Из ежедневного Доктор Линнер

На русский перевела АННА ДУДКА

...У лікарняному парку, неподалік прийомного відділення, є погруддя людини, що здійснила понад 46 тис. оперативних втручань в області травматології, онкології та дитячої хірургії, у тому числі на серці та головному мозку.
Навколо, у тіні дерев, - лавочки, де сидять, дихаючи свіжим повітрям, і ходячі пацієнти, і медики-практиканти, і ті, хто відвідує хворих
Бачила, як мимо проходила мама з 5-річним хлопчиком, зупинилися, постояли, а дитя й питає: - Мамо, він воював?
Так зворушливо і гірко це прозвучало... Мама щось тихенько пояснювала.
  А таки воював - зі смертю насамперед. Виборов у неї тисячі життів.
Хоча й насправді, як кажуть, і пороху нюхав: під час Першої світової війни Бертолон Ліннер потрапив на Східний фронт. Тоді йому щодня доводилося робити сотні операцій пораненим солдатам та офіцерам австро-угорської армії. За відвагу і врятовані життя отримав офіцерське звання, а також рицарську відзнаку – Золотий хрест.
  Але до того була спрага до знань, намагання знайти свою сродну працю. Молодий Ліннер закінчив відмінно у 1906 році гімназію в м. Берегсаз і вступив у Будапешті на медичний факультет. Поки інші студенти у вільний час розважалися, Бертолон поспішав... до моргу, де, так би мовити, на практиці вивчав анатомію і наслідки хвороб. У 1911 році із золотою медаллю завершив навчання в універі.У червні 1918 року Ліннер повертається до Берегова. А через деякий час стає завідувачем хірургічного відділення.
   А напис двома мовами на бронзовому погрудді, відкритому майже сорок років тому, лаконічний: "Доктор Берталон Ліннер". І роки життя... І місцевим жителям більш нічого й не треба пояснювати, бо майже кожна родина колись зверталася до нього в біді, шукаючи рятунку. Ходили легенди, що він навіть Сталіна консультував.
 Біля бюста заклали капсулу з документом, де, зокрема, написано: “Нехай цей пам’ятник нагадує співвітчизникам про знаменитого лікаря ХХ століття. І нехай служить для них настановою його улюблений вислів: “Я зробив усе, що міг. Хто може, нехай зробить краще!” “Feci, guod potui, faciant meliora potentes!” І вулиця, де знаходиться лікарня, названа в його честь. І на фасаді Берегівської гімназії (вул.Стефаника), і на будинку по вул. Шевченка, де він мешкав із родиною, є відповідні меморіальні дошки...
Цікаво, що доктор Ліннер захоплювався ще й розведенням нових сортів винограду, підтримував тісні стосунки з виноградарським дослідним інститутом з м.Пейч в Угорщині. Вирощував понад 100 сортів винограду, а виготовлені ним вина славилися далеко за межами краю. Гібрид, отриманий шляхом схрещування рислінга рейнського і трамінера, названо ім’ям Берталона Ліннера. На превеликий жаль, виноградники, котрі з такою любов’ю плекав відомий хірург,  занедбані та навіть і знищені.
Відрадно, що журналіст Олександр Ворошилов поміщає статті про життєвий шлях відомого медика в ЗМІ.
  А тепер трохи про нашу лікарню.
В історії карпатських русинів Лучкая сказано, що зусиллями Федора Корятовича (1377 р.) в містечку було створено перший шпиталь у краї - Дім милосердя, яким певний час опікувалася протестантська громада. Відтак з історичних джерел відомо, що лікарня в Берегові була заснована в 1888 році, усього на 4 ліжка - на базі теперішнього інфекційного відділення.
Коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини (1920-1939 рр., чехословацька влада розпочала грандіозне по тих часах будівництво хірургічно-гінекологічного корпусу,яке завершилося в 1936 році (про це свідчить пам’ятна дошка на вході в будівлю. Хірургічний корпус був одним із найсучасніших на той час в східній Європі.
Доня, яка позаторік брала інтерв"ю в доктора Кустря, каже, що операційна там і зараз набагато зручніша, ніж навіть у нейрохіругічному центрі в Ужгороді,де вона теж спостерігала за роботою хірургів два тижні.
  У 1999 році завершено будівництво нового стаціонарного корпусу лікарні на 250 ліжок та харчоблоку.Відкривали тоді цю новобудову Кучма й Орбан, адже допомога Угорщини була дуже суттєва. На жаль, один корпус так і залишився недобудованим,зяє пустими вікнами. Думаю, виправдання нашим чиновникам бути не може - вони чудово уміють посилатися на складну ситуацію, щоб замилити очі, аби ми не бачили їхньої безгосподарності, нефаховості і навіть чогось гіршого (((

...............

