Апрельское лето

       Квітневе літо
       
 Прокидаюсь я о сьомій годині ранку.Сонце крізь відкриту кватирку ніжно пестить мої щічки.Я швидко вдягаюсь, вибігаю на вулицю, а там мені засліплює очі зелена краса.
       Ще, ніби, вчора вітер був рвучкий, холодний, а сьогодні – легкий і теплий.Здається, що він підхватить мене, і я полечу з ним у далечінь.
       І раптом, щось ніжно торкнуло мене за плече.Це ж зелений листочок, який не втримався на дубовій гілці.Я беру маленьке диво і роздивляюся його.Жили у листочка, як вени у людини. З одної сторони він гладенький, а з іншої шорсткий.Природа – це незвичайне диво.
       Йду далі.Випадково зачіплюю квітку ногою і чую:”Ай, ай, ай!” – плаче рослинка.Нахиляюсь і вибачаюсь, а у відповідь квітка посміхається мені.
       А ось, краплинка води впала мені на щоку.”Що це?Я плачу?”Та ні, це почався теплий літній дощик.Я починаю бігти, а він наздоганяє мене.Забігаю в під’їзд.Сховалася.Йду додому й перекручую в голові все, що зі мною сталося.
       Ось моя квартира.Заходжу в двері і чую голос:”Олександро, просинайся!” – кричить із кухні мати.
       Яка прикрість!Це був лише сон, адже до літа ще два місяці.
       (Олександра)

Перевод с украинского на русский Юлии Клименко.

       Апрельское лето
Проснулась я в семь часов утра. Солнце сквозь открытую форточку ласкает мои щёчки. Я быстро одеваюсь, выбегаю на улицу, а там мне заслепляет глаза красота зелени.
Ещё как будто вчера ветер был порывистым и холодным, а сегодня – лёгкий и тёплый. Кажется, что он подхватил меня, и я полечу с ним в далёкую даль.
И вдруг что то нежно дотронулось моего плеча. Это зелёный листочек, который не удержался на дубовой ветке. Я беру маленькое чудо и рассматриваю его. Жилы у листочка как будто вены у человека. С одной стороны он гладенький, а с другой – шероховатый. Природа – это необыкновенное чудо.
Иду дальше. Случайно зацепляю ногой цветок и слышу: «Ай-ай-ай!» - плачет растение. Я наклоняюсь и извиняюсь, в ответ цветок улыбается мне.
А вот капелька воды упала мне на щеку. «Что это? Я плачу?» Да нет, это начался тёплый летний дождик. Я начинаю убегать, а он догоняет меня. Забегаю в подъезд. Спряталась. Иду домой и прокручиваю в голове всё, что со мной произошло.
Вот моя квартира. Захожу в двери и слышу голос: « Александра, просыпайся!» - кричит из кухни мама.
Как жаль! Это был только сон, ведь до лета ещё два месяца.