У чому суть різностатевих стосунків? Тільки у продовженні роду. Тобто, у задоволенні інстинкту розмноження.
Люди часто плутають інстинкт розмноження та кохання. Я не хочу вдаватися у подробиці. що таке насправді є кохання, і як відрізнити його від інстинкту розмноження, а тим паче, як відрізнити його від закоханості... Зараз не хочу. Тим паче, що у кожного читача є своя голова на плечах. І кожен, хто зараз закоханий, буде готовий мені порвати рота, але тільки щоби довести, що він не закоханий, а по-справжньому кохає, і вже ж тим паче, інстинкт розмноження - то святе: особливо, від коханої людини. Хай собі такі проходять мимо. Мені вони не цікаві. Я взагалі тут не заради діалогу з кимось.
Я тут заради діалогу з самим собою. Хто хоче, кому цікаво - той хай читає, мені не жалко думок. На відміну від більшості, мої думки не аптечна міра, і навіть не в каратах. Тому можу і поділитися. Поки вони є.
Бо хто знає, коли настане той час, коли нові думки перестануть з'являтися у моїй голові? Воно з усіма так: спершу перестає з'являтися лібідо, потім перестають з'являтися думки. І потім людина помирає тілесно. Її тіло хоронять. А вічна Душа... Вона продовжує жити. І починає хотіти нове тіло. Бо виявляє, що без тіла їй скучно. Хочеться заново усе пережити: спершу появу перших думок, потім появу першого лібідо... І так - по кругу. І кожен раз - ніби заново. А у проміжках між цим пропадає пам'ять, яка потім знову з'являється. Так, спершу пропадає лібідо, потім пропадають думки, потім пропадає пам'ять... Потім пропадає тіло. А потім усе заново з'являється: спершу тіло, потім пам'ять, потім думки, потім лібідо...
Отже, в чому суть різностатевих стосунків? Я раніше наївно вірив у дружбу. Угу. Ту саму, різностатеву. Потім дійшов виснову: дружба, звісно, існує. Але презерватив краще мати при собі завжди. Бо ніколи не знаєш, коли та дружба зайде у занадто довірливу фазу.
Сумно це все. Коли дівчина, яка тобі подобається, говорить: "Я усі ці роки вважала тебе усього лише братом"... І при цьому вважає нормальним не спілкуватися з братом роками...
Я не люблю лицемірства. А хто його любить, скажіть?... Усі скажуть те саме. Але чомусь роблять зовсім інакше. Хоча, як не дивно, завжди вимагають правди. Бояться бути обдуреними. Підкреслю: вимагають правди... А не щирості.
Ні, такі стосунки не для мене. Там, де від мене вимагають правду - я не хочу навіть розмовляти, Даринко...
Саме тому ми і не спілкуємося. Коли ми розмовляли з тобою востаннє? О, то було аж у вересні... Зараз надворі вже буяє квітень. Тобто, пройшло принаймні сім місяців, відколи ми спілкувалися востаннє. І що? Хіба в тому моя вина? Ні... Я завжди відкритий для тебе, Дариночко. Це ж ти граєшся у нас у хованки... Говориш, що вважаєш мене братом, а сама по кілька років зі мною не розмовляєш.
Ну що ж... Підростай. Вчися щирості. І вчися цінувати щирість. Грайся з хлопцями, кокетуй з ними... У тебе такий вік. Що тобі скоро буде 19. А ти досі не навчилася бути щирою, хоча і вмієш бути красунею... Ти думаєш, що бути красунею значно важливіше, аніж бути щирою... Тому віддаєш усі свої душевні сили своїй красі.
А хочеш знати, що думаю я про твою красу?... Я відповім.
По-перше, мені не подобається, що ти фарбуєш волосся у цей дебільний колір блондинки. Уже саме по собі той факт, що ти не поважаєш свій природній колір волосся - говорить про те, що ти не поважаєш і саму себе. Не знаю, хто тобі втовкмачив, що бути блондинкою - то гарно. А втім, мені достатньо лише бачити твою маму, яка так само фарбована блондинка - і все стає ясно. І навіть твоя молодша сестра - теж фарбована блондинка. Скільки їй років? Коли ми з тобою познайомилися шість років тому, їй було п'ять. І вона вже тоді була фарбованою блондинкою. Тобі було тоді тринадцять, і ти теж була фарбованою блондинкою. У вас в сім'ї така традиція: фарбувати волосся під блондинку, і не знати, що таке справжнє кохання. У вас усіх чоловіки козли, які вас кидають, бо діти нікому, окрім жінки, не потрібні...
Пам'ятаєш, як ми говорили на цю тему у вересні? Я тобі сказав, що ти можеш вискочити заміж за кого завгодно, я тебе не тримаю. Але якщо ти за цей час народиш від нього дитину - то я тебе тоді не прийму. Це я тільки зараз тебе люблю, поки ти бездітна... Ти тоді що мені сказала: "Правильно Мама каже: що діти нікому не потрібні, окрім жінки. І ти такий самий. Тільки говориш про це чесно". А я тобі що відповів? Я сказав: "Ні, це жінкам від чоловіків нічого не потрібно, окрім дітей". Якщо ти заводиш стосунки тільки заради того, щоби народити дитину - то будь ласка, народжуй. Але навряд чи ти захочеш після цього придурюватися закоханою у чоловіка. Ти не будеш навіть намагатися придурюватися закоханою... Бо ти вихована у стилі: "Діти - це головне!"...
