Мені відкрилися сьогодні очі, при чому двічі! І обидва рази - під час перегляду фільму "Монах и Бес" (https://youtu.be/YzZ-aDFtZyU).
Отже, я дивився цей фільм, і в цей час обклеював скотчем коробку з-під печива фірми "Лукас": я вирішив, що буде надійніше обклеїти коробки скотчем, щоби вони не промокали і речі не мокли теж. Ці коробки у мене відтепер слугують кофрами: коли я вперше побачив в інтернеті кофри, то зрозумів дві речі: по-перше, мені треба такі кофри, а по-друге, ті кофри мені купувати не треба, бо в мене свої кофри апріорі вже є: ось оці коробки з-під печива. Залишилося тільки обклеїти їх скотчем, щоби не промокали.
І коли я сидів і дівився цей фільм, то в мене спитали:
- Що ти робиш?
Я зібрався дати відповідь: обклеюю бла-бла-бла... І зрозумів, що детально пояснювати буде довго, тому написав коротко:
- Збираюся у Фінляндію.
І тут раптом до мене дійшло!... Ось воно! Віра! І тут же мені згадалася притча про хлопчика, котрий єдиний з усіх узяв з собою парасольку, коли всі збиралися для молитви щоби викликати дощ, якого давно не було... Тобто, цей хлопчик єдиний, хто підготувався до дощу дієво, всі інші до приходу дощу були не готові, хоч його і викликали. І тут до мене дійшло: я нарешті готуюся до переїзду у Фінляндію дієво... Не просто молюся та хочу, а вже готуюся: я ладнаю кофри. Ось вона: дієва віра.
А друге, що мені відкрилося під час перегляду фільму "Монах и Бес" - полягає в тому, про що саме фільм. В житті того монаха були чудеса, бо він сам хотів тих чудес. І коли я хотів чудес, в моєму житті вони теж відбувалися. А коли мені захотілося звичайного життя без чудес - в мене настало звичайне життя без чудес.
А тепер - я знову хочу чудес. Але хочу, щоби воно відбувалися не через мого Янгола-охоронця напряму, чи Бога, а - через людей. Але мені щоби нічого не треба було робити. Хай діє Бог через них. Бо я хочу спочити. Мені треба набратися сил та повернути собі здоров'я.
І ще що я зрозумів під час перегляду фільму - це те, що в мене теж є така Істота поруч. Але я не назву Його таким голосним словом як "Біс", ні. Він хороший насправді. І ще різнобічний. Бо Він схожий на людину. На мене, на будь-кого. І Сам Бог теж такий самий. Бо Він мене створив за Своєю подобою. Тому ніякий Він не рафінований, і максималізм Йому не притаманний, як собі уявляють релігіозники. Хоча звісно, Він може таким бути. Але не постійно (бо інколи Він здатний відчувати негативні емоції, і під їхнім впливом рушити те, що набудував, та вбивати тих, кого народив). Але загалом Він хороший. І Зла на світі теж не існує насправді, бо те, що називають злом - є усього лише відсутністю добра... А добро ніколи не буває відсутнім абсолютно, і не може бути відсутнім постійно. Ось що я для себе з полегшенням зрозумів, коли дивився фільм.
Монах - це я, а Біс - це той, Кого я зазвичай називаю своїм Янголом-охоронцем. Я можу називати Його і так, і сяк - Йому від того ні холодно, ні жарко. Бо Він однаково мене любить, і однаково мені ворог і друг одночасно, - бо насправді Він мені друг, який інколи прикидається ворогом. Але Він мені друг. І Він мене любить. А це - найголовніше, що мені треба про Нього знати. Тому відтепер я буду називати Його просто Другом.
13:42, 12.06.2018
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу