Рецензия на «Сергей Жадан. Стихотворения» (Елена Иваницкая)
Я читаю першi стрiчки i менi незрозумiло що це таке (цитую, хото пояснить??) “дбаючи спадок – залишки вір, зжовкле письмо – цю данину свободі, з тим, щоб колись, наче сік у траві вперше відчути на самому споді... Не кажу вже, що ПИСЬМО-нема такого слова в украiнскiй мовi -е ЛИСТ...А чому ПИСЬМО- це данина СВОБОДI? Хто пояснить? А де Ви бачили сiк у травi Який саме ???? Не треба вибрикуватись, пишiть як Микола Зеров, молодий Рильський або Василь Стус. А так-це не мае ваги...З пошаною Олександр, Москва. Александр Багмет 26.01.2013 05:42 • Заявить о нарушении
Пане Олександре, я не є шанувальником Жадана, хоча визнаю талановитість багатьох його текстів. Але мушу заступитися за "письмо". То неправильний підрядник "письмо" - "письмо". Скоріше це текст на аркушеві паперу.
З іншого боку Ваш заклик писати як Зеров чи Стус, на мій погляд, не зовсім коректний. Треба писати так, на скільки тобі Господь відпустив таланту. Часи традиційного поетичного письма пройшли. Ті чотиривірші в ямб-хорей-анапест і т.д. якщо і не архаїка, то і не цікаві нікому, крім самих авторів силаботонічних текстів. Римування, коли всі рими вже далеко не решої свіжості, а сам процес римування не дає багатьом авторам вирватися на свободу поетичної творчості є ознакою вторинності та заскорузлості сучасної української поезії. Даруйте, що встряв у розмову з шановною Авторинею. З пошаною, Валентин Лученко 08.01.2012 14:15 Заявить о нарушении
---Часи традиційного поетичного письма пройшли---Це невiрно, Валентин! Е поезiя i не поезiя, ось i все. А традицiйна вона чи нi, то менi байдуже. Писати як Зеров чи Рильский- то це писати так же талановито i змiстовно, як вони, а не пiдроблятись пiд них, я це мав на увазi, не вважайте мене за дурня. В цих вiршах, що я прочитав, перш за все нема ЗМIСТУ, так що i читати нiчого, поезii нема, нецiкаво. Автору менi нiчого сказати, так, витребеньки...З пошаною Олександр, Москва.
Александр Багмет 26.01.2013 06:21 Заявить о нарушении
Дякую, Валентине, за шляхетну спробу знайти симпатика. Але сучасна поезія, як, до речі, і сучасні живопис та музика, товар штучний, вишуканий, до їх сприймання треба бути готовим, а не сичати, як Хрущов в Манежі.
З посмішкою, Елена Иваницкая 15.02.2013 20:07 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
