Игровой павильон, сценарий КМ, укр

ІГРОВИЙ ПАВІЛЬОН


НАТ. СІЛЬСЬКИЙ ДИТСАДОК – ІГРОВИЙ МАЙДАНЧИК - ДЕНЬ

На ігровому майданчику, на фоні рідких дерев, стареньких гойдалок, гірок, пісочниць та дикуватих поробок з використаних автомобільних шин, стоїть новенький ігровий павільйон – великий та яскравий. Поряд розмістилося чимале зібрання – чоловіки, жінки, середні та старші школярі. Декілька жінок і всі школярі одягнуті у вишиванки, двоє з чоловіків – в ділових костюмах. Один з чоловіків в діловому костюмі щось говорить в мікрофон.

НІНА (ППЗ)
Це Кравцов – новий голова нашого району. Едуард, якось-його-там… не пам'ятаю. Він щось розказує, а вони йому аплодують. Не цікаво. Зовсім. Але, як хочте, самі послухайте. Знову аплодують.

Звучать аплодисменти, які тут же затихають.

КРАВЦОВ
Дякую. І те, що першим моїм результатом в районі стали саме ці дитячі…

НІНА (ППЗ)
Ой, забув роль. Може «йолки»?

КРАВЦОВ
Саме ці павільйони, що працюєш для дітей, для нашого майбутнього, я вважаю дуже хорошим знаком. Впевнений, все буде, як слід. Все в нас буде чудово.

НІНА (ППЗ)
Он як. Чудово все буде. Аплодуйте, аплодуйте.

Знову осінню тишу розривають густі хлопки аплодисментів, до яких приєднується клацання та спалахи – бородатий молодий чоловік з фотокамерою з величезним об'єктивом активно знімає міроприємство.

НІНА (ППЗ)
Ото вже в себе на сайті та  в соцмережах прозвітують, завалять фотографіями. Ще й ножиці загубили. Отой старанний дядько в рябій сорочці – сільський голова. Цікавий.

Відійшовши від Кравцова до натовпу і тикаючи лицем в різні боки, активно розмахує руками сільський голова. Люди, як і голова, починають рухатися і, деякі з них, розмахувати руками.

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА
Лєнточку! Ножніци де?! Ножніци! Та бистрєй!

НІНА (ППЗ)
Дайте вже йому «ножніци». Багато метушиться. Інша справа Кравцов: одразу видно – поважна людина.

Серйозний Кравцов мовчки стоїть біля мікрофону з зімкнутими під животом руками й дивиться на натовп перед собою.

ЖІНКА
Ось вони! Василь Петрович, є, нашлись! Держіт!

Сільський голова приймає з руки розчервонілої жінки великі кравецькі ножиці. 

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА
Вібачте, Євгеній Едуардич! Прошу, цєрємонія. За всьо хароше, як говорят. Прошу.

Голова села посміхається й протягує Кравцову важкі ножиці, які той крепко хапає й підіймає над головою  Знову звучать аплодисменти.

НІНА (ППЗ)
Едуардович, точно. А голова звідки? «Вібачте». Ні, я не претендую, просто цікаво. Військовий, може?

КРАВЦОВ
(фотографу)
Вітя, ти знімаєш? Опєратора нам, всьо таки, нада, бо це не діло.

Фотограф киває й ще активніше рухається й фотографує, міняючи позицію зйомки й наступаючи селянам на ноги.

НІНА (ППЗ)
Вітя, припини. Ну, тут, начебто, все - зараз розріже, прозвітують і далі, по накатанній. Валторна, виявляється, ще була. Це справді валторна. Я в музичну ходила, то знаю.

Кравцов, під алподисменти та звук одинокого духового інструменту, на якому грає товстий дядько, розрізає червоний атлас стрічки.

НІНА (ППЗ)
Пам-пам-парам-пара-рам. Класика, вощім. Далі. Кравцов – це зараз голова, його місяць назад призначили, а до нього район очолював Андрій Олегович Пожарський. Ось він.


ІНТ. КАБІНЕТ ГОЛОВИ РАЙОНУ - ДЕНЬ

Перед одним з вікон просторого кабінету стоїть високий статний чоловік в синьому костюмі. Він дивиться на небо, а потім на годинник, потім знову у вікно, і знову – на годинник.

НІНА (ППЗ)
Пожарський не відрізнявся особливим завзяттям. Ну, ви й самі бачите. За що неодноразово й отримував наганяй з області. Наш район, начебто, з великим потенціалом, але з відстаючих. Вам не нудно? Йому теж. А час йде.

Пожарський підходить до однієї з невисоких шаф під стіною, й дивиться на чучело сови на ній. Стоїть він схрестивши руки на грудях і розкачаючись на каблуках.  Кабінет чиновника з великим рудим кріслом, гербом району майже в людський зріст, портретом глави держави та новим овальним офісним столом, поряд з масивним радянської доби робочим місцем самого голови. Для сови, навіть зважаючи на безліч великих вазонів, місце не природнє.

