Відьма про життя
Гай, гай, друже, життя, це пекрегони, на скажених биках! Фішка в тому, аби завжди їхати зверху. Вилітати на змагання, з першим променем сонця. Наплигувати на бика з -заду, так, щоб йому весело було думати…бики взагалі не думають,але коли зтрушують губами пьючи воду з корита, вони кажуть своему відображенню:
Гей, Гей Зачекай крихітко , через пять хвилин, я насаджу цього поганця на роги. А ти їдеш, на ньому кілометри, і губиш новий кептарик з черговим поривом вітру. Не підіймай кептарика друже, перед вінішем, ми знайдемо, ще багато загубленних кептариків ,а також розтрощенни голів тих, хто за ними нахилився. Твоя справа весело передчувати, смачну яешню з бичими яйцями , і лише іноді опинятись на рогах.
Так , ось мій милий друже, у тому місці, де ти перетнеш червону стрічечку, на якій буде написано ФІНІШ, і буде твоя ойкумена. І ти знайдеш насолоду в коханні, і в музиці,піснях і танцях, навколо принесенного в жертву бика. Ой,який збіг обставин.
Бик буде принесений в жертву, аби організувати тоб цю незбагненну зустріч.
До тебе підійде той на кого ти так очікував побачити.Хтось схожий на Мадонну,з періжками, і булками. Це буде Бог , а не дівка з великими цицькаи, розумій мене правильно. І ти розкажеш йому все на світі, У відчайдушному пориві відвертості розірвеш на грудях улюблену футболку колишньої дівчини. Попросиш перекрутити життевий фарш назад, і сам назвеш себе довбнею, зрозумівши повну нездарність своїх бажань. А коли Бог піде… у твоїх очах стоятимуть сльози. Бика буде шкода понад усе. Так люди стають вегітаріанцями
Ти схожа на Дівчину Pin-up з плакатів, тих самих , що зображали, для чоловіків з хорошою потенцією, і поганою уявою. Я хочу з тобою спати!
І після цього, ти чекаєш, аби я сказазала, що це взаеммно, зіпсувала всю режжисуру.
-Я згоджуюсь прийняти на себе права, і обовязки обовязки королеви « ошукани»
Відьма про право вибору.
У тебе завжди є право вибору. Ти вже вибрав життя, а не клапті мізків на випадковому лобовому склі. Ти живеш,-це вже шалена перевага, і навіть коли з твоеї ванни що вечора виповзає крокодил, жере шампунь на полицях, відригуючи під ранок каскадом бульбашок. Це твоя щаслива халепа, розбирайся з нею сам, або звернися до мага. І маг наробить тобі сотню таких крокодилів, у порівнянні з якими, цей твій один не буде найпрекраснішим крокодилом на світі. Так народжується любов.
Відьма, про життя без магії
Зараз золотий час для життя без магії. Агов, тітонько, щойно ви захочете, і ваші циці стануть більшими. Дупа меншою. Громи , і блискавки, попрацювавши в недоброї мачухи, віничком , і шваброю, ви зможете взятии клеву тачку, бодай в кредит, і гайнути на бал самостійно…Гарбузи відпочивають.
Дивись весь ємційний фаст –фуд з єкранів телевізора, навколішки агітує тебе харчуватись чужими снами. В чужих снах ти не маєш право обирати.Там просто немає, місця для твого світогляду. Там є біг-мак, який ти маєш зжерти після шостої вечора
Ти вибираеш магію…не вибираєш..ну ну.. Я подивлюся на тебе ввечері, як ти власноруч висікатимеш іскри з деревяних паличок, а не черкнеш перед папіросою запальничкою. Запальничка, це зручно , звично, тому, це не магія…У тебе є вибір так вважаю
Якщо, не буде права вибору, то шукач скарбів, буде тонути, в першому ліпшому болоті так і не здобувши скарбу, або завжди повертався домою з купою грошей, що стала б з часом, ще більшою банальністю.
Скіф-ти, і мене вибирала…
-Сонце сказало мені, що ти той єдиний,але тільки завдяки наявності вибору, я змогла власноруч переконатися, що це дійсно так.
Освяти мої перси святою водою. Відьма може кохати того, хто спить в неї під дверима…Я вибираю кохання до того, хто спить зі мною
Зібравши увесь свій глузд, сором ,і пристрасть до купи. Ми виходимо в місто, що за три дні має вбити нас , або коронувати. Третього не дано. Трете не зможе нас зрадити, і ошукати. Повернення у наш світ заблоковано чорним гумором самолюбства. Я дуже добре розуміла тих, хто готовий був повернутись :На щиті, або під щитом, і єдине, чого мені ніколи не второпати, так це, як могли всидіти дома ті, хто проводжаючи їх на бій говорили їм ці слова, щоб повернутись до в’язання шкарпеток, і складання нових рецептів полуничного варення…
Ніхто не зрікаеться влади з своеї волі. І відьмам, людям, майбутнім королям , і минулим королевам потрібен, чужий кусок пирога. Зрозумій мене, і пробач за все написане, і замовчане, ми просто не змогли б піти з цієї вмираючої планети, не залишивши, слідів грубо підбитими чоботами. Я дивлюся на тебе мій читачу, щиро –закохано з самого першого погляду, бо знаю.В твоєму житті теж наступить момент, коли ти неодмінно не зможеш так просто піти…
Зима вже скоро буде.Ми мокрі під листопадовим дощем, тож ще й порушувачі, щойно нами й встановленого сухого закону. Південний вітер, дебели думками, і вологий серцем , вмостився за моїм коміром, і перестав докучати перехожим
Земля, під ногами, пісок, глина, сіль асфальт, все разом це схоже на підїдений біскіт, з не дуже смачного дня народження. Скіф плює у дзеркальну поверхню випадкової калюжі. І заведеним Патефоном стібнеться над моїми віршами, магіею, і світобаченням.
-Скіфе, а ти взагалі знаєш, що слово цинік, пішло від латинського,Сinic, що до речі означає собака.
Скіф зняв шапку,впав на одне коліно, і майже вирвав у мене руку, аби поцілувати. Не для того, аби у мене склалося про нього враження, але для того, аби ще раз довести собі, що він найкращий.
-Ага, то я собака.
-Так сабака-барабака, і у тебе такі великі і холодні губи! І проза твоїх здирництв наді мною, надмірна і сира.
- Та невже?Я ж не з усіма такий.
В цьому є сенс. Скіф мав у свій час нагоду переїхати жити у США, але не став рипатися, надто вже йому було нецікаво і просто глузувати з американців, вони ж бо наївні, як діти. Їх улюблене Політика і демагогія, їх офіційна релігія, і склоніння голів перед золотою коровою.Не дивно, що вже за три місяці скіфові стало там нудно, і врешті знудило… Він був усюди, і все бачив..Знаю, я цих людей які все бачили.
-Скіфе, а якби тобі запропонували єміграцію, ну скажімо, на планету, яка з находиться за кордоном нашої сонячної системи.
- Ок!Але у мене дві умови. Перше, я їду туди тільки з тобою…
Я схвально посміхнулася.
-Друге, ти стаєш молодшою на п’ять років.
-Скіфе, якщо я скину, п’ять років, мені буде шістнадцять…Я , що зараз вже.?
-Зовнішність до біса, головне, щоб не була така розумна ,як зараз.
Втім дались йому ті прибульці Глузувати наді мною приємніше. В ту пору Скіф написав багато моїх портретів, більшість з них Були просто ескізами, і нарисами.Він прописував моє обличча, з академічною точністю, до фотографічної схожості,і життєвої реальності, а на прикінці домальовував Великі вуха, і багацько годинників навкруг.Тобі потрібно, хоч іноді слухати, що тобі кажуть, і вчасно приходити на побачення, ціни тобі тоді не буде, казав скіф, і знов повалювався у картину, на декілька годин він працював неспішно, і виважено,а мені просто потрібно було бути поряд з ним, і я готова була сидіти у позі сфінкса годинами.
До зустрічі, зі мною, скіф малював лишне величні споруди на зразок біг Бена, чи емпайра, коли я побачила, вперше ці фалічні будівлі, я не запідозрювала його в латентному гомосексуалізмі, Але як я ревнувала!
Я ж бо цікавіше, і вигляд мого прокушеного від поцілунку рота, йому дорожче, чим два зруйновані небом і ісламом близнюки. Мені стає холодно, Скіф здирає з моїх рук рукавички і починає розтирати мої долоні великими, порісшими світлим волоссям, і тому так схожими на лапи руками, намагаючись зігріти.
Такими зимними вечорами, не протовпитись у жодний генделик. Усюди повно народу, народ щедро зігріаваеться коньяком, під гул шан сону з музичних автоматів, і підзаборного мату від сусідів за столиком навпроти, але ми таки знаходимо пустий столик у повній сигаретного диму кавярні, серед самців, і самочок, що зайшли попити кави перед першим, чи черговим спарюванням.
Я мовчки ковтаю спиртне,моэ сердцебиття, більш ніж нормальне, але повітря навколо пружне, як желе. Я не можу бути дорослою, і сильною.У цьму приміщенні, нема нікого, і нічого з людей, і речей, чим би я хотіла здаватись.Підлога розмальована, чорними і білими квадратами, як шахівниця, я вибираю білий колір, і якщо моє кохання до тебе потребує жертви,то я залюбки подарувала б тобі і два ребра.
Скіф звинувачує, цю понуру, і заскиглену осінь, у надмірному сприяйнятті коньяка, і майже божественній ліні, що звалюється на нього раптово, і відрубає, бажання писати, але не дивитись на мене, тому він купив собі фотоаппарат.
- Це щоб ти не застудилась-мяко сказав скіф, підливаючи мені ще, Пий все й відразу!
Який спопеляючий вогонь розлився в горлі.Лампа, що світила, над нашими головами стала, ще яскравішою, і я помітила, як її спітнілі, розжарені промені повзуть по головах відвідувачів кнайпи.І мамо моя, то не люди сидять за столиками, то зібрання фантастичних тварин з персоніфікованими гріхами, споглядать моє тіло у маленькому платтячку і яскравих панчохах
А ще я побачила його з середини.
-Ти схожий на вікторіанський будинок після пожежі. Ти знаещ, що було, Ластівка гендеру, і сексуальності, запакостила і твій комірець, ти не хочеш, щоб я це бачила, Ти не клеїш шпалер, ти закриваеш стіни картинами. Ти схожий на дефективного, татка покинутих дітей, що розвішує їхні фотки по стінам. Ти памятаеш, що мед солодший за кров, але вперто не любиш солодкого.
Навіщо.цей цирк, тиж тільки хочеш зі мною переспати, правда ж
-Неправда -,відрубав скіф
-От дивно, а я вміла закохуватися лише в персональне самогубство, і блудні тіні навкруги нього. Скіфе, ти не бачив, нічого солодшого за моркву, якщо так прикіпаеш, до цих ніг очима, кудит ти дивишся? Дивись на мене хлопчику.Я саме краще, що є у цьому світі
І тут Тенеза почала волати на всю кавярню.
-Ти пишеш краще, як ти можеш, ці полотна, які ти повісив у себе всередині вони дуже погано написані. На них так багато тіней падало, але це, ще нічого не означае!
Скіф був спокійний, як білий ведмідь, в очікуванні риби, чого не можна сказати про публіку в кавярні.
-Це Босх, Тенезо, а як у тебе зі смаком, ну взагалі..?
Щось потрібно було з цим робити.
Скіфе можно мені кави?
-Можна, тобі зі мною нудно, тобі зі мною спати хочеться, так?
-Майже!
Скіф змахує рукою, і Офіціантка направляє до нас свої напівзігнуті ноги в наспіх натягнутих колготках…по яких розповзаеться довга і широка стріла, напевно від Амура.Товстий ковбой з добрячим вмістом текіли хряцає її по сідницях. Подавальщиця задоволено мурчить.Вона взагалі задоволена життям, але я б особисто від такого блаженства, чухала б подалі, у світ наповнений громами, і молніями, ДТП, і катаклізмами, і повною неувагою тренера Сашка с секції айкідо…
Зрештою, ця блаженна лярва таки приносить мені каву.
Запах кави нагадуе мені ранок , і думки котрі ломляться у двері моеї, ще не прокинувшоїся голови. За що я її обожнюю. Каву, за те що вона гірка . Гірка, настільки, наскільки гірке, твое кепкування , яке мені вже достатньо набридло. Я дивлюся на тебе, на каву, на двері бару…Щось стукає . Ну все хлопчику, здаеться маленькій дівчинці вже пора вирости, і вилізти із своїх памперсів. Щось потрібно з цим робити. Отож почнемо.
Я допиваю каву, і виливаю на блюдце залишки кавової гущі. Гуща виповзати не хоче, тому доводиться допомагати їй маленькою ложечкою, що нараз підійшла б для чаювання гномів, але не дорослих людей. Насипаю химерну гірку, і о моя розбещенна фантазія, чому мене зараз більше цікавиш не ти. А те що в тебе в джинсах
Тут не вистачає, хіба що Фрейда, і його трактувань .Фігов Зігмонд і його трактування, Він і так обертаеться в свої домовині, як Вентилятор, а ще продовжую кидати у нього камені. Тут і без нього все давно зрозуміло.
Мені потрібен тонкий предмет, схожий на голку , чи сірник . Зубочистка зявляеться в моїх руках випадково, я нівіть сама не розумію, як це відбувається, можливо, це випадкова реалізація мого бажання. Обличча скіфа витягуеться, чисте і щире в своїй зацікавленності.
Я поколу
Я вздовж кола
Я у колі, і у всюди
Де є коло стало диво
Диво стало, там де треба
Так, як треба,
Й найскоріше.
І диво таки сталося . Мої руки автоматично малюють знаки, схожі на китайскі ерогліфи, написані на кавовій гущі. Я ніколи не малювала їх раніше, та й не відчувала у собі великих здібностей до малювання. Гуща Тим не менш розкатуеться по всій тарілочці, і в ній проявляеться химерне обличча, і ще якісь постаті. У якийсь момент, я розумію, що мая фантазія вичерпана, а значить час ставити крапку. Коли мозок знаходиться в сумятиці, потрібно терміново щось робити руками.І щойно картину написану, цеглину вбудовано, каву зварено, до мене повертаються колишні понти, і самоповага. Таки крапка. Скіф видобуває свій фотоаппарат, і встигає клацнути мій шедевр.
-Демонщина якась?
-А я завжди любила людей, які вміють цінувати мистецтво.
Скіф споглядає на мене зверхньо, і трохи здивовано.-Ти так легко говориш про те, чого сама не розуміеш?
-Це новий вид мистецтва, - я намагаюся уникнути зайвих питань-, він щойно народився.
Чи не хочеш ти поздоровити мене з народженням нашої « дитинки» . Ти ж у нас тепер Papa .
Скіф мовчки лізе до кишені в своїх джинсах, і дістає на світ божий якийсь папірець.
-Ну раз ти так наполягаеш, і якщо я тепер вже Papa, тобі варто знати.
І віддає папірець мені.
«Я пишу тобі цього листа, тримаючу авторучку обома руками, немов зведенний револьвер. Навкруги мене, висять хмари сумнівів. Очі, час від часу споглядають по сторонах, немов моє тіло у будь-який момент чекає на появу ворога. Як просто поєднати в собі ємоційність і чуттевість, любов з ненавистю.Взяти тебе на руки, і знати, що твоє тіло і мозок належать лише мені. Я можу, лише відповідати на почуття…
Я винесу тебе на берег ріки. Вода буде повільно котитится , і краплі перетворюватимуться на хвилі. І з глибини, дуже вчасно вирине золота рибка. Напевно їй буде цікаво уявити , що буде з нами потім .Останнім часом, я вчився…кохати на тще серце, плекати в собі дон Кіхота, і творити вічні пухирці… Жадібність до знань залізла у самі глибини моєї підсвідомості. І пробудило, давнішній, ще з дитинства виплеканний ємоційний розлад. Вікова самоомана, що твориться за допомогою розливаного моря алкоголю, наркотиків, сексуальних єскапад, і безмістовних, але таких кайфових витівок, знайшла свого вдячного глядача, утвоєму обличчі. Аби догоріти до фільтру,або кінця, і стати врешті непотрібним.
Звістка, що її приніс мені вечір, граючий кольорами червонного, жовтого, і золотого… Втім я не думаю, що варто цитувати тобі чужі листи.Іншими словами, у мене зявився інстинкт власника
Я зрозумів, що я вже не зможу від тебе відмовитися. Мова йде про мое его, що захворіло на вітрянку, і впевненості у собі, що мабуть злякалась захворілого его, тож її немає взагалі, теж саме можу сказати про совість. Коли я чую від сторонніх про наші відносини, я перетворююся у замкненого, і самозадоволеного типа. Я нічого не можу сказати, я не можу їх коментувати .Це моя справа. Ну и твоя теж».
Я замовляю у офіціантки ручку, і на зворотньому боці листа пишу відповідь.
«Я пью тебе, гортаючи сторінки життя . Я сперечаюсь і торгуюся з долею, як з мясником на базарі, невжа мені набридли ці ігри. Нежно вдихаю запах твоеї папіроски, я насолоджуюсь своєю невпинною, і беззмістовною мовою. Я малюю наші відносини у дусі кращих романтичних традицій.Але чому у моїх снах стоять криваві сцени помсти ????!!!! НаВряд чи меня засудят, обгавкають, або устелять мою дорогу квітами, як комусь з пророків. одно, я знаю пройде сотні років з момента нашої смерті , а повії і вантажники все ще будуть обговорювати на кухнях наші почуття .Якщо тоді ще зостануться поповії і вантажники. Їж мене дурненький, за тата, і за неню, і хай не буде мук совісті в твоїх ясних і чистих очах. Це я роблю тебе царем і Богом. Ти є усе, що ти їсиш, такий собі рудиментарний каннібалізм».
Прийде час , и мы нарешті повернемося додому, я буду пити чай, а ти щось будеш вирішувати по телефону матюкаючись у слухавку Наше кохання – це полювання, це горде протистояння людини і тварини . Кому з нас цікаво бути твариною, наступного разу. Цукерка, що ві її дбайливо підсунув мені Скіф не допомогла, а лише впевнила мене в тому, що деякі носять у кишенях розпалене вугілля замість льодяників.
Втім , цукерочка з перцем в поєднанні з алкоголем
-Слухай, ти коли не-будь сам цю фігню пробував?
-Та ні ж бо приберігаю, для гарненьких дівчаток..
Втім, мені раптом стало затишно, і зовсім перехотілося на когось сердитись. І я почала оглядатись навколо.
Скіф читає, і дивиться на мене з-під лоба:
-Цікаво..
-Що цікаво…я сама нетерплячка(ну коли, коли, ти це скажеш)
-А все ж таки, у мене лист кращий…
Посмішки, і кволі погляди постійних відвідувачів спрямовані саме на мене. Лаконічно гризу соломинку, через яку повільно і в’язко тече яблучний фреш, яким так добре запивати коньяк. Ображено дивлюсь на Скіфа: ну чому ти мовчиш. Разом з тобою я можу давати відповіді на будь-які запитання. Я знаю з чого зверстано захід сонця, і про що співае Цвіркун сидячі на своїй хворостині. Знаю, як зруйнувати асфальти одним лише поглядом і виростити понад полщами непролазні хащі сторічних ясенів. Це не прозріння, це лише допінг. Солодкий наркотик, що прямує у кров, коли я лише бачу твоє обличча. Такий солодкий, що й до передозу недалеко.Я можу доторкнутися до тебе лише в рукавичках. Я без шкіри поряд з тобою, люби мене, і маж пряним рожевим взятим з моїх губ кольором свое солодке небо.
Відьма про гламур
Друже, ти знаеш хто така справжня Сука!!! Ні це зовсім не собака!Ага , вона іноді стоїть перед тобою на усіх чотирьох кінцівках і показує тобі дупу. І навіть коли не стоїть раком, все одно її показує фігурально. Коли їй, набридає показувати її тобі воне йде до продавців супермаркетів. І вивертає їм з гаманця, портрети лінкольна, виручені за продаж твоїх внутрішніх органів. Так, Вон,а продає ваще кохання по друзкам, ваші зєднанні серця і печінки, ваші листи, і твої прокламації, а коли ти здохнеш, Сотбі буде завалений твоїми зошитками, скрізь помальванні зображенням її дупи в гламурній білизні. Яка фігня ці рекламні плакати, але столяр дядя Гриша , звільненний, завдяки ним від проєктування нової моделі хрестів. Мене розіпнуть на біг-борді. Почуй мене, хто небудь, і виконай мою паранойю. Я ладен казитися з розрахування на масси. Я смішний чебурашка з твоєї футболки надягни мене на свого діорівського ліфчика просякай мене потом своїх непоголених піхв. Мені вже все побоку.Я йду тим же шляхом, що й десять років тому, але у зворотньому напрямку. Без палиці і собачки. Собачку розкоцав вантажник, що мав намір наїхати на мене, а палицю, я сам розтрощив, об свою спину!Зустріч з тобою , це вдала нагода зайнятись самобічуванням.
-Куди ти зафігачила моє серце?
Вона встає, має намір утікти, від мене по вузькій гірській дорозі, услід за сигаретним димом.
Я наздоганяю її і закручую її руки за спину. Я колись цьому вчився, на курсах міліціантів. Вона тупцює тонкими ногами по сковзкому гравію, а ручки, ці тонкі фарфорові ручки намагаються викрутитися з моїх залізних обіймів. Вона дряпає, мене нігтями, залишаючи, глибокі, але безкровні порізи
-Ти випила всю мою кров!
-Заткнися!Такими словами не бавляться.
-Бавляться, ти завжди с поводила себе бездоганно!Чому ти прийшла за мною, у мій світ?
-Тому, що ти мене кохаеш, або ненавидиш. По обом причинам. От дурнику, я пю з тебе кров, не тому, що хочу твоєї смерті, або мого царювання. Це твої почуття до мене – твої могильні камені…
Я прокинулась, і відчула, як легко, і цікаво було Істоті на небесах творити для мене вчорашній день.За вікном люди йшли звичним хрестним ходом на роботу, і по магазинам. Я слухаю це місто, так само, як жінка вірного іудея вісімсот років тому, благоговіно прижимаючись вухами до стін вчувалася у службу в сингозі. Я хочу отримати відповідь від цих вулиць, від бруківки під ногами, якщо вже небо так вперто нагадує глухонімого, що щоденно лупить людей по потилиці, і ніколи нічого не пояснює. Мої вірші на цьому тждні злі, і погрозливі. Боз-на звідки там повстають револьвери, вибухи, военні госпіталі.Залишаеться запитати себе з ким я зібралася воювати.
Скіф заходить, відкриваючи двері своїм ключем. Підходить до мого столу, і починає ритися в паперах, дістає листок, і уважно читає;
-Тенезо ти перекладаєш Шекспіра ?
-Так.
-А чому я ніколи про це ніколи не чув?
-Я не думала, що тобі це буде цікаво.
-А мені, і не цікаво…ніколи його не любив, Гамлета особливо..(Скіф захистив диссер по драматургії пана Вільяма, лауреат чисслених конкурсів перекладачів, зрештою я і перекладала з книжок взятих у нього)
-Не переживай Скіфе, головне щоб було добре здоровячко, а розум, якось добудемо.Я тобі до речі тобі віршика присвятила.Хочеш послухати?
Скіф-Ну!..
Тенеза гордо залізае на табуретку, і читає
Я буду Вами жити, і молитись.
Аби Господь не дав вам застрелитись
В ту саму мить, як зрозуміти буде Вам дано
Яке ж ви все-таки являете лайно!
-Це було дуже «шляхетно» з твого боку Тенезо, але підступно..Ти сказала, це з гордині?
-З гордині, і низької пристрасті до тебе. А також з ще більш глибокої причини.
-Я зрозумів.
Господи, коли він встиг підійти до мене так близько. Запахло молодим зрубленим деревом, такі в Скіфа парфуми. Я його завжди боялася. Завжди хотілося прийти до нього, сказати два-три слова. Щоб потім схопивши плащ, і капелюшка і, втікати у вічно вересневий вечір запалених ліхтарями фонтанів.і закривати очі, бачити його імя, витатуйоване на внтутрішній стороні моїх повік. Уявного Скіфа куди більш приємніше обожнювати, ніж реального.
-Скіфе, а ти хотів би стати центром? Ну, нехай не всесвіту, скажімо центром моїх думок. Хочеш, я тебе послухаю. Буду задавати тобі корисні питання? Але не так, як ми завжди спілкуемося, а детальніше, і повільніше.Ми ж споріднені душі, так? Я відьма, ти в мене не віриш, але все одно до мене приходиш, у тебе що проблеми? Та, ні не бачу в тебе особливих проблем. Можливо причина в тому, що я жінка? То що природа кличе? Весна почалася?І ти не знаєш , що з цим робити, окрім того, що стояти на цьому місці і чесати праве вухо лівою п’яткою. Перестань чухатися з рештою, ти ж не Шаріков, і блохи тебе не люблять!
Скіф трохи збентежений моїм монологом зображав собою мед-плакат., що показує судомну роботу мозкових звивин.
-Тенезо, а ти маеш у собі блискавичну впевненість.І певно маеш рацію мене природа кличе!
Я повільно підхожу до вікна, і відкриваю жалюзі . Через чисто вимиті , ще вчора вікна кімнату заливає сонячне світло. Яка в мене зрештою тепла, і гарна кімната, але ж чому в ній повітря розпечене, як на боксерському рингу.
І скіф, це розуміє, навіть краще за мене.
-Тенезо, я розумію, що я все одно не доведу тобі,що я кращий за всіх на світі. Але, як щодо взаємного зґвалтування.
-А що потім?
-А потім, ми як порядні діточки повкладаемося спатоньки.Ну що тобі потрібно від коханця.Зовнішнісь Шварценегера, гумор Вуді Алена, пробач мене, я навіть не такий гарний,як Сінді Кроуфорд) Але заради тебе, я готовий плисти проти течіі…навіть своеї крові.
-Це не ти придумав!
-Не я, але, як приємно зваблювати жінку, яка читала Ежи Леца!
Скіф.Стрьомні звязки.
З твоєю появою, у мое життя прийшло відчуття небепезпеки.
Загалом відчуття небезпеки викликає у нас те про що ми не знаемо,або ніколи в житті не робили те що й називаеться словом стрьом. Ну наприклад для мене дуже стремно б було одягти двадцятисантемитрові підбори,і продефілююватив них по Хрещатику, а от у бійці з місцевими скінами, з пляшкою портвейна у одній руці, і шматом арматури в іншій я почуваю себе досить в певнено. Що до інтимних звязків… О це жінки, що по моїм міркам живуть способом, що я про нього немаю жодного уявлення… Яка халепа я не маю, жодного уявлення як живе вид, існуючий у світі, в єдиному єкземплярі, так що він непомічений навіть Червоною книгою. Вид під назвою Тенеза Адонай.У твоему тілі,жили біси, і я прагнув звільніти тебе від демонів на корись Бога.Справа в тому, що спілкуючись з тобою, я все більше починаю сумніватися, в тому хто, чи що їм себе називає.
Я бачив її ту різних, самих неочікуваних для мене місцях, на будівельних виставках, і у ложах театру.Я виїджав за місто, і лоб у лоб зустрічався з нею у приміській елктричці, я не знаю, чи хотіли ми так сильно бачити одне одного, але те що ми ходили однаковими дорогами , це в очевидь.
Стрем- це коли хтось, або щось змушуе мене творити вчинки, що знаходяться за кордонами моеї єтики, і не властиві моїй звичайній поведінці . Я здоровий і сильний бугай потерпаю, від безпідставних коливань настрою. Я сильний,швидкий, і відважний, йоханий ббабай мої риси нагадують весільну обяву Тарзана. Чому, у твоїй присутності, я відчуваю,себе трохи нижчим за плінтус.
Але до зустрічі з Тобою я думав, що усілякі стрьми мене не стосуються, то му, що я завжди поводився за принципом Щоб усі боялись, щоб не насміхались.
Все почалося з того, що я написав картину.
Я намагався написати запах. Аромат, що бігав за моїм носом, ще з дитинства. Я так звик до нього, що коли не відчував його декілька місяців, відчував себе сифілітиком з безнадійно відпалим носом.Запах підмерзлої трави, і засушених квітів бузку. Я банальний, як бруд на твоїх улюблених бананах, що продаються у магазині навпроти.
Я не міг уявити, обличча, тієї, що могла носити цей запах я незнав, хто вона така, і як вона виглядае.
Тяжкі говнодави з титановими вставками, розхристанне волосся, гілочка конопель за вухом і великий зошит в руках один на усі предмети з великим кущем бузку на обкладинці.
Вимерзла трава, і висушений пятипелюстковий бузок . Промерзлі ноги, і вбогі капронові пензлі. Ліс, що доволі підгнив за тижні осінніх дощів, але ще щедро наповнений серпневими комарами. Де я с велики аркушем Ватмана, и коробкою дитячих акварелей, творю із себе Пікассо.
Таке амбре мав заміський будиночок мого дядька біля карпат, чимось схожих на альпи за наявності худих корів, і шоколаду алпен гольд, що мій дядечко првозив з відряджень, Дядько є відомим переклаладачем , у цьму світі. Дядько володів німецькою, угорською, і французькою. А коли я бешкетував, міг так вправно перекласти паска з англійскою пряжкою, із шафи до правої кремезної рук, що я й зараз впевнений, що дядько був не тільки найрозумнішою, але й вельми сильною, та хвацькою людиною
Дядько був багатий життєвим досвідом, і Швейцарським шоколадом. Вирій знаходився у шухляді його письмового стола.Гори, що оточували дім, були мені якось по барабану. Книги у шкіряних обкладинках, читати було майже не реально. Усі вони були заповнені листами дядькових єкс, начертаними на кленових листках, і засохлого пятипелюсткового бузку, який, чомусь не ріс у Карпатах, а надто в цьому світі.
Дядько вчив мене малювати . «Це обрядодія – казав він». Спочатку, я широко заплющував очі, і майстрував пензля з своєї уяви.
Трохи з годом, я з наглухо зачиненими картатою краваткою очима, водив руками по білому паперу, і тільки за пів-року , я отримав право взяти у руки олівця.Пів року, мого уявного малювання були насичені розмовами, і спогляданням художніх альбомів,Я дивився на фото шедеврів світових майстрів, до свербіжу в очах.Дядько ставив мені дивакуваті домашні завдання. Напиши, що, і чому відчував художник, коли писав це полотно. Пройшло, багацько років, і я зрозумів, що у художній школі так не навчають, а ще через дещицю часу, я зрозумів, що на жаль
Дядько теж малював. Судячи з листів, він використовував серця жінок, у якості перегною, для росту своєї творчості. Я вважаю, за найбільший гріх в цьому світі, студіювати чужу переписку, Але дядько хотів, аби я її прочитав.
Одного дня, до майтерні, де я малював на шматку білого ганчірья червоні маки зайшов дядьків друг, старовинний художник, з тих що його ймення написанні у всіх альбомах українського живопису, тож не має сенсу писати тут, років йому тоді вже було десь під сімдесят. Він підійшов, до мене , спитав, чи можна потримати мого пензля, і двома штрихами збішльшив вартість моеї ганчірки на пару тисяч дорожче. Після чого глянув на мене так , непоганим таким поглядом, гарно каже хлопче малюеш, тільки рідко посміхаешся, а це недолік
Осінь приходить у карпати, як діти на шоколадну фабрику.До запаху бузку приплюсувався вересневий дощ, і відверте небажання ходити в школу за три кімнату, тож мені, як Леніну довелося здавати випускні іспити єкстерном. Сподіваюсь, що це, не завдало для мого мозку такої ж істотної шкоди.Потім, я зустрів аромат того вересня на спарованній лекції в Університету. Хворі на грибок стіни Учбового закладу, і каштанове волосся у поеднанні з сідницями на високих підборах, утворили в моїй голові какофонію комфорту, і бажання тимчасово кудись бігти, або щось робити…Загалом мені не хотілося визнавати, що те що ти вважав, запахом рідного дому, виявляеться ароматом грибка, і плісняви, то ж я вирішив зокцентувати свою увагу, на сідницях, чарівної незнайомки. І не марно Коли вона обернулась дивлячись на мене, їй погляд впав на мого лоба, як Камаз з не дуже то й високої єстакади, А її підбори остаточно вбили у мені мамонта, і розвили інстинкт мисливця. Я йшов за нею, аж до самих дверей жіночої вбиральні. А прибиральниці довго дивились мені у слід . Я був багатий думкоюю Майбутне пророкувало мені нобелівську премію, а взагалі коли декан нашого факультету, знайшла мене з цигаркою, біля вікна їх феміністичного сортиру, вона навіть про те що на территорії Університету палити заборонено забула.
Це не дурість моя радосте. Це дефолт почуттів , і грошей. Я співав би реггей, танцюючи на битому шклі виключно під твоїми вікнами, якби лише міг уявити, що ти спроможна на кохання. І коли у житті наступає момент, що вона не може лежати, на дивані з коханою жінкою, а лише сидіти в кріслі психоаналітика. Я йшов топитись на замерзлий Дніпр, і ганебно заповзав у найближчий кінотеатр, на денний сеанс, і топив поп-коррн в кока-колі, уявляючи, що перше , це мій мозок, а друге портвейн
Я дарував їй помідори, тому що бузок вже відцвів , а дарувати тобі інші квіти, як на мою думку вже не мало сенсу . Я був закоханий у кожну стрілку на її колготах , і був з нею весь час, що залишався в мене, між моїми науковими роботами, що займали у мене двадцять чотири години на добу Я був нагодован Ії істериками, і мало не вбитий дверима, що зачинились з іншої сторони.
В моїх руках пензель, і я намагаюсь її намалювати. На полотні, моему ростуть зростають великі помідори, бичаче сердце примятий чоботом бузок, і маленька фея, що сидить на моему мачистському гріндерсі, серед наколотого льоду, накиданного, для розбавляння технічного спирту, що зараз начаклуе мені ця фея зі злим поглядом, і підтримування температури трави.
Марнославство зіграло велику роль у мої творчий долі..Я не міг пройти повз жодну авантюру, аби не кинутись в неї з головою.Аби ще раз довести, що я герой і молодець, нехай і доведеться, ще раз наступати на одні й ті самі граблі
Намальовані напої, нагнали на мене бажання перетворити їх на реальні. Я накинув своє пальто и вийшов у зимний вечір за напоями. Погода я вно не відповідала футболці з шістьма дірками,що була під пальто . І я був радий, що перед моїм домом стояв не продуктовий кіоск, а звичайний добре опалювальний магазин.
Переступивши через поріг магазину я зрозумів, що загубив по дорозі шапку, Магазин навпроти мого будинку, це ще один центр мого світу. Тут продаеться пиво і морозиво, креветки,і коньяк, загалом усі продукти вживаючі як можна порадувати, або засмутити Бога. А якщо брати до уваги, що поряд у переході дідок продає непогані трави. Я був упевнений, що не помру від застуди , незважаючи на загублену шапку.
В голові все ще крутилась щойно написана картина .Я писав її в дивному стані, і спянінні, все одно, що у ві сні, і я був радий, що сон цей скінчився, і міг поздоровити себе з його завершенням.
Я був , ще у істотно загальмованому стані, Як це можно творче сказати- це називаеться відхідник. Я жадав пива і децл криветок, перед тим, як хтось поставив перед продавщицею і тяжким мартинсом, що наступив мені на ногу. І ще запах… Ні не буку, і навіть не трави, а чогось іншого. Миючого засоба, що мало запах апельсинів, яким щойно вимили магазин
її здивований погляд , ти дивилася одночасно і на мене, і кудись вдалечінь, напевне на стійку з колою, . Так дивляться справжні сирени у моїх снах, Що стосуеться, сновидінь то мені часто здаеться, що в порівнянні зі мною- Лавкрафт бачив у снах дитячі ранкові свята .так дивиться моя відьма на картині., Добрими очами, из-під густого чорного волосся. . Так дивилая на мене, як на овоч, моя рідна Тенеза.. Ти підійшла до мене впритул, сказала, щоб під цю погоду, краще підійшов би коньяк, і задала мені досить невинне питання, як на свої прожиті чотирнадцять років.
-Чи був, у Вас секс, за гроші, і якщо так, то хто платив?
Мені захотілось загорнути це дівчисько в широчезний плащ, мені здалось, що вона змерзла. З рахунком того, що на мені була славнозвісна футболка, навряд чи я б її кудись загортав. Якийсь час, я не міг прийти до тями, а продавщиця на кассі теж стояла широко відкривши рота время так, як не зразу зрозуміла кому адресоване це питання.Не довго роздумуючи моя нова знайома сказала.. - Так що там на кшалт коньяка разом, чи може краще пиво, і одноосібно. розраховуйся.Сам розуміеш черга...
Іноді мені здаеться, що тільки в цьому віці можна так просто вирішувати всі питання. А я, лише руйную, свою голову, чому ніяк не впораюсь зі своїм життям.
Чомусь, я злякався піти з нею, в кафе готель, чи на північ. А попросив в неї мобільник, подзвонив на свій номер, і занотувававши номер у пам'ять, зник, у напрямку додому, про що жалкував усю ніч, і якщо чесно весь наступний день також.
А чого , ще можна було чекати від моеї вигнуто вогнутої душі? Вона не плаче, коли їй приносять на тарілці ніжки маленьких зелених жабок, а надто не бачила вже років з пять так точно жодного вірша Гарсія Лорки. Чекати, що я з своею вибірковою амнезіею, це все одно, що шукати у надрах північного полюса ананасові зарості
Але зараз ,Я люблю тебе, і люблю тому, що з тобою цікаво сперечатись. Наша розмова може перенестись у будь-яку країни, вибранної пальцем єпохи, без зайвих розумових напружень, ба, тобі навіть цікаво перескакувати з теми на тему.
19. 10. 2…
Пронизливе сонце осіннього дня, погрожувало перетворити жовтневий полудень, на спекотне липневе пекло.Така погода стояла вже два дні, і я зрозуміла, що писати тобі листи, а тим паче їхати в гості , навіть у таксі марна, втрата часу і поту. До того ж , Поттер запропонував мені зустрітися з ним у "Купидоні". Тож зайду до тебе в гості пізніше. Чи ти збираешся бути завтра на моєму дні народження, і дарувати мені квіти і поцілунки. Ця ніч була дивом, а десь о пів на шосту, я побажала Скіфові спокійного ранку, і побігла на кухню пити найсолодшу воду з під-крану… Спати ми лягли десь о десятій, але ж звичайно хто там спав…Мені , і самій було слід здогадатися, що Скіф, замість, того , щоб солодко хропти під ковдрою, полізе в мій телефон читати смс ки. Знайшов звичайно до біса твоїх. Після того, читання, я добряче отримала по сідницях, бо ніяк не могла пояснити,що листи а-ля Кохана моя, люблю цілую, чекаю вільною секунди , аби тебе обійняти можуть бути від жінки, тим паче від тебе.Коли я врешті, йому все пояснила про нас с тобою… Він все зрозумів, і видав мені, що не збираеться ділити свою кохану жінку з будь-ким, навіть з іншою дівчиною. Потім накинувся на мене з криками, то я тебе недостатньо цілую, то мене тобі виявляється не вистачає…Чесно кажучи, зараз трошки соромно виходити на вулицю, а тим паче йти з тобою в бассейн. Тому, що я уся у синцях і засосах, валяюся на дивані, а цей садист відпоює мене апельсиновим фрешем. Яка там магія?Іноді буденне життя буває на кшалт цікавішим.
Зрештою я встаю з дивану, і починаю зашнуровувати корсет.Для тих, хто не в курсі, роскажу, що корсет, це така мобільна вязниця, яку час від часу носять на собі жінки.Зараз він мало попупулярний , але суть його просякнута жіночими чарами, і ароматом Ста тисяч вогнищ, що палали на площах протестанських міст,він і досі збуджує чоловіків
Скіф виходить з ванни в крапельках води, і простирадлі, що завязане на стегнах недбалим вінздорським вузлом.зупиняеться, прямо переді мною, і починає грати мязми живота
-Дивись, який у мене пресс, вдар мене
Врешті , я не дуже схильна до садо –мазо, але аматорським боксом в дитинстві займалася..
-Ти б подумав спочатку коханий.!?
-Ти ж знаеш, що я ніколи не думаю.
Він взагалі ніколи не думає, і сни йому не сняться, і в магію він не вірить, вважає, що я повним шарлатанством тут займаюся..Що я взагалі роблю поряд з ним? Зрештою він заслужив . Легенько бью, його в живіт лівою рукою. І кричу від болю(справжнього) тому що вчора, добряче її вивихнула. Сумний гітлерд-югенд кидаеться обціловувати мою долоню.
В несамовитому захоплені самого від себе волаючи,
-Це в мене такий пресс? Це в мене такий пресс?
