Сьогодні не знайти людину,
Що про кохання розказала б так.
І оспівати думу лебедину
Не зможе зараз ні один співак.
Це я вам точно кажу: Святослав так може загарбати душу своїми складаночками, так огорнути тенетами невидимих мелодійних обіймиць, що майже відчуваєш солодкі та гіркі присмаки його кохання. Чи свого? Це вже не можна ні відрізнити, ні відокремити.
Він немовби медом з пекучим перцем заполонює душу піснями та спорідненими відчуттями. От подивіться:
«Сьоме небо, мабуть, занизько для тебе,
Вітер долі не зупиняє тебе.
Бачиш, на березі слід,
На тому березі слід.
І кожен вечір втомлені плечі
Мрії відносять на схід.
А ти так чекала на весну…»
Слухайте, записати у риму такі слова, додати до них неперевершену музику… особисто у мене, крила розгортаються кожного разу, як чую «Чайку». «СЬОМЕ НЕБО, МАБУТЬ, ЗАНИЗЬКО ДЛЯ ТЕБЕ». Сказати такі слова дівчині – це показати їй не тільки свою захопленість, а ще й виявити височину розуміння її неймовірно тонкого їства. Тож, яка височінь в нього?! Риторичний.
«ВІТЕР ДОЛІ НЕ ЗУПИНЯЄ ТЕБЕ». Він же про мене писав. Про мене писав, кажу вам! Це, коли борися із вітряками, і силоньок так замало задля задуманого, а ти ідеш вперед, наперекір вітру, вітру долі.
І перший, і другий рядок… Боже, є на світі мужчина, що так розуміє мрійливу дівчачу сутність кожної жінки!
Чи може бути так, що Славко і сам не зрозумів до кінця, що написав? А просто, іскра Божа керує його творчістю, не занурюючи у всю глибину написаного ним самим. Деякі поети кажуть, що буцімто з ними саме так: хтось водить їх рукою. На початку, і в мене такі думки прокрадалися. А потім подумала: якщо мною хтось керує, то чи маю я взагалі розуміння написаного, чи відчуваю всі відтінки почуттів, закладених у текст? Е ні! Про себе ще повагаюсь трішечки, а Святославчик все гарнюнє розуміє. Бо ж його талан – це не просто хист, а здатність. Оце сказала! Але наполягаю на відтінках.
І далі. «І КОЖЕН ВЕЧІР ВТОМЛЕНІ ПЛЕЧІ МРІЇ ВІДНОСЯТЬ НА СХІД». Такі почуття на це речення! Навіть, важко добрати необхідні слова, щоби передати свої враження. Усі ми увечері доби, чи пройденого, чи життя знову і знову мріємо про схід. Дівчата, жінки… ми ж такі мрійливі пташки! Він це розуміє, і виспівує, і підносить, і робіть щасливими.
«А ТИ ТАК ЧЕКАЛА НА ВЕСНУ» – хто розуміє це, той знає, чого бажає жінка.
_____
Пісню «Чайка» з альбому «Вночі» Святослав Вакарчук присвятив коханій
Фото - мить в виступу, під час виконання «Чайки»