НІНА (ППЗ)
Скажу тільки ще, що той павільйон, який ви бачили, - їх потім по області багато буде, - заслуга… мабуть, що заслуга саме…

Пожарський підходить до телефону і вмикає гучний зв'язок, потім сідає в крісло.

ПОЖАРСЬКИЙ
Галина Сєргівна, зайдіть.

НІНА (ППЗ)
А, ну про це зараз покажуть, напевно. То ті павільйони, то його заслуга, Пожарського. Він придумав їх зробити. Він їх не робив, але я за справедливість просто.

В кабінет, після короткого стуку, входить немолода жінка в синій кофточці та яскравій зеленій юбці. ЇЇ двокольорова зачіска додатково підкреслює своєрідну екосистему гардеробу.

НІНА (ППЗ)
Це його заступниця.

ЗАСТУПНИК
Андрій Олегович, звіти по заборгованості вже почті готові, майже, я тільки...

ПОЖАРСЬКИЙ
Проходьте. Потом те. Сідайте, важливе питання.

Жінка в синій кофточці сідає на стілець біля столу керівника. Пожарський щось говорить до неї, та відповідає.

НІНА (ППЗ)
Точно не знаю, але вона давно тут працює. Сіренька мишка така, але… Як у спортсменів буває – поки чемпіони травмовані, слабкі можуть забратися на найвищі щабелі. Як раз той випадок. Ще та княгиня з неї вийшла. А це вони головного архітектора шукають.

ПОЖАРСЬКИЙ
На зарплату. Ну, це питтання, все ж, треба… потрібно вирішити. А виконуюча обов'язки, що з нею? Давайте її.

ЗАСТУПНИК
В неї профільного немає. Освіти, в смислі. Будівельне тільки, тєхнікум.

ПОЖАРСЬКИЙ
То вчилася б. А Оніщєнко - так і не хоче повернутися?

ЗАСТУПНИК
Нє, кидає трубку. 

НІНА (ППЗ)
Онищенко нормальний архітектор був. Для району дуже навіть. І для такого міста міг би. Емоційний, правда.

Пожарський продовжує щось казати замісниці, яка в якусь мить підіймається, але, після, знову сідає. Керівник все говорить, на що замісниця періодично відповідає, то підіймаючи, то опускаючи очі.

НІНА (ППЗ)
Очі опускає. Менше б показувала, яка вона пані, не довелося б нікого шукати. Не можу дивитися на неї. Зараз вона мене запропонує. А я, дурна, погодилася. Де вони взялися на мою голову?.. Та ні, нічого такого особливого не сталося. Просто, неприємно, коли нахабно використовують.

ЗАСТУПНИК
В неї маленькі діти, вродє. 

ПОЖАРСЬКИЙ
Жінка? Та, не важно… Звіть її. На завтра, може, даже.

Замісниця киває й швидко залишає кабінет. Радісний Пожарський потрясає руками й ставить ноги на стіл. 

НІНА (ППЗ)
Не важливо йому, от гад. Я потім стану його коханкою. Та ні, жартую. Ні, він симпатичний… Добре, це ні до чого. Що там? Ага. Це він вже розглядає мою роботу – той як раз павільйон. Мій проект. Це за два дні після, здається.
 

ІНТ. КАБІНЕТ ГОЛОВИ РАЙОНУ - РАНОК

Пожарський сидить на стільці за овальним столом й листає підшивку архітектурного проекту. Сторінки з сіткою креслень, ліній, розмірів змінюють одна одну. На картинці візуалізації проекту голова затримується довше.

ПОЖАРСЬКИЙ
Чудово. Мені подобається. Свіже рішення, яскраво. Коли ви приступите до роботи?  Можна хоть… хоч завтра.

Він підіймає очі від креслень й дивиться на місце навпроти. Там сидить миловидна молода жінка.

МОЛОДА ЖІНКА
Завтра? Я не проти, але ще ж конкурс, й документи потрібно підготувати.

НІНА (ППЗ)
Це я, Ніна Плетньова. Як я вам? Трохи з зачіскою не те – перукарка не моя була. Він це… Це в нього як раз той проект, що я підготувала. Я швидко працюю – не люблю цю їхню тягомотину. Над ідеєю трохи помучалася, але в цілому… Ну, так. Просто хотілося, щоб для дітей зручно. Ну, не вміює я ще свою роботу представляти, як слід. Його ще послухайте.

Пожарський підіймається. Встає й Ніна.

ПОЖАРСЬКИЙ
Конкурс. Да, цей конкурс. З моєї сторонни «да». Чуєте? Я погоджую Вашу кандидатуру. Пожарський згоден. Ви тепер ідіть до кадрів, у відділ кадрів. Що там, готуйте, а потім - ждем Вас. Чекаємо з нетерпінням.