Тепер, ти і будеш так жити. Знати , що я схвалюю кожний твій жест, кожен твій мускул. І про мене всі ці історії, про жінку, яка створює з партнера ідола.Ти правий завжди, ти майже на стовідсотків правий..Але підійми собі повіки!
Я ж досить ясно і похмуро відповідаю:- ні це в мене така рука!
Вільною правою рукою , я наливаю кави. Собі і Скіфові, коли я роблю перший ковток він нарешті замовкає, і пильним поглядом дивиться прямо у мої очі. Аккуратно Ставить свою чашку на тарілочку , потім дуже спокійно бере з моїх рук чашку і теж ставить її на стіл.Впритул дивиться на мене очами бісенятами, охоплює мою шию руками, і цілує ДО-о-О-вго.Бере мене на руки, і має серйозний намір посадити мене на столешню.Я проти.
-Ой Скіфе можна я скажу , можна? Скіф затуляє менеі рота долонею, і таки садовить на стіл. А я проти сексу на столі , не тому що, страшенна привереда, а тому що на столі ріжками догори лежала виделка, а дві чашки ї гарячою кави, що стояли з іншого боку стола, були не кращою їй альтернативою
-Скіф, -голосом міссіонера, що намагаеться пробудити до християнської віри лева, який от, от схрумає його на сніданок сказала я, Уяви собі стрекотання кінокамер, спалахи фотрорушниць, стада шанувальників мого таланту, Чи радуватимуть вони мене сьогодні ввечері, якщо я зараз проштрикну собі дупу виделкою?
На слідучий ранок журнал Плейбой збагатився Шикарними фотками Відьми в купальнику, і матеріалом про те , як її кусав за дупу Сам граф дракула
Ти вкусив мене за вухо, зламав мою ляльку, і тепер будеш замість неї. Я знаю, ти не віриш свому щастю.
- Тенезо невже тобі так подобається ліпити з людей безкоштовних пророків?
-Ти хотів сказати нічого не вартих?
-Я хотів сказати безкоштовних. Коли людина отримує знання бескоштовно, вони девальвуються у її голові.
Що може дати тобі людина, яка почуває себе в своїй тарілці, лише коли нею обідає людожер. Подивись на дамочок, які до тебе ходять, вони ж усі закохані в покидьків.Нормальні люди їх не цікавлять.
-Я даю їм знання.
-Як перетворити покидька на звичайну людину? Та це ж злочин
-Злочин?Можливо, дивлячись за яку юридичну систему, ти виступаеш.
Від примата до приватності.
Коли людина може довести, що у своїй особі вона значно перевершила примата, вона вже потребує на увагу. Але, якщо ти , як і Маяковський думаєш, що людину від мавпи відрізняють, такі містичні речі, як вії, веснянки, і ніздрі, я частково з тобою згоден, але пам’ятай:Не все балет,що на пуантах.Людина, як, і макака може захлинутись від радості, і страждати від нещасної любові. Але тільки людина може плигнути з моста, якщо не здобуває бажане
- Тенезо, а що ти думаєш про кохання?
- Про нього не треба думати їм треба займатись.
Трохи мовчить, потім продовжує:
- Кохання виникає тоді, коли між людьми є особливий зв'язок – емоційний. Усім сусідам чутні ваші верески, зойки і скиглення. Коли людина верищить – ніхто мене не любить, це ознкачає лише те, що вона закоханна.
Скіф щось клацає на свому мобільнику. На мій же раптом приходить Смс: «А в нас з тобою є емоційний зв'язок, як ти вважаєш?» Після цього виразний смайлік ;.
Мене трохи трясе, у мене температура тому, що вчора я обїлась морозива. Скіф, за останні два роки я занадто добре тебе знаю, невже, ти знову глузуєш, чи як…
Пишу смс: «Мій мозок схожий на мобільний телефон. У нього потрапляють смс у вигляді Емоцій, якщо вони є у тебе, вони є і у мене».
Скіф виразно посміхається. Але я занадто збуджена. Не можу відризнить, чи то ти насміхаєшься, чи радієшь. Я вже здогадуюсь, до чого ти клониш. Варто лише сонцю знайти місце на вранішньому небі, а ти вже біжиш мені освідчуватися, впевненний, що іншого шансу уже не буде.
Але на всякий випадок перестраховуюся. Мабуть у минулому я була актрисою. Великою, і кружляла круком, над думками моїх шанувальників.
- Скіфе, ти схожий на айсберг, об який луснув Титанік , а в мене тут (показує на зону серця) тропічна пожежа… Бійся мене, налякані зміюки з мого сердця розповзаються по всіх усюдах. Їм бо лячно, і так важко дихати. Ти, ти…- Цінік, при чьому, на рідкість . Я не можу нормально, без глузування, тобі відповідати, бо боюсь, що знову натраплю на камяну брилу..
- Це я схожмй на айсберг?. – його обличчя робится досить виразним, - це я, ні це вмене горить вогонь.
Але в цей момент, мабуть він все ж таки переступає через свій занадто гордий характер, і не зважаючи на все попередньо сказане, хапає в обійми и питає знову:
- Так що, в нас з тобою є ємоціний зв'язок, чи як? Бо вмене точно є.
Мій язик ковзаеться на чисто виголеному обличчі мого принца. Я знічено відводжу обличча ховаю свою посмішку за вісім замків і вислизаю з твоїх обіймів, але тримаюся на аж занадто близькій відстані від тебе, так, аби ти відчував моє дихання,. Тобі. Ще зарано знати, до того , це аж надто залежить від тебе. Помучся , ти ж так любиш побутове садо-мазо.
Скіф гордо робить крок уперед, і каже:А я б тобі таки закотив кіло гороху під матраца, аби лише впевнитись,чи ти справжня принцесса. Чи просто така примхлива…
Ну Добре, можеш не відповідати, мені все одно, головне, що у мене з тобою він є. Як, у першу шлюбну ніч, з натхненням, але без нареченої
У людини завжди є вибір,у мавпи лише інстинкт.Людина памятає свое місце народження, і національність.Мавпа завжди захоплюе і обороняє своє місце життедіяльності.Людина зазвичай косить від армії. Сучасні Людські жінки, можуть народжувати від богів, як і стародавні гречанки, але зі страху залишитись старою дівою, розсувають ноги перед першою зустрічною мавпою, з війками, і веснянками.
Танці
Всіх демонів твоїх, я знаю поіменно.Хіба можна уявити собі пост-совецького Ловеласа, котрый не нашіптує своїй коханій рядочки ліричних віршів: Пукіна , блока, Есеніна? Можна!Мені наприклад на першому побаченні грали ноктюрн, на водостокових трубах. Правда після ноктюрна труба бесславно відвалилася. І ввечері, я довго примірювала твої чорні капелюхи, довго смакуючи коньяк, розжовуючи горіхи з поверхні бісквітів. Мені завжди не вистачае ємоцій. Я прагну танців на напіврозвалених мостах, наметів розвалених на центральних площах міста. Я б цілувала диявола у смачні пухкенькі щоки, аби він розповів мені, хоч щось новеньке про людські розваги. Моя мрія- персональне цнотливе королівство, де ніхто мене і в очі не бачив.Де любитимуть мене лише за плоть мою, кров, і факт мого існування.
Двері грюкнули. І чортик альбінос нешанобливо жбурнув мені до рук великого дбайливо захищенного від стронніх очей золотою печаткою пакета.
-Замовлення виконане. Отримайте, і розпишіться.
-Погань, образилася, я пнувши неввічливого чортика ногою. І завалилася чекати чергового Морфея на велике двухспальне ліжко. Пакет же було пожбурено в перший ліпший куток, до найкращих часів.
Свіжий ранок.Після ночі бездумних танців, я мрію, лише про здоровий сон до дванадцятої, але у восьмій припирається Базікало, що зараз працює моїм візажистом. Скіф не ремствує, і не ревнує, тому що впевненний, що разом, із проффессіею, Базікало змінив і оріентацію. І знаете, коли він солодко –улесливо каже мені; «А зараз наклеїмо війки» , я чесно кажучи теж так думаю
Я пишу Картину Всесвітнього Щастя
Відьма все житття вивчає парадокси часу і простору.Що буде, якщо всі годинники світу зупиняться саме зараз, коли я пишу цю картину. Невже на землі настане час писати і творити? Назавжди, для мене?А якщо хтось у цю годину питиме чай, чи буде це чаювання в нього до віку, як у славнозвістної Аліси… Чи він врешті решт теж кинеться писати полотна?
Справа від мене стоїть мольберт з малюнком над яким я маю честь працювати. На ньому велетнська риба з плавниками-вітрилами, розсікає рожеву суміш води і солі у вранішнього морі.
Все що не вбило мене в дитинстві робить мої картини яскравішими.
Скіф-Слухай Тенезо, а тебе в дитинтві не діставали художні критики? Я з ким з наших митців не спілкувався, ну окрім тебе звичайно, то всі розповідають, як їм складно творити, і як їх дістали мистецтвознавці.
Тенеза- Критики… ну був один, Прізвище у нього було , ще таке цікаве, Латинський, чи Латунський. То він мені один раз сказав , щось таке…м-м-м неприемне…
Скіф (зацікавлено схиляє йому голову) -А ти?Що ти йому відповіла?.
-Я його проінформувала, що на його місці , у міністерстві культури повинна стояти шафа, і знаеш, її там дуже скоро поставили..а , якщо деяким художникам так складно творити, то їм напевно робити цього не потрібно.
Скіф , трохи вагаеться, а потім лізе в холодильник за пляшкою мартіні.
-Тенезо, я тебе знаю, років, так з десять, але мені потрібно задати тобі так багато питань, всі питання , що в мене є, я боюсь за все життя спитати не встигну. Ти зїси мої нерви, з лимонним соком-зубами , і відповідями, але все одно скажи мені-Бог є?
-Здаеться, Бог, це метафора. І справа, тут не у випадковому зіткнені, атомів, що породили весь світ, а у колективній волі людей, що жадае мати на недосяжній відстані істоту в стократ сильнішу за себе. Коли Володар, десь далеко, і ще не скоро зявиться на нього можна валити все , що завгодно. Бо з якого дива, ще можна звалювати, падаючі , недбало збудовані будинки, або падіж підсвинків, що годували раз у три дні, на Волю Божу?
-А , як же молитви справжньовіруючих?
-А, як що до того, чи не задовбали ті справжньовіруючі тими молитвами свого улюбленця!
Знаєш, коли у Хорватії тебе попросять закомпостувати квиток у трамваї. Провідниця скаже тобі «Молімо Вас!» І це буде означати прошу Вас. Знаєш Скіфе, я тебе дуже люблю, але, якщо ти сто разів на день будеш мене , щось просити, я можу змінити свою думку.А Бог , і подавно…
Правда я не сильно розбираюся у теології, а ще менше в психіатрії. Але здається психіатр, дасть тобі вичерпнішу відповідь, ніж найдосконаліший Теолог. Тому що чим більше чимось займаешся, тим більше впевнюешся, що того на що ти поклав усе своє життя просто не існує..Так можна увесь свідомий час займатися академічним живописом, і здобути славу черкаючи абстракціїї.
Скіф сидів і мовчав. Скіф взагалі мовчить. Не треба думати , що він тормоз, хоча іноді мені самій так здаеться. Він першим не попався на гачок, коли я у дитинстві закинула вудку, у пошуках найліпшого закоханця в світі. Він сам закинув гачка. Процесс так званої рибалки на хлопят проходив , як справжня рибалка. Тобто, я пила алкоголь, цокаючись з товстими жабами (роль яких успішно виконували мої тодішні подруги. Жаби теж були з вудками, водолазними костюмами- міні-юбками, більш схожими на нижню білизну…Але , якщо не вміло закинутим гачком, рибалка іноді роздирає собі палець, а вловлена риба кусає його за руки. То улов моїх подруг , найчастіше, випливав у розливане море життя разом з половиною їхнього серця. Зрештою, мене втомило їх постійне квакання, про те що справжне коханне буває лише не взаємним.І вийшла в кавярню на самоті попити апельсинового соку. От тут то він мені і трапився.. .Такий самий , як зараз . Я на на нього тоді подивилася…і чесно кажучи нізащо в світі б не подумала, що я йому сподобалася. З діловою сухою інтонаціею Він попросив у мене, мобільник, на пару хвилин, і подзвонив на свій номер. Забив набранний номер у пам'ять мого телефона. Віддав мені мобільник, і швидко попрощався.
Відьма про перше побачення
На перше побачення у чотирнадцять років, навіть Відьмам ходити моторошно. Тому, я взяла з собою подружку. Єх буде дуже сумно, якщо цей типчик буде маніяк, з таким –то симпатичним обличчам.Я отримала від скіфа букет білих троянд.І ми їдемо дивитись фільм про Вампірів, втрьох… Ну на цей раз дійсно маніяк, тому, що приїджаемо не в кінотеатр, а в непрацюючий офіс. Маніяк-скіф завів нас у приміщення, набите сканерами , компами, і іншими штуками друками.Поставив на стіл мартіні, шампанське, каву і тістечка, зробив вигляд, що у нього не працює клавіатура, і зі словами: «дівчатка, я буду за пятнадцять хвилин , повернув ключ у замку, з іншого боку дверей. Ситуація, чесно кажучи просто «Абзацова», як каже моя подруга Тетянка «Зашибіться можна» І дійсно зашибіться можна виламуючи двері ногами, і головою, Тому, що на столі, купа напоїв, а туалет за зачиненими дверима. Телефон він точно зачаклував, тому що аппарат працює, ба їх навіть три, і всі розмовляють справними гудками, але дозвонитись у місто не можна по жодному з трьох.Мобільники ж знаходяться у дупі, тобто в повній зоні недосяжності, авжеж зачакловані. Моя нервова подруга стрімголов бігае по офісу, розповідаючи мені страшні історії про маніяків Досить наслухалася! Я натомість судомно думаю, як можна вилізти з вікна. Але, що робити пятнадцятий поверх-це доля спайдер-менів, але, аж ні в якому разі не нас, милих, і прекрасних дівчаток, які ніколи не страждали альпінізмом, і від надмірних нервів,аж надто хотять у туалет. У той самий, що за зачиненими дверима.
Спокій, спокій, і ще раз спокій… Усе єлементарно подруга.
Будемо користуватися дедуктивним методом…чи .. у якому разі не дефективним. Я сідаю на підлогу, підстеливши собі під сідниці килимок для миші з намальованим на ньому сердечком. В мене останнім часом, дуже добре вдаеться поза Лотоса, і я з задоволенням демонструю, її подружці..Не знаю, чого в цьому ритуалі було більше понтів, чи магії. Але я почала читати Замовляння.
Вийшов хлоп на променад
Хоч лишитись в хаті рад
Хай його думкі погані
Стануть фігою у штанях!
Хай летить назад на крилах
І звільнить дівчток милих!
А якщо ти падлюка –сука не повернешся. Нехай на твое вікно , зі сторони вулиці налетить зграя павичів. З диким бажанням покінчити життя самогубством саме в твоїй витяжці…Нехай вони покричать жаліючи свої здихаючі тіла. І почнуть активно гнити. Ти ж безсердечна душа, не полізеш їх визволяти одразу…Ти викличеш ремонтників, ремонтники приїдуть звісно,тільки через тиждень, даючи тобі змогу насолодитися, цим запахом вдосталь.Потім виявиться, що мотор у витяжці не зйомний. Тож витяжку потрібно буде розбирати разом з вікном, і тим самим, влаштують тобі тижневе провітрювання…
Через пів-годинки маніяк повертается . І бачить Картину Репіна маслом, як дві його нові , і не дуже вже тверезі подруги риються у компі його головного бухгалтера, тут наступає вже його черга нервувати. Хто іще тут маніяк? Але на його балкон уже злітаеться зграя впевненних у своїй правоті павичів
Як хочеться спати. Тільки очікування твого дзвінка тримає мене з широко відчиненими очима. Тож йдемо далі за рогом ніч феерверк , і карнавал.
Дискотека, у плаваючому коритці на річці. Як її ?Втім неможливо.Йому під сорок.Прикольно з ним виробляти дивакуваті па, що роблять наші тіла схожими на флакон з рідиною під назвою Sex, drugs, rok-n-roll. Потім ми , ще раз замовляемо каву, доливаючи з під поли його піджака марочний редлейбл, твое соне обличча, розлитий віскі на твоїх джинсах…А столики уже й могли б прибити до підлоги, раз уже ресторан на воді…
На слідучий день ми прийшли у загс.Ніколи не забуду обличча дівчини, тому, що ми прийшли в Рагс обійнявшись, і знов таки в трьох. Дівчина протерши окуляри намагаеться розібрати, що тут до чого: У Вас Гарем?
-Та ні , у нас лямур де трупа. Сюр повний. Чи зрозуміти Вам кохання жирафа до Бегемота, і їх латиноафриканських пристрастей . Втрьох одружитися не вийшло.Тому за заяву на весілля подали лише ми зі Скіфом .
Подружці ж , дістався Скіфів папік . Папік палив сигари цілодообо, пив, але не пянів, і в той же самий час запрошував подружку, чи знов таки нас обох вийти заміж за Велике кохання, і інтернаціональний бізнес.
Next turn. And how about Him. Its about traveling. Do you want to Egypt. Pyramids, camels and desert of eternal love. Hotel ‘Dniper’ Its our version of hotel California of Eagles. Щось потрібно було з цим робити.
Щось пототрібно було з цим робити. І я перетворююсь із малолітньої відьмочки психопатки на казкову фею. Мені дуже боляче, коли я не чую твого голосу в слухавці…Тому, Ваважай, що ти сам винен. Маленька відьмочка, перед ритуалом, зазвичай, запалює стільки свічок, що рідні і близькі зазвичай бояться, як би вона ненароком не підпалила квартиру.
А потім коли через три дні задзвонив телефон і висвітив на єкрані його імя, я взяла слухавку, і не чекаючи, того що він мені зараз скаже, проскандувала у телефон:Приходь!Терміново приходь, і скинула смскою свою домашню адресу …З того часу ми живемо разом. В Квартирі у Скіфа зараз жити не можливо…Самі розуміете запах…
Жити. Скіф і досі читає мої вірші охопивши голову руками, і прикусивши губи від високого напруження.Хоча іноді жалкує, що не може передати мене прямо до лап інквізиції.
Наша перша ніч пройшла в моїй вітальні біля каміна. Скіф дуже дбайливо поскладав туди дрова. А після цього, віднісши мене на руках до дивану. Жбурнув у камін запаленою зіппо , що подарувала йому колишня коханка. Запальничка там вибухнула, і тепер в нас більше немає каміна.
Він дивився на мене очима побитої , дуже підкопченної від вибуху собаки. Я ж ніяк не відреагувавши на розворочену вибухом кімнату.Лише трохи зручніше вмостившись на канапі почала зтягувати з своєї білої витонченної, ідеальної ніжки стонку мереживну панчоху .
-Тієї ж миті я в тебе і закохався, підлещуються до мене Скіф, і гладить мене по лівому плечі намагаючись зігнати з нього чортика альбіноса. А дзуськи!
-Тримай його ! починаю волати я (але не дуже голосно)!Тримайте його! Ось Він підпалювач моеї душі, і викрадач мого серця!
Мої руки жадібно потягнулись до Скіфа. Не дивлячись на мої не голосні крики, біля нашого затишного вікна почали збиратися глядачі.
-Там люди , - обережно вказуючи на підвіконня прошепотів Скіф
-Це дуже добре, а то я вже думала, що ми залишились на вдвох на цілому світі, як Адам і Ева в раю!
Скіф зробив добрячий ковток мартіні з пляшки
-А ти взагалі не миеш чашки , і стакани? І протираю склянку шматком паперу з щойно написанним на ньому віршиком. Віршик файно відображає мій тодішній стан
Дай мені право на револьвер,
І напиши листа
В роті троянда
в душі Агасфер
Тихо руйнує міста.
В сутності з наших з тобою химер
Тхне непогане амбре
Хто з нас напише кому реквіем
Хто візьме восьме баре
Хто тобі радив впасти з моста
Зрікшись моїх ідей…
Хто прийде пити хмільне молоко
З надр твоїх грудей?
Я простелю волошкову путь
Квітами газових плит
Схиблені риби наших ночей
Виродять нову Ліліт!
До нас приходять гості, або про особливості чаювання з привидами.
Скіф посміхнувся в моє вухо телефонним дзвінком
З днем народження! Спробую, заїхати після восьмої.
Якщо доживу до вечора( я сьогодні вночі на спав, то чому б і ні?
А ти будеш відмічати?
Так , він мене застовбив конкретно.Стиснув мої губи своїм ротом герметично.Наше почуття-це вуду.Хто ліпить наші ляльки? Яке ідіотство святкувати усіляки бездеї, якщо після зустрічі з тобою я народилася наново.Мої ємоції- білі троянди фарбовані кровью, ,квітнуть по переметру цього жовтня. Мій зламанний передчуттями хлопчик. Ти не спиш довгими ночами, дивлячись на моє фото і руки твої втомились. телефон нагрівається смс-ками. Наші спільні досягнення- дві великі ночі, викурений блок мальборо, і вбивство всіх моїх іллюзій.Посмішка на твоєму обличчі.Твої зуби жують табак і хвилини.Я викликаю таксі, і Бай-бай бейбі, а ти йдеш у ванну з єлектрошокером. Славна сьогодні неділя, але я не про те..Мені наснився рожевий кенгуру, він обіймав мене, і плакав коли я відїзжала
-Дякую тобі за високоградусний поцілунок.До речі хто був правий, щод дати нашої першої ночі?Памятаєш моя машина застрягла у пробці, і ябув у тебе не у 23.59, а у 24.15, тож було уже друге число. Маркіз де Садко.Дотягнути б до твого дзвінка.Моє відображення у твоїх очах зштовхнути з твоїм, і хай собі цілуються любляться. Я бачив минулої ночі під небом, і здирницькою завірюхою летів пухнастий білий пароплан, так схожий на самодостатнього янгола.
-Ой, що ти наробив?! Я судомно стискаю у руках чашку з чаем. Втім, я сама так часто гублю оріентацію, у почуттях, і просторі…
-І просто орієнтацію?
Час застоявся. Скіф бере мене за руку, лагідно, але так що хрумтять сустави. Ах , як пінились бризки замерзлих фонтанів.Щоки мої дзвеніли, від холоду. Коли час завмирає, не врятує навіть розпечений до червоного радіатор. Втім , це лише мої руки звело судомою .А ця потвора чоловічої статі обіймає мене за плечі заціловує до синців мої лопатки;Де твої крила, які так мені подобались?Крила, це лише питання часу. Ти домалюєш мене у своїй уяві. Думай про мене…
Втім мої вуха донесли до мене , що шурхотіння за дверима, було звуками, тихенької але істотно важливої для мене чиеїсь розмови:
-Не розумію, вона ж нас кликала…А на дверях стоїть зипираюче закляття.
Так, це вона, ще пів-року назад поставила, щоб коли вона розмовляє, зі Скіфом жодна жива душа її порогу не переступила
- А давайте прикинемося мертвими? – спитав, хтось химерним солодкуватим голосом, який мені одразу не сподобався
- А може зробимо так, щоб помешкання належало не їй-цей голос не сподобався мені, ще більше…
- -Пробачте, друзі, а якщо вона нас за ці штуки пекельним вогнем
- -А нас то за що?
- – Ох-ох-ох, знову до нас Привиди ломляться- скіф простогнав, тихо, але досить погордливо, з виглядом лікаря венеролога, що навчився розпізнавати гонорею, лише по ході пацієнта…Ти їх пустиш ?
Поки я думала про те,щоб йому таке цікаве відповісти, у кімнату зайшли два чоловіка у смокінгах, і молода жінка в кринолінах. Що то за диво, мене нецікавило , я сама його створила взявши зі столу шматок паперу, й намалювавши на ньому пентаграмму. Менше за все в світі мене цікавило, що лінії пентаграмми будуть нерівними, або як врешті і вийшло будуть занадто кривими. Мені , було потрібно, як дихання, і свіже повітря, було, аби пришли гості і вони прийшли…
Трійця підійшла до Скіфа, і як у мога любязніше, хором привіталася
-Привіт, не варто боятися, ми всього навсього привиди. Жінка у кринолінах підлила Скіфові рідини з чайника.
Так, випий чаю, можливо тобі стане легше…заспокоїшся…
Цікаво, мені значить заспокоюватися не треба, або я вмію, це робити сама, втім дійсно вмію, я підливаю у аромолампу, майже пів пляшечки апельсинової олійки. Люблю запах, апельсина, мені від неї завжди весело, і безтурботно. І вже за кілька хвилин надмірні ємоції полищають мозок. А це найголовніше, перш за все відьма повинна бути спокійною,
-Це вже зовсім химерно, трохи зніяковівши, каже Скіф. Тенезо, у тебе дуже цікаві друзі. І дуже полліткорректно звертаеться до трійці- тобто Ви вже померли?
Жінка в кринолінах, напевно не вперше чує це питання.
-Ну знаеш не зовсім так, справа в тому, що планета на якій ми живемо, досить швидко почала старішати, й вмирати, поступово зменшуючись у розмірах. Спочатку зникли усі корисні копалини, а потім вода, і повітря. У людей почав зменшуватися об’ем легенів, аби пристосуватись до атмосфери. А у немовлят легенів зовсім немае, і вони можуть зовсім не дихати. Пристосування велика сила. Ми навчилися обходитися, без кисню, води , і їжі, навчилися змінювати форму свого тіла..Врешті решт ми вміемо літати..
Скіф-Але це не людські характеристики…
Дама в кринолінах згідно киває
-Саме тому ми називаемо себе привидами…
Скіф, майже все розуміє, але не зовсім-Якщо я Вас правильно зрозумів, ви мешкаете в іншій галактиці…то пробачте з якою швидкістю ви літаете?
-Припустим швидкість переміщення у галактиці, 120 мега-лайт пікселів. Це трошки більше за вашу швидкість світла, але ненабагато. Якщо ти станеш спокійним, ти нас зрозумієш.
Скііф вередує- як я можу заспокоїтися, коли за стінкою волають діти, і нявчать кішки. Зараз у нього червоні повіки, і скривлені губи, я не хочу зберігати, у памяті таке його відображення, тому відвертаюся…
-Звуки машин за вікном, стереосистема у сусіда зверху, телефон…Едине, що я можу зробити, це ввимкнути свій телефон.
-А ще ти можеш не зверати уваги на сторонні звуки. Твоє завдання створити тишу у свої голові! У тиші лежить корінь мудрості.
-Я спробую, але чи вдасться це надовго?
-А ти спробуй, ненадовго, нам лише б дочекатися дванадцятої години. Проводимо аутотренінг в екстремальних умовах. Більше за все, обличча Тетіани, зараз нагадує пику святого отця, що нависає над паствою з розпяттям у лівій руці, і кинджалом у правиці.
Звук її голосу по самі вінця наповнив мої вуха.
А ти, Скіфе б не гавив часу, і а подивився б на мої очі, коли мій погляд спрямований на тебе. Ніхто ще не бачив таких яскравих стожарів, в жоден телескоп, жодної сонячної системи.
Запала мовчанка, скоріше Повна Тиша!
Тепер, я відверто можу тобі освідчитись , мій любий читачу, Я дуже не люблю тиші. Нехай буде людський гамір, музика, все, що завгодно, але коли западає трагічна мовчанка, я намагаюся надягти на себе щось з верхнього одягу, і зникнути на якийсь проміжок часу допоки вона не скінчится. Ага, не на того напала!Чоловік у замацаному смокінгу, однією рукою хапає мене за руку, а іншою витягае з внутрішньої кишені мікроскопічну, але живу конячку. Скіфові, цікаво, він навіть чаем похлинувся, а двое супутників замацаного чоловічка, починають цю конячку активно запрягати.
Жінка вже не така добра до мене , як раніше
-Ти куди рідна моя зібралася, а начеб-то вже майже спокійна була, сядь посиди, нам далека дорога попереду світить. Дай, я з твоїх очей кригу повибираю, а то ти на нас дивишся ..
Я намагаюсь пручатись
Сиди, тільки спокійно сиди – он прутка яка!
У волоссі жінки раптом виростае червона троянда, з вміру повної пані, вона робиться, худою, що мене навіль лякає кутообразність її швидкотрансформуючоїся фігури.Жінка поправляє на собі товсті х-бшні колготи на гостро колінних ногах, і полегшено позіхає, ну все процесс зміни картинки відео ряду здаеться завершено. А мене нарешті починає цікавити, куди вони хочуть мене потягнути за собою, і чи є, це лоша супер –карлик, нашим єдиним видом транспорту?
В перший раз я зустрілася з ними в дитинстві. Під новий рік, в той самий час коли усі нормальні діти чекають на діда мороза. Я чекала аби небо з хмарами, і земля трохи торкнута інеем злилися у одне… Не можна сказати, що мені було, нічим зайнятись, розумній людині, навіть якщо її пять років ніколи не буває нудно.
Кран, у ванній, що не жадав закручуватися при жодних умовах, шурхотів потоком чарівної, прохолодної води, що виконувала усі побажання. Дорослі поїхали справляти свята до знайомих, залишивши, мене на хазяйстві…Татко строго-настрого наказав мені не вмикати телевізор, мотивуючи, це тим, що він відразу вибухне. Я ввімкнула звичайно, а може дійсно вибухне, хоч дивитись його перестануть..Вибуху не відбулося, і я розчаровано ввимкнула ящик. Тим більше, що вкоридорі розгорталося набагато цікавіше дійство.
-Біля нашого дзеркала, на колінах стояла молода жінка з дитиною на руках, яка просила нашого чорного Терьера Мауга, пропустити її у цей світ за секрет вічної молодості. Мауг її або не розумів, або в секрет не вірив, бо відповідав зовсім не товаристським гарчанням.
Вам одразу сказати, чи ви самі здогадаетесь. Звичайно, я прийняла, жінку з дитиною за фею. Я так марила Казками, І звичайно хотіла, щоб у мене, як і у всіх казкових дівчаток фея була хрещеною матірю, і дарувала мені незвичайні подарунки . А так, як мене ще не охрестили, то я ще жила у передчутті свого зіркового часу.
-Доброго дня, сказала я жінці в дзеркалі.
-доброго дня сказала жінка.
-ти не підкажеш, як мені краше порозумітися з хазяїном цього будинку?
-Не знаю..відповіла, я згадуючи непростий характер татка, і передчуваючи, що гостя з малюком буде йому явно не до душі, а тим паче мамі.
-А, а-розчаровано пробурмотіла жінка, а ти особисто хто..
Прям КГБ, якесь, я не знала хто таке КГБ, але так завжди казав татко, коли хтось ставив йому нахабні питання.
-Я дочка хазяїна цього будинку.
-Ти…Що ж, але ти явно не у нього пішла, ноги коротенькі, шерсті майже немае, голос тихий, паща замаленька…
Коли я почула ,про маленьку пащу, то зовсім образилася, і лише за хвилину зрозуміла, що жінка вважае мене дочкою нашого терьера Мауга..
Тетіана, і її син Томас Рудий покинули країну Привидів, по звинуваченню у вбивствах, легіонерів, які атакували їх замок, залишивши 517 людей, в тому числі дітей, і жінок, без їжі і води на чотирнадцять днів , що були скоені ними у черговій міжусобній війні, і намагалися почати нове життя на землі.Нові правителі-переможці, забезпечили, їх усім необхідним для подорожі, і спорядили космоліт. Але, після того, як корабель покинув планету.Тетіану, і рудого було оголошено поза космічним законом…А за їх голову нова влада, щедро обіцяла пів царства…
-Жінка в кринолінах, це Тетіана? - обережно зясував Скіф.
-Так хлопчику, це я. Щодо півцарства, то тодішні Самозванці не скупилися, Тому, що знали, у випадку смерті законного правителя «Привидів», його тіло одразу розпадаеться на атоми. Ще, наші древні предки задіювали, цю магію, аби не допустити знущань над мертвими тілами коронованих по крові.
Але я не про те, Тетіана встала, і швидкими кроками почала міряти кімнату. Втім зараз ситуація змінилася, до тогож ми достатньо прожили, на планеті Земля, щоб зрозуміти, що більше не хочемо, і не можемо на ній жити. Принаймі з памяттю про планету «Привидів». Я хочу, щоб ви знали, ми звертаемося до Вас тому, що зрозуміли, що вже не маємо права покладатися на власні сили…Місяць тому, ми вже спробували самостійно дістатися до країни «Привидів»
-І як, не вийшло, чомусь, з надіею запитала, я?
-Чому,ж Тетіана, гірко посміхнулася, але тільки завдяки тому, що тобі випадково захотілося нас бачити, ми були врятовані від страти. Ти стягла нас до себе, за секунду перед тим, як нас хотіли кинути до пекельного вогнища…
Том рудий( він завжди був не ввічливим хлопчиськом, і зараз перебиває маму -Не до пекельного вогнища, а до жерла вулкану…
На планеті привид з давніх давен діє незмінний закон. Поки хоч один маг у цьому світі бажає життя людини, потрібним, для існування якогось світу , або планети, ніхто, навіть діючий імператор немає права її стратити.
- Тенеза-Цікаво , я викликала тебе тому, що це було потрібно мені, а не світові.
- Скіф єхидно-:А я тобі казав, що в тебе дивакувата латинська, ти завжди плутаеш в заклятті слова , «це потрібно мені» з «Це потрібно моєму світові. Але у данному разі ,це пішло на користь.
-Так, тепер, я впізнала її, цю пряму, і не визнаючу компроміссів спину, важко було не впізнати. З натягом , я могла повірити, що колишній веснянкуватий трирічний малюк (уже і в тому своєму віці прославленний своею кровожерливістю)- зараз носить поганенький замацьканий смокінг.
-Але Татіана, а хто з Вами третій?
-Це теж Томас рудий, Тенезо, тепер ми вже з тобою можемо говорити, як дорослі жінки. Попри весь Ваш фемінізм, жінці , важко живеться у світі, якщо її не захищає справжній мачо.На мій великий жаль перетворити ,живого двійника свого сина, на свого чоловіка, я не змогла. Магія завжди була проти будь-якого вигляду інцесту…Але захистників, я собі виплекала.Подивись вони завжди знаходяться у тому віці, коли чоловіки найбільш віддані своїм матеря м–чотирнадцять, і двадцять сім Вони гарні, і сильні, і навіть, якщо на кожного з них нападуть по десять солдатів привидів перемога буде не на користь солдатів.Ще десятеро копій, Томаса Рудог живуть зараз на «привиді» Але, мало що можуть зробити без моєї присутності.
Скіф у нас дуже розумний.ю і завжди це демонструє,-Але, ж чому ви тоді прийшли жо нас, а не наплодили армію клонів?
-Тому, що я можу робити, тільки одного двійника на рік від справді відданої людини.
Скіф-Пробач, Тетіано, але мені ще з давна не зрозуміло, яким чином Томас рудий, у три роки, міг стати таким кривавим пройдисвітом, як пишуть про нього легенди.
-Біологічний вік не важливий, найголовніше, це мозок, і кров, яка живе в ньому.
Тенеза, я хочу, щоб ти зрозуміла. Нам конче необхідно притягти тебе на привида!
-А чому в Вас не вийшло минулого разу?
-Тому, що були надто добрими, ми ж бо нмагалися повернутися, не для себе, а для життя планети.Щоб на планеті підтримувалося життя, відновлювалися корисні копалини, і народжувалися діти. Потрібно, щоб біля королівського палацу, постійно горів жертовник, який кожного дня запалюється краплею королівської крові. Якщо за пятдесят років, за літочисленням привидів жертовник жодного разу незапалиться планета, зрозуміє, що правитель, більше не зацікавлений в ній, і самозруйнуеться. Я пропонувала теперішнім володарам запалити жертовник без претензій на владу..
Тенеза-І що?
Нас навіть за кілометр до палацу не пустили..Правителі, готові радше прийняти смерть, ніж позбутися влади, і, що вона скоро настане. На планеті, вже починають вивішувати траурні прапори. І навіть перед обличчям власної смерті, вони готові кинути мене в вулкан.
Скіф-Ну, пятдесят років, це нормально, і навіть оптимістично…
Тенеза-Скіфе, вважай на літочислення.
Тетіана-Через три земних місяці виповниться пятдесят років, як я останній час запалювала жертовник.
-Скіф (запопадливо)- а якоюсь іншою кровью вони підпалити жертовник неможуть
Тетіана, і Тенеза в один голос- Скіфе, у простих жителів Привида, просто немає крові.
Тетіана: Як, і у тих хто зараз володіе незаконно…, і попереджаючи твое запитання у дублів Томаса Рудого, її теж немає
Тенеза;-А що Ви плануете робити зараз
— Хочемо знову летіти на Привид , Якщо ви звичайно згодні нас супроводжувати, і тобі скіфе доведеться вести корабель
-А чому, я..
-!Корабель на привид може вести лише чоловік. 2Його не розстріляють у повітрі, якщо там буде мешканець іншої планети.
Навіть, коли Теперішні правителі дізнаються, що там будете Ви?
-Навіть, якщо вони дізнаються, що там буду я.
-Тетіано, а Ви впевнені, що вони, будуть суворо дотримуватися своїх законів?
-Понад усе!Коли на престол , сідає людина, з кровью раба, вона зазвичай видумує купу псевдо -демократичних законів, аби довести, і собі, і людям, що її дупа займає належне місце.І вона повинна тримати ці закони усією силою, тому, що інакше, навіть те що б пробачили кровному царю, з його рук викличе лише відразу і сміх…Тому нас залишать живими, на три дні .Три дні іншопланетні прибульці, і їхні супутники, ким би вони не були, можуть роюити на планеті все що загодно. Хоч гвалтувати у дупу статечних проффессорів словянських мов.По закінченні ціх трьох днів влада може вирішувати долю гостей на свій розсуд… Але памятаете Тенеза може підпалити жертовник, лише коли змішае свою кров з твоею..У Тенези магічна кров, у Тебе Скіфе королівська. Разом Ви дорівнюете найсильнішому правителю, який тільки міг бути на «привиді»
Тож Скіфе, як ти вирішиш, так і буде…Вирішуй!
Скіф; Я ж бо згоден, але нащадки вважатимуть безглуздим, я ж бо ніколи не водив космічного корабля. До речі де він?
-Та ось же він,- і два рудих Тома одночасно показали на маленьку осідлану пятисантиметрову конячку, на боці якої білою фарбою було виведено;Троянський кіт два.
-Ого, та це ж комічний корабель, а не космічний…
Тетіана- але якщо ми всі візьмемося за конячку, то телепортуемось на привид швидко, і всі разом… А ну почали.
Раз, два, три…
Якщо ви памятаете дитячу закликалку, типу, тай-тай налітай, хто з Вас, грае у гру, а в яку, я не скажу, де в усіх бажаючих переплітаються руки, то так воно зі сторони, і виглядало. Але, попереджаю, що зі сторони дивитись на такі речі неприкольно, тому, що на слові девять роздався вибух, і нас з усієї магічної дурі жбурнуло на підлогу.
Відкрили ми очі у страшенно великій, і пустій, кімнаті…Тобто, в моїй кімнаті, з якої зникли всі речі, шпалери, ба навіть барельефи на стінах. Тетіани з Томасом рудим, видно не було…
- А я ж казав, благодійність ніколи , і нікого до добра не доводила!
Ну, і що тепер будемо робити? – Гучно, і чекаючи від скіфа, більш ніж конкретної відповіді поцікавилась я. Куди все зникло?
- А цікаво, що зараз за вікном, Чи там все теж зникло? Скіф дивився на голі стіни нашого помешкання, підняв з полу зубну щітку, яка чомусь залишилась валятися на підлозі, і почав чухати ею за вухом.
Спочатку я забігла у Ванну.Ванни не було. Зниклі всі речі, включаючи косметику на моєму обличчі, Лише дзеркала на стінах висіли непорушно, як, і раніше. Поправляючи волосся, я підійшла до дзеркала в ванній, як найближче.З скляної поверхні на мене дивилося ображене обличча Тетіани.
-Чому ти не сказала мені, що ти вже більше не володарка In spite anything?
-Що, Що?
-Куди Ви поділи Саме те дзеркало?
І тут я зрозуміла. Тетіана в дзеркалі сиділа на Великій староруській печі, на якій густо росли соняшники…
-Ну і, що це означає, спитав Скіф, що мовчки спостерігав за « дзеркальними розмовами» з-за мого лівого плеча.
