Ирина Жиленко. Любовь...

С украинского

Была я птичкой – ты меня поймал
И небо взял в приданое за мною.
Я стала розой – ты меня сорвал.
Поныне пахнет дом у нас весною.

Я стала яблоком.
Но после долгих лет
Лишь вкус медовый на устах не тает.

А я теперь в серебряном венце.
Теперь свеча я, что тебе сияет.
Тебе ещё светло? Но день пройдёт.
Для чёрных дней прибереги меня.
Не задувай.
Ведь, взята тишиной,
Уже не буду я тебе женой…
Я стану тенью, эхом отголоска.
А ты пойдёшь искать:
Сквозь тьму людскую
На голос мой невидимый ступать
За мной.
И окликать…

Да вот кого? Какую?
Ту птичку, что, и поймана, летала?
Ту розу, что, и сорвана, цвела?
То яблоко, что в детях прорастало?
Ту свечку, что, погаснув, всё жила?

Кого окликнешь, милый мой, тревожно?
Кем я была? И кем я буду, Боже?

Господь мне усмехнётся:
«Не жалей и не тревожься.
Будет так, как должно.
Пичужка снова возвратится в небо.
А роза расцветёт вновь на земле.
У яблока есть цель и место.
Свеча войдёт во Царствие Мое…»

А что же с ним останется, Господь?
В тех чёрных днях, он вынести их сможет?
«Твоя любовь, дитя, твоя любовь…
И милость Божья».

***

-- Ірина ЖИЛЕНКО. Любов

Була я пташкою - і ти мене спіймав
І небо взяв у придане за мною
Я стала квіткою - і ти мене зірвав.
Та й досі пахне дім у нас весною.

Я стала яблуком.
Зостався по літах
лиш смак медовий на твоїх вустах.

А я тепер у срібному вінці.
Тепер я свічка у твоїй руці.
Тобі ще світло? Але ж день мине
Для чорних днів прибережи мене.
Не задмухни.
Бо взята тишною, -
уже не буду я тобі жоною...
Я буду тінню, голосом, луною.
Тож будеш ти
крізь темряву людську
на голос мій незряче йти
за мною.
І кликати...

Але кого? Яку?

Ту пташку, що і спіймана - літала?
Ту квітку, що і зірвана - цвіла?
Те яблуко, що дітьми проростало?
Ту свічку, що і згаснувши - була?

Кого ти кликатимеш, друже мій, тривожно?
Ким я була? І ким я буду, Боже?

Господь мені всміхнеться:
"Не жалій і не тривожся. Буде все, як треба.
Пташина знов повернеться у небо.
А квітка знов цвістиме на землі.
І в яблука є ціль, і місце є,
А свічка зійде в Царствіє моє..." -


А що ж із ним залишиться,
Господь,
в тих чорних днях, у світі зловорожім? -
Твоя любов, дитя, твоя любов...
І милість Божа.