М й Улюблений К нематограф

Мій Улюблений Кінематограф.
Коли розум спить він народжує чудовиськ.


А ти ніколи не думав, що у тенетах мого бюстгалтера
Запаковане молоко?
Воно живе і чекае свого  часу . Воно Заховано щильніше і надійніше,
Ніж у в усі полієтіленові пакети світу. Його зберігае
Єффект холодильника в моєму серці.
І жодна голка . окрім твоїх вудуїстьких прибамбасів не виведе його з рівноваги.
На стіні висить  портрет вождя закріплений кривим гвіздком,
під самим самим верхнім поверхом твоеї будівлі.
Ти хотів би піднятися вище, вище ніж вождь, вище ніж останній поверх.
І тому ти годуєш салом  пілота на аеродромі ,п”еш з ним  залпом з банки Кока –колу,
І розумієш, що ніщо в світі  не зрівняється  з  ковтком пепсі,
 а особливо технічний спирт , який ви п”эте з ціеї банки.
 А потім пілот перестане боятися неба ,
 і ви полетите в темряву. В твоїх руках пароплан, і ти визираеш  з літака .
 Як майбутній лицар , цього неба, як батько моїх дітей, як анти герой сучасності.
 Бо ще не одне покоління пілотів почують: Гай, гай. Не літайте по ночах без належних паперів, і крайньої необхідності.
А над то не беріть з собою ідотів, що мають в рюкзаку пароплан, і мрію стати янголом.
 А коли ти таки випреш свої сідниці з глибин літака, у таке чисте небо,.
Порив вітру зігне твій пароплан навпіл, єдине крило,
А що я тобі говорив, це твоє єдине крило і воно нафіг зігнуте.
 А отже триматиме тебе у повітрі, рівно  стільки  ж скільки прапор рідної країни стиснутий у руці. А коли ти лежатимеш на спині з дуркувато вигнутими руками і переломаним черепом. Ну чому, Боже,  леді у якої ти маеш народитися наступного разу не зробила аборт ціеї ночі. А я тобі кажу мій самотній друже.
У останні секунди життя відкривається небо. І бог простягає до тебе руки.Чому вони такі жорсткі , і незграбні, це ж руки бога ? Чому вони мають таку несамовиту надію на тебе, і пароплан, що приростає до твоїх плечей, все також на фіг зігнутий, але утворює собою два крила. Підіймає тебе у небо. Твоє помаранчеве небо, з зеленими коровами, на хмаркових пасовищах. З сивиною у очах, і марною надією у наступній реінкарнації стати паропланом.


 І коли тобі стане нарешті трояндово-тепло
Під картатим шарфом , від нудьги по вилазять зіниці
Ти напишеш поєму про наше закохане пекло
Надихаючі підлітків лізти під плаття й спідниці

Наші діти –літописи з дому пологів в Гоморрі
Не мені вибачати, тож хлопче біжи до єпархій
Поцілунки і гроші.
Лишивши бюстгальтерам щирих акторок
Це у тебе молитви до бога, а в мене з ним бартер.

А чорниці пробачать, змоливши всі очі на тебе
Декольте є у будь-якій рясі для вправного ока
У футбольних фанатках є щось від служителів неба.
Перемішане з гірким полином, і духом Вудстока

Я мало не впала на бруківку , коли побачила на вулиці архаїчного міста вивіску «Содомія, білизна» І це в місті де половина чоловіків мають зовнішність Гітлер югенд у розквіті сил.зрештою зрозумівши, що не д, а л. Я трохи прийшла , до тями, але ненадовго. Це Місто  ще мало, що нам показати. Втім ,чия б корова мичала, місцеві жителі уже другу добу підряд ходять на нас дивитися, як до  зоопарку. Щеб пак гламурні київські журналісти тусуються під гастрономом, пьють недешеве бухло, і натягають одне одному на голову  мереживні труси.Труси дійсно цього варті. ЇХ так спочатку і думали купувати, як принадну,гламурну панамку, але коли нам пояснили, що це не так, не засмутилися, я наприклад люблю речі подвійного призначення. Періодично по площі, пролітае з мобілкою наперевіс, вічно юна і прекрасна  Шанувальниця ситої краси. Вона щодуху волае що коли крутять фільми Агасфера, по залу літають привиди Братів Люмєр, Довлатова, і Бродського.  ІІ натовп на площі, щодуху біжить у глядацький зал дивитися на привидів. Агасферові,  насправді щиро наплювати якими піар методами користуються його підлабузниці. Але, знаю, за ці два дні нам вдалося викохати з мовчазного відлюдка, доволі сучасного пихатого покидька.
Агасфер:А й справді, я цій іпохондрії, я немов працюю іншою кінокамерою.Хто знае, можливо ця модель призначенна саме для викликання привидів кіно.Яка оптика, ні ви не знаете, що це за оптика, вона уважна, до кожного мого поруха, при цьому глядачі бачать на єкрані єкзестенціального генія, а не  інтелігентного ботаніка, як це є насправді.
Нахабна журналістка втручаеться в розмову:
Шановний Агасфере По Вашим прогнозам Іпохондрія-3 стане кассовим фільмом?
Агасфер-Кассовість моїх фільмів,це не прогноз-це їх діагноз!
Я грався з демонами своеї реальності. Я спитав і вивчив їхні ймення на пам'ять.Тут сам Христос нічого краще не міг створити. Бо мило іронізував  на знімальному майданчику.

Історія трьох іпохондрій, це енциклопедія під назвою ;Кумедний український кінематограф в картинках і плямах, від кави та крові.
Агасфер своїми «Іпо1-2-3»заповнив раптово спорожнілу нішу жанрового кіно;Це і фільми жахі, і вестерн, і бойовик , історичне кіно мелодрама і фільм катастрофа. Агасфер  потерпае від творчої косоокості, його погляд блукае  повз  фінтіфлюшки, кавоварки, костюми середньовічних  епох, але без них він не може. Актори носяться з ними від кадра до кадра, ламають собі руки об дубове розпяття сімнадцятого сторічча, моляться в Музеї на Кустодіевську Венеру, і декламують Джойса. Ці дії аж ніяк не прив’язані до сюжета,перетворюють фільм на апофеоз Кітчу. І все це робиться не заради того , аби рецензенти ламали собі язика, строчачі пара нормальні рецензії. А тому , що Агасфер ще дитина, а діти страшенно люблять смітники, будівництва, блошиня ринки, загалом сюрпризність несподіваних знахідок. І вважае донести свої скарби до глядача. Якщо б Іпохондрії не різали, з пристрастям,  це була б найсмішніша фільм у світі, але гумор, він як іржа, і до того ж зїдае весь зміст.

Журналіска питання до Терези:
При яких обставинах ви можете відмовитися від зніматися у Агасфера?
І чи може таке бути взагалі?
Тереза:Може(мстиво дивлячись Агасферові прямо в очі) Якщо він знов буде знімати кіно в психіатричній лікарні. Якось палячі у лікарнянму коридорі, ми трохи  розмовляли про життя-буття в випадковій присутності головного лікаря,Після чого покликав санітарів аби нас повязали, коли Продюсер прийшов нас визволяти,хотіли і його повязати , але він дуже схожий на Шварценегера, особливо руками, то ж йому повірили, що він Людина Мистецтва.
Але давайте врешті розмовляти на повний шлунок. І ми пішли у Ресторан. Зустрівши пам’ятник Міцкевичу
Вайля,живого і здорового, поєта Жоржа, але він з минулого разу на нас дуже ображаеться

Ресторація « Бар сучий жир» безумовно краща у місті ресторація .По перше  тут подають просто відмінні спейс-кейк По друге їм заправляє моя класна подружка, ще з дитячого горщика Шанувальниця ситої краси. По трете він знаходиться  прямо у моему будинку.
Тереза перебиває Режиссера Іпохондрії
Тепер всім зрозуміло, чому Агасфер з нього не вилазить.
Присутьня тусівка розуміючи сміеться.
Агасфер продовжує: Спейс-кейк, це такі коржики з коноплею, втім є ще різноманітн пиндики, курка в соусі Канабінас, жульени...
 Взагалі маріхуана, це головний інгредіент меню у Шанувальниці ситої краси
Шанувальниця ситої краси любить коноплі. Я гадаю її люблять усі тут присутні.
От і я люблю. Коноплі, ще не легалізували у нас в країні. Та клав я на це з великої гірки.
 По понеділкам тут завжди пьють пиво і дивляться футбол. А всі бажаючі приблудні митці можуть збирати порожні пляшки.
У вівторок Шанувальниця ситої краси додає кокаїн до гусячого паштету
У середу тут Чоловічий клуб.  Цікавого ноль, але всі посиденьки  обовязково завершуються розвагами з голою жінкою, яку хтось випадково, знаходить під випадковим диваном. Присутнім неварто стікати слиною. Гола жінка-гумова.Завжди.
Четвер. Жіночий клуб. Теж саме, що і у  середу. Тільки без гумової баби.
Але з пятниці по неділю ресторація Бар сучий Жир пертворюється на фееричний клубець де  Агасфер, проводить покази класичних кіно-картин, перевертаючи зображення на єкрані догори дрином. Поливає присутніх шампунем. І врешті решт презентує свої фільми. Посеред усіх дійств у саму непередбачувану хвилину. На сцену вилазить мале патлате дівча кероване броунівським рухом здорового глузду і читає присутнім свої поєзії
Агасфер любить Терезу. Він знає, що якщо йому раптом зламають шию.Вона буде годувати його гусячим паштетом з ложечки. А Агасферові її  колись обовязково зламають.
Є за що.

Великий бенкетний зал ресторації «Бар Сучий Жир»
 де йде презентація фільму Іпохондрія.  Посередині залу стоять два великі єкрани де транслюється кінострічка: Діти дауни з надмірно великими очима рятують море від  нашества Кистеперих риб,що можуть жити на суші і вже захопили Будову Маяка. У Маяці темні вікна, в ньому живуть привиди таке інше , все купається в бассейні штучної крові.
Жанр кіна  «Іпохондрія» був визначений як автобіографічне порно фентезі. Критикам не варто ритися в словниках , там його немає. Це просто Агасфер  коли на факультеті телемистецтва розказували про жанри  художнього фільму дружив з тарганами і бурбулятором. Довелося жанри вигадувати, самому, пардон з тарганами. А що, мульти в стилі Пресидижираторского вагінізму ідуть на ура!
 Режисера стрічки очевидно з дитинства вигодовували сірчаною кислотою. Міцний , збитий витривалий придатний до життя  на всі сто пятнадцать відсотків  Він здирае з спонсорівв шалені сумми, просто, як шпалери у своему будинку. Під шпалерами в будівлі наклеені старі газети.
 З газет  Агасфер з  задоволенням  краде сюжети для  своїх сценаріїв
Про  Дітей , що  звичайно  врятують світ ,переваги окупаційного  режиму перед північним циклоном. А коли чудовиська  і спонсорські надходження  виснажуються до щенту . Стрічка завершуеться тим , що наступає повний хеппі-єнд , і знаете, загалом  це виходить цікаво..
Єнергії що вирують у кіно- залі під час показів  схожі на струмені єлектрики. Фільма вмирае з єкрану , у залі  чутно відривчасті дикі ридання. Це бізнес-дядечко з платиновим потсигаром , і версччівському гомо-шматті розуміе, що так, як він зараз хвилювався за хлопчика-аніме з густим лататтям на носі, він вже більше ні за кого не зможе , ТАК хвилюватись.  Дівулі   , розтирають по обличчі індіанськи мейк-апи. Їх серця, що ще годину тому належали бутіку напроти,  померлими карпами лежать під  фанерним стільчиком. І не памятають , що таке матриця. Так буває , коли схід сонця приходить у душу на нічному сеансі. І після  сеансу Ти Просто не можеш памятати , що у супермаркеті тобі потрібно купити тушку промерзлого хеку і шмат батона. І ти лише хекаеш втомлено ; Коли дружина, що не любить анімації каже тобі:Що ти можеш сказати у своє виправдання?

Журналіти часто задають Режиссеру ідіотьські питання
- Під час зйомок Іпохондрії  ви голили акторів на голо, залишали без сніданку, тих хто на нього запізнювався, змушували жити, як у казармі, аби щільніше занурити їх у атмосферу фільму. Через які тортури пройшли актори у Іпохондрії два?
 -Знаете, на відміну від першої Іпоходрії зйомки «Іпохондрії 2» пройшли на подив легко і швидко . Деяких  акторів з образу  було прсто таки необхідно витрушувати, бо інакше прийшлось би їх витрушувати з правоохоронних органів. Ось наприклад коли актора №2 ,  поп-зірку по життю і по сценарию, зупинила  міліція за перевишення швидкості, він  на собі почав рвати рубаху ;Верещить, ще так гучно: стріляйте мол, всех не перестріляете! Міліція перед нм ще й виправдовувалася: «Ми ж Вас не  і пальцем не торкнулися!» А  Актор №2  взагалі, людина ввічлива і, корректна, але у образі він страшний. Так що, хоть нехай тут не перша Іпохондрія і Війни між світами тут вж немає, але  все ж триває своя мікро-війна, йде, війна з акторами, з  продюссером з  правоохоронними органами…

Звідки беруться сюжети?
Яку мету ви переслідуете створючи стрічки?
Чи Ви насправді маніяк і наркоман?
Ти можеш буди спокійним. До страшного суду , ще далеко. Це лише преса . Всього лише преса. Але чому це так схоже на страшний суд?
Більше за все я з дитинства боявся ідіотських запитань.
Чому ти до сі не вимив руки?
Чому ти поглинаеш стільки повітря?
Я можу виправдатись;Все це я робив, тому що:
Я не знав жодного закону крім єдиного. Роби те що ти хочеш, і нехай це буде Законом.
Не пам’ятаю хто це сказав, але
В дитинстві я прочитав книгу, одну з небагатьох, що мені було не сумно дочитати до кінця. Дядько, її автор здорово перевернув моє життя. А кому слабо впевнити завзятого містика й мага, що те що він робить, не лохотрон для приїзжих, а справжне диво.Хто здатен показати режисеру фільмів жахів, що глюки й привиди про яких він зняв кільканадцять стрічок, живуть не тільки в його уяві. Цей Дядько навчив мене не боятися спогадів, вирванних з життя вражень,будь-яких обмежень.І жінки, які живуть лише у романах, і іноді зустрічаються в кінематографі, можуть стати твоїми.Достатньо лише написати, роман, чи зняти кінострічку.Бо якщо ти живеш в створенному тобою світі, ти не маеш в ньому обмежень.Тому що просто не можеш їх мати.
Агасфер впевнений, що думка митця це кінь на якому немає стремені,а надто відстані, яку той кінь не зможе здолати.
І хто стане на цьому шляху, застигне мов камінь, і горітиме ясним полум’ям. Бо переможцям, завжди освічують шлях факели спалених ідолів.




Ніколи не знав, чому людей тягне до телебачення. Чому всім-всім-всім Партійним босам і домогосподаркам, пятикласникам , девяносторічним бабусям і розклейщикам оголошень, конче потрібно дивитись про ураган у  провінції Катманди,  яку вони ніколи не побачать.  щось в цьому звичайно є, афтер программи новин . по вулицям бігають збуджені одинадцятирічні хлопчиська і називають першу ліпшу дівчину смачним словом Катманда.
А я таки ніколи й не приховував, від пресси , що ненавиджу кіно
 Журналіст завжди вилазить із темряви
-А , чи можна маленьке питаннячко?
Агасфер -Ні прессу я теж ненавиджу. Розуміеш чимось займатися профессійно можна  лише зненавидівши цю справу. Ні не можна любити свою справу. Спочатку так, звичайно всі делетанти закохані в кіно. Кохання потребує віддсутності знань і цноти. Коли починаеш перші зйомки , спиш, харчуешся,  все робиш з камерою. Ні, займатися з телекамерою коханням не можливо, хіба лише онанізмом. Так  я пробував.
Потім митець робить революції. Якщо в мозку аніматора не має потягу до революції. Можна продовжувати займатися онанізмом із штативом . Штатив до речі можна викинути. У цьому випадку він тільки заважае.
Вибухнувший мозок ось символ кінематографу. Ну як пояснити на що це схоже ви бачили технічний силікон. Заліпіть їм усю кімнату і розфарбуйте в червоно-сірий. Буде схоже. Можете там пожити. День два тиждень. Злякаете свого янгола –охоронника до усрачки. І вийде він з-за вашого правого  плеча і буде говорити замість Вас!  І звертатиметься Вустами твоїми до народу. І прийме народ тебе за Бга! Оце і є творчість . Оце кінематограф!
-Як я бачу ви не робите  різниці між кінематографом і анімаціею
Агасфер  напружено дивиться у натовп преси. Помічае густо підведені блакитні очі, і  мікрофон.
-Ні , не роблю , а яка різниця, актори, анімешки, вони все одно висловлюють мої почуття. Навіть драна табуретка , що зявляеться у кадрі висловлює мої почуття. До речі я  маю намір зняти кіно про  розмовляючи табуретки,то ж питання до Вас; чи я маю для цього видумувати новий жанр?
То ви можете знімати кіно про все що завгодно?
Так! Знов ці очі! О як я обожнюю блакитний колір, небо море...
І про мене?
Агасфер( про себе)чарівна дівчинка і така самовпевнена. Але розуміїте, моя специфіка... є-є  фільми жахів. Ви згодні на роль чудовиська?
Журналістка – Не , думала , що доведеться змінювати свою зовнішність таким  чином, але ... втім будь-яка зміна позитив, тим більше коли це ненадовго.
Агасфер: Зміни бувають тільки на все життя. Але і ви праві . Всі зміни є позитив. Хоча б тому що світ перебуває у постійному русі. А цей рух і є зміни. Втім опинившись раз у хутрі монстрика. Вам цього не забути! Але я  не жадаю брати Вас на його роль. Монстрів багато а чарівних дівчат чортма. Чи ви бажаете прийти до мене в номер?
-Боюся , я зіпсую Вашу репутацію.
-Що Ви, не вагайтеся. Вона і так зіпсована.Мене шокує ваша уважність до дрібниць. Напевно ви астрологічна діва? Так я не помилився? А всім дівам потрібно присвячувати вірші. Припадає перед журналісткою на одне коліно і починає читати:

А ти моє блідне подібья
Звивався під демоном ночі
В сорочці на голее тіло
Я знаю...
 що ти мене хочеш!
На друзки ламалася  віра
У щире цнотливе кохання
Я добре знаю ці очі
Що тихо застогнуть до рання
Я  знаю усі твої звуки
Ти хтиво творячи молитву
Мов ксендз цілував мені руки
Й як ****ь цілував мої литки.

Тереза зворушено: А що цікаво ,тільки здаеться, це вірш присвячений Вам?
Агасфер: Справді. Я його взяв з одного листа, адресованого мені. Але мені вірші ні дочого. То ж я присвячую їх своїм шанувальницям.
Тереза вдає, що ображена: Це мій вірш!
Агасфер; Ймовірно, але ж я присвятив його Вам. Мені приєино знати, що ви мені колись писали.
Тереза: Мені теж...приемно. Але на моєму місці міг бути хто завгодно.
Агасфер продовжуючи стояти навколішках : І в цьому Ви маете рацію. Але згодьтеся на Вашому місці могли опинитися тільки Ви.
Тереза: Мені потрібно вийти.
Агасфер підіймаючись; Ну й ідіть, а я Вас більше не буду кохати!
Дійсно, навіщо вона йому тепер  перфоманс закінченно, почуття пережито! Не довге, але справжне. У кожну жінку можна втюхатись до поросячого лементу, на пять хвилин, але посправжньому, ну добре на пятнадцять.
Тереза повільно й нечутно зникає з зали у напрямку туалету. Тихо матюкаючись про себе. Оце ж треба присвячувати їй, її ж вірша. Оце нахабство.Або не нахабство , можливо він дійсно не цікавиться авторками своїх листів.О, дідько, ну чому завджи  коли їй освідчуються в коханні вона відчуває нагальну потребу піти до туалету. Треба  б було його кудись запросити? Куди ж бо ? Та хоч на трамвайну зупинку? Він якось у  інтервью сказав , що якщо його гарна жінка запросить на трамвайну зупинку він  піде з нею.
Але сьогодні вже не піде, може вписатися до його завтрашнього заходу? Ну не знаю, матеріал такий буде , який вже буде. Треба хоч вірша написати.
Тереза славиться тим , що може писати вірші, де завгодно і коли завгодно. А для неї це і не є мистецтвом, це психотерапія. Ну і фетешизм  звичайно присутній, ну й поясніть мені чому можна писати вірші лише в ділових тижневиках, чи на книжках  інших поєтів. Га!
Така собі своєрідність, відсутність банальності. Га?
Та ні нічого в цьому хорошого  немає , Терезу часто-густо використовують як  рояль. Ну памятаете Маяковський   у якомусь закладі  читав вірші підвісивши до стелі рояль. Так як там Маяковський читав, не знаю, може й добре, але про це не дуже  багато писали, а ось  про рояль, про те що він був, і про те як саме він висів...
 Зрештою популярність митця не є наслідком його талановитості, але кількості журналістів коло нього. А коли ще вони , як Тереза в процесі презинтації скачуть по залу гопки.Малюють на голих цицьках акторок , якусь  цікаву філософ ічну хрень. Поперемінно розповідаючи , як трахались з Гребенщековим. Респект. Такі презентації цікаві. Аве тобі Терезо!
Але зараз журналістка сидить скрючившись  на батареї в жіночому туалеті і калякає щось на томику Андруховича:

Цілуватися під парканом
Не звертати уваги на попіл навкруг,
брухт плюс кепський звязок
Я з задоволенням віддав би на розтин
Твій мозок.
Дізнатися, яка твоя сутність,
В чому твій зміст.
Якого біса тобі здалося, що ти анархіст
Вигадані тобою потвори розтрощать мій сон на дрова.
Куди ти преш?
Мене так збуджуе твоя голова
Ми взялися з єксперементальних дитячих садків
З одного різдва.
За домом у діда росла непогана трава.
Й ми намазанні медом займались коханням в квітучий траві
Які глюки потім творились в твоїй голові.
І  коли тигренята бавилися у полтавських ставках
Розум замішаний на самостійності й інших казках
Видавав морфеми, і фонетичний облуд
Так , я вірю в твоє кохання , якщо ти ще тут!

Ух, дописала, Тереза злізла таки з батареї, й потягнулася розминаючи зіжмакане тіло.Трохи легше, плечі звичайно ниють,  але про Агасфера вже більше не думаеться. Отак завжди.Завжди стверджувала , що вірші , це дефекація мозку.В процессі писаня він розпадаеться на дрібьязки, щоб по завершенні віршика зростися у більш менш пристойну  однорідну массу. Поки думки змішані, як у шейкері усе є сумнівним і все  є пронизливим. Душа  перед написанням віршів знаходиться у непристойному , наркотичному спянінні, бо словотворчість є наркотиком. Жінка чи чоловік? Однаково!  питання статі у вимірі творчості не дійсне.
Душі на землі і у раї не мають статі. Душі шукають свою половину. А не партнера з членом або вагіною. Душі і вірші не мають статі. А статеві вірші не мають цінності.
-Питання про Ваші уподобання, чи подобаеться  вам Соляріс ?
Агасфер:Це єдиний фільм, для якого я мав би за честь писати продовження. Воно буде називатись, Сахаріс,перцяріс, йодаріс. Ні на що не проміняю сполох єнергії, який відчув завдяки першому прогляду.Таке собі пердчуття оргазму, вийнятих з тіла легенів.У залі було чутно хрускіт ребер, які ламали зростаючі від любові до мистецтва серця.
Чого ти боїшся понад усе?
Боюся бути перзрілим романтиком.Кров з молоком в юності, прогоркле молоко, і гнила кров. Седини в вуса, біса під ребра. Боюсь здаватись, собі, а не комусь, чимось на зразок Чамліна або Тарковського, вони ж бо напевно не бажали, бути схожими на когось, ото ж бо блюзнірством буде походити на них.

Це цілком в стилі нашого митця, знайомитись з Терезою, в абсолютно хамському  образі, на будь-якому званому вечорі. Раніше коли, у Агасфера, ще не було званих вечорів, та презентацій, вони обожнювали знаймитися у громадському транспорті, й різних подовбаних маршрутівках. Отак просто заходили в різні двері, і починалося.
Агасфер, зазвичай витягав з кишені піджака трійко примятих маргариток, або букета троянд з полієтеленового пакета, й пропонував їх Терезі.Тереза знічувалася, червоніла, як першокласниця,(вона грала напричуд цнотливу дівулю), але зрештою брала квіти.
Тоді Агасфер вів своєї далі.
-А слухай-те но дівчино, ми скоро будемо проїзжати, один новий будиночок, то там є в мене вільна хатка, а в хатці, свіженьке ліжечке, чи не завітаете в гості?
Цнотлива дівчинка не дає пройдисвіту ляпаса, що призводить до невдоволення усієї маршрутівки(всіж ж бо слухають, тому що цікаво) а напроти згоджується прийняти  запрошення.
Тут  Агасфер каже свою коронну фразу:
До речі, як імя моєї казкової принцесси?
-Тереза. Червоніючи відповідає наша цнотлива дівчинка.
-Агасфер припадае на одне коліно і починає цілувати їй руки.
-А як вас звуть? Питає Тереза, ще більше червоніючи питає Тереза.
-О це не важливо, моя принцеса, зовсім не важливо. Хапає дівчину на руки, і на найближчій зупинці виносить її з маршрутівки. І біжить з нею на руках дуже швидко. Тому, що за ними біжать усі пасажири маршрутки, що позабули про всі свої невідкладні справи, і мають один лише намір врятувати Терезу, від маніака.

АГАСФЕР
Тепер трохи інше. Я вже читав Гайбеля. Ті знайомства з Терезою навчили мене терпінню. Я завжди знав, що достатньо зробити лише крок, аби затягнути її до ліжка. Та навряд чи це зробило наші відносини кращими. І за єдине я її вдячний. Обертаючись назад , я бачу, що дали мені ці відносини. І якщо вони існують і досі, я впевнений, що не зробив жодної помилки. Глядач . напевно воліє , аби я в неї закохався


Питання до Агасфера:Як стати зіркою кінематографу?
-Ой та Ви що це просто, як у колодязь плюнути!Для цього лише потрібно цілуватися з продюсером у губи, спати з його дружиною,викопати  пару могил конкурентамм і… ну ще гашик курити, але це не обов’язково, можна обійтись кокаїном. Але занотуйте собі, пристойні люди у режисери не йдуть. Ну якщо хтось незайманий і сунеться, то це ненадовго, його зведуть з глузду рейтинги, разжують продюсери, а потім перевариши, ну далі ви знаете, всі ми ходимо до туалету.


 Тереза  зявляеться  в залі під гучні оплески. На єкрані йдуть титри: Але в титрах всі прізвища записані японською.
Шанувальниця Ситої краси:
.Гієроґліфи у титрах
Знов дивився ті ориєнтальні мультяхи?
 Режисер Іпохондрії; У мультяхах є сенс. Особливо в японських. Щось від  анімаційної педофелії. Зрештою Гіерогліфи в титрах , це оригінально , я маю рацію ?
Шанувальниця Ситої Краси: ги-ги.
Журналістка:Що є Анімаційна педофелія? Ви любите порно?
Режисер Іпохондрії; Це данина японській анімації, що мене надихнула.   Порно?Н у дивився,позавчора чого ж, гиги? Типу щось у цьому є такого збоченого, або що? Другий день мені добре - повільно рухаюсь, мляво так розмовляю, сонливо тобто. Маю час))
На наступне інтервью вдягніть будь ласка спідничку, ... покоротше. А то з вами в джинсах якось нудно.
Шанувальниця Ситої Краси:Не звертайте уваги , він хам.
 Журналістка:Я знаю.Шановний,ви сама простота. Втім чому б не додати до мистецтва трохи брутальності. Дівчина приймає  з теплих і вогких рук режисера бокал шампанського. Робить великий ковток. З цікавістю розглядаючи приміщення. Її одяг на диво вписується у інтерьер примішення :стильно розірвані джинси поверх яких розвиваеться великий шмат прозоро золотавої тканини схожої на кімоно або саван.Густо підведені блакитні очі. Схожа, вона таки схожа на героїню брутального японського аніме. Принаймі, як його уявляє режиссер Іпохондрії. А значить тут і зараз вона Ідеал. Усі предмети в залі оплутані магнітною лентою з відеокасет. Немов павутиною. На павутині гойдаються привязані пляшки шампанського, шматки сиру, галетне печиво, і усіляке інше їдло. Головне це не втрачати пильність, аби продираючись крізь густу плутанину магнітної стрічки не забруднити одяг, об палку салямі, не отримати в голову зненацька відірвавшоюся пляшкою у ритмі небезпеки народжуеться кохання, із безладу народжується творчість.Як тут багато творчості і кохання! Митець Видирає з плівки бутерброд намазаний маслом. Ковзаеться на битому склі. Бутерброд вислизае з рук і падає. бутерброд завжди падае маслом вниз.
Масло швидко тане. У приміщені жарко. І хочеться роздягтись.
Думка взяти участь в боді-арті, зявляеться,підступно,й неочікувано, але за п’ять хилин перетворюеться у нав’язливу ідею..
Замальовані фарбою груди, не пускають у себе повітря.
Бодіарт не дозволяе бути брутальною або нескромною.
Гола жінка серед одягненого натовпу-взірець гарних манер.
Інакше Вона не оголена, вона вульгарна.Розуміння приходить коли завгодно. Бутерброди падають маслом вниз. Люди закохуються душею на виворіт. Ти тихо і цинічно розмінюеш  свое кохання на мистецтво перетворення свого тіла на будь що, за допомогою кольору, тона фактури , ліній, форм і деталей.Агасфер називає це- Кіно. Але до будь-якого  слова у словнику ми можемо додати слово синонім-Кохання.
Ванна наповненна шампанським –кохання. Роздерта червона сукня, сигаретний попіл, брудна філософія, тіло вбранне або оголене ,і те і друге і трете.

Минав двадцятий
Пьяно й несито
Солома всюди
Куди мені впасти
Морфеми на друзки трощили голови
Представникам поетичної касти.
То що залишити тобі і заповіт?
Зостанусь живим,
Не гірше
Горлянка суха мов пустеля Гобі.
Ранок, пишу тобі вірші.
Я ніч простояв під твоїм вікном
Співав серенади сусідам,
Якби ти була у чоботях й з кнутом
Я став би твоїм обідом.

Питання до Агасфера:
Чи не плануєте ви стати згодом ведучим популярної телепрограмми?
Агасфер (весело, йому явно подобаеться запитання) Авжеж бажаю, у мене і сценарій є. Уявіть собі так звану Судову залу, де я буду суддею, гості программи адвокатами, зверніть до речі увагу, слово- то яке Ад ВО Кат  і обвинувачами, а глядачі свідками…
А судити кого будете?
Казкових персонажів звичайно…
????
Ви ще питаете за що? Трьох ведмедів, за зґвалтування Машеньки, Підсвинків за витончене вбивство сірого вовка. Джіма хопкінса за викрадення карти, і нешанування правил приватної власності. Айболіта за професійну некомпетентність врешті решт неможливо всіх вилікувати лише двома лікарськими засобами, т.е шоколадкою, і ставленням градусника.
Також у моїй прграммі буде розглядатися право Чахлика  Невмирущого на Євтаназію.
Агасфер може відповідати на будь-які запитання, безкінечно довго і проникливо, але це не обов’язково має бути правдою. Ба це має бути неправдою тому що у контракті Агасфера стоїть пункт про нерозголошення свої творчих планів журналістам(особлива примітка виділена великим шрифтом поставлена Терезою (пам’ятай)

На  єкранах де транслювалася Іпохондрія глядачам демонстрували вітер, дощові обвали, тіла що обертаються на монстрів збуджені аритмічним джазом. Музика ставала чимдуж гучнішою і розчиняла в собі зображення. Дійство на єкранах і залі злилося у єдине.Кистепері риби в плазмових телевізорах жерли роздираючи зубами довірливих громадян. Акторки жерли поглядом спонсорів. Публіка запихалася фуршетним харчем. На приманку прозоро-золотавого хітону Терези помалу злазяться самчики. Вона бажає танцювати. І рухаеться швидко і рушуче, дригаючи руками і ногами у всібіч розігруючи сама з собою кумедну виставу. Танок її захоплюючий. Але не вимагає партнера, тож самчики лише знімають її на камери.Режисер Іпохондрії теж  давить поглядом журналістку.
 Тереза здаеться собі схожою на річку  у якій плавають свавільні кистепері риби.Вона теж тепер дивилася на режисера. Аритмічний джаз, що накладаеться на сітчатку очей жінки. Робить її рухи осмисленими, а погляд вибагливим.
Аритмічний джаз відкладаеться на пальцях музикантів мозолями.
На серцях німфеток втраченою цнотою.
Аритмічний джаз не діє на режисера Іпохондрії: тому , що є його інструментом, другом змішаннним з осіннім вітром.Присмаком кави з ромом у присмерках.
Режисер Іпохондрії сьогодні ж спіймає журналістку серед коридорів і кінокамер, щоб викохати у підведені густим чорним блакитні очі.
Запитання летять з усіх кінців, і закручують голову у невідомому напрямку.
-Хто Ви по віросповіданню?
Агасфер дивлячись прямо у спрямовану на нього камеру:
-Годзілчианець!
Захеканий журналіст:Хто , хто?
-Годзілка, так і занотуйте собі я вірю в те що Світ породила і Виродила саме Годзілка . Годзілка это помісь Гамадрилки и Макарон по-флотьски, так щось є від білого ведмадика трохи від Булгаківського Бегемота..
Журналіст-Як цікаво, а на кого з існуючих тварин, вона схоже найбільше, і як Ви гадаете, яким чином Вона розмножуеться?
Агасфер; Ну, щоб я довго не гвалтував слова, уявіть собі таку Білу і пухнасту Годзілку, яка мило пукає і  пахне карамельками. Щодо розмноження...
 Годзілка завжди була гермафродитом тому  прелюбодіяння в Біблії не Вшановується. Ну незрозумілі їй були ці расклади!!!!!
Перший закон Всесвіту Виголошуе  другої такої   Годзілки бути  не може. Тому усім новоствреним істотам Годзілка подарував інстинкт розмноження .
 Журналіст потужно хекає у хусточку і дивилься на Агасфера очманілими очима.
-А що проголошує Другий закон Всесвіту?
Другий..хм по замисленому обличчу Агасфера , можна легко зрозуміти, що він глибоко цінує увагу журналіста , але відповіді на запитання і ще не придумав.
Другий закон Всесвіту проголошує, що коли розум перевершить в людській свідомості інстинкт розмноження, то кожний стане сам собі Бармаглот і стане цьому кожному потрібна окрема цивілізація. А галактика, такий вандалізм фіг лі витримає. Тож Лусне до чортової Бабусі напевне.
Так у моему мозку існує ,щось на зразок Триединства, Без нього нікуди;Ото ж Годзілка, великий Режисер, і Тереза. Ото і вся релігія.
 Музика стихла. Журналіст нотує собі у записничок.
Агасфер:Ну чого Ви замовкли, невже в Вас немае більше ідіотських запитань?

P.S. Пара нормальні явища   живуть серед нас и ми повинні знати їх в обличча.

Ніч темно, на освітленому балконі старого будинку, усі бажаючи можуть розгледіти  силуєт Терези загорнутий у  теплу помаранчеву паш міну. У світлій плямі маленького щедро освітленого балкону дівчина здаеться на диво високою, і чим ближче вона підходить до бортиків балкону тим вищою здаеться. Втім це не ілюзія, Тереза сама відчуває, що її зріст збільшуеться з кожною хвилиною.Галюценногенний глюк, на пів години стає пронизливою реальністю. Тереза вже не пам’ятає, що вона, немов Аліса з країни дивних див, відкусила від кекса люб’язно запропонованого Шанувальницею Ситої Краси, хіба що на ньому не було написано; «Зїж мене». Мозок працював ясно і чисто, зараз Агасфер ,презентація, кінематограф. Зростають не в сантиметрах, а в мозкових звивинах. Але дуже вже швидко вона виросла , і здаеться переросла своє оточення, Агасфера, кіно, і своє кохання  до цих трьох складових свого світу.

Агасфер; Я не геній просто у мене немае такої амбіції робити сучасне мистецтво.Тому що не можна зробити щось, чого ніколи не було. Едине , що е новим у цьому світі, так це сміття, такого сміття, як зараз сто років тому  дійсно не було. До того ж сміття накопичуеться, ів голові , і в хаті. Тож його можна перетворювати на прикольні фінтіфлюшки, зробити хеппенінг з роздачею безкоштовного чаю, і конкурсом , типу хто з нашого непотребу виліпить найкращу корову. Непотрібні рештки можна спалити, і плигати через багаття, тримаючись за руки і краще без трусів, якщо робити , це перед камерою вийде непогане кіно.


Лист Терези до Агасфера.
Мені страшно, страшно.. давно забула, як це слово пишеться. Страшно тебе кохати. Я ж бо сама тебе вигадала, і з кожною хвилиною мого життя твій характер отримує нові риси, змінюється зовнішність.і вірші, що ти їх почав писати  аж вчора, вони теж мої, просто трохи додумано твоїм мозком, й накарябані твоїми руками- це мої вірші. Ти завжди хотів дізнатися чи вірю я в Бога, так  я вірю і у мене з ним бартер. Поки я не кривлю душею він мене захищае.Якщо перестану бути честною, то…А тобі не треба нічого боятися. Це мені зараз моторошно від того, що ти не маеш, жодних спільних рис з твоїм образом у моїй голові.На твоїх зубах хрусне рибяча кістка. Але і тебе можна подати до любого столу. Ти є пікантною  закускою під моє пиво. Я знала що вибирала. Це кохання не коштувало б і трьох акордів, як би я не знала чим за нього заплачено присмаком крові на моїх деснах.
І падають золоті монети з-за мого лівого плеча на усі перехрестя. І якщо душу можна продати за всесвітне взаємне кохання, то  душа стоїть на аукціоні. Хто дасть більше?  Колись Я б була згодна спати на твоєму плечі. Але ти не жадав сну. Ти волав, співав і бігав по місту у білячому колесі глючних сподівань. Аж поки не втратив, всю єнергію. Як батарейка, якій уже не допоможе підзарядник


Не бійся, милих глюків, що після добрячої папіроси пестять тебе своїм пірьям по обличчю. Не бійся страти, дитячих побоюваннь, і дорослих комплексів. Влаштуй їм пишний похорон на центральній площі твого міста. І чистим пергаментом впади у мої руки.Я вмію бачити тебе уві сні. Я вмію  забувати твоє обличча. Я розпну твоє тіло на хресті пристрасті до мене. Я постілю тобі постіль з пелюстків троянди.
Але не чекай більшого. Я спостерігаю за летючим осіннім листям. Ти маеш зробити все, що завгодно, аби потрапити мені у очі.

