Хто був малим, той має пам’ятати:
ведмедика, колиску, маму, тата;
їх голоси притлумлені крізь занавіску
та оксамитову кімнату
у надвечір'ї
А ще берези кіску,
що заглядає у вікно
разом із місяцем щербатим.
А ще той сонця схід,
ті зайчики
на килимку,
на капцях біля теплої лежанки.
А пам'ятаєш саночки,
що прудко ковзали згори
прямісінько до хати
через суниці,
вкриті снігом?
Хто був малим,
той мусить пам’ятати
усе, що робить нас живими.
Все, досить говорити. Спати!
Пора. Вкладайтеся мерщій.
Я розповів вам казку.
Про рівновагу,
про щастя та любов,
про йогу, Будду, Бога.
Про Дао, про Дорогу,
що через нас тече,
підхоплює і розчиняє
наші "я"
у Океані Світла
Що буде далі?
Будуть далі за оковидами все нові.
Життя нові
щоразу знову #і_спочатку.
Дзвіночки, тронки і дзвони,
що очищають простір Майї,
яка невтомно прибирає
опале листя на дороги,
які ми так і не пройшли.
І слава Богу!