Ти напевне хочеш знати, чи вибирав я тебе.
Ні, не вибирав. Я просто вирізнив тебе серед багатьох інших. Просто звернув увагу, що ти не така, як усі. Це не було коханням з першого погляду. Тим паче, що ми познайомилися онлайн. Гарненьких дівчаток, знаєш, не бракує у наших країнах. Але ніхто з них не привернув до мене особливу увагу. Справа зовсім не у твоїй зовнішності...
Якби твоя зовнішність мала хоч якесь значення, то авжеж, повір, я би не чекав аж стільки часу, - аж п'ять років, коли тобі виповниться 18, - щоби просто повідомити тобі про свої почуття. Просто повідомити... Бо якби зовнішність мала значення, то я би давно знайшов собі іншу красуню з тисяч красунь, або не спілкувався би з некрасунями. Мені на зовнішність дійсно начхати. Бо мене цікавить зовсім не вона... Тобто, якщо дивитися на твою зовнішність - то я би тебе не вибрав.
Я писав у своєму попередньому листі до тебе (тут), що мені дуже не подобається твоя нещирість. Так, я би обізвав тебе меркантильною лицеміркою, і це було би справедливо: бо ти дійсно такою і є. А мені, між іншим, зустрічалися значно щиріші особи... І саме за їхню щирість я їх і поважаю значно більше, аніж тебе. Чуєш?... Я їх за це поважаю. А тебе - ні. Тобто, я тебе навіть не поважаю... Розумієш, що це означає?... Дуже тяжко любити по-справжньому глибоко ту людину, яку навіть не поважаєш. Але досвід віків доводить, що саме з поваги завжди починається велике кохання і міцні довготривалі стосунки...
А отже, у тих дівчат чи жінок, яких я поважаю за щирість - значно більше шансів бути коханими мною по-справжньому глибоко. Навіть якщо викреслити мою інвалідність та бідність, і уявити, що у мене все є, що потрібне для повноцінного життя та створення стосунків. Бо до тих, до кого відчуваєш повагу, мимоволі завжди проникаєшся теплотою... Довір'ям. Ну, а там, де є довір'я і теплота - там до закоханості рукою подати. Тобто, з точки зору здорового глузду - я би тебе не вибрав. Бо мені всралося мати поруч з собою особу, якій я попросту не вірю. Бо я ясними очима і здоровим глуздом бачу, що ти лицемірна брехуха, яка мене не кохає і не збирається.
Але є заковика. Мій Янгол-охоронець. І також твій Янгол-охоронець. Той самий, про якого ти мені розповідала. Звісно, якщо ти не брехала і не вигадувала на ходу. Хоча не думаю, що ти могла брехати мені подібне. Бо аж надто переконливо усе було, що ти мені розповіла, і як розповідала... І надто переконливо мені дає знаки мій власний Янгол-охоронець.
І ось тут я починаю розуміти, що мають на увазі люди, коли говорять: "Поняття не маю, що я у ній знайшов (або у ньому знайшла), але я її (або його) кохаю."
Знаєш, це дуже схоже на вінчання поза твоєї волі: так, як це влаштовували батьки у минулі віки. Вони самі вирішували, з ким одружиться їхня дитина. Було таке, що приймати таке рішення навіть у тому віці, коли їхня власна дитина (чи діти з обох боків) були ще немовлятами. Або навіть було і таке, що вони приймали рішення одружити своїх дітей ще до того, як ті діти народяться... І те, що відчуваю я, схоже саме на те. І не має жодного значення, подобаєшся ти мені чи ні. Бо я вже писав тобі у попередньому листі, що ти мені не подобаєшся. І писав, чим саме не подобаєшся.
Не подобаєшся... Але я тебе люблю. І це вирішив не я. Таке рішення прийняв мій Янгол-охоронець. І подібної думки притримується також і твій Янгол-охоронець... Хоч і розмовляє з тобою зовсім іншою мовою, аніж мій зі мною. З тобою твій розмовляє мовою насилля та погроз. А мій зі мною - розмовляє мовою спокуси...
Мене спокушає в тобі зовсім не твоя лицемірна зовнішність. І навіть не твій лицемірний характер. А мене спокушає в тобі те відчуття легкості дихання, яке я переживаю, коли твої думки торкаються мого напрямку, розкриваючись мені назустріч... Тільки ці миті мене і спокушають.
Це не значить, що в мене нікого не буде цей час, поки я на тебе чекаю. Це не значить, що я ні в кого не буду закохуватися. Не буду тебе зраджувати з іншими... Напевне, що буду. Бо я живу усього лише один раз, і я не хочу витратити своє життя на безкінечне чекання. Я хочу бодай трохи, але почуватися господарем своєї долі... Я не хочу бути самотнім, поки ти там ростеш та розумнішаєш, знімаючи з себе маску лицемірства та страхів... Зазвичай, такі реформації відбуваються з людиною не швидко.
