Рецензия на «Човни, в яких ми пливемо» (Шон Маклех)
Усе вірно. Ох ті човни... Без карти і весла легкі і легковажні. І всі ми прагнемо до тої хати, як прихистку, де спочивають ноги... Але ж яка глибина! І стільки моїх співзвучних розмислів розорушила. Дякую, Шоне! Петро Домаха 14.01.2016 12:44 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |