Попередня частина: http://proza.ru/2020/10/22/1873
Вербиця наче стрижена:
каре тут хоч куди,
розвіяв вітер гілочки.
цвітуть наче квітки,
а ще медунки білої
чудовий аромат,
хоч лебідь не видніється,
та качечка тут птах.
А ще павич із дерева,
сова і дідуган,
із дерева поструганий
неначе справжній пан.
І дятел наче стукає
по дереву дзьобом,
не сам себе так витесав,
та все ж він із дзьобом.
Рудий тут песик прибігав
напитися води
і зграйку качок налякав,
розплилися куди?
Сердито закахикали,
що песик їм не брат,
йому б води напитися
і далі бігти в парк.
Продовження: http://proza.ru/2020/11/20/32
10.09.2020-6.11.2020
Світлина автора.
Парк імені Т.Г.Шевченка,
Івано-Франківськ.