Забавки в блазн вському дом Трагифарс

               
         
Трагіфарс
За мотивами комедії
Карла Вітлінгера "Чи знаєте ви"Млечну путь"?
/" Людина з зірки "/


 Д І Й О В І О С О Б И:
   
   Ганс Кіфер - людина з зірки
   Емма Фішер - медична сестра /Грає одна актриса/
   Кетхен - колишня дружина Ганса Кіфера
   Гертруда - стара служниця Патера
   Пауліна - повія
            Штоль - лікар психіатричноі клініки / Грає один актор/
            Крумбауер - секретар магістратури
            Густав Шон - Патер
            Сальваторе - господар бару.
               
                Дія відбувається в наші дні.



          Перша дія.
   
          Сцена перша.
   
   Лікарський кабінет. За розкритим вікном видніється зоряне небо. Праворуч - вхідні двері. До зали забігає медсестра Емма Фішер, в рожевому халатику, з папкою під пахвою, і квапливо зачиняє за собою двері.
   ЕММА /утримуючи двері, глядачам /. Допоможіть мені, будь ласка! За мною женуться! / Хтось намагається відкрити двері, з силою смикаючи ії. / Він зараз увірветься сюди! Чоловіки ... ну що ж ви? Потримайте двері! / Спрямовуються через зал на сцену /Ви ж бачите - жінка в небезпеці!
   
   З других дверей до зали вбігає Л ю д и н а. У нього в руках пакунок з листків паперу.
   
   ЛЮДИНА / намагаючись наздогнати Емму /. Фрейлейн Фішер! Зачекайте! Не бійтеся мене! Я хочу вам щось сказати!
   ЕММА /тікаючи, в жаху /. Не чіпайте мене! Санітари! Доктор Штоль! Допоможі-іть...
 
  Обидва піднімаються на просценіум, зникають за лаштунками.

ЕММА / вбігаючи з-за лаштунків на сцену /. Йдіть звідси! Негайно йдіть! /Безладний стукіт. Кидається по кабінету. / Боже мій! Він зараз виламає двері! .. /Схопила трубку телефону, набирає номер./ Доктор Штоль?.. Це я, Емма... З вашого кабінету... Так, так, приходьте швидше! Будь ласка... Мене переслідують! /Знову стукіт у двері./ Чуєте?.. Не знаю. Якийсь хворий...
   
   Кладе слухавку, прислухається. Тиша. Підходить до дверей.
   
   Здається, пішов ...
   
   Повертається до столу і розкладає принесені в папці рентгенівські знімки. Входить доктор Ш т о л ь.
   
   ДОКТОР. Що тут сталося?
   ЕММА /квапливо /. Як добре, що ви прийшли! Уявляєте - я несла знімки! Раптом чую за собою кроки: тук-тук! .. тук-тук! .. тук-тук!
   Озираюся - хворий! Я побігла ... Він теж! Я в кабінет, а він у двері ось так: ту-ду! .. ту-ду-ду! .. Просто кошмар який-то ...
   ДОКТОР / сміється / Не можете звикнути до наших орігіналів, фрейлейн Фішер?
   ЕММА. Але ж уже початок першого ночі! Як він опинився... у цьому коридорі?
   ДОКТОР. Саме це ви і повинні були з'ясувати.
   ЕММА. Я злякалася ...
 
 ДОКТОР. Даремно. Ви медичний працівник. Можливо, він хотів вас про що-небудь попросити... / Намагається обійняти Емму /.
   ЕММА /розгублено /. Я якось не подумала про це ... / Вислизає з обіймів доктора /. Вибачте ... а, може бути, він ще там ... в коридорі?
   Вибігає.
 
  ДОКТОР /слідом Еммі, неголосно /. "Бути чи не бути - ось в чому питання ..." / Підходить до столу, бере рентгенівські знімки /. Та-ак ... ясно: пухлина тисне на мозочок. Необхідна трепанація... /Відклав у бік знімки. Потягується /. "Померти ... забутися ... і бачити сни?" /Позіхає /. О, німфа ... / Закрив очі, завмер. /
   
   У вікні з'являється голова Л ю д и н и. Деякий час він мовчки дивиться на доктора, Потім неголосно свистить.
   
   ДОКТОР/відкриває очі, повертається /. Хто ви?
   ЛЮДИНА. Гамлет! "Чи достойно упокорюватися під ударами долі, чи потрібно чинити опір ...
   ДОКТОР / піднімається і йде до вікна /. ... і в смертельному двобої з цілим морем бід покінчити з ними?". Тримайтеся міцніше. Я допоможу вам ... / Знімає трубку телефону /.
 