-Я у Вікно зараз дивився. Там все ніби нормально, так, як раніше.Хлопчики в квача грають, дівчатка на гойдалці качаються. Тільки під нашим підїздом, лежить багатотонна туша, біла в червону крапочку, і вогнем позіхає, триголовий дракон називається, але на нього ніхто здаеться дуже уваги не звертає… а ти :руська піч с соняшниками, у дзеркалі…подумаеш…
-Скіфе , я знаю, чому так сталося..Троянський кіт2 , це не космічний корабель, це ж просто машинка для здійснення бажань. Тетіана з сином опинились у часах мого дитинства, і мрій, тому що, вони хотіли пройти на «Привид» найкоротшою дорогою з існуючих, тобто через дзеркало, яке коли я булла маленькою стояло у нашому коридорі!
Скіф- А тепер, уже не стоїть?
-Не стоїть, Базікало його , комусь продав за шалену сумму, грошей.
-Добре я зрозумів, а пробач куди зникли всі наші речі.
-А я тебе буду зараз повухах буду дерти!
-Мене, та чого б це?
А хто хотів що б марення зникло.
-Ну я!
А ти розуміеш, що твоя зубна щітка, якою ти зараз колупаешся у вусі, була единою невигаданою річчю в цьому домі…
Я не памятаю, коли впершее зрозуміла, що сильніше за все нас бьють по лобі наші ж бажання. Тетіана ж своїм клятим маніпулюванням моїми дитячими спогадами, таки виростила виплекала моє бажання повернути зеркало собі… Я добре памятаю, як воно зникло з нашої квартири…
Був тихий січневий місяць. Період самотнього чаювання, коли я їм мед срібною ложечкою, прямо з горщика, і купую мандарини мішками.
Отож я сиділа закутавшись у теплий плед і читала Шекспіра. Було близько дванадцятої по ночі
І тут розпочалося. Несамовите грюкання у двері ногами, і всіма можливими кінцівками, я навіть не беру.У квартиру усіх вікон, і щилин почало пролізати зелене світло, а на стіні за п’ять хвилин зявилося стільки павутиння, що не накопилося б і за десять років цілковитого не прибирання. До мене підійшов м’яко кажучи стурбований Базікало і сунув мені до рук револьвер,
-Тримай, і будь на поготові!
поки сиди тут, і нічого не бійся. На правах старшого брата він пішов боятися до дверей з-за яких роздавалося страхітливе стукання.
-Знаеш, Базікало, а тобі не здаеться, що боячись відкрити двері, ми губимо віру в особисті сили?
-Мені зветься, що якщо ми їх відкриемо, ми загубимо свої фізичні тіла.
Звичайно у мене теж були схожі передчуття… Але якщо ця істота, може зростити павутиння на вікнах, заповнити нашу кімнату зеленим газом, і грюкати упродовж цілого вечора (в тому, що за дверима стоїть хтось один, а не компанія гопників, я не сумнівалася). Чому б йому просто не виламати двері? Або в його намір входить просто довести нас до сказу. А, якщо це так то тим більше потрібно зберігати спокій.
У цей самий час, як явирішила, ніяк не реагувати на стукання, задзвенів двірний дзвоник,(вперше за шість годин) І я відпихуючи, дико пручаючогося Базікала кинулася відчиняти
-Ні , звичайно то були не гопники!Незнайомець, був дуже схожий на м’ясника Антиповича, який продавав мені телят майже одразу після народження.
Я, непомітно стерла крапельки поту на своему обличчі,вседержитель-свідок, я очікувала побачити перед собою щось страшніше.
-Знаю, немов почувши мої думки пршепотів м’ясник.Не треба мене боятись, я всого навсього Смерть.
При цих словах Базікало впав замертво.
Але, це чомусь не сподобалося нашому відвідувачеві.
-Ну ось тобі й маеш, я ж не за ним прийшов!
Як важко шукати, чорну кішку у темній кімнаті, особливо коли її немає, а ось чорного терьера шукати не потрібно, він Вас сам знайде. Мауг вже давно мріяв, зустрітися зі своеї смертю, і вчепитися їй у дупу, що і зробив невідкладно… Смерть підстрибнув на люстру,і в такому ракурсі мав уже не такий погрозливий вигляд.
-А за ким?-обережно спитала я відчуваючи, як починають труситися мої коліна.
-Ну хоч ти не падай!Я в тебе дзеркало купити хочу, а Ви одразу на той світ позбиралися. Там, і без Вас місця не вистачае…
-Слухайте та не дивіться Ви на мене так, сказав Смерть звертаючись, чи то до Мауга, чи то до мене. А то коли я з Вами спілкуюся, на мене нападає страхітливе чувство провинии. Навіть не знаю за що, напевно за те ,що займався мастурбацію в дитинстві.
-А що таке мастурбація?
Смерть витріщив на мене очі, і згадав, що п’ять років тому коли він працював дідом Морозом по дитячих закладах, йому теж потрібно було відповідати на ідіотські запитання.
-Мастурбація, ну це дуже схоже на те чим я зараз займаюся…
-То він не мертвий, а замастурбований? Сказала я вказуючи пальцем на Базікала, що дорівнював по рухливості мішку з картоплею.
-А хто його знае… у мене досвіду у цих справах мало, а практики, і того менше. Другий місяць лише працюю, і напевно останній, взяли в цю установу за раптовим розширенням штатів. Та завдяки новим кадрам на п’ять років вперед план перевиповнили, мабуть звільняти новоприбульців будуть…
-А навіщо Вам дзеркало?
-Тю, дурна, це ж прямий портал в чистилище, воно ж планета «Привид»…
Ну, що ж, я помітила, що Базікало хоч трохи, але дихае, і отримала здатність продовжувати світську бесіду.
Чистилище, кажете, а які там, є природні особливості. А там гарячі потоки бьють, ми у них грішників купаемо, і вони праведниками стають.Але рай зараз переповнений, так, що лафи не буде. Анулюються чистилище. А якщо «Планета Привид»зникне, то і портал до неї ні дочого.. Ну як сто штук баксів за нього тебе влаштовує?
-Мене, якщо чесно влаштовувало зараз все, аби він по скоріше звідси забрався.
- А павутину Ви з собою заберете?
-А-то. Ми на складі, за спецєффекти окремі папери підписуємо. У нас знаєш , яка відповідальність знаєш яка. А за Базікала свого не турбуйся, він зараз на «Привиді», тіки за три дні до тями повернеться, ти б поки ,що його тіло у пральну машинку засунула, а то щось від нього так тхне, ніби він дійсно помер. Засим Арівідерчі.
І смерть володіюча капосною французькою, залишивши мені чемодан з зеленими друзями, з дзеркалом під пахвою зникла за майже зламанними дверима.
Брат дійсно повернувся до мене за три дні, у новому тілі, тому, що старе прати було марною справою.
Я не розпитувала Базікала, чи сподобалося йому в інопланетній цивілізації, а він, проти звичайного не розказував. але він прихопив звідти двох котів.
Сніданок і динозаври
Скіф вислухав мене, не перебиваючи, думаючи про своє. Вголос він сказав лише одну фразу. Нам потрібно повернути дзеркало!
-Я тебе, трохи обдурила, це я власноруч дзеркало продала, і вже приготувалася отримати по вухам, але не так сталося, як гадалося.
-Сніданок готовий- виголосила велика біла потвора в червону крапочку, з трьома головами, ломаюча несучу стіну в домі, аби пролізти в нашу квартиру.
У кожній своїй дебелій лапці вона тримала по дві пательні з яешнею, що шкварчала, періодично позіхаючи на них не слабим полум’ям, аби страва не охолола.Як зясувалося потім одна пательня була для нас, і ще по одній для кожної голови.
- Ти хто?
Я, ми, твої вірні бойові коти, відповідае дракон, так схожий на дитячу повітряну кульку, але судячи з того, що він зробив з моїми дверима, його міці міг би позаздрити, будь –який броне-трактор, на зразок Т-34,
- Справді, а звідки в тебе третя голова?
- А це тому, що Бог трійцю любить До речі, дракон простягнув нам розпечену до червоного пательню, яєчня для Вас. Будь-те впевнені, яйця перший сорт– самі знесли. Ви тільки спробуйте на планеті Привид за них би пів- царства віддали.
Я згадала, як просто на планеті Привид віддають пів -царства, і чому його й досі ніхто не отримав…Загалом мені різко перехотілося їсти яєчню.
Я подивилася на Скіфа, а він на мене,довгим таким поглядом, немов у останній раз. І ми в один голос спитали;
- А що ж у цих яйцях такого цінного?
- Ну, як жа – вітамін ЄБЕ, що не дасть Вашому тілу розсипатися на Атоми при буд-яких обставинах, у будь-якому місці галактики, а особливо на нашій улюбленій планеті «Привид» Так що : «Жуй-жуй, ковтай-ковтай».
Я проковтнула слину…Смачно виглядае, але надто вже підозріло. Ой, не хочу я Скіфе це їсти, знаєш скільки в отруті зайвих калорій.
Але тут Тетіана з дзеркала прокоментувала:
«Це наша єдина можливість телепортувати Вас на привид, ну якщо ви не знайдете дзеркала звичайно!» Підізвала мене до себе, і пошепки, але дуже впевненним голосом, мені пообіцяла, що…Я повірила, й небезпідставно.І згадавши кілька дитячих заклять, віднесла шматок яєшні на найближче перехрестя, після чого, він одразу, опинився в руках у Тетіани…
Скіф, дивився на наші дії підозріло. Він знав, що Перешіптування жінок, завжди завершуються неочікувано.Але я його заспокоїла…
-Скіфе, я розумію, що для тебе ця ситуація мяко кажучи незвична, але при наймі вони нас не обманюють
-Чого б, це?- насупив лоба Скіф.
--Гуркоту від них дуже багато…Нечесні люди все роблять тихо, і стін не ламають, а якщо й ламають, то не даремно. А тут подивись, пів-буддинку вже з-за них капітального ремонту потребує, а нічого путнього вони ще не зробили!
-Ну добре, майже повірив, але, я б когось яєшнею пригостив, а он до речі, Скіф красномовно показав на провалля в стіні, і Поттер преться. І я навіть згадала, що тиждень тому його запрошувала…Ой Мамо. Але драконячі яйця будуть для нього непоганою закускою
Поттер йшов радістно насвистуючи, і весело розмахував авоською з портвейном. Але яєць йому скуштувати сьогодні було не дано. Тому, що чаклун-початківець залишився лежати в коридорі познайомившись з «котами в минулому», тобто білим драконом у червону крапочку. Так театрально, і гарно впав, невинно, обійнявши дракона за хвостик, що я спочатку подумала, що він над нами стібеться…Ніхто не стібався…Але врешті не Поттером єдиним…Історія замовчує факти, скільки алкашів заглядаючи у провалля нашої квартири, кинули пити, записалися у спортивну секцію, і тепер чесно працюють рекетирами на ринку. Історія також замовчує, що те що обійняв поттер, перед тим , як відійти до сну було далеко не хвостом дракончика.
Втім, щось трапилось у датському королівстві, тому, що Скіф почав активно налягати на яєшню. Голосно декламуючи.-Ага, я все зрозумів, вони хотять нас отруїти!-голос у нього чомусь був дуже веселий, хоч, і трохи спотворений тим, що у роті дожовувались останні шматочки яєшні.- А потім коли ми зовсім повиздихаемо. Вони ж хотять, щоб ми на «Привид»Попали, а привид, це чистилище. Я вже зрозумів якою мовою вони розмовляють..Тож або ми туди пройдемо через чарівне дзеркало, якого в нас хоч раком на горі стань , а не має..або інший вихід, щоб потрапити у країну привидів потрібно стати привидом. А потім нас Тетіана воскресить, тому, що крові у привидів немає, а їм для жертовника наша кров потрібна…
Я спішно схопила з пательні лівої голови останній шматок яєшні, надто мені вже не хотілося відпускати скіфа, у країну мертвих одного.
І тут мене раптом осяяло, - А , якщо я попаду в рай?
-Якщо, ти попадеш у рай, значить я Бармаглот!-Промовив Скіф і розлетівся на частинки. Можна я не буду розповідати на кого він перетворився?
Тетіана-Було б дуже просто, але всі заявки на воскресіння у цьому році давно вже прийняті…Вам лише подрібно зїсти драконяче яйце, на вході у наш світ, і ще одне, щоб повернутися, дуже гарний спосіб, але працює лише один раз, як , і троянській кіт-2, якого до речі скіфе ти на віки вічні розхряпав, сказала Тетіяана нахиляючись, аби двома пальцями витягти з під скіфового чобота рівно половину троянського кота. А було б дзеркало, могли б ходити на «Привид», як до себе додому.
-Дуже мені потрібен такий дім-майже вголос подумав Скіф, але рота не відкрив.Він на себе, у вікно глянув, зображення було нечітке, але то може й на краще.Якщо Ви колись бачили Бармаглота, ви його зрозумієте…
-Я саме хотіла сказати, щось про красуню, і чудовисько, як роздалися банальні грім, і блискавка (мабуть динозаврова яєшня подіяла), і нас з руїн чотирнадцятиповерхівки викинуло у серед зеленого літньог степу, де співали пташки, гуляли справжні( або біомеханічні, хто йог знае лосі. І росло одне єдне дерево, на гілках яког ми в аккурат і повисли. Так як робити, було нічого, нас усіх пробило на драматургію. Тенеза наприклад співала арію красуні, оперу «Рожева квіточка» Скіф згадував, партію «Отелло» смутно здогадуючись, що якщо він і надалі буде зоставатися в образі Бармалота, то Отелло стане його духовним братом. Аякже знаемо ми Тенезу.Скільки раз казала мені мама думай, що говориш. Усілякі капості з які траплялися з приводу необдуманніх слів, чатували на Скіфа, ще з немовлячо- пелюшкової юності. Як скаже, так, і буде.Пісяля знайомства з Тенезою, воно якось само собою, припинилось, але зараз запрацювало удвое…мабуть з компенсацією.Ну, якщо так…
Дівчатка, Томасе, я от зараз подумав, а от зараз заплющимо, ми очі, аж відкриемо…а ми в окремій палаті на чотирьох, телевізор працюе,программу «Добрий день Україно показують. В лікарняній їдальні годують мов на забій готують з вікна сонечко заглядае, а ми всі , як один, якоюсь фігнею отруїлись..
Тетіана грубо перебиває Скіфа-Так хлопчики й дівчатка, у мене, як кажуть дві новини – половину шляху ми подолали . І Те Саме дерево зустріли!
- гарно кажеш зустріли! Та воно саме на нас накинулось, і зараз мене , між іншим мене давить! -тихо заверещав Томас Рудий №1 (Тоб-то старший)
Тихо він верещав, тому, що його дійсно давило, але зовсім не дерево, а дупа дракону, яка вмудрилася приземлитися просто Томові на голову. Як, добре, що у жителів привида дуже міцні шийні сустави.Або їх немає взагалі!?
- А я все зрозумів, це те дерево, про яке кажуть буддисти, під яким потрібно сидіти цілих сім років і медетувати. Ой ля , це не планета привидів, це якась Корпорація Монстрів..Тенезо, а може ти щось зробиш, аби ми потрапили у інший фільм.
Тетіана- А, як же, пожертвування житям,заради врятування планети?
Скіф- А Ви мені свою термінологію не нав’язуйте, я ею не користуюся.
- Це само собою розумілося, коли ти давав згоду на поїздку на « привид».
-У нас , що контракт був?
-В тому й справа, що контракту в нас небуло!-вбивчо захихотіла Тетіана. Дерево саме знае, скільки нам сидіти, до повно реалізації.І кому треба жити, а кому ні…
-як мені тоді до нього як звертатися? Дерево дерево, скинь на мене стільки жолудів, скільки мені жити зосталося?
В цей самий час порив вітру добряче струсив порив вітру, і засипав Скіфа градом з жолудів. Аж по саму шию. Після цього на обличчі мого принца, хоч і достатньо подовбаному жолудями, зявилася велика щира посмішка.
Тенеза-А я б на твоєму місці б так не раділа, можливо в них жолудь за хвилину, а не за рік рахується..
Якщо, щось у житті повинно статися воно обов’язково станеться. Особливо коли йдеться про твою смерть, і хіба не краще, що вона настане на якійсь невідомій планеті, ніж у сумнозвісній обласній лікарні після діагнозу незведений баланс, й недоплачений кредит.
-На власну Смерть, скіфові було поссяти, а от на свій покрите щерстю обличчя ні, хоча б можна було, гірше воно від цього б не стало.
А як ми дізнаемося, що навкруги нас не кордни пересічного пункту, а краєвиди привида?
-Коли дерево зотліє на місці , а над головою будуть літати стервятнички. Тоді можна вставти з дуп, і йти шукати жертовник.
А як нам вдасться врятувати свою шкуру, коли місія по запаленню жертовника буде виконана?
- Я стану королевою привида, а у вас зявиться чудова перспектива, стати вшанованим перегноєм для помідорів. Що не подобається. Може, ви ще будете вимогати гонорар за свою працю.
- Про перегной це не чесно. А що ти ще можеш мені запропонувати?
- А бути честною, я тобі ніколи не обіцяла. Ну ти пам’ятаєш, хто всім допомогає, той марно губить час… Ти хотів себе відчути героєм, я тебе цим нагодую. Також можу допомогти повернути тебе до глузду і знову зробити людиною.Якщо забажаєш можемо тобі третю ногу наростити до твого нового образу.
- Дуже дякую, усе життя мріяв про третю ногу і третє око на п’ятці.
(тут скіф, зойкнув, бо по Тетіані було видно, що вона викунує такі бажання, швидко і з задоволенням).
Тенеза: тепер, коли ми обумовили наші гонорари (до речі – я зовсім не вимогаю виногороди, я безкорисна вселюбляча істота), можно продумати план подальших дій.
Тенеза вірно промовляє - сказало ТЕ, що колись було моїми котами, - а ну кляті привиди, виходьте, я готовий.
Триголовий дракон у червону крапочку розкачувався під деревом немов п’яний індюк, так, що в решті зламав його, і дерево відразу перетворилось на порох.
- Гей, чи не можна обережніше, зовсім страх загубили. З купи попелу виповзло, щось не зрозумілого полу, і ще менш розгаданої орієнтації. Мені так в дитинстві домовики ввижалися, я їх ще з тарілочки молоком поїла з пряничком кожної суботи, а потім дивилася , як кішка випиває це молоко.Втім це не заважало домовику гратися моїми речами , і запроторювати їх по різним кінцям квартири. В мозолястих руках істоти, зявилася люлька, попільна істота із задоволенням випустила дим мені прямо в обличча!
- Тенеза-Які Ви ввічливі!
- Істота висморкалася собі в рукав, слава богу, хоч не в мій.
- Ну щож бажаю Вам недобре провести час на планеті «Привид».
. Ну , припустимо Ми зі скіфом давно вже зрозуміли, що життя нам тут буде не мед.Але, яка в мене радість. Слухай друже, ти коли не будь відчував оргазм? Бачив Джоконду в Луврі? В проруб ниряв Теж саме!Люби мене , як я люблю!А те що ти в шерсті з голови до п’ят, ой не гони , це мене не турбує. Тенеза на рівному місці заходиться сміхом.
Татіана зеленішае, їй погано…
А може дійсно потрібно було на дереві оселитися, як пташечка.Звити гніздечко, випиствувати маленьких, забити на смерть всіх присутніх черв’ячків. Тенеза криваво посміхнулася, але вголос нічого не сказала, пам’ятаючи, як скоро в присутності Тетіани збуваються виголошені бажання.
- Скіфе, а ти можеш повернутися до свого нормального вигляду, а то мені твого милого обличча..
Тетіана позіхаючи : Ну,а це вже новина номер два ! Скіф зможе повернути собі нормальне обличча лише тоді коли ми знайдемо справжнього Бармоглота.
А навіщо нам другий Бармаглот? Спитали ми зі скіфом, і наше питання відлунням покотилося по степу.
Ну як же – Це другий закон Універсума - Іншого Бармаглота бути неможе,інакше йому для життя знадобиться окремий всесвіт. А так як повернутися у старе тіло, значно легше, ніж створити новий всесвіт, ми майже маємо гарантію того, що скіф повернеться до норми..
Жадати гонорару, чи простого дякую, за добрі справи на нерозвинутій планеті марна втрата часу. Усіляки капості-це інша справа. І паперів менше, і звітностей, і кожен крок ти робиш, у тому напрямку, який сам вибираєш. Йой Скіфе допоки ми будемо ходити по трояндовим пелюсткам, що прикривають потрощене скло.
Так напевно виглядають, усі прикордонні краевиди.Скупа природа, насичена будяками, мікроскопічними озерцями й запліснявілими шлагбаумами. Ми стояли на вершині місцевої Джомолунгми, і зреччено дивилися на втоптану доріжку, що вела вниз. Розуміючи, що рано, чи пізно нам доведеться по ній спуститися. Гора на якій серед попелу стрімко починало виростати нове дерево, більше не вважала нашу присутність потрібною, і жбурляла в нас маленькими камінцями, не боляче, але неприємно, примушуючи спуститися, най скоріше.
-Тетіано, я розумію, що ви всі тут заслужені песимісти. Але, чому у вас сонце світить, як лампа в лікарні? Мене дійсно, серйозно непокоїло, це блимаюче «денне освітлення»
-Це наше сонце вмирає сказала Татіана, в будь-якому разі нам усім зосталось недовго.
-Та ви оптимістка!-весело, прокоментував Скіф. Зусіх присутніх він здаеться один випромінював присутність духу. Шкура Бармаглота, мало того що гріла його, так ще й випромінювала люмінісцентне освітлення. Загалом, в умовах привида він мав параметри справжнього мужчини. І Чесно кажучи, якщо б не ниття Тетіани, все це нагадувало б медовий місяць в якомусь єкзотичному сибірському діснейленді. Розсіяне світло майже подохлого сонця, дуже скоро переросло в глупу ніч, так, що шлях Осяював лише неонове світло Скіфого підшерстка. Втім здаеться ми уже прийшли.Тетіана відшукала у звалищах каміння, непомітну сторонньому оку, але очевидно дуже знайому їй печеру. А що дуже комфортно, звичайно ніякого, опалення, чи освітлення тут не було, але два ліжка, гора теплих пледів… і якісь засушені плоди розвішані по стінках, ще трохи, і я знов почну відноситись до Тетіани з симпатією.
Суцільне збочення.Підніміть їм повіки усім. Цеж звичний процесс, коли любов переходить у ненависть, або навпаки..Красунчик, стає чудовиськом, а потім після ночі любові, знов стає найкращим у світі. Це, як демократія.-назва, яка уособлює не факт, але змінний процесс. У небі привиди постійно падають зірки. Бажання загадують на ту, яка залишиться висіти в небі. Роби ставку на сталу систему.
.Тетіяна оперлася, камінь біля печери, і повільним жестом запросила нас увійти до її схованки. Так, як пускають потрібних, але несимпатичних гостей.Ще зранку, у неї був такий вигляд, що ми їй щось давно, і з процентами винні. І те, що вона впускає нас у свій теплий дім…Зрештою, якщо, до завтра ситуація не зміниться, ми підемо іншим шляхом. Якщо його знайдемо звичайно. А якщо ні, нас помиють, поглять голови, зістрижуть нігті, дадуть чистий одяг, і …Але мні про це було , ще знати зарано..Тому, що інформацією володів Скіф, який мав намір, хоч сьогодні дати мені спокійно поспати. І я заснула, так, як відходять до сну немовлята, що спочатку довго хничуть, а потім провалюються у сон, наче у провалля. На моєму плечі лежала тепла, і важка, Рука, чи лапа?! Скіфа. І нічого страшног не могло трапитися у цьому світі.Дерева, щоб постукати, у печері не було…
Прокинулась , я від під звуки вже згасаючої суперечки
Тетіана-А Вам не доможе ні кров , не віра. За Вас не захочуть вмирати!
Скіф-Але, можливо за нас захочуть жити?
Тетіана призирливо подивилася на Скіфа, і почала репетирувати спіч перед народом «Привида»
Ви не бажаете жити тут , Ви не вважаете «привид « своєю Батьківщиною? Ви кажете, що Ваші нащадки навіть не згадають про цю планету, і Ви можете подарувати їм життя на іншій гарній, і родючій планеті .Але, це буде не життя, це буде, іллюзія життя. Зміст життя в тому, щоб померти, на своїй землі, і лише за свою королеву.
-Тенеза(тихо)а давайте поки що поживемо, де інде, у іншому місті…
Скіф вийняв з вух навушники, в яких , ще лунали останні абзаци аудіокниги з історії «привида». Знаеш Тенезо..ти послухай, не пожалкуєш у них в країні аж надто цікава система виборів. .
-Тобто у них не монархія.
Монархія, але виборна, Тетіана, нас трохи надула,її не насильно зпихнули з престолу, її просто зняли з посади. Подруге вона, ще ніколи не була на «привиді» з того моменту, як її усунили від обовязків королеви..
Їй просто не було чого там робити! Справ в тому, що в бюллетенях цієї країни, є одна лише графа, у якій люди пишуть: Я готовий вмерти за..і прізвище, і імя того, кого вони вважають гідним бути монархом. Пишуть дуже, чесно, і такої фігні, як перевибори бути не може, тому,що не може взагалі. Люди, які обирають монарха дійсно готові померти…І помирають.
-Що геть усі! Та ні, тільки троє з тих, що проголосували за найбільш популярного в країні кандидата у монархи. Смертників, обирають, шляхом, ну чогось подібного до нашої національної лотореї, або грін-кард. При чому виграти у цю лоторею, на привиді вважаеться, чимось дуже почесним…
-Завжди, казав, що вони не сповна розуму, чи не так , втручається у нашу розмову Томас Рудий, про якого, ми майже встигли, забути, бо за всю дорогу, він не зронив, ні слова, мабуть висоти висоти боявся..
-Томасе, а ти не знав, що на землі відпочатку було майже так само, і на вогнища люди йшли, і під танки…і без всякої національної ідеї, і не тільки по трое.
- Так звісно, я не тупий, я навіть Ваше кіно бачив «три товариша» називаеться,а ще трое в човні» Але там окрім цих трьох, завжди, ще якісь інші люди були…Слухайте, я тільки Вас не розумію, чому Ви й досі Тетіану терпите. Ну, я особисто принцом хочу стати..А Ви..Тенеза Ти ж маг, взагалі, послала б її до біса, і самі б пішли на вибори. Тобі, ж Тенезо…
Скоро, я буду, бити цього малого по руках, за звичку показувати на мене пальцем.
Втім непобитий по пальцях Томас захоплено продовжував:Тобі ж тільки, плюнити, і Бах, здоровенний камінь її розтовче на друзки,. А скільки вереску буде , а скільки крові. Все місто збіжиться, і саме Вас навколішках просити будуть, аби Ви кандидатуру на вибори поставили…Як Вона може з Вами таке робити, і зі мною…
-Вона може, -знічено сказала я, вона на своїй землі.
-Та не дивися на мене, як на виродка, заверещав Томас рудий, тепер вже скіфові, який вирішив провчити невдячного сина поганої матері методом мого паска, тому, що свого у нього не було…
-Вона не моя матір, вона мене вже на землі зробила…
-Як це зробила не зрозуміла я..У жінки з планети Привид, звичайно можуть бути…є-є-є відносини, але, дітей аж ніяк бути не може…
-Вірніше сказати, Тетіана зробила так, аби нормальна з виду породілля своє дитя на помийку викинула. Ну, а вона його благодійно звідти витягнула, і помпезно усиновила. Томас рудий ствердно тупнув ніжкою. І вів далі, трохи дивуючись, як я раніше не здогадалася про такі славнозвісні факти з його біографії. А знаєш, чому ти до неї, й досі так прихильно відносишся, хоч вона тобі здається, лише в вочевидь дулі не гне.Вона ж тебе до себе твоєю ж волосиною привязала
Як вона , це зробила, вкрала біля дзеркала твою волосину, і зробила, у тебе в дитинстві завжди щітки з волоссям валялись.Зокрема для того, аби тобі, її жаль стало.
-Отакої, а якщо, ви з нею горшки побьете, вона мене все одно придушить, я її не потрібень, на «Привиді» не потрібних дітей в провалля кидають, і ще вважають, що їм добро зробили.
-А як же запалити жертовник, без неї?
- Це Вона не зможе запалити його без Вас, у неї теж немає своеї крові! Вона є тільки у діючої королеви.
Можливо я не амбітна відьма. Можливо, я багато чого в житті не знаю…Але поки Тетіана, Скіф, і цей Рудий негідник, викохували в своїх головах план захвату королівства…Я зайнялася приготуванням їжі . Знайте, як би люди вранці люди не сварились, ніколи не встрявайте… Справжня відьма знає, що як би не пашіли лихом крикуни, по обіді вони все одно потомляться, захочуть жерти, а після ситної їжі, повкладаються спати. А тоді з ними можна робити все , що завгодно, хоч горлянки їм перерізати.
Перерізати, горлянки, припустимо , я не хотіла. Але нагодувати Скіфа, і дитину з наполеонівськими планами в голові, було варто..І нехай Тетіані теж щось дістанеться спокійнішою буде. Тож, я сіла, у кутку печери, і почала чистити ножем, що до сих пір спокійно висів, у мене на шиї. Якісь барвисті фрукти, що валялись просто на підлозі печери, як картопля, на наших, не дуже охайних складах.Акустика треба сказатив печері була пречудова. Навіть не дивлячись на те, що скіф з Тетіаною лаялись майже пошепки, аби не привернути увагу, громадян Привида, що теж готові посперечатись за владу, мої вуха начинені абсолютним слухом, різало неккоректними інтонаціями. Пробували, чистити картоплю на суцільних нервах.А тут ще малий став швирятися летючими мишами..Ну от , звичайно я порізалася…. Боюся я летючих мишей, і нічого в цьму смішног не було. Скіфе, гей Скіфе, принеси мені якусь серветку.
Скіф не почув, мене, ясно , в нього ж слух не абсолютний.. На томість, щось велике, і Сіре, почало виколупуватися з землі.
А коли вилізло, витягло з замурзаних штанів бездоганно чисту серветку, віддало мені…І впавши на коліна штовхнуло ніфіговий спіч;
-Милостива Королева. Побажай мені, чого не-будь поганого, та так, щоб воно недмінно збулося. Я не пізнав, Вас у перший раз, і мало не прогавив удруге!Як я буду приходити на Вашу могилу, і плакати на ній кришталевими сльозами, якщо дізнаюся, що ніразу не Вмер за Вас...
Стоп, я тебе знаю, перервала, я цього мазохіста, я тебе вже бачила. Під деревом на кордоні «привида».
Так, гірко всплакнув незнайомець. І вже тоді міг сказати, що ладен вмерти за Вас, і навіть коли я вперше побачив на землі, я вже міг би, але дзуськи. Брудний незнайомець почав битися головою об камінь,і голова вже почала похрустувати.
-Годі, годі, ти мені всю сукню, кровью заллешш!
-Не заллю!- ще більше розверещалася потвора, вона є тільки в Вас!А-А-А. Але битися об камінь Він перестав, і це було вже добре…
Але ким же, ти був на землі, нікого з добрих знайомих цей божевільний мені не нагадував.
-Чому з добрих!Чи ви не знаете, ми ніколи, і нікуди не можемо поїхати, не забравши, за собою, тих людей, яких, сильно любимо, або сильно ненавидимо. А якщо когось зних довго не зустрічаемо, то слід подумати, чи може ми їх не так вже й сильно любимо, або ненавидимо.
-Але хто ж тоді Ти?
- Я Гагрі Поттег- художник=поєт, і пгозаїк! Я видумував закляття.Ти мене памятаеш, ти вкрала мою зубну щітку, і втікала з могу дому, так немов я мав намір не кинути в тебе апельсином, а розрядити , у тебе всю обойму мого неіснуючого пістолета. Ти знала мене випадково…але й таврованні ненавмисне, і мимохідь зберігають тавро довіку.
- Я пам’ятаю тебе, (ніколи , тільки не розуміла, чому тебе так звуть по ідіотські.
-Ці люди, ніколи нічого не пам’ятають, а особливо коли комусь чергову капость зроблять… Ти ж сама позбавила мене імені. Ввела в диття напів- Духа напів-людини, і сама питаєш, чому мене так звуть.
-Слухай Поттеге, давай поговоримо про мій моральний вигляд, якось потім…Але ти сірий і протхнулий пилюкою, ти ж знаєш усе на світі…Слухай, що могло б статися у моему житті такого, аби ми не зустрілися? Мені потрібно бул сісти в той потяг? Перекрутити фарш назад. Розповісти тобі цікаву історію, і змитись, у невідомому напрямку?
-Ти б мене все одно не позбулася. Хочеш, так просто перекрутити історію.Знаю, у Вас магів все просто, прокрутив,трохи назад, трохи вперед, а що немає події, немає людини..Не вийшло б..Поперше твоїй бабусі не потрібно було купувати тобі велосипед..Ти б не вїхала у слоїки художника, що малював, якусь гидоту на пейзажній аллеї, це до речі був я .Не памятаеш? Але зараз, є справи важливіші, он погляньте на Тетіану…
Хто б він не був, але дядько, мене зацікавив, а особливо, це шанобливо-презирливе скакання з ти на ви.
Продовжуте!
Продовжую моя королево! Так от що характерно — але всі завойовники, називають себе спасителями світу. Знаєш, чому Тетіана не хоче афішувати зараз своє імя до початку виборів, та тут би пів-країни втікло у невідомі краї, аби знали, хто їх хоче врятувати. Та й до людей вони ставляться не дуже, але то нічого, ми їх причаруемо. Уі чарування, і пристріт, і навіть транслювання порно у широкому форматі. А що нормально, якщо майбутній монарх може надурити свій народ, який його знає, як облупленого, то ворогів, він тим паче натягнемо.А у Вас до речі, Терезо, на відміну від інших принесете народові, хоч якусь користь.
-Старий гумберт, далі..?Моя доля…Це ти моя доля. Вже смішно. А Скіф?
Втім сміятись не виходило, тож довелось його слухати.
Скіф, це теж твоя доля, але чи закохався б він у твій світлий образ, якби мене не було у твоєму житті.
Ти ходила у школу, гралась фломастерами, тобі подарували парасольку, і ,хто тебе спіймав , коли ти падала стрімголов з третього поверху, на лету розуміючи, що парасоля, і парашут, це різні речі.
-Ти тримав мене за дупу, так нечесно…
-А хто мало не розбив черепа, об стіну, коли ти сказала мені , ні мотивуючи, що я на пятому курсі, а тобі лише шістнадцять, й це означає, що я педафіл.
-Я давно пишу педофіл через О.не суть важливо, але чому ти так мерзенно виглядаєш зараз?
-А як би я був прекрасним принцем, ти б мене взагалі не слухала..Кинулась би мені на шию, і гай-гай, аби хоч скіфові досадити, он, як його Тетіана пазурами царапає…Я сукупний, образ твоїх минулих захоплень, ти зараз про них не найліпшої думки, тож і мій вигляд повинен відповідати.І взагалі нічого на дзеркало шикати, якщо обличча…Ти маеш стати королевою Привида в твоїх жилах тече кров, якою можна запалити жертовник. Жителі привида, ладні будуть вмирати за тебе. Ти їх усіх до себе причаруєш. Буквально.
Моє личко таки стало дуже білим, а чорні кішки поповзли по спині
-Стоп давайте, про дзеркало поговоримо окремо…
«Так бывает когда слишком много в крови Серебра» гр. Пикник
У Велике свято Самхейн
оголошується вирок Виборів, і мешканці планети привидів починають готуватися до коронації, що відбувається через місяць після свята!У процессі коронації відбувається добровільне людське жертвприношення. Аби жертви не повбивалиодне одного за право вмерти за майбутню королеву.За кілька днів проводять всепланетне жеребкування, щось на кшалт земної національної лотореї, шляхом якого обирають трьох щасливців.
Справедливості ради, Тетіана поводилася..та не було в її поведінці справедливості не на грам…Останною краплею, було повне небажання з нами розмовляти. Вона лежала повернувши голову до замшілого каменя печери, і відчуваючи спиною мое наближення активно, але неправдоподібно робила вигляд , що спить. Скіф не втручався в наші відносини, він взагалі ні у що не втручався. Вони з Томасом Рудим першим, викопували якісь рослини, жували їх, аби потім кілька годин сидіти з магічними посмішками на обезкровлених вустах. Том другий, напевне відчувши свою повну непотрібність начисто розчинився в повітрі. Втім розлад. У Таборі, не заважав нікому харчуватися чотири рази на день, Дракон пасся окремо, і мабуть чекав, коли ми виголисомо , хоч якесь пристойне рішення ..
Тенеза з властивим її боягузтвом, потроху використовувала магію, поки що для приготування їжі. Виходив якийсь фаст-фуд
Скіф-Слухай но люба,- здаеться, на те, щоб з нічого створити гамбургер, або індичку використовується одна й та сама кількість єнергії
Тенеза-Так. Ти все правильно зрозумів.
-То, чому б не приготувати індичку.
-Тому, що для індички потрібне натхнення, і любов до ближніх. А мене, ні першого, ні другого..Друге взагалі, як ножем відрізало.
Скіф-І мене ти більше не любиш.
Тенеза-Зараз я цього не знаю,Але все , що в цій печері відбувається-суцільний емоційний фаст-фуд. Ну і жеріть свій фаст-фуд.
Тетіана підняла голову- А ось тебе, я зовсім не розумію. Ти ж маг, тому повинна хотіти врятувати світи
-А я хочу!Це усякі занудні королеви повертаються к своєму королівству дупою, і тягнуть в могилу нівчому неповинних людей. А я хочу рятувати світи. Зокрема, Привид, він мені чомусь подобаеться.
Тетіана-То рятуй
Тенеза- А я вмію виконувати лише чужі бажання.
Тетіана- Але ж коли, ми відправлялися на Привид, ти реально хотіла нашоъ перемоги..
Тенеза-Тому, що її реально , хотіла ти, а зараз тебі, якось зручніше зображати вмираючого лебедя, й мені стало не більше всіх потрібно.
Тетіана-Але, якщо ми не переможемо, Скіф залишиться у шкурі бармаглота…
-А, я його й так кохаю!
Ні, я зовсім не є безсердечною особою, але коли у спілкуванні зі мною люди роблять наголос на шантаж, вони обирають неправильне рішення…
Скіф, щось хотів, сказати на адресу Тетіана, але я затулила йому рота рукою
-Мовчи Скіфе, не ображай Привида. Якщо ми хочемо врятувати Привид ми маємо поговорити, без емоцій, інакше діла не буде.
Про владу, безсмертя, і самозречення.
Бажання отримати владу, чимось схоже на бажання дванадцятирічної дівчинки отримати оргазм. Яким , Воно буде ніхто ще не знає, але дуже хочеться отримати. Але, що варта влада над життям, якщо ви не маєте влади над смертю?
-Ви вірите в бессмертя?
-Я вірю у смерть. Ми не можемо подорожувати вічно, коли відстань дорівнює смерті, а зустріч між тобою, і коханими людей їй рівнозначна. Коли люди біжать по дорогам комічного мегаполісу з завязаними очима, намагаючись знайти свого ката. І якщо не знаходять, йдуть до найближчого фастфуду, аби з кожним шматком гамбургера, гнити з середени, з ще більшим успіхом. Спочатку, коли наше дерево, ще не прийшло до Гаутами…Ми знали кохання до живої людини.
-То ви пробували закохатись у робота?
-Я пробувала знайти собі виправдання. Навіщо, я поглинаю кисень, якщо не можу любити. Навіщо капати кровью на жертовник.
Тенеза-З такими думками, на війну не ходять, тут треба одразу драпака давати, знаходити тиху місцинку,і сидіти там тихо. Нам, як умога скоріше знайти таку штуку, у яку вірять всі, інакше далі йти не має сенсу.
Скіф-А я особисто вірю в народження, скажімо після сексу…
Тенеза-Тетіані-Як Ви можете в смерть, якщо ви ще не разу не вмирали?
Тетіана-Дурниці, багацько людей вірять в кохання, хоча, ще не разу не кохали…
-Чи є якась альтернатива нашій смерті?
-В смерті нема альтернативи, тому що мертві не можуть навіть поділитися своїм досвідом.
Я сидів на імпровізованому ліжку, і дивився на бутафорське вікно..Уяви собі небо, з запахом прокислого молока.Дракона, в червону крапочку, якого нудить від вяленої риби. Тенеза, пече, оладки з знайдених коренеплодів. Тетіана Валяеться в жару, і на відріз відмовляється їсти і пити.
-Скіфе, вона реально хоче померти!
-Ага, і ти навіть не уявляеш, як… причому разом з нами…Тільки , спочатку вона доповзе до жертовника, запалить його, а потім нам усім наступлять гайки.
-Камікадзе, ловко придумала, і нас взяла, щоб не одиноко було загибатись…Це в них така релігія:Чим більше душ до раю приве
Скіф-Вона за це заплатить…і пнув Тетіану ногою, та злісно рикнула у відповідь…
-Звичайно заплатить, фальшивими грошима.
–Ти можеш, щось з цим зробити? Терезо, я тебе дуже прошу врятуй нас!
