Лина Костенко. Любовь Нансена

С украинского

Я люблю, Ева, Вас. Но в мужья себя Вам я не прочу.
Не хочу слышать «да», хоть без Вас мне не мил белый свет.
Я прошу Вас: ни слова. Хорошенько обдумайте ночью.
Взвесьте всё много раз и наутро скажите мне «нет».

Мне сиреной мечта о Вас дивно поёт, маня в море.
Привяжу себя к мачте, воском уши надёжно залью.
Понимаю, Вы – счастье. Только счастье такое, как горе.
Я боюсь Вас, о Ева. Первый раз в своей жизни люблю.

Вы "Песнь Песней"* моя! Золотой соловей ночи сада.
Мой корабль поплывет, не сдержать его мне в берегах.
"Фрам" – ведь значит "Вперед". Вы останетесь дома, отрада.
Сердце схватит в тиски вечный поиск в предвечных снегах.

Будет всё хорошо, целовать буду Вас я неделю.
Так неделей любви, может, целые годы пройдут.
Будем счастливы мы. Только вдруг постучит Оно в двери.
Вы сумеете, Ева, понять и простить, отпустив меня в путь?

Не заплачете ль вы? Не поставите душу на якорь?
Не столкнутся ль во мне два начала: и Вы и Оно?
Я несчастлив без Вас. Без него я – никто, это правда.
Я без Вас умом тронусь. Без него мне один путь – на дно.

Ваша грустная кисть и мои огрубевшие руки...
Как уста оторву от нежнейшей ладони навек?
Иль сумеете жить от разлуки опять до разлуки?
Ну а если вдруг Вам ждать придется меня целый век?

"Фрам" застрянет во льдах... Ну а вдруг не вернусь я оттуда?...
Я ж себе не прощу! Ну а вдруг у нас будет дитя?!
Вы так молоды, Ева! Вы привыкли к теплу и уюту!

- Я люблю Тебя, Нансен! И всю жизнь буду ждать лишь Тебя.

Все, что свято во мне, называется именем Нансен.
Пусть сирена поёт, ведь она перед нами в долгах.
Я сама разобью о грудь "Фрама" бутылку с шампанским,
Только кликнет тебя вечный поиск в предвечных снегах.

Ты "Песнь Песней" моя! Вечный сад Ты мой без листопада!
Ты откроешь свой полюс. Не снесёт и теченьем Тебя.
Одолеешь снега. И останешься Ты мне в награду.
"Фрам" зовёт лишь "Вперед". Горизонтом Твоим буду я.
________________________
* Имеется в виду библейская Песнь Песней царя Соломона.

***

ЛІНА КОСТЕНКО

Любов Нансена

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не кажіть мені "так", хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.

Світла мрія про Вас співає мені як сирена.
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісня Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.

Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?

Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.

Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієте жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?...
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я.