  ЛЮДИНА. Не хвилюйтеся! / Жестом просить доктора покласти трубку. / Я можу повернутися назад! / Робить рух, збираючись зникнути /.
   ДОКТОР. Не рухайтеся! / Поклав трубку /. Краще залазьте сюди.

 ЛЮДИНА. Ви не заперечуєте? Я хотів тільки запитати: чи не    могли б ви приділити мені кілька хвилин? Якщо ні, то мені дуже шкода, що я потурбував вас. / Робить рух назад /.
 
 ДОКТОР / зупиняючи Людину/. Мене значно більше хвилює те, що ви висите тут, на шостому поверсі. Підвіконня може обірватися...
   ЛЮДИНА. Він міцний! Та й мені не вперше ...
   
   Доктор допомагає Людині влізти в кабінет, відводить подалі від вікна.
   
   ДОКТОР. Хвилиночку! / Повертається до вікна /.
   ЛЮДИНА. Ні, ні, не закривайте, я скоро піду!
   ДОКТОР / не одразу /. Добре! Але не забудьте - вихід тут. / Має намір відкрити двері /.
   ЛЮДИНА. Доктор!? / Заносить ногу на підвіконня /.
   
   Пауза.
   
   ДОКТОР / повертається, садовить Людину на стілець. Витримавши паузу /. Ну ... і чим я зобов'язаний такий приємній несподіванці?

   ЛЮДИНА. Ви знаєте, хто я?

   ДОКТОР. Ні!
 
   ЛЮДИНА. Мене привезли до вас минулого літа ... Так сталося, потрапив у халепу. / Торкається до чола /. Пролом черепа, травма ноги, хребта ... Саме ви приймали мене тоді!
   
   ДОКТОР / підходить /. Так, так ... пригадую. / Оглядає голову Людини /. Череп був пом'ятий, наче старий бак для сміття. Замість ноги - безформна закарлючка. Хребет поїхав у бік, немов башта в Пізі ... Надзвичайно цікавий випадок! /Людина біжить до вікна. Навздогін. / Але не будемо про це!
   
ЛЮДИНА/зупинився /. Добре, не будемо ... / Повертається. / Скажіть, доктор, а що було потім?
   ДОКТОР. Вас заштопали, друже. Непогана робота, судячи по тому, як виглядаєте зараз.

   ЛЮДИНА. Спасибі, доктор. /Оглядає себе /. Робота дійсно хороша, можна навіть сказати - прекрасна! Але я питаю вас не про це.
   ДОКТОР. А про що?
   ЛЮДИНА. Що зробили ви потім, після операції?
   ДОКТОР. Не пам'ятаю. Швидше за все, вас направили до центру інтенсивної терапії.

   ЛЮДИНА. Ні, лікарю: ви оголосили мене божевільним.
   
   ДОКТОР. Я? Не може цього бути!

   ЛЮДИНА. Так, саме ви, доктор. / Старанно вимовляючи слова, пересувається по кабінету, приймаючи потворні пози і гримасуючи /. Травма-тична церебро-сте-ні-я на осно-ві яскраво вираже-них вегетативно-вазо-моторних вестібо-лярних змін ...

   ДОКТОР / насувається на Людину, в люті /. Як потрапила до вас історія хвороби?
   ЛЮДИНА/тікаючи/. А як потрапив до вас я? Вночі всі вікна зачинені.
   ДОКТОР. Заходити потрібно в двері!

   ЛЮДИНА. У двері? Ха-ха-ха ... / Глядачам /. "Не ходіть, люди, у вікна, а ходіть, люди, у двері! Мені до Глашкі на свідашку не потрапити тепері!" / Повертається / Це занадто банально, доктор! / Падає плазом на стіл. Наспівує, бовтаючи ногами. / Ля-ля, .. ля-ля-ля ...

   ДОКТОР / с обуренням /. Виходить, ви розгулюєте - де хочете?
   ЛЮДИНА. Виходить, що так! Ля-ля ... ля-ля-ля ...

   ДОКТОР. І витворяєте все, що вам заманеться?
   ЛЮДИНА. Тільки коли виникає така необхідність, доктор. Ля-ля ... ля-ля-ля ...

   ДОКТОР. Я в захваті від цієї новини! / Скидає Людину зі столу /. Але мушу зізнатися: мені незрозуміло, яким чином вам вдається проникати ...

