Веточка Вишни. Вдогонку февралю

С украинского http://www.stihi.ru/2012/03/10/1038

Рисует на окне мороз
эскиз фантазий нереальных,
и в бликах золота сусальных
хрустальны веточки мимоз.
О, как пьянят и свет и тень,
когда шалит февраль и снова
флиртует, словом вечным скован,
с метелями который день.
На улице - зима в снегах,
а в доме тихо и, послушай,
часы немолчно о минувшем,
как о просроченных долгах.
И в чашке - кофе или чай,
а лист уж манит целомудрен,
стихи, как звуки арфы чудной,
и утренний звенит трамвай...

***

Веточка Вишни. Навздогiн лютому

Малює на вікні мороз
щось фантастичне, нереальне,
і, ніби золото сусальне,
у  кришталі  гілки  мімоз.
Вони такі  п’янкі  тепер,
коли   шалений,  впертий лютий 
фліртує , словом вічним скутий,
із віхолою  кОтрий    день.
На вулиці  - зима, сніги,
а  в  домі тепло і затИшно;
годинник,  гречно, про колишнє,
як про несплачені  борги…
В горнятку  кава  або чай,
а на столі цнотливий аркуш,
і вірші, ніби  звуки   арфи,
і вранішній дзвенить трамвай...