Питання до продюсера;що ви очікуєте від наступної Іпохондрії.
Ну що скажеш, дивитися  Агасферові «Іпохондрії» дітям до шістнадцяти, й легко збуджуваним громадянам м’яко кажучи не рекемондується, так як текст містить в собі гіпнотичні установки. Втім в якості акторів Агасфер намагається підібрати саме таких особистостей. І це скажу, я Вам не безпідставно. Фільми в я ких немає психів і безглуздостей викликають у глядачів нормальний і здоровий сон. Що врешті решт дає режисеру свободу знімати про що завгодно. Т.е до кінця стрічку все одно ніхто не додивиться. Особисто я взяв з Агасферових сценаріїв ідею посіяти марихуану вздовж плінтусів.
P.S. Вкотре сподіваюсь на хеппі-єнд. І знаю що він звичайно настане у якійсь придатній для цього місцині-на кладовищі,в підземному тунелі, де когось з акторів, вимагаючого надмірного гонорару, переїде реальний  потяг.
Агасфер майстер хеппі-єндів. І врешті рятує багатьох кінематографістів від голодної смерті. Тому що здоровий сміх, як відомо замінює стакан сметани.

В залі стає підозріло тихо, і якась підорва підступно підкрадаеться до музичного центра,  врубаючи  мелодію латино-американських танців. Якщо Ви досить добре знаете Агасфера , то він може вбити будь-кого хто слухае, щось окрім тяжкого року. Агасфер взагалі може когось вбити…Але він підхоплює Терезу і починає виробляти дивакуваті па, від яких публіка лізе на стінку від реготу.І тільки Тереза розуміє, що вік позбавив Агасфера, самого головного, дитячої нестерпності і ненависті до компроміссів. Це зрештою істотно полегшує життя коли тобі все одно яка музика грає в колонках,тим більше коли навкруги стільки гарних дівчат, що їх можна, не боячись ляпасів лапати за цицьки…Та й Терра  більше не схожа на захоплену творчістю ідіотку. І видно, що весь кабздец, який існує у залі, це не імпровізація, а добре продуманий ею ж  сценарій. Але у  рухах , танцях, і частих, судомних подихах дивакуватої парочки стільки тваринного. Що їх підліткова пристрасть пускає тонкі стеблини захоплення у мякі  мізки глядачів.І змушує закохуватися у них до дешевого фетишизму, і безпонтового суїциду.
А що до того, що ця пристрасть є лише грамотною постановкою, так це вже нікого не хвилює. Бо навіть останні імпотенти, цієї ночі будуть вимальовувати язиком абстракції на стегнах коханих. І буде їм від того щастя.
Зйомки якої сцени Іпохондрії визапамятаете до кінця днів своїх?

Памятаете, ну там де  Тереза в процессі чергового рятування світу перетворюється на здоровецького негра, і бє морду  Олігарху Кистеперій рибі. О це був класс!Знімальний день почався з Терезиної істерики. Мовляв більше не хочу їсти у Макдональдсі, хочу національної їжі. І пішла до місцевого ресторану. Повернулася перед самим початком зйомок, і мало не спаскудила нам весь знімальний майданчик. Але  це все було на пляжі, не памятаю, чи то канари чи кариби.(так, що весь її обід було легко прибрати)Та ні точно канари, тому що такого вітру, я більше ніде на світі не бачив.
-Вам не сподобались Канари?
А як вони можуть комусь подобатись. Такий собі спаскуджений вулканічною лавою Крим. З якого  усю зелень змило у море давно і надовго.
Так я відволікаюсь від теми, я подзвонив нашим партнерам, і своею англійською сказав, що у нас проблеми.. Я завжди думаю, що володію мовою, краще ніж воно є насправді. Ото ж я пояснив, що у нас захворіла людина, яка грає супергероя, тож нам потрібен хтось хто на неї схожий. Взагалі , я мав на увазі схожого на Терезу. Але нам прислали здоровецького негра, мовляв це в них такі супер герої. Негр, дуже зрадів ,що матиме можливість побити комусь фейса. І класно відгоцав Кистеперуі рибу, ну Ви це бачили. А потім добрався до мене після двох батлів віскі, сподіваюсь, що ви цього ніколи не побачите.





До Агасфера підкрадаеться вже порядком пьяненька Шанувальниця ситої краси.
-Хлопче я  б в тебе закохалася, але я заощаджую свої  почуття.
Агасфер –Який жаль... і тут же забуває  про неї
Тереза: А з твого боку, це досить цинічно..
Агасфер; Щеб пак люба моя, а що я можу ще зробити, як не стати циніком. Дрібним злодіем, що краде чужі життеві сюжети. Що пити джин з клишталевої склянки в якій замість льду вилискують справжні міжгалактичні бурульки. Цей фільм єссенція моїх почуттів, сік вижатий з мене до останньої краплі. Чи я повинен плигати від радощів коли пристаркувата пані роздає мені компліменти.
Так Це не пристаркувата пані, Шанувальниця Ситої краси мій  друг. Пробач, я не її мав на увазі. Режиссер методично відриває голову щойно йому подарованому плюшевому песикові. Не тільки її... Як мої друзі взагалі, можуть казати щось про мої фільми...хороше, чи погане. Коли я пишу тобі листа, чи ти аналізуеш його, як фееричний, доступний для читання, поганий або марно прочитаний? Те, що я знімаю, і є своєрідними листами до людей. Кожний сценарій, це -максимально-виважений стислий підсумок того, що відбувається на данний момент у моему мозку. Розуміеш. Кому, як не тобі знати, що з-за куліс моїх картин стирчать заячі вуха Хемігуевщини, зачитанного з –малку  до дір Бредбері,  Злочину і кари Достоевського, чого гріха таїти, усіеї літератури, яку я встиг окинути оком з того моменту, як виліз з пелюшок і по сьогодні.
-Це все ти, але чому ж тоді все так страшно, Не корчи з себе дурника Агасфере, у житті ти інший.
-Страшно…? А ти напевно  маеш на увазі спец-єфекти…Так то для збільшення кількості публіки.Це публіка може плигати на стільцях в захваті.А може спати занудившись біля єкрану,і їй за це нічого не буде… а я…Я здорово ризикую. Своїм часом, грошима, акторами, собою врешті решт.Мені необхідно, щоб  ці люди заплатили за вхідні квитки. І щоб цих людей було як найбільше. Це називається кассовий фільм.
-Ти гадаеш їм це вдовподи?
-А то..Відрубані пальці, голови, а якщо їх ще потім зїдає якась собака, то це взагалі кабздец. Знаеш мені завжди хотілося показати у кіно, щось персональне, інтимне, ну наприклад наші відносини з тобою. Але щоб глядачі ходили на цю картину не лише шмякати поп-корн, я наповнюю картину, усякими монстрами і психічно-хворими, а краще два в одному.
Мені цікаво коли серьйозні дорослі люди копаються у своїх почуттях, як дитина в мішку з іграшками.
Глядачам –коли вони вбивають одне-одного виделками.Доводеться міксувати.
Втім публіка завжди любила коктейлі.

Ш.С.К.-У вас чудові фільми, якби добре було, якби там було більше кохання.
Агасфер вдає, що смертельно наляканий перспективою втратити єдину свою шанувальницю. Обіцяє, шо зрештою настане час, коли він перестане знімати фільми при милих чудовиськ, що пахнуть карамельками, й почне робити стрічки про гнойних красунчиків. Засим каже, що йому потрібно бігти, й залишаючи шанувальницю в повному захваті цілує ручку, звичайно собі.


Ти  напевно чекаеш мого дзвінка
Пані, я Ваш!
Я небесноокий і п’яний
Чатую на сон або патронташ
 Залюбки обсмаркаю тобі плече,
Й задеру спідницю
Покажи відверто своє негліже
П’яниці.
Охороняти  пильно твій сон,
Ні, я точно не буду.
І ніякий я не жидо-масон,
Я звичайна паскуда
А коли ти з’явилась весною в кафе-нова палітра
Я вивчав сотню книг
декольте і ніг
Це моя освіта.
Бачиш  яблуню за вікном я там вис на гілці
Чому весь світ зійшовся кілком на твоїй гомілці?



Питання до Агасфера; Чи вважаеш ти свої фільми пророчими.В тому сенсі, що ти зняв кіно. А потім так і сталося.
Агасфер; Яке там пророцтво, Терезо, ти ж знаеш , ніякої містики. Увесь Кінематограф, то є брутальна реальність. Як я зняв фільм, так загалом і буває, тому що не може бути інакше.
Усі ці розмови про містику і пророцтва, для підлітків, що їм прищі на носі затьмарюють навколишній світ. Бо коли уранці не можеш встати з ліжка, після вдалої ночі. Ьудь-кого, хто принесе тобі пива, можна визнати за янгола. Але те пусте.
Життя , таке, яке воне є – найбільша містика, яку я знаю. Хочеш  це знати, на свої шкурі, будь ласка. Перестань сидіти дома, чи в офісі, кидаючи недопалки в огидну розчинну каву, уся принада якої в тому, що вона міцна, аж зуби зводить. Вийди на вулицю, і згадай, що тобі хотілося зробити, до того, як у тебе зявилися діти, чоловік і робота.
У тебе вже тече слина від перспектив.
Ти памятай друже, не гоже пристойній людині давитися слиною.
Краще вже задавити кого завгодно заради здійснення твоїх бажань.

Єх,це буде геніальна фільма, якщо  руки Митця  тверді, дух чорний, і він знає, яка саме отрута підійде його ворогам. Я знаю цього Митця захоплено вигукує Продюсер. Поряд з продюсером на столику стоїть бокал в якому джеймсбондівський коктейль горілки з мартіні іноді хлюпоче коли продюсер бє кулаком по столику. Я б назвав Агасфера ідеальним режисером, якщо б не його реакція на мій голос коли я доводжу до його відома що бюджет картини лімітовано. Він одразу жахаеться, і дае драпака, по ходу заплутуючись у шнурках від гріндерсів своїх і Терезиних, тим самим додаючи фільму нових барв за рахунок фантазій акторів, і операторів, яким не має чого  робити за відсутності режисера і сценариста. У нас є одне неписане правило. З моменту початок зйомок камера на вимикаеться ні коли, до того моменту поки я не скажу фільму знято. Звичайно на це йде до біса плівки, але жодного прохідного кадру у півтарогодинній Іпохондрії, я думаю це має свій сенс…
Чому я взявся продюсувати Агасферові байки? Прибуток? Не знаю. Знаєте, я вважаю себе розумною людиною, в розумному світі. Прибуток є від кожної справи в яку я вкладаю гроші. Суть не в тому. У нас не ділові стосунки. Розумієш, ділові стосунки одразу ж відсікають усі безумства. А я завжди боявся засохнути, як  творча людина.І боюся що склянка спрайту буде мені в цьому малою перешкодою. Отож Петр Перший відвоював вихід до балтійського моря, й тим самим прорубав вікно в Европу. А я вклав гроші в псевдо модернові стрічки і прорубав собі вікно в безумство.Якщо хтось від цього не щасливий я не винен!
Митцю потрібно битися.Бог придумав так, що тільки в бійці з глядачами, продюсером, і усім світом, митець може самостверджуватися. І лише отримавши перемогу в цій бійці, і намотавши на пальці жмутки жил переможених.Він зможе заснути спокійно, обіймаючи уві сні свою кохану. І в темряві, його очі світитимуться, гречним і веселим світлом, як у ікони.






Он бачиш, знову, Жінка з блакитно палаючими очима запитує: В чому суть моїх стрічок? Гай, гай  шановні панове , чи це не Вершина айсбергу успіху.
Мої, будь-які крео фільми, це зрештою гра. Яке б й мення цьому б не давалося від феерії до брудної документалістики. Але якщо  жінки питають мене про це з придиханням значить я виграв! Гей, друзі , якби я знав це наперед. Що граючись словами, науковими термінами, химерними долями анімаційних акторів, можна створювати персональні світи, й використовувати для коктейлів всі льоди антарктики.Хіба важливо, які сааме химери я створюю, і як саме входять вони у Ваш мозок. Коли Ви наприкінці фільма стаете справжніми. Після того як вмирае єкран, прибиральниці мішками виносять з залу недоторканий поп-корн зіпсований потоками щирої води з оченят публіки. Згадайте , Ви самі були в цьому залі. Це ви плюндрували пакетики з кукурудзою пришелепкуватими риданнями. Чи я винен у цьому. До чого тут я? Створюючи  фільм, я нездогадувався про Ваше існування.


Тереза; Ти можеш відповести мені, швидко й не замислюючись, що ти любиш більше за все?
Агасфер:Кінематограф,революцію, коньяк,тебе,шанувальниць.
Тереза;Я думаю, що я краща за коньяк!
Агасфер:Іноді,я навіть думаю, що ти навіть  краща за ревалюцію.



 По залі гасають голі актрисульки розмальовані білою гуашшю. Вони розбивають випиті гостями пляшки і ходять по них босими ногами. При вході кожному з гостей видають пензлики і чорну фарбу. Якщо вдасться спіймати актрисульку , можна на ній чогось накалякати.
Журналістка спочатку не має такого бажання, але розкинувши мізками таки підзиває розмальовану гуашшю дівулю і пише на на ній дитячим калліграфічним почерком; Передам у гарні руки почуття особистої гідності.Особистої! Безплатно!!! Адреса і телефон.
Шанувальниця Ситої краси; А що на дівчатках давно вже потрібно було накалякати ; Тут може бути ваша реклама. Заодно б і грошей заробили.
А що там у Вас з почуттям Власної гідності. До речі, як Вас звуть?
Журналістка;Тереза. А з цим почуттям, та нічого...Просто воно є. Може і іще комусь знадобиться.
Гарна штука взагалі. Багато місця не займае, в особисті справи не лізе,  вночі спить , якщо треба легко впадає взапаморочення, дещиця наркотиків чи алкоголю, роби з ним що хочеш.. Гарна  така штука . Але з такою проффесією ,як у мене, трохи заважае. Але ж комусь воно  потрібне  . Чи мало на світі мазохістів? А ви особисто хто?
Шанувальниця ситої краси; Я , Шанувальниця ситої краси, тобто куховарка. Ну ще його коханка( вказує на режиссера Іпохондрії) Але це не принципіально. Тут більша половина залу його коханки. А ти мені дитинко подобаешся. Хочеш пиріжечок? Знаходить у магнітній павутині Пирога розміром з автомобільне колесо. Відкусиш шматочок:Побачиш веселі мультяхи. Відкусиш два що поробиш дракони з стін вилізатимуть. Увесь зхрумаеш – Велика дупа виросте. Кладе Піріг у мішок і дає його Терезі.
Тереза слідуючі  принципу;Дають бери. Чіпляє мішок на плечі і каже куховарці :Дякую
Шанувальниця Ситої краси; Режисер пісюнковий злодій, май на увазі. Користуйся!
Куховарка зникає у павутиі магнітної стрічки. Раніше ніж Тереза встигла спитати  кого вона мала на увазі Пряник чи режиссера.
 Цікаво , що потрібно зробити , щоб закохати у себе Агасфера. Звичайно можна вдягнути блакитне платтячко, сплутати на голові  дитячі коси, прикинутись хворою сонячною саркомою  і кожного разу. Кожного разу незмінно падати з вікна девятого поверху і залишатись живою.Чи пруть шалених шанованих режисерів жінки з потягом до суіциду?
Вдягтись у рясу на черговому вечорі присвяченому махно і анархістам.Тоді можна Запропонувати себе згвалтувати. Все є добрим методом, але якщо б можна було побачити його у перше.
Велика брехня, друзі не можуть бути пристрастними коханцями. І гекалітри чаю видуті на хіпповій кухні, з безладом розрізання ночей на сьогодні і завтра.У перемішку з поїздками до зоопарку щоб накуритися у вольері з бегемотами. У ліжку столітня вистояна дружба перетворюється на сторічну війну. І ти вже не памятаеш, постать у білому вбранні з червоною трояндою в зубах, що танцює канкан для столі. І не для тебе я фурія, тому що ми разом ставили цей спектакль. Ти згадуеш не мої чорні панчохи , але як ми стріляли цигарки у перехожих, а потім ти вчив мене нотам і першим аккордам. Ти не розпинатимеш мене на ліжку. А просто скажеш мимохідь, давай народимо дитинку. А я розміюся у відповідь. Ти не можеш жадати моєї плоті. Тому що маеш тіло з плоттю , кровю і чим завгодно заочно, але дипломовано .Всесвітом.Людьми.Моїм здоровим глуздом. Напиши про мене дессертацію. Гарну, вправну з картинками і розмовами .Знімай Аніме . Мені конче це потрібно.
Гай-гай мій друже Агасфере, а я тебе ж зовсім не знаю. У нас дружба –заочна, Кохання –заочне. Колись було. Ти ж бо розповідав про нього усім навкруги, тільки не мені . А від шампанського таки добре крутить голову.
До  Терези зі спини підкрадаеться Агасфер в одній руці пензлик з чорною фарбою. Другою, він тримається за стіну аби не впасти. В кишені  піджака зелена пляшка. Здаеться я зненавиджу шампанське за сьогоднішній вечір. Агасфер пише на спині журналістки : Я ТЕБЕ КОХ...
Тереза обертаеться. Режисер підхоплює її на руки і починае ротом навпомацки шукати її губи. Режисер пяний де йому знаїти губи. Тому він цілує Терезу у правого перса. Вона не заперечує. По сценарію заплановані  їх непристойні любощі. Усе і завжди робиться по сценарію.
Сценарій життя має бути неординарним. Туди не вписується багато приемних речей, і багато чого не  можна: Які там листи друзям з півдня на північ: Пьемо мінеральну воду з буфету. Гуляемо багато, і більшість часу у двох. Годують відмінно. По вечарах граемо в білльярд. Агасфере: для мене саме це неординарність. В моему житті було все що завгодно , а такого не було .Ну звичайно що вона про це мовчить.
Агасфер же у нас романтик проспиртований цинізмом наскрізь. І чотири  вдалі дублі подружнього життя підверджують його химерний снобізм. І Так буває
Змінються одяг, по сезону.Обличчя з плином часу. Жінки не люблять дзеркала у середньому віці. Я просто боюся  що з часом мені стане просто все одно.
Творчість , що починаеться з індустріальніх кварталів, і підземель . Драйвовий гітарний музон. Бита кінокамера. Перші пятихвилинні стрічки , що подобалися не тільки хлопчикам , але й дівчаткам. Картата історія порноіндустрії. Чи ти памятаеш ,як ми заробляли на першу кінокамеру. Мені не бридко, це просто спогади...
Агасфер:Так спогади..Відкорковує пляшку шампанського. Наливає в бокали!
Тобі сподобалося, тоді?
Тереза:що?
Агасфер :Ну , як ми трахались?
Тереза: Це було в тринадцятирічному віці. Тобі так кортить поговорити на пяну голову. Тут є журналісти і крім мене...Знаеш мене тоді більше цікавило  як ми будемо підкоряти світ?
Агасфер; А щось таке було. І ..є, знаеш мені здаеться, що він
с вже підкорив.
Тереза не знаю; Я ось тебе клацаю, і я знаю навіщо; тобто вийде інтервью в модному глянсі, гроші , таке інше ... Слухай а якщо ми не знайдемо акторку для наступного фільму? Ти б покрутився з якоюсь з шанувальниць. Нам важливо будь-яке...
Агасфер :Мясо... Ти  саме це  хотіла сказати.
Тереза :І це теж. Якщо цього не буде ти знаеш де ми опинимось. Я бачу ,що ти дещо припух, ну я розумію від алкоголю, але йди в зал шукай.(дае йому коліном під зад)
Агасфер понуро йде в зал.

Тереза(до Шанувальниці Ситої Краси)Відповідайте мені швидко і не замислюючись. Що ви любите більше за усе на світі?
Ш.С.К.-Готувати спейс-кєйки, годувати їми оточуючих,і спостерігати потім за їхніми вчинками. Пісні, книжки Булгакова, Донцової і фільми жахів.
Тереза:А, що краще Донцова, або Булгаков.
Ш.С.К-Агасфер.

Неперестано, і повсякчас відчувати кохання до усього світу. Що стосується « Іпохондрії», я жадав лише продемонструвати у  як умога найбільш драматичний спосіб прірву між підсвідомим і свідомістю, особистістю, і особою, зародком і людиною, мою історію кохання-і більше нічого. Крім того, що ця конфронтація існує в мені у тих кого я кохаю. У снах де ми вбиваємо тих кого кохаемо.
Я бачив тебе вчора. Я хтивий сновида, звичайно голою, ба, ти була зовсім без шкіри, як на полотнах Далі. Як завжди у моїх снах.
І що з того, я виводжу резюме. Христос був правий, коли казав; бодрствуйте зі мною. Він ніколи не спить...
Коли спить мозок він народжує чудовиськ.

Кохати весь світ: означае не  створювати чудовиськ у снах. Він і так переповненний потворами.


Вмикають музику, схоже на провінційний вальс, чи Аве Марію. Тереза ніяк не ставиться до нових  віянь у музиці, точніше ставлення плачевне. Втім коли всі нажерлись , роздовбали все що завгодно, й зрештою залили пивом кінокамеру можна і Вальса по радіо послухати.
 Але це вже занадто(випадково наступає на манекена, що зображує режиссера Іпохондрії з вирізанним серцем.
Знаете,Мила вертихвістка підходить якомога ближче до режисера і схиляеться над самим його вухом:- Мені здаеться , що в Іпохондрії є дуже важливим те що майже кожен фрагмент стрічки протирічить наступному.
Режисер Іпохондрії(з марною надією, сказати щось розумне): Це тому що протидія завжди дорівнює і протилежить будь якому дійству.
В ході бесіди режисер кумедно сіпається, намагаючись скинути з рук настирливих шанувальніць, але у кадр шанувальниці не попадають, тож у телеглядачів сформується уявлення, що режиссер хворий на ДЦП.
Пяний шанувальник: Привет! Дивився Іпохондрію Ну и трепануло тебе. таке писати. Жизнь пречудова, а чорні  вікна не настольки мерзенні, щоб  вирізати собі серце и закапувати його у сніг. Але це все гівно. Проникся. Респект.
Режисер Іпохондрії;   Дякую, за це потрібно випити!
Пяний шанувальник підіймаючи келих: За людину, що читає думки нації! За режиссера Іпохондрії!
Режисер мяко, але сильно бере шанувальника за лікоть і тягне його руку з келихом у низ: Хлопче, а ось за це я не питиму.
По натовпу глядачів, шелесть-шелесть проступає питання:Чому?
Агасфер: Тому, що людина , що читає думки є нещасною. А я не є несчасливим. Мені просто знайомий хід Ваших думок .Я спостерігав за Вашим життям продиктованим суспільством. Суспільство робить усе, щоб людина не мала своїх бажань. А я роблю все що я хочу! Підзиває поглядом журналістку. Чи не так Терезо:
Тереза; Так, звичайно. Якщо він захоче він отрується димедролом. Це його Конституційне право. Саме тому він цього не зробить!
Агасфер:правильно Терезо! Ти така розумна, що можливо коли ти станеш стара і лиса, тебе візьмуть до якогось університету проффесором!
Тереза; Дякую за побажання.Я думаю це обовязково станеться, коли наш черговий пра-пра-правнук буде стискати дебелу бабу на свіжому сіні. Якщо, тоді ще зостанеться свіже сіно.
Агасфер: І дебелі баби!
Тереза; За дебелих баб!
Тусівка дружно підіймає келихи:-За баб !Лунае вир голосів
Усі пьють злагоджено і слухняно. Тепер уже Агасфер йде вмиватися до туалету.
Агасфер стрімко йшов по коридору. На обличчі щось на зразок татуюрованної посмішки. В руках букет азалії. Мама завжди казала не трать останні гроші на квіти для шлюх. Проте зараз  їх занадто, щоб вираховувати які з них надійшли останніми і шлюх і грошей.Тереза його зїсть , якщо він не знайде акторку на головну роль. Тереза... А таки ж мене вона радує , особливоїї ставлення До мені і життя. До мого життя. Позитив від бескомпромісного панківського розебства до чітких виваженних рішень.Знайди акторку, а чому б їй самій не зіграти у фільмі.
Вона не акторка, ні ви тільки подумайте. А мої фільми й не потребують профессійних акторів. А що ходиш по залу, витрушуеш очами дівчат. Вони усі такі. Я якось у дитинстві уявляв собі армію янголів з різнобарвними крилами .Себе монолітним Робін Гудом  з палаючим серцем і луком за спиною. Стріли гострі, щоб пробивати серця янголів , й мішені метафізичного смутку.  Картаті превередливі янголи у спідницях міні і максі співають псаломи неставленими голосами . Живуть по принципу : «Випив, поцілував в Загс!!!» У Терези все чесно, без претензійних фантазій, і пафосу. Чому за тисячі діб що ми провели разом не знаю чи потрібна вона мені , як... як жінка? А вона з кожним днем стае все серьзнішою і кидає  веселе журналістьке раздолбайство на користь гострих соціальних публікацій. Чи памятатиме вона про мене!
А ангели не погані за вродою, але штучний запах пластмасси переслідує їх крок за кроком.
Кров, що запеклася на моїх пальцях теж штучна, але по справжньому бруднить бокали. Свято презентації. Готельний номер.Претендентка на головну роль має зіграти першу сцену з кінофільму ще в ньому.Та де б узяти.Он їх дивися чортма бігає по залі, вони всі хочуть тебе і твоїх фільмів. Коли , як , закохуйся, і чимдуж швидше тягни їх на знімальний майданчик. Їх не шкода, їх багато. Гроші рибними лусками зеленіють у кишенях і пахнуть свіжими карпами. Бери і користуйся ти все одно ніколи не станеш старшим, а вони молодшими.Тож грай своє соло на  кіноплівці , витрушуй оплески з рук самовбивць зі стажем і грошові одиниці зі спонсорів. Житття дивиться на мене лагідними словами, і я промовляю до нього пестливі слова. Слово не горобець вилетить не спіймаеш! Що є численні інтервью. Відпускання горобців на волю. То ж чи гріх бути словоблудним. Інтервью , це гра в бісер.Кохання це гра в бісер. Життя , це, теж...Гессе писав про це книги, гессе взагалі був розумником. Я лише знімаю:кіно, дівчат . кіно для дівчат. Дівчат для кіно. Як далеко може завести імітування Моралі за допомогою встановленних правил і особистих переконань. Але копання  в собі ніколи не призводить до пристойних  відповідей. Тож краще  повернутись в тусівку. Для переконання , що дурень хтось інший, а не ти! ТИ!ТИ!ТИ!

Питання до Агасфера;Ви знімаете свої фільми у найдивовижніших місцях, на секретних об’єктах, у державних установах. У приватних будинках олігархів, як Вам це вдаеться?
-О це дуже просто (показує на велику сумку.)У мене там безліч папірців. Які потрібно показувати усім незадоволеним здалеку, ну бажано з відкритого вікна або з вікна машини, і дуже швидко тріпотіти цими папірцями перед очима незадоволених. Волаючи що в тебе є всі права на зьйомки у цій установі. Чому швидко? О так це дуже просто, щоб вони не встигли розібрати, що на цьому папірці написано.А якщо вони(незадоволені)мають нахабність наближатися до тебе, щоб прочитати папірець. Потрібно рвати його на клаптики(дуже дрібні)і топтати їх ногами. І ревти шаленим голосом, що добре я заберуся звідси сьогодні.Але завтра я принесу, ще більший папірець. Від найвищої установи. І хто знає ,що їм за це буде…Загалом усі погоджуються.

Режисер популярних жахових стрічок більше за все схожий на свиню.Він із дня в день цілеспрямовано їсть свої поросят(акторів)Глюки глюки! Агасфере ніколи не пий коньяк в туалеті.Бо на тебе вже чекає паралельна реальність і холодна підлога. Ти теж почнеш писати вірші, що може бути огиднішим, ніж стати цілковитим поєтом.Тобі вже не буде потрібна ані камера, ані штат підлабузників на зразок акторів і операторів! Тобі вже нічого не буде потрібно.бо вірші це сама економна форма творчості. Їх можна писати на вулиці, на клаптику паперу, або на сигаретній пачці, можна це работи й на брутальному заводі,  або в тюрмі. Тепер ти знаєш чим зайнятися коли потрапиш до тюрми Агасфере?
Тобі байдуже, що напишуть про тебе вранішні газети? На весь череп волало збуджене сумління.Що ти ще хочеш показати глядачу, як режисер:смерть в вочевидь, так глядач її уж бачив сотню разів. Як п’яний мочиться на сховавшихся під мостом привидів? Цікаво, що від цього привидам станеться? Спонтанніх дитинчат Даунів…
Агасфер:Я хочу освідчитись Терезі в коханні, так своїми стрічками.
Сумління(здивовано) а квітки й бірюльки ти їй дарувати не пробував?
Агасфер -пробував! Але щось не виходить. Вона на мене після квітів і цяцьок починае так волати на будь яку темуі мені здаеться що єдине чим я її можу зацікавит так це мої фільми.

Коли Агасфер підходить до тусівки Всі знову  цокаються шампанським.
Агасфер:До речі за що пьемо?
Мила  Шанувальниця: За ваші нові творчі плани! До речі  які у Вас творчі плани?
Режисер Іпохондрії;Я роблю тільки те що я люблю робити, а я
люблю імітувати зливу та вітер ,навіть море трохи виходить. Назва , ще не думав: Але памятаете, як у Кітса: Ранок, пророщуться о півночі» А що гарнюня назва для стрічки. Шкода, що плагіат.
Щось таке, лежать декілька сценаріїв , я вам один розкажу :Про секретний завод на березі моря.
Таке собі буденне обійстя .Там тихо і занудно робляться виноходи про які ніхто ніколи не дізнаеться. Поряд  Общага для робітників, бетонна будівля, коридорна система. Ну ти знаеш. Кімната наліво кімната направо. Невелика така общага кімнаток сім або десять, ну ще й кухня, загальна, я знаю сам у такій жив. Ванна там теж була запланована, але з якоїсь причини її не встановили. От і була така кімнатка без вікон з трубами і лахміттям. Дітей в общазі ціею кімнатою лякали. Дітям зазвичай батьки психіку плюндрують, то бабаем, то темною кімнатою. Але зазвичай, ані бабая, ані темних кімнат. Але тут була ця страшенна штука. І діяла переконливо. Не одне дитинча у штани понакладало.
Але всі так жили гарнюньо! Але звичайно у сімї не без виродка. А в темній кімнаті не без чудовиська... Слухай, я не забагато вам розповідаю. А в тім ви такіж пяні як і я. Вам  можна! Так?
Замуляне мовчання у відповідь.
Агасфер(наполегливо)Так? Ну добре( поветаеться до Милої шанувальниці) давайте я вас протестую. Можна?
Мила шанувальниця; (радісно) можна!
Агасфер:добре тоді скажи швидко: Коло ями холм з кулями, сяду на холм куль поправлю.
Мила шанувальниця: Коло ями холм з х...ображено відходить від режиссера: Ой , якась непристойність виходить.
Агасфер: Це нічого у мене також...Розуміеш , завжди коли  я починаю новий сценарій, я  присягаюся писати тільки правду. Про себе, там почуття, жінок , примхи...ну ви про мої вади краще знаєте, бо я маю властивість забувати , інакше так можна з глузду зїхати. А виходить якась непристойність. Правда вона різна бувае:Ну там про меблі , посуд, манну кашу на сніданок це теж правда  Можна ще про те як в туалет ходиш написати, деякі до речі пишуть, он Ламонов наприклад...бр..
Мила Шанувальниця; Але ж Ви у якомусь інтервью писали, що Ламонов Ваш улюбленний письменник.
Агасфер;Еге ж , я напевно тому й не знімаю про анальний секс. Бо трахатися з негром в  сраку випромінюючи іскристий єнтузіазм може лише Ламонов.Знаеш дійсно люблю його твори, можливо й тому дивитись на нього якось бридко. Міллера почитав і попустило. Бридкі речі , що один що інший.
Мила шанувальниця:Чому ж , тоді читаете?
Агасфер придивляючись пильніше до панни; Очі в Вас нехороші. З блиском! Вас фотографувати треба. Десь в документальній хроніці, як потенційного людожера
Агасфер закриваючи оченята замріяно уявляючи
(Довга Пауза)
Впевнений , що шанувальнниця ще тут:Я думаю у більш інтимній обстановці нам  би було про що поговорити
Катруся ; Про що!
Агасфер: Ну наприклад  про мої майбутні фільми. До речі ви ж не маєте дурної звички готувати сніданок. Я не терплю сторонніх жінок у своїй кухні. А лимонов мені  дійсно подобаеться. Так його мистецтво фотогафувати себе з середини. Не книжки, якесь фантастичне фото внутрішнього світу. Так ось я  якісні фото обожнюю, жаль що у нього в душі таке лайно. А то б закохався і одружився, дарма , що гатересексуал.
Катруся:Ви впевнені?
Агасфер:Звичайно, А от з фотками з середини якось не доречно виходить. Розуміеш велика розбіжність між ємоціями і зображенням
 От  що відбуваеться занурююшся у  минулі стосунки, а знаходиш безлад. Ну як ти поясниш глядачам , що коли кохана жінка розбила тоб пляшку об голову і це було прекрасно. Мрію навчитися. Це пояснювати.
Ото ж на чому я зупинився,
 Наступна стрічка буде про море, птахів, і...Вас якшо надягнете спідничку на наступну зустріч.Звичайно вона її надягне..аби трохи пізніше забути її в готельному номері..

Фетішизм вада будь-якого митця, а над-то митця, що захоплюється японією.Будь-яка фігня загорнута у безліч кольорових тканин, паперу і золотавих  стрічок, уже є артефактом, а значить становить істотну цінність. Артефакт- це річ, в одному єкземплярі.Іншої такої не має бути тому що нк може бути ніколи. Якщо ви схильні їх накопичувати, а потім розкидати по всій кімнаті, як це робить скажімо Агасфер.Це призведе до раптових проявів геройства, і появи монстрів на кожному Вашому кроці Незалежно від того, любите ви битися, чи гратися з монстрами. Ваші уподобання не мають, істотної цінності.Головне в тому, що монстри любитимуть Вас. Щиро і чисто, як маму.

 -Скажіть , а що  для Вас натхнення?

Режисер Іпохондрії;  Ну натхнення. Це як менструація! До речі у Вас буває менструація?
Катруся: Вона у мене зараз. Але яке в тому натхнення... Тож ви вімете мене у наступну стрічку?
 Режиссер; Яке натхнення, Господи.  Коли жінка стікає кровью, щоб оновитись, це схоже на фенікса. Це Кора перетворюється на велику матір. По білим порцеляновим ногам, вогняні червоні потоки...
Світ, що ще не прийняв свого христа.

Ось  Я уже уявив собі як  ви стаете на трассу, й стопите машину, щоб попрямувати до рідного міста. Але ви ще не знаете що по вулицях Вашого рідного міста ходить така собі гадзілка  і чавить бідних зазомбованих звичайних людей. Вони лускають і "раскидивають мозгамі". А це страшне. Отож  по  приїзді розкриеться справжня Ваша міссія. Ви повинні врятувати рідне місто.Якщо Вас звичайно не ухватить трясся від вигляду Годзілки!ги-ги(бридко і гучно сміється)
Катруся: Але ж Вона (трясця) мене не ухватить(з надією) Правда?.
Бере Режиссера Іпохондрії під руку! Режисер бере її трохи по нижче талії, і ніжно шепоче:Правда.
Режисер:То ви згодні на роль Грози анімаційних монстрів?
Катруся: Ой це так несподівано, а я підійду Вам?
Режисер хтиво посміхаеться:Єге ж бо підійдете, з Вашим то обличчам... о а яка фігура...
Катруся поправляе на собі волосся:Я згодна, А ви не передумаете?
Режиссер:Як можна? Ми зараз же підпишемо контракт. Дістае з кишені замацаний папірець з кількома печатками.
Катруся стрибаючи в душі від радості.. підписує. Ото пощастило. І вона вже знае деяких персон, які ще довго не вийдуть з клозету від заздрощів.
Режисер радо:То може зостанемося вдвох, я мушу пояснити Вам деякі моменти в сценарії, розумієте зйомки починаються завтра!

Раптовість і непередбачуваність- це перші  ознаки талановитого режиссера. Якщо хтось серед темної вулиці, поцілує Вас в щоку. Припаде на одне коліно і запропонує одружитись.
-Згоджуйтесь, не вагаючись ані хвилі. Перед Вами достеменно великий режжисер. Ви ж добряче втомилися бігаючи цілий день на шпильках. Він віднесе  Вас на руках у найближчу винарню. Оплутуючи Вас павутинням запеклої любові.Він принесе вас у гамірливу стайню, де торгують щастям на розлив, і буде пестити Ваші мізки віршами, що вони ,як він щойно зрозумів присвячується лише Вам. Він затьмарить, ваше серце обіцянками зйомок, де Ви у головній ролі роздираете пащу левові, або доісторичному тритону. Талановитий режжисер завжди воює з монстрами, чужими руками. Це маленька втіха, у прірві кіномистецтва.Змушувати Всіх, хто трапляється на шляху, воювати з твоїми монстрами і халепами.Вже потім за пять хвилин до початку зйомок. Коли режжисер розуміє, що всі ролі вже роздані, сценарій дописано, а декорації замовлено. Він впаде у несамовиту лють, тому що акторів, скільки б їх не було завжди мало для коронації його генію.Декорації хибні, а сценарист,та  нехай це буде навіть  він сам –повна дупа і його сценарій-цілковите лайно.Тож единий шанс здобути Оскар, це добряче відшмагати акторів, усіма підручними матеріалами.Ніколи не погоджуйтесь на зйомки у геніального режжисера!

Отож Вона згодилася на цю роль! От дідько Вона підписала контракт, і навіть не здогадалася  про що йде мова! Салют моему життю! Я зніму це! Бомба, ось що це буде. Старі динозаври кінематографу показяться з заздрощів! Все що я казав про складнощі зйомки, то це мені глюк наснився. Зйомка буде зашибісь. Колесо думки везе мене на хмарки. Все ,що невдасться зняти врятує монтаж і сценарій. Та ні , до мене доперло, що потібно знімати Фільму про справжню українську годзіллу, тільки но я почув назву  цього псевдоуйобського культа. Вони ще не бачили укрїньських чудовіськ пухнасто-лагідно –білих з запахом густої карамелі. Ніколи не відчував таких заздрощів сам до себе . Голова моя , чого це ти так прешся, не курила не нюхала. Хіба ,що пила...
-Та все ніштяк  крихітко ти станеш зіркою! Агасфер притискає дівку до грудей з у усіею палкістю щойнозакоханого!
Дівка в захваті!
 Її ще ніхто на бачив, ніхто не знає ,але радість так переповнює його . Немов сама Одрі Хепберн погодилася знятись у його божевільній картині. Респект тобі Агасфере! І ще раз Респект! І хто ще в нашій країні знімав таке Сонце навиворіт.Духа гоцае на захеканому дансполі сьомого неба, і вирвавши з тіла  печінку  втоптує її в змокрілі паркетини. Форева!