   ЛЮДИНА. Та це елементарно, доктор! Ви просто не все про мене знаєте. Хвилиночку!

   Ставить стілець на стіл.
   
   ДОКТОР / з переляком /. Що ви робите?
   ЛЮДИНА. Хочу відповісти на ваше запитання.
   
   Залізає на стіл.
   
   ДОКТОР. Припиніть негайно! Це ж мій робочий стіл!
   ЛЮДИНА. Я благаю вас, докторе - заспокойтесь! Інакше я не зможу вам нічого пояснити.
   
   Залізає на стілець.
   
   /Вказуючи вгору /. Бачите, скільки там зірок?
   ДОКТОР / спантеличений /. Так ... забагато ...
   ЛЮДИНА. Як красиво вони мерехтять, переливаються, немов манять нас до себе ... відчуваєте?
   ДОКТОР. Так, так ... деяким чином ... / Уважно стежить за діями Людини /.
   ЛЮДИНА. Так ось, докторе: саме там, на одній з цих найчарівніших зірок я народився і виріс. І лише потім прибув на Землю. У-у ... у-у ...
   Імітує політ.
   Опускає стілець на підлогу.
   
   ДОКТОР/допомагаючи Людині/. Обережно! Це ви скинули першу, робочу щабель двигуна... А тепер входите в щільні шари атмосфери ... вгадав?
   ЧЕЛОВКК/ в захваті /. Все правильно, доктор! Ви ж бачите, як все навколо мене палає, гуде ... У-у ... у-у ... у-у...
   
   Зіскочив зі столу. Пробіг по кабінету. Зупинився. Дивиться навколо себе.
   
   Як красиво ... пташки співають, небо блакитне ... Ой ... і чоловічок! Такий симпатичний ... Привіт!
   ДОКТОР/приймаючи гру /. Привіт!
   
   Ручкаються.
   
   /Імітуючи політ. / У-у ... у-у ... Це вражає! Виходить ... ви гуманоїд?
   ЛЮДИНА. Саме так! Справжнісінький! А це ... / вказує на кабінет/ мій корабель! І ви зараз у мене в гостях.
   ДОКТОР. Так, так ... розумію.

   ЛЮДИНА / підходить до вікна /. Це - ілюмінатор. Я бачив з нього багато цікавого, коли подорожував по галактиці.

   ДОКТОР / дивиться у вікно /. Згоден - вигляд просто дивовижний! Захоплює уяву ... / Бере зі столу рентгенівські знімки. / Скажіть, будь ласка, - а ось це ... що?

   ЛЮДИНА. Мій бортовий журнал. У ньому запис ведеться особливим способом - випромінюванням бета-частинок. Я заношу туди своі спостереження.
   ДОКТОР. Ага ... ага ... розумію. І можна буде, при нагоді, ознайомитися з ними?

   ЛЮДИНА. Безумовно! Там є приголомшливі відкриття!!
   ДОКТОР / с зростаючою цікавістю /. Наприклад?

   ЛЮДИНА. На Юпітері, під шаром вічної криги, я виявив живі мікроорганізми.
   ДОКТОР. Та що ви кажете?

   ЛЮДИНА. Так, так ... точно такі ж, як і у вас, на Землі. А це означає ...
   ДОКТОР / перебиває /. ... що там, на Юпітері, можливе біологічне життя ... вгадав?

   ЛЮДИНА. Так! Саме так, доктор! І це тільки початок! Я стою на порозі небачених відкриттів, які потрясуть всесвіт... вже у най- ближчому часі!
   ДОКТОР. І у вас, напевно, є вже парочка... карколомних наукових гіпотез - чи не так?

   ЛЮДИНА/спокійно /. Безумовно! Чому б не припустити, наприклад, що ми з вами є спадкоємцями зникло§ цивілізаці§ планети ... Юпітер?

   ДОКТОР. Дійсно - а чому б і ні? /З хитринкою./ Але ж, наскільки мені відомо, ви народилися і виросли там ... / вказує вгору /, а не тут?
   
   Сміється.
   
   ЛЮДИНА. Абсолютно правильно - там, на далекій зірці туманного Оріона! Де вона, ця найдавніша цивілізація, відродилася ... за моїм припущенням, у своєму споконвічному, первозданному вигляді!

   ДОКТОР. Ах, ось воно що ... Розумію, розумію ... Ну, а що ж вчинилося з цією найдавнішою тут, на Землі?