-Я не можу впливати на неї магічно, магові заборонено чаклувати, лише для того, аби врятувати свое життя, або життя близьких людей…-Скіфе, слухай, а в тебе є шанс. Понудьгуй, ще трохи, і перестанеш бути для мене близькою людиною…
Магію задіювати не довелось.
На щастя у всіх людей ( в тому числі і громадян планети Привид) зявляється надмірний єгоїзм, коли мова йдеться про їхне життя
Коли я переможно змахую руками,свищу у всі свищики, і зображаю з себе Мілкі-Мауса, я можу підняти на подвиги кого завгодно, бо сміх, як це всім відомо здорово підіймає бойовий дух. І все-таки влада, і оргазм , це одна й а сама річ. Коли чоловік бажае влади, він жадає і оргазму, або навпаки. Як мене солодко обіймав Скіф цієї ночі. І у одному я впевнена на сто відсотків. Єх не хоче він царювати на «Привиді»
На ранок усі були у повному складі, навіть дракон, якийсь він сьогодні був домашній,і підлабузницький приперся, зі своїх піднебесних пасовиськ.
Ми приїджаемо в “Велику Ошукану» .
Ранок був висмоктаний, але лише завдяки зборам в дорогу. Компанія наша поводилася досить чемно. Тому, що були заклопатні лише однією проблемою. Якою? Ну, як Вам сказати, одна справа, це сісти на дракона, і заохотити його сісти в потрібному Вам місці. Наша біла трьоголова потвора в червону крапочку, поводиться, як кішка, що гуляє сама по собі, ба навіть дві кішки…Прикольно, ага, а коли ліва голова, хоче летіти , у іншу сторону, ніж права, а середня, ще не впевнилась, кого з сестер вона поважає найбільше.
Не дивлячись на усіляки бяки повязані з психологіею драконів, по обіді нам вдалося по обіді приземлитися біля воріт столиці планети привид «Велика ошукана»Де нас і зустрів втомлений лицар, у вишуканих парадних обладунках, що нагадували Тенезині сковорідки фірми Zepter.
Нестійке положенення «Великої Ошукани» було видно й неозборенним оком. Дві великі черги, тягнулися по місту, і навіть виходила за його брами.Одна черга цілком була з претендентів на престол. Іншу чергу становили прагматики, і провидці, що за новою зміною правителя бачили підвищення цін на ковбасу, за нею, і стояли. Ну , а самі розумні займали собі місця одразу в двох чергах…
-Якщо, чесно, я жадав би думати, що ми приїхали сюди за ковбасою…По черзі сказали Тенезі на вухо , аж три голоси… Ну звичайно, чого ще можна чекати, від білого дракона, у червону крапочку
На питання стражника; У яку чергу ми бажаемо стати, Скіф відповів, що ми прибули з посланням для діючого Монарха. Охорона було, хмикнула, що його Високість готується до своеї четвертої коронації, але , впевнившись, у тому, що ми інопланетні гості, а також з огляду на раздратованого дракона, який не розумів, чому ніхто у цій компанії не любить сирокопченої ковбаси… Коротше нас вирішили провести до Короля.
Нас повезли до парадного вїзду до столиці. Підвісний місток з тріском опустився над напівзасипаним ровом з рештками води. Коли ми вступили на бруківку «Ошукани» на нас одразу наставили, цілий ліс з мушкетів…
-Тенеза- Не дивно, що в них така фігня з кріпосним валом, хто ж бути нападати на жебрацьку країну, з такою, кількості зброї(слава богу тільки подумала)
Скіф, своєчасно сіпнув мене за рукав, мабуть не жадаючи вітального салюту в голову.
На великий подив, нас таки доставили у досить пристойний замок, на зустріч з діючим монархом, а не у камяну вежу на довычне увязнення. До речі довічне увязнення –звичайна справа, якщо маеш справу з духом, у якого забрали його справжне їмя, і якщо йог зараз звуть Гаггіі Поттег, і то виключно тому, що він шепелявить
Втім, мої ілюзії, на кшталт розкуроченої країни з купою жадаючих на пенсію мушкетів , частково не підтвердилися. Дуже вже ці мушкети підступно блимали інфрачервоним світлом.
-Діючий монарх чекає на Вас, вельмишановні гості. Він так радий бачити інопланетних гостей, що знімає з себе будь-яку відповідальність за свої емоції. І якщо блискавка з його очей випадково обірве життя одного з Вас. Прийміть, це як знак поваги , а не війни, і привід принести жертву, якомусь спільному богу, що є у наших пантеонах.
Скіф(мрачнувато)- У нас один бог..
Тенеза. Мовчи, справа не в цьому, будь-яких богів спільні інтереси знайдуться, а от чи хочемо ми приносити собою людські жертви, це ще питання…
Чесно кажучи, вважайте мене безпринципною істотою, я не розумію, як можна захищати інтереси будь-якого ідолища, або короля, коли твоя родина, або друзі в небезпеці.Якщо так сталося, то значить, не так вибрали ідола, чи короля, тож потрібно іти щукати собі іншого, і кращого, а не плюндрувати старих володарів тіл, і душ, як це роблять усілякі дідугани, чи бабугани(тоб-то пенсіонери в «Великій Ошукані», до речі в інших, місцях планети, ви їх не знайдете…Тут з усіх музичних інструментів, і всього, що здавалося стражникам музичними інструментами почала лунати музика. І перед нами з.явилось, щось сіре, похмуре, нагадуючи велике яйце, але дуже знайоме на вигляд. Знайомець церемоніально підплигнув, шаркнув ніжкою камяній підлозі. І гучно заплескав сам собі у маленькі долоньки.
— Ви правильно, думаете, мої шановні друзі!Перед Вами вшанований усіма регаліями діючий король Ошукани-ГаГі Поттег
— Чого, чого? Сказазати, щоб Тенеза була здивована, так це нічого не сказати. І дійсно, кудись, це сіре опудало раптовр пропало, після того, як впевнило у тому, що слі д терміново відправлятися до «Ошукани»…
— Ви прийшли з проханням, скаргою, або ультиматумом-холодно спитав діючий монарх Поттег, меланхолійно перебираючи четки з висушених рибячих голів, яким сушка тхнути не завадила.
— Тенеза зробила рішучий крок у перед. Ми прийшли зі скаргою. Нас ошукали!
— Так, улесливо прошепотів діючий монах Поттег, і поцілував Тенезі ручку устами, що зберігали запах риби..О не сумнівайтеся моя солодка пані, усі винні будуть пов’язані, і намазані..глиною, дегтем, або багнюкою, на ваш вибір.
— Сумніваюся, прошепотіла Тенеза, а якщо цей винний Ви?
Ми з королем Поттегом завжди Були добрими ворогами…Це я добряче запамятала, ще з першошої зустрічі з Тетіаною, виходить , я його дійсно знала. Здаеться, це булла єдина правда про королівство Привид, що Тетіана розказала з моменту своєї появи у моему житті. Загало м це мене навіть не дивує,. У них тут у порядку, одним наказом відправити брата у питошну камеру, а іншим робити так, аби у всіх церквах служили молебен, за його здоровья. Щож і я була не до кінця відвертою з Тетіаною, коли просила побачення з королем віч на віч.
-Ну, якщо Ви доведете своє право на престол, і мені, нічого не буде Вам сказати у відповідь. Я здам Владу прямо Вам у руки, і кудись подінусь, і не буде ніяких виборів.
-Обманюєте,- скептично запитав Скіф.
-Обманюю, погодився король.
— Тенеза вийшла на середину зала, разом зі Скіфом, на центр залу, тримаючи руки, як наречений, і наречена, робочий і колхозниця. Далі все сталося дуже швидко. Скіф витяг з ножен, що висіли на моїх грудях. І черканув, по нашим зєднанним запястках. Далі, нічого робити вже було не потрібно. Проливши кількки крапель своєї крові. Ми запалили жертовник життя, і знищили черги за ковбасою.
—
Ми перетворюємо планету привид, на баунті
Єрос і Танатос.
Коти з позапланетної цивілізації живуть відьми з давніх давен, але звчорашнього дня дуже її бояться Хоча винен у цьому Скіф.Це він подарував мені на день народження Чебурашку. Який при натискуванні видавав дивні звуки, типу страхітливого реготу, чи осмислених фраз: Я зїм тебе моя крихітка . До речі іграшка пролежала в супермаркеті десь біля трьох місяців. Молоді мами вперто не купували симпатичну розмовляючу потвору малятам мотивуючи це тим, що дитячі памперси, коштують над-то дорого, а людожер чебурашка, не найкращий друг їхніх дітлахів. Отож скіф презентував її мені. Він не подумав, що дорослі памперси коштують, ще дорожче…Знаете, чим відрізняеться китайська розмовляюча іграшка від звичайної. Тим, що волае на різні голоси не тільки після натискування, але й просто так…Декілька днів тому Тенеза кинула Чебурашку, у зайнятих чесною бійкою котів. З того часу коти рухаються по квартирі короткими перебіжками, від горшка і назад.Такі усі дьоргані постійно на нервах, а для тривожного сна забираються під батарею. І звідки беруться такі іграшки…Втім в одній старовинній книзі датованній 1877 роком, вважаеться, що найкращим засобом, щоб пробудити розумову активність, дітей і домашніх тварин вважаеться страх та бічування…Хоча Тенеза вважае, що періодичне додавання у їжу мозгів куріпки дає той самий єффект. Ідея, про те що страх збуджуе розум дуже подобаеться Скіфові. Мого хлопчика давно вже дістало, те що Бегемот постійно ходить в туалет на його улюблене крісло у вітальні. І на правах скривдженого верещить , що додати розуму Бегемотові б не завадило. Тому моє кохання, бере чебурашку, і підкрадущно повзе до кота, що мирно спить під батарею.Я споглядаю панораму- Скіф стоїть на карачках у одних лише джинсах, перед сплячим котом стомленним денною біганиною. В одній руці скіфа пляшка пива у інший чебурашка.Отож Він змовницьки підморгує мені своїм великим чайним оком, і натискує .на чебурашку. Чебурашка, хоч, і сказала, щось невинне на зразок Ай лав ю, але таким скреготливим голосом, що було ясно, що після акту кохання Вона має намір здерти з тебе шкіру живцем. .Кіт взмив у небо вертикально, прямо в Космос, як Гагарін, що б вчепитися в космос кігтями, і закріпити там свої позиції. Але так як до Космосу далеко, а до Скіфа в самий раз, котисько чим дужче вчепився моєму хлопцю у груди. Скіф, кіт і пиво на чолі з волаючим «Я жадаю кохання без меж»чебурашкою. Прокотились по всій кімнаті разів зо три. Кіт виплигуе у прочинене вікно, Скіф поцарапанний, і облитий пивом, припадає мені на груди, і жаліеться на життя. Чебурашку ж ми церемоніально пожбурюєио під ліжко. І йдемо спати на кухню.Тому, що з під ліжка лунає оптимістична пісенька непереможного Чебурашки: Что мне снег, что мне зной, что мне дождик поливной, когда мои друзья со мной.»Цікаво, яка ж це оптимістична тварюка, якщо вона і зараз продовжуе нас вважати своїми друзями?
Скоро до пісеньки чебурашки, приедналося, і розчулене котяче волання. Це наш тлустий кіт бегемот, з переляку, напевне перший раз за життя виліз на дерево, і ясно злізти не може.Мені тваринку, ясна справа шкода, я визираю із вікна, і починаю заспокоювати бідного Бегемота!Типу кіс-кіс злазь, чебурашки вже немае, він під ліжком…Скіфові ж врешті, це набридає, йому завтра на роботу, і дістало його це врешті…Тому він майже силою відніс мене на ліжко, сам висунувся до вікна і проволав
«Досить волати, плети гніздо вкладайся спати!»
І зачинив вікно.
Завіса.
Скіф, як розум, Його Важко знайти, легко втратити, і просто нереально забути, що він був.
Дзеркало
Але так довго тривати не може,
бо примусити мене спілкуватися з таким лайном - усе рівно, що примушувати кролика виїбати
удава. Тобто треба протриматися до повновидого місяця, а далі , подивимось , як воно буде…Мені зовсім не має чим дихати, цікаво, чи є у цій кімнаті повітря?
Відьма, Секс, і Гаррі Поттер. Або я його причарувала!
Э два методи переговорити жінку, але жоден не працює.
Ты выглядаеш, як лисиця, и пахнеш як лисиця...значить ти лисиця!".
Їду до тебе! Приведи себе в порядок. Пострижи волосся .Даліла
Мої таргани в голові близькі до катарсису. Гігантське почуття любові розїдае мій мозок кислотами і лугами. Жінка вагітна любовью від несправжнього і безпонтового сексу розроджуеться віршами і прозою. Господи, які ще Монблани мені потрібно підкорити, щоб отримати бажане. Я завжди отримую те що я хочу.Я лечу, я падаю за бажанням в усі кролячі нори , які лише можу знайти на своему шляху, бьюся головою у всі стіни, і пробиваючи в стінах дірку, не черепом, але вереском від того що мені боляче, знаходжу потрібний вихід. Перше , що робить відьма, коли закохується,це йде до церкви. Вона вдягає, хусточку, якесь довге дрантя, і де до знайомого білозубого священника хреститись під новим ім,ям . Імен у відьми стільки, скільки їй років. А Тенезі поки що трохи за двадцять. Як важливо відчути холодну хрестильну воду на своему обличчі. Вода змиває почуття, і ємоції. Вода змиває все. Але перед кожним хрещенням, є особливий, і на жаль не безпідставний страх, що вода не допоможе. А що не змиє вода, відчистить лише кров І сумні посиденьки у ванній наповненній темновишневою водою, іноді можуть коштувати тобі життя.
Коли я була гімназисткою з небесноголубими очима, і червоніючими, від зайвої соромязливості щоками. Я мріяла вийти заміж за космонавта!Мені хотілося провести церемонію вінчання на місяці, і оселитись з омріянним підкорювачем всесвіту , і зграєю діточок на полярній зірці, тому, що вона наййаскравіша . Але життя скрутило мене десь у пятому классі, коханням до однолітка, який мріяв бути водіем пожежної машини.Я цілу ніч творила дивні плани по перетворення космічного корабля, у стилізовану пожежну машину. І намалювала. А коли моя улюблена вчителька десь через тиждень, задала нам , щось намалювати на Тему; Моя щаслива , ідеальна сімя –я гордо принесла своє художество. Чесно кажучи, я почувала себе рембрантом посеред своїх недолугих однокласників, які принесли , каляки –маляки, що зображали, маму, тата, дідуся і бабусю, з улюбленим хомяком у кишені прямуючих до магазину. І коли я вийшла до дошки, презентувати своє творіння, то особливим виразом очей дивилася, на моє тодішне кохання, не памятаю, як його звали.Дивись но милий, як наші мрії схожі.Тому, що малюнок зображав мене, коханого хлопчика, і звичайно гібрид пожежної машини, і космічного коробля. Природа уособлювала собою місяць. Називалося це диво. Я і мій чоловік космонавт. Втім картину дуже швидко назвали «Вийти заміж за прибульця. А мне, ще півроку дражнили «жіночим варіантом Пікассо»Найобразливішим у цьому, було те що хто такий був Пікассо знали тільки я , і моя вчителька. А однокласникам просто подобалося називати мене Піккасухою.
Однокласники,- це взагалі окрема історія. Нас у пятому классі більше за все цікавила школа, а точніше її підвали, дах, підсобки, і захаращенні приміщення на першому поверсі. Ми збиралися там, в позашкільний, час, а коли совість засинала, то і замість особливо ненависних уроків;Фізики, креслення фізкультури. Є люди, яких безперечно слід розстріляти, тільки за те що вони обирають собі відповідну проффесію.Дійсно ,а куди, ще податися, незадоволенному, життям і сексом педофілові, окрім молодшої середньої школі. Дивна річ, але діти у шкільному віці, думають, і говорять про секс, набагато більше, аніж дорослі люди на прийомі у психоаналітика.
Мені впершее здалося, що ти янгол. Коли ти витягнув мене з густих заростей Кропиви. Налив мені гарячого чаю. І зібрав мої думки в одну купу.Ти виїв мої нерви, як сибірський шаман недугу. Ти їв сире м'ясо моеї душі. І бомби моїх вражень тоді , ще лежали за хиткими й невічними сараями нашого дитинства. І що з нас буде… два мішка моїх ілюзій вже полетіли в повітря. Напевне, час вводити парусний флот, а ти так любиш рєгати, і ригати, ти теж любиш, але про це пізніше…Мене не цікавить, як ий привид не спить що ночі у твоїй кімнаті
Зовнішній вигляд.
Напевно Вам цікаво, як виглядає відьма у підлітковому віці. Тож знай –яскраво червоне волосся-її фірмова ознака. Якщо майбутній відьмочці сказати, що дівчинці не можна носити джинси в школу, будьте впевнені, вона перериє весь свій куций гардероб, і прийде у школу у джинсах, навіть якщо ніколи їх не носила раніше, а якщо в неї їх випадково не буде, позичить їх у подружки. Найкращий друг відьми у дитиинстві,це дух протирічча. Навкруги такої дівчинки завжди крутяться хлопчики, й дівчатка, що набагато старші за неї. Своему оточенню, ця дитинка згодовує , цікаво підібранні і дозовані порції незбагненних історій, що вигідно відрізняє, її на фоні безкінечно тріплючих язиком подруг.
Коли я вперше побачила на троллейбусній зупинці чоловіка своєї мрії. Я підійшла до нього в притул. Присіла у реверансі, і спитала; «А ви ноктюрн змогли б зіграти, на струнах труб із водостоку» І була права, по своєму, тому , що розумних слухають, але зостаються лише з мудрими.
Поки мен дивився, на мене широко відкритими очами, і підраховув, чи багато розумних дівчат валяеться на дорозі. Я не знайшла нічого кращого, як сказати, що мені з ним неодмінно поталанило. Для, ще більшого єффекту відкрила булавкою свою ж машинуі заштовхала туди типчика. Пацан пручався, але не дуже. Після цього повезла мою крихітку до казино. Типчика звали Олегом, але для зручності оповіді надалі він буде зватися просто Базікалом. Він усю дорогу , чесно вірив, що ми їдемо з перевищенною швидкістю в угнаній тачці і мовчав.
А ось у мене інтузіазм істотно спав. Тому, що я зрозуміла, що можу зробити усе що завгодно, а він і вухом не зведе.Мені було все одно, що було все одно, тому далі була не я. Не я пила віски без соди, і вже зовсім не я кусала твої щоки перлинами зубів. Це був секс ідентичний самогубству, і самозречення. Секс на даху казино, біля припаркованих автомашин, звідки в людства зявилася звичка паркувати авто на даху, мабуть у них самих дах поїхав. Але тоді мене це не цікавило. Мене цікавила лише я. Ти цвів у моїй свідомості , але я знала, що тобі доведеться завянути. Тому я завжди дивлюся тільки на себе, через це, що мені завжди шістнадцять років.Ти, саме ти був вагітний мною. Саме ти пунктуальний, до скреготу зубів, і вибуху хронометра. Плутатимеш вулиці, запізнюватимешся на дві години, і уявлятимеш, як твій мускул, зализаний повіями, залоскочений трояндовими перюстками, заколотий шипами слів, буде пульсувати між моїми стегнами, затиснутий туго, неначе в корсеті.
Маленька Відьма рівно,як і доросла по-справжньому слухає тільки свій внутрішній голос. Вміє вдягатися поки догорить короткий сірник. І якщо падає, то завжди підіймається і йде далі.
Коли до неї намагаються підлеститися бридкі дорослі: вчителі, медсестри , і фіз-руки. Десятирічна відьмочка, без комплексів розповідає їм, як давно вони не займалися сексом, які відмітки в табелі були в них в школі по предмету, який вона зараз викладають. І чому люди,які діють їй на нерви, часто-густо страждають від рідкого поносу. А оскільки , всі відомості надані відьмою школяркою є правдою ,правдою, і лише правдою, відьом школярок часто-густо ненавидять. І можливо, це правильно.
Відьма позбувається своеї стервозності, і наївністю років у чотирнадцять, коли закохуються. Це загальна думка, але це не правда. Просто Вона ще ненавчилася нових пакостей, а старі вже набридли. Сумління, ще спить, але кому буде добре коли воно прокинеться? Нема нічого гіршого, за Людину , яка мріє врятувати весь світ! Відьма не вміє любити весь світ, вона вміє любити, лише волохатих самців, але їй , ще мало років, тому вона про це , ще не знае. З губ цього неврівноваженого підлітка, абсолютно безконтрольно зриваються, вірші, закляття, і матюки. Хто його знає звідки воно все береться…Але , чи можеш ти, саме ти , саме зарез її полюбити, саме такою, яка вона є.
Ліжко вкрите насінням із пристрасних глюків
В мій роздягнутий мозок, ти лізеш у мокрих чоботях.
Наш тупий симбіоз і з”єднання в хімічних сполуках
Лише ще один привід, назавжди спізнитись на потяг.
Я полишив всі звички , і більше не буду бухати.
Діамантом у вухах панянки засяє цирконій
На твоєму балконі доцільно встановлено грати.
Аби я відчував себе повним поєтом в законі.
А коли мене врешті дістануть паради і акції
І захочеться знову цілунків і коньяка.
Дай мені Боже , змінити орієнтацію.
Подаруй мені небо блакитного чарівника.
Мій батько був літературним ледащом, а мама малювала химерних привидів. З продуктів у холодильнику завжди Були лише молоко , і мед, тому, що якісь далекі, аде співчуваючі родиці працювали на пасіці, і мали корову.Одного разу вони передали нам селянську кровяну ковбасу, яка булла загорнута у трактати Хілтона. На диво мені дісталися ті самі сторінки, де він доводить реальність четвертого виміру…Дуже вчасно, до речі, тому, що я на той час майже впевнилась, що у мене їде дах, тому, що читати думки людей, і бачити помаранчеве світло над їх головами…ну щось мені підказувало, що звичайна Людина цього робити не може.
Друзі відьми.Девіз: Завжди знайдеться крайній, а якщо не знайдеться звалимо все на вік!
В неї є улюблені друзі- потвори.
Привиди старого міста, водолази поєтичніх тусовок, поглиначі коштовного портвейна.
Заживо закоханий в риб
Наглухо поїхавший дах
Мое сердце впало до ніг
Тих, що небо держать в руках
Я співець глобальних частот
Хоч на шмаття ти мене ріж.
Відлітає у аєропорт
в голові начертаний вірш
Спи зі мною вдень і завжди
Я на крила зміню чорний плащ
І імя твоє належить мені, та программам Ті-ві-передач
Це замовляння принесе тобі багато сердець зі слонової кістки! Я щаслива і Вільна як буревісник ім. Горького
Друзів повязує між собою, «странна любов», іноді без букви «т». Відьма майже не памятає їх обличч.Іноді в театрі, чи в ресторані, з нею віталися, і вона довго не могла згадати, як же звуть це знайоме обличча. Втім вона ніколи не цікавилася їхніми йменнями, ба навіть не дивилася людям у очі. Навіщо, якщо можна подивитися в карти, і знати про Людину все і навіть більше. Але навіщо зберігати ці знання в памяті. Тенеза ніколи не славилася надмірною цікавістю, на відміну від барона Мейгеля.Чия феноменальньна обізнанність поєднанна з любовью до тріпання язиком, призвела до того, що барон, уже понад сто років працює в пеклі, чимось на зразок кондіціонера, тобто його язик успішно виконує функцію лопастей вентилятора. А все гаряче повітря всмоктується у праве вухо барона, а з лівого виходить холодне.
Відьма має з друзями ними паркетні стосунки. Людей багато, стільців не вистачає, всі сидять на підлозі, палять до розквіту сонця, гасять недопалки один об одного.-Побутове садомазо, плюс однієї попільниці на двадцять людей занадто мало. До Тенези завжди ходить багато людей, що доводить до інфаркту консьержку. Консьержка-це зазвичай стара дурепа, в очах якої стоїть смутна,і метафізична туга за молодістю, під час якої її ніхто не любив, і не ї…Тому вона терпіти не може, усіх кого люблять і ї… а особливо Терезу, не дивлячись на те, що вона ще не займана.
Мрії відьми
Мрії- Солодка, блакитна мрія про рожевого слона з метеликовими крильцями, що літае під люстрою, не давала спокою, однодумцям. І його неодноразовово викликавали магічним способом. Спалювали зеленее листя, торохкотіли в барабани, але слон зявився тільки раз. Ввічливо подзвонив у двері, і спитав документи. Всім було дуже смішно, а у бобіку, теж смішно, та не дужеале врешті що може бути прикольніше, коли тебе допитуе слон з рожевими крильцями, і пропонує тобі підписати , якісь папери. Але ти слава Богу ,відмовляєшся їх підписувати, мотивуючи, це Тим, що мовляв руки не твої. Слон згідно киває головою, і відпускає Вас усіх додому. З цього ти робиш припущення, що хоча це є дуже добрий слон викликати його більше не треба.
Іноді мрії відьми набувають стать, бакенбарди, і вміру інтіллігентне обличча.
Занадто еротичний характер. В її жилах тече виноградний сік, відьма народжена з рівнозначних пропорцій меду і молока. Їй добре знайомі слова :Все і одразу, інших слів відьма не знає…. Я гріла свое кохання сонцем дванадцяти світів, я пила гоголь –моголь моїми полуденними ранками. Ревно берегла свою цноту, й не стригла волосся. В моєму випествованному жовтні щоранку народжувалося диво
Друзі відьму обожнюють , навіть занадто . Вони готові десятій раз заварювати одну и туж заварку, и пропускати мимо вух Тенезині шпильки, щоб ще раз побачити барабанний блюз на її пальцях. Я не люблю банальностей, яке хамство жалітися на погоду, коли кров приливає до твого сердця, від того що по бруківці цокають підбори дівчат, не зважаючи на спеку, чи брунатний дощ.
Минула ніч була ніби не зі мною. Ти теж міг попрохати у мене щастя? Напалм пестощів вітру різав мою шкіру, й задирав платтячка панянок. Ми Були схожі на єксбіціоністок, бо вже перестали соромитися підлітаючих у вільних поривах спідниць, це вітер зробив нас такими. Було десь біля чверті одинадцятої, народ розбрідався з кавярень
Відьма баче себе тому ії друзями становятся ті, хто вміє гарно слухати.
Якщо, ти зараз читаеш цю книгу, ти думаеш про мене, якщо ти снідаеш, викликаеш духів, або смажиш яєшню , ти думаеш про мене.Це твоя загіпсована ніжність лоскоче мою спину. Твоє кохання до мене , народжуеться наново, із найпростіших форм еволюції, від амеби, що ділиться надвоє у твоїй мисці з вчорашнім борщем. І повітря, свіже повітря на моєму балконі вірить у те, що ти зможеш ним дихати.І я прошу тебе, у останні хвилини свого народження (за київським часом) не забудь подякувати за це Богові у якого віриш.
Як я все це люблю.:бусики , діаманти, каблучки парфюми. Тепер мені вже не соромно! У чотирнадцять років, я боялася виявитася перед тобою розфарбованою кралею, яку цікавить, манікюр, педікюр і мобільний телефон. Яке ж було мое велике розчарування коли я виявила, що тобі сааме такі і подобаються.
Коли мені було чотирнадцять, я самонадіянно копала скіфські кургани, знаходила в них кістки, малоцінні монети, робила з них намисто, і йшла на побачання. Мої кавалерии того часу поділялися на схильних до інфаркту, і не дуже схильних.. Тобто хтось втікав відразу, а , найбільш витривалих , самонадіянних , вважаючих повернути мою увагу в сторону сімейного щастя, чи бодай сексу. Таких Я кидала сама. І бігла що духу до тебе, дивитися на твої руки,що задумливо вертять у руках череп (жіночій. 18ст,слід від кулі у правій лобній долі) привезений мною з Криму. Ти теж був так званим чорним археологом, Але на від мене тебе більше цікавили, коштовності пабрякушки, і інша фігня. Я стояла, і чекала в приймальні біля твого кабінета, труїлася розчинною кавою .І кращою музикою, що я тоді могла почути був звук дзвінка, змушуючий , цю тридцятирічну стару діву, твою секретарку провести мою душу до тебе. І в світі ставало світло.
- Можна тебе поцілувати, -обережно запитував ти.
-Звичайна справа, можна-Із усією невинністю закоханого чотирнадцятирічного підлітка відповідала я , і кидалася тобі на шию.
Я була у захваті. Твій темний костюм, твій крохмальний комірец, і я у потертих на сідницях джинсах, з під яких визирае мереживна французька білизна, ой Мамо, у що я тоді була вдягнена.
Скіф брав мене за руку, і водив по коридорам велетенської будівлі, показуючи, трофеї, білих Мишей, співробітниць з цікавою формою сідниць. Дай Бог мені багато памяті, але я й під розстрілом не згадаю, як називалася контора, у якій ти тоді працював. Але ця, будівля, пускалася, на такі чудернацькі штуки, коли я намагалися прогулятися по ній сама. Вона навмисне заплутувала коридори, ховала двері ліфту. Який, якщо, я його й знаходила.Привозив мене не на твій шостий поверх, але в підвал, у якому було повно Мишей, пацюків, і старих друкарських машинок. Або на гору, прямо до вертолітної площадки. І я не раз гадала, а що мені краще поцупити вертоліт, або пожежну машину, що завжди чергувала під порогом будівлі під кодовою назвою ; «Ні», а що б ще більще переконати мене, що я в цих пенатах нічого не отримаю, хтось розумний приплюсував, ще одну буквочку І. Тож звучало воно зовсім огидно «Ні-і»
Скіф засунув собі руки в кишені, поставив ноги на ширину плечей, вирішив не зходити з місця, аж поки Тенеза не придумає, якоїсь пристойної відповіді на своє виправдання.
Я ніколи не перебиваю, коли мені лестять…Говори, це я з волоссям сонячної зливи. Натхнення природи, і бодрий ранок. Це я нове плавання капітана Гранта. Ти хочеш мене? Хочеш сімейного щастя, навіть якщо не винесеш помийне відро! Хочеш, щоб Я не побачила незастелену постіль… Тоді ввимкни світло в кімнаті. Зроби мені сюрприз…Але не стріляй в мене в притул з кольту сорокп'ятого калібру, якщо я перетворюсь на чорну кішку, і замуркочу від задоволення під твоїми руками, спр-р-р-равжню кішку!Про що я зараз думаю, у всякому разі не про те, як ти збиваеш груші на дачі, чи затикаеш спальником рани нанесені іклами саблезубого тигра. Скіф задумується,а думає Скіф завжди про одне й те саме, про мене, і про їжу. Коли він думає про нас одночасно, то настрибує наш супер мен на мене, але його шлунок бурчить , як везувій…У-У , це принаймі моторошно, ну чому я знову його не нагодувала.Скіф дивиться на мене, як бик на червону хусточку, втім за секунду його погляд змінюється.
- А звідки в тебе ці синці?
-Скіфе, подивись на себе, ти винен в 99 процентах синців, що е на моему тілі. Хто вчив грати мене баскетбольним мячем в «Хто промаже,той мудак!» Або « в плигаюче слоненя»
- А-а задоволено позіхає Мій Ромео зрозумівши, що мої сині стегна, не плід садомазохістичних реалій з кимось іншим. Я винен, але тільки в восьмидесяти, бо хто, як не ти потягнув мене плигати на батуті.
Готуватися до смерті
З молока здувати пінку
Ти мені вже не потрібен
І усі твої принади
Мов ковток гидкого чаю.
Мов огидні білі кеди
Сорок другого формату
Після другого пришестя
Я читатиму про Крішну, Бога Сонця, й Камасутру
Прихоплю в книгарні радо.
Книгу з віршами твоїми,
я без них давно неможу
. І життя свого не бачу
Бо як можна в туалеті, без паперу з твоїм фото.
Ти давав мені подивитись на свої скарби. Насильствавав знімав бусики з кісточок, одягав , щось до біса готичне і срібне,бездумно відчищене від пилюки часу, і тому втративше свою ціну у двое. Я носила.
Я давно вже була закохана в готику. Вузькі стільці з високими спинками, шпилі, корсети, криноліни …Стиль на якому не можна всидіти, ти досі й цього не знав…
Але все почалося зі сну.
Я бул у якомусь примарному приміщенні, де кожні пядь землі, охороняли всюдисущі камери, і особи з невишуканими мізками. І жодної прибиральниці Тут було вогко від розтанувшого снігу, який нанесли чисельні ноги , що проходили повз мене. Крім ніг, я особливо нічого не бачила, тому що валялася на підлозі, з кляпом у роті, і звязаними руками та ногами.Проте холодно не було.Едине, що подобалося у цій ситуацій, так це моє дитяча наївна, упертість у тому, що нічого поганого зі мною трапитися не може, тому, що те що зі мною вже трапилося, і так погано. Якщо ти бачив як мерці хоронять своїх мерців,ти зрозумієш вої відчуття, тобі напевно було теж страшно. Смак страху, це ,як шматок розбитого дзеркала, що міцно затиснутий між зубами. Загалом мені тут не подобалося
Була ніч і собаки вили на небо. Мені було занадто тепло в нашому будинку, я каталася по кроваті пила щось солодке і апельсинове. Відчувала що мої бажання не доходять до твоїх вух, Я занадто мала. Розумна і мала, скута своїм віком немов кайданами, Але навіть коли вода в ріці скута льодом, вона все одно дістанеться до моря. Я вмію чекати. Розуміеш, я не думаю , що мені ти потрібен. Я бачу нас разом у майбутньому. Коли ти відкриваеш мені двері свого будинку, я відчуваю дух свого помешкання. Тут буде пахнути моїми парфумами, які я ще не купила, Але скоро придбаю. Це моє ліжко, і твое.Мене дивувала моя впевненність у нашому житті, Але це не булла паранойя, як у більшості дівчат мого віку. Я вирішила тебе причарувати, я вже тоді була відьмою…
Зазвичай, я веду свої сповіді від першого особи, Але Вас шановний читачу не буде зайвим познайомити з діючими персонажами ціеї історії.
Відьмочка Тенеза Адонай - худорлява істота, всі кісточки, її тіла легко перерахувати, а от дізнатися що діється в її мізках зась.Біологічний вік двадцять три. Але знае стільки, що їй здаеться сама Жанна Дарк, жалілася, що бачить сни, де на площі розпалюють вогнище.
Скіф- вірить в народження піля сексу. Смерть після життя. І крем після гоління. Атеїст
Велике кохання Тенези
Гаррі Поттер-харьківский письменник на паркані , і маг за сумісництвом, що змінив імя і прізвище на П.І.Б. славетного казкового персонажа. Тому, що свого його позбавили. Себелюбна істота бажае слави і грошей, іноді Тенезу, Але останне йому не світить.
Скіфська хібула-істота з гіпсу-стоїть у Тенези в кімнаті іноді дає розумні поради. На відміну від звичайних хфібул вона мае рота. І цим ротом перевіряє відвідувачів на чесність. Тобто , якщо ви чесна Людина і засунете їй руку до рота, то отримаете повнісеньку скляночку кави NESKAFE, або чогось поміцніше, а якщо не чесна, то виймати руку з рота буде вже непотрібно.
Базікало;Єкс-закоханий в Тенезу. Фігуруючий у повісті, тому що живе в домі напроти, часто спить під дверями Тенези і розповідае багато цікавого.Скільки я його знаю пише книгу під назвою «Двадцять вісім років розпусти» У наступному році йому буде двадцять девять
Багратіон.- втілення міфа про Ідеальне кохання у більшості жінок цього світу. мае недоліки, як і всі міфи. Страстолюб-аматор, Але попри все. Шукач, і законний власник дзеркала . За проффессією Бізнесман.
Хай би хто там, що казав, а секс у відьом є. І аж ніяк не по півночі, при повному місяці, і виключно на Лисій гірочці.І якщо брати до уваги ментальний секс.Відьма займаеться їм щоденно, щочасно, і від дня свого народження.Ментальний секс,-це створене фантазіями полумья, що несеться на всіх вітрилах, на зустріч полум'ю реальному. І радісно кидаеться в його соковиті обійми. Словесний бій ведеться по всім фронтам, і залучае, всі сили глузду , усі накопичені багатства мозку.Полумя йде стіною на стіну, формує нищівні смерчі, і майже зникає під чорним димом, такого ж чорного гумору.Бійся слів мій друже. Померлі слова обертаються на коров і свиней.І ведуть твої думки на блаженні острівці Малайські, де течуть по горіхових берегах пивні ріки.І ростуть там берези-золоті гілки, і дівки ходять голі з мідяними відрами солодкого кагору на срібних коромислах.
Я люблю відкривати двері Скіфові. Він так і не може здогадатися, як саме, я вмію відкривати двері за хвилину, до того, як він встигне натиснути на кнопку дзвінка.
Цей хлопець невеличкий тягар на моему сумлінні. Я так і не придумала для чого він мені потрібен, тож прийшлося вигадувати для чого йому потрібна я!
-Скіфе , підкрадушно питаю я, всадивши його в крісло, й підсунувши кружку чаю.
-Навіщо ти до мене приходиш?
- Ну, як у мене збільшується віра, у те, що я колись таки оженюся.
-Та ну, -Тенеза поглядом шукає в кімнаті піч аби її поколупати, але не знаходить такої.
Скіф втім вів своеї- а ось твій тато –в мені одразу побачив зятя! Необовязково свого, але все одно побачив.
Ну, що ще, прийти до тебе, розкласти карти, зрозуміти що нахапався різних сублособистостей, як тих вірусів, після порночасу в інтернеті.
Ну і що? Прийти до тебе, вбити в собі тушканчика (або дикобраза) Тушканчика…або дикобраза, так кого ж з них чорт забирай!
-Скіфе, а у тебе взагалі є совість,питаю я коли він у роспалі бесіди, та жестикуляції таки проливає гарячий чай мені на коліно.
-А ти як, думаеш? Я ж тебе навіть за стегно не вкусив , хоча мені вже пять хвилин, як цього хочеться. Не забрався тобі під шкіру. Тенезо ти не відьма кішка, а кішки зовсім не схожі на людей. Але я знаю, що після того, як я приходжу до тебе буде гарантована єрекція дні так на три, і не обовязково у мене. Я приходжу до тебе щоб наврочити на себе страшнее китайське прокляття; «Щоб ти жив у цікаві часи! Коли мій фонтан єнергії висихає, я завжди приходжу до тебе, тому що ти мене завжди наповниш, і нальеш!
Тенеза мимохідь дивиться на себе у дзеркало. І помічає , який у неї аж надто серйозний Вираз обличчя.
Обертаеться до Скіфа:
-Коли ти так кажеш, мені хочеться разом з тобою влаштувати демографічний вибух!
Ходи по моему даху, але тільки моїми ногами. Чекати дзвінків від зламанного телефона, Безглуздіше за чекання снігу на початку літа. Кеди нарощують крила і летять до тебе. На шляху давлять навозного жука, і вступають в якусь грязюку. Здаеться відьма на всіх сторінках роману, тільки й має робити, що чаклувати, але мені зараз не до того.
.
Мені боляче від твоїх очей. Серед моря моїх снів, запалав корабель глузду, Поведінка Зграї білих морських чайок, ідинтична діям чорних міськіх воронів, коли справа йдеться про покійника свіженького, або майбутнього…Твої руки, як чайчині крила.
-Що там ? кричить Багратіон , на іншому кінці слухавки.Тенезо ти не за булла , що між нами назавжди кохання, і дружба , ми ж бо боремося за одну ідею. То, як ти думаеш, де зараз знаходиться In spite?
- Лише почула, я важке питання, і як окріп кипить моя уява..Ти , це напевнее зараз знаеш краще за мене
Багратіон радо продовжує мою гру
- Чи ти повіриш, але я для слави,
На місяць здерся б, і в провалля плигнув
Нехай, ніхто не знає дна безодні
Та , я віддав би і останні сподні
Щоб світ лиш на мені зійшовся клином
Щоб навіть цар жадав мені буть рівним
І на чоло мое поклав вінок із Лавру
Тенезо, я тепер точно впевнився, що дзеркало у Гаррі Поттера. А ще я дізнався, що він мліє, навіть від звуків твого імені. То я не розумію, чому дзеркало до сих пір знаходиться не у мене?
Тенеза
-Тому, що він злітає понад хмари і бозна де
ще вештається, в небі,
До нас на землю, йти він не бажає
Але мій друже почекай ще трохи
Багратіон:
-Дозволь Тенезо!
Тенеза: Я знаеш, що скажу тобі племінник, я дзеркало мабуть собі зоставлю.
Багратіон,: А як , же я, душі моїй спасіння, не гарантоване без дзеркала…
Як можеш?
Тенеза воно не гарантоване , і так…-До речі, ти можеш поставити його в своему домі, але хто може сказати точно, що тебе не замочать менш щепетильні покидьки ніж Поттер.