НІНА.
Добре, дякую 

Пожарський відсторонено сідає за стіл й починає щось розглядати в паперах.

НІНА (ППЗ)
Все, мене для нього не існує.

НІНА
(бере речі, йде до виходу)
До побачення.

ПОЖАРСЬКИЙ
М? А, до побачення. На все добре.
 
Ніна залишає кабінет. Пожарський вмикає гучний зв'язок на телефоні й, дивлячись у вікно, барабанить пальцями по столу.

ПОЖАРСЬКИЙ
Галина Сєргівна, зайдіть.

НІНА (ППЗ)
А, я ще потрібна? Я думала, що вже все. Ну, що… Я думаю, щоб без загрози звільнення він за ці павільйони й не взявся б. Там і замгубернатор приїздив, казали, він йому там втикон робив. Що ще?

Пожарський встає з крісла й йде до глухої шафи, відчиняє її, дістає пляшку віскі й склянку, наливає чверть й неквапливо, як в барі, п'є.

НІНА (ППЗ)
Закладав за комір ще. Робота стресова, мабуть. (сміється).

Пожарський дивиться на портрет голови держави, підморгує й посміхається.
 
НІНА (ППЗ)
Дурдом.


ІНТ. КОРИДОР РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ - ДЕНЬ

НІНА (ППЗ)
А це вже тиждень… так, рівно тиждень потому. Я тоді за годину три рази в цей відділ кадрів ходила, бо нікого в робочий час там не було. 

Ніна підходить до відчинених дверей кабінету з табличкою «Відділ кадрів». За столом, прямо навпроти дверей, сидить молодий чоловік у вишитій сорочці з закоченими рукавами і оголеними пухкими руками підпирає пухке лице.  Побачивши Ніну, чоловік опускає очі, потім кладе на стіл праву руку, бере нею ручку й починає щось писати. 

НІНА (ППЗ)
Циркач.


ІНТ. КАБІНЕТ ВІДДІЛУ КАДРІВ – ДЕНЬ

НІНА
(входить до кабінету)
Добрий день. Я принесла документи, як Ви казали. Плетньова, на головного архітектра.

Ніна кладе на стіл теку. Молодий чоловік продовжує підпирати щоку рукою й водити ручкою, не звертаючи увагу на документи.

НІНА (ППЗ)
Де таких беруть? Це начальник їх відділу кадрів. Блінський його прізвище, якщо не сказати краще. Але я, наприклад, вже не дивуюся.

БЛІНСЬКИЙ
Здрастє. А у вас є досвід керівної роботи?

НІНА
В мене? Ні. Але Ви не казали, що…

БЛІНСЬКИЙ
Без керівного досвіду ми не можемо Вас подавати. Я навіть Ваші документи не зобов'язаний розглядати, якщо такого досвіду немає.

НІНА (ППЗ)
Я його тоді була готова прибити. Чому мені таке завжди попадається?

НІНА
Але я була у вас минулого разу і Ви про це не казали. Я документи цілий тиждень збирала.

НІНА (ППЗ).
Так неприємно було. Сволота.

БЛІНСЬКИЙ
(підпирає лице руками)
Хм. Давайте тоді напишемо в область, що у Вас є такий досвід, керівний. А в області вже подивляться – є досвід чи немає, й приймуть по Вам рішення. Комісія все рівно там. Вони й конкурс відкрили – їм рішати.

НІНА (ППЗ)
Мовчу, не можу. Тебе б вони «рішили», бовдур.

Ніна здивовано дивиться на Блінського й невимушено сміється. Дівчина, що сидить за сусіднім з начальником відділу кадрів столом, теж здивовано дивиться на керівника.

НІНА
 Знаєте, краще ми підемо до Галини Сергіївни й розберемося, що відбувається.

Ніна розвертається і йде до кабінету заступника голови, що знаходиться прямо навпроти, стукає, заходить.  Блінський неспішно встає з-за столу і прямує до того ж кабінету.

НІНА (ППЗ)
Хороша спроба, Ніна. Але ж цьому гусю все одно. Їм всім все одно.


ІНТ. КАБІНЕТ ЗАСТУПНИКА - ДЕНЬ

За столом, спокійно, з прямою спиною й не торкаючись спинки крісла, сидить замісниця Пожарського. Ніна стоїть перед нею й щось емоційно говорить. В кабінет неквапливо заходить Блінський й, спершись на стіну, спокійно й злегка посміхаючись дивиться на Ніну.

НІНА (ППЗ)
Ось так і працюють. Це я щось торочила їй. А вона навіть не моргнула ні разу. Роботи якісь.

