Неассольне

Наташа Шевченко
Небо лазурове, білі хмариночки,
Серед білесеньких, аквамариночки.

Миттю зупинена, враз закохалася,
Вкотре дивуюся: що таке сталося?

Диво в душі розгорнулося дивнеє,
В небо зірвалася враз білокрилами.

Господи, дякую: рай відкривається!
Добре, чудово в коханні співається.



Сльози збігають в знесиленім відчаї,
Щось у мені завершилося, скінчено.

Я ж бо так палко, по справжньому, вірила…
Тільки садок маковіє вітрилами.



_____
Фото авторское