Як розпочинается і закінчуеться день відьми коротко, і ясно, одним лише рядочком розповів Антуан-де Сент-Єкзюпері у маленькому принці: Встав , вмився, привів себе до порядку, приведи у порядок і свою планету.Світ скроено так, що справжня відьма ніколи не залишается без роботи. Тому, що одним у житті дістаеться усе, а іншим лише кістки з святкового столу. Функція відьми, рятувати від Нудьги першим, і Трошки виправити становище других. Трошки, тому що змінювати долю на стовісімдесят градусів не можна. Точніше можна , але якщо вже дуже хочеться, мені…Зрештою кожен займаеться своею справою, і не дуже зацікавленний почуттями і діяльністю інших, то ж ми вільні робити все що нам прийде до голови, і лише так як я вважаю за потрібне.До того ж в мій обовязок входить не співчувати моїм кліентам, а допомагати їм.
Відьма повинна багато знати. Академій й відмацьких установ, ще не набудували, а керуючись старовинними трактататам, написаними до того ж нерозбірливим почерком, можна легко переплутати рецепт любовного зілля, з сильно діючим проносним засобом.Знати секрет Дріади, тобто з якої деревени можна робити амулети і руни,а з якої самі лише табуретки.
Відьма знае багато, і нічому давно вже не дивується. Тому, що знае, що навіть коли знайдеться чоловік, який у чому мати народила виглядае , як водолаз у скафандрі, то неодмінно знайдеться жінка, яка не тільки згодна віддати йому цілком, і повністю віддати йому душу, і тіло, але й має бажання його причарувати.
Відьма немає батьківщини, в цьому відьма цілком, і повністю згодна з М.Цветаевою: Моя Батьківщина всюди де є письмовий стіл, вікно, і дерево під цим вікном. Тільки б під деревом, відьма, б ще посадила клумбу з квіточок, краще за все троянд. І тоді за умови голови на плечах, часу на сон, і посадженних квітів. Можна творити все чого душа забажае, тому що для справжньої магії немає відстані, часу, і перешкод. Ніщо не стоїть на місці. Змінюються бажання відьми, кліенти, замовлення.Змінюється, і сама магія, так для того, щоб здійснити, те на що раніше потрібно було витрачати пів-року, зараз треба лише пошепки сказати замовляння. Зміни відбуваються, і у відносинах з протилежною статтю, але зміни не принципово якісні, тому що річ, тут в зростанні любові себе до себе, і створенні своєї ж краси та молодості. З віком відьма виглядае, все кращою, і молодшою, у тому і полягає, її основна відмінність від звичайної жінки.
Коли птахи відлітають на захід. Я вінчаю вранішне сонце зі своею душею. І посмішка твоя спить на моему плечі де б ти не просинався. Ніхто не може знати, чи сповиватимеш, ти смурні думки, у саван, а радісним надягати весільне платя. Але вуха твої завжди будуть наповнені моїми словами, с під язиком житиме моє імя.Піди мій милий до церкви. Похрестись на ново, і візьми собі інше імя, щоб я не мала змогу його памятати, щоб я не знала звуків твого нового імені. Але найбільша божа кара у світі, це бути атеїстом. То ж люби мене якою я є.
Любовне зіллячко.
Червона троянда, кохання квітка
В моему саду виростає!
Коханий твій запах почує здалеку
До дому могу повертае
Наповни серце його любов’ю
І мозок снами солодкими
Зроби його міцно до мене прив’язаним
Прикутим важкими колодками.
Вербена в тобі усе сонячне світло
Ти радість приносиш людям.
Зроби , щоб коханий про мене лиш думав
І линув лише к моїм грудям.
Імбир, що аж світиться силою кровною.
Твій корінь змелю я в вогонь
Коханий до мене бажанням будь повний!
До інших усіх охолонь.
І я цинамону досиплю у страви,
Розбудить він мозок і тіло
Щоб наше життя було повне забави,
Щоб я лише тебе хотіла!
Я співаю лише на глобальних частотах. Голос-інструмент, щоб у бездушному серці, розпочався хиткий бунт проти бездушного механізма. Моя логіка, і логіка тих ,що не сповна Розуму,а в дісності, і більшості філософів теж-часто одне й те саме. Слідкуй за моєю посмішкою. Дивись як оголюються тридцять два маленьких меча білих зубів. Наша єдність-це гармонія, і братерство душ, зліт на крилах лелеки, що ніколи не призведе до сексу. Доведуть тебе до сказу хтиві думки-пізнай себе, зроби дослід! Зроби з себе біле кроленя. Ти ж не знаеш , як воно буде, на жаль знаю. Уявна публіка, розряджена в усі відомі тобі кольори, по весняному святкова спостерігає за кожною твоєю ємоцією. В центрі твоєї голови, мов у партері, вони бачать все. А після спектакля, уважні глядачі росповзутья по місту, звично ловлячі самотні таксі і маршрутки. Немов і не лізли разом зі мною, під кулі твоїх слів. Чи є споглядання за гріхом грішним? Тобі застанеться абсинентний синдром після щасливої ночі. Коли Твої пальці гладять мене по щоці. Можна почути потріскування шкіри у мене на лапатках. Так вириваючись із піденної засмаги, і схожого на однострій одягу з-за спини вириваються крила.Вимотуемо один з одного останні нерви. Я чую шкірою відстань між нами, тримаю долоні над свічкою, аби не кинутись тобі на шию. На руках твоїх паленіли від сорому і пристрасті сотні жінок, я вмираю першою.
-Але це ж так добре, жити з Тим кого ти любиш
-А я ніколи цього і не заперечувала. Але, якщо ти любиш їсти рибу на сніданок, зовсім не обовьязково тримати її в акваріумі.Жити з нею.Уяви собі, кожен раз на сніданок у тебе риба!Вона остогидне тобі на третій день…Коли кохання вмирає, ти знову починаєш палити, плетеш йому віночок з сигаретного Диму.
Чекаю на тебе рабе Божий, як голодний на обід, багатий на золото. Болящий на здоровья. Посилаю за тобою трьох янголів гінців Анаеля, Фірієля, і Зазеля. І нехай без тебе вони не повертаються.Амінь
Скіф іноді посміхаеться мені з дзеркала , коли я до самого «неможна» хочу його побачити, то читаю вищеприведене закляття. Але зараз, і я перелякалася. Його обличча , що дивилося на мене з дзеркала було дуже великим.Таким , що тіло напевне, перевищувало звичайні розміри мого ,і так не маленького хлопчика в два рази , як найменше. Скіфа це здаеться не дуже занепокоювало, тому що він продовжуючи закохано дивитись на мене почав з того дзеркала вилазити. А мені, ну якось нелегко для відьми признаватися, що душа, пішла кудись униз, ну не в пяти, але в коліна так , це точно. Скажімо прямо, якщо б це відбувалося у кіно, або попсовому серіалі… Я б лише посміхнулася. Бо я в чудеса, як Ви знаете не вірю. Я вірю лише в мозок людини, який дійсно може творити все що завгодно. Але, щоб так швидко, і так нереально.
-Привіт Скіфе!
Я все одно булла несказанно рада його бачити, мою хоч і надзвичайно збільшену потвору, але все ж мою, а ще мокру і слизьку. А чому це ти такий голий, і слизький?
Ну звісно, я його з ванни витягла, ото файна дівчинка.От вгадала, так вгадала. Якщо зробити ритуал, так, щоб підгадати, під те коли Людина дивиться у дзеркало він спрацює у сотню разів краще…Це майже нереально, але я таки вгадала.
Тенеза не дуже любить працювати на замовлення. І щоб трохи собі компенсувати, цю нелюбов дере з клієнтів шалені гроші правда, є зайшла. Система така, що не зробити ритуал не можна. А значить тут потрібна відповідальність, і майже военна дисципліна, так про себе подумала відмочка, але тим не менше дисципліну сповідати не стала. Тим паче добрій справі це не завадило.Так, як успішність ритуалу в основному залежить не від дня і часу у який він проводиться, а виключно від гарного настрою, і ентузіазму, а чого-чог, а от Ентузіазму в Тенези завжди вистачало, тим більше, що більш ніж сім років свого життя вона прожила на вулиці Ентузіастів.
Секс у нашому випадку є Вербальним інцестом. Інцест- який би він не був призводить до виродження. інтеллекуальна пристрать- перероджуеться в автоматичні спалахи безсердечних інстинктів, у ментальне садомазо, єлектрошокової реальності. Я в змозі прокусити тобі вухо перлинами білих мечів під час нашої весільної ночі, і на мушлі твого слухового органу виступлять дві червоні краплини. Але, що то буде, кров, чи отрута. Я причарувала тебе ще в дитинстві, але присуха, це зерно.Тож поважай мене за хліборобську працю, що я ще можу зробити. Зерна посіяні, поле вспахане. Я чекаю врожаю, щоб замісити, і виліпити колобка –дитину, у пекучій середині свого тіла. Таке неприродне для відьми, але єлементарне для жінки бажання:Я хочу від тебе дитину!
Відьма не завжди така романтична. Іноді вона навіть не впевна, що їх зустріч зі скіфом, така вже доля. Скіф кремезний, скуластий, і під час сніданку затуляє своєю спиною, її улюблену картину. Треба б йому до речі сказати, щоб пересів.
Коли горнятко підвечірньої кави наповнюється присмерками. Мої вуха чують, твої кроки, на іншому березі Дніпра. Напевне технікам буде цікаво, як сааме запалюється розбитий ліхтар перед моїм домом.Але він створює дивну іллюмінацію, кожного разу коли ти приходиш до мого дома.Що з того. Я радо б привітала тебе святковими залпами з чавунних пушок, що стоять біля входу до мого бунку, як кажуть сусіди для декору, але боюся налякати поліцію. Втім ти не бажаеш афішувати свої гостювання у моему домі. Тобі не потрібно, навіть відкривати двері, ти пролазиш непомітно, і навіть, я не знаю як саме. У минулому житті ти був тубільцем , і точно так, всмоктувався в усі щилини ворожого судна.
Жінка, що засинає прикривши очі пелюстками магнолій, на ранок прокидається, пам’ятаючи про свої сни. Якщо вона напише листа коханому і вкладе в нього ті пелюстки. Він цілий тиждень думатиме лише про неї. Я знаю, це чоловіки придумали електронну пошту.
Велика Пральня.
Іноді у мене бувае велике бажання випрати усе свое життя у пральній машині, і вивести пятно під назвою Базікало, назавжди…Не знаю, як би виглядало після цього моє життя. Але я дуже добре знаю, як виглядае мій паспорт, і купа кредиток. Після того, як Базікало вирішив випрати мої новенькі джинси, які й прання то не потребували. Приемно, коли про тебе дбають, а паспорт між іншим після того як його випрали при температурі близько девяносто градусів виглядає приміром так. Усі його сторіночки, перетворились разом з обкладинкою, у бридку таку кашку, а фото лежить собі окремо.Типу наді мною посміхаеться.
Базікало винувато стискає плечима
-Що я можу зробити, для Вас ще моя королево. Я ж Вас кохаю!
Скіф ввечорі теж сміятиметься. Але, це врешті цікаво, чи вдасться мені матеріалізувати новий паспорт?
Напевне, всі думають, що у відьом з чоловіками все ідеально! І правильно думають. З такими , яким усі заздрять зазвичай так. Але відьми дещо схиблені в цьому плані. І якщо стандартна Sweet-dreams звичайної жінки. Це бізнесмен, що займае якесь гарне місце у економічній ніші України. Скажімо спеціаліст по оптовим партіям памперсів, купа діточок, охайна квартира і собака в кутку. То у відьми зазвичай все інакше. Чого, як приліпити до себе бізнесмена? Подруги, та це ж просто :візьміть, лопух звіробій, підмаренник, розітріть зі своєю кров’ю, ну чого ви так на мене повитріщались, для початку вислухайте його, він же хоче Вам розказати і про себе, і про роботу, і про те яка ви гарна, але не встигають. У них навіть прислів’я таке є, якщо ти приходиш з роботи після дванадцятої, і в тебе при виді твоєї жінки не трусяться піджилки на ногах, значить ти або найхрабріша людина у світі, або безнадійно дурний.
Але, якщо чесно, не знаю навіщо він бізнесмен, він же нервовий, ви не помітили, що справжні бізнесмени, ведуть себе неадекватно, ну там не обов’язково підморгують одним оком, або хом’ячків розводять.
Він, або мовчить як риба, або у нього манія величі, і він Вам про неї розповідає, тоб –то не про манію, а про себе.
Він Геніальний, кожний чоловік, що заробляє гроші геній, а той що їх не заробляе геній тим паче.
Відьма не мріє вийти заміж за робочу коняку невизначеного бізнесу, яка щоденним феніксом спалює себе на роботі, а дома функціонує у стадії попелу, чим істотно забруднює килим.
Я нагороджую тебе мій лицарю трьома апельсинами. Пам’ятай мене, у білій сукні, як під час першого причастя. Коли ми були діти, і бавилися золотими яблуками, і ховалися від батьків на горищі під самим небом.То ж згодуй голубам скибку хліба, і зїж перше золоте яблуко. І коли ти забувши країну де народився, церкву де вінчався, і постіль де вперше бачив віщій сон один на двох зі мною-зїж друге золоте яблуко, і створи мене знову у свої уяві, бо мій образ, це єдине, що ти будеш пам’ятати, і притиснись до моїх ірреальних колін ти станеш таким же як був. А на твоєму лобі , видимий не оком, але духом, яскравим звітлом засяе напис, так схожий на німб, « я зруйнував себе- жінка дала друге життя. Мій лицарю в тебе залишилось, ще трете золоте яблуко. Сховай його так, щоб ніхто не побачив, і май надію зустріти мене живу, і щасливу. Памятаючу про тебе, і володіючу собою, аби не закричати від радості відчувши твое повернення. І тоді тобі знадобиться трете золото яблуко, хоча, я ще не знаю навіщо.
Художник.
Він художник –аматор. Завжди боялася художників. Прямої практичної користі художники не приносять. Хіба що макіяж можуть зробити. Ну ще ще стелю побілити, паркан пофарбувати. Уся екзотика статевих відносин з художником зводиться до вашого зображення у оголеному вигляді, серед водоростей,баньянів, і тропічних папуг, яких Ваш друг бачив у журналі «Навколо світу» .З художником цікаво, він змагаеться зі мною у кількості, і якості дуркуватих вчинків, і вибагливості до вбрання.
Тенеза зустріла художника, коли бігла по довгому, здаеться найдовшому перону у світі. Вона запізнювалася на потяг, і била всі рекорди з бігу на короткі дистанції на довгих шпильках. Підлітки захоплено дивилися їй у слід, а торгівці київськими тортами, притискалися до колій, так ніби по перону їхала вантажівка. На горизонті, біля кіоску з печивом і усяким дріб’язком стояв художник, він являв собою ілюстрацію, з підручника фізики стосовно відносного руху, тобто він стояв, і нікуди поспішав,але тим часом наближався до Тенези, кожної хвилини. Тенеза ж бігла, не встигала, і плювати їй було на усіх художників світу, а й на цього тим більше.Здавалося, ось зараз вона зібє митця з ніг, і його пухка тушка покотиться по переону, як біла більярдна кулька…Вона таки налетіла на нього, і його дуркуватий капелюх з казковою клумбою пурпурових фіалок, таки полетів під колеса наближаючогося потягу. Слава Богу, що вона його не побачила. Художник не дуже засмутився, у нього дома лежало ще багато капелюхів, з так і не розквітлими бутонами троянд.Його наголовники у вигляді лілій, і георгін дають громадянам чималий запас здоровя і імунітету , тобто, як мінімум півгодини здорового сміху щомісяця .
-Бідна моя дівинко!-сказав він.
Чесно кажучи, Тенеза не чекала, від людини, яку мало не штовххнула під потяг.
Будь який фізіономіст сказав що зкошена в лівий бік Терезина посмішка каже, про не розуміння ситуації, і саркастичне оцінювання оточуючих, але художник сказав: Що такі губи неодмінно потрібно замалювати.
Якщо він каже, що він закоханий, то це ще бабуся надвоє сказала , це значить, що він хоче малювати «Ню» Тому , що всі художники бажають малювати «ню» Тому , що це саме головне, і саме святе, і від чого жоден нормальний художник не відмовиться , так це від малювання оголеної натурниці.Ну що ж, я роздяглася, я вже пів години сиджу гола, і врешті-решт можу підхопити, зовсім не сексуальну застуду. Він малює, він не просто розмахує пензлем, по хорошому,білому і від того, ще такому красивому папері , він бризкае натхненням, у різні боки, тобто не натхненням, а шампанським, Він мене вже облив з ніг до голови, я значить сиджу мокра , і сексуальна, але мені шампанського, не можна, бо в мене від алкоголю обличча червоніе. Сиджу, без келиха, нужуся. Коли бачу, що на картині зображено червоний ромб відверто ображаюся. Кошмар, він зовсім не цікавиться мною , як жінкою, його цікавить лише моє тіло. Ну добре, тіло так тіло, я ширше розставляю ноги сидячи на жорсткому стільці. Едина принада стільця в тому, що він чистий, чого не можна сказати про жодну річ в майстерні. Беру цигарку з його пачки, заправляю її в мундштук, запалюю від сірника. Запитую, тихо, самими лише губами:
-Ти взагалі, людина?
Художник мнеться- що,що?
-Ти , людина?
-Я-людина? Таке враження, що художник збісився. А що ще можна думати про істоту, яка гасає по всій майстерні, з скіфським курганом на занадто великих йому штанях і ширяє помаранчами в голу натурницю.
-Я-людина? я ТВОРЮ ВИТВОРИ МИСТЕЦТВА, ба я сам витвір мистецтва, Я Художник, я з Великої Букви художник, розумієш, з великої букви…
-Букви Х?
Цікаво , він мене вб’є, чи так обійдеться.
Ну добре, я зрозуміла, що ти из великої букви, можна я зараз піду?
Художник почав ганяти містичні понти-Ніхто не може покинути мою майстерню без моєї волі, якщо ти підеш з моеї майстерні просто зараз ти не дасиш новому шедеврові прийти у світ, а це смертний гріх!
-Отакої! А як що ти не зможеш творити ,саме зараз, це буде не гріх?
-Я зможу творити за будь-яких умов!
-Ну, а якщо в тебе буде, ну скажімо діарея…Кепська справа творити майбутній шедевр на унітазі.
Митець казиться ще більше, і шукає чим в мене ,ще кинути,Але помаранчі в вазі скінчилися, тож доводиться підбирати, уже розкидані, а це не так просто, бо вони усі розкотилися по рызних усюдах, і основна частина тепер знаходиться під ліжком. Поки митець стає рачки , і вдало збирає пил під канапою. Я зачиняюсь у туалеті, і продумую план дій. Треба таки йому зробити славну діарею, аби памятав. ..
Ой проблема! Замовляння яке я знаю потрібно робити на собаче лайно, а тут його чортма. І мене ныби , мов блисківкою вдарило, собачого звичайно нема, але ж є котяче… Ну то не великий різниця. Я швидко створила закляття, і вийшла з туалетної кімнати. Уся радість діарейного замовляння в тому, що діе воно миттево. Але з художником моїм нічого не відбувалося, окрім того, що він був весь у пилюці, і тому ж таки котячому лайні, і вже знайшов три помаранчі. Розчарування з того , що закляття не подіяло, додало мені сили і я маленька зрештою дівчинка висадивщи плечем міцні двері, закриті на важкенький замок вибігла з майстерні. Ой, мамо, я так швидко давно вже не бігала. Ліфтом я якось не здогадалося скористатись, Але пробігла шістнадцять поверхів, мабуть швидше ніж на ліфті. Зупинилася я щоб відхекатися, лише у самому підїзді, тут же люди, цивілізація.. Фу-ух, нарешті оговталася!але щось тут точно не так! Ні виглядае все нормально, параднее, як парадне, Але запах. Сказати, що тут пахло, як у місській вбиральні, це нічого не сказати! Коли я майже вийшла з будинку, то побачила консьержа! Можна, я не буду описувати вираз обличча людини, яка бореться с діарею. Почавши мене, він хутко натягнув і застібнув штани, Але його похмура посмішка, печально повідомила мені, що процесс, ще не закінченно. До закінчення, процессу, судячи з пристрасно вимовленного мною закляття, було ще довго. ..
Покинувши, цей надовго обісранний підїзд, я з жалем зрозуміла, що доведеться повернутися в нього, ще раз, хоча б для того, щоб подарувати дідові шоколадку, або оковитої…або, ну що він там ще поважае…
Ну не можна, не можна, робити замовляння з невідповідними інгридіентами, рикошетом же спрацьовує…
Відьмин сміх, схожий на подзенькування богемського скла. Інтонації його, не завжди такі чопорні, і делікатні, як вираз її обличча. Коли я розроповідаю чоловікам, про цноту, релігійність, і мораль. Вони цілковито згодні, і навіть підтримають ці явища, якось завтра… тому що сьогодні вони подихають від спермотоксикозу, а у такому стані, як ведеться не до моралі. Відьма нічому давно вже не дивується, вона бачила як бється в конвульсіях тролль обертаючись на камінь, волохатих свиней, і навіть , як трахаються їжачки
Про Любов
Ну, і хто ж я тепер для тебе? Жертва. коханка, сука? Поверхня дзеркала відображує все… І мої веселкові очі з надмірно довгими віями, і поюзанний манікюр.Я йду до Скіфа,по бруківці Андріевського узвоза. Навмисно затримуючись біля безпонтових пластикових прикрас, і дикунсько-дитячих полотен. Зупиняюсь роблю вдох і видих. Я розумію, що не взяла ключа від резиденції Скіфа. Скіф живе в одному із затишних напівпідвальчиків дисятинної. Загалом пристойне помешкання, якщо б не повна відсутність, Вікон. Тож скіф малює вікна сам. Так біле полотно перетворюється на ставенки, у які на Скіфа споглядае вранішне сонце. В одне з таких вікон заглядаю, я намальована.
Жінки -Відьми або Моя пристрасть до мяса
Чи є більший злочин за те, як зробити своє життя біднішим за кохання.
Скіфе, ти став, якийсь нервовий останнім часом. Що сталося?
Скіф лежить на канапі, потягуеться, гладить кішку по спинці мене по сідницям.
-Не знаю, щось я куди б останнім часом не пішов, мені нав’язливо вчувається запах керосину.Я йду на роботу, а мені думається про те, як я тебе , ну цее…Якесь брутальне божевілля! Терезо, ти мене часом не причарувала?Твоя присутність у моєму житті стирає мої дні і ночі..
Тенеза гламурно посміхаеться: -можливо ти просто в мене закохався.
Скіф:Та ні…не це
Тенеза: То що в мене так просто вже й закохатися не можна?
Скіф- Ну ти знаєш? Коли я тебе вперше побачив . Венгрія , Сіггет, ну ти памятаеш…
Тенеза зацікавлено, то що? Що ти про мене подумав?
Скіф- Я взагалі, в таких випадках не думаю. Бачу, сидить на траві така серьйозна дівчина в купальнику, і з такою і іронією на всіх присутніх дивиться, що аж дух перехоплює. Ну думаю, і чого ти так саркастично музну реальність оцінбюєш, і що з себе уособлюєш. Єх думаю, хоч би мову якусь, прости господи знала, російську… чи англійську.
А потім коли тебебе врешті почув, зрозумів, що ти з космосу, тому що люди так не думають, а тим більше не співають
Відьми
1) Вони гарні і зубасті, як лисиці, або акули, не знаю де ви бачили гарну акулу, але бувають і такі.
2) Вони добре вивчили , що в житті , і кадрі головне , це витримка, і ходять у прозорих вечірніх сукнях перевіряючи на неї чоловіків .
І якщо думка, про те щоб завалитися на дикому , відлюдному пляжі, аби вкритися, там піском і пилом, й потрапляє у їх мозок, то це означає , що диких звірів в амазонських лісах боятися більше не треба, тому що вони всі подохли. Відьма-це ходячий театр одного актора.Їй публіка потрібна, як повітря! Компліменти від повних самців , і затлумаченних мачо: Ти гарна!Твої молочні залози -великі
3) вони підступні, і якщо ти ще не знаєш, як відреагуєш на чергову їх витівку, то вони все знають на перед. Тому , що в них на кухні , на самому видному місці висить план першочергової купівлі, трусиків, ліфчиків, панчох з кружальцями , що заведуть твій розум туди куди макар , ще телят не ганяв, а саме у палац Весільних торжеств
4)Вони товаришують лише з відьмами, на яких ти точно не поведешся , бо однієї відьми у домі цілком достатньо. Вона сексуально активна, у будь-який час дня , і ночі. Через це ти навіть радієш , кожному новому її коханцю, тому, що інакше від постійного сексу, ти зїдеш з глузду, агов хлопче, а ти впевнений, що він колись був при тобі?
Далі, можна описувати жорстке порно, але воно Вам треба. Якщо треба, купіть на Петрівці диск, ятка №137, і подивіться.
Чи ти коли не будь знав, що готує тобі життя , чи ти розуміеш, якого розміру може бути дуля, схована у кишені випадкового перехожого, чи то можливо це усього лиш китайська фінка.Хто писав сопромат будинку, з якого падае , чергова цеглина. А може ти віриш у блакитну фею, що шукае тебе на всіх літаках Аерофлоту.А коли ти купиш Біг –мак у містечковому Макдональдсі, коли т будеш лляти на нього кетчупом з розрізаної долоні. Гопники поряд не забувай мій друже. Навіть на теплому унітазі, ти відчуваєш їхню присутнітсть. Тому , що так хочеться битись. Тому що тобі так подобається битись. Це краще , ніж розбиватись о стіну її нерозуміння. Вішатись на її шовкових трусиках. Гай , гай, твоя знайома медсестра, ніколи не носить шовкових трусів, тому,що їми, так незручно перевязувати рани.
Верескові меди
Цвіте вереск у кінці липня, і до середини серпня.
Зібрати вереск (Пагінці цього Року з квітками), просушити, покласти у холодну криничну воду (1/20), поставити на вогонь, довести до кипіння, зробити вогонь меншим, кинути ягідку шипшини , перемішувати час від часу, до тих пір, аж поки квіточки і гілочки не потонуть , зняти з вогню, процідити, і додати мед, темний і з пилком,скажу по секрету, чим більше буде в вашому меду пилка, тим більш пристрасним буде ваш коханим, і тим більше буде радості в вашому напої, ото ж не шкодуйте меду, і постійно пробуйте настоянку, аж поки вона не перестане горчити . А коли нарешті стане солодка, посавте її бродити у тепленьке, темненьке місце. Якщо не «заведеться за місяць, покладіть у настій, ягідку малини, тільки не мийте її ,щоб дріжжеву плівочку з неї не прибрти, вона нам загалом і потрібна. Якщо робите мед зимою, можна покласти родзинку.
{Ходити-колобродити мед буде близько трьох місяців, і стане прозорим, кольору гарного шампанського. Пити його треба дуже аккуратно, тому, що він пянить крутіше, ніж вино і пива , і зовсім інакше..
Чи були у тебе до зустрічі зі мною зіткнення з чимось, ну скажімо так пара нормальним?
-Скажи мені краще, які напасті мене чекають після знайомства з тобою.
Твій мозок-алхімічна колба , у яку вливаються нові знання.Диявол сміеться, розставляючи чорниць, і кидаючи яблука на різні сходини твого життя. А ти будучи щирим українцем з п’ятдесятьма процентами чеченської крові, запихаєшся варениками з картоплею, і салом. І більше за все боїшся зурочень.Ти багато читаєш, і знав би напевно ще більше, як би в місті встановили , щось на зразок комендантської години.Аби ти не зміг о дванадцятій вкладати Вальтера Скотта у свое самотне ліжко, гукати таксі, і їхати до мене.
А я радію кожному твоєму поверненню.Здираючи, з себе, і тебе одяг, так що під моїми нігтями іноді зостаються шматочки шкіри. Добратись до перезрілої м’якоті забороненого плоду. Цілую тебе у лоба, і йду готувати апельсиновий фреш.Далі мені не цікаво. Про що тобі розповісти ще;Про зміст кисню, на далеких планетах. Навчити тому, як вимочують в крові кавові зерна, щоб перетворити твій єспрессо на маленьке свято. Я не вигадую, кращі кавові дерева виростають на полях після війни.Любов завжди бажае крові, навіть якщо ,це любов до кави. А я жадаю, кожного твого капіляру, кожної жилки на твоїх долонях…Візьми мене до себе. Візьми у додому, у ліжко, поклади мене поряд із Вальтером Скоттом. Я буду читати твої книжки, що формували риси твого обличча, слухати джазові варіації, що так люблять повторювати твої руки, і губи. І нехай я ніколи не навчусь грати на саксофоні, я все одно тебе любитиму…
-Ти хочеш бути моею?-здивовано питає Скіф, і бере мене, на руки-Тоді поїхали! Він відкривае двері, і несе мене корткими сходинами вниз до моеї машини, від якої в нього є ключі, господи, що то за дурна звичка розкидатися ключами. Невже мені так страшно, загубити ключі, загубитись самій, чому так необхідно завжди робити другий єкземляр…
-Але ж я зовсім гола!-я здивована, що мої мрії здійснюються так швидко, і тому починаю вередувати.
- А яка різниця питає Скіф.
-Якщо ми будемо з тобою спати, ми не повернемо час назад, і мені буде соромно дивитися на себе у дзеркало.
-Ти моє дзеркало, а я твоє. !Поїхали!
І треба ж було Гаррі Поттеру саме сьогодні зайти до мене в Гості.
Гаррі Потер це дивне створіння , без імені, і особливих занять.Він маг, безперечно, по народженню, але вже довгенько не може знайти своє призначення. Замовляння він казати не може, тому що памяті в нього немае, ритуальною магіею, теж не буде бо йому куріпок шкода… ото ж бо і вештаеться по всіх усюдах.
Я призналася Скіфові, що саме я колись вигнала його з магічного коледжу.
Ти , здивувався Скіф. Як саме за що?
Я, не знаю, прямо на випускному іспиті, я йому так і сказала «Ви не любите людей, тож геть звідси, нам потрібні, тільки ті хто нас люблять.
А він , Скіф дивився на мене зацікавлено, що він зробив?
-Він мене теж запитав: А ви Пані професорка, Бути відьмою, краще ніж бути людиною…
- Відьма, це та яка відає, і перше, що повинна знати жінка, яка відае-це те що вона людина.
Поттер, пішов, правда тоді його звали не Поттер. І після цього почав часто заходити до мене в гості. Цього разу він ніс за спиною досить Велику штуку, дуже схожу на дитячу домовинку.
Що то є?
Запитала я у Поттера. Скіфу теж було цікаво.Звичайно, йому було трохи сумно від того, що така ніч обламалася, але може хоч цей малюк, якийсь артефакт покаже..
Хлопчик добряче наморщив лоба, видно, що Поттер намагався подумати, перед тим, як сказати нам про свою, знахідку. Але здаеться у нього , як завжди нічого не вийшло.
Стоячи на порозі свого увитого хмелем, і диким виноградом будинку, я стримувала маніакальні пориви, вчепитися Поттерові в горлянку, і розповісти, що приходити у гості до малознайомої врешті решт людини, без дзвінка і попередження просто таки хамство.
-За це бьють, і синці зостаються по всьому тілі, але це були вже думки скіфа.
Поттер , підійшов до мене ще ближче, і втупився в мене своїми великими фіалковими очима:
- Терезо, як ти думаєш, я зможу літати?
Можливо, коли загалом добрі, і мирні люди, бажають побити одне одного, це є ознакою особливої душевної близкості Ми познайомилися у барі. Тоді ми багато пили. Набагато більше, ніж достатньо. Коли звичайна Людина, розуміє, що Вона маг.
А коли вона розуміє, що вона геній. Звичайно, і про магічні здібності, і про геніальність, їй можуть легко розповісти добродії, які знаходяться поряд з неї. Але добродії швидше за все втовкмачать, що вона не сповна Розуму, і що їй потрібно до псих лікарні.Але не дивлячись на оточуючих добродіїв, з очей мага у свій час спадає хустинка звичайності , що затуляє ірреальнийсвіт. І прямо серед звичайних дерев, вулиць, і будинків, починають розквітати веселкові троянди, бігати білі єдинороги. А у кадочці з безвинно загубленим від неполивання кактусом, виросте папороть, і подаруе квітку, на щастя.Гай , гай, магія- це коли ріки повз яких ти проходиш повняться літаючими рибами, мавки гойдаються на будівельних лісах, недобудованих багатоповерхівок. А Бог вмикає мільони лампочок, саме для тебе, навіть у найстрашнішому підземеллі світу, яке ти обовязково знайдеш, якщо у тебе є хоч якісь магічні здібності.
Тенезо !- Базікало звернув нарешті звернув увагу на те, що я вже пів-години не виходжу з ванної кімнати -ми Тебе чекаемо. Познайомся, це мій начальник Багратіон, істинний джентльмен, і справжня загроза для жінок.
Блідоволосий незнайомець, схвально поглянув на мое неохайно збите волосся(пів-години дбайливого вкладання) і поцілував мені руку. Він стояв посеред моєї кімнати, і уважно розглядав, скіфську фібулу, і різні магічні прибамбаси розкидані по всій квартирі. Зрештою потрібно таки забрати у Базікала ключі від моеї квартири, хоч заради того, аби не приводив гостей у незручний для мене час.
Втім, я ще раз ретельно оглянула Багратіона, і подумала, що я в принципі не проти бачити тут, значно частіше, ну так скажемо завжди… Але Багратіон здаеться більше не звертав уваги. Він стрімголов бігав по моему помешканню, і захопленно верещав; Ой, дзвіночки! Ой, а що це так чудово пахне?Ой , а ці пиріжки їстівні, чи це лише декор?
-Це марципани, задумливо відповіла я, вони робляця з яєць і цукрової пудри, з цієї масси дуже легко ліпити, що завгодно, а те що виліплено можна, хоч одразу зїсти, а якщо потрібно, можна зберігати довгі роки!
-Дарма, я це сказала, тому що Багратіон тут же відкусив голову марципановій ляльці, і з набитим ротом, пробурмотів, а що смачно…
Я промовчала, скільки коштує ця лялечка придбана у Угорському марципановому музеї, і що її понад п’ятдесят років, і залишивши Багратіона з Базікалом доїдати мої марципанові багатства, пішла собі на кухню готувати чай. Я намагаюся не прив’язуватися до речей. Коли мені стае чогось шкода, я уявляю себе на каменистому березі великої величної річки,воду що бавиться камінцями, і моєю, зламанною річчю, воду, яка виносить цю річ у велике море, аби принести мені натомість, щось гарне і хороше… Світь сонце, співають зимородки, в повітрі запах молодої смородини і бояришника. Вода несе мою лялечку в дарунок океану.З долини біля річки лине музика, чи-то церковний гімн про щедрий врожай, чи то просто закохані завивання музики..до біса аутотренінг, я підійшла до полиці, зняла знеї тарілку, і з усієї сили хряцнула єю по стінці. Марціпанову ляльку таки було шкода! Але розтрощена тарілка, як не дивно допомогла,мабуть трощення посуду, це теж аутотреннінг.
З мого обличча нарешті спав сердитий вираз, а от веселі голоси Базікала й Багратіона , щось розглядаючих у сусідній кімнаті, якось примовкли.
Я вийшла з кухні тримаючи на підносі великий глиняний чайник, і три чашки запашного чаю.
-А тепер- Тенеза поставила три чашки на стіл, і зацікавлено подивилася на відвідувачів, розкажіть мені будь ласка, що такого у Вас трапилося, що ви прибігли до мене о шостій ранку?
-Ой-Багратіон зашарівся якось дуже по дитячому(йому до речі , це личило) –ну я прямо й не знаю з чого розпочати…
Тенеза, зрозумівши, що якщо не взяти справу у свої руки, розповідатиме він свою історію годинами, а ці години будуть вкрадені у її дорогоцінного сну..
-Ну добре, я сама тобі все розповім, і витягла зі столу колоду карт…Свічки запалювати не стала, не буде тобі вранішній півнику декора. Вправно перемішавши колоду вона витягла з неї…
-Угу, Король Води, Юначе, а ти впевненний, що в тебе взагалі э проблеми з коханням?Взагалі так говорити не можна, тому що люди дуже поважають свої проблеми, і навіть якщо в них навіть крапля з носа раптом упала, а відьма не вважає, це світовою катастрофою, то вони мяко кажучи ображаються, трохи подумавши продовжую, з тебе самого вийшов би гарний медик, психолог…
Багратіон- я психотерапевт!
Тенеза-То ж ти прийшов, доки сонце не зійшло, до сторонньої людини похвалитися?Я намагаюся, бути серйозною, по всьому ти маеш глибокий інтелект, адекватно реагуєш на підначки життя, ну крім кохання звісно, а ще я тобі скажу, тенеза нахилилася до Багратіона, і на саме лише вухо прошепотіла: При зустрічі з таким Королем, як ти, навряд чи вдасться відчути усю міць його пристрасної натури. Він відвертий , пристрасний. Хлопче при зустрічі з тобою дівки хлюпають носами, і бьють рекорди по стрибкам в ліжко. Що сталося! Ні я тут зовсім нічого не розумію Витягаю ще дві карти…Ого чортик, і король, ще один король ще… Сидячи в мякому шкіряному кріслі, захлинаючись гарячою кавою, тенеза мало не червоніла від сміху й розчарування; Хлопче, ти не дивись так на мене, це я зараз сміюся , щоб не плакати, мало .Ось іде такий собі білявчик з блакитно озерними очами, топче землю сятої русі важкими грюндерами, хаер по спині, гроші в кишені. Знову Тузи, і четвірки , валети , але жодної дами поміж них.
А тепер, — сказал Тенеза, — мені цікаво знати , що з тобою коїться на справді . Ти кажеш, що ти не щасливо закоханий, але карти падають так, що видко, що ти не цікавишся жодною жінкою, вказують на те що ти цікавишся чоловіками, але ти й не гомік?Чи все ж таки щось є?
-Немає , заперечливо став мотати головою Багратіон.
-Ну, і якже ти дійшов до життя такого?
— Ну, шо розказувати, Багратіон смурнішав від хвилини до хвилини. Дорога до цього була нелегко. Спочатку, я вирішив торгувати вином, скажи мені це грішна справа.
Тереза мружиться, закриває очі, думає кілька секунд — ну не знаю, дивлячись яким вином…
-Французьким бордо.
Тенеза , блискавично-то не гріх!
Ото ж бо, але через рік мені заборонили, їм торгувати.
-А що сталося!
-У вина скінчився термін придатності!
-У французького бордо скінчився термін придатності?
- Так, за законами нашої країни у французького бордо лише рік терміну придатності.
-Мгм, напевне цікавий в нас уголовний кодекс!
- Ну , щось таке, але спочатку ніхто не засмутився, всі пили бордо, і кричали ура, а на закуску пішло антиквапне ліжко сімнадцятого сторіччя.
- То ти зїв ліжко, боже з ким я говорю!З Тенезою щось стаеться вона блідіє на очах, і падае в запаморочення. Базікало поливає її холодною водою.
Багратіон, робить довгеньку паузу, і починае говорити, лише коли бачить , що Тенеза потроху приходить до тями:
Поперше не один, а з друзями, подруге ліжко спочатку продали , а потім вже на ці гроші закусювали.
Потім вийшло так, що мені раптом перехотілося займатися бізнесом, аж поки із меблів у моїй квартирі залишилося саме лише дзеркало. Велике, з різьбленими янголятками і іншим буржуйським пафосом, не знаю сторіччя, тому, що в мою голову ніколи не залазила думка, аби його продати. На дубовій рамі є напис In spite anything…
-Не дивлячись ні на що!
-Ти знаєш англійську?
- Я знаю переклад, і значення.То ти закохався у дзеркало.
-Я закохався у себе відображеному у цьому дзеркалі, і дійсно не міг більше ні на кого дивитися. І тут поперло так поперло. Я отримав спадок, на який при всіх обставинах, навіть якщо б світ перевернувся не міг би отримати,мої акції, які я якось купив заради забави, поповзли в гору…
-Але ж світ перевернувся, живи, радій, чого ти до мене приперся.
Багратіон став схожий на першокласника, що несе трояндочку першій вчительці: Допоможи мені, я віддам тобі рівно половину!
-Половину дзеркало.То ти смієшся мій любий, розкажи мені краще, які жінки тобі подобаються!
Базікало з за спини Багратіона, виразною мімікою, і жестами, описує жінок, які подобаються Багратіонові
Тенеза мало не заточується від сміху, але стримавши емоцію досить серйозно продовжуєТи хочеш знати звідки зявився напис, то ритися в старих пергаментах, і згортках, не саме приемне, й не дуже почесна справа. Відьма отримує інформацію зверху, до того ж я і так знаю багато про In spite anything…Половина дзеркала мені не потрібна, чому я маю тобі про це розповідати (тим більше тепер, кори я можу отримати його цілим , і на халяву, але Багатіонові про це знати не обов’язково.