Так, так на фіг печінку, скіль можна лити в себе шампанське. Агасфер ковзае ногою по асфальту цілує дамі ручку, і відкорковує пляшку. Він кріпко- накріпко притискує її до себе. Впиваеться у помазанні ревлоном губи. Підіймае  пляшку над головою, влаштовуючи собі і Катрусі душ із солодкого червоного вина, і закриває її очі долонями. Нарешті він забирає руку. І тихо каже посміхаючись кудись у сторону:
-Ну що з тобою робити? На, простягає їй пачку таблеток, без напису.Коли тобі стане погано.Зїж одну таблетку стане краще.Зїж дві-три Прийде до тебе творче осяяння. Або ніколи не прийде. Зїж усю пачку зараз же телепортуешся у реанімацію.
Катруся: А якщо я не буду їх їсти?
Агасфер ,ну не знаю, думай сама.  Я не вимагаю проффессійності. Мені головне, щоб у процессі зйомок у тебе очі вогнем горіли,а як саме ти це зробиш мене не цікавить. Я лише пропоную тобі метод.
Катруся;-А скажи, Тереза їх теж їсть?
Агасфер.Ні, Тереза, напевно єдина людина у світі якій це не потрібно. Я в неї тому і закоханий, виправляеться ...платонічно. Слухай, а чим ти взагалі займаешся?
Катруся;Була телеведучою, але потім мене звільнили.
Агасфер:Цікаво, а за що звільнили?
Катруся:За мастурбацію і оргазм у прямому єфірі.Ну, ще за матюки.
Агасфер:(відбирає у неї пачку з таблетками)Давай назад,тобі це зайве. Слухай Катрусю, все не може бути так...Ідеальних жінок не буває..Ти напевно лесбійка.
Катруся:Ні
Агасфер."...Я покажу тобі справжне кіно. Збудженого оператора, який підлітає до акторів, погрожуючи надавати  штативом по сраці, якщо вони не стануть на те місце де на його думку стояти потрібно. А також сценарій, в якому не повинно бути жодного місця де глядач міг би спокійно ковтнути поп-корну і повітря. Зйомки будуть на морі.Я буду дивитися як ти що вечора, спітніла, але не стомлена будеш забігати в молочну воду збаламучуючи пісок на дні маленькими ступнями.
Я сидітиму на березі. Я запамятаю, як бризки води розсипаються у повітрі між твоїми ногами. Це кіно шлях що я хочу пройти с тобою. Навіть,якщо кожен крок буде кроком по гострим лезам.
Моя дівчинко кров-це банальний, але старий і вірний засіб, аби привернути увагу глядача.

***
-Тереза все бачила. Вона палила довгі цигарки на балконі у якихось чотирьох метрах над їх головами.
Агасфер і Катруся, стояли на ганку, сміялися, чмокаючи одне одного в носа. Про щось сперечалися, і знову голосно реготали, здавалось над цілим світом.
Терезі подобалася дівчинка, її сміх, веселий Агасфер.Сценарій. Дівчина дивилася на них, пербираючи довге волосся, і єдине, що було їй незрозуміло в цьму житті, то це чому коли все навкруги світло і радісно, хтось обовязково має померти?
Тереза відійшла від бильців балкона. Сіла на турботливо виставлений на балконі диванчик і запалила нову цигарку.Майже не вслухаючись у звуки на дворі. Вона достатньо довго знала Агасфера, що б зрозуміти, що ані режжисер, ані акторка не повернуться сьогодні вже на территорію закладу.
Агасфер; Тереза..дочка партійного підлабузника, замиленного пройдисвіта і найкращого на всю Одессу гравця у преферанс. Я завжди мріяв, аби вона народила для мене дитину. Дитя б гралося дзеркальцем і ловлячи сонячних зайчиків, називало б мене татом.А я б заспокоївся, що маю маленьку людину, якій можу дозволити загадати бажання за мене.Для мене це единий шанс заспокоїтись і відчувати себе найкраще у своему домі.Дивно
Катруся йде підстрибуючи, і немов зумисне на всі калюжі, що трапляються на шляху.Холодні бризки забруднюють білі штани Агасфера.
Катруся; Не бачу в цьому нічого дивного.Що може бути краще за дім, де чоловік і жінка обожнюють говорити одне з одним.Коли дім повний гостей, дітей. Але, чому саме Тереза?
Агасфер плює на пальці, і намагаеться витерти грязюку з штанів, але все більше її розмазує: А чому б і не Тереза? У неї здорове відчуття слушного часу. Адекватне ставлення до життя. Зрештою, у нас одна релігія на двох.
Питання до Агасфера:Чи боїшся ти смерті?
Агасфер:Не бачу жодного сенсу її боятися.Зрештою втрата фізичного тіла, дозволяе людині побачити щось більше, окрім конфліктів на сексуально-ідейному грунті.Знаеш, це напевно прикольно стати повноцінним глюканоїдом з необмеженою свободою пересування! Плюс враховуючи необмежену свободу дій, я нарешті зможу співати стільки, скільки захочу, і всі замість того, аби змагатися хто швидше заткне собі вуха. Сприйматимуть мої волання за ангельський спів.


Перший раз подивитися на місце знаходження Годзілки. Коштувало кожному з знімальної груммі вісімнадцять профілактичних щеплень у дупу. Поки оформлювали усілякі документи на  перебування на секретному обьекті. Нас відвезли в доволі сприйнятний отель.Розіпхали по номерах,  і сказали в місто не ходити. Ще до нас приставили таке місцеве все контролююче «обличча» Яке було призначене контролювати нас, аби ніх-то часом не роздумав знімати кіно, і не побіг пророкувати через деякий час місто опиниться у лапах волохатої потвори, або не влаштувався мити машини на автостоянку мити машини. Шукаючи кращої від кінематографу долі.


Моє кіно це ремікс минулого. Памятаеш, я колись обіцяв тобі, багато- багато казок. Кома, крапка. Слово, транскрипція. Траса. Я буду змінювати сотні машин. Я випестую сокола у себе на плечах. Тільки посміхайся.Я випихую своє тіло під дощ, і стаю мішенню для крапель без жодної істотної причини. Ось тобі і маєш.
Я завжди доводив до сказу своїх знайомих, що мали необережність обмовитися мені, що закохалися. Питанням: Що Ви відчуваете? Яка різниця між сексом з коханим, і з некоханим, ні до біса почуття… у фізичному плані. Це не фізично, але пробачте, тоді для оргазму може знадобитися, будь-яке фізичне тіло. А кохати можна тільки єдиного і бажано мене, сотий раз ЯЯЯ! З такою любов’ю, до свого тіла, було б корисно стати патологоанатомом, можливо б тоді попустило. Ти хочеш знати чому я став режисером? Все просто.Кінокамера-це сучасний символ кохання.Кінокамера-це символ ілюзії. То чи є кохання ілюзією?
Плівка запам’ятовує емоції,акторів, приємні місцини.Але, якщо ти продивишся її нехай через пять хвилин після зйомок.І це вже буде не реальність. Це все стане спогадами.От тобі і маєш. Кожне кохання існує у рамках написаного невідомо ким сценарію, і  доводить спонтанно вибранних акторів до апофігею їхньої творчості.
Ото ж якось проаналізуваши свої почуття до Терези я з подивом зрозумів, що шлях мій веде не в психічну лікарню, а на знімальний майданчик. Тому, що лише там я можу бути самим собою.
На зйомках, я можу лаятись будь яким матюками, але мої слова будуть для акторів бажанішими за будь-який нектар!
               

Виступ на Телебаченні.
Гримерка. Актори №1 і №2 дбайливо прилаштовують до дверей гримерки великий плакат з надписом  «Іпохондрія-2» На Агасфера накладае рум’яна, якась приваблива дівчинка. Агасфер муштрує усіх, хто трапляться мистецькими забаганками. А принесіть но мені мікрофон, ой а які саме кадри с фільму будуть транслюватись у цьому випуску передачі.Ой, а я б хотів їх ще раз передивитись. Врешті решт, зостаеться пять хвилин до виступу,і Митець йде до Ватер клозету. Але виявляеться, що там закінчився туалетний папір. А без Туалетного паперу процесс дефекації митця є неможливим.
Тереза з висунутим язиком, уже годину, як бігає по чотириповерховій будівлі. Відшукуючи, потрібний  Мікрофон, бусіки для  дітей-даунів. Клапоть сценарію для ведучої, а тепер ще й туалетний папір для Агасфера. При чому пошук туалетного паперу у порівнянні з усіма іншими речами, здаеться їй до біса легким заняттям. Врешті решт вона вламується в єфірку якоїсь кримінальної хроніки
-Гей, хлопці!
-Де?
-У Вас серветки якісь є?
-Щоб кров витерти? Для голови?
-Ні для дупи.
-Є.
З бусіками, шнурами , розбираючи на ходу де сторінки сценарію, а де туалетний папір. Тереза біжить до своєї гримерки, де чомусь вже не висить плакат з надписом : «Іпохондрія-2»
І ловить на собі засмучені погляди акторів№1 і №2
-Пізно він уже пішов…
Через хвилину з туалету виходить Агасфер, з дуже вже задоволеним обличчям.
Тереза; Зрадник!
Агасфер мочить.
Тереза; Ми шість років шукали гроші на зйомки цього фільма. Зрадник!У нашому стаді зявився зрадник. Щоб ти їм …
Агасфер:До речі, це дуже нелегко було зробити… Він же жорсткий собака.. це ж Ватман.
Після цього зйомки проходять достатньо легко. Потрібно лише своєчасно випустити пар.


Займатися промоушеном фільмів жахів-справа невдячна, особливо коли творча людина. Бо коли демомонструеш оточуючим  щось не з власного доробку. У оточуючих складаеться повне враження, що ти хочеш відкусити від пирога чужої слави. А те що ти є с-пів автором цього пирога. І насправді, ще невідомо хто цей пиріг насправді готував, це ще велике питання. Але пояснювати важливість особистого вкладу, теж не дужє етично, і якось вже дуже по-дитячому виходить.Тож Тереза ідеальний промоутер –вона з народження звикла нікому нічого не пояснювати. Та ну мабуть я нагнав, про її не бажання світової слави. Ось вона знов стоїть у мене над душею, і вимагае написати про неї бодай декілька слів, хоча здаеться, що весь роман і так про Терезу написаний.
Ото ж, Тереза має особливий склад головного мозку.Мозок цей схожий на добряче поїдений зміями кремовий торт.І світ, цей мозок сприймае виключно, як банку чорнил для натхненя і привід що небудь написати. Журналістика-це таке світосприйняття, яке дозволяє накидуватись на будь-яку незнайому людину і задавати їй питання, на зразок-Ой зараз усі підлітки переживають-яке найкраще місце для першого сексу, а як ви гадаете, яке найкраще місце для останнього? Після відповіді на таке питання незнайома людина відразу стає людиною знайомою.
-А чи був у тебе секс за гроші, і якщо так, то хто платив?
В якусь мить свого життя, я зрозумів. Що те що фрази; «Я існую», і  «я відповідаю на Терезині запитання»значать для мене приблизно одне й те саме.
Чому я хочу знімати таке довге кіно. Звичайно, якщо викинути пару-трійку сцен, воно буде коротше. Ясніше, рельефніше, можливо навіть таким рельєфним , що вилазитиме з єкрану, і його можна буде помацати і обійняти.
Ти захворієш мною у четвер, застуда, грипп спазми , це лише симптоми.Їж вітамін Це.Він покращує ріст волосся в моїй кімнаті повинен висіти твій, гарний, свіжий скальп.
Ось воно твое єго.Воно виростае с першої застуди, наприкінці  зими. З пролісків в руках української клошарки з твоїх фантазій і побутових пристрастей. У свободі…ну тут , я навіть не знаю що писати. Агасфер зазвичай, ситий пьяний і лінивий від своєї свободи. Можливо, щоб стати більш креативним, йому потрібно б було бути  не таким ситим, і мати на кшталт більше алкоголю в крові. Але що мене найбільше в житті цікавило, так це, чим відрізняеться митець від звичайної людини. Це вже окрема історія. Ще й як відрізняеться. Бо звичайна людина походить від мавпи. А що не вірите..Та ж усі ознаки перед Вами:і стадний інстинкт, і мислення примітивне, і бажання примазатися до загальної культури(це все нестача сірої речовини в доволі примітивних мізках. А митець, походить від митця, ось тобі і вся філософія.






Це безперечно згвалтування мозку.Кожен день хвилина за хвилиною. Хочеш парі, що в тебе ніколи в житті не було такого довгого сексу.Ти потвора, що вилазить із сну. Чого ти від мене хочеш.Мені від тебе нічого не потрібно, тож чому я весь час про тебе думаю? Я зреклася сну заради кар’єри, я завжди щаслива. Нехай навіть для того, щоб у тебе булькотіло в шлунку від заздрощів.Я не вмію тебе любити.Я вмію лише жадати. Кожного дня, що секунди і далі…Ми зустрічаемося цілуємося в щоки, і я неодмінно посилаю тебе на… небо за зірочкою звичайно, але ти не розумієш моїх метаморфоз і йдеш геть у ніч, до недописаних сценаріїв. Рефлексувати. А мені хочеться верещати:Мам народи мене знову,  або щось таке .Мої почуття це Метафізика у ритмі безсловесної музички.Іпохондрія...не знаю що це таке мабудь любов до розумних слів,
смак пиріжків з капустою плюс смак, від якого стане бентежно . Все, Іду годувати голубів.
-Тереза!
-Іди до біса Агасфере!
Ми схожі- від дати дня народження до останнього дня. До подій цього дня- контрольного пострілу в голову… двох пострілів. У самих складних обставинах, у ненеписаних сторінках, у гайках, з лівою різьбою, що підходять. До,.. ще трохи і зявиться закон про заборону гвалтування слів. І я першою прийду  простягати руки під наручники. Ми сидимо у подертій тачці, придбанній по принципу, до біса тюннинг, головне швидкості. І ось на цій швидкості ми і їдемо волаючи, палячі цигарки без ліку у відкритому салоні. І молимося, на  педалі газу і тормозу, на те щоб не занесло.На те щоб машина не зупинилась, і наші відносини, не відправили бандероллю до якогось небесного відомства з банальним штемпелем «Переспали» Тепер і ти колекціонуватимеш , мої нариси і казки. Будеш дарувати мені щастя, не сильно, по дріб’язкам. Балансуючи з грацією корови на кризі, між крейзанутою дружбою і бажанням зробити мені ембріона. І якщо, я тихо буду мурчати у слухавку, зроби вигляд, що не помітив. Просто зроби вигляд. Все одно дощ, і ти не вилазь з дому.  Ти не сядеш за кермо, тобі вже не варто наливати, як і цьому місту. Але пляшка з джином напів-повна і дощ вщухати не збираеться . Дай бог, тобі не згадати про службу таксі. Просто сиди і дивись з вікна на небо. І небо буде на дві персони. І якщо ти ще раз подзвониш, я не витримаю, і скажу приїзджай.
І буду діставати дзеркало безглуздими запитаннями : Чи я на світі сама краща? Яка дурість звичайно,я…


Ну и куди тепер мести свої пятки?В моїй памяті так багато спогадів. Учасники яких полетіли з різних
поверхів панельних багатоповерхівок, не обіцяючи скоре повернення.Я сиджу у мякому кріслі.
І уявивши себе білим россійським ведмедем плюю на революцію.Мені не сумно.
Я перегортаю сторінки вранішньої преси. З тих пір, як мені виповнилося шість років,
 я вже ніколи не зможу ревти справжніми слізьми. Лише крокодилячими. Так заразом і виходить.Який дивний вечір.

Лист Агасфера до Терези.
Моя біла і вередлива примара, коли ти наснилася мені вперше літом опівночі, я спочатку не надав цьому значення.  І зміг жити ще кілька днів без думок про тебе. Я пив каву заїдаючи її шинкою і спілкувався з радіоприймачем. Сповідуючи філософію ні діяння у всіх напрямках, крім походів до магазину за черговим пивом.Я  думав про тебе і зрозумів, що ти це зміюка, яку у мене на вистачає духу задавити. Я визнав, я вимушений тебе любити, щоб подарувати тобі життя, і тоді на душі моїй буде спокійно.


Можливо, успіх усіх «Іпохондрій» у тому, що Агасфер змалечку, і будемо чесними й по сьогодні не може описати просто і ясно навіть особисту зовнішність. Він високий худий,пасма  волосся закривають йому очі тому навіть об’єктивна реальність дзеркал для режжиссера не існує.Подивіться на його автобіографії, усі як одна з фотокарткою де обличчя прикрито сріблястим циліндром,або довгостволим фотоапаратом, що він його націлює на журналіста, який хоче бодай один раз хоче нормально сфотографувати славетне обличча.І чорта з два факультет кіно-мистецтва навчив його придивлятися до себе.Ні навчив звичайно… але якось не так.По кімнаті розкидано безліч його фотографій, але якщо хоча б по одній з них ви можете довести, що це саме він залюбки поставлю Вам ящик найкращого коньяку.


Головна зала ресторану «Бар Сучий Жир»
Тереза до Актора №1:Будь ласка,дай мені відповідь,швидко і не думаючи, що ти любиш більше за все?
Актор№1:Книжки усякі,анімешні канали,секс, усіляке ідіоцтво,дітей...
Тереза:А що краще діти, чи секс?
Актор№1:І те і інше.Ніколи не визнавав штучного запліднення.


Марудна Осіння Вулиця.Агасфер і Катруся.
 І Вони кудись йдуть, хитаючись і розплескуючи на ходу  алкоголь, не турбуючись про закінчення вечора, що цілком резонно. Публіка  Весело продовжуе бухати, в недовгих перервах поїдаючи їдло, так що ніхто і  не помітив їхнього зникнення.
Агасфер: Знаеш, а я довго писав сценарій для цього фільму більш ніж пів-року.
Спершу була ідея. Першу сцена і мелодію, ми з Терезою накалякали на раз. Потім носилися з ціею ідеєю, як дурні з торбою. Себто розуміли, що ідея потребує оформлення в словах, звуках, відеоряд хоч і схематичний. Бля-м! Наступні сцени повзли , як в пустелі змучені черепашки. І знаеш кожний так хвацько видумував собі виправдання по типу; Зламав авто, троллейбус з рельс зійшов, мама захворіла, а то й просто був повний бодун, а я взагалі цілковитий шимпанзе, але завтра обязково щось вигадаю.Але  цей сценарій , ще шкрести й шкребти  треба. Тому що ти  ж знаеш! Те що написано в сценарії одне, а те що зафіксує плівка  вже інша справа.
Катруся; Ні не знаю, чесно. Ніколи в житті не знімалася в кіно.
А як було з Іпохондріею?
Агасфер: А іпохондрія, то було , як два пальця... Три місяці і кассета з фільмом вже лежала  на столі у продюсера. Я довго не розумів звідки В моїй голові зявився сценарій Іпохондрії. Там Така єнергетика вирувала, що я написав текст сценарію за два дні, а за тиждень ми вже гасали на знімальному майданчику.Всіх все перло!Мене , Терезу, акторів , ба навіть продюсера. Я взагалі думав , що так не буває.Це я потім вже зрозумів що єнергетика першої«Іпохондрії» продовження мого організму. Детальки, мляве мракобісся, моє латаття на носі головного героя. Ці  кистепері риби- мої вади й недоліки, під мікроскопом, та ну його той мікроскоп, у повному масштабі. І діти –усі без виключення-я, я,Я. Я борюся з червяками в  борщі. Я Літаю  на парашуті з парасольки.Я миюся у придорожній пилюці, уявляючи себе горобцем. Це все мое дитинство! Це Я!

Тереза(до актора №2) Відповіси, мені на запитання, що ти любиш більше за все? І я одразу помчуся геть.
Актор №2. Аматарство, неофіцтво! У новачків,просто віз єнергії, завжди заздрив, у тому й числі собі в минулому.І очі  так світяться...
Тереза: І хлопчики криваві у очах.
Актор№2 Чому тільки хлопчики?

Ми сплутані і сплетені, ниткамі і канатами, що отримали життя і перетворилися на цупкі ліани. Нас зв’язано закріпко, з явним наміром перетворити на сіамських близнюків. Це триває так довго, що вже не викликає, жодних емоцій. Самоствердження скінчилось змінившись на взаємодоповнення.

Готель(майже Каліфорнія) Агасфер і Катруся.
Готельний номер режисера.Кімната .Вузька і довга. Висока стеля .Табуретка.На Табуретці лежить розібраний пістолет іграшковий.
Агасфер. До ранку це і твоя кімната. Якщо, прокинешся раніше мене не чіпай мої речі і наркотики. Добре!
Катруся:Добре! Претензійно: А чому у тебе на підлозі жіночі труси! Ти так носиш?
Агасфер; Тому що у мене, милися модельки, що гасали з бодіартом. А тобі не подобаеться?
Шанувальниця;Ну що ти я в заваті!
Агасфер; У мене завжди хтось миеться! У квартирі, готельному номері, ба навіть в кіношному вагончику. У мене зручно митися. Розумієш, я можу спати де завгодно, але завжди потребую гарячої води. Інші цим користуються. Цілком природно!
Шанувальниця;Тоді і я прийму в тебе душ! Можна?
Агасфер; Ну я ж сказав- цей номер твій до завтрашнього ранку!
Шанувальниця йде в ванну щільно зачиняючи за собою двері. Вмикає воду. Холодний кран , гарячий. Знімає з крану , поморщившись дві жіночі волосини. Залізае у у ванну.Вилізае з ванни ,шлепаючи ногами по холодному кафелю, аби перевірити , чи щільно закрила двері. У руках Катруся тримає відчиненну пляшку шампуню. Плює в пляшку, примовляючи; щоб ти один раз помив голову , а думав про мене все життя.
Ангел з лівого плеча:Хе-Хе, це ж Терезин Шампунь.
Катруся не чує.
  Скрізь розкидані трояндочки, і всюди пятна крові Агасфера(ну Великого режесера, так теж можна), що любить наступати босими пятками на шипи. З картини ,що висить над маленьким диванчиком краще за будь-яку систему безпеки стежить всевидяче око.
Режисер: Тобі не моторошно?
Катруся: А чому Ви намагаєтесь завжди когось налякати?
Режисер: А тоді люди краще слухаються. Чим більше налякані, тим краще слухаються. Перейдемо на ти?
Шанувальниця: Катя.
Режисер:Агасфер.(Заглядае в холодильник) є пляшка вина,але більше нічого немае.
Катруся :Зато в мене є, я з фуршету сперла.Дістае з сумки шмат сиру.
Режисер радіє і відкриває пляшку:То як, будемо місто від Годзілки рятувати? Наливае вино у камяні келихи.
Катруся(невпевненно) Так. А яка вона та Годзілка?
Режисер:Ще не думав. Напевно біла і пухнаста, карамельками пахне…
Катруся:Ти з мене збиткуєшся?Вона ж зла.
Режисер:Ну то й що? Чому зло не може бути білим і пахтіти карамельками. Он подивися на морозиво в макдоналдці. Знаеш скільки колись тендітних дівчат від нього ходять з великими дупами. Чи є морозиво добром?
Шанувальниця:Але ж тоді її, пухнасту, буде шкода вбивати.
Відпиває з келиха великий ковток:Дивне вино, розуміеш коли ,щось бридке, його не шкода. Все зле повинно бути гидким.
Режиссер: А маніяк убивця повинен носити на спині майку маніяк убивця, ти це маеш на увазі?Та це ж стара пісня, знаеш добро завжди перемагає зло, а значить той хто переміг і є добро? Ти хочеш зостатися пай-дівчинкою вбивши Годзілку, не вийде. Розуміеш, будь-яке вбивство приносить у людину зло, якби вона того не хотіла, але це найпростіший спосіб позбутися проблем, тому й самий улюбленний.
Тереза;(радісно)Ой я щось таке читала: «Мертві не кусаються» «Гарний сторож- мертвий сторож» Острів скарбів здаеться
Режиссер ;Здаеться, але це зрештою не так вже й важливо.Знаеш, ще Шекспір казав: втім не те.
Тобі дуже важливо знати, що таке зло , так ось, це зовсім не слово *** написане на паркані великими літерами. А ось коли людство через це саме слово з трьох букв сприймають життя- то це справжне зло і є.
В данному випадку Годзілка, якраз є добром.
Тереза;Тобто!
Режиссер:Тобто якщо, хтось трошки потрощить суспільство з фіговим світосприйняттям, то це є якраз добро.
Тереза:Але тоді, яка з мене в тому місті буде користь?
Режиссер:Ну я ще не дописав сценарій до кінця. Але один з варіантів, це те, що ти трошки поприбираеш сміття, що його в містечку багато, потоваришуеш с Годзілкою. І Ви будете разом гратися в піжмурки, а місто на Вас подивиться й буде теж бігати й радіти. Знаеш якщо чесно , я безумовно радий за те що зйомки розпочинаються завтра, лише трохи смутно, що неможу дописати сценарій до кінця.
Катя; дивиться на нього довгим пронизуючим поглядом; Не можеш? Ну то я допоможу!
Режисер здивований її нахабством ;А ви сміливі пані, тільки це  не вдасться
Катя:Це чому, це не вдасться.
Режисер: Розумієш Годзілка жива, а фільм, ну як тобі сказати документальний.
Тереза пориваеться щось сказати, але режисер закриває їй рота поцілунком.
-Тільки тобі було можна довіряти, цю роль. Провальні картини рятують лише неофіти, втім це стосується не лише кіно.
Агасфер сідає у зручне шкіряне крісло і підкурює сигару від запальнички у  вигляді револьвера.
Кінострічок де знахабнілі монстри, жадають зробити свої кепські справи до біса.Добро і зло, як геній і злодійство однаково сумісні врешті речі.
Але ще ніхто не рятував Світ від добра.
Катруся ;
-Ви псих?
Агасфер:Ні я відомий режисер, втім ви в чомусь праві, щось від хворобливого мозку , тут звичайно присутне. Але  ж це  і є поєзія Катерино. Спонтанність рішень і вчинків, добра Годзілка поряд, ми немов Ева у Єдемі.
Тереза:А ви Адам...м-м-м
Агасфер; ну що ви. Я всього лиш режисер, Творець так би мовити...
Спостерігай мене вивчай мої рухи, цілуй мої руки. Будь дитиною у своєму світосприйнятті.Пройде лиш пара днів, і над нами зівє гніздо пара небесних голубів. Ні пари з вуст Катерино! Просто дивись на моє обличчя.
І хоча фізія Агасфера, здаеться їй хоч і не благонадійною, але мудрою. А сама вона схожа на шукаючу пригод Лолітоньку. За вікном поченає йти сніг, і обидва засинають під пухнастою,схожою, на знов таки сніговий замет ковдрою.
Темно у ліжку нарешті затихли баталії
Агасфер цілує Катрусю в щічку:
-Сонечко, скажи мені, ти розуміешся на психології?
Сонна Катруся:так, а що.
Агасфер;Ну тоді ти повинна зрозуміти мій внутрішній конфлікт. Я нікому не можу віддати себе цілком. По цьму Агасфер засинае і починае гучно хропти.
Катя гладить його по грудях:Геній, що поробиш! Теж засинає, але не хропе. Принаймі не так сильно.

Щоденник
Що трапляеться , коли ти з пустими відрами перебігаєш дорогу чорній кішці. Що буде якщо зв’язати разом вкрадені в парок клубочки.
Я дихаю.Кожен мій видих і вдох. Будь-яке слово до тебе і про тебе. Ти кидаєш в мене помаранчами і цілуєш у вухо, я не вмію на тебе ображатися. А ти так любиш Єллу Фіджеральд , а я Мері Попінс. Мене оточують хлопчики так схожі на підарасів, і кішка завжди спить на моїй ковдрі. Ти ревнуеш.
Вже третій день ми харчуемося помаранчами, і мріемо щоб президентом  Сполучених штатів став директор компанії кока-кола. Ми взагалі багато мріемо, про подорож на кубу.Кепку Чегевари і революцію, яка зробить світ чистішим. Але ми так зайняті коханням, що нам не вистачае часу. Навіть прибрати в нашій кімнаті.
Ми стоїмо на балконі. Ти дихаеш мною, моїм тілом , моїми сигаретами.Ти заварюєш мені чай. Ти водиш мене під руку.Чи є в тебе щось особисте.Чи був ти до того, як зустрів мене.Я сказала;Тобі потрібно знімати кіно, і ти почав його знімати.Ти виеш без мене вовком.А я не знаю, скільки хвилин життя, я готова присвятити лише тобі

Привіт Агасфере! Тереза захекана, і не побоюся цього слова збуджена.
Агасфер нахохлюється немов папуга, коли він бачить її в такому стані, цьому є два пояснення, або Тереза в черговий раз закохалася, або він скоїв вчора, якусь метафізичну дурню і цього не пам’ятає.
Тереза : Сказати, що я за тебе рада, це нічого не сказати.
Агасфер(подумки значить таки, я…
Тереза: Я допоможу тобі влаштувати весілля з Катрусею, до того ж це буде вдалий пиар хід. Весілля напередодні нових зйомок. Не знаю правда, як ти з нею житимеш. Тут вже навіть я нічим тобі зарадити не зможу. Але сценарій фільму,  декілька разів дасть тобі можливість залишитись веселим вдівцем. Якщо все буде йти над-то погано, я думаю ти їм скористаєшся..




Захоплення єротикою і містикою утворюють над головою Агасфера своєрідний німб, що сяє небесним світлом, стікаючи кровью. У кінофільмах тіло людське, можна показувати у два способи:
Перший фізично-анотомічний- забагато крові, мяса, геніталій,  мерзенно до блювоти, але правда.
Кому зрештою потрібна ця правда...
Ментальна фантастика, достатньо трохи перебрати спец-єффектів і Глядачі відчуватимуть у роті смах розплавленної пласт масси, замість поп-корну.
Знайти золоту середину!

Знімальний майданчик. Про творчий пошук і секс на Марсі.
Два актора на знімальному майданчику від нудьги  пють шмордяк, ну звичайно, що тут ще робити, хіба що студію підмітати. Офіційний початок зйомок сьогодні, актриса на головну роль не знайдена. Які там кастинги, хоч би одну лярву знайти яка б контракт підписала. А так продюсерські гроші вже надійшли, тринькаються потихеньку, а їх же віддавати доведеться.
Актор №1
-Ох жінки , жінки, не можна їм довіряти! Вони зїдять тебе живцем з твоїм довірьям
Другий актор; підігруїчи; Вони по над усе прагнуть кохати, і серти лише на чуже подвірья.Єх, а я шукав її ,справжню, до самого Парижу доїхав, і майже знайшов...Ну памятаєш, ту біснувату поїздку до Парижу.
Актор №1 Єгеж у сусідніх кімнатах жили.
Приблудний митець: майже? Тобто вона тобі не дала?
Актор№2 Та ні річ не в тому. Ми зустрілись у барі.Вона підійшла до моєї нудьгуючої персони і на ломанії французькій заявила;
-Мадам бажае промчати галопом на білому коні по Елисейскім полям, зовсім голою, але пьючи Божоле з горла.
Мабуть прочитала в якомусь жіночому журналі фразу, але мені все одно сподобалося.
Актор№1 Ну і як промчали?
Актор №2. Звичайно промчали, маленький нюанс замість білого коня був я, замість Божоле, шампанське, але все одно, я був готовий одружуватися, прямо тут, зараз, і плювати на її картаву французьку.
І що ти думаеш, коли я таки простяг її на готельному ліжку.Що вона мені сказала?
Актор№1Напевно, що вона повія, і коштує дві тисячі франків, у мене таке якось було!
Актор№2 Гірше!
Актор №1 Що може бути гірше?
Актор№2 Ну , як тобі сказати як тобі це; Чи ти не заперечуеш, що твій друг з сусіднього номера до нас приеднаеться.
Актор№1 І ти мені не сказав, от а ще приятель називаеться…
Актор№2 –мовчить ,але хоче дати першому в пику.Помічає приблудного митця- А як ти до речі сюди потрапив, це ж секретний обьєкт!
Приблудний митець: Не бачив жодного секретного обьекта в якому не було б дірки в паркані. Втім я не знав ,що це за будівля, але подумав що для ночівлі згодиться , я,як  завжди буває це теж потрапив в історію,  вчора, а все теж із-за лярви …
 Актори-А  як?
Митець:
 прийшли до подруги  у будинок творчості письменників в  на сраний "семінар обдарованої молоді", купили горілки та шпротного паштету, чекали цілий вечір, а вона, курва, ходила з голими пофарбованими цицьками, шукаючи коханого митця, що забухав десь там у сусідньому корпусі. написала, що в неї депресія і вона не хоче нас бачити. то ми її самі побачили. вона образилася тупо, правда, особливо зважаючи на те, що мій вань з нею зустрічався, а мені вона пропонувала переспати... ну цицьки, ну то й що?. мала нас вписати, бо ми на останню тягу запізнилися, але замість того послала. ночували хєр зна де…А поруч тусувалися лише молоді літератори, читали рукописи, матюкалися, три години пили півлітра горілки на десятьох та виябувались, хто більший алкоголік. вироджується нація, курча мать!
Актор №1 Нація, мене якщо чесно більш цікавить не нація, а дірка в паркані. Але втікати безнадійно, десять мільйонів ніхто так просто не подарує.
Актор №2Ти до чого?
Актор №1До того що якщо Агасфер не знайде до сьогоднішнього , до речі, приїзду спонсорів, актрису. Нам два наступні роки прийдеться будувати котеджі на честь неустойки, через невиконаня зобовязань А жінки вони  істоти не надійні.
До акторів підходить шанувальниця ситої краси. Простіше кажучи куховарка: Хлопчики може печива.
Актор№1 Краще велику ложку!
Куховарка: На віщо?
Актор №1:Ну треба ж якось з цього гімна вигрібати.
Вбігає  Агасфер  радісно розмахуючи руками: З криком Я знайшов дурепу!Будемо знімати кіно
Актор №2- А гарну я рифмульку придумав Кіно- лайно.
Агасфер: Іди на Йух! Вона чарівна і неповторна. Буде товаришувати з Годзілкою.
Актор №1 : А ти впевнений , що Годзілка буде товаришувати з нами? Ми опинимося по лікті в її дупі! Але ж то наша робота, а ти режисер!
Агасфер; Я вже по шию в цьому сценарії, а ти знаеш чим він пахне? Мені вже сняться наші відорвані ручиська і шматки техніки.
 Тереза; (тихо входячи до павільйону) А Хто ж надумав знімати таке кіно?
Агасфер: Ти краше спитай, хто придумав зрубати побільша грошів з спонсорів!
Тереза:То хто ж?
Актори №1 і №2 тикають пальцями на Агасфера.
Агасфер колупаючись пальцями у носі: Це принаймі не ввічливо! А хто придумав  годзілку випустити?
Актори мовчать
Агасфер(протяжно-сипуче)Всі-і-і-і-і.
Ну розуміеш Терезо, щоб зацікавити спонсорів , треба було щось єкстраординарне вигадати. А тут як раз фігня така скоїлася. У мене брательник у віварії працює.
Тереза ; Ну, і...
Ну а віварій на заводі що, ну як тобі сказати, ядерну зброю розробляє.
Агасфер: Так отам мавпочки цікаві народилися; Ну білі й агроменні.На них якісь досліди збирались ставити. Але вони людей покоцали, і розбіглися. Потім подохли,  отруїлися робітниками й  подохли. Одна лишень і залишилася. Добра й гарнюня, вона з якогось дива робітників не їла . І оселилася в  ближній до заводу общаги. Ну як сказати оселилася, залізла у порожню кімнату і спить там досі. Завод секретний , общага до нього належить. Мешканці й досить там живуть, але дуріють від самої думки про те що буде коли вона прокинеться.
 Нічого не скажеш, але плітки розбрідаються. А два завдання таки вирішити треба поперше годзілку примочити, подруге подію приховати. От я і вирішив зробити два в одному.Ну ще й познімати документальний фільм так для загального розвитку.
Тереза:забувши про халепу сміеться:Вже приховали:кіно знімаемо.
Агасфер:Не бачу нічого смішного:так і є хочеш що небудь приховати-винеси на широкий загал. І глядачі замість того , що б ламати Мінестерство оборони,спокійно позіхатимуть на сеансі!
Катруся;А як годзілок мочити будемо?
Агасфер:Ну якщо б ми це наперед знали , навіщо б було кіно знімати.
Двері прочинилися, і на порозі зявилася Шанувальниця Ситої Краси  у хатньому платті  аля Чина Кутюр, точніше в синьому китайському халаті.
В одній руці Шанувальниця тримала Великий Глиняний чайник, а в другій  можжевелову підставку до нього.Обличчя було миле з ластовинням .На обличчі  полумяніли карі очі і крапельки поту.
Вона поставила чайник на табуретку набрала побільше повітря в груди і почала гукати; Хлопці! Хлопці-Дівчата. Все вже готово.
Актор №2 озвався першим:А що чай будемо пити? З можжевелловими гілочками?
Актор№1-Чай?
Агасфер: Глінтвейн?
Шанувальниця Ситої краси; Як ви швидко хлопята  все забуваете, так Агасфере,звичайно глінтвіейн.
Глінтвейн це ритуальний напій перед зйомками.Де ми його тільки не варили: на вогнищі, в каміні у русській печі, навіть на зіпповській запальничці, якось було.
Тереза: А памятаеш Агасфере, як ти голос зірвав.
Шанувальниця ситої краси; Ага, той самий кінофестиваль на природі.Агасферові за дві години на сцену лізти, а він, як глухонімий, щось усім жестами розповідає...
Актор№1;І навіть обматюкати нікого не може. Ото було свято!
Тереза; Ото ж ми вирішили зварити йому глінтвейна, аби полікувати. Розвели вогнище, а тут зясувалося, що окрім шмордяка і чорного перця ніяких інгрідіентів немає. Ото ж накидали перцю в шмордяк, і вирішили його принаймі підігріти. Засунули кружку у вогнище. Отут він і запалав.
Актор№2» і, що згорів?
Агасфер: Та ні, я йому не дав, я його так випив, був потім, як вогнепальний дракон, щось таке. Як потім вийшов на сцену, як дихнув на всіх. Ото файна була презентація.(Дивиться на Катрусю, що непомітно увійшла на майданчик) –Дивыться це катя- наша головна героїня
ВсІ;СПІВЧУТЛИВО- Ги!!!
А ти серденько напевно думаеш, що я справжній поганий хлопчик. Завжди поганий і завжди пьяний. Ну, ну..(цілує її в носа)Це не зовсім так, просто соціальна система, яка вона не є і якою б вона не була, завжди здавалася мені гидотою. Ти думаєш, що я завжди був Режжисером?
Це не зовсім так, я фасував апельсини в супермаркеті, робив щотижневі обзори, у малотиражках, писав марудні вірші, і гоцав по презентаціях з замисленною фізономіею журналіста. І ти знаєш завжди бачив перед собою пихату пику якогось босса , що надуває щоки, і викочує очі щойно побачивши мене на горизонті.Ось тоді я і вирішив стати справжнім поганим хлопчиком. І обрав проффесію режиисера.Агесфер щиро посміхаеться. А знаете любі друзі, тепер, моя пристрасть до жінок, алкоголю і азартних ігор здорово допомогае мені в роботі. Але це все ширма, звичайно. Моя доля кіно. Коли актрисульки тихо стогнуть в гримерній визнаючи мою неперевершенність,  схиблені баби ревуть від від сценаріїв. А ударник з «Шалених зайців» що дурний лупить по барабанах зазиваючи людей на чергову презентацію. Ото і є те що я називаю комплексний оргазм. Бо тільки перед камерою і в сексі я можу бути самим собою.А що Терезо, заздриш мені, тобі ж бо тільки куннілінгус у Ванній приносить таке щире полегшення...
Тереза:Дзуськи, то ти на мене за щось сердишся.Верзеш бозна що, он напишу у наступному матеріалі, що режжисера, як і раніше цікавлять тільки пристрасті цнотливого кохання.
Агасфер;погрозливо.А чи молилася ти на ніч моя крихітко?
То чи молилася? Це так несподівано, не вознести хвалу богу у якусь випадкову ніч і відчути навкруги запах паленої гуми.Щось давить немов прессом, нерви напружені сжамкані до незмоги.І твої ж очі плакатимуть по тобі надривними риданнями. Чи зрозуміеш ти що ось Вона прийшла, і це саме твоя СМЕРТЬ.Кружляе навкруги тебе немов у лихоманці вибиваючи єкзотичні ПА.Ти так боялася її Терезо.Не кожжної хвилини  не помітно для тебе цей страх висів у задзеркаллях підсвідомості. А тебе тягнуло до неї магнітом. Памятаеш, як у шістнадцять років, стоячи на карнизі, притиснувшись до рами,як до матері, у ритмі брит –попу, ми прагнули зіскочити з вікна разом, але тільки цілувалися на карнизі.Розуміли, що не можемо дозволити нашим мізкам ковзатися по асфальту і йшли у ванну перетинати собі руки. Ножі були завжди тупі.
Юнацтво те скупчення випадкового шарму, недоладних шрамів. Ти співала у ванній  з кровью і піною Аве Марію, і боялася порівняння з Діамандою Галас.Моя нервознна нова єлектрична гітара зливалася з твоїм голосом.Сонячним і чистим, як сльози новонародженого. Як я славив бога, коли зрозумів ,що твоя кров це лише сезонний прояв твого організму.Але й якщо  б твої руки були дійсно перетнуті, я знаю, що не перестав би грати, навіть щоб врятувати життя твое, мое. Не знаю, не питай мене.Таке вона була та любов, що її бул зшито з сотен клаптиків,принцип поєднання яких не підвладен жодній логіці.
І знаеш, я згадую про нього тепліше ніж  про будь-які виважені, і правильно викроені відносини.
Ну добре годі з нас ліричних відступів; завтра приїде машина з дітьми акторами. Вони звичайно перевернуть все до гори дрином, але не звертайте уваги, це я наказав їм вести себе на знімальному майданчику, як у себе вдома.
Актор №1. Я здогадусь, що вони роблять у себе в дома. На останніх зйомках вони заштопали мій комбінезон наче наволочку, напхали його ковбасою, і підірвали динамітом.
Агасфер;За цю сцену згадай но ми і отримали найбільше премій.
Тереза;Вони чудові крихітки;Але хлопці будьте з ними обережні. Вони ж бо тягнуть до рота все і хороше і погане, я іноді боюся за їхню сексуальну орієнтацію.
У багатьох з них тяжке минуле, і цікаве майбутне. Повна закоханність у бейсбольні бити, плюс відсутність усякого інтересу до бейсболу.
Актор№2-Ну годі вже мене цим не здивуєш, я працював санітаром в клініці для психічно хворих.А діточки, які вдають з себе даунів, не так уже це й страшно.
Агасфер;ображено) Вони справжні дауни, у них і діагноз є.
Актор№1. Чуеш Агасфере, у мене з тобою повністю змінюеться світогляд. Завжди, скільки я себе памятаю  відчував себе людиною і громадянином. Я звичайно цікавився проблемами психічно-хворих дітей, але суто у рамках соціальної активності. Мене все ж таки більше захоплював стан єконмічної коррупції на сьогоднішній день.Але як тобі трапило в голову знімати щось з цими дітлахами. Знаеш, навіть коли у малюка з головою усе в порядку, з ним і так багацько проблем.
Агафер;Не знаю, ніколи не працював з тими у кого все в порядку з головою.Для них це своєрідна терапія, вони для мене актори, яких я у жодному разі у всьому світі не знайду. Розуміеш, для них навіть реплік писати не треба. Вони все самі скажуть і зроблять в контексті сценарію, он як з його комбінезоном...сміеться. Розуміеш, ми з ними один для одного останні сонця.