   ЛЮДИНА. Судячи з усього - дивовижна, незбагненна метаморфоза, доктор!
   ДОКТОР. З глузду з'їхати можна - як цікаво ... І яка саме?

   ЛЮДИНА. З'єднавшись з місцевими приматами, вона дала дивну поросль мутантів гомо сапієнсів, подібних до яких я не зустрів більше на жодній з відомих мені галактичних планет.
   
   Пауза.
   Ритмічна музика на барабанах з характерними ритуальними вигуками. Танець гуманоїдів і мутантів - гомо сапієнсів.
   
   Але ми трохи відволіклися, доктор. Ось це / вказує на стіл / - еле-ктронний пульт управління.
   ДОКТОР / здивований /. Справді?! От ніколи б не подумав... / Доторкається до столу. /

   ЛЮДИНА. Обережно! / Доктор відсмикнув руку. Вказуючи на стіл. / Він запрограмований на моє біополе. Там, всередині, знаходиться надчутливий електронний мозок!
   ДОКТОР/вражений /. Боже мій! Які таємниці ви мені відкриваєте. ЛЮДИНА. А ось це / підходить до стільця / моє робоче крісло пілота.
   ДОКТОР/по-дитячому грайливо /. А можна в ньому посидіти? ЛЮДИНА. Так, так ... будь ласка!
   ДОКТОР / на стільці /. У-у ... у-у ... ту - ду - ду-у-у ... ту-ду-у ... Просто чудово! / Імітує політ на кораблі /. Ніколи нічого подібного не відчував! У-у .. у-у ... ту-ду-у-у ...
   ЛЮДИНА/в захваті /. Я ж казав вам, доктор! Я ж казав-таке можна випробувати тільки тут, на моєму кораблі - і ніде більше!
   
   Стрибає навколо столу.
   
   ДОКТОР / продовжуючи політ /. Згоден з вами - ніде більше! У-у ... у-у ... ту-ду-у ... Але, в такому випадку, вам доведеться трохи потіснитися, мій друже! У-у ... у-у ... ту-ду-у ...
   ЛЮДИНА. Що ви маєте на увазі, доктор?
   ДОКТОР/ жартома /. А. те, що наступного разу, можливо, і для мене знайдеться місце на цій чудовій,   літаючий тарілці ... у-у ... у-у ...
   ЛЮДИНА/зупинився /. Давайте розмовляти серйозно, доктор! Ви прекрасно знаєте, що літаючих тарілок не існує. Що все це не
   більше, ніж маревні фантазі§ людей з гіпертрофованою, хворою уявою!

   ДОКТОР/наступаючи /. Але, якщо я не помиляюся, саме ви казали мені весь час про ці самі тарілки! Мордували весь персонаж вдень і вночі, доводячи, що ви не хто інший, як прибулець з космосу!

   ЛЮДИНА/тікаючи /. Так, доктор, ви маєте рацію - мордував! Так,    доктор, - доводив! Вдень і вночі! Але ж я мав на увазі зовсім інше!
   
   Вибігає на просценіум. До зали.
   
   Я намагався лікаря колись переконати,
   Що мрію в небі, наче вільний птах, літати.
   Мені замало ніг оцих і рук,
   Приший мені ще крила - ти ж хірург!
   А лікар відповів спокійно собі в вуса:
   Ти краще, мрійник, не літай, а полікуйся.
   
   / Повертається /. Часи змінюються, доктор. Люди теж. Таке життя. І якщо я мріяв колись про літаючі тарілки, то тепер ... тепер, доктор, я насолоджуюся прогулянками ... по Чумацькому шляху.
   ДОКТОР. По Чумацькому шляху?

   ЛЮДИНА. Саме так, доктор. Я з'являюся там рано вранці, коли ще не розвиднілося ... Роса лягає на землю, як величезне крило метелика, а в повітрі пахне м'ятою і першими ромашками. А навколо так тихо, що можна почути, як співають солов'§, вітаючи наступаючий світанок. І ти один, як в перший день створення, вдихаєш нічні запахи, заколисаний передзвоном порожніх бідонів ... дзень, дзень ... дзень-дзень-дзень ... дзень-дзень ...
   
   Засинає на підлозі.
   
   ДОКТОР / підходить /. Вибачте ... про які бідони ви тут говорили?/Будить Людину /.
   ЛЮДИНА / прокидається /. Бідони? Які бідони?
   ДОКТОР. Дзень-дзень ... дзень-дзень-дзень ...