-Тенезо ,Я приніс тобі у подарунок чорну курку, то ж ти мені не можеш не допомогти
Я мовчу, ця ципа-ляля мене шантажує, звичайно можна зробити наслання на Базікала, щоб дзвонив всім поменше, ну там, щоб йому язика чирійом вкрило , чи шо, але ж дати йому по шиї з ноги набагато приємніше. Е такий звичай, що коли відьмі даруєш чорну курку, вона хоч не хоч, а мусить згодитись на пропозицію…Але цього ж ніхто не знав доки ця потвора.
-Аглов Базікало!
Базікало звичайно десь сховався під приводом паління на дворі, ну нічого, я тебе все одно знайду.
Тенеза-Багратіонові – які ви нудні і прозаїчні мій друже. Курка нарешті вилазить з ящика, у якому її сюди принесли. Птаха радісно вибираеться звідти, і мітить білою цяткою мій персидський килим.
Новий килим! – з жалем вигукує Базікало.
-Та не переживай не дуже новий років так із двісті п’ятдесят. Тенеза запалює цигарку і посміхаеться. Вона вже прокинулася, і якщо її шось й дратує у своєму домі, то це аж ніяк не чорна курка.
Виявилося, що Базікало повернувся не просто так, а сів на дивані, поствивши перед собою пляшок з десять чеського пива Kozel, І почав їх рочерзі випивати.
Тенеза,-Назва пива дуже відповідна до ситуації, ну, що так і будеш сам пити?.
Базікало подивився на дівчину з під лоба, ну мені ж якось треба забути про те що ти на мене сердишся…Тереза відкрила бар налила собі корвалолу в фужер, цокнулась і з лобом Базікала, Я завжди на тебе серджуся. Тому що шпійони хоч заробляють гроші на чужих секретах. А мої ти продаеш щодня при чому абсолютно безкоштовно. Так, що не переймайся так було і буде!
Тенеза раптом , мов забувши про всіх, Бере з полиці гітару, сідае на підлогу , і співає.
Ой на морі. Й океані, та й на острові буяні
Білий камінь Алатир
Мій в кохання поводир.
На камінні стоїть баня
Сторожа у бані пяні
ТА над лазнею батіг, щоб нігто зайти не зміг
Хто на нього не зважає , то того батіг шмагае
Бо у бані цій на жаль дівку заперто Печаль
Вона сита, вона вмита.
Її тіло кріпко збито
Від недоспаних ночей сльози капають з очей.
Бо імя її Печаль, її друг великий Жаль.
З лазні їх не випускають, бо на них всі злобу мають.
А мені, як не крути, а потрібно увійти.
Сторожам наллю горілки, щоб пили до понеділка
Поклонюсь я Батогу, щоб пустив Печаль- тоску
Не на мене, не на всіх, бо то є великий гріх
Щоб пішла Печаль ряба, лиш на божого раба.
Аби йому жить печалі, поки нас не повінчали.
Ой раб Божий , (імя), ой скажи ти мені сам
Яка дівка буде краща,
Із якою буде важче
Чи зі мною молодою, чи з Печаллю, ще й рябою.
Хай , це слово буде кріпке, не відмовить жодна тітка,
Не злікує жоден дід,
Хай все буде як і слід.
Скажи чесно, скільки тобі років? Багратіон мав всі якості секс-символа. Нахабний, допитливий, і з масною фізіономією.
Тенеза образилася- Взагалі у своему домі питання задаю я.
Втім Багратіон, здаеться мав іншу думку, на цей рахунок.
- Ти ж відьма, тобі здаеться всі задають питання.
- А ти мені взагалі платив?а?
- Багратіон зашарівся, витяг бумажник, почав перераховувати банкноти, відрахував три сотні, потім повагавшись віддав все що мав у гаманці.-Я готовий тобі платити, у мене , ще є рахунок в банку, мое тіло нарешті, хочеш?
- -Цього достатньо , тіло і і гроші в банку можеш залишити собі. Але я маю деякі умови. Поперше я не терплю нахабства. По друге у тому що дзеркало зникло з твого життя, винен лише ти і ніхто крім тебе. Ніщо у житті не зникае, якщо ти цього не хочеш. Памятаеш ти сам думав, скільки воно коштувало на Сотбі, або , якщо б знайшовся багатий шанувальник магічного непотребу…Думав?
- -Думав!
- -Скажу по правді, я б в тебе його купила, і ціна б його була більша за ту яку б ти за нього хотів.
- ТА я б не продав!Скажи, а чому б ти купила за ціну, більшу ані ж я б попросив? Багратіон надувся почервонів, і став схожим на індичку за два дні до Різдва.
- Продав би , але справа що у тебе в руках,воно й половини сили немае, Бажання звичайно виконує, але скільки в тебе тих бажань…Гроші , секс. Бьємось об заклад, що тебе зараз на кшалт більше цікавить можливість зі мною перспати, аніж віднайти дзеркало?Такої можливості у тебе не буде, у кращому разі найбільше пів-року. Але , навіть сексу ти бажаєш тілом, а не серцем. А що до ціни, так його можна купити лише за справжню ціну, або отримати в подарунок, або отримати у спадок. Або просто забрати собі, після смерті власника, якщо ніхто з кровних родичів на нього не претендує.
- Багратіон не відповів. Вони мовчки пили чай під гучні крики Базікала, що віднайшов у кутку таргана, і тепер ганявся за ним з капцем по всій квартирі.
- Тенеза врешті перевела тему у інший бік.
- -У базікала дивна пристрасть до тарганів передалася по батьківській лінії. Колись наші матусі з-за цього , перестали спілкуватися.
- Багратіон:Тобто?
- Ну якось моя мати спитала у п’ятирічного Базікала. –А що твій батько робить коли приходить з роботи.
- Ляга на диван і лежить. І то було зрештою було правдою, тому, що коли ми були в гостях у Базікалових родичів, батечко його завжди відпочивав на дивані, чи то після робочої, чи то після алкогольної зміни.Але ж цікаво було дізнатися більше.
- А якщо він робить коли встае з дивану?
- Ну тоді він трохи здвигае диван, і починає гамселити капцем тарганів, а вони звідти кублами, кублами!
- Мама тоді розсміялась, і якось розказала про це Базікаловій мамі.Хлопчика, тоді й прозвали Базікалом , і добре надавали по сраці, а ще ми з ним після цього до чотирнадцяти років не бачилися. Тому , що його мамі було соромно. Отакої. До речі Багратіоне, чи тобі подобаеться цей чай? Це дуже важливо, щоб він тобі подобався!Я здається знаю метод, як вирішити проблему з дзеркалом.
- Багратіон похлинувся чаем, а потім розсміявся: Скажи чесно, ти вирішила мене отруїти.
- Тенеза, у тебе всі питання починаються з «скажи мені чесно» Навіть , якщо я не чесна з тобою я все одно тобі цього не скажу. Чому ти вирішив,що я вирішила тебе отруїти? Серйозно так думаєш?
- Багратіон взяв з полиці чашку, і налив Тенезі з того ж чайничка, з якого вона сама тільки що наливала йому чай:
- -А чого ще чекати від відмочки, та ще й такої гарної, як ти(почувши комплімент Тенеза зашарілася). Як що ти памятаеш народну пісню «Котрая дівчина, чорні брови має, то тая дівчина, усі чари знає» І саме чорноброва дівчина отруїла потім гриця»
- Тенеза-Це , ще не аргумент!
- Багратіон.-Подруге. Ти сама сказала, що вирішуєш усі проблеми просто.
- А у проблемі зі дзеркалом і мною, куди простіше. Немає мене, нема і проблеми з дзеркалом, якщо ти знаєш де його шукати, просто знаходиш In spite, і просто забираєш його собі.
- Не зовсім так, заперечує Тенеза, і одним ковтком випивае наповнену Багратіоном чашку.
- Багратіон; А я все одно не вірю! Якщо ти знаєшся на ліках, то добре знаєшся і на отрутах, а якщо ти знаєш як зробити отруту, то знаєш, як зробити протиотруту.
- Тенеза, киває головою, можу звичайно, але поки , що ти мені цікавий, до того ж у нас спільні інтереси, так що у наступні три місяці, за своє життя можеш не хвилюватись…Я тобі зараз друг, ти краще думай, що захочуть з тобою зробити власники дзеркала, коли ти зрештою прийдеш по свою власність.
- А тепер, давай поговоримо саме про тебе Багратіоне. Ти ж хочеш знати, що тобі потрібно робити, щоб отримати свою власність назад. По-перше, слухатись мене, я говоритиму тихо, і не буду повторювати по два рази. Ти повинен бути серйозним, і сором’язливим: «Питання, на кшталт скільки тобі років, як давно ти робила манікюр, і порушення мого сну до свосьмої ранку, вважаються великим нахабством, і караються суворою діареею протягом дня.
- -Я згоден, без емоційно сказав Багратіон, і перевівши погляд вверх почав читати написи на стелі;
- Кохання владу має і над Богом,
- Але страждати змушує людей
o Анакреон
Яке,гірке, солодке, й ненажерливе,
Кохання у цвітінні юних літ
Теогніс
Неси вино, і воду не забудь
Вінком із квітів мою голову прикрась
На битву із коханням, я зберусь!
Хто переможе мене у цей раз?
Анакреон.
Багратіон ;Скажи но Терезо ти сама коли не будь закохувалась? Ти взагалі знаєш, що таке кохання , на своему досвіді, а не на їхньому? Багратіон підняв руку, вказуючи на написи на стелі.
Тенеза:Питання задано не коректно, але з огляду на те, що ти знаєш давньогрецьку…До речі звідки ти її знаєш?
-Я давньогрецьку..звідки, я школу ледве-ледве закінчив. Ти що здуріла? Багратіон знову перевів погляд на стелю, але тепер уже написи були всього лиш, низкою нерозбірливих іншомовних літер, і він, як і годиться нічого не розумів.
Слухай Багратіоне, а ти взагалі впевнений,що у тебе в кімнаті взагалі те дзеркало стояло? Якщо у тебе такі глюки з реальністю
Втім, Тенеза добре розуміла, що розмовляючи з Багратіоном, вона втрачае час, багато часу. А в ситуації з In spitom, довго чекати не можна, як не чекають улюбленної розважальної передачі перед телеком, під час всесвітної повені, а біля моря погоди. Але, якщо він зараз не навчиться, її поважати, то після знайдення дзеркала , вважатиме, що його знайшов він один, тож Тенезі не буде жодного зиску.Сама ж повела далі:
Колись, я чула, що за дзеркалом полює один з найсмішніших, магів світу. Його легко зустріти , у цьому місті. Він добре відомий тим, що сам складае закляття, і друкуючи їх за свій рахунок, розповсюджує їх безкоштовно серед усіх бажаючих.-Тенеза не витримує, і гучно регоче!
Багратіон (нерозуміючи) А чого так? Закляття не діеві?
Тенеза на силу скінчивши реготати;Діеві, ще й які діеві! Ти ж напевно, чув анекдот про чоловіка, за яким завжди ходили страус, і мокра кицька.Але я не про це, якось на магічному форумі Мерлін сто двадцять сьомий, взяв його книжечку, і почав творити взяті закляття, по черзі. І чого тільки нам на голову не посипалося. Чесно кажучи не знаю,чого більшість наших на того чарівника наїхало, мені особисто сподобався кавун, в якого після розрізання кісточки самі тарганами в усі боки розбігаються. Загалом наші спочатку думали ним у магічного футбола замість м’яча погратися, а потім плюнули куди вітер віє, і просто позбавили його, його ж Власного імені, а натомість дали йому імя Гаррі Поттер.
Багратіон: Ну не знаю, що таке магічний футбол, але те що вони врешті з ним зробили, набагато гуманніше.
Тереза; Твоя правда, загалом, нашому Поттереві життя стало н цукор, всі сміються зневажають…А гірше за всього, що повернути собі імя він може собі повернути тільки одним чином, Тобто зайти в нього, і вийти. А після ритуалу такої сили, та ще й проведеного, бозна ким , а не справжнім хазяїном In spite не витримае .Отож ти залишаешся без дзеркала, правда э ще один варіант, дзеркало отримаемо ми, а Гаррі Поттер, залишиться без імені.
- А звідки ти тоді знаеш, що він, іще цього не зробив.
Тенеза взяла з пачки мальборо ще одну сигарету, і так і сиділа з двома цигарками в руках, геть забувши про запальничку.
- О, те що Гаррі Поттер, ще не зробив свого ритуалу, я знаю, хоча б тому, що ти ще сидиш у мене в дома. Як тільки, ритуал буде зроблено я зникну з твоєї памяті назавжди. А потім ти відчуеш себе страшенно задоволеним крокуючим додому, з тією сумою в кишені, за яку і планував продати in spite. Ти ж колись планував його продати!
Баграт, аж прикусив язика від жалості до самого себе. Він згадав, що якось по великій пиятиці, думав, ну хто б купив той непотріб, бодай за двадцять гривень.
- Про що ти думаєш? Спитав мене Скіф одного з тих зимових вечорів коли світло від сімисвічника падає в сторону заходу,молоде вино стає старшим, а діти приносять батькам дарунки, або срібляну просідь
- Я думаю, відповіла я , що передчуття великого кохання, часто буває кращим за саме кохання. А поєт, що чекає народження нового вірша, загалом прекрасніший, ані ж коли він читає написанне.
-А Вагітна жінка, зазвичай виглядае краще, за істоту, з набряками на очах, і стомлену від одвічного недосипання.
Тенеза підходить до дзеркала, що стоїть біля скіфської хфібули у її кімнаті.
І так голосно на всю оселю, щоб Багратіон чув каже: А що, ось я наприклад пізнаю своє відображення в дзеркалі, а от коли людина не може розпізнати, де вона., а де її відображення , її справжне тіло, спокійнісінько може спокійно спати, десь у лісочку, і його залюбки склюють, якісь пташечки,і сжуютьпацюки. І навіть не з голоду, а просто так за звичкою.
-Гей , Багратіоне, чи можеш ти назвати десять відмінностей, між тобою справжнім, і твоїм відображенням.
Багратіон замислився . Ну в нього все навпаки . Те що в мене справа, то в нього зліва…Тобто в мене косить ліве око, а в нього праве…
Тенеза, -Правильно думаєш, і з почуттями у нього, все точно так само…
Багратіон:Тобто, я на нього люблю дивитись, а він на мене ні.
Тенеза;В тому то й справа, а коли ти майже не звертав уваги на In spite у твоїй хаті все було протилежним чином…
Хлопець замружив очі , ліг на диван, підклав руки під голову.
Тенеза; Гей, ти що там спати зібрався?
Багратіон: Та ні , я думаю, як же ми його шукатимемо , коли Він нас і бачити не хоче.
Тенеза похитала головою:, ну поперше не нас , а тебе…
Багратіон встав з канапи, і почав великими кроками, вимірювати кімнату.
-Ну добре, Я люблю дзеркало, за те що я його …ммм, люблю, і ще воно мені приносить щастя…Ось хотів тебе до речі запитати, щодо щастя. Звичайно моє матеріальне становище значно поліпшилося, але воно досить швидко стабілізувалось, Я позбавився, якихось комплексів, що до своєї зовнішності, але не всіх.
Тенеза:-Ну і що
Оце мені і цікаво, чому я не став мілліардером з таким артефактом, чому за мною не ганяються найкращі дівчата світу. Чому зрештою воно полишило мене, хоч я мав на мір володіти їм до…Багратіон, зрозумівши , що може ляпнути дурницю, прикусив язика…ну у всякому разі ще довго.
Телефон завжди дзвонить вчасно. Але знявши слухавку, і почувши в ній голос Базікала, я здивувалась, тому що була впевнена, що він і досі вештаеться по моїй оселі.
-Тенеза, ти мені не повіриш, у мене така фігня сталася!
-Чому ж не повірю, варто тобі лише вийти з мого дому з тобою завжди трапляеться якась фігня.А що на цей раз трапилося.
-Тенезо ти памятаеш мої зелені штани? Вони колись тобі подобалися!
-Штани?
-Так штани! Ти хочеш сказати, що мої зелені штани, тобі ніколи не подобалися!
Ще трохи і Базікало перейде на вереск, а потім на рюмсання.
-Ну добре подобаються мені твої штани, то що з ними сталося?
Базікало впевнився, що я йому співчуваю : розумієш Терезо , і справа зовсім не в зелених штанах, і не в тому, що це мої єдині штани, а в тому що вони мокрі. А ще у тому, що в мене ділова зустріч, через дві години, з дуже впливовою людиною, Яка повинна видати мені грошей. І на цю зустріч, я можу зараз піти в самих лише трусах…
- Не хнич, Базікало, якщо ти прийдеш на зустріч з ціею людиною, у трусах, вона точно впевниться, що тобі необхідні гроші, і…
- Базікало не хоче чекати , поки я буду розводити філософію, він мене перебиває: Тенеза, я хочу позичити в тебе штани?
- В мене, штани? Ну добре позичай, якщо твої сідниці п’ятдесят другого розміру, влізуть у мої джинси тридцять восьмого. ..Бажаю удачі, заходь, і разом з Багратіоном позміемося…
- Тут Базікало змовницьки притишує голос, і хитро так каже; От саме Багратіона, я і мав на увазі.
- Тепер , я зрозуміла про що він веде.Але уявіть, як можна зняти з великого, і розумного чоловіка, штани, якщо він знаходиться в квартирі незнайомої жінки, і не збирається займатися з нею коханням.
- Правду кажучи, магічною етикою, ніколи не можна поступатися, навіть коли прагнеш допомогти любому другові. Але, зараз Баграт лежить собі на дивані в моїй кімнаті, і до закінчення всіх магічних процедур, тобто, ще два дні , якнайменше, залишати мою оселю не збираеться. А буде він тут сидіти в штанах, чи без штанів, для магічних процедур цілковито паралельно. Це ж бо на роботу без штанів йти не можна, а для ритуалу, чим менше одягу, тим краще.
Ну, яке ж врешті твій Багратіон Опудало!- з захопленям повідомила Базікалові Тенеза.Ні на що не натякаючи, але просто кайфуючи від феноменального бажання чоловіків, носити під фірмовими шмотками за купу грошів, драні труси, і п’янко пахнучі панчохи.
Поверни мені моє
Хочеш, я заплачу по самій найкращій причині на світі. Не Називаючи тебе поганими словами. Згодившись допомагати Багратіону, я поставила себе перед Вибором хто з власників дзеркала кращий, і особисто мені дорожчий.
І чи симпатичний Мені Поттер взагалі.І чи так вже ц непотрібно скіфові третя нога з усевидячим оком. Так Поттер симпатичний.І кішки його люблять.Тому, що замість того, щоб годувати їх котячим кормом, він купує їм на базарі мясо, і рибу. Тенеза, і сама перекинувшись на кішку, любила заглядати в гості до Поттера. Вона любила його і за мрії, і за те, що коли вона гуляла гуляла з ним по Киеву. Місто починало жити своїм нетиповим і дивним життям, засовуючи кудись за горизонти, якщо не зовсім у дупу зміни, які трапилися з ним у двадцятому, і двадцять першому сторіччі. Влітку Місто було повне буйною,і запиленною зеленню, щось бурмотіли собі проїзджаючі авто, яких не помічали дівчата-інститутки, що голоного, і голопузо бігли через дороги до червоного університету здавати свої передостанні єкзамени.Їх не лякала думка, про те що можна загинути під колесами затягнутими шипованою гумою.У своему грайливому віці вони вміли боятися лише булгаківського трамваю. Тенеза знала, цей Університет напамять, Вона вірила, що кожен камінчик, у цій будівлі принесе, її якесь, нікому не відоме, і тому вибухове, як дві атомні бомби знання. Але вона майже не памятала себе студенткою. Як вона виглядала? Чим займалася? Між тим, як ходила на пари, і поверталася з фантастичних польотів на Лису? Гору.Щось писала? Чи я памятаю, що. Все , що вона писала, відправилося у сміттевий кошик, як безглузде і непотрібне сміття.Зараз Тенеза б дорого дала, аби відновити, ті рукописи. Ні її не цікавила їх літературна цінність, її більше цікавила її особистість у сімнадцять років. Так, як у третьому классі вирішивши, що та з релігії, яка найдавніша, і є справжньою. Так, і свої почуття у сімнадцять, вона вважала, ціннішими, і палкішими, ніж зараз. Що я відчувала до того, як у моєму житті зявилася магія. Кому б я тоді допомагала, Поттерові, чи Багратіону?
Скіф завжди знаходить мене, на будь-якій вулиці, у будь –якому місці, навіть, якщо я десять хвилин тому, і не думала там бути…
-Привіт? Як ти гадаеш, Поттер, він ,трохи, не сповна розуму?
Скіф обійняв мене:
-Не думаю, що трохи, і навіть не думаю, що він вирішив вкрасти дзеркало, зарадии того, щоб повернути собі імя. Це до речі, йому підходить на кшалт більше. Імя лише виправдання, так, щоб совість не мучила, і ти не глузувала..Тут все дуже вишукано задумано…Ну подивись сама: Поттер, це ж не Жанна Дарк якась?
Чи варте імені життя?
Імя дорожче!
Так колись думали, але мені це було незрозуміло. Зоставшись, живим можна зробити собі нове імя. А мертве тіло, вже не має жодного імені.
Книжки, там дужі схожі на наші, тільки слова там задом неперед .
Аліса про задзеркалля.
Я можу вірити у багато речей, наприклад у те, що людина створена із каменю, і попелу, глини і мяса. Я сміятимусь коли ти скажеш мені , шо боїшся темряви, тому що з темряви, народжуеться життя, а значить і ми з тобою. Я боюся невизначеності, недомовленості, й нерозуміня простих речей. Тому що самі прості речі ведуть себе найбільш непередбачуванно.Саме те людське творіння, яке не хоче від життя більш нічого окрім занять онанізмом. Може накоїти найбільше протиприродних злочинів, ніж ти можеш собі уявити.
Людина яка ставить кордони перед своїм мозком; і каже, я нічого не знаю, нічого не чую нічому нікому не скажу-знищує знання. Я борюся спротиприродним бажанням створювати кордони. І це моя війна. У мої кухні кожної зими стоїть клітка з двома голубами. Кожної весни 14 березня я випускаю пташок на волю.Смійся. Навіть ввипустивши усіх пташок на волю ти не зробиш всіх вільними-це лише жест. Але знаєш, мені дуже хочеться вірити, що війна за свободу складаеться з жестів і полеміки, а не з крові і трупного запаху.
-Як же ти можеш прагнути свободу, коли займаешся при чаруваннями!
Баграт з-за моєї спини читає мої записи, і йому не соромно коментувати.
Тенеза, не розуміючи знизує плечима:
- Ти вважаєш, що показати себе з кращої сторони коханій людині, то є не свобода. Ти вважаєш , що приділяти її більше уваги, навіть , якщо вона на це заслуговує, це не свобода?
- Баграт ,і собі дивується, ну я думав, що це якось інакше відбувається…ну, за допомогою дива?
- А ти вважаєш, що коли до мене приходить заклопотана дітьми і домом дев’яносто кілограмова курка, а через пів-року, вона перетворюеться на струнку, і успішну бізнес-леді, це не диво?
Не варто думати, що для звичайної людини шлях до Нірвани такий вже далекий. Сорок сім кілометрів до першого перехрестя, ще стільки ж через вогонь, воду і мідні труби. Тільки у вогні- спекотно, у воді мокро, і компас у мідних трубах не працює, так, що добирайся, як знаеш. Я б тобі допомогла, та що мені за це буде. Ніхто з діставшийся до нірвани, навіть рідних і близьких не памятає. Але карта в мене є…
Поттер. А їй можна вірити?
Тенеза;Карта у моїй голові, можу намалювати, якщо захочеш.
Поттер, аж прицокнув язиком, і продірявив повітря вказівним пальцем.
-Добре –тоді задамо питтання інакше,-Тобі можна вірити?
Тенеза, не розуміючи , хитає головою,-А чому б і ні, ти у нірвану зібрався , чому?Поперше, тому, що ти нікому, ба навіть мені не віриш.Подруге, а що тут робити в цьму світі магу без імені, і здібностей…
Поттер(Ображенно)Так вже й без здібностей?Базікало на мить опустив очі долі, а потім подивився на червону портьеру, що виконувала роль не стільки завіски, скільки котячої гойдалки.
Портьера запалала яскраво зеленим полумьям.
Тенезка знизала плечима: Ну й що ти робиш, хіба твоя думка гідна культурної людини.
Втім поттер не дуже переймався- моя поведінка, гідна бойового мага, якого незаслуженно образили. До речі, ти й досі матеарілізуеш речі, з газу, це не модно зараз…
Дивна Людина цей Поттер, отак дивишся на нього, звичайний хлопець, рекетиром, на якомусь ринку напевно працює. А заплющиш очі, така файна українська мова, та ще й Лао –дзи цитує…Після того , як він підпалив мені портьеру, я зрозуміла, що дарма підозрювала його в підступності. Коли Людина робить маленькі капості, це означає лише те, що вона нездатна на великі.
Ввімкни музику,дурепа. Давай діставай джин з холодильника. Чому тис початку думаеш, що спочатку потрібен щасливий випадок, а вже потім його святкування. Якщо щасливого випадку не відбувається зміни місцями воза, і лошаку. Зроби свято, а потім буде що святкувати…Мені конче було потрібно це дзеркало…Так, саме мені а не Скіфові, який мріє аби у нього з дупи зникло трете око, Не Поттерові, аби том у повернули власне імя.
І перший, і другий давно звиклися з своїми капостними нещастями, як з фатумом, і навіть почали їми хизуватись ..Багратіон вирішить всі свої проблеми у районного психіатра. Але навіщо дзеркало особисто мені! Мабуть я таки добряче наклюкалася. Але ритуал «Вдалого свята й накритого столу» спрацював. У двері постукали
-Гейгей, що за свято, і без нас. Дзнеркало замовляли? Отримайте і розпишіться.
Багато хто вважае, що для того, щоб викликати духів потрібно робит, якісь складні речі. А дзуськи, якщо ви жінка, то Вам потрібно лише за вином і медом в магазин зганяти.
Я навіть уявляла, як In spite раптом опиниться у моему домі. Едине, що я не передбачала. Так, це шалена швидкість з якою іноді здійснюються бажання. В мою кімнату зайшли люди в білому, саме в ту хвилину, коли, я насолоджувалася вранішнім липовим чаем, з медом. Продуктовий набір у моему холодильнику- шоколадка, грейпфрут, рахат лукум, і скляночка чорної ікри- ніби волав на усю квартиру, що хазяйка хворіє на побутовий грипп, а ще про те, що скіф про мене турбується. Добре, це , або погано?
Перший мєн, у білому, став на порозі, і по чав принюхуватися…
- Тварини тут є?
Ну, є відкусючи щматок шоколадки-відповіла я. Кішка, і птахи.
- Птахів неможна тримати! Переконливо сказав мєн у білому. Чижі, ріжуть слух.
-У мене, не чижі, а тропічні папужки, ображено відповіла я. Але тут мої червонощокі нерозлучники, подали голос. По щільно затуленим вухам мого незваного гостя, я зрозуміла, що для нього порода моїх птахів, не має жодного значення. А хотіла ж колись ару завести, а у нього голос звуки Ніагарського водоспаду нараз перекрикує.
Втім мій співрозмовник, читав думки
-Ти, що зовсім здуріла Тенеза, не треба зайвих жертв…
Навіть косне протистояння візитам стражів порядку караеться…
Ну, дійсно, нарешті здогадалась я, то ви Стражі, хто б оце мені ще дзеркало передав…
- А не підкажете, які ще за мною злочини зараховані, ну окрім криміналу з утримуванням папужок.
- -Несплата податків. Перевищення норми добрих справ, несанкційоноване диво, у людському натовпі…
- А це коли ми зі Скіфом втомилися стояти в пробці, і в нашої тойоти відросли крила?
- Це не основне, але й це теж, хто розчинив в повітрі сукню поп-зірки, аби всі Всі її сідниці побачили?
- А хто заборонив нам зі скіфом на стриптиз ходити, бо ж це типу заважає нашій репутації…
Страж кволо посміхнувся, -ого ну ще ханжою мене обізви, я ж тобі Тенезо тільки добра хочу… От віддам, я тобі зараз дзеркало, під розписку звичайно, з потенційним власником, ж бо контактів не маю право мати.
-Але ж хіба ти його віддаси?
Врешті, ці призиви до совісті, мені набридли. Страже, ану скажи но мені. Ти коли в юності контрабандою торгував, тобі, що за неї так мало платили…Що ти в мене зараз над душею стоїш, і моралі читаеш.
Страж, перейшов на шепіт, і ліве око в нього почало нервово дригатись.
- А звідки ти знаеш про контрабанду?
- Пити менше треба було, і незнайомих жіночок у сауну запрошувати. 31 грудня 1983 рік. Будапешт. Бешкетна баня десь між 21.15 -23.30
- -От дідько, так це ж було один раз…
- Контрабанда золота, і смаргадів з планет Скалі- Оз, і Риддикуль-ІТ. Одного разу більш ніж достатньо страже.
- -Бьюсь об заклад, це ти мені цю дамочку з таблеткою правди підіслала.
- Я страже, але чи дружив би ти так зі мною, якби це була не я?
Мабуть стражу вже не дуже хотілося зі мною спілкуватись, тому він простягнув мені листок, типу отримай і розпишися. А після того, як вантажники, поставили дзеркало в куток моєї кімнати, хутко розчинився разом з ними в повітрі.
Після того, як вони покинули мою оселю. Я на автоматі підійшла до вхідних дверей, і закрила їх на два замки. Замки –це той же єффект плацебо, хоч і не допомагають, зате здорово заспокоюють
Журналіст- Я проводжу опитування для журналу «Чоловік і життя»;Яке саме невдале запитання, для того щоб познайомитися із відьмою, як з жінкою?
Тенеза Адонай- Яке саме невдале запитання, для того щоб познайомитися із відьмою, як з жінкою?
Продовжуючи нарощувати свою біографію, я іноді цікавлюся у дзеркала, чому мені так потрібно було стати саме відьмою
Замовляю, так, щоб(такий-то ) зєднався з (такою-то). Так, як з’єднані Вогонь, Повітря, і вода з землею, і щоб усі думки (імя чоловіка) були про добробут щастя, і славне імя (імя жінки) і вели до (імя жінки)
Як промені сонця ведуть Світло Світу і його блага до людей . І щоб він створив її у своїй уяві і погляді так, як створено було небо з зірками, і дерево зі своїми плодами . І нехай літає Високий дух (імя жінки) над духом (імя чоловіка) як вода над землею.),. І робіть так, щоб він (імя чоловіка) не бажав радіти, їсти, і пити без (імя жінки)
Час може піти на виверт .Світів багато, і Бог царює над богом, якщо не докликався до Одного, можна попросити у Іншого. Цей закон діє усіди, і в магії, і в сучасному бізнесі. Тільки слухай мене, Той хто лише здатен почути. Можливо, я справжній дятел, бамбук, дуб, і павіан. Слухай і пробач мене за все скоене. І ще не скоене, коли потрібно зрозуміти вчинки, і помисли Бога. Але , можливо, ти допоможеш мені зрозуміти тебе?
З такими молитвами, і почуттями, я готувалася, до зустрічі з новою історіею.З закоханним сопрано нової відвідувачки, в якому чуються нотки металевого тебру, когось незамінного, кращого за усіх чоловіків світу, і зовсім в неї незакоханого.
ПРИВОРОТНЫЕ СЛОВА
Как матушка Богородица любит своего сына Иисуса Христа, думает о нем с нежной душой, с ласковым сердцем, с улыбкой на устах, так бы раба (имя) меня любила, думала обо мне, мечтала, с улыбкой ласковой меня встречала. Смотрела и не налюбовалась на меня ни в день, ни в ночь, а по всей жизни. Аминь.
Лист Тетянки до Тенези Адонай
Привіт подружко! Хоча ти й не любиш листів про погоди! Я все ж таки примушена почати з неї! Тому, що вже третю добу лье дощ, і вся відпустка буде зіпсована. Щодо себе, так я визнаю, що я цілковита дурепа, і тому прошу твоеї допомоги. Памятаеш, коли я спитала тебе про те, як змінити погоду, ти розсміялася мені у обличча. Мовляв коли жінка намагаеться самотужки зробити магічний ритуал. Скоріше за все у цей день буде погана погода. Себто, коли ти робиш ритуал на коханця, а в цей час починає лити, як з відра. То це перша ознака, що ти цілковита невдаха. Але ж я не збиралася нікого причаровувати. Я саме хотіла викликати дощ…
Справа в тому, що щойно приїхавши на відпочинок, я познайомилася з одним цікавим перцем. Настільки брутальним, що я навіть забула про свого Петрика.
Світла пристрасть заполонила мене настільки, що й дихнути вільно мені вдаеться тільки після дванадцятої. Коли я лежачу у огроменному двухспальному ліжку.випиваю пятдесят граммів коньяку за твоє здоровья.
Отож, коли мені здалося, що я точно здурію від неподіленного кохання і лікувальних процедур, я вирішила, що потрібно йти до свого принца в номер,і зробити з ним те, що він ніяк не наважився зробити зі мною. Тоб-то ти мене розуміеш.
ПРИВОРОТ НА ОБОЮДНУЮ ЛЮБОВЬ
Иду, благословясь, иконе перекрестясь. Как страдает Божья Мать по своему Сыну, так бы и отныне раб (имя) и раба (имя) по друг дружке болели, сердца их горели, друг без друг бы не жили, лишь друг друга бы любили. Ни дня, ни ночи, ни часа, ни получаса. Закрою я свой наговор, замок повешу на забор, на церковные ворота. Слова замыкаю, дела заломаю, мужа с женой приглашаю на свое крыльцо, на венчальное кольцо. Ключ, замок, Бог на порог. Аминь.
ПОЛЮБОВНЫЙ ЗАГОВОР
За морем за Хвалынским, во медном городе, во железном тереме сидит добрый молодец, заточен во неволе, закован в семьдесят семь цепей, за семьдесятью семью дверями, а двери заперты семьюдесятью семью замками, семьюдесятью семью крюками. Никто доброго молодца из неволи не освободит, никто доброго молодца досыта не накормит, допьяна не напоит. Приходила к нему родная матушка (имя) во слезах горючих, поила молодца сытой медовой, кормила молодца сытой, белоснеговой крупой; а кормивши молодца, сама приговаривала: не скакать бы молодцу по чисту полю, не искать бы молодцу чужой добычи, не свыкаться бы молодцу с буйными ветрами, не радоваться бы молодцу на рать могучу, не пускать бы молодцу калену стрелу по поднебесью, не стрелять бы во белых лебедей, что лебедей княжиих, не доставать бы молодцу меч-кладенец врага-супостата, а жить бы молодцу во терему родительском, с отцом-матерью, с родом-племенем. Уж как возговорит добрый молодец: не чисто поле меня сгубило, не буйны ветры занесли на чужую добычу, не каленой стрелой доставал я белых лебедей, не мечом-кладенцом я мечтал достать врагов-супостатов, а сгубила молодца воля молодецкая, во княжем терему над девицей красной (имя). Заговариваю я, родная матушка (имя), полюбовного молодца (имя) на любовь красной девицы (имя). Вы, ветры буйные, распорите ее белу грудь, откройте ретивое сердце, тоску со кручиной, чтобы она тосковала и горевала; чтобы он ей был милее своего лица, светлее ясного дня, краше роду-племени, приветливее отца с матерью; чтобы он ей казался во сне и наяву, в день и в полночь; чтобы он ей был во пригожество красное, во любовь залучную; чтобы она плакала и рыдала по нем, и без него бы радости не видала, утех не находила. Кто камень Алатырь изгложет, тот мой заговор превозможет.Моему слову конец на любовь красной девицы (имя).
НА ЛЮБОВЬ МУЖСКУЮ
Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь. Господи, благослови, Христос! Встану, благословясь, пойду, перекрестясь, из дверей дверьми, из ворот воротами, выйду в чистое поле, погляжу в подвосточную сторону: с подвосточной стороны встает утренняя заря, выкатается красно солнышко. А и пусть я, раба (имя), буду краше красного солнышка, белей светлого месяца, румяней зари утренней и зари вечерней, краше всего света белого, всего мира православного. Как глядят все православные христиане на красное солнышко, на белый свет, так смотрели бы все добрые молодцы на меня, рабу Божью (имя), и почитали бы меня, и возносили бы на глазах своих; не могли бы все добрые молодцы без меня ни жить, ни быть, ни игры заводить. Будьте, мои слова, крепки и прочны. Ключ, замок. Аминь. Аминь.
Виклич
Вызываю не зарю утреннюю, зарю дневную. Заря дневная, заря вечерняя, горечко мое печальное, помоги разыскать раба Божия (имя). Ой, Господи, как моим суставам тяжело, плачу и рыдаю об рабе (имя). Ой, Господи, помоги, этим всем словечкам дойти до Бога Христа, с первым дымом, с первым пылом. Враг кривой, Тишка хромой, Гришка беспалый, лети во все края, разыщи раба Божьего (имя), гони его назад, ко мне, рабе Божьей (имя). Как найдешь, так возьмешь, с первым дымом, с первым пылом, с горячим огнем. Чтоб в еде не заедал, в вине не загуливал, в компании не задержался, в бане не замывался, рабу Божью (имя) не забывал, плакал и рыдал, как маленькое дитя. Как грудной ребенок не может без груди жить, так и раб Божий (имя) не мог бы без меня, рабы (имя), ни дня, ни минуты; все бы плакал да искал, убивался, горевал. О, Господи, помоги мне! Господь Батюшка, помоги сердечной женщине, не обидь обиженную, разлукой униженную. Замок во рту, никому не скажу. Во веки веков. Аминь.
Знахарка рекомендует читать этот заговор с 27 числа любого месяца по 27 число следующего.
Чи єтично, взагалі робити причарування.Чи потрібно?Чи це добре? Чи це взагалі можна зробити?
Можно!Тому, що, насправді причарування немае. Е щось схоже на психоаналіз. Обряд причарування схожий на формування галюцмннацій у голові зацікавленного. Але, якщо більшість галлюцинацій в основному проходить без суттевих наслідків. То обрядодія причарування, як сімя що падає у загодовану перегноем землю, починає володіння над душами, як обьекта причарування, так і зацікавленного у присусі
Приворот заговор нужно повторять в течении недели утром выходя из дома с лёгкой улыбкой на лице:
"Как встану, помолясь, выйду, перекрестясь, через дверь. Через ворота в чистое поле на восток. Там Иисус Христос. Скажи мне Иисус Христос, как всем людям любым стать. Посылает Христос к старцу старому, мудрецу примудрому, ты скажи мне, старец старый, старец мудрый, как мне всем людям любым стать. По Христову наставлению не заупрямился старец, а сам стал говорить, чтоб полюбил меня, раба Божьего (имя), всякий человек и младенец, и мужи, и девки красные, и молодухи, тем словам наговорным заветным. Запад-ключ, Восток-замок, ныне, присно и вовеки вечныя. Во имя Отца, Сына и Святого Духа Аминь."
Птахи!Птахи! Скіф скотився з ліжка, на бігу застьобуючи велюровий піджак. Чорні курки, схожі на круків бігали під нашим будинком, і огидно квоктали.
-Тенезо вставай!Там курки! У мене трохи відлягло від серця коли почула, що це всього навсього квочечки. Я підійшла до вікна , і побачила, як близько шістнадцяти, незграбних, і неохайних птах, щось шукають у моїх щедро посадженних по всьому подвір’ю червоних маках.
- Що це, Терезо? Скіф відійшов від вікна , закривши обличча руками. Хочеш сказати, вони прийшли по наші душі.
Я мовчки вийшла з бдинку, не дуже зграбно роблячи вигляд, що нічого недзвичайного не трапилася, і підійшла, до клумби, на якій квіти росли особливо рясно. Велика чорна курка, що вийшла із заростей маку дивилась на мене спокійно, і навіть оцінююче. Мені , раптом стало цікаво, чи зможемо ми зрозуміти одна одну:
-Чому ти прийшла?
Курка погордливо струснула пірячком
-Тому що ти на мене чекала!Ти ж чекала когось, хто дасть тобі відповідь на усі твої запитання?
- Я чекала, цього усе свое життя, чому ж ти не зявлялась раніше?
-Тому, що ми поводимося з такими, як ти дуже обережно! Ніколи не можна давати необмежені знання, людині, що хоче змінити світ самотужки.
-А тепер ти впевнена, що я не хочу цього зробити?