Будинок Терези. Кімната задрапірована багряною тканиною. У бронзових канделябрах тьмяним світлом горять чотирнадцять свічок. У клубах дима, що розходиться по кімнаті з порцелянового горщика. Сидить Тереза. Вона гола, лише підперезана шматком червоної матерії, який трохи прикриває сором. На шиї і тонких зап’ястках висять різнобарвні цяцьки. Тереза може збоку здаватися смішною,але вона так впевнена у своїй особистії виключності, що так воно і є на справді. Як що зануритись глибоко у її голову. І перегорнути сторінки перечитаних єю книжок, і второ сортних поєзій. Можна легко здогадатись ким вона себе уявляє коли сибить при свічках гола, з цяцьками на зап’ястках.
Дитина Хаоса
Заплутана у димі
Німа від попелу
Зотлілих вечорів…

Розвій мою печаль! Я б не сказав, що коли Тереза запалює свічки і обвішується чудодійними амулетами вона сподіваеться зробити якесь диво. Але в моєму житті що миті стається стільки див, що деякі  з них я зрештою можу віднести до магічних старань Терези.

Я кохав Тебе сонце мое щиро і пристрасно.Тепер же намагаюся, щоб мої спогади не були схожі на некрофілію. Я був анархістом. В житті і коханні. Не визнавав ніяких правил, і навіть не здогадувався, що кожної хвилини придумую свої. І їм хтось теж слідуватиме.Ой мамо.Сподіваюся, що хоть послідовників моїх буде багато, тому що ламати всі системи одночасно зостаючись наодинці з собою, досить самонадіяно.Ото кіно, воювати з кимось, аби повернути собі свої думки з недобитим тілом. Кому воно потрібні, і думки і тіло. Слухай мене, сподіваюся колись ці слова знайдуть шлях до неба і просипляться на мене з гори золотими дукатами

На мою думку кожна людина за все свое життя повинна зробити певну кількість безумств. Заради кохання, самовдоволення, творчості історії, абощо. Тому що лище навчившись єффектно творити безглуздості,ми дізнаемося про справжню ціну від кроку до кроку продуманих вчинків.
Ото ж можна дозволити собі вдосталь вивалятись на килимі, і уявити що предмети інтерьеру, меблі подушки, світильники і прикраси зроблено лише для Вашого задоволення. Робіть з ним все що завгодно.
-А скажи но мені Терезо,  а що можна зробити з цим світильником, окрім того,як запхати його в резетку?
Тереза дивиться на світильник у формі кульки.
-Ну, його можна прилаштувати на капелюха, як прикольний аксессуар, можна гратися їм у футбола, якщо він не розібьеться звичайно.
Агасфер-Не розібєця, я спеціально придбав куленепробивний світильник, ще за свого життя в общазі. Розуміеш, мав звичку читати вночі, а сусіди по кімнаті мали звичку спати. Ото ж вони кожної слушної нагоди «випадково» розбивали всі мої освітлювальні пристрої.Отож довелося купити такий, так що в футбола їм можна грати без проблем. А ще?
Шанувальниця ситої краси: А ще можна уявити, що світильник це кришталева куля і влаштувати спіритичний сеанс.
Агасфер: Це вже цікавіше, а як саме це робиться?
Тереза. Треба взяти великий лист паперу, начеркати на ньому всі букви алфавіту, цифри, і таке інше...
Агасфер:А , я памятаю, ми щось таке робили. Памятаю ще викликали дух Чапліна...
Актор №1:Ну і про що ви в нього питали.
Агасфер:Ну мені особисто було цікаво, як він знаходить мої фільми.
Актор№2. І що він відповів?
Агасфер: Ну я чесно кажучи чекав, що він скаже , щось на зразок, уся твоя творчість цілковите лайно. А він, трохи подумав і каже:Зрештою все добре, але я цього не розумію.
Актор №1 Круто.А ви часто так робили? Було б зрештою цікаво дізнатися, по більше про свою творчість.
Агасфер:Ні. Мою творчість просто не реально загнати у Вузькі рамки слова.
Тереза:Ага простецький такий парубчина Агасфер в душі якого існують такі страшні-престрашні образи. А образи ті трансформуються у дикунські кінофільми.
Агасфер:Дякую тобі Терезо!Ти вже все нам розповіла, краще за всякого спіріта. Хоча б при наявності спирту, у мене можливо б вийшло і краще.
Не забудь черкнути про це пару слів у пресс-релізі. Тож усім надобраніч!
Усі-Надобраніч.
День народження Агасфера.
У напівтемній кімнаті за журнальним столиком сидить Тереза і підписує листівку.
Ах мій любий Агасфере я вже навіть не можу згадати скільки тобі років, але можу сказати напевне, мої самі страшні підозри з приводу тебе справдилися, Ти все ж таки вижив!!! Сука, и нехай усілякі вчені з залисинами на похмурому лобі, більше не доводять мені, що динозаври повиздихали! Довгих років тобі Агасфере!Карамельну цукерку тобі за щоку, багацько прайсу до кищені і теплих доріг,веселих стрічок і гарних операторів…
От дідько, однієї листівки мало, тому Тереза виймає з потаемної шухлядки стосик папірців, і продовжує писати. Я можу завдячувати тобі багато чим врешті ти відкрив мені це місто,, хоч мій мозок ще не встиг його обійняти та осмислити.   З своїми персональними глюками,які знаходять відображення у моїй душі. Бо де ще можна зустріти вантажника, який цитує сонети Шекспіра у оригіналі. А менти,яким банани здаються найсмачнішою їжею у житті. Я сама бачила, як у супермаркеті вони набивали кошики самими лише бананами а потім в різних місцях на станціях у метро їх апетитно жували. Ти не помічаєш цих глюків, ти народився в цьому місті, і з народження звик до того,що по радіо замість звичайного шансону передають бісів Достоевського Ну звичайно,тобі може здатися,що я трохи зміщаю акценти.Мовляв, мегаполіс, як мегаполіс але все ж таки інший.Погода, тут лише…бридка тут погода, і дні чорні, але це й не дивно , натомість тут є білі ночі.  Не знаю щоб було зі мною, як би не ти. Апріорі дякую тобі за все!
Хочеться зробити тобі невеличкий подаруночок! Є В мене записи інститутських квартирників, ну тих самих памятаещш, де ти вдавав що вміеш грати на гітарі.і інших  п’янок. Ти там обов’язково пізнаєш себе і різномастих товаришів, які до нас заходили по справі, або без неї, ну й усілякі ліві розмови, і мої  волання на задньому куди вже без них... :)

Ото ж слухай на свій страх і ризик, але пам’ятай, що я не несу,ніякої відповідальності, за можливі побічні єффекти,на зразок перевертання мозку, зриву даху і інших проявів щастя і радощів, отож слухай,надихайся і живи довго .Ось!
Тереза складае написане і стосик касет у целофанового пакета і йде на пошту відправляти бандероль.

Доля Митця стати своерідним радіо майбутнього. Агонізувати від спалахів творчого осяяння.Приносити дівчатам , будяки з найближчого кладовища, і волати, що коханим потрібно дарувати квіти.


Початок Фільму.Годзілка відкриває очі.
Перша Сцена , у фільмі жахів схожа на сеанс хіромантії. Тобто тобі гадають по руці, все просто і зрозуміло. Життя має чіткі сюжетні лінії, і зрештою ясно що робити далі.
Світ здається промальованим, а у мозок ще ненадходила інформація, про   дрючки та заточки, що в поєднанні з сірчаною кислотою можуть добряче деформувати життеві лініі. Але поки ти бачиш кордони, бийся за них, думай , знай це твоє місце сили , розуму, і вони стануть справжніми.
Агасферу чомусь згадувалось дитинство, дуже схожа, на цю, але більш розвалена будівля де хлопчаки сцяли по кутках, і голкою робили татуювання внизу живота, щоб не помічали батьки, але батьки все одно помічали. Тепер вже майже забулося тільки іноді соромно перед дівчатами.
Агасфер  кружляє по знімальному майданчику. Катруся що за сюжетом спить на рюкзаці серед вокзалу більше схожа на мертву, а ніж на сплячу.
Хода Агасфера важка і задумлива.
Всі чекають наближення годзілки. Навіть актори №1 і №2 , що бухають розбавляючи технічний спирт томатним соком.
Годзілка спить  у підвалі будівлі і бачить сон про блакитне небо і пальми з оксамитовими папужками.Її ніздрі лоскоче  лагідний вітерець зі смаком пилу і паленої гуми.У сні вона гоцає по вишневому садку і її на носа сідають метелики. Глодзілка любить світ і не бачить сенсу в людях, що мають намір його рятувати тому не збираеться відкривати оченята.
Агасфер; І що я тут роблю? Чи то мене ніхто ніколи не любив? Чи я не снивсь комусь ночами? А втім кохання кажуть світ рятує! Тож і мене повинно врятувати! У когось треба терміново закохатись! Питання в кого?
Агасфер сильний , придатний до життя мужчина. Єдине ,що заважае на нього дивитись з повагою, так це, мякі, бархатисті щоки ,що звисають з обличча немов у мастифа.
Агасфер, бурхливий  оптиміст ,йому подобаеться вечір на покинутому заводі.Плавні і непомітні рухи куховарки.Спяніння від технічного спирту. Якщо він колись й відкине лапки, то це від удару своєї ж харизми.  фізична смерть це лише  білет в телешоу.Такий собі некролог, обгорнутий траурною , рамкою телевізора , вже й не некролог, а така собі промо –акція, бо  життя митця вічне.
У фільмі задіяні три,  якщо рахувати Годзілку чотири жінки! Шанувальниця Ситої краси- куховарка, готує смачні пончики.
Просто шанувальниця- , банальна ,але з гарною фігурою плюс має померти смертю хоробрих, тут же на зйомках
Бойова подруга-Але здаеться і вона не знае що робити далі.
Годзілка:пухнаста, біла, пахне краще двох перших разом , але він Агасфер а не зоофіл.Хоча актор №1 і думае, що його імя , це назва якоїсь психічної хвороби, але він помиляється.
Отак,сидіти на холодній підлозі секретного заводу. Чекати на добре чудовисько. Годзілка мріє зробити світ щасливим.Що є щастя для неї? Тонна замороженного мяса, що впаде зненацька їй на голову, але якщо на Агасфера впаде тонна замороженного мяса, вона просто зламає йому шию. І хто йому сказав , що він режиссер? Зараз про це говорять усі, але хто сказав, це вперше….?
Дитинство, звісно всі славетні події починаються в дитинстві. Глюки памяті, але вже можна щось роздивитись. Ого, таж сама холодна підлога, але це вже не цемент, це паркет.Босі дитячі ноги, матуся вкотре забула вдягнути пінетки.Пальці добре відчувають лаковані дошки. У центрі кімнати стоїть червоний пластмассовий дитячий горщик. Навіщо дитячий горщик стоїть посеред вітальні. Так, це ж він його сам сюди притарабанив. Дитинка двохрічна, але вже досить розумна. Йому подобається що дорослі приходять у захват. Коли він ходить на горщик.
Тож тепер Агасфер що разу тягне горщик до вітальні і гучно пердить на ньому зриваючи оплески.Вдала творчість завжди викликає оплески. З дитинства,він сам актор, і режисер своєї вистави. Спектакль з тих часів суттево не змінився, збільшилася лише кількість акторів, і художніх прийомів, Але суть успіху таж сама, чим гучніше тим краще!
Достатньо взяти потужний мікрофон, і самий писклявий голос стае примхливим, а примхи почнуть виконувати.
А втім Агасфер довго не вірив, що так і є.Відразу повірити було б занадто просто. Щоб почати у щось вірити, треба спочатку повірити в Бога, але в якого?.
Агасфер переглянув, всі культи і релігії, але не знайшов серед наявних варіантів  потрібного. Довелось створювати самотужки. Що : ідол, божество, форму релігії?  з усіх наявних речей. Із підручних матеріалів так і зявився Ідол Творчості.
Отож коли було створено Ідол, до Агасфера почали чіплятися журналісти.
Невже слава народжується з таких безглуздих питань, і недоречних відповідей.
Чи не боїтесь ви що зробивши ідол, ви узяли гріх на душу?
Навряд чи вони б питали у теслі чому він зробив хреста, а не скажімо табуретку. І чи тим самим не взяв  він гріха?
Для теслі не було різниці , у ті часи, і табуретка і хрест  були однаково потрібними, так само, як і зараз.
А Агасфер тесля, ну так звичайно, закінчив колись теслярний технікум , не дуже сподобалося, але за плечами не носити. І ось врешті знадобилося.Він підкрадаеться до сплячої Терези:
-Ну скільки вже можна спати?
Катруся позіхае, її напевно не дуже комфортно спати на рюкзаках, проте вона не  жаліеться.
Агасфер:Як ти вважаеш сонечко, чи можна молитися на табуретку.
Катруся, потираючи ниючу спину , знаеш, я б краще на ліжко молилася, але чому ти запитуеш?
Агасфер: Хотілося почути твій голос. Слова лише привід. Ти цупко спиш навіть на ящику з консервами. Одразу видко, що не королівна. Я ж бо боявся в тобі її віднайти.Лише чекав слушного часу, з помітним острахом.
Розуміеш, багато хто думає, що з маленького, брудного каченяти, може вирости, лише Велика брудна гуска.
Я знав завжди  найгидкіші каченята перет ворюються на лебедів, завжди. Ганж в тому, що мені більше подобаються каченята.

Ти хвилювався задарма Агасфере. Ось Вона, твоя Катруся, що заспала на сніданок, і вийшла до тебе з нечесаним волоссям, з вчорашною, не змитою і тому розмазанною фарбою на очах.У неї хрипкий голос, розвязні манери. Вона вибачиться перед тобою,за зовнішній вигляд, тому що пила массандру до четвертої години  ранку.Катруся фамільярно схопить тебе за руку, і запропонує прогулятися перед зйомками. Ти покажеш метало-керамічні зуби і згодишся.Вона ж бо давно не принцесса, і з неї не виросте королівни, бодай пристойної актриси. Це дає тобі внутрішне право робити з нею все що тобі завгодно. Ти ж так любиш нічийну глину.
Агасфер і Катруся виходять на вулицю.День пахне промозглим морем, і мартіні, що ним полита футболка Агасфера. Глиною, і травою, що її де завгодно талановито відшукує одяг Катрусі. Вони ідуть по асфальту розгрібаючи опале брунатне листя ногами у совдеповських кедах. І Агасферові солодко у роті,  бо він вже відчуває, цю жінку на свої губах. Такий собі приторний десерт, нічого не значущий подарунок від життя. Але він щасливий і від  нічого не значущих подарунків. Він щасливий від будь чого, це проффессійне.

 
Жінка народжується принцессою, за будь яких умов. Дівчатка носять сюрреалістичні  корони часто –густо не знаючи про їхне існування. Тому не дуже засмучуються коли вони губляться. Яка ціна корони. Перше і як завжди, не вдале кохання, філіжанка кави, білі, та ні де там вже білі використані носовички, і привиди за кожним рогом. Дівчинка з короною на голові , ще не знає , яке воно буває це завжди, і тому заслуговує на кохання.
А я люблю кульки для пейнтболу. Кидати їх з балкону вісімнадцятого поверху. Вони осідають на дашку сусідського мерсу зелено –жовтими сонцями, а я ховаюся до кімнати. Дівчинка з короною, Завжди йшла в магазин за молоком і печивом, завжди напів-другу. Скажи Терезо , ти теж любиш молоко і печиво?
-Люблю, але я на неї не схожа.
Агасфер;Таки не схожа , але подібна. Ви, обидві так само боїтеся ассоціацій. За стіною чутно скрегіт мішаний з дитячим сміхом.
Чуєш , це хропе Годзілка!
Катруся; Чую. Ти обіцяв кіно, а привів до зоопарку!
Агасфер:Але хіба нам не добре разом? Тільки не розглядай наші відносини під мікроскопом.
Катруся:ну,
Агасфер; І в сутності все не так вже й пагано. Я ж не закинув тебе на вічно на волю в пампаси на якийсь там стовідсотково  необжитий острів. А лише запропонував глянути на миле до речі чудовисько.
І знаеш Катрусю створювати живих, динамічних немов маленькі котенята персонажів на кшалт цікавіше, ніж замислюватися над запитаннями , хто вони, або хто є я?
 


У яку пору року тобі подобаеться знімати кіно?
Дивлячись яке кіно..Знаеш, у сутінках ранньої осені.Коли усюди багряно-жовте листя.Коли  вже приїлося літо, з сексом на пляжі  зфруктами і шампанським...
О секс на пляжі з фруктами...фруктофілія... м-м , це якесь модне сексуальне збочення?
-Ні, це виключно твое словоблудство.

Дивись за вікно. Тік-так, це працює годинник на комоді. Крізь тікання просковзуе тиша. Падає пил з репродукцій Далі у важких деревяних рамах.Розбуди мене рано, коли ще пусті асфальти, і спить це місто із одного будинку, зітруться кордони часу, і  я ладен буду зробити все, все що завгодно.

Я займаю все менше місця у просторі. Це така хитрість придумана мною, щоб швидше оминати кордони. Хто пролізе в вухо корабля пустелі.Я. Іноді мені здається, що я просто не встигаю злякатись. Ні бидла, якого я просто не помітила, ні диби, якої не чекала, ні  твоїх підвечірніх марень. Я завжди встигала на свій потяг, і іноді на чужий. Памятаеш, ти колись казав що підеш на барикади за що завгодно, але лише під моїм прапором. В тому і справа, що я не знаю якого кольору мій стяг. Я не забула про нього, в мене його просто не було. Я ніколи не любила прапори. Мені більше подобалось кохатись з тобою у ритмі одвічно текілового блюзу.Я не зірвусь на крики всмоктуючи скронями твою капілярну ніжність,але іноді здається, що дріб краща за поцілунки. …

Посмішка, на заздрість усім голлівудам
Хто ще вибє  підборами несамовиту дріб
Я пролізу у вухо усім верблюдам
Аби бути з тобою, ще кілька діб

Місто моє
Ось тобі хліб і видовище
Малеча в захваті, пісня переходить  в виття
Під програвачем розведено Велике вогнище
Де замість мене смажиться  твоє почуття

Не звикай… пів душі   затавровано образом
І на приладах  накрученно кілометраж
Скривдженим соло співає заюзана молодість
Передчуваючи скорий вихід в тираж


Питання до продюсера: Чого ви боїтеся більше за все?
Продюсер: Світлого дня, коли мене примусять віддати вдушносі борги за Іпохондрію. Амбіційних акторів. Померти від вибуху пляшки шампанського.
-Ви ж не любите шампанське!
Продюсер:Так, не люблю, а надто вимушені кисло солодкі посмішки з яким и ці пляшки відкриваються! Ти впевненна, що ці питання потрібні для інтервю.
-Ага, Іпохондрія зараз на хвилі успіху.Тож читачам зараз цікаво все, майже все і трохи більше. Вам потрібно лише говорити, а люди будуть слухати, кліпаючи очими, пересохлими язиками смакуючи діеприкметні обороти.

Люди  схожі на прірви або канави, Їм весело чи не дуже, їх занадто багато, їм занад-то мало, того що в них є .Заплутані у думки і теплі пальта  вони йдуть до кінотеатрів, де море бьє у берег, як  в гонг, Виколихуючи шторм, і вітер, що зривае панамки з дітлахів, і вириває мізки з коренем у дорослих. Глядачі знімають свої пальта, пальта не захищають від шторму, та й на біса вони в кінотеатрі.
Знаеш у чому, штука! Кожен глядач дивиться свое персональне кіно.Ти думаеш, що фільми різняться за сюжетами, це зовсім не обовязково..зовсім не обовязково. Достатньо дати їм впевненість в тому, що вони дивляться кіно...  вони ідеально зіграють глядачів.Тільки не кажи , що камери виставлені на публіку. Їх прийде більше, вони вдягнуться охайніше. І уся ця масса буде жадати продемонструвати себе з кращої сторони, і не бути при цьому смішними, і тому  їми і буде. Знімай кіно про глядачів, це вдячна справа.Люди здатні дивитися лише про себе. Але бог всім роздасть по справам його. Стільки, скільки находив по стерні босими ногами, скільки надивився прозорого неба, надихався повітрям, надихнув когось, вдарив під дих, скільки сам впав вдаренний. І вивалить тобі Бог на щастя, скільки донести зможеш. І ти візьмеш, звичайно, трохи більше ніж потрібно... Нестимеш, сутуло сгорбивши спину. І по бачиш на дорозі таких же людей з такими ж мішками, і сутулими спиноми. І не буде в Вас один до одного нічого...окрім заздрості.

Літо-це час збирання ідей. Влітку по вечорах, їх як піску на пляжі, збирай –нехочу. Ніхто їх не хоче збирати, і я ..теж. Я вважаю за потрібне сидіти щовечора в кафе, за порціею глінтвейну, або білого вина, споглядаючи, як хлопчик офіціант читае думки оточуючих, принаймі не доводячи відвідувачів до смерті від голоду або спраги.Я не за так просиджую штани в кафе я підшукую там нову героїню для своїх фільмів. Я завжди шукаю героїню..
Я ще не знаю сюжету. Чи буде дівчинка засуджена до єшафоту, або просто до мойого ліжка. Я мовчу, я спостерігаю..я режисер, чоловік, я нільс з сопілкою, здатний перетворити усе що завгодно її чарівним звучанням …на пацюка.

Коли Іпохондрії, час від часу , не отримують призів на кінофестивалях Тереза сама їх придумує. Ці численні винагороди з кубками дурнуватої форми  Агасфер зберігае особливо прискіпливо. «За краще  міфогене кохання» «за порушення десяти заповідей в одному фільмі. «За поєднання людей і коней у один образ»

Монгольська стріла , що в мене її пожбурила Тереза на першій презентації, виявилася стрілою амурчика. Тереза схожа на трансформ ер, і може бути ким завгодно. якби вона не була журналісткою, то прославилась би на увесь світ зняттям зурочень, чи  кармічним вибухом. Пробач мені, я не знаю магічних термінів. Я б став досконало щасливим, коли зміг би керувати своїм часом. І мати змогу цілувати щодня Терезу, читати  те що я хочу читати. Дивитись кіно яке я хочу дивитись. Іноді виникае ілюзія, що я роблю те що мені подобаеться, але згодом виявляеться, що я просто поїхав до Парижу, випив віскі у гранд кафе. І півдня не вилазив з виставки чорнобілого фото.
Тереза зьявилася опівночі в псевдо гламурному нічному клубі. Не знаю , що вона наобіцяла стриптизеркам, але цілу ніч вони танцювали на честь біснуватого українського режисера. Прокламуючи Іпохондрії, які певне ні разу не дивились. А що мене дійсно розбісило. Так це те що Тереза танцювала канкан разом з ними, і їй найбільше за усіх дівчат разом напихали в бюстгальтер рублів і піастрів.Це вона зі сцени дражнить мене янголом, демонструючи зуби, яким може перегризти горло. Я вже й дивитися не міг на неї. Мамо моя, коли твоя кохана жінка виходить на публіку в самому лише корсеті, і прозорому каркасі від кренолінів…Тереза йшла не сама вона повільно йдучи у такт музиці тягла  за собою на собачому повідку актора №2.
Лунає гонг, стриптизерки розбігаються, на заднику сцени Актор №2 гвіздками прибиває простирадло. На простирадлі, через кінопроектор починають демонструвати Іпохондрію.

Тереза;
В цьому і є весь кайф ходити по лезу ножа. Робити те що робити не можна. І грати на нервах у публіки. Не секрет, Агасфер може мені набриднути. І тоді навряд чи йому щось зостанеться, окрім як страждати  ревматизмом у погану погоду. І засохне амброзія на його городі



Я полюю на акторок, як  кіт на мишей, це правда, це банально, хоча , якщо дивитися зі сторони це полювання виглядає більш гламурно.
На першому побаченні, я дивлюся з ними, усі свої фільми, до того часу аби вони не встигли на останній автобус. Я вимикаю телефон, аби нам ніхто не заважав, а надто для того, аби вони не замовили таксі. Коли я впевненний, що майбутня прима нікуди від мене не подінеться. На єкрані, втомленного, від численних іпохондрій зявляеться ретро-порно.
Хіба мені слабо, сказати пару витонченних компліментів, і трохи поговорити віршами. Це не так важко, коли з вух йде пар пристрасті. Що ? Так вона назве мене пару раз брудним пройдисвітом. І цнотливо закутається в простирадло приймаючи в мене душ. Але це нічого. Кохання, вічне, як вендетта, починаеться з ножів, і жорстких реплік. Нехай це буде навіть десертний ножик, що розрізає кремове тістечко. Ніж необхідна складова кохання, як і ємоції.Вкради в неї носову хустинку, зроби так щоб вона це помітила. Обмовся словом про кривизну ніг минулих супутниць, скажи про її аристократичний профіль. І нехай питання благородної крові найскладніші питання у світі. Тебе не цікавить її генеалогічне дерево. Тобі цікава, королева, що сидить напроти тебе смішно підібгавши ноги. Не звертай уваги на її відтопиренні вуха. Саме на таких вухах найкраще висітимуть твої макарони.
Тоді білизна на ліжку зімнеться від ваших тіл скоріше, ніж вона відповість тобі « Так» на будь-яке запитання.
І наступного ранку , ти знову задаватимеш питання, навіщо тобі здалася та потвора. І фантазувати над тим, як ти лежиш сам під незабрудненим нічиїм тілом простирадлом , Шикарно вдягнений, поголений, мовчазний, як ніколи, і жодна дівка не сказала б тобі ні, якби не одна обставина. Ти уявляєш себе мертвим. Псих.
А дійсно Агасфер, псих, на його рахунку багацько спроб самовбивства, і потворних думок. Або просто збоч енець. Якби він не став режисером, скоріш за все працював би кухарем у шкільній їдальні. І жив би з дружиною душа в душу, крадькома ґвалтуючи школярок, на столі дя розрізання ковбаси і іншого їдла. Чому? Та я ж кажу, що він збоч енець. Ясна справа,  що він єдиний і неповторний.Але занадто народний. Ну не може єлітний режисер втікати з своєї премьери і повалятися з  шанувальниками під парканом.Утворюючи з себе каверзний вінець природи, не в приклад іншим  тварином.


Я волів би послухати джаз. Треба ввімкнути плеер. Джаз краще слухати пьяним , тож необхідно напитися. Або  танцювати.Терезо ти вміеш танцювати? Апотім  сміятися забагато, а потім знов слухати і пити обіймаючи твої пухкі стегенця. Кохання смакує на кшалт більше,коли над головами пари виникає небезпека. Але Й Годзілка сопе вже третій день не бажаючи створювати, нам сприятлі умови. Коли вона прокинеться. Я ходив будити її вчора . ходив по її білій шертці , забруднив її своїми шкарбанами, волав їй на вухо. Думав  мертва. Та ні ж бо сопе, собі й далі. Я в розпачі, в кутку  заводської кімнати мало не завалив куховарку. Вона мало не згодилася, але я зрозумів , що її не кохаю. Дощ у шибку тюк-тюк. Нудно! Втім ідейка! Годзілка добра. Ну і що треба, щоб розбудити добро?Яку ж підлоту зробити? А втім ,що зрештою я робив гидкого в житті. Ну обдовбатися міг, забити на пари забути про зустріч нічого  страшного , так завжди буває. Жінок образити, ідея. Та цих жінок нічим не проймеш , вони самі кого хочеш образять!Втім  краще, нехай вони скажуть, що потрібно робити. От тобі і питаннячко:Чого хоче справжня українська Годзілла?А що, невже питання; Чого хоче жінка? Легше.Спить Годзілка улюблене чудовисько. Спить Катруся недоладна акторка . Майбутня вбивця Годзілки. Шкода і ту і іншу.
Режисер і Тереза сидять на цементній підлозі. Мерехтливо горить вогнище розведене з меблів , що знайшлися у приміщенні. Через високі стелі майже не відчуваеться запах диму, і лише аппетитний ароматик смажених сосисок приемно лоскоче ніздрі.
Тереза: Як ти її умовив на роль?
Агасфер :Як звичайно, вона навіть не читала контракту! Алезавтра таки доведеться їх знайомити.Знаеш , я думаю картина буде на кшалт безпечнішою ніж здавалась.
Тереза: Не кажи гоп! Тай Катруся, не знаю..., чи єтично ми робимо. Дівчинка завжди слухала пристойне радіо , позіхала від відформотованного телебачення. І тут на неї наплигуємо ми з ультиматумом:Розтрощи телевізор, зламай радіо, забудь що таке формат, будемо знімати  кіно з тобою  в головній ролі.
  До речі у нас є багато технічного спирту. І Ти це називаеш приходом у високо мистецтво.
 А Як щоб ти не зірвав її з собою з презентації. Можливо у неї  б була сім’я, маленькі діточки, схожі на янголяток.
І хтось, можливо не геній,як ти, але цілком пристойний чувак вдихав би запах її волосся, перемішаний з солодкими парфюмами.
Агасфер: Ну ти даеш Терезко! Ти ж сам казала приведи когось. Розуміеш у нас контракт з спонсорами. Майже такий як у неї з нами. Розуміеш ми так само цілком добровільно підвісили собі ярмо на шию. Якщо б не вона, не здогадуешся , хто б мав грати цю роль? А я тобі б ніколи не дозволив.
Катруся..хм. У неї вже була реалізація, вдала карьера, вона її спаскудила тільки но розпочавши.
Тереза; Що вона зробила?
Агасфер: Та вони обдовбалися з одніею поп-зіркою амфетамінами перед зйомками. І трахнулися прямо в прямому єфіру, ну з оргазмом, зойками і всякими штуками. Глядачам сподобався поп-співак, а Катрусю під три чорти виперли.Після чого вона почала швидко деградувати.
А ти, сімя, дітки янголятка... Я дав її шанс бути геройски вбитою, нехай на війні з самою собою. У нас дійсно було одне дихання на двох. Але довго б це не трималося. А без мене вона б не витримала. І все кабздец творчості і здоровому глузду.
 . Гриваста дівка, що  Розповніла від родів і макаронів, звертаеться для свого прибитого сімейним станом і роботою чоловіка.
-Коханий , чому ти мене кидаеш?
-Тому що ти тупа, як пробка, і  говорити  з тобою нема  про що.
Агасфер:Терезо, я брешу тобі, блин вийшла б не погана комедія...
Тереза :Та ні ж бо скоріше вже пародія на старі гонконзькі бойовики плюс фільми Тарантайна. Щось від цього було! Ти ж знаеш що вона пристрастна і агресивна.
Агасфер хтиво; знаю , пртискаеться до Терези
Тереза :Дійсно кому б ще знати , як не тобі.
Слухай:А якщо  ми всі будемо цілі й шасливі. Знімеш про неї якогось сраного детективчика.
Агасфер:На віщо?
Тереза;Завжди було цікаво, щоб стался коли б Тарковський почав знімати Картини по книжечкам Марініної.
Утворити таке собі перехрестя між мелодрамою та інтелектуальщиною.
Агасфер; А що ми робитимемо на перехресті?
Тереза: На перехресті ми народжуватимемо нових годзілок. Вони будуть сидіти на гілочках, тріпотіти маленькими лапками і крильцями..Чекатимуть, аж поки їх славетний тато прийде з роботи.
Агасфер: А ти що робитимеш?
Тереза; Ну я теж на тебе чекатиму. А  потім  ми будемо, щось робити разом.знімати найкумедніше домашне відео. Я буду жадати тебе, і знати, що те що ти зявляешся до мене кожного вечора, це прояв кохання, а не природного кобелизму. Будемо гратися в бетмена. Я вкладатимуся, в одних лише шовкових панчохах на ліжко застелене червоним хутром, і залишатиму вікно незачиненим. А ти влітатимеш у нього з попутним вітром.
Агасфер; І говорити щось на зразок:Це  я пило-водо-вогне непробиваемий Виконавець твоїх мрій.Ти гарно про мене думеш Терезо...Знаеш, але для такого вдалого життя, нам треба дещо зробити.
Тереза:Що саме?
Агасфер: Ну скажімо, щоб я став классиком, а ти відомою журналісткою. Буде купа грошів, відішлемо до чортової  бабусі продюсера. Купимо  лабораторію, виводитемо там своїх чудовиськ, народимо купу діточок .Відправимось усією арміею у навколосвітню подорож.І будемо волати по всій земній кулі, що я академічний режжисер, як Тарантіно... А Тарковський геній
Дивно –Тар -Тар Одног люблю , іншого... Плює на підлогу.
Тереза:-Ну-ну. Про культ , Тарантіно не кричав, це його фанати й вболівальники. Які з крутих молодіжніх  журналів дізналися , що це модно.  Але є люди які дісно люблять його творчість , до речі аудиторія у Вас майже  однакова: маньяки убивці., психічно хворі підлітки. Добре просто підлітки і психічно хворі.
Ти... звичайно  геній. Льюйсс керрол в витертих штанях з кінокмерою
Як там :
Пробзділось, лисі говнюки
 валялись у  багні
І матюкались червяки
Залізши в їх штани.
Тож бійся син міських облуд
Морфеми сучий син.
Продюсер бридкий вже чека
На творчий серпантин
Що розлітаеться у світ
На радість глядачам
Мороз по шкірі пробіга
І морок по очам.
А що тобі ти зняв свое
Отримав гонорар
Й дівчатам робиш байстрючків аж з рота іде пар.
Пробзділось, лисі говнюки
 валялись у  багні
І матюкались червяки
Залізши в їх штани

Агасфере! Моя Чудова і улюблена цяця. Нещодавно визначила хто ти є науковим способом. Підвид Кінематографістів,  до якого ти маеш честь відноситися, незвичайно любить свободу, і живе, тільки в місцях, де немає жорстких обмежень. Настільки любить свободу що хворіє на клаустрофобію, і надмірну дефекацію .Перше, це діагноз, друге захисна реакція організму. Підкоряється і вірить лише коханій дівчині…Але Дай бог тобі визначитися з тим котра з  твоїх дівчат твоя кохана.
Підвид кінематографістів любить халяву до нереальності. У житті цінує  три речі Кінематограф, Кінематограф, і ще раз Кінематограф. Іноді полюбляє панночок але тільки тих, що не п’ють, не палять, а також не лаються матом з приводу і без привода.
 Але завдяки цинічній морді і надмірної нахабності, майже завжди не подобається вище названим панночкам . Тому має  істотну загрозу вимирання



Агасфер; Стібися з мене, давай, давай! Я сам зараз не знаю на якому я світі знявши першу «Іпохондрію» я був готовий до мільйонного контракту. І контракт надійшов. я готовий був і до того що страшенні чудовиська будуть героями його фільмів! Так і сталося. Чудовисько виявилося живим, хай йому грець це навіть краще. Але чому воно спить? І що буде робити як прокинеться?
Тиша. Знов скреготіння, дитячий сміх, то сопе Годзілка. Зойкання і хлюпання нацюцюрників. То розважаються з куховаркою актори №1 та №2. Легке, солодке дихання це заснула Тереза.
І над усім ледь чутне скрекотіння, працюють приховані камери, що знімають сон і секс. Секс і сон.Так можна збожеволіти.
-Терезо! Терезо прокиньсся. Агасфер трусить дівчину за руку.
Дівчина з неохотою прокидаеться.
-Чого тобі?
-Терезо, чому ти постійно спиш? Ти ковтаеш якісь колеса?
-Ні. Вона ще не прокинулася?
-Ні.
-То ж бачиш, потрібно дрихнути. Коли вона прокинеться нам буде не до сну.Що скажеш?
Агасфер: Скажу , що з профессійними акторами працювати краще. Випьемо кави?
Тереза; Випьемо...
Агасфер: Я радий, що хоч ти на мене не сердишся. Допивай каву, потім беремо камеру і йдемо її знімати, вона потрясна, я її бачив. Нажаль все йде всупереч сценарію, але якщо не знаеш що робити , роби все що завгодно.
Тереза:То ти засмучений що Годзя з порога не накинулася на нас і не почала жерти? Дійсно сумно, правда?
Агасфер; Вона не буде нас жерти , вона добра.
До розмови приеднується стомлена  куховарка:
А тих робітників Вона почавила, либонь з великої доброти.
Агасфер : Робітники загрожували її життю. А тепер її вбити майже неможливо , тому і ми в безпеці.
Тереза(глузливо) Ага по самі вуха в безпеці.Бере штатива до рук. Агасфер хапає велику камеру, мов великий скарб .
Обидва скидають взуття і тихою ходою , босоніж , йдуть до кімнати де спить майбутня зірка телеєкранів.

