Ганна Осадко. Для Оксаны Куценко

С украинского
http://www.stihi.ru/2011/12/09/3928

И шато, как шатёр, и ночные шептания, тень
от руки или птицы, и травы густые, как косы…
Ты неслышно приходишь – ты тишь с собою носишь
как ребёнка иль воду в кувшине.
Знаешь, те

сплетения станций, сплетённые пальцы, снива* -
то с Его гобеленов нити_как годы.
Реки
не вернёшь назад, как не отпустишь Его руки.
Светлая чёлка на очи.
А очи - как дикие сливы.

Затем - арки, и лавки в храмах_всегда_немых,
где укроп, виноградные листья и красное винцо,
и молчанье густое налито по белые венцы,
и несёшь на ладонях дрожащую жажду воды...

__________________________

*Возможно, сновидения.

***
І шато, як шатро, і нічні шепотіння, тінь
від руки чи від птахи, і трави густі, як коси…
Ти нечутно приходиш – ти тишу з собою носиш
як дитину, чи воду у глечику.
Знаєш, ті

переплутані станції, сплутані пальці, снива –
то з Його гобеленів нитки_як роки…
Ріки
не повернеш назад, як не пустиш Його руки…
Світла гривка на очі.
А очі – як дикі сливи.

Потім - арки, і лавки у храмах_німих_завжди,
дикий кріп, виноградове листя, червоне винце,
і мовчання густого  налито по білі вінця,
і тримаєш в долонях тремтячу жагу води…