Ганна Осадко. Верлибр

Верлибр –
это ночная беседа,
Беседа обрывками,
Беседа на ощупь
Двоих на одном ложе,
Когда ласки стихли, как волны, а сон ещё не настиг,
Когда прошлое и будущее сплетаются, как ужи на солнышке,
Ты начинаешь припоминать или придумывать
Истории деревьев,
Биографии львов и гренадеров,
Пейзажи шанхайских улиц,
Что ульями гудят и жалят,
Исповеди юных монашек и пятна
Чёрные
На моей шее
От черничных твоих поцелуев.

Ведь верлибры – словно дороги,
Из никуда в никуда,
Самые лучшие,
И неизвестно, куда приведут в конце.


***

Ганна Осадко. Верлiбр

Верлібр –
То нічна розмова,
Розмова пучками,
Розмова навпомацки
Двох у одному ліжку,
Коли любощі стихли, як хвилі, а сон ще не йде,
Коли минуле й майбутнє сплітаються, наче вужі на осонні,
Ти починаєш пригадувати чи вигадувати
Історії про дерева,
Біографії левів і гренадерів,
Краєвиди шанхайських вулиць,
Що вуликами гудуть і жалять,
Сповіді юних черниць і плями
Чорні
На моїй шиї
Від чорничних твоїх цілунків.

Бо верлібри – немов дороги,
Із нікуди в нікуди,
Найкращі,
Бо невідомо, куди приведуть урешті.