Митець, це той кого хрестили горілкою, тому що не знали де взяти прісну воду.Попри відсутність священника, і будь-якої релігії, а втім, якби вона і була. Митець назве свої Богом ту сутність, що дає йому натхнення.І буде її молитися, жадаючи врятувати душу, розбиваючи лоб об землю. І на землю зійде та сутність, що імя ії Бог. І скаже «Дурень, хіба я просив тебе, аби ти мені так вклонявся?Митець , тоді збере своє волосся у кінський хвостик, заправить футболку у джинси, і скаже; «Вибачайте» і дійсно більше не буде.

Обовязок митця завжди бути в формі. Щоб дати наснагу собі і приспішникам . Дати ляпасу іншодумцям. Дати природі відпочити на своїх дітях. Взагалі Дати.З “давати” ніби зрозуміло.
Давати , радість, свято,картинки  світу  весь спектр емоцій. Давати людям мапу на якій червоним маркером вказано де знаходиться перехрестя  культури. Бо що ще є наша культура як не перехрестя.
Отак і чопаемо собі між оперним вокалом і речитативом. Між  філармонією, й там-тамами. Тарковським, і негритяньськими комедіями.
Годзілка спить вона , ще не знае ,про перехрестя.
Але що б не трапилося , під крихкою решіткою мого черепа, яке б не було перше, друге пришестя.
Знай, що між  Арабами і талалібами. Політичними репрессіями, і полуничним морозивом. Оксамитовим революціями і туристичними наметами. Я оберу тебе моє світле кохання. Як останню зброю, як  сенс подальшого існування .
Митецю життево необхідно шалено кохати. Якщо б ще знати кого.

Я  йду, і відчуваю під ногами , гидоту, вогка і брудна вода біжить з білосніжної тушки годзілки, що не схотіла прокидатись навіть заради вечірньої прогулянки. Агасфер з Терезою облазять велетенську тварюку . Намагаючись зняти на відео мляві оченята. Хвостик. Лапенята.
Агасфер:А я розумію чому вона завжди спить...ммм. вона уві сні росте.


Агасфер відступае від Годзілки: Стоп! Достатньо. Виходить брудна докуметальщина...
Тереза: А ти безумовно хочеш культовості.
Агасфер;Безумовно!
Тереза; До речі,ти можеш, назвати ознаки культовості?
Агасфер:А то, це як два пальця... Сюжет фільму входить глядачеві через одне вухо у самий мозок, а потім повільно вилазить з іншого вуха, чи будь якого отвору, а  пару-трійку висловів він переповідатиме дітям, ці фрази стануть частиною його особистості, характеру.Згодом він забуде про фільм, але любитиме мої слова, як частину самого себе. І вони дійсно будуть його частиною.
Він запамятає сінгли, що там звучали. Це нормально. Продюсер нічого в цьому не розуміе. А чого там продюсеру розуміти. Він собі кліпає оченятами, в  шкіряному кріслі, буцім-то хворий карасик, у столітровому акваріуму. Не знаю, мені його шкода трохи. Може його, якось на морозиво запросити. Розповісти, що є творчість, а що попсове невігластво?


Тереза:Продюсер дивиться на фільм очима глядача.
Агасфер:Глядач теж мало чого розуміє. Він думає, що йде на сеанс, аби дивитися.. на спец єффекти, сполохи, вбивства в решті решти...Але всі спецефекти згодом зливаються в памяті, і він ні за що не відрізнить ці стрічки, від інших...Глядач йде дивитися, але памятає про нас, завдяки словам. Людині завжди бракує слів.
І ніяких блін фантазій,  в Очах оточуючих.Це ж можна, дахом поїхати раз і назавжди. Ну, що скажіть мені потрібно, аби людина після прогляду моїх схиблених стрічечок, в запаорочення впадала, ЦЕ раз! Померла в страшних корчах, якщо вона дурна і негідна. Два! Якщо вона файна і добра, то треба ,щоб крильця виростали Три. Гей Тереза , чи є якийсь бальзамчик, аби крильця повиростали?





Пихати горох під матраси
Шукаючи марно принцесу
Звабливі іконостаси
Ознаки багна і прогрессу
Твій дім це психічна лікарня
Тож кликай гучніше мессію
Весна вимагае проса
Чи маеш чого посіять?
Зведуться до місяця брами
Молися ж бо гучно і сито
На митниці між світами
Одні матюки і мито.
Але тобі вже до біса
Одвічні наркотики й зброя
Ти схожий на анархіста...а я
Буду завжди з тобою.

Ото ж , що ми маемо, благеньку актрису-рятувальницю світу. Двох акторів, що будуть розігрувати місцевих робітників . Велике приміщення заводу, з якого нас не випустять, аж допоки годзілці, або всій команді не прийде кінець. Якщо виграє команда – то за сумму отриману від фільма , можна придбати амнезію, й не згадувати про кіно. Якщо виграє Годзілка –пять квитків до раю для кожного з команди. Втім Агасфер не впевнений, що їм дістануться там кращі місця.
Ти передчасно жаліешся на погоду. На те що цигарки скінчуються раніше ніж портвейн, а портвейн нескінченний. Життя пристосовано до фрикцій і творчих сподівань. Я лишуся у захваті від незннання твого справжнього імені. Я вчуся не памятати, але жити не копирсаючись у трупиках минулого. Життя це  НЕ Реквіем . Жити, спати, ходити по вулицях з револьвером. Відстрілювати самотніх клошарів, пити  з горла колу.Я тебе кохаю! Я вибиваю десять із десяти в тирі, чи можу не влучити в твій кривавий кулачок,назвемо його серцем, у мене там давно біцепси, так вийшло.Я йшов , з твоїм імям на губах .Шепотів його кожної миті, результат язик, у мозолях,а  ти вже не ловиш кайф від моїх цілунків, ти просто спиш на моєму серці=біцепсі.І не захочеш прокидатись ніколи.
Годзілка , її не потрібно брати до уваги. Вона і так кохає весь світ. Вона відкриє пащу і цілковитим полумям  буде гнати людей до праведного раю, де всі будуть кохати всіх.Якщо ти коли не будь побачиш бармалея що мріє зробити людей щасливими, відшмагай його паском і постав у куток. Бо з того щастя нікому добра не буду.
А я спав і сон бачив.Про нашу улюблену Годзю, так вона мені лише і сниться. Ця сука зрозуміла що я прагну пристрастного і єкзотичного кохання.Отак як , ну ти знаєш, щоб оттуди звідки діточки вилазять, залізти по самі вуха, і там течки й жити. То от ця потвора засунула мене собі у піхву і погоцала з цього місця назавжди, а мені, ну що мені, аби людям було добре, а в самого голова звідти стирчить...сон звичайно, можливо віщий , а дідько його знае!
Це все несерьйозно, і нецікаво...треба накалякати щось інше...

Тереза;


Ми підем з цього міста
Та воно вже відклалося в наших мізках
Думки його перехожих повзуть на інвалідних візках
Янголи палять ватри резонно боячись зими
Варто  залишитись зрячим,
Щоб бачить, як бог роздае стусани

Апофігей настає на ранок.
Місяць , ще вартує район
Я прокидаюсь о пятій.
Пью каву , чатую твій сон.
Десь о сьомій.
Стогни Роллінгів зітруть Морфея на порох
Це прокидаеться сусіда напроти
Він слухае рок.

Це близнючий синдром
Ми зрослися мізками ущерть
Лікарі розводять руками
Допоможе бром, або смерть.
Легені напнуті твоїм повітрям
Зламують часові пояси.
Спускайся до магазину, купи там шматок ковбаси.
Краще вже лежи на дивані
Генеруй почуття у Вірші.
Гендерний стан країни
Покращиться сьогодні вночі.
Листи віднайдуть свою скриньку
Адресати листа.
Тобі так іде кінський хвіст, завжди мріяв відростити хвоста.
Так безперечно вже краще  йти по землі ніж  лежати на ній
Я так сподіваюся що мої думки, не такий уже й гній
І небо що синьовою розмазане по очах.
Краще ніж порожнеча у них, або голова на чужих плечах.


Агасфер:Тільки , що придумала ?! Так.Ну давай, ще побьемося, мені здаеться це у тебе , ну як сказати просто ревнощі.
Тереза:Ревнощі, не думаю, до речі звідки взялася ця куховарка. Ніколи її раніше не бачила, а вона вже так швидко бігає , і розповідає усім , що вона твоя коханка.
Агасфер;А куховарка... Шанувальниця ситої краси. Ну пончики вона гарно готує.
Тереза:(гучно)Ото ж за пончики!
Агасфер:А ще скажи ,що не ревнуеш!
Тереза:Та ти що! Я тост пропоную! У нас ще шампуню два ящики!
Агасфер; Слухай, а давай Північне сяйво зробимо! Спирт у нас є Будемо лазити де завгодно , кидати камінчики  в люстру.Ловити пацюків і макати їх в клей
 Тереза; А навіщо макати у клей пацюків?
Агасфер :А мені у дитинстві завжди забороняли. Хомячків і пацюків туди занурювати. Я навіть мамі клявся, що не буду.
Я й не кидав , я їх любив між іншим, хотів квіточками прикрасити квіточки лише на клей ліпились, не гвіздками ж було їх прибивати…
Але ж розповідав
я про сяйво! Його бачиш зазвичай після третього келиха..Шампанське спирт. Підпалюеш горить іскри в бокалі феейерверк в голові. Секс драйв рок-н-ролл. Я приберу зрештою мотлох з обіднього стола. Ти будеш на ньому танцювати Віва!
Ти згадаеш, що завжди мріяла покохатися з негром і розмалюєш мене чорною фарбою. Ввимкнемо світло  по всьому будинку . Я буду всміхатися тобі і ти знаходитемеш мене по посмішці.
Ні знов щось не те . Слухай там біля кімнати Годзі стоїть ванна. Наллемо туди Шампуня, й скупаемось удвох , це ж єкстрім.
Тереза;Ну давай, може й наша мавпочка захоче до нас приеднатися....Вставай вставай.
Тереза швидко тягне його на перший поверх. Де вони знаходять обідрану ванну. Куди й починають лити шампанське. Пробки гучно вистрілюють в стелю. Сопе ввісні Годзілка. Тереза роздягаеться й стрибае киплячу холодну рідину.
-А що йди но сюди Геніе! Її обличча висловлює повний балдьож. 
У Агасфера ж на проти чомусь бурчить у животі, крутить поперек, і голова як мідний шар.
І думки розсипаються бісером, по цементно-волгій підлозі.У сердце, стукає навязлива думка. А що б зараз було, якби у мене в кишені був револьвер. Напевно застрелився.
Творчим людям за жодних обставин не можна давати в руки вогнепальну зброю, продавати снодійне, ба  бажано ховати від них навіть кухонні ножі. Втім, ховати від творчих людей зброю, справа вже зовсім безпонтова. На те вони й творчі люди. Вони можуть заколоти себе, рівно, як і свого ближнього звичайнісінським олівцем. Просто револьвером простіше.
Стоп, Агасфере, чому ти подумав про вбивство саме зараз?
Митець може вбити себе у двох випадках.
Випадок перший: Ну , це брудна банальщина. Брудний чоловяга, з безпонтовими амбіціями. Повним рюкзаком роздрукованої «творчості» шубовсне з моста в  закидану недопалками калюжу, випадково переплутавши її з річкою... Ні не так.
Заклавши в ломбард останні труси і залишки сімейного фарфору, Він йде у магазин зброю. Купує магнум сорок чотири, здирає спітнілу футболку, і йде на проспект, аби оперним голосом проспівати, Арію Ленского, або, щось на зразок того.Збере навколо натовп панянок, і на останній ноті почне стріляти по нафарбованих пташечках, остання куля, собі, звичайно. Ось тобі і Вендетта усім жінкам світу. Срібними кулями, по кашеміровим сукням, і розхристаним душам.
А можна так. Домогтися коханої жінки, витягнути її з ванни і всесвіту.Покрити її тіло цілунками.Ще раз розбити собі серце, але це вже можна, це майже взаемно.Хіба важко виділити на взаемне кохання до будь-кого двадцять хвилин життя. Тим більше, що ці двадцять хвилин у нього останні.
Вона зостанеться для тебе єдиною, хто зміг кохати  до смерті. Двадцять хвилин суцільного щастя. Вона не мінятиме тебе,  на танцювальні ритми і дешеві фрази. Тепер ти розуміеш, що значить померти по справжньому. Але у мене немає револьвера, тому я боюся наблизитися до Терези.
Твої тонкі скули, бліді щоки, темні губи. В чому винен  твій  погляд, що я не можу вже без нього,  дихати... Ні...Дихати я можу завжди.Ніколи не міг не дихати...Але  Я не вмію говорити дурню жінці, у яку закоханий..А це серьйозне попадалово.

Ні . ну зрештою чому їм всім так гарно! Балдіе ванна , що її мабуть вперше за двадцять років наповнили не хлористою водою. Кайфує кожною, ніжкою, кожною  тріщинкою. Усіма цяточками відколупнутої , ємалі через які проступае каріес ржавчини. Кайфує Тереза, що бульбашки приємно лоскотять її тіло , може дійсно у ванну  залізти. А потім вдало підслизнувшись накрити собою Терезене тіло, і нехай вона захльобуеться у ньому і бульбашках, або невдало підсковзнутись і зламати ,собі  щось, ліву ногу наприклад.
-Терезо, за що я тебе обожнюю, що з тобою навіть пити не хочеться.
Почуваю себе повним мудаком. Ну подивись на мене . я стою , як ідіот, поряд зі мною Ванна з шампанським, у ванній кохана жінка. Поряд кімната в якій спить справжне і головне безпечне чудовисько. Речі про які я мріяв все життя і ось пять хвилин до здійснення  , а я тут стою як повний даун. Тебе я не можу кохати тому що ти мій друг. Фільм про Годзілку , я не можу знімати тому що вона спить.Ну, Не можу ж я знімати вічно спляче чудовисько.
Тереза припіднімається з ванної  приманюючи режжисера  пальцем. Який ти надуманий. Слухай я тобі можу довго пояснювати , але я й не пропоную тобі інтимних відносин. Затягує Агасфера  , як був в одіжі в ванну.
Тієї ж миті двері кімнати з гуркотом зриваються з петель у приміщення заходить Годзілка.
У носи купальщикам бье консентрований запах карамелі. Годзя схожа на пухнастого білого ведмедика з блакитними оченятами. Дуже великого і привабливого, якщо б він не тримав у руках відірвану Катеринену голову з накрученим на попільотки волоссям.
Годзілка підходить до кайфуючої ванни, здоровкаючись крутить головою, писклявим голосочком промовляє: Буєнос ночес голодранці!
Агасфер дійсно схожий на голодранця, але гідний обороняти ванну і Терезу до краплі крові(одної)
-Превет Годзілко! Я дивлюсь ,що ти вже встигла відмітитись!
Годзілка методично жує Катрусину голову.
-Тобі смакує? До речі гарно розмовляеш. Яким це чином?
Годзілка давиться папільоткою , спльовує на підлогу. Соромязливо витираючи слину волохатою ногою.
-Єволюція, що поробиш. Ви щасливі?
-Тереза: Ля, ми повинні бути щасливими коли ти схамала нашу акторку, за здорово живеш,  могла б це зробити , хоча б  на знімальному майданчику.
Годзілка:За це не варто хвилюватися по всьому будинку стоять приховані камери. Жодна дія не була непоміченою.
Агасфер:Але чому ти зробила це так швидко?
Годзілка:Водячи ніжкою по підлозі:Виконувала Ваші бажання. Ти хотів щоб я перестала спати. Тереза , щоб Катька скоріше ну цее... Розуміеш, щоб рухатись мені потрібно щось їсти. Ти ж сам поєднуєш приемне з корисним . Чи не так Агасфере?
Агасфер;Так, але Катьки немає. Ти сподіваюсь , їсти нікого не плануеш, а кіно знімати потрібно.  Пять хвилин , це ж не стрічка. До речі чим ти харчуєшся, крім  єєє... вказує на голову. 
Тереза: Вилазячі з ванни на половину; А що як ми трошки узгодимо з тобою сценарій, ти ж розумна дівчинка! Як думаеш кого ще можна зіжмакати з мешканців?
Годзілка: Булгакова читала? ; Маргарита стояла десь у височині. З під ніг її виходили грандіозні сходини. І люди для неї здавались суціль однаковими Франти у фраках, голі жінки що були  з ними відрізнялись одне від одного, лише кольором пірья на головах  і фасоном взуття.Щого ти мене про це про це питаеш тобі ж з рештою все одно.
Агасфер:Яке вдале порівняння! Вона таки дійсно схожа  на Маргариту. Прекрасна гола . Вона стоїть немов на сходинах добра і зла...
Тереза ;У нікелерованній ванні з шампанським.  Ага щось таке:
Вода іде по трубах
А я іду по трупах..
Родився режисером, от і іди по трупам.
Не перебільшуй!
Агасфер: А ти не перидирай!
Годзілка:Але  ж Вам дісно все одно кого, до речі до чого вам ці двое акторів? Пьють, хамлять! Заважають усім.Розуміеш, я можу переварювати лише те що комусь заважае жити. Годувати мене  суспільно –небезпечними хижниками тигри , леви крокодили, дуже дорого обійдеться. Австралія, Африка. Одні лише транспортні перевезення стануть у копіечку. Загалом тобі це не по кишені. А ось якісь місцеві зміюки у самий раз . Думай. Інакше спатиму. Мені ж це не треба. До речі всі вони підписували папірець, що у разі їхньої смерті про це не  дізнаються навіть найближчі родичі .Секретний обїекть  Нам це тільки на щелепу (посміхаеться) Думай. Це  ж не я кіно знімати домовлялася!
Агасфер : Актори Таки заважають, але ми одна команда. Слухай  ну невже в цій общазі немае , якихось відморозків. Ну ти ж знаеш  в будь якій сімї не без виродка! Подумай?
Годзілка замріяно; Я памятаю . Невисока стіна білих тюльпанів, виросла перед Маргаритою...
 Годзілка  починае відирати з себе пасма шерсті і кидатися ею в Терезу. Пасма Перетворюються  на пелюстки тюльпанів і покривають Ванну білим інеем. Але приклеївшись до тіла Терези швидко вянуть.
Годзілка розчаровано;  Що , ти не читала Майстра? Який  жаль ,хотіла влаштувати Вам маленьке свято.
Ну а ти , з надіею дивиться на Агасфера;Ну хоч ти згадуй! Згадуй! Навкруг били фонтани й шампанське  бульбашками з кипало у трьох бассейнах... На єстраді кипятився персонаж, у червоному з ластівчиним хвостом фраці. Годзілка й сама розмахувала пухнастими лапками  немов  деригуючи.
Агасфер відчув, що шампанське у Ванній почало  помітно нагріватись!
-Ну , ну... біле відмежатко в образі  Годзілки ставало все  диво-дивнішим. – Ти цее навіть не думай. Гаряче шампанське не комільфо.
 Втім Годзілка не зважала на Агасфера, натомість  вона витягла з повітря губну гармоніку. Й почала грати пританцьовуючи.
Тереза вже не рипалась вставляти свої пять копійок. Тому що дно ванни раптом стало кришталевим і й світилося бозна  де взятим нижнім світлом. Величезну зала в якій вони опинилася здаеться з кожним аккордом шаленої музики , що лунала навколо збільшувалася  в розмірах. І її  наповнювала масса людей,  та в очевидь було ясно  що їх кількість тільки зростатиме.. Цікаве те, що мене в жодному разі не хвилювало, те яким чином відбуваеться це яскраве видовище. Чи то якась містика  відбуваеться у моїх мізках, чи то просто вечірка, в яку вкладено шалену капусту. Я просто  насолоджувався цим моментом. А що, мені ще робити, коли перед очима відкриваеться іскриста панорама , що зкладаеться з любих моему серцю оголених різнокольорових дівчаток. Дівчатка гучно гоцають на імпровізованій сцені, під драйвовий рок-метал, що він лунає із білого роялю, що весить на аж під  стелею, вправно прибитий до стіни гвіздками. На ньому вправно грає годзілка, а також всі, хто вміють літати.  До шиї її причеплено велитенський мікрофон, через який Вона час від часу звертаеться до присутніх, не перериваючи грати.

Ну що ж Маргарито –(Годзілка вперто не бажала називати Терезу її власним імям) Доведеться тобі познайомитися з деякими нашими мешканцями. А  ось вони й самі до нас йдуть; До кришталевої Ванни підходять Хлопчик років двадцяти восьми і товстенька панянка будь-якого віку.
Годзілка: Знайомтеся Маргарито. Це  цілко ймовірні учасники нашого проєкту. Хлопчик довгий час перебував у Великому місті, та нещодавно повернувся  до рідної хати.
Тереза; Але ж у нього таке обличча ніби його протягли мордою по паркету.
Годзілка : Нічого це просто зіркова хвороба. Остання стадія. Зовсім остання... Хм
 Він Зірка музичних кліпів.
В минулому . Парубок , що вийшов з народу і в нього ж повернувся.
Свята простота. Вірить у те що все прекрасно і всі навкруг чудові люди,він у тому числі
Мае коротку память і не здатен памятати образи. Знає , що діти це свято і з задоволенням дарує його, свято усім  дівчатам яких зустрічае . Йому трішки зіпсували обличча , після того як дівчинка, яку  він часто-густо водив з собою , заразила триппером все муз-ТБ.
Агасфер: потираючи руки: Здаеться це саме те що нам потрібно. До Терези(дуже тихо) Його життя, зокрема, статеве загрожує людству.
До юнака: Як тебе звати хлопче? Бажаеш випити?
Юнак мляво: Серьожа. Хіба що молока чи мінералки.
Годзілка :Він на антибіотиках.
Тереза;(Годзілці) А сподіваюсь тобі це не зашкодить.

Санітарка Маша.
Будь які ємоції – рвуться з неї  неповязаним з глуздом потічком. Намагаеться бути милою і лагідною. Бо знає що інакше пішлють.Напрямок вона знае добре і йти туди не хоче. ЇЇ невпорядковані цитатування класиків змішані з містечковим матом викликають у знайомих  щире захоплення. Піддеревянський поряд з нею нервово смалить в коридорі і потерпає від не уваги. Бо  Маша не знає хто він такий. У  Маші є зовнішя мотивація здобути  будь-яким чином кохання будь кого. Вона  зовсім не бажає смерті бабусь яким пускає кисень під шкіру , коли марить про зустріч будь-кого, це так , випадковість . Конфлікт Машиного життя у  ненародженій любові і смерті випадковостей.
Якже її не зїсти? Її обовязково потрібно зїсти.
Тереза; Знаеш мені здаеться тобі потрібно обрати це самій. Просто узгоджувати це з нами
Годзілка : Легко погооджуеться; Ото добре. Від Вас потрібна буде лише печатка і підпис.
Тереза ; Яка  печатка?
Годзілка: Втім давайте відрішимося  від нагальних потреб. Я маю запропунувати гостям вечірки маленький сюрприз!
Виплигує на сцену і починаючи  розмахувати руками, вдаючи з себе Майкла Джексона.
Ще раз добрий вечір Шановні Леді і Джентельмени. Я думаю, що прийшов  час відпочити від запальних танців  і запалити свічки на святкових столах .
Білий ведмедик з гармонікою, на якого все більш походила тепер Годзілка. Змахнув  лапою,  Й кімната з танцювального залу перетворилася на їдальню  щедро заставлену  святковими столиками, з усілякого роду їжею на будь який смак. Тереза з подивом помітила, що на деяких столиках в судочках лежало аппетитно нарізане сире мясо.
. Тепер усі гості нашої вечірки  , а також  усі перехожі у радіусі пятсот метрі зможуть оцінити корисну дію дансинг-терапії на людський організм.
Агасфер: Які перехожі, до біса! Це ж секретний обьект . У радіусі пятсот метрів тут знаходиться лише охорона!
Тереза; Не заважай її! Тут все одно ніхто на це не зверне уваги.
І дісно гості радо займали свої місця  за столиком ,згідно з  номерами  вказанними у  запрошеннях.
Годзілка продовжувала: Я рада  Вам сповістити леді і Джентельмени. Що у звязку з обставинами, що нещодавно трапились. Мешканці нашого будинку вступають у нову  єру життя.То ж маю честь  Вас поздоровити з новим роком нової єри Сінематографу!
По залі лунають гучні оплески!
Агасфер: Що вона верзе , сьогодні  ж не тридцять перше грудня!
Тереза; (Смикаючи його за рукав) Тихше, Тихше! Ти тільки на них подивися їм сповіщають про чергові неприемності,  а як вони радіють.
Агасфер: А чому б їм не радіти . Останні сумбурні тижні так сплутали їхні думки, що вони раді обійняти кожного, хто надасть їм будь яку сталу інформацію. Уяви собі людину, що місяць живе біля клітки з левом  і всі її думки вештаються лише навколо одного . Подадуть її на сніданок левові чи відпустять геть. Повір мені, її стане легше навіть коли її сповістять, що лев її неомінно схарчить, і обовязково на сніданок. Слухай коли ми закінчимо ці зйомки, і щойно нас випустять з божевільні я обіцяю тобі круїз по середземному морю. Солоне повітря, проста їжа, вони освіжать наші душевні сили.
Тереза; Якщо ти не забув то цей будинок знаходиться на березі моря. Воно холодне , чорне , брудне, і розповсюджує сирість навкруг. Якщо чесно мене від нього вже нудить.
Агасфер; Ну звичайно сирість, хіба я винен, що воно мокре?Дивись , що вона робить.
Годзілка чим дуж сильніше гоцає коло шеста на сцені, і як би не шерсть вона б змогла б зробити вдалу карьеру стриптизерки:
Я рада , Шановні вашому радістному настрію, і щирому аппетиту. Тепер  підзарядившись єнергією від файних творінь нашого  шеф кухаря. Ми можемо дізнатися про те що чекае нас у Новій Єрі нашого життя!
Знаете спочатку було бажання істотно  спростити процедуру Передбачення майбутнього. Тож ми запросили Пра-пра-пра...внучку  Величної Кассандри. Але її райдер виявився занадто дорогим для нас. До того ж вона все одно знала , що  ми зрештою відмовимся. Тож до кінця знайти її нам так і не вдалося.
Агасфер: Терезо, а ти розуміешся над передбаченнях?
Терезо; А ти ще раз хочеш визначитись куматися тобі, чи не купатись?
Агасфер: Та ні, я от думаю для кого мені звернутися після зйомок, до ворожки, чи жо психіатра?
Тереза:До ворожки. Ворожки на відміну від психіатрів,  хоча б психічно –здорові
До компанії підходить приблудний митець:
-А, що панове, як ви ставитеся до прогрессивної космонавтики?
Тереза; Це ви, про Гагаріна, і Армстронга?
Приблудний Митець: Ні, я про кокаїнчик, амфетамінчик, барбітуратики, чарівні пігулочки: зїв пігулочку, і в Комос...
Агасфер: ні, ми якось не по цим справам.
Приблудний Митець; Не по цим справам? Дивно, а місяць тому, парубок до біса схожий на тебе , приходив до мене у комірчину, і купував пів-кіло пігулок , аби подивитися як Боги танцюють на своїх тілах. А нічні квіти розкриваються, забуваючи про смерть!
Парубок, до біса схожий на тебе, і цитуючий Гінсбурга, не завжди до ладу, але таким голосом, що то була найкраща реклама, моїм пігулочкам...Ну добре не хочеш, як хочеш. Тримай, це тобі подарунок від фірми-митець клацає язиком, і непомітно зникае з горизонту.

 Годзілка, продовжує віщати:Троюрідний дядько Вельмишановного Кашпіровського таки їхав до нас на наше маленьке свято. Звичайно в перебаченнях він розбирався мало, але був готовий повідати усім присутнім (за скромний гонорар)які  казки
Про світле майбутне він розповідав, своему маленькому племіннику, коли той ще не міг звести своїх очей в одну точку. Але й дядько уже порядком склеротик, й здаеться забув на якій зупинці йому виходити , тому що щойно дзвонив нам з Копенгагену. Що ж Доведеться обійтися без усяких запрошенних ворожок.
То ж про майбутне Вам разкаже Наша Чарівна шанувальниця Ситої краси. Годзілка  підривае пару хлопівок. Тягне за невидиму шворочку. І сцену засипає паперовими серцями і серпантином! На подіумі  зьявляться Гола Шанувальниця ситої краси . Все її велике тіло первязано червоними стрічечками на яких понуро висять різнокольорові циліндрики.
Агасфер: Ні фіга собі , вона ж страшна.
Тереза;Ти  ж з нею кохався!
Агасфер : Знаеш, у комбідресі, це було , принаймі щось пристойне.
Публіка задоволена, люди сміються від  видовища голої жінки, надлишку алкоглю, своєї ж хворобливої уяви, і цим самим надихають Агасфера.

Моя творча  позиція бути хмизом у вогнищі сучасного кінематографа.Єпос підходить до кінця, тож приходить слушний час каятись. Я сподіваюсь, що весь, бруд яким я облив моїх попередників, і сучасників, виправдають трохи згодом, але вже після моєї смерті. Перед усім Я радий, що знайлися люди, які розуміють, що:
Особита думка режисерра ніколи не співпадає з його твердженнями.
 У будь-якому разі режиссер не несе на собі ніякої відповідальності, а це вже нічогенький Монблан з плеч. Я люблю гамбургери з торішнім салатом, і ненавиджу кіно. Хто в праві мене засуджувати. Режисер лише збирає квіти своєї творчості, і цноти шанувальниць. Вершки з молока, кремові троянди з торта, камінці на трассах, і наслідки нічних шатань по придорожніх барах-це хліб режисера різноманітних жахів, і…Тереза. Якщо б вона не трапилася в моєму житті, навряд чи було б написане бодай одне слово.
Тереза…Вона хіба що на пару років старша за мене, сестра…Ось хто ніколи  не змушував мене, бодай на кілька ватт заглушити барабани мого серця.


Знаеш, я завжди трохи лякався массового реготу. Або просто боявся натовпу, з відкритими ротами. Людина в натовпі, втрачае індивідуальність, і живе якийсь час без особистих вражень: годину, дві, все життя. Моральні норми відпадають, як лузги з насіння. Їх регіт, хтиві посмішки- натовп, це чорти відьми, мавки, мавпи, хто завгодно але не люди. Я хворий художньою літературою назавжди, а ти знаеш, що коли в літературі відьми сміються, це передрікає появу диявола. Не проти ночі буде він згаданий. Запальне реготання публіки, це кордон між двома світами, між соціальними станами, між чоловіком і жінкою. Он дивися, два добродія заливаються сміхом, полескуючи один одного по плечах, ще пять хвилин назад Ані перший  директор заводу, ані другий водій вантажівки, не подали один одному руки. Регіт і алкоголь. Знаеш договір з дияволом пахне ладаном, ти будеш сміятися його підписавши, і люди що поряд , будуть глумливо хихотіти разом  з тобою і над тобою.Іди і смійся , з кожним кроком відчувай персональні ємоції, розбурхай сплячих, вгамуй перехожих, звуками з свого рота, скреготінням і глумливим реготом, як нехрещена дитина, ліший серед діброви, клоун серед порожнього цирку.

Спокуса дивитись на небо,
Як в слід твоїх ніг
Я вибачив,
Встиг у  твій потяг.
Куди тобі треба?
У пристрасті схиб
Помилок, заялодженних примх.
Втрачаеш свое недоторкане юне плацебо.
Я постріл чекатиму
В свіжих перлинах дощу.
Натиснеш гашетку
Довічно закінчиться злива.
Коли втрачу цноту,
Відразу тобі напишу.
Щоб ви послизнулись у щедрих рельефах Хорива.
Повітряний змій,
Спікетуй в яблуневий мій сад.
Кленовим листком від очей покривай мое лоно
Котилися краплі на одіж у сотні карат з очей
Дежавю Знахабнілого Пігмаліона.

А це ідея святкувати Новий рік коли тобі заманеться!


Годзілка ; Справа в тому, що на порозі нової єри декілька  людей зібралися і захотіли зробити Вам всім щось приемне. Просто сіли подумали, і не знаючи Ваших бажань особисто побажали Вім усього, різного і можливо неочікуванного... Тож підходьте до нашої красуні. А Випадок усе розтавить по своїх місцях.
Тереза вилізаючи з кришталевої ванни. Треба і тобі спробувати.Ти дозволиш
Агасфер; Тоді хоч накинь, що не будь.
Тереза; Розуміеш, мої речі лежать там,... ну от бачиш якраз на цьому місці тепер стоїть рояль. До того ж за сценаріем Маргарита повинна бути гола.
Агасфер: У тебе дах  їде, але помоему не сильно (монотонно) Ти не Маргарита. Ти Тереза..
Маргарита: Здаеться ти останній хто тут так вважае.
Перелізае через бортик ванної і біжить до сцени. З її довгого волосся  капає на підлогу шампанське. А хтиві дядьки у великих сюртуках важкими язиками  тут же злизують їх з підлоги.
Коли Маргарита підбігае до сцени усі циліндріки з передбаченнями уже розібрали крім одного.Он він висить під лівим персом Шанувальниці. Маргарита хутко зривае його і міцно стискує його у долоні. Годзілка байдужим, але сильним рухом зпихує шанувальницю ситої краси зі сцени. Та  дуже кепсько падае, але не плаче.
Годзілка: Вельмишановні панове! Я маю честь розповісти Вам про прибуття Королеви сьогоднішнього вечора; Маргарити!
Шкал оплесків. Агасфер пробував подобострасно кричати ;Снігуронька! Снігуронька!,
Але його слова потонули в загальному гвалті.
Всі присутні знають... Годзілка гнівливо подивилася на Агасфера. Що Славна Маргарита була зачата від Бога Марса, і вигодувана вовчицею. Вона прибула до нас на семиголовому звірі. І вожжі в її лівій руці тремтіли від пристрасті , що існує між ними. Дивіться у правій руці вона високо підіймає чашу. Святий грааль переповнений любовью і смерті.
Годзілка нахиляється до Маргарити , а ну швидко піднімай руку з чашею. Тільки не розляпай. Тереза замість неіснуючої чаши підіймае руку з циліндриком. Але що за фігня! У руці дійсно полумяніє святий Грааль.
З-за сцени виходять сім  маленьких чортенят і починають  обмахувати її віялами . До речі цілком слушно тому що в залі стае спекотно.Співаючи латиною;
Сім Вуалей у Королеви нашої
Сім ймень і сім ламп біля її опочивальні
Сім евнухів  Охороняють ЇЇ з мечами на голо.
Жоден чоловік не підійде до неї.
У її чаші семере струй крові Семи Духів Отця
Сім голів у ЗВІРА на якому вона їде.
Одна  Голова- Голова Янгола
Друга Голова Святого.
Третя Голова- Голова поєта.
Четверта голова –Голова невірної жони
Пята голова-Голова Хороброго Чоловіка.
Шоста Голова- Голова Сатира.
Сьома Голова- Голова. Лева –Змія.
Наша Королева. Богиня Творчості і Мудрості.