-Ні -Курка клюнула з землі, розсипане кимось, мабуть, Базікалом насіння. Зараз ти просто хочеш робити добрі справи. Ти досить не передбачуванна істота, і керуєшся лише своїми бажаннями, але зараз твої бажання співпадають з моїми.
-Зараз, я хочу знайти дзеркало!
- Ти впевнена? Ти ж і так знаєш, що воно у Поттера, Ти хочеш, чогось іншого?
-Так, я хочу, аби дзеркало стало моїм.
Чорна курка, мабуть, і не чекала іншої відповіді, вона погордливо продовжувала клювати насіння.Довго так клювала.
Врешті я не витримала:
- Ти знаєш, як зробити так, щоб дзеркало стало моїм?
- Ти й так все знаєш. Погодься, що тобі буде цікаво, доходити до усього самій. Але, якщо вже будуть якісь питання, над якими ти думатиметеш надто довго, понад три дні питай, не комплексуй. Тобі іноді здаватиметься, що я розумніша за тебе, але це неправда, у мене просто досвіду більше, років так на тисячу.У сонячному світлі, очі курки відливали чорним сріблом. Вона підскочила вверх, і опинилася на вершині переповненого сміттєвого баку. Крилата, нелітаюча істота, у розсипі сучасного різнокольорового сміття.
- Я підібрала з доріжки камінчик, і жбурнула його у вікно.
- -Гей скіфе , виходь…
- З будинку доносився запах, щойно звареної кави. Це скіф чаклував на кухні. За п’ять хвилин , він зявився на порозі , з двома горнятками кави, і пачкою Лакі страйку у задній кишені джинсів.
- Ну, що все в порядку!-весело запитав Скіф.Єх оцю б пташечку, з якою ти тільки но розмовляла, на пательні б засмажити з кардамоном-єх смакота. Скіф засміявся не виказуючи жодної поваги до чорної
Курки. Ну ясна справа атеїст.
-Як по твоєму я гарна? Тенеза намагалася роздивитися своє відображення у кавовім горнятці.
-Змінюєш тему сонечко. Гарна, і можу тобі зараз, це довести!Скіф обійняв мене пристрасно цілуючи у ліве вушко.А якщо ми зараз пройдемо трохи у бік ліжка, я доведу це як найкраще.
Зашарілася Тенеза, як дівчинка-(Ще одна ознака відьом, їх щоки прегарно червоніють, коли вони вдають , що їм соромно, і лише тоді коли їм це потрібно)
- А ми не запізнимося у академію?
- -Ну що Ти у нас ще ціла година попереду!
Тенеза засміялася , хтиво зтруснувши волоссям, поцілувала Скіфа. І вони зникли за порогом будинку.
ЛИСТ Тетянки до Тенези Адонай
Поттер викаблучується, але коники , які він викидае на диво романтичні у дусі Жофрея де Пейрака або Атоса. У нього на чверть французьської крові. Він, крутить мені динамо,і проповідує моральні принципи, і біблейські істини, завдяки, яким це робить.Дарує мені орхідейки На інших баб не кидаеться, і поводить себе з почуттям гідності, розбавленим чорним гумором. Виховує мене, як дитя, наприклад замовляє собі сто граммів коньяку, а коли я теж замовляю собі сто, каже офіціянтові , аби мені принесли пятдесят. Гуляє зі мною, по книгарнях, і демонструє єрудицію. Обнімає, але носить на краватці значок, я за платонічне кохання. Приємно подивитись на високваліфікованого покидька за роботою.
ЛЮБЖА
Во імя Отця и Сина, и Святого Духа. Стану я, раба Божий (имя), благословясь, піду, перекрестясь, из избы дверьми, из ворот воротами, в чистое поле заворами и взмолюся трем ветрам, трем братьям: ветр Моисей, ветр Лука, ветры буйные, вихори! Дуйте и винтите по всему свету белому и по всему люду крещенному; распалите и присушите медным припоем рабу Божию (имя) ко мне, рабу Божию (имя). Зедіть йогое зі мною - душа с душою, тіло с тілом, плоть с плотию - и не уроните, по всему белому свету гуляючи, той присухи крепкой ни на воду, ни на лес, ни на землю, ни на могилу. В воду сроните - вода высохнет; на лес сроните - лес зачахнет; на землю сроните - земля сгорит; на скотину сроните - скотина посохнет; на могилу к покойнику сроните - костье в могилу запрядает. Снесите и донесите, вложите и положите в рабицу Божию (имя), в красную девицу, в белое тело, в ретивое сердце, в хоть и в плоть. Чтобы красная девица не могла без меня, раба Божия, ни жить, ни быть, ни дни дневать, ни часу часовать; обо мне, о рабе Божьем (имя), тужила и тосковала.
Якщо ми з тобою, ще раз візьмемося за руки. Гойдалка між світами прирече нас до неупередженості. Якщо світло буде поділено на спектри, життя на кольори, а нас на молекули… Я скажу здрастуй моє життя. Доброго дня Анна, я машиніст! Привіт Тарковський-я Катарсис. Рибкою-амфібіею, ані пари з вуст, ані всхлипу води на твоїх щоках, слова притискуються у мозок. Я підписую присягу на вічність.І якщо можна клястися, чимось важливішим, ніж окуляри Джона Леннона…Я не буду клястися, я хочу любити.Я не прусь до політики , і реклами, я претендую лише на машину часу.
Це декаданс, який світ грае на нервах першого зустрічного. Як не хочеться бути першим зустрічним. Боже дай мені щастя дарувати людям радість, знати , що вони єксклюзивні, а не випадкові.
На Виконання Любовного бажання.
Ні для кого не секрет, що найкращий засіб , аби перестати чогось бажати це виконати бажання.
Це до речі улюблене при чарування дівчаток у магічній школі. А що, і хлопчик шоколадкою нагодує, і портфель піднесе, а не буде за волосся смикати, чи зошити рвати, як це при першому коханні трапляеться.
Робиться це дійство на свою тінь, тут крім тіні особливо нічого й не потрібно, що школярці особливо подобаеться. Треба лише аби твоя тінь не перетиналась з тінью інших предметів Руки зціплюють замком і кажуть слова, пошепки, і дуже швидко. А у кінці гучно виказують свое прохання.
Господи, Боже мій, стою перед тобою, вислухай мене. Хочу буди птахом дай мені крила, Але й без крил можна літати, тримаючись за кохання, як за держак пароплану. Я хочу творити диво! Дай мені боже наснаги і чарівну паличку, Але й без чарівної палички, одним лише коханням можна творити великі дива. Хочу я золота, але ж боже, скільки скарбів, можна віднайти завдяки одному лиш коханню.Тож прошу тебе виповнити прохання мое, дай же мені щастя мое. Прошу тебе іменем Отця і сина і святого духа амінь!
Коли над сміттєвим баком літають ворони, Скіф, сидить на підвіконні, і читае їм Жан-поль Сартра. Я не серджуся на Скіфа, за напущений у кімнату холод.Я вдягаю тепле осінне пальто і сідаю поряд.Життя надто схоже на пакунок з карамельками, серед яких одна з перцем.Гаррі Потерр завжди шукав, ту яку з перцем. І тому її завжди знаходив Скіф, який ніколи її не шукав.
Що, що , замовляння на амнезію, я складаю добре. Тетіана повністю забула, про те що була колись королевою Привида, і втиснулася у вік,обличча, і життя двадцятисемирічної дівчинки, і почала вчитись і викладати в консерваторії якіусь нескладну дисципліну. Томасу Рудому, ж після виховання «лагідної» матері Военна Академія медом здалася. Тож ж він старанно протирає плац зубною щіткою, і щаслива посмішка не сходить з його обличча.Його люблять містечкові дівчата, і він обожнює робити їм дублів. Правда він поки що не знає, що дублі від містечкових дівчат, потребують багато їжі, і не одразу робляться повнолітньому. А коли дізнаеться, то йому на це буде глибоко посерти
Тим же часом.
Якщо казати чесно, на навчання йти не хотілось, але так вже повелось, що незаміжні жінки під тридцять мусять якось крутитися. Тетянка крутилась, немов дзиґа в колесі, чи то білка? Хм, не так важливо.Або працювати або вчитися. Працювати аж ніяк не хотілося. Татко в Америці, це аж ніяк не підтримував, але поставив ультиматум ,добре не працюй, гроші я вже підкидатиму.але вчись де не будь тож прийшлося срочно шукати другу вищу освіту. Тетянка згадала ,що колись вчилася у музичній школі , то ж пішла у консерваторію на , пізнувато правда , але диригування, мандрувала поетичними студіями, де вважалася молодою геніальністю вже бо зна скільки років. Писала пісеньки для починаючих поп-груп, іноді крутилася по модних тусовках. Таке собі дівоче творче життя.
Ну от і уявіть собі картину. Жінка, гарна, до речі, жінка, вдягнена у рожевий костюм і якійсь неповторний французький аромат, прямує до консерваторії , аби запросити до себе в гості шанованого гітариста молодіжної группи, щоб той допоміг їй пересунути шафу у спальні .
Вже смішно? А от Тетянці – не дуже. Весна, до речі, кущики десь зеленіють, десь - ще голі, але - Весна.
Я подарую тобі собаку, й якусь із зірок.
Що то за дохла звичка
любити поп-співаків
Твоя засмага від носа і до нирок.
збуджує мозок онаністів і диваків.
І це зовсім схоже на сталий психічний синдором
Я вже в котре ховаю в рюкзак, від гріха патронташа.
Чому коли на паркані написано Маша-****ь.
Це про тебе, хоча тебе звати не Маша.
Побажай мені успіху. Знай, що я твій й поготів
З усіма тарганами і вічно тікучими кранами
Ну , й якщо ти так палко, і досі не любиш троянд.
Я тобі подарую траву
під всіма парканами.
Це не весна дурепа, це глобальне потепління. Січень місяць на дворі. Так я про шафу. По всіх правилах феншую її давно вже б належало шубовснути з дев’ятого поверху, на якому, в квартирі 142, мала щастя жити Тетянка. Шафа відносилася до того суворого радянського антикваріату, що не має ніякої естетичної цінності, а лише ховає в собі питання: що робила незчисленна кількість тих самих радянських людей, коли їх слали по зонах? Нам, зазвичай, завжди казали, що вони там ліс пиляли. Дзуськи! Вони його не тільки пиляли, але ще й на опилки розпилювали. Інакше чим поясниш той факт, що всі меблі тих часів зроблені з цілковитого ДСП? Не плутати з ДЦП та ДПС. Але щось схоже в них таки є.
Але я не про те. Шафа була ніби створена для того, щоб її переставляли закохані чоловічі руки. Ніжно, акуратно, з усією любов’ю. Інакше вона потворно скрипіла і загрожувала розвалитися на друзки, з яких була створена, прямо на місці. Але Петрик! Він міг усе. Він добре знав і як поводитися з жінками, і як поводитися із шафами, проблема була в тому, що він іноді плутав їх між собою.
Отже, про Петрика. Він був геніальною консерваторською сволотою з чіткою життєвою програмою, розписаною ще з пелюшок. Садочок для обдарованих дітей, музична школа, Консерва, популярна рок група, всенародний успіх.
Консерва, зрештою, для грання в рок-групі не потрібна, тут і садочка для обдарованих дітей було б досить. Але Петрикова мама хотіла, щоб усе відбувалося по програмі. А Тетянка була не по програмі. От і доводилося, або скреготіти зубами від неподільного кохання, або щось робити. А якщо нічого робити, потрібно думати і аналізувати.
Тому що всі ми знаємо, що коли жінка чогось хоче, зупинити її неможливо.
Тетянка росла у провідній диригентській сім’ї і звикла, щоб усе в її житті відбувалося по нотах. І якщо брати до уваги її минулі відносини з чоловіками, то все гралося мов на роялі. Спочатку - цукерково-букетний період, потім - завіряння у вічному коханні, постіль, потім... Та Тетянка ніколи не хотіла заміж, до появи Петрика. Але на нотах їх відносин було написано щось на зразок маршу, скоріше - марш-кидку на бідну дитину, як казала Петрикова мама. А цукерково –букетного періоду не було зовсім, та й не могло бути за визначенням.
Тобто, звичайно, букет був. Великий букет білих троянд. Але то було перше вересня, і тоді весь перший курс стояв з трояндами навперейми, чекаючи своїх майбутніх педагогів. Так, Тетяна була його однокурсницею. Але заклопотана Петрикова мама, купила синулі цілих два букета, аби підлизатися принаймі до двох вчительок зразу. Всі ж бо знають , що викладачки в консерві стерви , але Петрикові той другий букет , явно муляв, ото ж він і вручив його тетянці. А він ну… який він? Худий до анорексії, з пасмами чорного волосся на вишкіреному злючкуватому обличчі. Та ні, звичайно, дома його годує монументальна єврейська мама. Це тому, що він палить якийсь Біло мор, його ще блокадні в Пітері палили. На цьому Тетянині знання про цигарки закінчувалися. Тетяна не палила ніколи. Тобто, пробувала, звичайно. Але перша спроба завершилася тим, що якось несподівано на студентський двір вийшов декан, і тихо, але - переконливо сказав: «Дівчина, що бере до рота цигарку, може взяти до рота все, що завгодно!» Тетянка не зрозуміла. Але мабуть, зважаючи на регіт аудиторії, що почула театральній шепіт декана, шосте чуття їй підказало, що палити погано.
Консерва. Петрик
Петрик, худий в чорному костюмі, випрасуваному мамою, сидить на сходинах консерваторії на пакунку з нотами, щойно, мабуть переписаними і грає на гітарі. З цієї-то гри, власне, все і почалося.
Якось Петрик накинувся на Тетяну Анатоліївну і почав її шалено цілувати, тобто - дійсно цілувати, як жінку. Тетянка, яка вже три місяці платонічно, по-шпігунськи була закохана в свого вихованця , застигла , мов той генерал Карбишев під кригою, й не знала, що робити. І добре, що не знала, зате знав директор, який , їй все розказав про дівчат і цигарки. Палкого псевдо-коханця, було відтягнуто за вухо до кабінету директора, де випрасовано морально і випрато матеріально, як небезпідставно здогадувалася Тетяна Анатоліївна, тому що з консерви Петрика таки не виперли. Він її, виявляється з одною старою знайомою переплутав, плаття та зачіска були схожі. Дізнаватися про стару знайому, з якою, можна просто так цілуватись у коридорі було дещо образливо, і Тетяну знудило прямо в шкільному туалеті. Ніколи не відгадаєте, від чого. Від огидності на саму себе. Себто, чому мене можна цілувати, тільки якщо переплутати з кимсь! І вона, як герой колись популярної пісні, пішла топитись у річці глибокій. Ну, можливо, й не топитись, але з твердими намірами не з’являтись на навчання тижнів і зо два.
Тоді ще такий собі каверзний грудневий льодок лежав на асфальті, і Тетяна всерйоз задумувалася над тим, що ото добре було б посковзнутися і зламати собі руку. Тоді б, замість того ,щоб відпрацьовувати потім пари, можна було б на халяву побюлютеніти.
А далі - як у дешевому романі. Вечором, звичайно з’явився Петрик. З червоним грузинським вином, що його чомусь було закорковано пластиковою пробкою, і собачими, винуватими очима.
- Доб вечір!
- Добрий вечір, Петрику!
Він стояв і мовчав. Говорити було ні про що. Вибачатись йому було якось ніяково, можна було б ще більше образити. Тетянка розуміла. Тому вона, також мовчазно, підіпхнула під нього стільчик. Петрик пхикнув і почав роззуватися. Як до-о-вго розшнуровуються гріндерси, мамо дорога! Тетяну кидало в жах від того, що Петрик зі своїм вродженим талантом губить по пів години в день не на заняття музикою, а лише на розв’язування та зав’язування цих, як їх, а, згадала: Говнодавів.
Нарешті скінчилося, шнурки розв’язанні, і вони, після заздалегідь приречених на невдачу пошуків капців, що налізли б на сорок останній розмір Петрикових п’ят (великий розмір ступенів говорить про добру пам'ять, а ще…), знов таки мовчки пройшли на кухню. Посеред кухні Петрик застиг у захваті!
-Ну, Ви даєте! Здорово!
- Що здорово? - Не зрозуміла Тетянка!
-Ну, признавайтесь, хто це Вас напоумив шибки нотними листками заклеювати! Це ж так концептуально!
- Не знаю, що було під рукою, тут, знаєш, холодно - пожалілась Тетянка. Давай чай пити.
Петрику теж не було жарко, і підсвідомість нашіптувала, що метало- пластикові вікна все ж кращі, ніж будь-як оригінально заклеєні шибки, а ще - що потрібно було брати не вино, а коньяк.
Тетяна присіла на стільчик:
- Ну, а тепер пояснюй мені Петрику, як ти дійшов, до життя такого, щоб цілувати студентку, гарне слово студентка вона ж його старша на років вісім прямо посеред коридору консерваторії?
- Ви вибачайте, мені Тетяна Анатоліївна, я... я дійсно переплутав - Петрик знічено відсьорбнув чаю, холодного з заварочного чайника, пити дуже хотілося, а чашки поряд не було. Не поставила. А ще – хазяйка! – В коридорі було дуже темно, а моя знайома дуже схожа на Вас, така само гарна… Майже…
- Ну і хто тебе виховував Петрику! - Тетяна зверхньо подивилась на хлопчика
Та мама звичайно виховувала, сама ж характеристику його до дірок прочитала. Балуване дитятко вийшло, балуване. Немов харчувався тільки кремовими трояндочками з тортиків. Тільки чому ж воно таке худе та тендітне?
- Ви б краще Тетяно Анатоліївно, чашки знайшли, і .. штопор, чи що… Скажіть, а вам дійсно було неприємно, коли я… -пауза… - Вас… - ще довша пауза... -поцілував.
Не сподобалось???!!! Ще й як сподобалось, ось тобі й маєш..
Тетянка зашарілася, це було помилкою. Петрик побачив.
І Вже нахабнішим голосом, ще раз спитав:
- То ж - не сподобалося?
Тетянка, чесно кажучи себе відчувала, більше першокласницею, ніж викладачкою, і наївні спроби говорити серйозно, розсудливо, робили її становище ще більш кумедним.
- Ну добре, якщо ти це, так хочеш знати, то сподобалося, дуже.
Задоволена либа розлилася по Петриковому обличчі.
- Припустимо, ти поцілуєш мене ,ще раз, і мені це теж сподобається! А як я тобі двійки потім ставитиму?
-О то це ж просто! Навіщо мені двійки , я відмінник, взагалі! - Петрик встав з хиткого, табурета, підійшовши до серванта, дістав два фужера і ножем відкоркував пляшку вина, штопор не знадобився.
- Я знаю Тетяно Анатоліївно, що ви зараз мені говорити будете, про різницю у віці, але немає ніякої різниці, тобто, вона має значення лише для підлітків, а ми з Вами дорослі люди.
- Тетянка сиділа в своєму кріслі , майже в позі ембріона.
Ну добре, так, отримала, що бажала, так він в мене закоханий, або, принаймі, я йому до вподоби. Або… ну, добре. Тетянка добре знала до чого призводять такі розмови. Але також знала, що буде, коли консерваторські пліткарки почнуть розпатякувати усілякі дурниці.
-Для тебе, немає, ну консу закінчиш, без викладачки деригування, або не закінчиш. Ти здаеться граєш в якійсь группі?
-Граю, і не в якійсь там, а у «Морі привидів» петрик погордливо ковзнув ніжкою по паркету.
Ну звичайно добре розкручений гурт, хлопчик далеко піде.
-То ж випьємо, краще Петрику за твій успіх! Тетянка була страшенно горда, що їй вдалося перевести розмову в інше русло.
-То ж тобі там подобаеться?
Петрик задумався
- Ну, як подобаеться, проте Гуменюк паршива сволота!
Ну а далі… далі все зрозуміло говорити про кепськи соліста «Моря привидів» було хорошим тоном у музичній тусовці.І Тетяну це не дивувало.
Тетяна, заспокоїлася, і пішла до кімнати вмикати музичний центр.
-Я до речі розповідала, сьогодні на парі , що вчилася на одному курсі з Гуменюком, продовжувала Тетяна вже з коридору. Правду кажучи, тільки на першому курсі, правда потім він покинув заняття. Як бачиш, для успішної карьери рок-зірки глибокі знання музики не потрібні. Нарешті Тетянка повернулася, до кухні, і ткнула Петрикові знайдену в кімнаті корбку з цукерками.
-Врешті , я не думаю, що в тебе серйозні плани на навчання. Тетяна бігала по кімнаті немов морська свинка, вмикаючи чайника, підливаючи Петрикові вина до бокалу.І взагалі, складалося , що це не він прийшов вибачатися. А вона його запросила, для того ,щоб вибачитись. Так і повелося, їх відносини називалася скоріше вибачаннями, ніж побаченнями.
Потім , десь близько одинадцятої. Петрик пішов до... Тетянка б дорого дала, щоб знати куди він пішов потім. Бо перед тим , як піти він зателефонував мамі, що б не хвилювалася, він дома не ночуватиме. Зрештою , так і вчиняли всі міфічні герої. Вони йшли в ніч.
Щоденник Тетяни.
Пройшло вже три дні, як Петрик не приходив у консерваторію, сподіваюся, він займається дома. Іноді мені хочеться спитати себе:а чи не остогидло тобі Тетянко бути завжди хорошою дівчинкою. Ти дійсно ,журишся, що Петрик не приходив на навчання. Смію тебе заспокоїти приходив, і ти сама, це бачила. І не приходить не тому, що соромиться . А тому що,ну не потрібне дерегування майбутньому рокерові, не потрібно і все тут. А що робити? Між іншим я розумію, що потрібно щось робити аби бачитися з Петриком далі. Аналізувати чим він прив’язав не має ні часу не бажання. Хлопчик хитра тварюка. Вона йому подобається це ясно , як пень. Прийшов же вибачатись не просто так. До шановної викладачки, з пляшкою вина, так порядні студенти не роблять. Зрештою, порядні студенти і не цілують викладачок по коридору. Та від думок якось голова тріщить. Може Оксанкою поговорити, вона щось підкаже?
Зустріч з Оксаною, була запланована в барі, неподалік від Лаври .Бар подруги завжди вибирали по трьох критеріях. Пристойна музика, пристойна кава, і так щоб там можна було палити.Остання вимога була Оксанчиною, і обходилася Ії подрузі червоними оченятами на ранок. Пристойна музика. Ну це просто що б всидіти там більше ніж три хвилини. Кава, ну зрештою , яка розмова без кави, що її тільки но зварили руки лукавого бармена пройдисвіта. Ностальгія по єкспрессо советіко, та подвійним половинкам без цукру, мала місце в свідомості, лише тому що подвійні половинки залишилися лише в памяті. Бармен, ім’я якого, кожного разу запитували, і кожного наступного візиту забували Тетянка з Оксаною стверджував , що при приготуванні кави турку не можна відпускати з рук.Як жінку, або.як.кобилу. а потім дуже доречно закінчував фразу:Як Вас любі дівчата.
Цікаво ким же він нас вважае , першим чи другим? Крутили собі мізки дівчата. А взагалі бар біля Лаври був досить приємним місцем.
Ото ж приблизно, о сьомій, на яку було призначено зустріч, тоб-то у у сорок п’ять хвилин на восьму у барі біля лаври з’явилась Оксана. Вдягнута у щось , що поєднувало в собі норкову шубу і нижню білизну.і бухнулася на стілець поряд з Тетянкою.
-Привіт, ти навіть і не уявляєш, звідки я вчора повернулась з своїм майбутнім!. Там було, таке пекло. Судячи з почорнілого від загару обличча на початку січня, у пеклі, і досі спекотно.
-А , я бачу, захоплено, дивилася на неї Тетяна, ти багато чому навчилася від тамошніх чортенят, наприклад вдягатися.
-А, що на Кіпрі дуже дешеві шуби.. і оригінальні.
-Я бачу! Тетяна вичавила з себе захоплену посмішку, вийшло , якось брутально, але проконало.За що теж отримала комплімент
-Ой , а ти здаеться , те є , чого це тебе так роздуло.
-Зовсім , не роздуло, я навпаки схудла.
А , ну це я тебе… просто ми давно не бачилися.
Жінки заводять кращих подруг, для того, щоб не зійти з розуму від особистої геніальності , та неповторності. Ну хто, як не краща подруга встромить тобі шпильку у самий щасливий момент, у найм’якіше місце.А Хто відіпхне тебе від краю провалля, лише для того, щоб ти , ще трошки помучилась. Якщо в чоловічому оточенні –зявляеться такий товариш, його неодмінно назвуть ворогом, і добре коли не дадуть по пиці.
Це тому що чоловіки не звикли до самокритики.
У нас жінок , все значно простіше.
Ну ви тільки уявіть собі чоловіка, який роздягаеться перед своїм другом до білизни, лише для того, щоб продемонструвати, які модні і гарні труси він купив у найближчому бутіку, а жінка запросто.
Жінці завжди простіше роздягнутися, і в душевному плані теж.
Ото ж Тетянка вирішила теж поділитися
-А знаєш Оксано, я закохалася.
-О, це добре кохання , це гарно для шкіри, а то он у тебе на лобі ,щось страшне повилазило.
-Що повилазило, де?. Ну добре, Тетяна лихорадно дивилася у дзеркало, , що знаходилося по заду бармена, намагаючись знайти, щось страшне у себе на лобі,
-Та ні ти не розумієш, він мій студент…першокурсник
-От і добре, принаймі найближчі п’ять років нікуди від тебе не втече.
-Але, чи це етично викладачці зустрічатися зі своїм студентом.?
-А ти насправді така дурепа, чи прикидаєшся, якщо хочеться треба брати!
-Он, коли, наша Наталка виходила заміж за твого хлопця, то чи вона довго над єтичністю думала, чи он у мене, була свого часу подружка. То вона взагалі закохувалась у будь-якого хлопця. Що бодай мені якийсь там комплімент зробив.А ще, ой, як кепсько, на душі коли цих подруг згадаєш, може по коньяку.
Любчику , по коньяку,нам ужгородського, по п’ятдесят, та не по стопятдесят, а по п’ятдесят, а вже налив , ну давай.
Оксана мала дивовижну здатність уособлювати собою весь тваринний світ. Вона вдягалася, як звіроящер, пила, як верблюд, лаялась , що папуга, і ревла шаклом, якщо щось не складалось.
На щастя, у неї все складалось...У неї закохувались усі, від градоначальників, до двірників, і бродячих собак. І якщо б вонабажала, то могла б здорово заробити. На продажу зілля, яке робить жінку ,гарнішою, стрункішою і що найбажаннішою. Його б за милу душу купили б усі потвори жіночого полу, з тих , що знали Оксану. Бо пояснити упадання за нею такої шаленої кількості хлопців, інакше, як відьмацтвом вони не могли.
Скільки років Оксані можна було дізнатися лише глянувши у її паспорт. Знайомі, коли їх запитували щодо її віку лише, мичали щось не розбірливе. Та й торкатися Оксанчиної особистості поза її спиною, було ділом небезпечним, зовсім незнайомі чоловік чи жінка могли підскочити й обізвати розповсюджувачем пліток, а то й гірше.
Що подобалося в ній Тетяні, так це рішучість.Це коли від хочу до маю, пів кроку до телефону і, два дзвінки у будь –яких напрямках.
Бармен приніс два бокали з коньяком.
-Ти з ним спала? скільки разів? Глибокодумно спитала Оксана, навіть не дочекавшись поки відійде хлопець.
-Та що ти жодного, він же мій студент!
-Шкода, шкода. Відносини з чоловіком починаються тільки після ліжка, не завжди, але при наймі вони вважають, що тоді між вами хоч щось було, прогулянки під луною не рахуються. Треба спати.
Якщо Мадонна вважала стартом своєї карьери втрату дівоцтва. То Оксана свято віри лила, що рішення кожнісінької справи треба шукати в ліжку. Мабуть тому і спала до дванадцятої години.З ким? Ну починаючи від плюшевого ведмежатка і до , ну зрештою мова не про моє знання арифметики.
-Та , як же, я зможу, він же не так зрозуміє.
-Він все так і зрозуміє. У тебе он давно шафа на смітник проситься. Ну от він нехай її туди і винесе.
-Але ж в нього музичні руки…
-У всіх музичні, Оксана загрозливо помахала біля обличчя подруги акриловими пазурами. У тебе до речі теж..
Тоб-то він прийде, а ти, ну твоє діло жіноче не хитре,кава, чай, музичка, еротична білизна.
-В мене немає єротичної білизни.
-Ну то купи, хоча знаєш з твоїми доходами. Просто після душу вдягни його сорочку, це сексуально.
-Якщо влізу, в неї він худий, мов дошка.
Лице Оксани вкрилося туманом печалі, ну що поробиш з цими першокласниками. Хоч би в когось цікавого закохалася. Ну добре, ти вже спробуй в неї влізти.
-А якщо він усій консі потім роскаже?
-Ну то й ти розкажеш які в хлопців зявляються ,єротичні фантазії від перетягання шафи. Та ні плітки звичайно підуть, але то тільки тобі на користь. Жінки, вважатимуть тебе стервом, але вони й так від цього недалекі. Чоловіки секс-символом. Для студентів ти станеш ближчою до народу. Може зявитися деяка фамільярність, але як до цього ставитись вирішуватимеш тільки ти?
У цій справі найважливіше не твоє, а його оточення. Він , кажеш у группі грає, в якій?
-У «Морі привидів»
-У «Морі привидів», Тетяна відчула схвальні нотки, вперше за розмову. Тобі не утекти від прізвиська «Старої шкапи» Ти хоч здогадуєшся дівчатка якого віку від них фанатіють?
-Та здогадуюсь, але він замкнутий, і інтелектуал, до того ж не п’є у підворіттях,
--та звичайно не п’є , тому що він довбить.
Що довбить?
-Що треба, той довбить, вони там усі… Ти придивися уважніше, на сучасну молодь, що вони завжди беруть у кіосках, ну, ти розмірковуй, що нормальні люди беруть?
-Ну, пиво.
Правильно, пиво, а ті що беруть кока-колу і сушені банани , ті довблять
-Ну годі вже, це нагадувало, як торішнього року, бабусі на лавочці винили у розкиданих по всьому під’їзду шприцах Тетяниного хлопця, що той завжди ходив у капелюсі і вдавав з себе ковбоя. А коли Тетянка, таки наважилась запитати, а чому, це ви вважаєте, що він наркоман?
То отримала, повну і виключаючи усі запитання відповідь. Ну він ходить у капелюсі, значить наркоман.Ну добре, не усьому потрібно довіряти кращим подругам..
Коли подругам було по сімнадцять років, о тоді щось було по іншому. Повертаючись додому з консерваторій, мех.-матів, дискотек, де цих матів було теж більше ніж достатньо. Вони забиралися з ногами на диван з кружками чаю,і бутербродами з відповідною чайною ковбасою, жували, думали, і говорили з набитим ротом. В основному обговорюючи наркотики, що їх вживали улюблені рок-нрольщики типу бітлз, чи роллінг стоунз. Прочитаний роман Кена Кізі, про жовтий автобус, кислотний тест, Симптоми від галюценногенів, і пр. Знаєш напевно нікому, так нецікаво обговорювати наркотики, як людині, що їх навіть на кртинках не бачила
Отож на слідуючий день, Тетяна вдягнута у шубу з наводячого жах на всю галактику штучного звіра вирушила до консерваторії. На подив , Петрик там таки був. Сидів собі у двор на лавочці на пакунку з нотами, і грав на мастеровій, щось із Гребєнщикова, дивуючи бездоганною майстерністю гри, і повною відсутністю вокальних данних.Тетяна стала поряд і почала підспівувати.
Мой отец біл таможник
Второй отец Інтерпол
Третий отец дзерджинский
Четвертій отец кокаїн
С тех. Пор как они в мавзолее мама, я остался сов сем один.
Петрик обернувся до неї помахав патлатою головою на знак привітання, а далі вони вже співали разом.
Очуняла Тетяна, коли вже почула оплески. Ну перерва само собою зрозуміло. З конси вискочило до біса народу, що б подивитися , що це співає вчителька дерегування з першокурсником, та ще й піл час пар.
-Браво, браво, Тетяна , Анатоліївна,
Підійшов до них ближче директор :ну у Вас сьогодні,день , ще вільний , дві, чи три пари.
А ось у цього , шалопая, він красномовно глянув на Петрика, не сьогодні, так завтра залік, у мене між іншим.
Я не знаю, що сталося , але якесь яблуко точно шубовснуло Петрикові на голову.
-Пробачте Ігор Геннадійович, але У нас з Тетяною Анатоліївною спільний проект, це моя вина, що я її відволікаю, але у нас після завтра виступ в «еклектиці» Такого більше небуде.
Ігор Геннадійович посміхнуся: Та ні, ми звичайно раді усіляким спільним проектам, співпрацюйте й на далі. При цьому міцно обняв за талію Тетянку і повів до свого кабінету.
У кабінеті було світло просторо, стояла коробка цукерок, але чомусь було незатишно.
Директор був , у піднесеному настрою:
Ну що Тетяно Анатоліївно шампанського?
--Та ні дякую Ігоре Геннадійовичу, я ж на роботі.
-А то нічого Тетяно Анатоліївно, маємо, що святкувати, не кожного дня довідуєшся, що провідна наша деригентка, виступає, у молодіжному барі, ну , як там та діра називається ?
-Єклектика,
О точно «Еклектика»
Ну , що ж не хочете шампанського не треба. Обов’язково прийду подивитись на Ваш виступ.
Оксана , почувши продовження історії , стисло, але ясно прокоментувала:
-Краще б ти з ним таки переспала.
Та й справді, що вже можна було придумати гірше. Тепер всі кому лише треба будуть патякати про їхні відносини яких не було насправді. З тяжкою від думок головою, Тетянка полізла у ванну , аби , якщо не прочистити її з середини, то принаймі помити. Полізла це легко сказана, спочатку, засунула ніжку у наповнену ванну висмикнула , також хутко. Ну ще не вистачало зваритися в окропі. Тетяна засунула в гарячу воду руку, витягнула пробку, зойкнула. І почула дзвінок, вірніше два. Один у двері, інший телефонний. Шпигунський визначник номеру на телефоні, доповідав, що на дроті директор конси, тож Тетяна вирішила проігнорувати той дзвінок. І пішла відкривати двері.
-Хто там?
-Я.Хто, я! втім вона вже дійсно впізнала, Петрика.Петрику? і відкривала йому двері.
Петрик , уже не роззуваючись діловито пройшов на кухню, за плечами у нього висіла мастеровуха, і величенький рюкзак.
-Ти куди , це у взутті зібрався, Тетянка була рада Петриковому візиту , але не його нахабності.
-Я, я тобі ноти приніс, і слова, ну і себе .як акомпаніатора, у нас концерт. Через два дні.
-Концерт? Де?
-Та в «еклектиці» ж відомо де, ще й почесні гості будуть, директор , он прийде.
-Та я думала, Тетянка розгубилася, що ти це сказав несерйозно.
-Я теж, думав, що не серйозно, але, ти ж хочеш, щоб усі думали що у нас проект, а не роман.
-Тетянка, витягнула голову, як жирафа.
- А у нас роман?
-Ну , не знаю, принаймі плітки ходять.
Отож вчи слова.
-Та я ж співати не дуже вмію?
-Ну на вокал підеш, ой пробачте Тетяна Анатоліївна , я ж забув що ви вчителька музики.
Тут Тетянка не втрималася і заліпила йому по потилиці.
-Петрику, я диригент, хоч для тебе, це і нічого не значить, і твоя викладачка, в консерваторії.
-Ну добре, добре, а в ноти ви попадати вмієте?
Вмію, вмію, йди собі, прийдеш завтра, я вивчу, йди (поки я тебе не вбила )
Тетянку розривало на шматки, з одного боку несамовите прагнення до Петрика, а з другого , чим дуж лютило йог не самовите нахабство. Але щоб не було, але директор нахаба. Вона ще раз поглянула на листочок зі словами. Що ж нічого не поробиш треба вчити.
Все буде добре , нас втомили люди
Палати лікарняні- нащі площі
Так добре милий ,що нічого вже не буде
Сумних пророцтв вокзалів і урочищ
Гостей не призваних
Лише зелене місто
На блідо-сірім тлі.
Моїх фантомів.
І ми с тобою йдемо дуже тихо.
Від краю і до краю до судоми.
Вмираючи в обіймах театрально
Народжусь у соте, вже не важко
Лети до храму чи до біса моя пташко
Мені уже і море по коліна
Уже мені і віриться без віри
В кохання, що обіцяно із неба.
Без посилань , листівок і прольонів.
В твоїх руках застигли мої стони.
Так добре, що нічого вже не буде
Лиш ми з тобою і імя нам легіони.
Ну що ж на перший погляд не так вже й погано, цікаво хто ж їм тексти пише. Але чому він, так захтів , щоб я співала. Брр-р потрібно на деякий час припинити психоаналіз бо буде недобре. Ану на раз два три встала. Сказала собі, я гарна, найкраща, найталановитіша, най , най, най. Я закохана жінка і імя нам легіони.
Її погляд упавв на шафу у кутку. Ти ба знову від смітника відкараскалася, а я вже думала, що нову, гарненьку шафку придбати доведеться. Тетянка була впевнена, що якби вона вирішила , що може прожити зі старою шафою, ще років сто, то та б не вагаючись луснула уже на другий день.
Вивчити текст «Моря привидів» не було проблемою. Але, як його співати? Вона вже не була сімнадцятирічною дівчинкою, яка може вийти на сцену потрусити цицьками, і вирвати з залу аплодисменти. Тетянка згадала , що саме в сімнадцять років ходила на вокал, але співати у рок-гурти її чомусь ніхто не запрошував. Можливо тому , що цицьок не було, і зараз, якщо чесно нема.А голос… Ну, гаразд, гаразд.Який би там не був голос, але принаймі виглядати я маю пристойно. Пристойно?Для рок-клубу? Це як? Рука вже автоматично набирала Оксанчин номер.
-Оксано, , привіт, а що надягають до рок клубу?
-А.., що Одяг надягають.
_Що?
- Одяг. Слухай , зателефонуй мені пізніше я сплю.
- Я не можу тобі зателефонувати пізніше. Завтра у нас виступ, а сьогодні ввечері я йду знайомитись з гуртом «Море привидів»
- - А ну тоді приїжджай, підберемо тобі щось.
- Тетянка, почала збиратись,і на пів-години заклякла біля шафи у пошуку колготок. Колготки , це банальна для жінки річ, але в них гніздиться маса установок, комплексів, жартів, і приказок. Колготки, це кладязь народної мудрості. І якщо хочеш дізнатись, про її характер дізнайся , що за колготи вона носить. Жоден чоловік не зрозуміє чому вони можуть коштувати три гривні , а можуть двісті п’ятдесят. Ні ну звичайно ті що коштують три гривні рвуться на слідучий день після надягання, а ті що за двісті п’ятдесят рвуться на другий день.
- Ото ж , що таке колготи?
- !Вони коштують дорого, швидко рвуться,
- Вони прозорі і зовсім не обігрівають ноги.
- -Вони, у самий, цікавий момент починають сповзати з шановного жіноцтва. Призводячи оточуючих до питання, як може спадати те чого майже нема. А, от , ще ними можно кого-небудь удавити, але то інша історія.
- Але жінки їх носять. Хто зможе зрозуміти колготи той зрозуміє жінку.
- Тетяна, таки знайшла цілу пару, поверх одягла, щось схоже на дитяче біле платтячко.І побігла на зупинку ловити тролейбус.
- Ну звичайно , ледве встигла покотилась по салону.Тормознувши об кремезного пенсіонера , на костилі. Мабуть не одна Тетянка так по тролейбусах ганяє.
- -Ой пробачте мені будь-ласка!І тут у сумочці невинно по-дитячому захихотів телефон.
- Клята поліфонія. Дідусь заволав: Не смішно!І наступав Тетяні костилем на ногу. Тетянка завила: боляче.
- -Ну навіщо ви так, я ж випадково, це зробила!
- -А я не випадково! промимрив хитрий дід.
- То освічені люди вибачаються перед жінками.
- -А я не бачу тут жінки!
- Тут уж не на кшталт стало боляче і образливо, і плакати закортіло. Пхи –пхи-пхи.
- -Тетяна теж з усієї сила вдавила хамові каблук у ногу. І викотилась на зупинці. Єх благо Тенеза мешкала недалеко.
Місто, банкноти,
Повії стрибають із вікон.
Переважно твоїх .
Що доводить поліс до сказу.
Що ти зробиш іще для моеї втіхи
Розвиваючись в тілі моему як метастази.
Хто ж і ще буде жити в такому пеклі.
Автобусам в пробці співати сутри. І гімни
Я волів би аби із твоеї палітри
виростали монстри названі в честь мого імені.
