Ганна Осадко. Детская комната

С украинского http://www.proza.ru/2011/01/16/746

...с тех пор, как дети ушли, их комната так и стоит нетронута,
всё на своих местах, он ничего не касался:
кровати не застелены, обои цвета неба,
книги, где «быть или не быть?» - уже не вопрос,
рисунки на стенах поблекли,
огрызок яблока на полу

...зайдёт раз в год, присядет на край кровати - смотрит,
память, как паутина, – по углам развешена
пыли уже на два пальца - а стереть нельзя -
воскресенье же
...коснётся фотографии в рамке -
такое умиление, как при виде пасхального кролика,
слеза солёная, как огурцы беременные...
смеются ему солнечно
детки непослушные:
Адамчик - сладкий первенец,
меньшенькая Ева - смешливая рыжая егоза...


...с тех пор, как они ушли -
(не он же их выгнал на самом деле, можно ли?)
бунтовщики, дети-цветы, которые непременно хотели узнать:
что там, за вратами золотыми?
что такое мудрость и что такое терпение?
всё хотели на вкус попробовать,
на зуб проверить
тугую кожицу
и сладкое лоно
яблочной любви...

...глядит с неба, наблюдает за внуками -
крошечные маковки в обеих ладонях
дыханием согревает
(до весны бы дотянуть)...
Рай на щеколде держит -
а может, ещё вернутся -
а тут всё, как и было...
ожидает до сих пор
звонка
письма
эсэмэски
может, когда-нибудь
хоть на Рождество:
- Мы тебя любим, папка...

***
Ганна Осадко. Дитяча кiмната
http://www.proza.ru/2011/01/16/746

...відколи діти пішли, їхня кімната так і стоїть пусткою,
все на своїх місцях, він нічого не зачіпав:
ліжка незастелені, шпалери кольору неба,
книги, де бути чи не бути – уже не питання,
постери на стінах поблякли,
недоїдене  яблуко на долівці

...зайде раз на рік, присяде на ліжку – дивиться,
пам'ять як павутиння – кутками завісилася
пилу вже  на два пальці – а стирати не можна –
неділя ж бо
...торкнеться фото у рамці –
зворушення тепле, як великодній кролик,
сльоза солена, як огірки вагітні...
сміються до нього сонячно
дітки нечемні:
Адамко – солодкий первісток,
Меншенька Єва –  смішлива руда вивірка...
...відколи вони пішли –
(то не він їх вигнав насправді, бо – як?)
бунтівники, діти-квіти, що неодмінно хотіли знати:
що є там, поза брамою золотою?
що є мудрість і що є терпіння?
що хотіли на смак відчути
на зуб скуштувати
тугу шкірку
і солодке лоно
яблучного кохання...

...дивиться з неба, пантрує внуків –
дрібонькі  мачинки в обох долонях
подихом зігріває
(до весни би діждати)...
Рай на замку тримає –
а мо повернуться –
а все як і було...
чекає досі
дзвінка
листа
есемески
бодай колись
бодай на Різдво:
- Ми тебе любимо, татку...