Здаеться Агасфер знаходиться  у трансі, і зараз втопиться в кришталевій Ванні. Щоб цього не сталося. Годзілка  сильно сіпае його за руку. І поливає  холодною водою.
-Ну що прийшов до себе?
Агасфер: Як ти,  як ти сміеш зі мною так поводитися!
Годзілка зацікавлено: Як?
Агасфер; Ну можна було обережніше. Вона ж  Богиня, і я значиться Бог.Потрібна ж хоч якась до мене бути повага.
Годзілка; Вона , Більш ніж славетна Богиня, і Королева, а ти, так режисер ємоційних побрехеньок.
Ну , ну не плач. Я он тобі Іграшку принесла. Дае йому в руки кольоровий циліндрик.
Розверни.
Агасфер не дуже дбало розривае пакуночок і дістае з нього  жмуток промасленного поперу.
Годзілка; Це накладна. Читай!Поважніше, це дуже важливий документ!
Агасфер; Документ і такий пожмаканий!Хм.
Годзілка, ще трохи і почне ображатися;Такий же , як і твої контракти.
Агасфер; Ну добре, добре почитаю! Я можу в голос.Читає:
Накладна:
Підтверджує, що ви отримали на руки  одиницю  живого корму. Для Великих Єкзотичних Тварин.
Корм 1 . стать чоловіча.
Вага пакунку 90кг. Довжина 196 см
Назва : Приблудний митець.
 Термін Використання. Після початку вживання переховувати в холодильнику  не більше 24годин.
Без холодильника не більше трьох годин.
Корм насичений  жирами білками і вуглеводами. Зробить вашу тваринку активною, красивою  й здатною до розмноження.
Інструкція , що до вживання; До початку  вживання. Корм є живим.
Аби під час сберігання корм  не втратив свої смакові якості бажано:
годувати 2 рази на день поливати 1 раз вигулювати за бажанням.
Довге зберігання обьекту в живому стані псує нервову систему.
"Увага: небеспечно для здоров*я"
Склад: портвейн , пост-модерністський синдром , дурні вірші трохи прози
Засіб пристосування в живому вигляді : поставити в куток в разі крайної необхідності генерує звуки думки та віршовані форми

Коротка анотація: Незрозуміла субстанція невизначеної форми
Обміну і поверненню не підлягає


Агасфер; Як мило Годзю ти напевно хочеш , щоб я оце підписав. А чому  зберігаеться не більше трьох годин.
Годзя:Ну розуміеш, Трупна отрута виділяеться. Мене... цее знудити може. Тобі ж прибирати.
Агасфер: Як у Вас все гарно Виходить. Вона Богиня і Королева. Я прибираю з а тобою нудоту. Ти жереш кого завгодно, Й не просто так а по накладній. Я режиссер , а не прибиральниця. До речі, коли я буду знімати свій фільм?
Годзілка; Фільм вже знімаеться. Тут усюди понатикані приховані камери.
Агасфер: Гм. А я думав куди подівся  той приблудний митець. До речі ти його вже зхамала?
Годзілка; Ну ми ж домовилися, що я нікого не чіпаю без твого підпису. Он він в мішку сидить.... Втім  я розумію  ти хочеш знімати справжнє кіно.
Дійсно кому потрібна та документальщина!
Агасфер підозріло; Що ти маеш на увазі. Ну розуміеш, ми з Терезою... ммм Маргаритою. Трошки подумали і накрапали  свій варіант Кіна. Годзілка дістае із зморшок шкіри первитий золотою стрічкою пергамент. . Це сценарій. Якщо цікаво можу зачитати.
Агасфер приречено: Читай;
Годзірка; Внімай;
Білий ведмедик у позі середньовічного оратора  виглядає достатньо кумедно, тож режисер сміеться.
Годзілка :Памятаеш, ти сам колись хотів заблукати в своему сценарії;комменти потім , коли дослухаеш до кінця.

«Іпохондрія 2»  Повстання Акторів і брудна білизна режиссера за пятнадцять хвилин.

Загальний..,план.
 Двоповерхова..Будівля невідомого сторіччя, і ще менш популярного архітектора.
На березі..моря.

На балконі.. . Аристократично розкинулася в кріслі Тереза.Бездушно воскове обличчя дозволяе прийняти дівчину за паціентку Мадам Тюссо. Тереза споглядае на дощ за вікном. І чудернацькі іноземні кораблі. З яких у місто висаджуеться всяко потолоч на зразок татаро-монгольського Іга.На чолі з Олігархом Кістеперою рибою. Зрештою Тереза не відчуває в собі й зародків расизму, і бридоти до новоприбульців. Аж поки у Будинку не Виламують  дверцята. І двое гарячих єтно-хлопчиків не волочуть її у так добре відомому напрямку: На головну площу.

Дія друга.
На головну площу до Олигарха Кистеперої риби приводят закованных Агасфера,Терезу і Шанувальницю Ситої Краси.
 .

Добути бажане будь яким способом, пролізти в заповітну мрію, нехай тушкою, або опудальцем. Потім  у  пору післяобіденних снів до моеї оселі  у серці заквітчанного травнем міста завітає Бог погрожуючи пальцем, і я привітаю Бога. Дощі не йдуть уже третій тиждень.  Спекотно, і ліниво. Релігія часто –густо, бере мене за грудки, а чоловіки , більше уваги звертають на груди. Я цілковито підкорючись «спокусі удаваного» чекаю         на тебе. Дзвінок, смс, інтернет. Ти це, фантомні болі мого кохання.Я не буду дзвонити . Мені простіше розставити свічки в лісі на галявині, де ніхто не заважае , і сісти серед вогненного кола не обертаючись.Дочекавшись півночі, я буду волати твое імя і ти прийдеш.За три дні, не пізніше  .розірвеш мою сорочку на грудях.Наплюеш на мої слабкі і жіночі:Ні! І насолоджуючись дестроем . будеш довго і виваженно цілити мое тіло. Жмакаючи моє тіло в сміття інстинктів розбираючи мене на молекули. Я б закохалася в тебе ,як в лікаря моеї душі, Але ти так схожий на бормашину.
Я памятаю тебе з мого минулого життя, ти нічого не відаеш, і не віриш, в переродження. Ти вважаеш мої реалії казочками. Тож , я розповім тобі казочку:
 Тоді Я народилася у маленькому селищі, на порізаному хвилями березі Чорного  моря.
Крим? ,зацікавлено запитуеш мене, ти?
-Що ж нехай буде крим.
Моя мати мала білі руки, на відміну від всіх жінок селища і не знала хатньої роботи. Все робили жінки, що приходили іноді за сто верст, з рушниками, і борошном, з якого матінка виліплювала  чудернацькі ляльки.Дрібні ж справи на зразок  чищеня одягу чи взуття виконували маленькі домашні чортики. Памятаеш, як після наших вечірніх блукань дощовим містом, ми втомлено завалилися спати, без задніг ніг, а на ранок всі речі наші були виперені, і а  Мартенси блищали , як нові, як бачиш, я щось памятаю…
Мама вчила мене всьому що знала, про квіти і рослини, душу і тіло, як інші жінки вчили робити з молока масла, а з клаптів рогожі шити вишукані  сорочки  В нашій  великій і просторій кухні, такій великій , що коли  холодними  зимовими вечорами піч розжарювалась, і червоніла від вогню , як від сорому.На стінах продовжував лежати іней. У цій Кухні під стелею завжди висіли жмутки трав.   
Лаванда для виклику духів,
Крапива й тисячолистник-від дитячого страху
Шафран і рута- для чоловіків, що бажають пити без сп’яніння…
Завжди важала, таке пиття дурним ділом. Не хочеш спяніти не пий горілки, але кожне бажання людини матуся вміла задовольнити. Даючи змогу людям самим думати, чи  усі їх бажання корисні для них насправді…Повітря в нашому домі було важким від лікувальних настоїв. А полиці були заставлені мазями й притирачками від всіх хвороб світу, а між ними ховалися, сильні захисні амулети, один з яких мама постійно одягала меніна шию, коли я відправляючись, на базар, або до церкви мала проходити поряд з твоїм домом. Вона ще тоді все знала…

Твій будинок був схожий на

Ось вона сидить переді мною-дівчина у ковбойському капелюсі і важких чоботох осідлавши велике блакитне крісло так схоже на велику кулю , що можна вважати кулю моделлю глобуса.Що приємно залізти з ногами на цілий світ? Атож! Маю я право на твою увагу?Мене оточують космічні простори, обіцяють неозорі можливості.Мілліарди зірок, усі дороги світу.Чи помітиш мене саме ти, камінець ,камінь , валун на дорозі. Помітиш Я знову об тебе перечепилась. Ти є на будь-якій моїй дорозі. Я вже давно не волаю від подиву, побачивши тебе на будm-якому шляху. Це твоя місія привести мою душу до безсмертя. Ти прагнеш світової гармонії, я збираю парабелум.
У мене знову дзвонить телефон! Це не слон! Це з роботи!Ні, я не знов порно історію написала! Це я інтерв’ю зробила. Ну й що Агасфер  освідчується у палких почуттях  спочатку чоловікові, а потім коханці. Це не пропаганда блудства це пікантно. Редактор не розуміе.А сам мене просив, між іншим побільше писати про велике і чисте кохання.


Хто ще злиже з мого носа абрикосове варення?Я подарую тобі  світ і зірочку з френча мого прадіда. Світ, усвідомлення самого себе, твое персональне щастя.Тебе –тобі. Щастя зазирае у вікно потворним сонячним зайчиком, спостерігає за кожним твоїм рухом, провокує уяву. На повірку виявляється безпечним онаністом , що третій день поспіль споглядає на тебе в бінокль з балкону навпроти…Але тобі ще рано знати про онаністів.
Я поступово освідчуватимусь тобі у коханні, не гальмуй, запам’ятовуй,як це робить жінка. Твоя мати все життя працювала коровою на молокозаводі, ти мав молодшого брата, і кота бісексуала. Ти не пив молоко, і не любив котів. Ти мріяв стати водієм камаза. Твій Здоровий і сексуально обдарований дід забезпечував сухість і комфорт твоїх пелюшок. Ти  не спав удень, і рюмсав уночі. Ти заплющував очки лише у рухомому транспорті, і тому провів  дитинство на руках і колінах  у діда. Великі сильні руки, на великому бублику керма. Тобі спокійно, тобі нічого не загрожує. Але все одно не спиш , бо розглядаєш календ арики, вперше тобі стає відомо , як виглядає по справжньому гола жінка.Жінка чи піхва? От в чому питання? Ти вже стоїш під моїма дверима. Твій трейлер їхав зі швидкістю сто кілометрів на тиждень у що вечора падаюче сонце, аби ти стояв з широко розведеними ногами запихаючи до янгольських губ брутальну сигарету. І гукав гикаючи у коротких перервах. Тобі це просто конче потрібно долати перепони губити час у  дитячих богоборчих дисскуссіях Нехай у тебе  все буде добре. Ми ділимо апельсин на дві половини. Я малюю твій профіль.Ти зїдаеш обидві половини. Я можу дарувати тобі сходину у химернийй рай де ти іще дитина,  підліток напідпитку, сумний аріець з поголеним черепом.
Серед порнографічних журналів, карток  поп- зірок твого часу,  вивернутих кишень твоїх друзів і свого гаманця туго набитого асигнаціями. Живе Бог . Він точно є я його знаю особисто.Не все що, я кажу належить віддавати у друк. Не всі мої фрази підійдуть для дитячої енциклопедії.
Моє кіно це ремікс минулого. Памятаеш, я колись обіцяв тобі, багато- багато казок. Кома, крапка. Слово, транскрипція. Траса. Я буду змінювати сотні машин. Я випестую сокола у себе на плечах. Тільки посміхайся.Я випихую своє тіло під дощ, і стаю мішенню для крапель без жодної істотної причини.
Скільки ще бажати, твого судомного крику ;я тебе кохаю.Усі наші вчинки, холодний шнур на шиї ді-джея, чесні гроші зароблені шулерськими методами  зустрічі від богемних розмов до космічної ерекції усе це розкаже  про неабияку сміливість або бозна –яку дурість. Плювати на підлогу, гризти солодкі черешні, як можна знати що буде далі?. Моя особистість непевна в своїх позиціях і поглядах. Я маю аритмічні вірші , улюблену музику в вухах, занадто багато кохання. Поряд зі мною, не ти один забуваєш про навколишній світ.

Я  підіймаюся по сходах .Заходжу в безіменний бездонний будинок твого мозку. Зостаюся там на віки вічні. Я харчуюся молоком і медом твого тіла.Я немовлям засинаю на твоїх руках. Ти йдеш по світу за компасом моїх вій, я прийму іслам, щоб надягнути паранджу. Спи солодко, щиро бажаючи прокинутись  тільки зі мною.Я чую , як ти голосно волаєш під вікнами, але все що тобі потрібно зараз, це щоб я натягла свої помаранчеві бутси і вийшла на променад по твоєму випещеному серцю, кохаючого приречено, і напевне марно, тільки мазохізм. Ну і чого тобі врешті треба, я не біжу відкривати тобі двері одразу. Я запалюю свічку, і витягаю зі столу колоду Таро. Ти нервово палиш у покрите сутінками небо, отож я маю час.Довго , неспішно перемішую пожовклі від часу(вживання) карти . Витягаю двійку води. Так і є , ти зараз влаштуєш істерику , і розбазікаєш усім мої секрети.

Олигарх Кистепера риба. Доброго Вам часу, мої смаргадові,сподіваюся ви Мене памятаете Я Олігарх Кистепера Риба. А вы звинувачуетесь у тому що знищили популяцію кистеперих риб у минулому фільмі.Припахуванні до праці психічно –неповноцінних дітей, ну і ще ви тбагато в чому були виправдані у першій частині. Тож і у цьому теж. 
Агасфер;Взагалі,режиссер,це..я
Олигарх Кистепера риба. Взагалі то мені, мне на це посерти з великої гірки. У мене  є солдаты і Гроші, а у тебе ні того, ні іншого, ха-ха. Відведіть їх у вязницю.!

***

Загальний план. Вязниця.Пять годин ранку. Чутно крики Яструбів і зубовний скрежет грішників сьомого кола пекла.. До вязниці що стоїть над самим берегом підпливае маленька індіанська пірога. В пірозі сидить маленьке дитя-даун. Яке переповне бажанням сісти на коліна тітоньки Терези. Дитинча справно накидує Лассо на підвіконня потрібного Віконця. Потрібної камери. І лізе по мотузці до гори. В камері його вже чекае творча тусовка Кінематографістів.
 Агасфер:Ну,..що...дістав?
 Агасфер:Так...саме...її..я..і..маю..на..увазі.
 Дитя-даун: План Схему потрібну для рятування світу!Доставлено сер!
Агасфер жадібно:Покажи!
Дитя-даун з задоволенням розгортае стародавній папірус на якому зображений схематичний план самогонного аппарата.
.

Агасфер;Що..це...таке ?!
Тереза:Це малюнок ключа, якого в нас поки що немає...від дверей, яких я до речі не бачу. Ну той що відкриває двері вязниці. Пять хвилин думає. Встае обшукуе приміщення.А ще до речі він підходить до якогось загадкового чемодана, якого в нас теж до речі не має...
Знову думає, через деякий час повертаеться до компанії.
Слухайте, якщо я не помиляюся, ала в цій вязниці не має дверей.
Шанувальниця Ситої краси; Певно, що немає, бо нас запхали сюди через вікно.
Тереза; Але ж якщо тут немае дверей значить нам не потрібний ключ.
Бачить , що дитинка-Даун зараз розплачеться від відчуття своеї нікчемності, тож лагідно пестить його по голові.Дитинка голосно мурчить.
Тереза:Не варто засмучуватись хлопче. Ти все одно врятував нас , а заразом і світ.До речі як тебе звати?
Дитинча посміхаеться –Поль!
Тереза: Ото ж Поль, якщо тут не має дверей, то ми можемо вилізти через вікно. Звертаеться до всіх. А ну швидко всім вилізти звідси по канату.
-Поль, як ти гадаеш, нас вмістить твоя пірога?
Агасфер: гадаю, в неї не буде вибору!
Всі весело гигочуть. Забивши в шерть індіанську пірогу, що при найближчому роздивлянні виявляеться. Кришталевою ванною.
Ванна по крехкоча по старечому відправляеться Від стіни вязниці у чергове навколосвітне плавання.

Тереза:Які в нас плани на майбутне?
Агасфер:Сонечко, давай будемо Вирішувати проблеми . По мірі того, як вони будуть наступати нам на пяти.
Шанувальниця ситої Краси!
- Круто!З огляду на нинішню ситуацію.Як думаєш що буде краще чекати поки вони прийдуть, або самим їх відшукувати! Втім у нас є безліч речей які необхідно знайти ? Що нам до речі потрібно більше :Сценарій, чи чемодан з смертю Чахлика Невмирущого!
Або чисте і щире кохання. Ну щось  з цього нам точно конче потрібне!
Агасфер:Ти зовсім дурепа ? Чи тільки прикидаешся?Щоб знайти що не будь потрібне . Треба загубити що не будь потрібне !А в нас такого з народження не було!
Шанувальниця Ситої краси; Але  ж  треба рухатися в якомусь напрямку.

Поль;Мені звісно нічого невідомо, по цьму питанню,а я бажав би знати точно, чи правда Олігарх Кістепера риба Мав Агасфера в дупу. Чи просто так називає його коміком.
Агасфер кривится.
Тереза; Зміни к на г, ні не правда…Але що робити, Агасфер, ти на нього схожий…
Агасфер-На рибу, моливо…(переводить розмову у інший напрямок. Ти кажуть новий віршик написала?
Тереза: Ага.  Гімн закоханого в життя пессиміста!

Чутно зойк перехожих на трассі
Життя ,це не компьютерна гра
Гамбупгери щойно пробито на кассі
Вони повзуть до мого нутра
Брутальні тварюки із фільмів жахів
Кліпи придорожніх сивілл.
Я приеднаюся до Вашого страху.
Якщо мені Вистачить сил
Я зелений і пяний зважай на це
Пести мене щодня.
По вулицям серцем тропічним мурахи
Повзе моя маячня.
Закоханний вщерть у фундамент сідниць твоїх
Вріс у стіни і сів.
Я присвячу, якось потім вірша тобі
Зараз не має слів!
Агасфер:Знову твої віршики!
Тереза:В житті завжди повинно бути місце для творчості.
Агасфер; Ну все добре , знімаемося з якоря.Як добре, що човник на відміну від нас памятае сценарій.

Гримерка.
 Тереза: Слухай но Агасфере, а як ти докотився до того, що став режжисером.
Агасфер: А мене, якось кохана дівчинка, у кіно на Солярис запросила. Запросила, а сама не прийшла. З того часу я покинув вірити в кохання, і почав вірити в кіно.


Митець має творити, наступаючи на горло усім, хто змушує його, плакати. 
.




***

Кабінет Олігарха Кистепера риба. . Олігарх пьє Віскі , рахує гроші і гірко плаче, тому що в школі не вчив математику, і хімію. І літературу. Можна б було внести в сценарний план деякі коррективи .Згадує що взагалі не вчився в школі він не вчився взагалі. Плаче по цій причині , і ще тому що Віскі закінчується.
Кличе підлабузників: Гей лобуряки, чи вірні Ви мені до скону?
Підлабузники;усі двое: Так сер!
Олігарх Кистепера риба: Чи виконаете будь-яке мое до ручення?
Плює на підлогу.
Один з підлабузників підкрадаеться до пльовка капітана. Поливае його ромом з маленькою фляжечки. Підпалює його спалахуйкою. Слина спалахує. Підлабузник радо злизує плювок з паркету.
-Райська насолода!
Олігарх кистепера риба; Егеж, но  Баунті. Принесіть мені Віски Бовдури!
Підлабузник №1(він же актор №2):Але ж уже після опівночі, уже всі магазини зачинені.
Олігарх Кистепера риба; спустіться до підвалу розумники.
Підлабузник№2 Я не піду туди , там нас чекає привид.
Олігарх кистепера риба погрозливо гарчить і випирає підлабузників до підвалу.

 Винний Підвал знаходиться на сто якомусь поверсі хмарочоса.Але все одно там темно і страшно.
Стіни вкриті стилізованою пліснявою. А округлі пляшки на полицях нагадують голови трупаків. По  роздовбаних сходинах у це підземелля, що знаходиться  на висоті пташиного польоту спускаються двое підлабузників.
Внизу на них вже чекає нудьгуючий привид огнений в нове картате простирадло.
-Хеллооу Красавчеги!
Підлабузник №2- І тобі привіт біла горячка.
-Підлабузник№!- А я ж тобі казав, що не треба змішувати ром з чорт зна чим.
Привид:Та, ні я справжній!
Підлабузник№2 .
Це значно погіршує справу.(Вкрадливо) А чого тобі треба?       
Привид:Ти знаєш Ропуху-Завірюху.
Підлабузник №1: Ту яку тримае притон на Хитровці.
Привид; Ображено. Ту яка справжня магічна жаба!Дурень!
Підлабузник;Тоді дійсно не знаю (кокетуючи)За те я  Головний підлабузник Олігарха Кистиперої риби. Я його масний Сракопідтирач! А ти  особисто хто?
Привид; Мене всі звуть останній перехід
Пізнайте ж мене самі
Мій смак горілки й мокрої землі
Шмат хліба зі сльозами

Мій дім це  жмуток хріну й полину
Діра в мізках, це кльово
І ніж по серцю, якщо добре Вам
Мій дім, де Вам фігово.

На кшалт мені Ваш золотий амбар
Я  місто лишив здавна
Пожежа думки у душі моїї
Я б все забув, та марно.

І якщо завтра у раю
Прокинусь випадково
Апостол Петре руку просягни
Для мене винятково
 
У чистім небі два крила
Ті янголи як бджілки.
Я сам такий, і що мені хула.
Налий іще горілки.


 Я Чахлик невмирущий ! До речі можливо ви й не знаете Ропуху-завірюху! Але Вона передавала Вам привіт! І сказала що прийде за безсмертою душею Вашого Олігарха. Так, що Вам краще вже посидіти тут.
Підлабузник №2: Ми же все зрозуміли не дурні. Сидимо тут скільки скажеш. Гей но привиде, хочеш рому.
Привид простягае кістляву руку і гучно причмокуючи пьє. Ром проливаеться через кістки і заплямовує простирадло.

Привид;
 Мое обличча павутинням ночі
Затьмарене!
Та все ж воно палає від стидоби
За те що розказав я Вам сьогодні.
Хотів би таємницю зберегти,
Жадав би, Та не зміг буть лицеміром.

Підлабузник №1 Який жах, у цьому фільмі, ще хтось крім Терези читає вірші.
№2- Він цее, не свої читае. Він перекладає, але не завжди до ладу .І навіть привиди не вміють тримати язика за зубами. Тим більше охороняти таємниці.

Обидва

Гримерка.
Агасфер: Ну і чим тебе не задовольняє, цей клапоть сценарію?
Тереза, ходить по гримерці. В одній руці листочок з сценаріем, у другій фужер з коньяком.Волосся її зранку не дуже розчесане, але все одно можна закохатися у її аристократичні рухи.
-Ну, не знаю, можна б було і поталановитіше якость...
Агасфер: Я..Я..(на обличчі гнів, але ще трохи і видно, що він зараз розплачеться. Я...Я
Тереза: Ну ну, А я Вам зате по сраці надаю! Ти саме це хочеш сказати, так?
Агасфер підходить і бьє її по обличчю сильно, два рази.
Тереза мовчки відкриває маленьку морозильну шухлядку,що стоїть у гримерці. Стоїть тримаючи її відкритою декілька секунд.
-Ти чого чекаєш відморозку!На Батьківщину швидко!



***
У кабінет олігарха Кистеперої риби заходять два обличча кавказської національності. . Обличча   не прикріплені до тіла, але це зовсім не заважає їм розмовляти.Звертаються до Олігарха:
-То що ви шукаєте?
Олігарх напевне все життя розмовляв з обличчями без тіла. Принаймі голос в нього той же моно-тонно гавкаючий
-Входити до кабінету , можна тільки після того як  мій секретар Вас представить
З-за лаштунків, вилазить Годзілка: Це чеченські посмішки.
Олігарх(невдоволено) Ти не секретар.
Годзілка; Я можу говорити від його ймення, тому що він знаходиться у мені. Я його щойно зжерла.
Олігарх: приречено: Ну що джентельмени! Як, що до сигар? На жаль віскі скінчився.
Чеченські посмішки мовчать і посміхаються.
До кімнати підтюпцем заходить Ропуха –Завірюха.

Гримерка.
Дуже темно, нічого не видно, але добре чутно, як за лаштунками сваряться Агасфер і Тереза.
-Рибка моя-я-я!
 -я твій  Тазик.
-Гайка моя! На тобі( смачний звук ляпаса)
-Я твій пазик!( зойк і зубовний скрежет)
-Ось тобі за сценарій!До речі повне гівно!
-Зате у тебе там реплік багато!
-Мало! Хто, до речі переможе Кистеперу рибу наприкінці?
-Я , звичайно!
-Ні, я!
У гримаерку заходить Шанувальниця Ситої краси.
-Ну добре, годі Вам!
Дивіться, у одній руці у мене шоколадка, а у другій картка Київстару на шістдесять хвилин розмов з будь-яким оператором.
Ото ж буде так, хто витягує шоколадку перемагає по сценарію Кистеперу рибу, а той хто тягне картку Київстару дзвонить другу і розповідає йому про те що його образили.
-Ну що згодні!
Тереза; (радісно) Згода!
Агасфер: Ну давай, Терезі у таких речах завжди щастить...

Виправдовування не варті срібних монет
Над містом виводять дим і ноктюрн труби
Тільки б не  знову лажа, ну що за міньет,
Коли ЙOГО пестять голодні, й чужі мені губи
Загіпсована ніжність, це місто не варто дощу
Від моїх поцілунків, я знаю сивіють скроні
Я бараном, подамся до тебе на прощу
Аби хоч раз поцілувати твоє іоні
А може хочеш, я проволаю у Мегафон
Дуєтом з твоєю улюбленною рок-зікою.
З мене вийшов, таки, коцанний Пігмаліон
З західно-українською говіркою.
І заблукавши в рулонах твоїх віршів
кажу «Браво»,
 це в Вас називаеться етикет
 В той час як Підлітки, згорблені під вагою своїх прищів
Сміють верзти, що я загалом не поєт..



Кабінет Олігарха Кистеперої риби. Чеченські посмішки грають на душу Олігарха, яка дістанеться їм після його розмови з Ропухою-Завірюхою!
Чеченська посмішка №1:А ропуха замолоду кажуть гарна була!Ага, ще й романи писала! Справжній Генрі Міллер у спідниці!
-А як вона їх читала? А який у неї палац!
-Ага, був я якось у її палаці, відчував себе немов чирій на сраці. Завжди темно, і моторошно, вештаеться всіляка потолоч. Не звик я бувати в таких притонах тим паче без охорони.Знав би ти, як мені було страшно, а усілякій потолочі було смішно.

У приміщення влітає розлючена годзілка, й з розмаху ковтає Ропуху-Завірюху.Ну це вже зовсім нікуди не годиться. Вона ж з  зовсім іншої казки.

Помічає двох чеченських посмішок.


Годзілка:А Ви що тут робите? Так, ану швидко покажіть мені  документы. А Реєстрація у Вас  є?
Чеченські посмішки:. Э, дарагой, зачем обижаешь, а? Ми прастой тарговци, нс Джамайка привезли йому  кивають(на Олігарха Кистеперу рибу травка-мравка всякий, да? Давай так разайдемся. Он бажаеш перстень хороший ловко знімає з пальця Кистеперої риби перстень з діамантом і пропонує його годзілці.
Годзілка. Все зрозуміло. Пройдіть будь ласка за мною
Заводить
Чеченськіх посмішок за ширму.
Показує їм свої великі зуби.
Посмішки(в один голос)Якщо Ви нас зараз схрумаєте, це призведе до виникненя  невирішаемих єтнічних  конфліктів і проблем.
Годзілка; Я думаю, що проблеми потрібно вирішувати по мірі їх виникнення, до того ж ви не заплановані в сценарії. А по документам ви  зараз мешкаете у  задзеркаллі, тож Вас не було і не має на территорії знімального майданчика.Ось!




Гримерка.(Про зовнішній вигляд)
Агасфер:Мені здаеться, що у режжисера немає обличчя. Обличча завжди зостаеться за кадром.
Тереза:Гей но Агасфере, а ну подивись но  швидше у дзеркало, і побач там суміш Мадонни, Кінконга, і Леонардо Ді Капріо! Чому ж ти тоді ти завжди прешся грати у своїх фільмах?
Агасфер:Тому, що у нас бюджет...є-є маленький, дивиться у дзеркало, старанно пригладжуючи довгі патли) Ага,щось таке є, а звідки ти це  взяла?
Тереза:А нам лист проислали з суспільства транссексуалів. Вони ж бо хочуть тебе зробити почесним членом.Тільки не вирішили ще яка у тебе домінуюча стать.Бо коли фільми дивишся ніби то чоловік, а на фотку подивишся, жінка, хіба що з сильно розвиненою мускулатурою. А про бюджет, не виправдовуйся, все одно тобі ніхто не йме віри.
Агасфер потряхуючи волоссям до пояса:знаеш , я іноді думаю, а чи не змінити мені зачіску...
Тереза;Ага, Агасфере, тобі б здорово пішов би ірокез.
Агасфер:А тобі..а чи не пішла б ти Терезо...

Усе життя боятися моря. Як  можна бути таким твердолобим? Як можна бути дурнем? Але я знав і те, що коли страх перед солоною водою піде з моїх мізків назавжди. Я зможу здійснити свої найпалкіші бажання.Тому, що не вмію нічого боятися, окрім солоної води. Тому з року в рік я вибираю будь-яку годящу посудину, що теоретично може підкорити морські хвилі, й відправляюся перевіряти теорії.
Перша частина плавання, складаеться з того, що я жалію себе разом з усіма присутніми. Я пью, аби мені стало легше, а вони просто за компанію, окрім Терези і оператора, що вештаються по яхті і знімають присутніх, потім ми зазвичай нарізаемо відео, і продаемо по часткам, щось для юмористичних программ, щось у порнобізнес, Решта використовується для нових фільмів.
Друга частина плавання починаеться з того, що посудина починае тонути. Причин може бути багацько, крім единої ми ніколи не наштовхувалися на айсберг.Я прагнув цього усіею душею. Але мабуть лаври капітана титаніка  мені недосяжні.Коли ми тонемо, я завжди сміюся. Я не безчуйне опудало, просто у мене завжди гарний настрій. Оптиміст –це така порода людей, що постійно посміхаються, і часто –густо отримують по фейсу від тих над ким посміхаються. І життя оптимістів від цього лише набувае нових фарб, сприяючи їх духовному збагаченню.


***

Підвал Олигарха Кистеперої риби. Вводять Шанувальницю ситої краси. Шанувальниця агресивно поглядае навкруги. Й намагаеться пригадати усі кепські слова, на світі. Аби доповісти про них Олігархові. Зрештою вона  сподіваеться, що знає більше матюків ніж кистепера риба.

Олігарх. О, привіт, подружко! Жити хочеш?
Шанувальниця ситої краси:
.А було б таки не погано. Просто мрію, про безтурботне життя!
Олігарх;Яку заповідь повинна знати кожна жінка, аби забезпечити собі мінімум неприемностей. Стосовно речей, які їй завжди потрібні.
Шанувальниця ситої краси:Звісно знаю: тільки білявки можуть носити рожеве.
Олігарх;Ще?
Ш.С.К. Джинси універсальна річ, вони повинні бути в будь-якому гардеробі..незалежно від статі.Маленьке чорне платтячко..
Олігарх:Дівчинко, я не цікавлюсь жіночим гардеробом, мене більше цікавить вміст жіночого чемодану... який знаходиться у Терези.
Ш.С.К. Звідки ви знаете, що він знаходиться у Терези.
Олігарх:Як би він не знаходився у неї. Тебе б тут не було.Кидае Шанувальниці шовкову, прикрашену ботільйонами сукню.
Сонечко, якщо вже любиш первдягатися, обирай речі, які тобі личать. Ну розкажи мені, що ти робила в майстерні мого кухаря, перевдягненна прибиральницею...Мріяла підсипати мені пургену в борщ?Так мій кухар італіець. Він борща не готує...
Ш.С.К.-Зате я готую.
  .
Олигарх. Эх, мрії і мрійники.  А я наприклад мрію про борщ і чемодан .Дуже я вже борщ люблю. Дістанеш чемодана усіх залишаю в спокої на раз. Домовились?
Шанувальниця ситої краси. А що мені, для гарної людини чужого скарбу не шкода. Звісно домовились!
Дивиться на похмуре обличча Олігарха.
-Ну хоч би посміхнувся, я ж на все погодилася!
Олігарх;Так вже й на все? Втім мене завжди вчили стримувати ємоції.Знаеш, мені завжди все вдаеться!Цього разу, я що правда трохи сумнівався, але з того часу, як ти почала крадькома відвідувати мій дім, я зрозумів , що в нас є всі шанси на перемогу.
Ш.С.К- в нас.
Олігарх-так у мене, і в  тебе. Розкажи мені, яка жінка в світі впуститьшанса зробити бяку найкращій подрузі.
Очі у Олігарха були мякі , блакитні, напівприкриті густими віями ,хіба можна було відмовити допомагати власникові таких  очей.

Люди зазвичай легко купуються, і продаються, не завжди за гроші. Є така штука емоційний бартер.

Питання до Олігарха; Яким на вашу думку повинно бути ідеальне кіно?
Олігарх:Ну там повинні бути дівчата, бажано голі. Шуткую, ну і імідж підтримую…Насправді  достатньо однієї  жінки, але з цікавою біографіею(Заплющує очі, уявляючи) ну наприклад, щоб вона зміюк зачаровувала, і на сопілці грала, а далі, вже не важливо, що вона робитиме, та хоч кекс їстиме, все одно буде прикольно, особливо якщо на кексі буде написано «зїж мене» і коли дівча буде кусати з правої сторони вона збільшуватиметься, а коли з лівої навпаки…А потім потрібно вигадати для неї якусь проблему.Ну наприклад чоловіка, який не може зрозуміти таких  фізіологічних проявів своєї коханої, а тому втікає.Звичайно далеко він не втече.І якщо вона його зі злості не розтопче великою п’яткою, то парочка почне один до одного призвичаюватись. Ось Вам і новий сюжет. Ідеальне кіно- це те що проидумується легко, важко знімаеться, і перетрушую глядачам мізки.


Ти як підліток , й  шрам на обличчі
Як ознака, , кохання і блуду
Я була для Вас неначе мадонна
І напевно вже більше не буду


 Де ви взялись, з такима плечима
Я охоче кладу на них ноги
Для знайомства це лише причина
Та імя моє Вам нідо чого


Як різновид кокетства –брутальність
Я була твоїм Брутом і брютом
Під дверима моєї вітальні
Безліч  геніїв стогнуть забуто.

Це  нестерпно, іди на мій подих
Зачарований мною як грою
Таргани ретроградного мозку
Уже бачать весілля зі мною..


Грай на нервах спаскуджене соло
Як умога милуйся моментом
Метроном скаже скільки зосталось
Та кохання не важить ні цента

І це буде… не забракне уяви
Бо на д киевом повисне об’ява…
Не цілуй коханій в пристрасті руки
Якщо знаєш, що така вона сука

  Небезпека вже чатує на того
Хто  чекав , а не плював на підлогу
Не ходив з ножем, й не спав під дверима.
Точно знаючи, паркет не перина.


Глядачі повинні боятися режисера.Ховатись від його фільмів в психіатричних лікарнях, і впадати в запаморочення щойно фільм крутитимуть по телевізору. У кожному тирі повинен висіти портрет  режисера, аби кожен бажаючий міг всадити у нього пару обойм з будь якої вогнепальної зброї. Пам’ятай найкраща реклама для твого кінематографічного витвору-твоя фотографія на кожному стовпі, під  якою великими буквами написаноWANTED.
Шпійони, що слідкують за тим в якому напрямку йде його творчість, повинні одвічно лежати в будяках, і ховатися за шафами, не зводячи очей з потилиці генія.


Питання до Агасфера;Чи повинна жінка бути стервом, аби закохати Вас у себе?
Агасфер:Обов’язково! . Жінки-стерви, на кщалт винахідливіші і вибагливіші звичайних домогосподарок у сексі і в кіно.Тому що вони, на досвіді знають, що є секс, і що є кінематограф. Тому що вони усе життя живуть у своему кіно, і байдуже що камера ввимкнена.





Гримерка. Велике приміщення спортзали.Посередині знаходиться великий бассейн. В день в ньому повинні плавати місцеві жителі, але чи то їх крадькома годзілка пожерла, чи вони просто заховалися, але щось їх не видко. Ввечорі там бовтаються актори. Вночі купають годзілку і спускають воду.
Агасфер:А як думаеш Тереза світові дійсно загрожує небезпека?
Тереза; Ти це через годзілку переживаеш?
Агасфер;Не тільки. Наприклад, через наших даунів. Тільки що дізнався що вони в нас поцупили стратегічні запаси.
Тереза; Які ще стратегічні запаси?
Агасферу; А ти як думаеш, які? Героїну і вівсяних пластівців. Ото буде весело коли вони їх вирішать зхрумати!

