Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/26/104
Живе вікно своїм життям
складним або легким
і лине час удалині,
і пори року з ним.
Білила ще недавно тут
красунечка зима
і снігу сніжно-білого
насипала сама.
Синиці із цікавістю
заглянуть у вікно,
на гілочці сальце для них
живитися дано,
нехай скоро закінчиться
красунечка-зима,
без снігу буде легше їм
очікувать тепла.
Зеленая ялиночка
і цитрусові тут,
неначе Новий рік прийшов,
або його ще ждуть,
та скоро прийде веснонька,
прикрасить білий світ
і заглядатиме в вікно
із вишні білий цвіт.
А потім пасочки стоять
і світиться вікно,
таке яскраве сонечко
і дерево цвіло.
І розпускались котики
під сонцем у вікні,
пухнасті тут муркотуни,
а за вікном - живі…
А скоро буде літечко
тепла буде гаразд,
плоди зростуть і квіточки,
яскраве сонце враз,
а ми його побачимо
на фото тут колись,
тепер лишень уявимо,
тут сонця й літа блиск.
Та ось і пожовтіли вже
дерева за вікном
і сипле жовте листячко,
зелене ще кругом.
А осінь дарувала нам
плоди в саду рясні,
а час продовжить поспішать
і чарувати дні.
Продовження: http://proza.ru/2021/12/12/49
19.01.2021-17.05.2021
Світлина Ігоря Роп’яника:
“Моє живописне вікно.
Пори року. Ще дочекатися літа…”