Попередня частина: http://proza.ru/2020/11/06/2095
Удалині видніється
місточок над ставком,
хитається водиченька
і їздять тут гуртом
коляски й самокати,
багато їх у ряд,
велосипеди їздили
і мимо мерехтять.
Рогіз і очерети,
такі тут береги,
ганяють голубочків:
тут повно дітвори,
маленький поїзд їхав,
удалині шумів,
скінчилось тепле літо,
та бабине для снів.
Під вербою, що листячко
впустила у ставок,
чита матуся книжечку,
дрімає малючок,
він зовсім не турбується,
що тут шумить гайок,
стара верба хитається,
сто літ росте дубок.
Отак уже і два віки
тут діти й матері,
і виростають діточки,
щоб жити на землі,
рогіз, осока і комиш
край берега шумлять,
а вітер жене хвилечку
і вербам зустрічать.
Продовження: http://proza.ru/2020/11/26/382
10.09.2020-19.11.2020
Світлина автора.
Парк імені Т.Г.Шевченка,
Івано-Франківськ.