Тереза:сміеться, а ну тоді дійсно, щось загрожує, але це вже цілком твої проблеми. У тебе ж імідж такий світ рятувати!Хоча я й не знала що так обернеться.
Агасфер:Що, з вісяними пластівцями?
Тереза: Я не знала що фільм  буде на реальних фактах. Ну що годзілка справжне чудовисько.Діти-справжні дауни. В першій Іпохондрії ж такого не було.
Агасфер: Перша Іпохондрія була взагалі знята на напів- проффесійну камеру.
Тереза:Слухай а може нам трохи треба від думок, цее освіжитися.
І в чому була плюхаеться в бассейн.Вилазить розпатланна і в мокрому платті.Мокре Плаття здорово просвічує, під поглядом Агасфера.
Його думки стають догори дригом, і борзо риють копитом землю.Тереза –жінка.Ну так звичайно дурбецало, жінка, як і всі інші. І що так запросто можна задерти на ній плаття, і з тремтячими руками, та хай їм грець нехай тремтять.Промчати у найкращий в світі туннель , з якого врешті вперше світ побачив, йому піддадуться її стегна, тільки б не почала брикатись,інакше вся сила вбухана в пристрасть буде зведена на нівець.
Агасфер:Слухай може тобі його просто зняти, це плаття?
Тереза:Зняти на що?
Агасфер:Фотки будуть, трохи згодом
 
Тереза:До речі, а хто такий Чахлик невмирущий, і чому він постійно за нами вештаеться.
Годзілка: Чахлик, та іще з давна, навіть не можу пригадати той час коли його не було. Знаеш, я в нього закохана була іще з дівотцтва, та така вже видно доля всього жіноцтва.Єх(тяжко позіхае) Коротше кажучи кохання іноді бувае поодиноким. З карих очей годзілки витікають великі блакитні сльози. Сльозинки повільно стікають по  білому пухнастому хутру.Феерія.
З-за портьери вислизає Чахлик Невмирущий: Неправда!
Годзілка:Що не правда!Де, ти узявся на мою голову?
 Чахлик Невмирущий:Та не була ти в мене ніколи закохана! Ти завжди лила брудні сльози.
 А Кохання- це коли тобі весело, так весело, що далі вже нікуди. Знаеш, мене ніколи не цікавив мінорний мотивчик дво приклеенних один до одного людей. Це попса, тому що так буває, часто-густо, і кожна бабця може розказати цілу купу так званих історій з життя. Але згодся це не схоже на мистецтво, це розмови на лавочці біля будинку.
Інша справа, це наприклад впасти в калюжу, аби розсмішити кохану.Так, тут не має проблематики, це така собі смішна ситуйовіна, що над нею ніхто не замислюєшся. Або коли дівчина, виходить тобі на зустріч у чорних сітчатих панчохах, зимовій-шапці вушанці, і весільній фаті поверх шапки.Тому що панчохи то єротично.Шапка з вухами, ну зима ж бо холодно, а фата... Фату вона носить завжди, тому що все життя чекає на прекрасного принца. Це...Знаеш я оцими історійками, і показую кохання, цей самий дурний креатив афішує те що коли усім весело і добре, нівкого не має жодних забовязань. Немає забовязань немає і проблем.То ж хлопець з дівчиною разом тому що їм справді гарно разом. Це і є закоханість, коли я роблю, це тому що мені цього хочеться, а не тому що потрібно.
Знаеш, чому так популярна трагіка?
Тому що сидіти біля телефону, і страждати чекаючи дзвінка, на кшалт простіше, ніж приїхати до коханого на будівничому крані, і поідіотськи зареготати йому на вухо!
Тереза вибирає самий непомітний куток у кімнаті, притаскує туди стільчик, і вмощуеться у ньому найзручніше, маючи намір спостерігати за бесідою Годзілки і Чахлика здалеку. Втім їй не личить бути непомітною. Вона сьогодні напрочуд гарна у смішному червоному платтячку з гіпюровими крильцями і тонкому пліссірованному шарфі, що єкстравагантною зміюкою лежить на грудях.
Годзілка ж не зважаючі на присутність Терези хвалиться Чахлику про своє життя буття, порох з нього здуває заразом так буває. Одне слово тварина.
Зрештою, Терезі  набридає спостерігати за їх любощами, вона взагалі не любить порнографію.Тож  вона виходить з кімнати і відразу натикаеться на Агасфера.
-Знаеш, а сьогодні у Годзі, якась особливо пухнаста шерсть!
-Я знаю, я її сьогодні усю ніч на бігуді накручував, і кремом мазав для росту волосся. Вона ж у нас повинна бути найкращою!
-Он як, а статеві стосунки, ти з нею мати не пробував?
-Ти що, Терезо, зовсім? Як можна мати статеві стосунки з істотою в кремі і бігудях.
 Гримерка.
Агасфер: продивився ,ще раз Іпохондрію, суцільний відстойник, і бруднобрехання. Ремісництво для поп-культури. Навіть дивно може її хтось інший зняв?
Тереза:Ти , краще подумай хто крім тебе знає усі згадані там матюки і терміни.
Звичайно лаятись матюками, то не зовсім комільфо. Єх надавати б тобі по дупі , та ж нікому
Актор №2 Я теж другий раз дивився. Якщо б тебе не знав подумав би що ти з забитого гірського хутора приїхав...
Агасфер:А ти випадково зуби почистити не забув?
Актор №2 Зайченя мое, я смоктати не буду, чесно.
 Тереза: А знаеш здаеться колись збоченці всього світу скинуться  по копіечці і поставлять нам золотий памятник!
Агасфер: У нас золоті памятники ставити не можна спацифіздять на раз.
Тереза: Ну тоді все буде єлементарніше, нас закопають по пояс  в землю і пофарбують у синій колір. Втім тематика Всіх Іпохондрій, безперечно важлива і актуальна.
Але е речі , які мене дісно непокоять, ну як це сказати, раніше я вважала , що ці всі башти, ненормальні діти, справжні  чудовиська, і калюжі крові(свиної або справжньої) Я вірила, що то твоя справжня сутність і ти жити без нього не можеш.
Агасфер: А  що ти думаеш, зараз?
Тереза;А зараз, це така мила форма самопіару. Але це дісно краще ніж історії про несчастне кохання, нерозумних дівчаток і злодійкуватих хлопчиків. У світі зараз достоту фільмів з гарним фіналом та поганим сюжетом.
І ще знаеш Агасфере, ти так активно боронишся від будь-якої критики, що іноді твої гнівні тиради бодай цікавіші за сценарії!
Актор №1: А я завжди знав що Агасфер пише про космос, і напевне про дуже далекий. Терезо ти гониш.ю він зовсім не злий, він філософсько печальний (або фекальний, це як вже буде...)Від контексту фільму дуже залежить.


*** ...Тереза нагріла воду в чайнику. І схилившись над пустим ємалірованним баком почала мити собі голову. Коли жінка миє волосся її залишае утома.Докінчивши боротися з довгим неслухняним волоссям. Вона взяла з полиці гребінець, і почала чесати волосся швидкими знайомими мені рухами. Я завжди підглядаю за нею в шпарку. Завжди. Справа зовсім не у оголеному тілі. Я бачив її голою сотні разів...Це не те. Розуміеш,це щось на зразок того, ну як би людина могла сфотографувати себе з середини, я не маю на увазі ренген, мене цікавить інформаційний зміст мозку.
Ти помічаеш, коли я розмовляю з тобою, я постійно виправдовуюсь.Закохано дивлюсь на твое мокре волосся. Коли ти раптом відкривши двері і вичавлюєш юшку з мого носа. Знаеш у ті хвилини коли я дивлюся на тебе я відчуваю спокій. Тобто є ти, а якщо я бачу тебе, то і я є.
Я встаю, з полу розбитий дверями ніс болить, і ми з Терезою несподівано примирившись ідемо шукати який небудь пластир. В  кожній жінці живе матір, яка втішає навіть неслухняних і дурнуватих дітей, і ця матір безсмертна.

 І тут раптом стоячи  до мене спиною Тереза розлилася таким шквалом сліз, що якби він продовжувся сорок днів то не врятувалося б жодного Ноя. Але й трьох хвилин вистачило, аби на парозі кімнати зявилася Шанувальниця Ситої краси з горнятком щавелю на молоці, що мовляв здорово заспокоює нерви.
Вона випиває щавель одним ковтком, і починає розповідати мені про сьогоднішню ніч.
Сьогодні мені наснилося, що я всесвітня повінь , яка топить покидьків.Я довго лилася над світом, і не могла второпати, чому на землі так багато піску.Особливого клопоту мені завдавала пустеля Гобі. Вона смоктала, і всмоктувала кожну мою краплю, і я боялася, що на покидьків не зостанеться води зовсім.Я наполегливо проливалася далі,але до пустелі прибігло надто багато арабів, негрів, і ще якихось азіатів.Вони всі хутко помирилися між собою і почали щиро дякувати богу, що послав їм Велику милість.А потім пили мою воду, мили свої дупи, і прали одіж. Я казилася від шаленої люті поперше, якщо й кому потрібно дякувати, то це мені, а подруге, яка ж я милість,я кара Божа?Але більше за все, мене непокоїло те що я побачила Агасфера. Він стояв окремо від натовпу і колупався пальцем у носі.Це, означало, що сценарист цієї комедії з повінню, він, а аж ніяк не я. По друге, що примиренням азіатів, це не закінчиться.  Ото ж бо і воно,тому що за пів-години набігла зграя пустельних вампірів, і почала теж пити, але не воду, а всі соки з евреїв, і арабів, що завдяки дощу добряче налилтсь життєвими силами.При чому я з могутньої повені, знов стала Терезою.Але за час перетворення забула хто  у натовпі є вампірами, а хто евреями, а хто арабами.Втім ситуація  була оптимістичноїю натовп так здорово обєднався, що хоч всіі дивилися на мою білу шкіру з подивом, але все ж відвели до якогось пустельного будиночка, нагодували, і одягли.Виявляеться я була зовсім голою.
Зрештою, я стала просто дівчиною,  без усіляких там зверх  можливостей, і могла тільки дивитися на все це широко відкритими очима і підозрювати у кожній людині вампіра, а в кожному вампірі людину.При цьому найбільше  мене бісило, те що саме Агасфер, а не я зрежесурував мій сон. Я, законний автор сну. Ну може в мене бути авторське право бодай на свої сни. Я Й краєчком мозку не відала, що тут будуть вампіри. А він , цнотливо скліпивший очі за стіною , знав і знае тепер, бодай уже  прокинувся, як завжди в свої вічні пів-шостої ранку, і споглядае мій сон у віконечко відеокамери. Агасфер  знае також що буде далі, але мовчки чекатиме нате що я прокинувшись розкажу йому повну картину подій. Дідька з два!Дайте мені лише прокинутись, і я зрушу з місця землю обпершись на його мозок. Але це буде потім. Поки що я головна героїня сценарію , і повинна без підказки сценариста, здогадатися хто де є хто,  розказати про це пустельним вампірам, щоб переконати їх остаточно перетворитися на людей,або терміново стати на повітряними кульки, і летіти на далеку і прекрасну планету під назвою «Тільки там де нас нема»

 Звичайно, я здогадалася, хто є хто дуже швидко. А ви пробували швидко знайти в пустелі щось схоже на осику, або на часник. Усі мої прогулянки пісчаними барханами. Принесли мені  в’язанку сумнівно цінних кактусів, багато верблюжих кетягів, і вижарений сонцем до неймовірної білизни людський череп з засушеною гадюкою всередині. Типу, арабська відповідь князю Олегу.

"  А Я здогадалась, что с вами щось не так", зробивши цнотливі очки сказала я . стоячи біля дверей пустельної хатинки, і займаючи таким чином вигідну позицію , аби скоріше накивати п’ятами з  цього гостинного дому. Вампір, що читав, розвалившись на тахті якусь  бульварну книжечку,  типу  «Поклик Крові» Зацікавлено подивився у мою сторону. Усі інші вампіри, теж втупилися на мене. Можеш  не співчувати, ти б теж на мене вирячився во всі очиська. Знаєш, як  кумедно рухаеться на голові волосся , коли мозок, дуріє від своеї нахабності. Бабуся вампір схилившись над ліжечком дитинки-вампірчика, подивилася на мене, як  крізь оптичний приціл не розхиляючись, і правильно, Ії з цього положення буде зручніше обертатися вовком .повільно заростаючи шерстю . Агасфер зараз точно, дивиться на мене сплячу , запиваючи  видовище кавою, і смакує ключовий момент. Ото ж бо зараз добро повинно подоброму перемогти зло. Тим більше вбивати вампірів Агасферові не хтілося. Гарні хлоп’ята врешті –решт. Я ж напруженно спостерігала за Вампірськими обличчями. На ранок вони зїли шість банок «Сніданку Туристу», чи робить Вампіра ситим одна банка «Сніданку туриста» на сніданок. Їй богу, Турист поживніше, але треба гнати від себе такі думки. Вампіри їх читають. Ось у них уже ікла почали відростати, чим далі тим більше, і морди їх  ух уже вовчі і лапи з пазурами, а тож , це вони, бажають здатися  мені при повному параді!Агасфер від напруженного чекання перемоги добра, аж пролив собі каву на джинси, але сон не витримав такої напруги і порвався.


Знову тюрьма. На цей раз доволі прозаїчне КПЗ. Посеред камери сидить  Тереза її обличчя занурене в сутінь, а ноги широко роздвинуті. Вона слухае Пінк Флойдів. До Камери заходить Шанувальниця Ситої краси.

Шанувальниця Ситої Краси. Терезонько ти не хвилюйся головне, Я вже про все домовилася. Зараз швиденько змотаюсь до замку Олігарха, попарюсь там у банці віднайду Агасфера і повернусь . .
Тереза; Я буду чекати на тебе!.
Шанувальниця Ситої , ніжно постукуючи по залізним гратам . Звичайно будеш дитинко. Куди ж ти ще  дінешься. Але потім трошки подумавши визиває по мобільному бульдозер, що ламає КПЗ і звільнює Терезу.
Ото ж вони разом відправляються на пошуки Агасфера.

Гримерка.
-А знаеш Терезо чого нам не вистачае у цьому фільмі? Тубільців!!!
-А чому саме Тубільців?
-Ну поперше Тубільці завжди живуть на якихось єкзотичних островах.
Завжди мріяв потрапити на якийсь єкзотичний острів. Особливо за рахунок бюджету.
До того ж скільки  вже можна знімати кабінет Олігарха. Нехай Щанувальниця Ситої Краси шукае його на якомусь тропічному острові. До речі там він буде у кращому гуморі ніж зараз.Ти згодна!
Тереза(без єнтузіазму)згодна!
-Тоді телефонуй продюсеру!
-А чому я?
-Зате я таку ідею придумав.

Жінка ніколи не перестае фотаграфувати себе зсередини. Память Терези зберігае величезний архів її посмішок, та кривлянь перед дзеркалом. Ось Вона граціює по вулицях міста, і  вітрини  магазинів змагаються за честь віддзеркалити її зображення. Ось вона примхлива і неприступна у очах Агасфера. Берег озера, ось її тіло відображаеться на поверхні озера, і Тереза плутає його з обличчам Богоматері... У памяті Терези- їй завжди
Присвячені найкращі спогади.

Напливи кадрів тропічних островів . Шанувальниця Ситої краси замислена і не дуже кваплячись шукае Агасфера.
    Аж поки випадково не натикаеться на кришталеву ванну Шанувальниця Ситої Краси висаджуеться  на берег, де її зразу ж хапають тубільці і терміново відносять до розмальованого  петреківкою Агасфера. В руках у Агасфера залатаниий саквояж
Тереза, яка здогадалась вийти з кришталевої ванни, лише тоді коли тубільці вполювати Шанувальницю. Йде по їх слідам, що приводять її на  веселеньку зелену галявину.
Тереза спостерігае за подіями з-за великого каменю. Але ховається не зовсім вдало,тінь її  приблудною примарою стелеться під ноги тубільців у напрямку Агасфера.

Шанувальниця ситої краси. О, Агасфер! Де б ми ще зустрірися! А ти молодчина, десь саквояжа надибав! Ану давай но його сюди!
Агасфер. О здаеться ви помилились.. Меня всі звуть Чингачгук Великий змій, або Кіндер-сюрприз шоколадне яйце! Ніякого Агасфера я не знаю! А це мої мои домпи пломби!. Бамбарбия! Киргуду!
Шанувальниця Ситої краси. Что він сказав?Але щоб він не сказав він бреше.
Тубільці. Не бійся, ми тебе не боляче різати будемо . Чик! и все.

***
Терезі набридає сидіти скрючившись  за каменем. Вона розпрямляеться і потягується. Тінь тягнеться загребущими руками до Агасфера.
Тубільці фанатично кричать щось на зразок Амен, і падають навколішки біля шанувальниці Ситої краси.
Тереза з-за каменю відчуває чіткий, майже анатомічний, як шия коханого запах безпеки, і кидається до Агасфера. Вони радісно обіймаються. Агасфер хапає Терезу на руки і починає підкидати її в повітря.Ковзаеться на банановій шкірці, і вони обидва летять у прірву




Прірва У прірві висить стриптизерський шест. За шест немов за турник тримаються, Тереза і Агасфер
Агасфер: А мене, якщо чесно трохи муляє, що вони так відразу обрали її замість мене.
Тереза;У вожді?
Агасфер; Бери більше У Великі боги! Хоча, це й не дивно з її комлекція. Велике тіло, для великого діла.
Тереза; Не плутай грішне з праведним. Якщо вони вже вирішили, що вона Свята, чи як там Вакан Танка


Тереза. Та, ніяка вона не Вакан Танка.ЇЇ просто Великим Гуру обрали, на деякий час, до вечора!
Агасфер; А потім ?
.
Тереза;А потім зїдять!
.
 Агасфер; А потім! Ти хочеш сказати, вони потім іншу гуру виберуть?

Тереза:  Саме це я і мала на увазі! Яке у цих людей цікаве життя! Але може нам все ж таки утекти?.
Агасфер: А чому б і не утекти. Обовязково потрібно утекти. У всіх виростають ілюзорні крила. Компанія судомно здригує ними, і піднімаеться в повітря. Із мегафона лунає пісенька:
Люди, люди, Люди не літають.

Гримерка;
Слухай, а ти мені не поясниш, звідки у прірві взявся стриптизерський шест.
- А звідки у кущах завжди береться рояль! Напевно, це наш черговий фрейдизм.


***

Тубільці у своему логові повільно смажать на ватрі смажать Щойно підстрелену Шанувальницю ситої краси. Вбігае тубільський хлопчик (Погано фарбований актор №1): А там усі ваші мавпочки полетіли.
Верховний вождь;(впевнено) Мавпочки не літають.
Тубільський хлопчик: А в них виросли крила і вони полетіли!
Верховний вождь;вперто:В мавпочок не виростають крила!
Шанувальниця ситої краси(несамовито) всі за мавпочками!
 Тубільці залишають своє стійбище і біжать у напрямку хто куди сам знає, аби когось упіймати.
Шанувальниця  ситої краси єдина біжить у напрямку якого не знає , але присиченна своєю роллю майже готового шашлика. Отож одразу ж знаходить Агасфера і Терезу. Що, доречі, вона навряд чи  так легко зробила, якби не така екстремальна ситуація. Тому, що   Гарні і мякі  губи Терези притягують погляд Агасфера і змушують його думати про поцілунки, і про те як затягти її, у якісь особливо густі й недосяжні хащі,  цього небагатолюдного острівця. 
АГАСФЕР(Терезі)- З тобою бувало таке, що ти немов чуєш, відчуваєш такі моменти з минулого, ба навіть можеш знов відновити їх запах і смак?
Тереза: Так, це називаеться дежавю. Зі мною  це бувае доволі часто.  Ці відчутя , примарні, їх навряд чи можна взяти до рук, а якщо, і вдасться, то не можна довго протримати, вони як відображення в дзеркалі, як сонячні зайчики

Агасфер;Так, саме так на них не можна зосередитися. Коли я починаю, це робити, відчуття прослизають мов вода крізь пальці, як риба що вже будучи пійманою у воді вислизае з рук.Як цікава книга, яка падае на підлогу, коли сон застигае  тебе у процессі читання.
Тереза:Це і приємно, і у той же час трішки сумно. Але сум я швидко випихую зі своеї душі.
Агасфер:(блаженн)Ти помітила?
Тереза:Що?
Агасфер:Ми вперше за три місяці розмовляемо, а не сперечаемось!

По ції історії ми дізнаемося, що люди таки літають, але низько і недовго.
Повітря навкруги чисте і прозоре.На обрії вимальовуються вершини кручі гір, що вкриті хвойними велетнями сосен.Гори вінчають сніжні корони, але Агасфер звертає увагу тільки на камінець у своему кеді. Так буває.



***
Продюсер: Слухай Агасфере , а може тобі й справді тему змінити, або й справді зроби перерви, ну зїздь там на води чи що... Усіх шанувальників розгубимо.Знімали пристойні фільми жахів, а тепер. Викинули до біса грошей, на виведення живого монстра, Навіщо? Аби знімати фільми про кохання, ну і тропіки... Якісь соплі  тубільців у сиропі і дитячій неочікуванності..
Агасфер: Яка там перева, це натхнення. Я ж бо поки цими соплями й тубільцями не перехворію.Буду про це писати. Бо фільми потрібно знімати, про те що лізе тобі у душу не витираючи ніг. Іглядачі тоді побачать: що знято про ПОЧУТТЯ, а не чергову брудну голівудщину. Бо ревпи ревти, можна і треба, аж поки ревти хочеться. А коли сміх нападе, буду кричати І-го-го, як кінь на галявині, а ви всі зі мною. Ото мля почуття, ото гола  правда!
Мля... У тому і помилка усіх митців. Потрібно ж бо, не для шанувальників кіно знімати (хоча, їм великий респект звичайно!) А ДЛЯ СЕБЕ, МЛЯ, ДЛЯ СЕБе. ВОНО Ж САМОГО Кращого Гатунку БУДЕ.
а для шанувальників будемо, автографи ставити, листівки на свята відправляти. Звернення видумувати, презентації, мля, пісеньки усякі, реквіемчики написи на могилках. А самі будемо ходути надуті і трохи печальні, гоцаючи в душі від впевненності які ж ми творчі люди... богема мля...Самому смішно..

Тереза завжди читає молитви на підвіконні. Резонно вважаючи, що так воно ближче до бога.До того ж це можна робити не відриваючись від сигарети і кави.Відкривши вікно навстіж, як душу переді мною. Постать її вкарбуеться мені в пам'ять на довго, Граційний силует у червоному шарфі,схожому на кумачів стяг ком –партії, яку ми щойно розкрутили на бабки для фільма розвісивши їх прапори під час чергової презентацій, а можливо, її шарф і є прапор.  Думки Терези розсікають світ по гудрону і губляться десь між йогуртовим шляхом у місячному сяйві..Магнітофон поряд з нею видає Наутілуса, надривно, і з перервами на пережовування кассети, але поясніть мені, чому мені так невимовно добре.Можливо, це кохання, або чудська трава, з мого портсигару. Тереза мене кохає…А я от, дурість, невже я ніколи і нікого не зможу полюбити, бо кого ж ще, як не її.Я блюз люблю, і кінематограф.Назвемо цей монолог маренням, або проявом душевною імпотенції. Чого я хочу розбити вікно, так, щоб вона вигрібала скло с декольте, і наразі зняла своє довбанне плаття.І сенс не в тому що я хочу побачити її в негліже. Просто жінкам з таким тілом, потрібно завжди ходити голими. Будь-яке плаття на такому тілі ховає красу. А краса врятує світ..

,
На острів вісаджуються Діти –дауни з великим чемоданом і переляканими очима. Висаджуються з корабля і у осад. Тому що бачать біля берега припарковану пірогу.
Головний даун; Як  мене вже задовбала це море! Жодного необжитого острова!Де ж цей чемодан сховати!
Зам Головного дауна:До речі ти так і не сказав , що у чемодані!
Коротше для Тупих: В чемодані заяць, у зайці вутка. У яйці голка!У голці Годзілчина смерть.
Для самих розумних: Годзілка кіно знімає. Коли прийде час ми зламаемо голку.І будемо і з Оскаром на руках і в безпеці.
Просто Даун: А чому б нам її просто зараз не замочити
Тому, що на премьері Іпохондрії.Дядечко Оскар сказав, що бачив він нас Разом З Агасфером у білих капцях!Тож потрібно вести себе тихіше води смішніше трави.
Зам Головного Дауна:Дивно, я ніколи не носив білих капців.
Головний даун:Значить він бачив нас на відстані. Дядечко Оскар Телепат. Але одне я знаю точно, крім годзілки цю фільму ніхто не витягне! Про мочилово в кінці більше теж не згадуемо. А якщо вона теж телепат.
З-за пальми виплигує весела Годзілка: А як же! Смачно облизується.Так телепат! А що є якісь питання!
Головний Даун; А де ще тут можна пошукати пригод на свої сідниці?





А може подавитися вишневою кісткою, і закохатися в тебе назавжди, Хочеш я буду бісенятком. Плюй через плече тричі. Ти пояснюватимеш мені,  правила гри в шахи, і просто…Я не пам’ятатиму, що я кандидат в майстри по шахам, точно так, як не помічатиму своїх фоток на стінах твоєї спальні. Я ніколи нічого не помічатиму. Зніми з мене німб. І ордени минулого. Який сенс перечитувати сторінки своєї історії. Я плачу, і втрачаю будь-яку субординацію. Така собі інтимна вистава тет-а-тет, і все одно трохи на публіку. Глядачі, звичайно не допускаються на виставу, і все одно це театр, інакше б усі слова стали зайвими. Але скажи мені правду: Ти точно хочеш  піти Богом на моє небо?
На інше? Ти з надіею дивишся на хрестик, що висить у тебе на шиї, це я тобі його подарувала. Він пораненою пташкою звисає з шиї. Грішний ти хлопче, грішний. Значить ще заспіваемо! Я ж бо теж. Це магічне речення; Я Теж. Воно в секунду перехрещує дві реальності. Господи ну чому твоє небо перепахане в сім слоїв? Мені б не довелося створювати персональне.І читати псаломи, як у театрі по ролях. Я так звикла. Я не можу інакше. Я не можу піти в церкву, з тоїж причини, що не ходжу у загальну баню. Молитва це особисте. Моє тіло, моя власність. Моє кохання-це моє кохання. Все інше це Радянський Союз. А в Радянському Союзі не було Бога. Пробач мені Господи!

***

Ніч, Тропічний острів. Під пальмами сплять Агасфер і Тереза. На острів у гумовій пірозі  прокрадаеться головний Продюсер.

Продюсер. Тереза, вставай. Пора давати драпака.Разом з чемоданом.
Тереза; Мені вже остогидло комусь чогось давати. Па, какие ноги, два часа ночи. И потом я обіцяла Агасферові, що ми завжди будемо разом і тільки разом.
.
Продюсер. "Обіцяла". У цій В этой серії обіцянки даються лише для того, аби було що порушувати.. Так и просидиш на цьому острові  весь фильм, будет у тебя не роль, а эпизод в массовці, тому, що Агасфер втече з саквояжем сам, можеш не сумніватися. Давай, пішли зі мною, швидко,я вже все владнав.
Тереза. Все владнав? Швидко, ресторан швидкого харчування, майже Макдоналдс, ой щось мені це не подобаеться!


 
***

Ніч, гагатове небо роздирають  блискавки. Агасфер і Тереза ідуть до Ворожки .

. Агасфере, я не зрозумів, повтори ще раз.
Агасфер. Та на справді все просто . Стукаєш у двері прохаеш води. Запитуеш, хто самий великий режжисер на світі, й запитуеш, а чи  це не Агасфер випадково. Потім поцікавишся що саме знаходиться у чемодані
Тереза;І все , а після цього ти на мені одружуешся
Агасфер: Обіцяю!

Митцю не варто вірити. Він забуде свої обіцянки, навіть якщо справді збираеться їх виконати. Якщо, ви хочете, щось від нього отримати, примусьте його це зробити прямо тут, і прямо зараз.Інакше він буде зайнятий. Він буде довго сидіти біля стіни і задумливо дивитись на обідрані шпалери, потішить вас солодкою історійкою про те що в шпалерах він бачить небо, Вас у подобі ангела, а телеграфний стовб за вікном є для нього музою. Тож, відривати сідниці від крісла він не бажає, тому що йому нічого не треба, у нього все є. Правда, Ви можете на слідуючий день його побачити жваво гасаючим по місту у пошуках світової гармонії. Насправді він шукає роботу. При жодних обставинах не варто довіряти митцю.

Я  й досі не знаю з чого почати, хоча б по всім правилам було б слід вже завершувати цю історію. Я й досі тримаю в собі якісь дрібьязки і луски, що колись називались почуттями. Випадок, привів усіх персонажів до творення історії Кінематографічних жахів. Але випадки у всіх були різними. Агасферові, надто вже не хотілося працювати на якогось дядечка, і мрія хоч раз поніжитись на голлівудських луках, не давала йому спати спокійно Він би подався до порнобізнесу, але здоровий глузд заборонив йому цю фігню закріпко. Гей чоловіче, якщо не хочеш стати імпотентом, забудь про це.Ти спитаєш мене чому шановний читачу, так це доволі просто.Ніколи не роби своє хобі професією. Поглянь на поєтів, що заробляють своїми віршами. Зазвичай справжній поєт називає свої вірші  шедеврами, а чужі –лайном. Проблема в тому, що  чужих віршів завжди більше. А якщо ти заробляА ще краще на робітників кондитерської фабрики.Усі ж бо були маленькими усі обожнювали конхфети і шоколадки.Зараз під розстрілом не візьмуть їх до рота. Тому, що обжерлись донесхочу. А Агасфер більш за все боїться обжертися сексом і порнографією. Оце і є саме страшне на світі втратити будь-які бажання. А все інше не кощтує пилу під твоїми ногами.Того самого дня Агасфер вирішив одружитись на Терезі. Не дивлячись ні на що.
І ВСе было точно так, ,як він і думав.  На слідуючий день Тереза прийшла в Бар Сучий жир за заблукавшим у дебрях кохання Агасфером. Агасфера поки що не було  Але вона побачила знайомого по фоткам продюсера двох перших Іпохондрій з якоюсь малознайомою її панянкою .Тереза сіла трохи далі від них, і замовила склянку молока. Відчинилися двері і в залу бару зайшов приблудний митець, що часто густо вештався по їхнім вечіркам та презентаціям,але він не пізнав її, але почав жваво розмовляти з продюсером. Терезі здалося, що повітря починая набрякати від напруження. Нарешті зявляеться Агасфер- він несподівано тверезий, свіжий і румяний.Здивоване обличчя приблудного митця і продюсера.Агасфер потискає їм руки і рапортує, що всі актори вже знайдені, і вже ввечорі вони відлітають на зйомки, але поки що вибачайте хлопці, у мене дуже важлива розмова. Підходить до Терези, з задоволенням цілує її в пухлі губки,сідає поряд
 Приблудний митець, помічає її присутність, ввічливо здоровкаюсь. Тереза тихо пропонує Агасферові присісти до компанії. Агасфер вирішує, що це має сенс, але відчуваться, що у його планах було приділити Терезі особливу увагу.
Таке враження що Тереза, саме сьогодні жахаеться поговорити з ним сам на сам, як чорт ладана. З чого б це. Потім компанія виходить з зали. І вони таки зостаються за столиком удвох. Потім в кафе був конкурс, і Тереза виграла найкращу в світі велику кавоварку. Потрібно було довести, що ти самий кращий в кавярні, і вона довела. Там була дивна й прекрасна білявка, яка рвучи горло верещала, що краще за всіх пише вірші, і сама худа , але Терез сказала що в неї найкраща білизна, і продемонструвала. Білявка, почала вигукувати:Протестую, не сексуально, але її репліки  були марними.Тереза запропонувала їй вийти на сцену, і продемонструвати своє, білявка відмовилась.Щож після двобою, не машуть кулаками. Усі були в захваті. А Агасфер вирішив перенести освідчення в коханні на інший день. Скажімо на середу.




***

Кабінет...Ворожки.

Воржка: А мені Агасферівські фільми подобаються. Він давить глядача своїм же інтеллектом. Тому що свого у нього немає. Ги-Ги-Ги.Гидко сміеться. Навіщо приперлися.Зачем пожаловали?
Легола с, показывает схему самогонного аппарата. Знаешь, что это такое?
Ворожка. Знаю, тільки з появою у Вас чемодана Ви б забули для чого він потрібен.....
Агасфер:Чому?
Ворожка; Тому що від удару кувалдою по черепу майже завжди наступає амнезія.
Це малюнок ключа, якого у Вас немає, який відкриває чемодан, якого у Вас теж немає.
.Агасфер: А що у чемодані?.
Ворожка. О це довга історія. Колись давно жив-був такий Чахлик Невмирущий.
Агасфер: Це той який вічний жид?
Воржка. Не перекручуй. І більше за все на світі Чахлик любив...
Агасфер:Кажи правду:Гроші чи Важкі наркотики?
Тереза; Жінок?
Ворожка; Зараз дограетесь. А то пішлю в гості до черепахи Тортілли. Золотого ключика шукати.
***



***

Агасфер сильно прихрамуючи і опираючись на деревяний посох продираеться потихому в кабінет Олігарха Кистеперої риби. В кабінеті страшний безлад, який вказує на те що Олігарх має статеві відносини з прибиральницею.
В кабінеті така тиша, що Агасфер відчуває холод по тілу, і набивае собі гулю об книжкову полицю. Він вже звик, що з кожним кадром дизайнери приміщення, все більш відповідаючим фільму жахів. Але, якщо це буде продовжуватися, то до бассейнів штучної крові можна приплюсувати цілком реально зламані ноги й руки акторів, і операторів. Кассовий успіх тобі гарантовано. Будь оптимістом Агасфере.
. Несподівано в кабінеті зявляеться Олігарх Кистепера Риба, і його підлабузники.
Агасфер зануривши  посох, у випадково знайдену пляшку зі спиртом відмахується від них імпровізованим факелом.

Агасфере:Забирайтеся геть демони, геть!
Олігарх Кистепера Риба:А ну Агасфере признавайся, що ти тут робиш?.Звідки ти тут узявся?
Агасфер. З кудикіної гори. .
Олігарх кистепера риба; Як ти сюди потрапив. ?
Агасфер;Дочекався, поки рак на горі свисне. Осідлав його, і галопом прямо до Вас..
.Олігарх кистепера риба; Яка честь.Чому саме до нас?

Тереза; Це я його сюди послала!
Олігарх Кистеперо риба. О, Тереза! Як справи? Як поєзія?
Тереза. У мене є пропозиція від якої ти не зможеш відмовитися. Я приводжу тобі армію з двадцяти даунів, без будь-яких моральних поривань. Ти не думай, це саме такі дітки, що утворюють парі на живіт вагітної жінки, по типу кого вона виношуе: хлопчика чи дівчинку.Щоб потім розітнути їй живіт і дізнатися, хто ж виграв. Так ось вони тебе слухатимуться як рідну матінку.
Ти думаєш, як їх використовувати у своїх темних намірах. І що взагалі з ними робити. А нас лалишаеш у спокої і віддаеш чемодана. Ну, як?
 
Олігарх Кистепера риба; По руках. Але чемодана, я таки залишаю собі. Він зігріватиме мое серце холодними зимовими вечорами.

***

Коридор, що веде до кабінету Олігарха. Підлабузники Олігарха сперечаються про характер  Терези.
Підлабузник №1. А що? Вона не гірше за нас. Он, як  своїм Агасфером крутить.Теж вдає, що у нього працює. Тільки не може уявити, що кіно, це не заробіток, на зразок журналістики, а великий вчинок.
Сценарист, повинен мізки публіці струшувати, а не займатися самолюбованням
Підлабузник №2; Слухай, а ти хоч знаеш, навіщо усі шукають той чемодан?
Підлабузник№1 Не знаю, не памятаю.Можливо там, щось на зразок пророчої інформації, а можливоо кіло героїну
Підлабузник№2 Акжуть, що у чемодані смерть Чахлика Невмирущого.
Підлабузник№1 Ги-ги-Ги. А що кіло героїну то не смерть для Чахлика Невмирущого?

 
 До них підходить Олігарх.

Олігарх кистепера риба. : Так, що це за  мітинг ви тут влаштували?

.Підлабузник №2 Ніяк ні, сэр, жодного мітингу. Просто нам цікаво,що знаходиться у чемодані. І чи не настане нам повна дупа, коли ми його знайдемо, і відкриемо

Олігарх. Теж мені, знайшли ящик Пандори.Що за безглузді марно вірства.  Агасфер вважае, що у чемодані текст на санскриті. Що сповіщае людство про прихід режиссера-Мессії. І сподівається, що там вказане імя.Він його шукає, значить він не у нього. Я вважаю, що там якась стратегічна здобич, або героїн або динаміт. Але чемодана  мене немає. Значить він у дітей, або шанувальниці Ситої краси, або... у Терези. Це гірше за все. Тому що якщо чемодан у Терези, ми будемо пристрасно цілувати їй пяти до кінця фільму. А за таке Оскар на кращу чоловічу роль не дають.

***
Усі зморшки на твоему обличчі усі діфірамби написані від мого імені, уся незиблима і незабутня ніжність, що пролилася з нас в саду повному спілих арукарій,і переходах метро, зостанеться з нами. І якщо кому завгодно прийде до голови спостерігати цю лялькову комедію. Не засуджуйте, і не будете засуджені самі.
Агасфер поважним кроком іде до свого номеру, не шляху до нього зустрічає Шанувальницю Ситої Краси, що сігувшись у позу зю миє підлогу.
Ш.С.К- Ви?
Агасфер: Я, слухай, а хто у мене в кабінеті?
Ш.С.К.-М-М-М.
Агасфер: МММ, давно віддав богу душу. Я питаю хто у мене в номері?
Звичайно, що в нього в номері Тереза. Вона знову, щось шукає, і  в чомусь його  підозрює..Що ж..небезпідставно. Якщо годзілка, виявилась справжною, пора б усім здогадатися, що скарб в чемодані теж не плід компьютерної анімації.




Дух химерної режжисури;
А взагалі фільм повне лайно. Затерті до дірок у штанях сюжети. Передбачувані вчинки й характери. Такий собі фаст-фуд від кіно.
Я думаю , що едине, чому глядач не піде з кінотеатру, так це справжня годзілка, і миле обличча Терези. Ось, Я все сказав!
Шанувальниця Ситої краси: А давайте, його якось образимо. Побити його  все одно не вдасться він же дух!
Агасфер; От нехай його Тереза ображає. Буде в нас глибока і психологічна сцена. І вже жоден кінокритик не скаже, що я зняв якийсь псевдо голівудський непотріб для харчування массової культури.
Тереза:Інакше кажучи якусь попсню!
Агасфер: Ну ,ну не перебільшуй. Попса –буває від слова популярність.
Тереза:Ага.

***

 Цивільний пляж. Бар. Агасфер і Тереза після втечі дітей даунів намагаються набрати народ для схибнуто-креативної массовки.

Тереза. Всі підходимо!Годі боятися! Унікальна можливість. Тільки у нас ви можете записатись на зйомки супер-кассового фільму. Поспішайте!»Кількість массовки  обмежена!
До них підходить Приблудний поєт, що його спочатку мало не захрумала годзілка.
Терезо, ради Вас бачити, Я б до Вас таки приєднався, але боюся що буде шкода витраченого часу. Приемно Вас тут бачити. Мене якось безкоштовно пустили до кінотеатру на фільм. Маю Вам подякувати: Камера, так хиталася, і плигала, що заколихала мене, до сну. Я так добре виспався на фільмі, що дві наступні ночі міг не турбуватися про ночівлю. До речі Агасфере, і ти тут. Памятаеш мене.
Агасфер;-Є...
Приблудний митець: Ну , як це, ну згадай. Поганий музикант, й за сумісництвом дрібний злодюжка! Я ж був закоханий у найпрекраснішу повію на землі! А ви мене ще Вашій потворі згодувати хотіли. Єх склеротик ти Агасфере!
Агасфер-Є
Приблудний митець;Що, може в тебе немає слів?
Агасфер:Є...
Приблудний митець: Справжньому чолвікові завжди є що відповісти!
Піднімає барного табурета і кидає його в Агасфера. Промахується.Точно влучивши в мирно смокчучих «абсолют» пацанів


Починаеться бійка. Під шумок Тереза і Агасфер вислизають із бару. По

Тереза. Эй, Агасфере. А як там справи у Шанувальниці Ситої краси?
Агасфер. З нею все в повному порядку. Я в прямому розумінні  влаштував її долю .
Тереза: Влаштував? Ой щось мені це не дуже подобаеться..
Агасфер: Та це все дрібниці. Ти мені краще розкажи чи зможеш ти розібратися з нашим нотиком? Ти дівчинка розумна у школі вчилася... а я людина творча , до того ж там стільки кнопок...
Тереза. О, Агасфере! Ну звичайно розберусь із твоїм ноут-буком.



