Попередня частина: http://www.proza.ru/2020/03/09/28
Рожеві прокидаються світанки,
потужність хмари ще бринить,
наче Нефела вниз кидала
свою накидку вмить.
Вона на виднокрай рожевий
синії хмари простягла,
з рожевістю краєчок неба,
краї були з мережива.
Срібного місяця лиш половинка
гляділа із небес височини,
неначе чаша, або ринка
виллє на світ трохи води.
Рожевий край вже золотиться
та закриває сірий плащ,
його Нефела не забрала,
богині простір угорі як стяг.
Продовження: http://proza.ru/2020/04/22/2245
17.02.2020-15.03.2020
Світлина автора.