ЗАСТУПНИК
(Блінському)
Коля, Андрій Олєгович вже одобрив. Як так могло статися? Ти що, не знав?

НІНА (ППЗ)
Така мила. Вже уявляю, як би вона мене з'їла, як того Онищенка, стань я їй посеред дороги.

Блінський сідає на стілець, Ніна продовжує стояти.

БЛІНСЬКИЙ
Галин Сергівна, там нове, нова постанова вийшла, що потрібний досвід. Рік. І на кервіних посадах. Раніше такого не було. А тепер – ось.

НІНА
До побачення!
(залишає кабінет)

ЗАСТУПНИК
Ви заходьте!
(Блінському)
Правда не знав? Ну, нічо, побачим.

Блінський знизує плечима, поправляє закочені манжети, дивиться на Галину Сергіївну і йде до себе. Чиновниця зітхає, дістає з ящику стола пудреницю, відкриваєї її й дивиться в дзеркальце, зжимаючи й розтягуючи губи та повертаючи лице.

ЗАСТУПНИК
Да (закриває пудреницю). Да. Ну, побачим.

НІНА (ППЗ)
Паноптикум. Ой, все.


ІНТ. КАБІНЕТ ГОЛОВИ РАЙОНУ - ДЕНЬ

За столом  свого кабінету сидить Пожарський. Перед ним на столі стоїть чучело сови.

НІНА (ППЗ)
Пожарський керував районом ще чотири місяці, але, в кінці-кінців, його недієздатність втомила обласне керівництво і він був звільнений з займаної посади.


ІНТ. КАБІНЕТ ВІДДІЛУ КАДРІВ - ДЕНЬ

Блінський стоїть біля столу дівчини-підлеглої й, посміхаючись, щось говорить. Очевидно, що він заграє з нею.


ІНТ. КАБІНЕТ ЗАСТУПНИКА - ДЕНЬ

НІНА (ППЗ)
І що? Нічого. Я, скоріше,  була цьому рада. Та й взагалі, ця пригода відбила всіляке бажання.

Заступниця сидить за комп'ютером на своєму робочому місці й пролистує Фейсбук, періодично натискаючи на «лайк».

НІНА (ППЗ)
Ні, не працювати, - я люблю свою роботу, - а претендувати на подібні місця. 


НАТ. БУДІВЛЯ ДИТСАДКА - ДЕНЬ

Ніна з трьома малими дітьми виходить з будівлі дитячого садка. Вона дивиться в сторону дитячого майданчика, й щось каже дітям. Діти біжать на майданчик і Ніна йде за ними.

НІНА (ППЗ)
Але мій проект ігрового павільйону, все ж, пішов у життя й був реалізований навіть ширше, аніж мріяв Пожарський: та моя проектна документація  якимось чином попала на очі губернатору, у якого теж було не все в порядку з показниками. Ну, як і годиться.


НАТ. ІГРОВИЙ МАЙДАНЧИК ДИСТАДКА – ІГРОВИЙ ПАВІЛЬЙОН - ДЕНЬ

Ніна підходить до нового яскравого павільйону, на мотузках якого вже лазять троє дітей.

НІНА (ППЗ)
Губернатор ініціював программу, область дала грошей і новенькі павільйони красувалися тепер в багатьох дитсадках області. Нашій «Калинці» теж пощастило. Може, хтось з них дізнався, що мої тут. Подяка, типу. Не знаю.

Діти вже злізли з мотузок, й бігають по колу одне за одним.

НІНА
Малі, обережно. А ви знаєте, що цей павільйон зпроектувала ваша мама?

ДІВЧИНКА
Правда, мама? Красивий. Доганяй.

Дівчинка біжить в дальній кінець павільйону.

СТАРШИЙ ХЛОПЧИК
Молодець, мама! Пішли ще туди.

Старший хлопчик вказує дівчинці на мотузкову сітку й біжить до неї. В цей час молодший відкрив мамину сумку й щось в ній шукає. Ніна дивиться на нього, відкриває сумку ширше.

НІНА
Що там?

МОЛОДШИЙ ХЛОПЧИК
Чукелки нема?

НІНА
Нема. Пообідаєш, тоді дам.

Малий тут же біжить до братика й сестрички. Діти знову лазять по мотузковій сітці. Ніна притуляється спиноєю до масивної зеленої стійки павільйону й, посміхаючись, плаче.

НІНА (ППЗ)
Така сентиментальна. Але ж нічого вийшов павільйон? Як вам?

Діти підбігають до Ніни й тягнуть її до центру павільйону. Вона йде за ними, плескає в долоні й намагається піймати то одного, то іншого. Діти сміються й бігають.

НІНА (ППЗ)
Губернатора, доречі, це теж не врятувало – вчора показали, що і його звільнили. Ну, таке.   

Ніна і діти весело граються в павільйоні.


Рецензии