Зовнішність буває страшенно оманлива,
тому ніколи не вір очам своїм.
Краса - то пилюка, яка розсипається з часом,
і перестає мати значення,
коли внутрішня гниль вилазить назовні.
Слова бувають цинічно брехливі,
тому ніколи не вір вухам своїм.
Моральна підтримка - то пилюка на вітер.
Голодний потребує хліба, а не моральної підтримки,
а той хто замерз - потребує ковдри, а не моральної підтримки.
Вір тільки вчинкам.
Хай людина кричить, хай матюкається,
хай розмахує руками, хай виглядає немитою (не слухай і не дивися).
Але головне, щоби вона не була байдужою до тебе,
щоби не кидала в біді.
Бо ми усі там будемо:
хтось у минулому, хтось прямо зараз, а хтось завтра.
Усі пройдуть через біду. Усі до одного.
Але не усі усвідомлюють це. Думають, що їх омине.
Тому і зраджують свою совість,
кидають напризволяще,
і залишають на прощання слова,
які не хотіли б чути на чужому місці...
Щоб краса врятувала світ,
треба ще вміти ту красу створити всередині себе.
А не шукати її очима чи вухами.
Не кохай очима, не кохай вухами.
Кохай серцем... якщо воно у тебе є.
10.03.2018
Братіслав Лібертус Мудрий