В больничном парке, недалеко от приемного отделения, поставлен бюст человеку, который сделал свыше 46 тыс. операций.
Вокруг, в тени деревьев, стоят лавочки, на которых сидят, дыша свежим воздухом, и ходячие пациенты, и медики-практиканты, и те, кто посещает больных.
Видела, как мимо проходила мама с 5-летним мальчиком, остановились, постояли, а малыш и спрашивает: - Мама, он воевал?
Так трогательно и горько это прозвучало... Мама что-то тихонько объяснила.
А ведь он действительно воевал – со смертью в первую очередь. Отвоевал у нее тысячи жизней.
Хотя и в жизни, как говорят, пороху понюхал: во время Первой мировой войны Берталон Линнер (1877—1969 гг.) попал на Восточный фронт. Тогда ему ежедневно приходилось делать сотни операций раненым солдатам и офицерам австро-венгерской армии. За отвагу и спасенные жизни удостоен офицерского звания, а также рыцарской награды – Золотого креста.
Но до этого была жажда знаний, стремление найти дело своей жизни. Молодой Линнер в 1906 г. с отличием окончил Береговскую гимназию и поступил в Будапештский университет на медицинский факультет. Пока другие студенты в свободное время развлекались, Берталон спешил в морг, где изучал анатомию человека и последствия болезней. В 1911 г. с золотой медалью завершил он обучение в университете. В июне 1918 г. Линнер возвращается в Берегов. А через некоторое время становится заведующим хирургическим отделением.
А надпись на двух языках на бронзовом бюсте, открытом почти сорок лет назад, лаконичная: "Доктор Берталон Линнер". И годы жизни... Впрочем, местным жителям больше ничего и не надо объяснять, потому что здесь почти каждая семья когда-то обращалась к нему в беде, ища спасения. Ходили легенды, что он даже самого Сталина консультировал.
Возле бюста заложили капсулу с документом, где, в частности, говорится: «Пусть этот памятник напоминает соотечественникам о знаменитом враче ХХ века. И пусть для них послужит руководством его любимое выражение: “Я сделал все, что мог. Кто может, пусть сделает лучше!” “Feci, guod potui, faciant meliora potentes!”» И улица, где находится больница, названа в его честь. И на фасаде Береговской гимназии (ул. Стефаника), и на доме по ул. Шевченко есть мемориальные доски в честь великого хирурга.
Интересно, что доктор Линнер увлекался еще и разведением новых сортов винограда, поддерживал тесные отношения с Венгерским винодельческим исследовательским институтом из города Пейч. Он выращивал более 100 сортов винограда, а приготовленные им вина славились далеко за пределами края. Гибрид, полученный путем скрещивания сортов рислинга рейнского и траминера, назван именем Берталона Линнера. К большому сожалению, виноградники, которые с такой любовью лелеял известный хирург, заброшены и даже уничтожены.
А теперь немного о нашей больнице.
В истории карпатских русинов Лучкая сказано, что усилиями Федора Корятовича (1377 г.) в городке был открыт первый госпиталь в крае – Дом милосердия, который некоторое время находился под попечительством протестантской общины. Из исторических источников известно, что больница в Береговом была основана в 1888 г., всего на 4 кровати – на базе нынешнего инфекционного отделения.
Когда Закарпатье входило в состав Чехословакии (1920-1939 гг.), чехословацкая власть начала грандиозное по тем временам строительство хирургическо-гинекологического корпуса, которое завершилось в 1936 г. (об этом свидетельствует памятная доска на входе в здание). Хирургический корпус был одним из самых современных на то время в Восточной Европе.
Дочь, которая в позапрошлом году брала интервью у доктора Кустрьо, говорит, что операционная там и сейчас гораздо удобнее, чем даже в Ужгородском нейрохирургическом центре, где она тоже две недели наблюдала за работой хирургов.
В 1999 году завершено строительство пищеблока и нового на 250 коек стационарного корпуса больницы. Открывали тогда эту новостройку Кучма и Орбан, ведь помощь Венгрии была довольно существенной. К сожалению, один корпус так и остался недостроенным, зияет пустыми окнами. Думаю, оправдания нашим чиновникам быть не может – они прекрасно умеют ссылаться на сложную ситуацию, чтобы замылить глаза, дабы мы не видели их бесхозяйственности, непрофессионализма и даже чего-то худшего.

Анна Дудка   16.06.2015 13:51   


Рецензии
День добрый, пани Василина! С удовольствием прочитала Ваш очерк о докторе Линнере. Какие были врачи! Вот кому можно доверить свою жизнь. Интересно написано, с историческими деталями и уважением к имени великого доктора. Вам желаю здоровья и творческих успехов.

Светлана Борцова   08.09.2016 17:04     Заявить о нарушении
благодарю, пани Светлана, за отзыв и добрые пожелания. И Вам - взаимно - всего наилучшего
Очнеь рада Вам.

Василина Иванина   08.09.2016 22:56   Заявить о нарушении
На это произведение написано 17 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.