Ну, якщо діти для тебе це головне - то мені в твоєму житті немає що робити, - після того, як ти народиш дитину. Щасти тобі, дівчинко...
Ось саме тому для тебе бути красивою значно важливіше, аніж бути щирою. І саме тому ми не розмовляємо по кілька місяців, а то і по кілька років... Хоч ти і говориш, ніби увесь цей час вважала мене своїм братом.
Даринко-Даринко...
Я навіть не страждаю за тобою по-справжньому. На жаль... Хоча - якби ти була щирою зі мною - то я би зовсім по-інакшому тебе сприймав. А ти, між часом, вимагаєш від мене правду... І навіть сказала, хто саме тобі сказав правду про мене. Сказала, що все знаєш...
І я тобі підтвердив: так, це дійсно мій аккаунт. Звісно, що то фейкова сторінка, бо там немає жодного мого фото. Там взагалі ніяких фото немає. І ця сторінка в мене не одна. І що? У мене ціла купа жіночих аккаунтів, так само як і ціла купа чоловічих. Ти хочеш знати правду?...
Дариночко, я з тобою щирим був увесь цей час. Тобі цього мало?...
Твою правду я бачу на усіх твоїх селфі, які ти регулярно робиш і виставляєш у соцмережу. Так, ти там гарна, і приваблива... Це факт. Але якщо ти думаєш, що я найбільше у світі люблю залипати на твоїх сторінках і дивитися на твою ікону - то ти помиляєшся... Бо твоя ікона, на яку я дивлюся, яка тримає мене думками коло тебе - зовсім не в твоїй зовнішності. Якби я був сліпим, то я би тримався за цю ікону так само. Я б так само розпізнав її серед тисяч інших образів...
Що я можу ще додати? Тобі скоро виповниться 19. І я розумію чудово, що ти ще дурненька. Хоча і розумна у багатьох речах не за віком. Я люблю розумних жінок...
Я не можу тобі обіцяти вірність. Не можу обіцяти, що кохатиму тільки тебе єдину, бо ти така єдина у світі неповторна... Але звісно, я пам'ятатиму тебе. І через п'ять років знову всміхнуся тобі, як і раніше, і скажу, що радий тебе бачити онлайн. Знову повторю, що люблю тебе... Спитаю, що ти надумала за ці роки. І через двадцять (якщо дай Боже, стільки проживу), теж скажу те саме, і те саме спитаю. За цей час у мене може статися дуже багато стосунків, і багато тіл у моєму ліжку за цей час перебуде. Я буду трахатися з ними, буду з ними кохатися, буду займатися сексом від душі...
А ти - будеш займатися сексом з кимось іншим. Чи з кимось іншими. І якщо будеш дурною, то завагітнієш від когось з них. А потім через п'ять чи двадцять років, коли ми зустрінемося онлайн, коли я знову скажу, що кохаю тебе так само, а ти мені скажеш. що в тебе дитина, чи двоє... Я скажу: "Так, я кохаю тебе, але твої діти мені не потрібні. Бо мені взагалі не потрібні діти. Бо діти потрібні лише тобі. А я - усі ці роки не був тобі потрібен, відколи ми знайомі. Ще відколи тобі було 13 років. Я навіть як брат не був тобі потрібен, бо ти, називаючи мене братом, вважала нормальним не спілкуватися зі мною по кілька років. Чи хочу я так само затягнути тебе у своє ліжко і прокинутися з тобою? Так, хочу... Так само хочу жити з тобою під одним дахом, і все робити разом. Але, оскільки тепер у тебе є діти, я не погоджуся на цю шнягу навіть на умовах експерименту. Та ти і сама не захочеш, маючи дітей, жити з інвалідом... Бо ж тобі зараз треба чимось годувати діточок. Тому тобі потрібен здоровий мужик, з великими грошима... А не я."
Тому звісно, що якщо тобі класично потрібен мужик, для чого його, як тебе виховала Мама, і повинен бути потрібен - то не дивно, що стосунки з протилежною статтю у вас в сім'ї не клеяться. І вони ніколи не склеяться. Ти повториш долю своєї Мами, якщо не зміниш матрицю у своїй голові.
Діти?... Діти, звісно, повинні бути. Якщо зміниш матрицю у свої голові, і погодишся жити зі мною і кохатися зі мною - то рано чи пізно, але діти у нас будуть. Але не наші. Бо ми візьмемо сироту з дитбудинку. І просто подаруємо йому іншу долю... Бо життя йому вже подарували, а долю - ні. Життя подарувати - штука нехитра... Тут мізками думати не треба, бо достатньо лише певного набору статевих органів. А не кохання...
А я хочу кохати. Тебе.
26.04.2018, 09:00
Кар'яле лібертус, армас Юмалан пойгу