Шон Маклех. Взгляды навстречу ветру

С украинского http://www.proza.ru/2014/12/21/223

«А почему бы тебе, кто все познал,
К нему не постучать, не бросить в лицо
Намек на истину...»
(Уильям Батлер Йейтс "Гнездо скворца под моим окном")

Декабрьское солнце подслеповатым монахом
Заглядывает в студеные болота замшелого Тирона,
Белой сутаной маячит в лабиринтах
Монастыря наших сомнений,
Читает бельмами слепых глаз
Книгу ереси нашего дома-калеки,
Книгу с неприличным названием «Человек»,
Из которой джентльмен Дарвин
Вырвал неуместные страницы
И вклеил эрзац-обложку
С пометкой «опечатки»
В конце текста,
Который никогда не будет дописан
Слабой рукой старого пономаря-схизмата,
Что на руинах Пергама -
Прямо на его беловатых камнях,
Разлив бархатные чернила вечера
И сказав «Амен!» ослушникам-галатам,
Хотел нацарапать что-то на камнях
Или на плитах саркофага
Последнего царя античности
(Таки цензурное и дозволенное),
Но вспомнил (и вовремя),
Что любое слово в устах босоногих -
Ересь,
Любой эпиграф на палимпсестах гностиков -
Неуместен,
И даже если бы он не был онемевшим
И напророчил на склонах Арарата
Вечность
Церкви седых армян-хранителей
Предвечных манускриптов ладоней Ноя,
Все равно
Слова обернулись бы птицами -
Теми, что улетают и не возвращаются,
Как взгляды, брошенные навстречу ветру.
***

Погляди назустрiч вiтру
Шон Маклех
                «Але чому б тобі, хто все пізнав,
                До нього не постукати, не кинути
                Натяк на істину…»
                (Вільям Батлер Єтс)

Грудневе сонце підсліпкуватим монахом
Зазирає в студені болота замшілого Тірону,
Білою сутаною бовваніє у лабіринтах
Монастиря наших сумнівів,
Читає більмами незрячих очей
Книгу єресі нашого дому-каліки,
Книгу з недоречною назвою «Людина»
З якої джентльмен Дарвін
Видер недоречні сторінки
І вклеїв ерзац-обкладинку
З поміткою «одруківки»
По завершенню тексту,
Який ніколи не буде дописаний
Кволою рукою старого паламаря-схизмата,
Що на руїнах Пергаму –
Прямо на його білуватих каменях
Розлив оксамитове чорнило вечора
І сказав «Амен!» галатам-непослухам,
Хотів нашкрябати щось на каменях
Чи то на плитах саркофага
Останнього царя античності
(Таки цензурне і дозволене),
Але згадав (і то вчасно),
Що будь-яке слово в устах босоногих –
Єресь,
Будь-який епіграф на палімпсестах гностиків –
Недоречний,
І навіть якби він не був занімілим,
І пророчив би на схилах Арарату про Вічність
Церкви сивих вірмен-хранителів
Одвічних манускриптів долонь Ноя,
Все одно
Слова обернулись би на птахів –
Тих, що відлітають і не повертаються,
Як погляди, кинуті назустріч вітру.