***

Через якийсь дивний пристрій на Агасферовому ноутбуці вся команда телепортуеться  борт "Летючого Голландця"
Де шанувальниця  Ситої краси працює куховаркою .по блату.

Агасфер. Ой, щось мені якось сумно. Гей Терезо, може пулю  запишемо. Підемо.
Шанувальниця..Ситої..Краси; На гроші?
Агасфер. Так на підсрачники в нас тільки дауни гуляют. На чисте і щире кохання!
Тереза; А звідки ти знаеш, що воно є?
Агасфер; Ну я завжди про це знав. Чекав тільки слушного часу. Тощо.
Не бери в голову. Тож зіграемо?

Трохи..пізніше..там...же.



Дух Химерної режжисури: Хлопче, що це за прокламація азартних забав?
Агасфер; Будьте спокійні дядько(Хоча й Вам так вже спокійніше нікуди).Натомість від Вас я знаю на що граю. 
Ви й при  житті.були таким  праведником?
. Дух Химерної режжисури: Принаймі я звав речі своїми іменами ! Втім кожний кує своє щастя як сам знає.
Агасфер: Ковалем я був в іпохондрії, тепер я пісюнковий злодій.

Дух Химерної режжисури:Браво, щасти тобі синку!

***
Привиди супроводжуватимуть тебе все життя. Аж Допоки ти не перестанеш приділяти надмірну увагу  до громадської думки.Думки людей що загрузли з головою та іншими органами у  здогадах, а що про нас  будуть думати інші. Люди яких цікавить це питання, напевно б здивувалися новині: Про них ніхто нічого не знае, про них ніхто нічого не думае. Вони  схожі на безтілесних привидів. А привидів помічають лише привиди.А живі істоти узрівши їх від разу намагаються забути видовище. І їм це добре вдаеться.

Боже, або хто там ще є наді мною. Які
на борту кришталевої ванни Тереза  і Агасфер підморгують одне одному оченятами .

Тереза. А потім я знайшла ключа від чемодана .
Агасфер, ловко забираючи револьвера у неї з рук. Металеві залізячки то не дитячі іграшки моя дівчинко! индульгенцию Було Ваше стало наше
Тереза. Він пластмассовий, дитячий !
Агасфер. (гордо) Пластмассовим пістолетом теж можна вбити!Тож тепер кусайся, ехидна, теперь, коли я вже повиривав тобі всі зуби.
Скажи но мені адже всі багатства світу не замінють тобі затишку домашніх посиденьок. Що ти будеш відчувати коли всілякі орзешні хвороби покинуть цей, світ. Ну скажи но Тереза, чи зможеш, ти з чистою совістю лити в своє горло чай з малиновим варенням , це з твоею пристрастю до діет?Навіщо тобі чемодан?
Тереза мовчить тому що з усієї сили кусає Агасфера у плече.
Агасфер;Я мав на увазі метафорично кусатися. От уже ці журналістки зовсім не розуміють вивертів художнього слова!


Тереза: Тут же і на все життя закохуеться в Агасфера.

***

Агасфер: З стибреним ключем від чемодана  умотує вплав з кришталевої ванни. .

Привид: Ну давай синку, ще побачимося!
Агасфер; Я обовязково за тобою повернуся!Обіцяю!
Привид;Мені не потрібне ані твоє повернення, ані обіцянки. Втім я сам до тебе прийду! Бай, побачимося.

Агасфер(похнюплено) побачимося! Слухай, а тобі не здаеться, що наша кришталева ванна постійно збільшуеться у розмірах?
Привид; Це нормально. Ви все більше впадаете у дитинство, тоб-то стаете все більш дурнуватими. А для дітей усі речі здаються надмірно великими, і чим дітлахи менше, тим більше.
Агасфер: І що з цим можна зробити?
Привид: Та нічого вже ти тут не зробиш.  Твоя Дурість, вона, як твоя смерть, ти її не помітиш, але всім іншим від неї трохи сумно, але зовсім трохи...Зіграй свою смерть по нотам, і ніхто не помітить дурості. Тому, що гра вона, старша за культуру...
Агасфер; Культуру кінематографу?
Привид: будь-яку культуру, бо не ти вчив акторів грати, режиссерів знімати... то не є проблемою. Ба навіть  первісні тварини не чекали появи андроїда, аби він навчив їх грати.


***
Ти боїшся привидів? Це добре!Зазвичай їх бояться лише в дитинстві, памятаеш як ти боявся підібгати ноги під лавку, не відкривав очей у темній кімнаті. І якщо зі звичайними злодюжками можна було легко боротися методами почерпнутими з «Один дома» і широко тобою вдосконаленого. То кожна примара вимагала індивідуального підходу.Ти не жадав , щоб вони зникли з твого життя, ба інколи навіть уявляв Ваші спільні тусівки.
Але спершу ти мав винайти необхідні заходи безпеки. Ти був ще молодим і не знав що всі примари більше за все жахаються відра холодної води що ти  її раптом виливаеш собі на голову.

 

***

Острів, де заховані скарби.Таемниці буття, а також смерть Годзілчина. На острів высаджуються Агасфер, Тереза, Шанувальниця ситої краси, а також діти дауни. Не встигнувши , як слід розімяти ноги і позіхнути з полегшенням. Як повітря вже розривають пушечні ядра. Всі затикають Вуха і падають на землі, аж потім розуміючи, що це вітальні залпи.
Бо це ж на човні з Рожевими вітрилами Пригребла Годзілка.

Агасфер. Годзілка!Приїхала ріднесенька! А ми вже тебе так чекали, так чекали.
Олігарх...Кистепера...Риба:.Бреше?
Тереза..й...Шанувальниця...Ситої...Краси:..В один голос: Бреше.
Олігарх Кистепера риба: Я так і думав!  Ну ,що здаеться по сценарію нам треба трохи побитися!
Побьемося!
Олігарх..Кистепера...Риба...і...Агасфер починають  битися і бігають по всьому острову, доводячи до сказу оператора з Важкою камерою. Аж поки не знаходять стриптизерський шест..
Й танцюють коло нього по черзі.
Глядачі ображено: Щось у режисера якась схиба на стрип-шестах.Це мабуть дідусь Фрейд
З-за пальми вихолить дідусь Фрейд:Він радий ,що його нарешті згадали, але намагаеться це приховати; Теж мені багато Ви розуміете Ця сцена буде классичною. А йому; Вказуе, на знімаючого останні Труси режиссера, ще й  Оскара дадуть, якщо він захоче!



Поки Агасфер і Кистепера риба розважаеться Глядачі, що заплатили немалі гроші за доступ на знімальний майданчик намагаються відібрати у Терези чемоданчик з Кощеевою смерті, і хоч якісь таїни Буття.
Шанувальниця Ситої краси, боронить Терезу, і скарби груддю. Глядачі кусають її за могутні цицьки і зривають з неї одіж. Кіно ризикує перетворитись на порнографію. Діточки Дауни з Терезою підхоплюють чемодан з кощеевою смертю  сідають у кришталеву Ванну.  .

Тереза: Шанувальнице,а Ви!
Шанувальниця Ситої краси; Я їх притримаю , нічого. Їй явно подобаеться як особливо збіджений глядач зриває з неї різні предмети жіночого туалету. А їх залишилось так мало. Тим більше звідси е підземний хід до кабінету Олігарха Кистеперої риби, А Агасфер його сам не надибае. Зустрінемося там.
Тереза відпливає з дітьми у  кришталевій ванні..почуваючи себе  по  горло в даунах.


Гримерка:
Людина створенна для гри.Кохання Синематограф Пестощі-улюблена твоя  Агасфере гра.Жерти поп-корн, на сеансі свого кіна обіймаючи за дупу милу панянку. Руки на  гарній дуп допомагають від нервів краще новопасіту, сотий раз вже переконуюсь. Навкруги  серед вампірів, вурдалаків, і уламків національної  ідеї. Ти є повний і единий супер-герой. Не звертай уваги на сусіда по кріслу у нього своя солодка панянка.І головне без ризику для життя. Шануй її бездарну актерську гру: корися блиску її очей, повороту голови, й незрозумілим жестам.Заведи моду сміятися над кожним появом жінок зірочок.Кричи на весь зал, які вони недоладні. Яка В Вас чудова дупа моє серденько.Будь веселим до безпорадності, ридай на все горло від сміху нехай вона зітре твої сльози шовковою білизною.
Поздоровляю друже ти вже став її Нібелунгом. Звичайно бездарні й безпорадні пірати жіночих пристрастей, уже зганьбили своєю присутністю її тіло.Але хіба ти прихильник цноти?
Тобі більш довподоби зламувати звалище вкрадених скарбів, і скопище усіляких неподобств, аніж монастирську келью. І це цілком природно Агасфере, не край свою душу.
 
Пасмами сну у долоні лягу
Розпущу косу
Що було тієї ночі в Сантьяго?
Лише неприбранний посуд...
Знаеш, я лину на сьоме небо
Медом у соти
Нехай перехожі ковтають слину
Хіба я проти?
Мости ще не зведено, і так вдосталь
Наламано дров
Ти мій у
 злічені секунди прист-росту
І телефонних розмов.
Тебе обіймати, на жаль не виросте десять пар рук.
Рукопис  скоро потрібний випростаеться
Вийде у друк.

Питання до Агасфера: В свій час  Андрій Тарковський казав про те, що чим більше у світі  зла, тим больше приводів для творчості. Что  є приводом для творчості для Вас?
-Приводом ? Привід для творчості  є  завжди,  а для перспективної идеї треба шукати не привід, а гарно  спланованный бюджет. Якщо ідея чогось варто, рано чи піздно вони знайдуться. Так для  другої Іпохондрії ми шукали гроші років зо два И таки знайшли! Якщо сформулювати простіше Бабло перемагае зло!



***

Кабінет Олігарха Кистепера Риба. На 127 поверсі ньюйоркського хмарочоса. Чудовий вид крізь жалюзі. За вікном пролітає «Летючий Голландець». У кабінеті душно, відчуваеться надмірна присутність лівих людей.Зявляеться добра годзілка, і влаштовує собі свято шлунку, аж поки в кабінеті Не зостаються Кистепера риба, і Агасфер з Терезою .
Шанувальниця Ситої краси гучно кохаеться з охоронником кистеперої риби в туалеті.Обдираючи собі коліна до крові.
Кистепера риба і Агасфер брудно домагаються Терези, прикувавши її до батареї парового опалення випядково знайденними  наручниками.

Розумний оператор. Ну знов у Вас, як не шест то батарея. Здаеться мені згвалтування не підпадае під жанр тонкої єротики. Але критикам сподобаеться. Зверніть увагу на акторську гру, І тонкий натяк  на BDSM.
Глядачі(Визираючи з шлунку Годзілки) Ну, це зрозуміло. Респект. Але де Ви наручники взяли.
А..Вам...що,не...подобаеться!..Замиловано
Пестить
поглядом наручники..і.цілує їх.Задіваючи губами руку Терези.
Тереза:..Обожнюю...сильних...чоловіків...що..цілують..жінкам руки.


Агасфер. Терезонько, мила, чи  не могла б ти скоріше завершити лизатися,З кистеперою рибою.Лімузин вже чекає !
Розумний оператор; А нам ще доставляти до банку. Смерть кощееву.Ля... у нас же не кілометр плівки. Гей шанувальнице Ви там Усе.
З туалету роздаються стогони!
Агасфер...бігае..туди...раз на пять хвилин. Підглядати у замочну шпарку.
Кистепера риба;Я не розумію.Де мій охоронник?
Агасфер:Вони сказали, що залишаються. Це для Інтриги. Всі чим дуж швидше метуться до лімузина, забувши , що Тереза прикована наручниками до батареї.
Тереза зображае з себе Гудіні і Вивільняеться від наручників. І тут же вляпуеться в обійми хтивого охоронника Кистеперої риби.
Охоронник Кистеперої риби; А ну стій документи!
Тереза:не парься моя буба. В мене є  всі необхідні документи. Дістае щойно Вкрадену в Кистеперою риби чекову книжку. Виписує чек на мільйон долларів, і вдало зімітувавши почерк олігарха віддае охоронникові.
Охоронник думае. Він взагалі тормоз.
Тереза розуміе, що так можно залишитись у кабінеті навічно здирае з себе платтячко і починає кататися голяка по всій кімнаті , чим дуж стукаючись об численні меблі.
Тереза: А що хлопче хочеш світової слави? Давай вирішуй.А тут усі здаеться думають, що сутність фільму, у тому що окремо взята красуня, тоб-то я проходить усі кола аду. Подумай, я давно вже прагну компанії. Дивися, я зовсім беззахистна ти можеш мене згвалтувати перед камерою, я набью тобі око, а твоя роль з єпізодичної перерости в головну. Думай хлопче: Не можна ж усе життя грати; «Їсти подано»

Охоронник Не дури пташечко!Я не хочу бути загально відомим!Я взагалі нічого не хочу.Підемо краще до бару! Там сьогодні якісь кончені міссіонери співають церковний реггей. І офіціантки знімають трусики з фіолетовими кружальцями.
Тереза добре задумавшись; Слухай хлопче я звичайно хочу з тобою до бару, і вона теж.Показує на суцільно забуту всіма Шанувальницю ситої краси. Але поясни ж мені яка фігня трапилася у датьському королівстві. Адже по сюжету. Ви ж на протязі останньої години цілком могли один одного повбивати. Чому цього  не сталося?

Гозілка Визираючи з-за брунатної  портьери: Здаеться Кистепера риба випадково підтерся сценаріем.
Шанувальниця ситої краси: Але що ми тоді будемо робити?
Тереза: Якщо, не знаеш що робити, роби все що завгодно.
Єгей но бовдуре. Можеш більше не стояти біля дверей! Я більше не збираюсь виходити звідси. Ну хіба що пі-пі. Це тепер мій кабінет.
Охоронник; А як же..
Тереза:Так як сценарію вже немає. Я Оголошую повну Анархію. А  так як я вже захопила цей кабінет. То оголошую його своїм ! Цілком і повністю. До того ж присвою собі звання Кистепера риба. І нехай Агасфер слину ковтае! Агасфер правда останнім часом був досить милий. На кшталт навіть радів, що я замовлю за нього слівце в Нью-йорк Таймс. Аде я до нього уже усякий інтерес втратила. На останній смс я йому не відповіла. Звичайно я налаштована робити для нього добрі справи, і публічно топити його в клозеті
 І нехай весь вздрочиться від початку його типаж, мене насторожував. Але я давала йому шанс заслужити нормальне для себе відношення. І він цей шанс прокакав!

Що трапляеться , коли ти з пустими відрами перебігаєш дорогу чорній кішці. Що буде якщо зв’язати разом вкрадені в парок клубочки.
Я дихаю.Кожен мій видих і вдох. Будь-яке слово до тебе і про тебе. Ти кидаєш в мене помаранчами і цілуєш у вухо, я не вмію на тебе ображатися. А ти так любиш Єллу Фіджеральд , а я Мері Попінс. Мене оточують хлопчики так схожі на підарасів, і кішка завжди спить на моїй ковдрі. Ти ревнуеш.
Вже третій день ми харчуемося помаранчами, і мріемо щоб президентом  Сполучених штатів став директор компанії кока-кола. Ми взагалі багато мріемо, про подорож на кубу.Кепку Чегевари і революцію, яка зробить світ чистішим. Але ми так зайняті коханням, що нам не вистачае часу. Навіть прибрати в нашій кімнаті.
Ми стоїмо на балконі. Ти дихаеш мною, моїм тілом , моїми сигаретами.Ти заварюєш мені чай. Ти водиш мене під руку.Чи є в тебе щось особисте.Чи був ти до того, як зустрів мене.Я сказала;Тобі потрібно знімати кіно, і ти почав його знімати.Ти виеш без мене вовком.А я не знаю, скільки хвилин життя, я готова присвятити лише тобі.



Бальна зала в хмарочосі Олігарха кистеперої риби. Банкет з приводу захоплення хмарочоса. Присутні усі учасники фільму вклюсаючи і дітей даунів.   
 Довкола Лунає запальна мексиканська мелодія. На сцені зявляється Тереза.Струнка, субтильна, вдягнена у блакитну сукню з мереживом часів Людовіка чотирнадцятого. Запальним поглядом дивиться на Агасфера: «Ну що зїв?»
Тереза відчуває, що схожа на лезо ножа, міцна, гнучка сталь,в поєднанні  з бритвенною гостротою язичка. Утворюють всемогутню зброю. Жінка, яка каже про себе; Я все вмію. Я все знаю. Я все можу, схожа на відьму! Хе-хе шановний читачу. Вона і є відьмою. Агасфер, може хизуватися, це він зробив її саме такою!Відьмою!!!
Звичайно, можна, багато теревенити, про те, що відьма, це жінка з вищою освітою. Розповідати, таемні знання, що зберігаються таемним родом, де їй пощастило народитися сторіччами
 Жінки, що стають відьмами завжди ініційовані чоловіком. Особа, чоловічої статі завдяки якій стаеться таке магічне перетворення, зазвичай не має жодного уявлення про чаклунство й магічні пристрасті. Він просто дарує жіночому оточенню хтиві погляди, не замислюючись до яких це призведе наслідків.
Питання до Агасфера:
-У Ваших фільмах так багато сексу.Фалічних, і…інших символів.Захоплюєтесь Фрейдом.
Захоплююсь. Скаєімо так, я більше захоплювався тлумаченням питань, на кшталт:
. Хто такий Фройд? Що таке психоаналіз? Чи може людина бути відвертою до кінця? Крім того, мене завжди цікавив шлях до Бога. Фройд був атеїстом. Та все одно прийшов до Бога.А Це дуже важлива штука.

Ви так багато часу проводите зі своєю знімальною группою. Які в вас відносини між собою?
Ми займаемося сексом, в мізки.
-Це така варіація сексу? Це щось новеньке?
Та що ви, це старе як світ, Але втім ми практикуемо різні Варіанти сексу. Використовуемо різноманітні речі, я наприклад  полюбляю хлиста, нагайку,кольт сорок восьмого калібру. Я ще не сказав, що я садист, а всі мої актори Мазохісти?


***

Кабинет Кистеперої риби(тапер вже Терези). Заходить потупленний Олігарх .

Тереза.. І що примусило Вас вирішити, що ви можете зайти сюди ні з того ні з сього!
Олігарх.А у мене, є копія сценарію, з авторськими правками !
Тереза: Та не вже ? І ким же вона підписана, продюсером?
Олігарх;.Так продюсером!
Тереза; Прочитує сценарій... Думае декілька секунд  оперши  голову  на кулачки..". Який зрештою непотрібний документ. Слухай хлопче фільм, уже два місяці знімаеться без нього. Рве сценарій на клаптики. З динаміків грае чунга-чанга.
Олыгарх  приречено падае на крісло і починає задихатись
Тереза обережно
Підходить до олігарха. Істерично кричить «Віва Анархія». І плює йому в Вухо . Олігарх в страшних корчах помирає.
Чунга –чанга  в динаміках змінюється Маршем Мендельсона
Тереза бігає по кабінету і волае на  звукооператра.
Повинен жа бути траурний марш!
Звукооператор:А я і поставив Траурний Марш!
Тереза;Слухай но хлопче. Можливо у минулій частині фільму і була законослухняною громадянкою, але це мені вже набридло.
Заголом ставлю тебе перед фактом:Я звичайна, до біса гарна жінка з роздовбаною цими клятими зйомками нервами. На цих словах Тереза видирає із стіни звукооператорський пульт. І порядком потупцювавши по ньому  туфельками з каблучками викидає його з вікна.
Агасфер (замиловано) Терезо , який же я радий, що ти згодилася на ці зйомки. Бо де ще знайти жінку, яка вміщує в собі корисні якості супермоделі і олдата ВВС. Аплодує.
Тереза; Я тебе кохаю!Іди до біса! Скажи, но мені чесно Агасфере! Ти завжди будеш прагнути, щоб я бабахнула, чим небудь таким поважче, на кожній другій сторінці сценарія?
Агасфер; А можливо мені це  подобаеться. Збуджує так би мовити.Памятаеш,як у Борхеса «Після статевого акту тварина впадае у відчай»
("Post coitun anin altriste est"). Я багато думав , чому це загалом так воно є. Зрозумів що секс без кохання, це не про мене. А я в тебе закохуюсь лише тоді коли ти нагадуєш мені про своє існування, Ну чимось гуркотиш наприклад. ..

Агасфер не знає з  якого віку він знаходиться у стані творчих мандрів.З його головного мозку з самого дитинства відростали гілки творчості ,орхідеї пристрасті, і загребущі руки мрій. Загалом це біло схоже на роги, і лише час від часу на корону прикрашену всіми скарбами світу. А роги потрібно нести з гордо піднятою головою демонструвати, бо теж, мовляв ростуть не у всіх. А скарби  конче потрібно кудись відносити, аби перетворити його на ще більший скарб.Тож Агасфер потребував глядачів, тусовок, подорожей, і лише іноді, банків, сейфів, і кредитних карток.
Агасфер все життя знаходиться  в стані "очікування"дива
"А диво все ще  поза зоною досягнення"
Агасфер і досі під новий рік чекае на святого  Миколая. Але завжди засинае перед його приходом. Щоб потім прокинутися , після його приходу. Серед глупої і вже не потрібної новорічної ночі
 зжєрти з-під подушки всі шоколадки,
Щоб на ранок ригати від передозу

Ось так він і живе і чекає і збавляе час

Промозглим сірим вечором Агасфер і Тереза сидять у невдало склееній з шматків бетону кімнатці науково дослідного інституту. Перед ними сяючий єкран монітору, купа дисків чашок кави, що їх кожні п'ятнадцять хвилин, можна дивитись по годиннику,Режисер і Терра сидять тут уже дві доби, не роблячи перерви на сон. Порахуй скільки кавових горняток стоїть у  цій кімнаті, а я в дитинстві чхав на математику. Тереза вже кліпає очима  перед монітором, але мріє про диво-фільму і не хникає. Шанувальниця, аби трохи розрядити нервову напругу вмикає на своїй побілці Німецькі марші. Агасфер волає Хайль Гітлер.Тереза мріє про плаття, що вона бачила вчора на вітрині одного з провінційних магазинів.
Агасфер: Слухай Терезо, а що ти будеш робити коли ми завершимо цей фільм?
Тереза; Ну не знаю, мабуть писатиму тобі СМС-ки, щось наприклад того: Терміново Дізнайся про розклад потягів на Москву», і неодмінно підписувати їх Анна.
Ффух на сьогодні все. Взагалі май же все.Завтра кінець зйомок. Агасфер проходить по коридору закутаної в сутінки будівлі.Натискає на вимкач і дарує життя темним стінам. Піднімає із полу  скинуту кимось на бігу білизну. Навкруги єлктричне світло і неприбраний посуд.Дивно коли роботу над фільмом майже завершено .Час починае розтягуватись у просторі. Люди ж стають до біса неохайними. Перед кінцем зйомок, як  перед кінцем світу.  Покайся син мій  Бармаглот любить тебе Великі стіни здіймаються до стелі.
Агасфер бере з коридору велике крісло і перетягує її до  розіпнутої трубами ванної кімнати де раніше спала Годзілка.Малює на стіні крейдою на стіні крапку, сідае у крісло і засмоктуючи у себе сигаретний дим дивиться на неї
Вечір.
      Агасфер; Знаеш, я й сам не знав чого чекати від першої Іпохондрії. Розуміеш, бюджет був такий собі...тому, щоб компенсувати відсутність спецєффектів ми бігали по знімальному майданчику, і трощили усі не дуже потрібні предмети. Дійшли до того, що коли на мене повинно було нападати якесь , чергове несподіване космічне чудовисько.Ми зварили до біса манної каші, змішали її з червоно-чорною фарбою і цією самою фігнею поливали мене з брансбойтів. Каша , ще не охолола , то ж я верещав по справжньому. Коли, на єкрані зявилась ця сцена, я думав, що єкран лусне, а у мене влучить блискавка, за наругу над кінематогрофом. За пять хвилин до фіналу фільма, я вже подумував, де в цьому кінотеатрі, тихе й затишне місце, куди б можна було запхатися, сховатись від журналістів, таке інще. Слухай, дякую, тобі  мій невідомий друже! Я зрозумів чого я боюся більше за все на світі. Я боюся питання:Чому Ви зробили таке лайно?Тому роблю все у своєму житті, аби не почути такого запитання.
Але всі просто показились зал аплодував стоячи , немов навіжений.
Друже, тільки ти розуміеш мене: зняти гарний фільм при малому біджеті, це як пройти вздовж  довжелезного паркану, на якому масляною фарбою написано *** і раптом опинитись на вершині Паміру!

Тереза;(питання до продюсера) А що таке єгоїзм?
Продюсер; Відчуття блювоти, коли справа стосується суспільної думки
Тереза ;Як ви вважаете Агасфер талановитий режжисер?
Продюсер; Він модний, популярний. Так скоріше модний чим популярний.Мене це задовольняе, публіку теж...А Вам якщо чесно не по барабану?Тільки не кажіть , що і Ви його кохаете.
Тереза; Ні, я його не кохаю, я його шкільна подружка,
антистатева муза, так скажемо, жаль що він не талановитй.Дуже прикро бути музою не талановитого режжисера.
       


***

Агасфер, Тереза, Шанувальниця ситої краси  з повернутими  дітьми-даунами в кабінеті у ворожки.

Ворожка;. Чи Ви готові зніматися у третій частині Іпоходрії.
Агасфер:Ага , а хто буде режисером?
Ворожка :Віднині. Вам не потрібен режжисер! Ви ж самі оголосили анархію!
Агасфер ображено тикає пальцем у Терезу. Це все Вона-а-а.
Ворожка:Це вже не істотно: То ж згодні чи ні!
Агасфер:Так
Шанувальниця Ситої Краси:. Так.
Тереза;. Ні.
Годзілка:Я Пас
Діти-Дауни:  Так Угу-Ага! А-А-А-А.
Ворожка; (кидаючи в камін пригоршню травичок) Тоді зустрічайте. Із клубів Диму матереалізуеться продюссер.Він всерьйоз кахикає і задихаеться.
Ворожка; Дивно, на перший погляд, він з тих хто повною груддю вбирає у себе запах бензина, і умащує  себе  машинним маслом. А тут від простого чабрецю розбухикався.

Журналістка ; Чи був у Вас секс з якого можна було б окремий фільм зробити?
Агасфер; Кожний!
Тереза тягне руку , як у школі, а можна я розповім?
Історія перша. Сексуальні  стіни! .
Як гарно, що на секс не потрібно виписувати  рецепт, отримувати офіційний дозвіл від держави, або отримувати  ліцензію. Тим не менше напружувати свою увагу все ж таки доводиться. Якось Агасфер познайомився на Андріївському узвозі з  просто таки  феєрично гарною дівчиною. Вона виявилася художницею.І грати у новому фільмі категорично відмовилася.Тому що цікавилася виключно Графіті, репом, і іноді Кандінським і Тіціаном.І це був перший облом Агасфера, тому що закортіло митцеві її так як нікого досі. І пробачте, як же її додому до себе запрошувати, якщо вона кіно не цікавиться. А просто так запрошувати-це вже зовсім, не понашому, це вже не кохання, це вже порно якесь вийде.І говорить їй тоді Агасфер вкрадливо:А знаєш , я якраз дома в себе стіни під голу цеглу зоставив, типу хочу все графітті розписати, так що можеш проєксперементувати. У художниці очки так і загорілись, а Агасфер себе повним кретином відчувае-не пустить же новий ремонт собаці під хвіст. Виявилось пустить. Домовились вони с дівчиною назавтра зустрічатися, щоб новий шедевр створити. А тим часом Агасфер почав друзів обдзвонювати: Типу шпалери клеїти вміете?А навпаки! Вони трохи здивувалися, тому що самі ж ці шпалери три дні тому клейли, але в допомозі не  відмовили, друзі все ж таки. К шастю для Агасфера, під холст тільки одну стіну понівечити встигли. Все одно вечором ніхто нічого не малював. Правда шедевр, у нього з дівчиною таки вийшов. Агасфер до сих пір сам собі заздрить!

Агасфер; Але потрібно завжди пам’ятати, що якщо ви щось ламали ввечорі, і з друзями, то реконструювати доведеться ранком і самому!

Великий Проддюссер. Що, не чекали! Ласкаво запрошуемо  Вас  У Іпохондрію 3 . Терміново  приступаемо до початку  зйомок. Правда у нас ще немає сценарія. Але  це нічого, ви й без нього непогано зіграли Другу частину. Респект! Респект Мої голубьята. Потрібно хапати глядача за єрогенні місця , поки він ще ,не охолонув. Не будь я Великий Продюссер!!!! Всі хто вирішив зніматися у частині Третій. Швиденько роздягаються, і швидкоруч гребуть до найближого острова.
Тож рекомендую скоріше зануритися у море, щоб потім занурення у картину вдалося Вам  легше. Також бажаю усім присутнім отримати від прогляду майбутнього кіна повний катарсис.

Чотири дні
З комом у горлі
Ватра палає мов знамено
Під наше психоделічне порно
Легко занурюватись в багно
Твій профіль застиг у моїх зіницях
Зерном у полі
По сходах озимових
На наші пригоди чекають вязниці
Чому я себе стримую
Впаде яблуко, хрусне гілка
Ти прокрадешся привидом в сон
Під час погляду на твоє тіло
Мої легені залишає озон
Респект моя пташко
Ми вінчані холодом
Прокидайся на грудях в моїй руці.
Буде одвічно пяним від солоду
ставлено памятник з криці!

Митець, це батько для своїх творів.Такий собі Вільгельм Тель, Сатурн, Кронос...той, що може вбити свою дитину. Той перед ким діти сповідують релігію страху. І тому змінюються за його бажанням. Такі діти можуть плювати лише на портрет матері (ідеї), яка їх і породила. Саме тому ми бачимо на єкрані лише двадцять відсотків того що було від початку в голові митця, відколи він вирішив, це кіно створити. Відпочатку була ідея, потім бажання і переляк. То як ми можемо оцінювати ідею, коли бачимо лише  забаганки і  привиди страху.

Твоя харизма, що в неї давно вже минув срок якості. Голі терикони і Храми. Це звичка.Ходити на проповіді, або просто знати, що якщо на будівлі зверху поставлено хрест, це церква. Твоя віра непохитна.Боги спускаються на пароплані, або відвезти тебе до діснейленду.



Так ,теперь я уже все знаю. Тереза сидить на Камяних сходинах, що ведуть до пляжу Спостерігае за великими рибами, невідомо нащо борсаються у воді так близько від берега. Риби пристрастно червоні з жовтими смугами з боків. Данина японському аніме червоне на синьому, та до біса тут аніме. Цих  риб  можна засмажити на сніданок, можно просто вбити, чи тримати в акваріумі, привязатися і вважати своїми Друзями. Можна встати зі сходин спуститися до води, і спробувати доторкнутись до них руками. Промахнутися, послизнутись і впасти прямо головою у темно-синю воду, просто в море.І за декілька секунд коли останне повітря залишае легені, зрозуміти, що світ, це лише гамма кольорів. У якій знаходишся довічно з дня створення цього виміри, і не залежно від існування фізичного тіла. Кольорова гамма, ти знаходищся в ній, безумовно і безперечно, але жодній живій душі ти не зможеш довести природу свого існування. Наприклад, не вміеш говорити. Тому шо не памятаеш, як це робиться. Не памятаеш, не знаеш? Сідай , двійка. Кабздец тобі. Ото і точно повний кабздец!
Але Тереза таки зявилася на поверхні води. Мокра, задихана, з поблідлим обличчам. Вона с иділа на піску і грілася диханням Годзілки, що витягла її з моря до життя.
Тереза:Дякую тобі Годзілко!
Годзілка; Не варто. Сьогоднішній день продовжується. Розірванний на клаптики і склеений у єдинке цілє істотою на ймення Бог.
Тереза: Ти  віриш в Бога?
Годзілка; Скажімо так, я не беруся заперечувати його існування.Можливо ти думаеш, що для мене немає нікого вище Продюсера...Для мене немає.
Але окрім нашого світу, є масса галактик і вимірів. У яких можна знайти і інших друзів, які , якщо пощастить, ще довго не стануть твоїми ворогами. І ще одну пухнасту годзілку, дівчинку з завязанними очима, Кагановського Пухнастого, чи  Друга на ймення видра, який перетворить твої сльози на дорогоцінне каміння. Світ, де можно, точно також  втопитися в морі. Побачити , що знаходиться там... Скажи мені Терезо, раз і назавжди відпадає вбажання вбити себе.Правда?
Тереза;Правда!
Годзілка; А потім побачити небо, сонце. Веселого Агасфера з купкою нерозвиненних дітей, які називають його Татом. І стрімголов кинутись йому на шию.
Тереза щодуху кидається на Агасфера, і вони починають обійматися, аж поки не падають на пісок. Навколо небо і море до горизонта. День на мокрому місці. Тереза роздягаеться до гола, плигає у бірюзове молоко, і весело регоче граючи грудьми в пінг- понг.
Розмахує руками І  кричить Вверх, кому б там не було;
-Ти мене любиш!Памятаєш мене? Віриш в мене? Головне щоб ти в мене вірив!
З одного з балконів хмарочоса  линуть звуки Аве Марії, що виконується під Аккомпанемент Волошинського рояля.
Тереза:прощавай Годзілко! Я  таки йду з Агасфером.
Годзілка; Шкода тебе! Ну що ж прощавай і ти.
Тереза і Агасфер мовчки заходять у воду. Діти біжать За стрибають за ними. А за пів-години, їх голови щезають за горизонтом. З нижнього балкону хмарочоса висовується голова Бармаглота з самодостатньою посмішкою на обличчі. Бармаглот підпалює сигару і пильно дивиться вниз, немов маючи намір спалити поглядом вщент маленьке біле відмежа, що  сидить на пляжі у синій матроській шапочці.Нарешті ведмежа обертаеться і ми, треба визнати не легко, але таки можемо пізнати в ньому годзілку. Біла пухнаста, з густим запахом карамелі вона примхливо кліпає оченятами звертаючись до Бармаглота:
-А Вони  правда допливуть до острова?
Продюсер: Що ти,звичайно ні.
Годзілка;А чому?
Продюсер; Тому що я втомився і більше їх не люблю.

. Фініш!
За цим  зостаюся цілком Ваша  АБСТРАКТНО ГУМАНИСТИЧна  і АПОЛИТИЧНа  Годзілка.


Я  й досі не знаю з чого почати, хоча б по всім правилам було б слід вже завершувати цю історію. Я й досі тримаю в собі якісь дрібьязки і луски, що колись називались почуттями. Випадок, привів усіх персонажів до творення історії Кінематографічних жахів. Але випадки у всіх були різними. Агасферові, надто вже не хотілося працювати на якогось дядечка, і мрія хоч раз поніжитись на голлівудських луках, не давала йому спати спокійно Він би подався до порнобізнесу, але здоровий глузд заборонив йому цю фігню закріпко. Гей чоловіче, якщо не хочеш стати імпотентом, забудь про це.Ти спитаєш мене чому шановний читачу, так це доволі просто.Ніколи не роби своє хобі професією. Поглянь на поєтів, що заробляють своїми віршами.А ще краще на робітників кондитерської фабрики.Усі ж бо були маленькими усі обожнювали конхфети і шоколадки.Зараз під розстрілом не візьмуть їх до рота. Тому, що обжерлись донесхочу. А Агасфер більш за все боїться обжертися сексом і порнографією. Оце і є саме страшне на світі втратити будь-які бажання. А все інше не кощтує пилу під твоїми ногами.Того самого дня Агасфер вирішив одружитись на Терезі. Не дивлячись ні на що.


І ВСе было точно так, ,як він і думав.  На слідуючий день Тереза прийшла в Бар Сучий жир за заблукавшим у дебрях кохання Агасфером. Агасфера поки що не було  Але вона побачила знайомого по фоткам продюсера двох перших Іпохондрій з якоюсь малознайомою її панянкою .Тереза сіла трохи далі від них, і замовила склянку молока. Відчинилися двері і в залу бару зайшов приблудний митець, що часто густо вештався по їхнім вечіркам та презентаціям,але він не пізнав її, але почав жваво розмовляти з продюсером. Терезі здалося, що повітря починая набрякати від напруження. Нарешті зявляеться Агасфер- він несподівано тверезий, свіжий і румяний.Здивоване обличчя приблудного митця і продюсера.Агасфер потискає їм руки і рапортує, що всі актори вже знайдені, і вже ввечорі вони відлітають на зйомки, але поки що вибачайте хлопці, у мене дуже важлива розмова. Підходить до Терези, з задоволенням цілує її в пухлі губки,сідає поряд
 Приблудний митець, помічає її присутність, ввічливо здоровкається. Тереза тихо пропонує Агасферові присісти до компанії. Агасфер вирішує, що це має сенс, але відчуваться, що у його планах було приділити Терезі особливу увагу.
Таке враження що Тереза, саме сьогодні жахаеться  можливості поговорити з ним сам на сам, як чорт ладана. З чого б це. Потім компанія виходить з зали. І вони таки зостаються за столиком удвох. Потім в кафе був конкурс, і Тереза виграла найкращу в світі велику кавоварку. Потрібно було довести, що ти самий кращий в кавярні, і вона довела. Там була дивна й прекрасна білявка, яка рвучи горло верещала, що краще за всіх пише вірші, і сама худа , але Терез сказала що в неї найкраща білизна, і продемонструвала. Білявка, почала вигукувати:Протестую, не сексуально, але її репліки  були марними.Тереза запропонувала їй вийти на сцену, і продемонструвати своє, білявка відмовилась.Щож після двобою, не машуть кулаками. Усі були в захваті. А Агасфер вирішив перенести освідчення в коханні на інший день. Скажімо на середу.