І вже ж, тим паче, коли мені немає де жити і куди тебе запросити... То очевидно, що питання з житлом нам доведеться вирішувати спільно. Бо я до тебе жити не поїду однозначно. Мені то не треба і мені то не цікаво. Бо я хочу жити у Фінляндії, по-перше. А усе, що по-друге - має другорядне значення.
Я знаю, колись ти прочитаєш ці листи. Бо, по-перше, тобі ще рік тому донесли добродії, що я їх тут тобі пишу і публікую для читання усіма, і ти мені сама зазналася у вересні, що читала їх. Так само, як сказала чесно, що жалкуєш про те, що прочитала їх. Хоча... Я не думаю, що дійсно так вже сильно жалкуєш. Бо якби дійсно сильно-сильно жалкувала про це, то не прочитала би усі 26 листів, які були опубліковані на той момент. Аж двадцять шість разів пожалкувати, що прочитала лист - то, по-моему, уже говорить про те, що ти готова пожалкувати ще разів сорок чи п'ятдесят, а потім признатися, нарешті, що ти звикла їх читати, а навіть відчуваєш потребу читати їх заново і ще... Тому я знаю, що від самого початку роблю усе правильно, що пишу їх саме тут. І що пишу їх саме так, як пишу. А я пишу, не замислюючись над наступним рядком... Я просто пишу їх у тому ж ритмі, в якому вони мені самі приходять: добре, що я вмію дуже швидко печатати на клавіатурі, тому пишу без затримок і без збивань у думках.
А знаєш... Якби ти прямо зараз ворухнулася душею у мій бік - я би тебе без роздумів поцілував прямо у губи... І забув би про усе на світі, про увесь світ, який існує навколо, про усі проблеми, які задають мені клопоту і навіюють сум... Я би просто зупинив час, одним легким рухом руки.
І тут мені в голові зазвучала пісня: "Бархатный чай любви" (http://www.proza.ru/2013/09/13/179)
1. Я к тебе прилечу, -
словно ветер, октябрьским утром...
Напою поцелуем,
с порога обняв на лету...
Лишь потом оглянусь:
у тебя - всё как прежде, как будто...
Слава Богу: как прежде!
Хоть где-то незыблем уют...
2. На настенных часах,
Что на кухне стучатся устало,-
Я включу тишину,
обжигая о стрелки ладонь...
Никуда не спешить -
это счастье, которого мало...
Но его я до дна
осушу, дорогая, с тобой...
3. И пускай корабли
отбывают из гаваней мира,
И пускай самолёты
летят, подбирая шасси, -
Нет нам дела до них!
В нашем мире, где стен лишь четыре -
Только ты есть и я,
и любовь в нас: одна на двоих...
4. И пускай ничего,
как и прежде, я не обещаю, -
Несмотря на часы,
что забыли отсчитывать срок, -
Я любовью тебя
напою, словно бархатным чаем...
И тебя буду пить...
пока тишь не нарушит звонок...
21.10.2012
Ми з тобою познайомилися у 2012-му: тобі було 13. У мене тоді в той час якраз уже був мій нетбук, який у мене з'явився у жовтні 2012-го. А ще пізніше я написав інший вірш:
ГОРДОСТИ ПРИЮТ - НА КОЛЕНЯХ...
(к сборнику "Венок ванили")
Нежность
источать
сквозь усталость...
Голым сердцем -
на
амбразуру...
А ведь всё -
на деле,
на самом...
Никогда
тебя
не забуду...
Гордости
приют -
на коленях...
Так удобно?
Важно -
не страшно...
Кто кому
заложник,
кто пленник -
Вряд ли мы
отыщем
начало...
Проникаем
кровью
друг в друга...
Этого
теперь
не боимся...
Ты -
мои миндальные
чувства...
Я в ответ -
ванилью
проникнут...
Переплёт
горячих
ладоней...
Сон, как в детстве -
чистые
чувства...
Мы теперь
иначе -
не сможем:
Гордость -
на коленях
уснула...
16.05.2014
А перед этим, в 2013-м году, я писал (для твоей мамы, кстати, но, как позже оказалось, не совсем для неё, а для нашей с тобой судьбы писал. Но писал для неё, потому что она в те времена была влюблена в одного мужчину, и переживала. Я написал для неё, чтобы просто морально её поддержать и успокоить):
НА РАСПУТЬИ
(к циклу "Пора цветению миндаля")
** 1 **
За окном убегает вдаль горизонт...
А душа - убежать от себя готова...
Если хочется, чтоб пришёл - придёт.
Ведь желание - для свершений основа...
Если хочется дождь за окном - польёт.
Обновляется небо лазурной кистью...
А душа... никуда от себя не уйдёт.
Вы - ведь связаны очень тонкой нитью...
24.07.2013
І на цьому я завершу свого листа.
26.04.2018, 10:17
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу