Ганна Осадко. Топинамбур

С украинского http://gak.com.ua/creatives/2/36097

Когда я была маленькой, у нас была дача,
Где рядом со всеми общепринятыми
Картошкой и капустой
Зеленым забором высился топинамбур.

Я тащилась от этого названия,
От его иностранного звучания,
Загадочности
и длинного, как жвачка во рту,
Звука «а-а-а-а» в середине слова.
Любила блеснуть им (в смысле – словом) в разговоре,
При благодарных сопливых свидетелях:
- Фу, снова топинамбур на ужин!
- Ого, а что это такое?!
- Да так... лигумины такие... импортные...

А ещё у нас на даче жили нутрии,
Недолго жили, несколько месяцев,
И я кормила их ветками топинамбурной ботвы.

У нутрий были острые апельсиновые зубы
И протяжный звук «у-у-у-у» в начале слова.
Я любила смотреть,
Как нутрии едят топинамбур,
Пока не узнала однажды,
Что скоро эта съестная цепочка изменится,
И уже через неделю мы будем есть нутрий...

«Это несправедливо, - подумала я, -
У них всё только начало налаживаться,
у нутрий и топинамбура,
а тут вдруг такая напасть...»

Поэтому однажды ночью я тайком открыла клетку –
и все нутрии с протяжным звуком «у-у-у-у» в начале слова
смылись в неизвестном направлении.
Мне потом влетело,
И я ревела в голос –
Сначала протяжно «а-а-а-а»,
а потом длинно «у-у-у-у»,
и ощущала себя нутриевой
и даже немного топинамбуровой мессией.

***

Коли я була малою, у нас була дача,
Де поряд з усілякими загальновідомими
Картоплями і капустами
Високим зеленим парканом  ріс топінамбур.

Я тащилася від цієї назви,
Від її іноземного звучання,
Загадковості
та довгого, як жуйка у роті,
Звуку «а-а-а-а» усередині слова.
Любила вживати його ( в сенсі – слово) у побуті,
При вдячних шмаркатих свідках:
- Фу, знову топінамбур на вечерю!
- Ого, а шо то таке?!
- Та так... лігуміни такі...імпорті...

А ще в нас на дачі жили нутрії,
Недовго жили, кілька місяців,
І я годувала їх гінким топінамбуровим бадиллям.

У нутрій були гострі помаранчеві зуби
І довгий звук «у-у-у-у» на початку слова.
Я любила дивитися,
Як нутрії їдять топінамбур,
Аж доки не дізналася випадково,
Що незадовго цей харчовий ланцюжок зміниться,
І уже за тиждень ми будемо їсти нутрій...

«Це несправедливо, - подумала я, -
У них все тільки почало налагоджуватися,
у нутрій і топінамбура,
а тут раптом така халепа...»

Тому однієї ночі я потайки відчинила клітку –
І всі нутрії з довгим звуком «у-у-у-у» на початку слова
Здиміли у невідомому напрямку.
Мені потім влетіло,
І я ревіла голосно –
Спочатку довге «а-а-а-а»,
а тоді довге «у-у-у-у»,
та почувалась нутрієвою
і навіть трохи топінамбуровою  месією.

Опубликован в Московском перманентном журнале "Наблюдатель жизни", № 6, 2014, Игорь Лебедевъ