І волати під прапором цих тварюк.
Проклинаючи все що довіку спаскуджено римами.
За інтригами журналістів і інших сук.
Я заходжу у вічність, якщо не як камінь, то кригою.
Якось одного погожого венеріанського дня, тобто в пятницю, мене запросили працювати в один престижний магічний салон, ну з тих де крісла оббиті шкурою летючих мишей, а статечні відьми носять на собі кілограмові кришталі магічні кульки, у якості прикрас. Тож довелось мені спілкуватись з одним доволі симпатичним молодим магом, вже пів-рочку там головуючого.Такий собі мен з випещенною шкірою підведеними очима, і засмагою з крутого солярію.
Варто, сказати, що я була вдягненна у більш ніж просто-маленька блакитна сукня, ненафарбоване обличча, і мартенси на стильно подранних панчохах. У нас була невеличка співбесіда, на якій я говорила про що завгодно окрім магічних прибамбасів, причарувань, і пороблень. Тому що не варто було, він би все одно мене не почув, Мій зовнішній вигляд настільки відрізнявся від образів жінок, що ходили по салону, що наш хлопчик впав у психо-ступорний стан, який іноді, з вдалою натяжкою можна назвати гіпнозом. Жіночки-відьмочки, що підслуховували нашу розмову, так і не зрозуміли, чому мені дістався контракт про якій кожна з них бачила у псевдощасливих снах. Зрозумій мене, не варто задіювати магію, коли без цього можна обійтись. Іноді просто потрібно відрізнятися від навколишнього середовища. І лише завдяки цьому отримувати важливі контракти, кохання, і інші дрібні побутові речі.
Тенезу двірний дзвоник витяг із кроваті. Як і всі гарні жінки вона спала до дванадцятої, пила каву до першої, і тільки потім починала жити в нормальному людському розумінні.
-Бу-удять!Гади промурчала Тенеза немов товста лінива кішка.
Вона відкрила двері і у квартиру забігла Тетянка. Розтрушуючи по коридору мокрий сніг та паніку.
-Ну чого ти так рано… я сплю.
-Ну Ксаночко, ти ж знаєш, що дуже потрібна, твоя допомога, ну хто ж як не ти розумієшся на моді.
-Ага… Ну дійсно хто ж як не я –Ксаночка тяжко позіхнула і пішла на кухню варити каву.
Ну добре йди но сюди . Ксана посадила Тетяну Анатоліївну за достоту брудний стіл, як за парту.
- Ксаночко , можна ганчірку, я стіл протру.
- -Не можна. Сиди і слухай.
- -Тетянко, тобі тридцять два роки, ти ніколи не задумувалася над тим, чому ти не вийшла заміж, працюєш заради творчості, ні ти краще скажи мені, яка може бути творчість у викладачки в консерваторії?
- М-М-М.
- МММ давно розвалився, знаєш чому ти працюєш викладачкою?
- -Ну ,добре поясни. Тому, що ти вчилася занадто добре.Вчитися добре- це робити точно так, як кажуть вихователі , вчителі викладачі.Тобто педагогічні штампи. У тебе їх стільки, що для штампа у паспорті місця вже не залишилося.
- Ну це у тебе скоро в паспорті місця не залишиться.Він тільки на три шлюби розрахований , а в тебе уже четвертий майоріє. Тетянка, сперечалася з подругою лише подумки, але на лобі біжучою строкою, думки таки просвчували тому Ксана зразу переключилася на стилі.
- -Я так думаю тобі потрібен стиль уні-секс.
- -А що таке уні –секс. Це ж не зовсім без одягу.
- -Тю. Це так щоб не від разу було зрозуміло . чоловік ти чи жінка.
- Але ж я жінка. Ну це звичайно добре, що ти жінка , але у таких колах , такий прикид. рокерський.
Ну. Це щоб було видно, що ти своя в доску.
-Але я для Петрика , не можу бути своя в доску. Я його однокурсниця, але я старша на рочків з п’ять(вісім, якщо чесно).
- Але ж таки однокурсниця Ой, льолі, та при чому там Петрик. Ти ж не для нього одного співатимеш. А для залу. Багато народу , до речі буде?
-Багато, і директор.
Ну на деректора не зважай. Для нього ти зараз викладачка з зіпсованою репутаціею, а будеш різносторонньо розвиненою особою.
А ну заспівай-но мені щось, з репертуару.
***
Рожеві тонкі нитки
На довгих білих паль цях,
Я знов проходжу по руїнах сліз моїх
І переходи
З землі на плаци неба
І вишкір сонця тане
Мій Боже, чи завяне прах наш
Квіткою на підвіконні
Простягнуть долу нерви.
В труні розкинуть руки.
Мовчазні ангели плачу.
Кохання стерлось так банально.
Як плітки на шкільній дошці
А памятаеш літо, газетні сірі шпальти,
Там де про нас с тобою одним шрифтом
гнали матюки
Продажні морди пресси.
Ти кричав, що гонять біса.
І що я твоя принцеса
Й цигарковий дим по мірно по кымнаты висів.
Бажали все й одразу,
Й росла помірно доза,
І щось летіло в прірву,
Що між сном і страшним глюком.
- А що непогано, мені уже уввижаеться…
- -Що тобі уввижаеться не зрозуміла тетянка.
- Ну на тобі такий рокерський прикид, джинси, колготи , тільняшка, ну піджачок я тобі підкину у мене, є
- Угу рокерський-брокерський-унісексовий. А на що я буду схожа?
- -На що на що, на опудало звичайно.
- Ото ж слухай ы запам’ятовуй! Перша заповідь англійської леді і натурального українського неформала , у чомусь вони схожі.
- !Взуття. Англійська леді може мати дешеве плаття, поганий настрій, і нікудишній характер , але туфлі у нею дорогі і бездоганно начищені. Рокери так само.Ото ж тобі потрібні, говнодави.
- -Ксано, не матюкайся!
- -А хто тобі каже , що я матюкаюсь
- Вони дійсно так називаються. В них можна пів-світу пройти, і більше, ну , як твій улюблений Маяковський.
- Я знаю, Тенезо, що таке говнодави, Петрик з них не вилазить, а коли вилазить то на розв’язування шнурків добрих пів-години йде.
- Але ж краса потребує жертв.
- Жертв? Ну тоді роби , що хочеш!
- Сумісні зусилля призвели до того що у дзеркалі Тетянка побачила дівчинку років п’ятнадцяти в шкіряних штанах просторій білій рубасі, і підбритими маківками.І
- -Аут. І це я?!!!
! Слухай Терезо,а звідки ти знаєш, що рокери саме так вдягаються!
-Мила моя. Я закінчила економічний факультет, аби одружитися з банкіром. Вивчала політологію, коли жила з депутатом. Божеволіла від Гогена, зустрічаючись з художником.
Але одного Тетянка зрозуміти не могла Чому Ксана зараз одягається з такою відсутністю смаку…
-О я, здогадалася. То твій теперішній дизайнер?
Правильно моя рибочка. Між чоловіком і жінкою повинно бути щось спільне. І це спільне: робота і погляди чоловіка .
Тетянка замотала головою, не розуміючи. Вона ще стояла перед дзеркалом. У говнодавах по коліна шкіряних штанах з підбритими скронями. Ні , її зрештою подобалося те що з нею зробила Ксана. Але чогось вона точно не розуміла.
-Тенезо, а чому саме поділяти погляди чоловіка? Хіба чоловік не може поділяти погляди жінки.
-Ну може, звичайно, але тоді це називається :їхні спільні погляди. І тоді всі будуть називати тебе не жінкою скажем Петра М, а його чоловіком такої то. А якому чоловікові це сподобаеться.
-Але ж Ксаночко, Робота , погляди, це добре але ж це не все а доля яка поєдную, зорі, щось інше. Кухарки ж виходять заміж за мілліардерів.
-Кухарки, за міліардерів, де ти таке чула?
-У журналі прочитала! Знітилась Оксана.
-А тобі не приходило у голови , що мілліардери таких журналів не читають. Журнали, читають… ну жінки, які хочуть заміж, бажано за принца. Звичайно їм приємно читати про те, що хоч одній пощастило.
А-а. Ну тепер вже час попелюшка, їдь вже до своїх музикантів пора..
Яка ж пора… До зустрічі з «Морем привидів зоставалося, ще добрих три години, і Тетянці зовсім не хотілось ошиватись в холодному місті, бозна скільки часу.
- Тим краще, Тенеза сьогодні була справжнім тираном, погуляєш по місту, звикнеш до себе у рокерському прикиді. Тенеза майже силою натягнула на неї шубку, рукавички, і випхнула за двері.
- Тетянка, вже остаточно Тетянка, а не Тетяна Анатоліїна стояла в ободранному(не дивлячись на всі старання депутатів) підїзді , і нагадувала собі когсь з героїв АССи. Якийсь холод був незвичайний, не обморожуючий , о даючий дихати. Тетянка дістала з сумки чорний маркер і написала на стіні Директор –ідіот, поставила жирну крапочку і прималювала скрипічний ключ. О, це неповторне і дивне відчуття коли вириваючись з чистого, квітково-полуничного дитинства вперше пишеш матюки на стіні. Це ,як згубити невинність, або закохатись. Від цього і соромно, і гордість за себе розпирає хочеться, кричати гасати, розказати про славетну подію всім, всім ,всім і знов таки, якось ніяково. Тому і ходиш три дні з ідіотською посмішкою на обличчі, і володієш як скарбом нікому не відомим, а на справді, нікому не потрібним секретом.
- Якщо згадати тепер тенезині слова, тепер: буцімто звикай до нового образу. Тепер і не здаввся образ новим, ну шкіряні штани, ну може надмірно намазані очі, говнодави знову ж таки. Одіж можна зняти , косметику змити, можна заяву про звільнення з конси написати, скільки зрештою вона там часу згаяла. Піти на професійний вокал .А там грець з ним . Ну нехай собі не візьмуть її у морі привидів. Так професійна співачка собі місце знайде, їй не за тридцять, їй врешті під тридцять. Їй взагалі двадцять шість, і не був би батько консерваторською геніальністю, то чи б взяли її на цю посаду. І навіщо взяли. Якби по іншому життя закрутилося . А то годі хникати.
- А зрештою гарно закрутилося. Невже, щоб це зрозуміти потрібно було в Петрика закохатися! Я ж можу мінятися. Он, як у рок- зірку вирядилася. А завтра купую, собі помаранчеву перуку, червоне плаття, і вже секс бомба , а післязавтра, захочу схожу до ресторану, давно мріяла про суші. А Петрик, а Петрик, звичайно він сам собою…Просто, як все просто робиться, дивна річ , достатньо лише скроні підбрити , і як все файно виходить. Тетянка у думках й не помітила , що вже давно вийшла з парадняку, і вже давно крокує по вулиці, Та що там по вулиці по проїжджій частині, і що цікаво машини, її шанобливо об’їжджають. А що таке? Хіба ж то достатньо втратити пасмо власного волосся, вдягти кожані штани, і хіба цього достатньо для успіху? Успіху для кого ? Таж для себе самої, поки що … Виявляеться достатньо. Ось уже і Еклектика, а що Петрик з командою , щось мудрують над барабанами. Не помічають, чи не пізнають? Не пізнають!Ура!
- Ну що ж підійдемо спитаемо?
- Петрику привіт ! Ти цеє кіно любиш?
- Добрий день. Тетяно Анатоліївно, Тетянко це ви?
- Я Петрику, до речі давно хотіла запросити тебе до кіно.
- В розмову втрутився барабанщик! Оце і є твоя cтара однокурсниця і сам же знітився на слові стара.
- -М-моя!промямлив Петрик. Вона дві пісні проспіває, лади.
- Та лади звичайно-кинув хтось з гурту, потрібно ж Вашу з нею халепу якось розгребти!Ти , хоч (зверталися до Тетянки, хоч і трохи було дивно чути ти від Петрикого однолітка, Петрик, то інша справа) Ти хоч мікрофон у руках тримати вміеш?
- -Вмію , розгублено озирнулася навкруги Тетянка. У жінок краще , ніж у чоловіків розвинутий периферійний зір , треба ж і їм колись користуватись.
- Ну тоді, тримай, і співай, у її руки раптом ліг мікрофон.
- Нікого , стороннього в еклектиці не було, тож Тетяна сміло відкрила рота, і … заспівала.
Сплутані нитки застигли на пальцях, мов струни.
Грає на нервах,огидно пропалений голос,
І труни пливуть за водою.
Задарма.
Літо летить у обійми дощу і запою.
Лиш відображення в дзеркалі
З підписом гарна.
Дівчинко мила, згадай но, як шкірилось сонце
Чи памятаеш, обійми, до спазму у грудях.
Більше не треба, бажати кохання до скону.
Чи не все рівно, якими на небі ми будем.
Проспівавши перший куплет Тетянка замовкла. В мікрофон , співати лячно, співаєш, а голос чуєш, немов не свій і якось немов з зали.Прислухаючись до аудиторії. Якось все занад-то тихо. Реготу не чутно , значить добре. Протяг, що гуляв по Еклектиці холодив їй підбриті скроні. Нарешті вона наважилася подивитись навколо.
Той що за барабаном, чорний, такий, мов циган встав підішов до тетянки:
-Мене Сашко звати, його,показав на вихрастого хлопчину за синтезатором _Борис, На скрипці Вітько, Петра ти знаєш, ну і як ми назвемо Тетянко наш новий проект?
- Наш Новий проект?То ви згодні зі мною працювати.
-Ну, май же. Якщо назву придумаемо? То як?
Я знаю, підкрадушно прошепотів товариш зі скрипочкою:У Валена Валя. Не в рифму і не про війну, Вітько був явно не в захваті від уваленої Валі. Краще вжа впевнені козли і уперта Жаба.
-Та ні, Петрик теж вставив свої п’ять копійок:Алкоголізм –непобедизм .
Чи, ну добре якось воно буде. Тетянка заспівала, ще пару пісеньок. І відправилася за столик, в очікуванні початку концерту, і свого виступу.
Потім здаеться на сцену вийшов сашко, і щось про неї сказав залу , або вона сама опинилась на сцені, важко пригадати . Хтось сунув її до рук мікрофон, а далі. Вона почула свій голос вже з залу.
Голос співав, роздавався громом зривався, заповняв приміщення клубу. Не завжди попадаючи в ноти, але трощачи раз і назавжди міф про тещо його немає Голос був, понад усе. Він був власністю маленького дівчиська, його було більше ніж її . Йому було за мало мікрофону і він рвався до слухачів з єксбіоністичним бажанням демонструвати своє першонароджене буття. . Вперше в житті слова Тетянчиної оперної бабусі – прими про те що голосу немає, неважили більш нічого. Голос був.
Було горло,Яке вже не боялося доносити звуки, і не існувало страху бути почутою. Допоки існує страх неможливо співати , кохати посправжньому, а по несправжньму, ну скажіть що то за спів, чи кохання.
У якусь мить Тетянка зрозуміла,що піснязавершенна. І ошаліло збігла зі сцени під оплески. Кому і чому вони аплодували, ще не цікавило співачку. Її цікавило місце де можна сісти, наодинці, і трохи подумати про те що сталося.
Вже в холлі клубу Тетянку наздогнав Петрик. Петрик той самий Бог з Небесної рок- группи «Море привидів»
- По правді казати я вперше бачив тебе такою, як сьогодні!
- У голові Тетянки промайнуло декілька мінливих образів, від яких Вона жахнулася.
- -Це комплімент, чи навпаки?
- -Це комплімент!Із всіх жінок, що співали на цій сцені ти перша була не вульгарною, але... честною!
- Честною, це як?
- - Ну ти нічого з себе не вдавала?
- Тетянка посміхнулась у відповідь! Нічого з себе не вдавала Так значить підголені скроні і говнодави не рахуються. Втім хіба це зрозуміло пересічному чоловікові. Коли істота чоловічої статі купуе собі наприклад нового капелюха, це може означати лише дві речі, або старий подерся до щенти , або бажання , все просто пташине бажання розпушити пірья перед особою протилежної статі.Якщо ж жінка міняе зовнішній вигляд о, це дійсно міфічне перетворення. Жінка змінює імідж коли закохуеться, коли жінка закохуеться. Коли жінка закохуеться вона стае відьмою.У відьми виростають довгу пазурі, нехай акрилові, волосся, росте або збриваеться не має значення жінки тяжіютьдо крайностей і сердце стучить так часто , що заспокоїти його можна лише втикнувши в нього осиновий кол, або не осиновий і в інше місце.
- Петрик пішов проводжати Тетянку на метро.Вони стояли довго на пероні він віхрастий розпатланий, трохи розгублений обійняв її і притснув до своїх грудей:
- - Гарно з тобою, погано буде без тебе. І поспіхом побіг у свій щойно підкотивший вагон.
- Тетянка теж попрямувала додому. Відчуття дивне було, немов щось зрушилось з місця, і разом з тим щось не клеїлось. Щось потрібно було робити.
Звичайно на слідуючий день це був уже Тенезин клопіт.
Тетянка рюмсала в слухавку, рюмсала у Тенези на дивані, пила чай і солоні сльози тихо стікали у чашку.
Тенезі врешті це набридло
- А що ти врешті хочеш від мене почути?
- Тетянка раптом перестала плакати
- -Ну як мені з ним себе поводити звичано, я буду плазувати перед ним на колінах, якщо ти мені так скажеш!
- А я тобі ніколи такого не скажу! Справжня жінка, далеко не завжди буває милою і покірною, з тим кого вона кохає, особливо з тимкого вона кохає! Ніколи не демонстуй своє бажання зустрічатись, жити або виходити заміж, за людину, яка в тебе цього не попросила.
- Чому, ти так кажеш, де це про таке написано.-почала вередувати Тетянка, до речі цікаво, а де про це написано?До речі, вередування, це перша ознака того, що людина заспокоїлася, і вже не плигне з найближчого балкону від любовного розчарування.Людина , що зациклена на своїй проблемі, навіть на багатолюдному майдані, знаходиться, немов у кімнаті з наглухо забитими вікнами, і дверима. За стінами цієї кімнати, чиїсь безтурботні голоси, святковими голосами поздоровляють одне одного з подіями, про які цій людині нічого невідомо, про те вона й нічого не хоче про них знати.За стінами волає музика, хтось крутить диски, і танцює брейк-данс. Там люди виходять заміж, волають «Гірко», народжують дітей і купують нові меблі. Едине, що може зробити маг, це змусити людину у кімнаті підняти голову вверх, і не дати їй змогу побачити замість стелі Небо над головою. Небо з птахами, білими хмарами, і сонячним світлом. Небо заради якого варто відростити крила! На перший раз, єффект буде майже непомітний. Депресія звичайно покине свою власницю, але залишить на дверях табличку: «Скоро буду». Але через дірку у стелі, через яку видно небо, вже пролазитимуть друзі веселі і п’яні щастям, і навіть якщо не щастям, все одно добре. Тому що своїми криками : А ось ти де насправді! А ми тобі кексів з родзинками принесли!Вони не дають власникові депресії сфокусуватися на проблемі.Ото воно і добре, нехай найбільшою його проблемою буде питання, як вигнати друзів паганою мітлою з своєї оселі, а не те на чому він сфокусувався.Тому, що якщо ти думаєш про настирливих друзів, то тим більше настирливих друзів притягуеш, а якщо ти думаєш про нещасливе кохання то… ну я думаю тобі усе зрозуміло.
Центр наших відносин це велике ліжко. Зашироке навіть для зали в старовинному будинку. Нереальне ліжко. Але постійно існуюче нашій уяві. Уява хворобливо потребує зєднання гені талій. А коли, це таки станеться…От в чім штука, я завжди заздрила людям, що стрибають у ліжко волаючи, а після нас хоч потоп, чи повінь..Брехня не буде навіть повені. Хто мае бажання топити землю в сльозах лише з-за двох недоумків. Я хочу тебе, шалено хочу, як ще нікого не хотіла..Знов брехня, хотіла звичайно, але все було зовсім по іншому. Ти знаєш, у мене завжди буває, тільки велике почуття, і цього разу це ти. Скажи куди мені пертись? Я не ображусь, я слухняно вибачусь. Я вмію вибачатись. Я завжди вибачаюся. Я егоїстка, я не хочу почувати себе винною. Я хочу трахатись с тобою! Тільки з тобою! А що ти від мене хочеш? Що ти думаєш, коли я котячими очиськами дивлюсь на тебе. Наші зустрічі, це суцільний Март. Я тебе не кохаю. Це запізно. Кохання буває у сімнадцять. Я вже занадто розумна, аби говорити, що жити без тебе не можу. Звичайно можу. Дихати, спілкуватися , переходити дорогу, ба навіть переводити бабусь, через складні перехрестя.
Вперто думати про тебе, щось одне й те саме. Задовбати себе, своїми ж думками. Розпанахати собі груди, видряпати серце, зїсти його ранком з вівсяною кашею.
Ну , і що воно тепер буде, я буду бити склянки, порцеляну, і вкладатимуся голою спиною, на колюче простирадло. Ти дмухатимеш на каву, занадто гарячу. Занадто, для тебе все занадто. Занадто почуттів, занадто прикрощів. Ти хочеш щастя!Я хочу щастя !Давай візьмемося за руки , випьему отруту з найближчого продуктового, і будемо волати до Бога. Повинен почути! Просто повинен. Як же інакше. Твої руки не хочуть тримати мої долоні, вони віддають перевагу сідницям. Мене плющить, тебе ковбасить. Хіба це не одне і те саме.
Ми ідемо на вокзал . Купуемо квитки, і сідаемо у потяг, не заради того , аби кудись поїхати, але щоб покурити у тамбурі. У тамбурі сніг. Провідники сплять. Провідники нас ненавидять. Ми розбурхуемо їх і вимагаемо дві склянки гарячого чаю. Кава нехай буде кава. Ми згодні, ми на все згодні, аби тільки нам дали, чаю, і спокій. Зачинитись у двох в купе. Зачиняемося. Мене лихо радить. Мені трусить, усе тіло. Я перший раз з тобою на одинці. І я не знаю . що робити. Це тіло робить свій звичайний підйоб перехід від повного блудства до цілковитої незайманості . Я роздягаюся, як дівчинка, плутаючись у ґудзиках, молніях і ременцях, твоїх і моїх, ти теж плутаєшся. Банальщина. Тебе турбує едине питання . Як же можна, у живу людину, тоб то мене, ***м. Мене вже нічого не турбує. Я чекаю. Я вже навіть не знаю чого хочу. Скільки в тебе було дувучок. Десять , двадцять , щонайменше двадцять… Бля я себе таки ловлю на думці, що все повинно бути інакше, ну як там троянди, морозиво, машинка у подарунок, інакше не любов. Це западло. Я коли закохуюсь, то вже цілком наплювати на трояндочки. Мені треба дати.А ти починаеш думати. Ти читав мої вірші. Там кохання і більш ніж достатньо, і сексу, не до тебе, не з тобою. Тобі подобаються мої вірші. Але ти бажав би аби вони зявилися після тебе. Зрештою здерши з себе одяг ти кладеш мене на полицю, і сам вкладаешся зверху. Не так. Я ж не прошу зізнань у коханні. Лише нормального сексу. Звірячого, аби тіло рвалося на клаптики . Ти не можеш так ти лагідний всі ви лагідні до незмоги. І якщо я зараз скажу, щось типу злазь з мене, ти мені більше не друг , брат, вчитель, як там тебе ти образишся.
Якщо Вас бажають покласти на ліжко з троянд, попередьте , аби там були лише пелюстки. Я завжди попереджаю я не йог. Я дівчина . Потяг різко зупиняеться. Ми падаемо на підлогу, продовжуючи робити фракції. Яка нетипова пристрасть. Ми приросли одне одного. Так як мої вуха до слухавки на початку нашого знайомства.Боже, як ми схожі. Ти вчепився в мое тіло, як стадо безумців, як у рятувальне коло, як риба за гачок, як я.Ось тепер тільки я розумію, що ти мене не кохаєш. Я твоя іграшка. Ти моя іграшка. З коханими можна жити на різних континентах, і обмінюватись імейлами .Кохання може існувати на відстані.Існує лише на відстані. Я буду поряд з тобою…
Зрештою по фіг , що творилося в світі до нашого народження. Наші батьки пили чорний доктор. В лабораторіях гралися з піддослідними кроликами. Хтось упивався війною, і трощив афганців по їх рідних аулах. Хіпі ностальгію вали по сімдесятим.Твій батько робив бабки на півночі. Ми спали у великих животах, і зрештою, нам те було не цікаво. Чому потрібно цікавитись цим зараз. Ну, потрібно ж про щось говорити. ..
Я маю кота, ти маеш кота. Ми будемо жити разом. Створимо Велику пристрасть і ще більшу котоферму. Я буду писати великі романи в проміжках між траханням і менструаціями.
Стоп, ми все ще катаемося по підлозі в купе. Хтось грюпае у двері. Спочатки не сильно, немов дитячим кулачком, потім чоботами. Нас цікавить лише одне питання куди їде потяг?
Напевне ми приросли один до одного. Я майже нічого про тебе не знаю. Хто і де на тебе чекає ?Ти можеш сказати про мене те саме. Зрештою ми піднімаемося з підлоги , намагаемося одягтися. Кожен однієї рукою тому, по якійсь несуттєвій причині не можемо розчепити рук. І не відчиняемо двері хай йому грець. Будемо жити в цьому вагоні разом. Ти засовуєш руку в кишеню, дістаеш папіроси. Запалюеш циліндрика «справжнім»Zippo. Виглядаєш у вікно, ще трохи, і я Лусну від сміху. Ми в Івано-франківську.
Цікаво, що ми будемо робити далі. Знімемо кімнату у бабусі. Купимо ковбаси, порножурнал, і сбірку Діснеевських мультів. Загубимо пакунок, с придбаними речами. Цілуючись на кожному перехресті, це легко. Це у мене дах їде від твого голосу. Я –єрогенна зона. Суцільна, безкомпромісна і виваженна. Я не хочу засинати, я хочу бачити тебе кожної миті. Не втрачаючи ані секунди. Я жадаю тебе запам’ятати.
Для чого?
У мене в голові розміщено десант східних мислителів. Вони здіймають страшенний галас коли лаються між собою. Шукають мені другу половинку, або ще чорт зна що. Це діагноз.
Я схожа на маленького доброго фея. Я багато чого роблю гарного, милого і затишного у твоєму житті. Але відчуваю себе людиною, лише тоді коли плюю на підлогу. Це діагноз.
Ти до біса красива потвора, з геніальним цинізмом, і блискітками в очах. Кожна твоя поява призводить до феєрверку моєї цікавості. Це схоже на дитяче бажання зїсти усе крем-брюле в світі. Все до останнього. Я хочу знати тебе до молекул і атомів, до останньої пилинки , що приростає до твого одягу. Що я буду робити, коли дізнаюся.
Здаеться тобі світить пам’ятник в моїй колекції. Там вже нічогеньке кладовище геніїв.
Цікаво,чи хтось колись ставив мені пам’ятник?
Ні , я вже так не можу. Якщо постійно говорити сам с собою голова лусне давай знайдемо, якесь файне місце і там поснідаемо. Але перед цим, заходимо до музею Мистецтв. Під такоїю на перший вигляд пристойною вивіскою. Ховаеться справжня експозиція Сатанізму. А як ше інакше назвати янголяток з відрубаними крильцями, потрощеними головами, в переміжку з сучасним живописом. По залі Великими кроками ходить людина, котра приблизно раз на три хвилини підходить до нас якнайближче, і не кажучи ні слова робить улесливу пику. Коли на мене так дивляться в транспорті, я зазвичай пильно слідкую за своїми речами. І не марно. Втім з рештою виявляеться, що цей типчик таки претендує на мій гаманець. Але замість того аби його чесно вкрасти, хоче втюхати мені, ще й пару своїх полотен. Ти тягнешся за гаманцем, даеш йому якійсь гроші. Я вже знаю де я повішу цю картину с фіолетовими плямами. В кладочці. Там їй і місце. Втім ми цим же вечором даруємо її бабусі, що здае нам кімнату. І вона пригощае нас варениками.
-Навіщо ти купив той непотреб?
-Ну він же художник, йому треба..жити.
-Щоб малювати фіолетові плями?
-Можливо він придбає за ці гроші, якусь іншу фарбу.
Волосся відьми-це пахучі трави, де купаються змії і голуби. Дим для очей, смуток для тіла-хто ти? Я знов голодний твоїми отруєними печалями. Місто-карнавал, місто ніколи не зрозуміє мене, аж поки я не начеплю руду бороду, маск халат, замовлю білет до аєропорту, аби покинути його. Я захоплю з собою, як припустимий багаж у літак до станції баунті, касетний запис твого сміху, хутро единорогу, викохану дівочу гідність… Спи моя радість, іноді краще спати, ніж пробачати, і плакати…
В моїй лівій кишені, тій що ближче до сердця гріє душу табельна зброя. На безкраніх просторах уявного світу кольт необхідний, точно так саме, як і в преріях дикого Заходу. Пірати, що пробавляються грабіжництвом всюдисущі, а краще говорити це слово з двома буквами с. Пірати зявляються по усіх закутках, де ступає нога людини. Тому, що необхідні подорожнім, як повітря. Тому, що коли ти боїшся пограбування, значить ти щось маеш з того, чого немають інщі. Це пестить душу, це краще відчуття у світі.. Якщо тебе вже пограбували. То це лише ствердження, що ти точно щось таке мав. Я свідомо втік туди де діє не спотворений словами і конституціями «Закон Кольта» Я не маю нічого проти цього закону, тому що нічого не маю.
Мене завжди перебиває телепатична присутність Скіфа у моєму мозку.
-І ти не знаходиш, що діяти за принципом сильний вбиває слабшого, це ганебно?
-Знаходжу, нарешті відкопавши у мозку потрібні слова відповідаю я. Але я також знайома з ще одним твердженням: Якщо не ти, то тебе! Що я з цим маю зробити, хіба що революцію!
Уяви собі таку ситуацію-ти прешся по лісу, або лізеш по гірському серпантину, вже точно не знаючи, хочеш ти знайти полуничну галявину, підкорити нову вершину, або просто повернутися додому живим, і не ушкодженим, типу не заблукати у лісі, або не гепнутися у провалля… І тут на тебе звідки не візьмись вилазить тварюка серьйозних розмірів, з ще більш серьйозними намірами. І напевне, едине у чому вона сумнівається зараз, так це в тому, чи зхрумає вона тебе на обід чи на вечерю. Про що ти будеш благати Бога, про те щоб втовбичив цій тварині християнські відчуття. Не турбуй бога дурнуватими молитвами. Він дав тобі у руки револьвера, щоб ти якось сам у всьому розібрався.
Тільки не гони на диких звірів.Аборигени, перед тим як схрумати в кращому разі посадять тебе за грати, у гіршому привяжуть тебе до грат, і розведуть під ними невеличке, лагідне вогнище. Не хнич мій миролюбний друже.Будь оптимістом. Ти можеш зустрітися, з добрими тубільцями. Вони нагодують тебе, ти дізнаешся про джунглі все , що хотів спитати, навчишся, магічних ритуалів, та робити з пальмового листя пречудові кошики. Тільки не питай під яким соусом, вони зїли товариша, який йшов у джунглі перед тобою… Люди люблять розповідати про свою культуру чужинцям, виключно тоді коли вони ситі, або щоб насититися. Тому спи завжди з молотком під подушкою-цілішим будеш!
Це Просто, як фейсом об тейбл, або в нашому випадку об найближче дерево.Ти зрозумій, я ж люблю ту тварюку ,що на мене нападає, і навіть вбиваючи її коли вона посміє напасти на мене теж любитиму. Не вбивати-ще зовсім не значить любити, це лише каже про надмірну сентиментальність. Залиш сантименети, для бульварних сюжетів, не ображайся, але вних немае , ані грамму любові.Людина, яка любить медові соплі з розчервонілого носа девучок бальзаківського віку не вміє кохати. Вона ж світу білого не бачить з-за припухших від сліз повік, нікуди не вилазить, тому цього ж світу боїться до всрачки, тому обличча має бліде та огидне, як у князя піьми. Ну і скажіть, мені, прости господи, як з таким можна схрещуватися? Скажи чебурашка тебе тепер,попустило, ну хоч трохи. Ото живи собі далі!
Свое сердце, майбутне і сьогоденне, шукають на Баунті, такі як я, такі ,як ти , ченці і пройдисвіти, персонажі моїх картин і глюки твоїх сутінків. Я готовий стояти на колінах перед дверима всіх аєропортів світу добами і тижднями, як перед дверима Шаоліня…Пустіть Мене на до мого світу, і я зрозумію, хто я насправді!
Хто зрозуміє художника? Я ? Та ніколи. Ну переваг у житті більш менш пристойного маляра зазвичай багато. Майстерні куди можна водити ****ей.Друзів. Ну іще синячити там коли стає дуже сумно. Я чесно кажучи, не знаю чому люди купують картини. Кожна річ у домі повинна мати своє призначення. Ти сиди, і слухай, роби вигляд , що тобі цікаво. Щось молочно кавове- закипае. Розбурхуеться на плитці. Радіо мовчить. Воно давно впевнилось , що я зовсім не люблю новітній рок. Радіо спить. Я не вішаю у свої оселі картини, ну хіба що , коли в лом робити ремонт . То можна звичайно накупити абстрактних полотен вони дірки в стінах файно прикривають. А коли я виливаю на них томатний сік ненароком, то всі думають, що так воно і треба. Палити, чи не палити? Палити звичайну. Підштовхую тобі попільничку. І в повітрі майже зразу запахне димом.
А ще,картина це непогана ширма, коли холст Великий і в солідній рамі. Електрика майже не світить, якщо дещо примружити очі, можна подумати, що знаходимося в Третьяковці. При денному світлі можна побачити, що ти до біса грошей витрачаєш на рами.
Ти не зрозумів, я люблю мистецтво, але не можна бути закоханим у огірки , коли ти з року в рік солиш їх у великій бочці. Митець же чекае, для свого створіннячка, якоїсь великої долі. Розуміє , що визнання прийде до нього тільки після смерті. І запопадливо коситься на нічим не прикритий гачок для люстри, який здаеться тільки і промовляє . Хочеться-вішайся!
Мій приятель художник регулярно дарує мені картини. І я згоджуюсь на подарунки.
Я приходжу в його майстерню , неспішно перегортати дні, що нам відпущено прожити разом. Тут майже безпечно, і я радо ховаюсь у його помешканні. Від життя і спогадів. Від страху щезнути назавжди з твоїх карих снів.З солоної води твоеї прози. І тихо сиджу в кутку на дивані заплітаючи важкі по жіночому коси. Приходжу бачити своє зображення на папері. Дивитися на себе у Велике дзеркало бачити у ньому твоэ зображення. Нікого крім тебе не бачити .У кожному обличчі тебе.Приходжу згадати про життя до того, як ми перетворилися на кроленят. Діагноз винятково затрахані.
Країна дитячих мрій й іграшок
Спить до різдвяних свят.
Кінь, що не кум твоому королю, провокує на мат.
Я голю лезом щоки і горло
Їду за страхом. Кожної ночі зявляеться стерво
Хоче йти на х**й
Спи, і не заздри моїм посівам
суди по врожаю
Якщо не збуджує моє насіння
То хоч налий мені чаю.
Це випещене загодоване літо. Вокзал, потяги. Ти на мене чекаєш. Я бачу, ще з вікна в вагоні твое схвильоване обличча. Зтурбоване обличча, зматерівшого єссесовця. Я бачу тебе наскрізь. Допоки, ще я буду божеволіти від підрісших Гітлер югенд. Я в захваті від своєї закоханості. Просто , як метелик злетіти на перон. Вибрати губами твою бліду чисто виголену щоку. Ой, знаю зайде небо за небо. Ось я твоя лови мене, бери мене.Далі з мене романтичної девучкі не виходить. Я плюхаюсь на сидіння в твоєму авто.
Хто ще злиже з мого носа абрикосове варення?Я подарую тобі світ і зірочку з френча мого прадіда. Світ, усвідомлення самого себе, твое персональне щастя.Тебе –тобі. Щастя зазирае у вікно потворним сонячним зайчиком, спостерігає за кожним твоїм рухом, провокує уяву. На повірку виявляється безпечним онаністом , що третій день поспіль споглядає на тебе в бінокль з балкону навпроти…Але тобі ще рано знати про онаністів.
Я поступово освідчуватимусь тобі у коханні, не гальмуй, запам’ятовуй,як це робить жінка. Твоя мати все життя працювала коровою на молокозаводі, ти мав молодшого брата, і кота бісексуала. Ти не пив молоко, і не любив котів. Ти мріяв стати водієм камаза. Твій Здоровий і сексуально обдарований дід забезпечував сухість і комфорт твоїх пелюшок. Ти не спав удень, і рюмсав уночі. Ти заплющував очки лише у рухомому транспорті, і тому дитинство пройшло на руках у діда. Великі сильні руки, на великому бублику керма. Тобі спокійно, тобі нічого не загрожує. Але все одно не спиш , бо розглядаєш календ арики, вперше тобі стає відомо , як виглядає по справжньому гола жінка.Жінка чи піхва? От в чому питання. Чому ти завжди заводиш кота якого ненавидиш.?
Що трапляеться , коли ти з пустими відрами перебігаєш дорогу чорній кішці. Що буде якщо зв’язати разом вкрадені в парок клубочки.
Я дихаю.Кожен мій видих і вдох. Будь-яке слово до тебе і про тебе. Ти кидаєш в мене помаранчами і цілуєш у вухо, я не вмію на тебе ображатися. А ти так любиш Єллу Фіджеральд , а я Мері Попінс. Мене оточують хлопчики так схожі на підарасів, і кішка завжди спить на моїй ковдрі. Ти ревнуеш.
Вже третій день ми харчуемося помаранчами, і мріемо щоб президентом Сполучених штатів став директор компанії кока-кола. Ми взагалі багато мріемо, про подорож на кубу.Кепку Чегевари і революцію, яка зробить світ чистішим. Але ми так зайняті коханням, що нам не вистачае часу. Навіть прибрати в нашій кімнаті.
Ми стоїмо на балконі. Ти дихаеш мною, моїм тілом , моїми сигаретами.Ти заварюєш мені чай. Ти водиш мене під руку.Чи є в тебе щось особисте.Чи був ти до того, як зустрів мене.Я сказала;Тобі потрібно знімати кіно, і ти почав його знімати.Ти виеш без мене вовком.А я не знаю, скільки хвилин життя, я готова присвятити лише тобі.
І навіть якщо я втечу на край землі. Підліток що живе в твоїй душі віднайде мою адресу
Навіть не дивлячись на те потрібна я йому чи не потрібна . Просто ти завжди знаходиш потрібні адреси. Щось потрібно з цим робити!
Життя починаеться коли ти вистромлюєш сповнений депресії кінчик носа з під ковдри, встаеш, і йдеш.Пункт призначення неважливий, потрібно, лише йти.
Лист Тетянки до Правди Життя(Тобто Тенези Адонай)
Дорога моя подруга. Коли ти мені сказала, що якщо я завтра прокинуся рано і в десять годин ранку почну писати, в мене вийде геніальний роман. Прокинулася, я у девять п’ятдесят два. Але Поттер, ще п'ятнадцять хвилин не випускав мене з своїх загребущих рук мотивуючи , це тим , що потрібно ще поспати. Під кінець, ці його плани прогрессували, і переросли в пропозицію зробити йому мінета. Я звичайно почала, волати, що зараз мій самий творчий у цьому році час. І якщо, я не почну зараз то не почну ніколи. Ну , що ж писати, так писати, -згодився Поттер. І почав вводити пароль на своему комп’ютері. До речі пароль у нього матюкливий, жаль, що не можна розповідати, можу тільки натякнути, що в ньому присутня назва чоловічого статевого органу, відкрутки, і штопора. Після створення такого паролю, можно сміливо видавати, якесь глянцеве диво з ребусами. Але це, ще нічого, тому, що Поттер мені потім честно признався, що по-справжньому матюкатися його навчила саме ти. Коли змусила спяну вимвити скоромовку: Коло ями холм с кулями, сяду на холм куль поправлю…До того ж Поттер, як зясувалося вважає нас рідкими збоченцями, тому що ми замість того, щоб нормально потр… ми усю ніч, як малі діти зажималися. Загалом, коли ти мені сказала, що цей ритуальчик, змінить усе мое життя. Але ж я не думала, що у такому відвертому форматі.Ну що ж ти таки права. Усі мрії мої таки починають збуватися, а надто навіть те, що тепер на питання коли мене останній раз доводив до оргазму, я зможу назвати дату, на декілька місяців пізніше.
трет й роман
© Copyright: Тереза Славович, 2007
Свидетельство о публикации №207120700026
Свидетельство о публикации №207120700026
Рецензии