Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/31/2200
Із вічності дорога
в майбутнє пролягла,
кого поводить довго,
тривало до тепла?
Із вічності дорога,
із давніх холодів,
дивитися здалека -
час з далини нас вів.
Накреслить стовбур риси,
а гілочки – чоло,
ліси зелені – брови,
дзюрчало джерело,
дух водоспаду містить
і виднокраю фон,
земля – його основа,
небес буває тон.
Застигла, але мчиться
через віки вода,
в льоду – неначе криця,
та буйна молода.
Тихішає улітку,
потужність від дощів
і у яру-ярочку
продовжить силу вмів.
Виблискує припаєм,
дзюрчить дзвінка вода,
з собою забирає,
де лихо і біда,
і мчить так через роки,
стримить через віки,
панує дух водиці
і неба, і землі.
1.02.2021-12.04.2021
Картина Oleg Shupliak:
“Дух водоспадів”