Шон Маклех. Остров Ожидания

С украинского http://www.proza.ru/2014/05/24/105

«Отплывая, они услышали:
- Где они теперь? Они отдалились!
Это не они!»
(Скела «Плавания Майл-Дуйна»)

Они ждали – только не нас.
Они тоже – пахари холодного моря,
Они тоже смотрят безнадёжным взглядом
На бесконечную вереницу волн,
Они тоже думали, что волны – это горы,
Только солёные, прозрачные да синие,
Они тоже пропитаны запахом рыбы
И выстругивают чёлны, как колыбели,
Они закидывали сети в бездну легенд,
Они тоже ловили рыбу «будущее».
Но они ждут – вечно ждут,
Напрасно вглядываясь в ультрамарин:
Людей на чёлнах – но не нас!
Людей вестников – но не нас!
Людей-скитальцев – но других!
Мы оставляем их – в ожидании,
Собирать слова
В рваные мешки воспоминаний,
Строить свои хижины
Из тяжёлых камней надежды.
Потому что мы не те, мы всегда не те…
Мы только ищем…
Мы только верим и надеемся…
Оставляем за туманом остров Ожидания,
Который больше никто не найдёт…
Людей, к которым больше
Никто не придёт…

***

Острiв Очiкування

                «Відпливаючи , вони почули:
                «Де вони тепер? Вони віддалились!
                Це не вони!»
                (Скела «Плавання Майл-Дуйна»)

Вони очікували – але не нас.
Вони теж – орачі холодного моря,
Вони теж дивляться поглядом безнадії
На нескінченну вервечку хвиль,
Вони теж думали, що хвилі це гори,
Тільки солоні, прозорі та сині,
Вони теж просякнуті запахом риби
І майструють човни, як колиски,
Вони закидали сіті в безодню легенд,
Вони теж ловили рибу «майбутнє».
Але вони чекають – вічно чекають,
Марно вдивляючись в ультрамарин:
Людей на човнах – але не нас!
Людей вісників – але не нас!
Людей-блукальців – але інших!
Ми залишимо їх – в очікуванні,
Збирати слова
В подерті мішки спогадів,
Будувати свої хижі
З важким каменів надії.
Бо ми не ті , ми завжди не ті…
Ми лише шукаємо…
Ми лише віримо і сподіваємось…
Лишаємо за туманом острів Очікування
Який більше ніхто не знайде…
Людей, до яких більше
Ніхто не прийде…