вобше. То переїдем, навєрно. 

КАЗАН
Шо це вони тебе так поощряють?

ВАСЯ САРАЙ
Та, одну штуку тут удобну зробив, так, чисто для себе, то поляки, менеджери, оцінили, передали німцям, а ті вже мене туда приглашают. 

КАЗАН
Ну ти ковбой.

ВАСЯ САРАЙ
Стараюсь. Ладно, давай, а то в них цігель-цігель строго. Муше працоваць. Держись, Дімон. Пока.

КАЗАН
Пока, Вась.

Казан відключає зв'язок й кладе телефон на панель авта. До кабіни сідає молодий водій  з гамашами з овчини  й двома пачками морозива в руках. Він протягує Казану одне морозиво, той бере його й кладе на панель.

КАЗАН
Спасіба. Взяв? 

Водій показує гамаші Казану й ховає їх за сидінням.

ВОДІЙ ВАНТАЖІВКИ
Да. Він ше скинув трохи. Ти чого такий якись?

КАЗАН
Та, нічо. З батьой говорив. 

Водій заводить авто, викручує кермо й виїздить на шосе.

ВОДІЙ ВАНТАЖІВКИ
А. Я з своїми як поговорю, тож не знаю, куда себе діти потом. Ти як до репа относися?

Казан знизує плечима. Водій ставить до магнітоли диск з написом від руки «РЕП»

ВОДІЙ ВАНТАЖІВКИ
Кєнтуха записав. Якісь тут мєстні чудаки – десь з села в області. І нічо так співають.

КАЗАН
Читають. Реп читають.

  ВОДІЙ ВАНТАЖІВКИ
Читають, да. Прикольно, послухаєш. Їж морожено, а то ростане.

Казан бере з панелі пачку морозива. З динаміків звучать вступні біти композиції, яку написав Казан й в останню зустріч віддав на «флешці» Джану. Після вступу звучить й голос Джана, що читає текст, в якому згадується їх отсаннє літо й доля Казана. Казан, дивлячись на морозиво й переминаючи краї обгортки пальцями, хитається в такт музиці, а потім повертається до вікна. На його очах виступають сльози.


ІНТ. КОНЦЕРТНА СЦЕНА – ВЕЧІР

З професійно оформленої та освітленої сцени, перед повним залом фанатів Казан та Джан читають той самий реп, який звучав у вантажівці.