Ганна Осадко. Это - весна наконец

С украинского http://www.proza.ru/2013/04/13/1648

Это лишь из окна эта субботняя весна такая серая и неприглядная. Но стоит выйти на улицу – и там довольно-таки мило. Тепло, влажно и туманно – словно попадаешь в акварели по-мокрому. Хорошо пройтись двориками, огибая лужи, осторожно переступая через первых червячков (к теплу!), заметить, что трава за несколько дней подросла и позеленела. Интересно взглянуть на горожан глазами инопланетянина, будто впервые. Приятно никуда не торопиться, почувствовать себя туристкой в родном городе, вбирать его облик, звуки, воздух, оттенки... Встречать на улицах людей, которых не видела сто лет, и узнавать их, и здороваться. Умиляться, ощутив вдруг запах молока от щенка на руках у дедушки. И густой, умопомрачительный запах чернозёма, который освободился от опостылевшего снега - как женщина - от одежды...

***

Це - весна нарештi

Це лише з вікна ця суботня весна така сіра і огидна. Та варто вийти надвір - досить навіть мило. Тепло, вогко і туманно - ніби опиняєшся у акварелі по-мокрому. Гарно гуляти двориками, оминаючи калюжі, обережно переступаючи перших черв'ячків (на тепло!), помічати, що трава за кілька днів підросла і позеленіла. Цікаво дивитися на містян очима інопланетянина, ніби уперше. Затишно нікуди не поспішати, відчувати себе туристкою у рідному місті, вбирати його обличчя, звуки, повітря, кольори... Зустрічати на вулицях людей, яких не бачила сто років, і упізнавати їх, і вітатися. Розчулюватися, відчувши раптом запах молока від щеняти на руках у дідуся. І густий, запаморочливий пах чорнозему, що звільнився від остогидлого снігу - як жінка - від одягу...