   ЛЮДИНА. Ах, бідони .../ Потягується. / Про мої, звичайно! / Піднімається /. Я вожу на вантажній машині молоко в клініку. Щоранку, з сусідній молочно§ ферми. Чудове молоко: парне, тільки що з-під корівки. І ніяких тобі пестицидів ...
   ДОКТОР / в люті /. Вам довірили водити вантажівку?!
   ЛЮДИНА / тікаючи /. Не вантажівку, доктор! Не вантажівку, а унікальний космічний модуль, про який я мріяв усе життя! У-у ... у-у ...
   
   Пересувається по кабінету, зображуючи політ на кораблі.
   
   / Сідає верхи на стілець /. Так що тепер я не відчуваю себе нещасним: я їм, сплю, працюю, гуляю по галактиці. Але мене чомусь всі вважають ... / Стукає себе по лобі /. Але я не ... / Той самий жест /. Ви скажете, що навколо нас такі ... / Знову жест. / Хоча вони впевнені, що не такі ... / Повторює жест, регоче. / Але повірте мені, ви маєте рацію - вони дійсно всі такі ... / Регіт. Піднімається і дістає з внутрішньо§ кишені досить об'ємний згорток /. Ось ...
   
   Кладе пакунок на стіл.
   
   ДОКТОР. Що це?
   ЛЮДИНА. П'єса. Я вже місяць ношу її  з собою.
   ДОКТОР. Ви хочете, щоб я прочитав це?

   ЛЮДИНА. Ні! Я хочу, щоб ви зіграли це. Разом зі мною. А так само всі ті, хто різав, пиляв, рубав, зашивав мене. Адже я вже, в деякому роді, як би суспільний продукт. Тому і п'єсу ми повинні зіграти самі, своїми силами.
   ДОКТОР. Тобто, як це зіграти?
   ЛЮДИНА, Як звичайно грають у театрі. Не відмовляйтеся, доктор! Я даю вам чудову можливість виправити свою помилку. Тобто, допомогти мені довести, що я не ... / Жест /.
   ДОКТОР / рішуче /. Це неможливо!
   ЛЮДИНА. Чому?
   ДОКТОР. Я лікар, зрозумійте! Це зовсім інша професія. Та у мене і немає акторського таланту!
   ЛЮДИНА "Бути чи не бути ... ось в чому питання ...?" Хто
   любить Шекспіра, той завжди знайде в серці місце і для театру.
 
   ДОКТОР. Але шеф мені платить не за те, щоб я грав на сцені. ЛЮДИНА. Ви помиляєтеся, доктор, повірте мені. Професор погодиться, коли прочитає мою комедію, і дасть дозвіл на постановку.
   ДОКТОР / в подиві /. Що? Ви збираєтеся показати все це глядачам? ЛЮДИНА. Безумовно!
   ДОКТОР / бере зі столу п'єсу /. Ось це? / Насувається на Людину /.
   ЛЮДИНА / задкуючи /. Так!
   ДОКТОР. На сцені?

   ЛЮДИНА. Ну звичайно! Адже п'єси для того й пишуться, щоб §х могли побачити глядачі. Який сенс їх писати, якщо вони роками, десятиліттями припадають пилом на книжкових полицях і підвіконнях у драматургів і завлітів?

   ДОКТОР / б'є згортком Людину/. Я тобі покажу п'єсу! Я тобі покажу глядачів! Псих! .. Придурок! .. Дебіл! .. і т.д.

   ЛЮДИНА / захищаючись /. Ай-яй-яй ... Що ви робите, доктор? Припиніть! / Біжить у зал /. Люди! Допоможіть мені! .. Будь ласка! .. / Глядачам. / Театр - це магія! Чари! Життя зовсім в іншому вимірі. У театрі можна сказати те, чого не зможеш сказати ніякими словами. Адже в житті ми часто мовчимо, боїмося вголос вимовити те, що думаємо.
А думаємо ми багато про що! І все бачимо і розуміємо, що навколо ... Тільки чомусь мовчимо, не говоримо про це! Або не хочемо ... А в театрі ... в театрі зовсім інше! Найтонші відтінки душі людини відкриваються глядачам, коли на сцені ... /На адресу докто ра/справжній талант! Попросимо! Попросимо доктора!
   
   Аплодисменты.
   
   ДОКТОР / виходить на просценіум /. Так, згоден. / На адресу Людини. / Талант - це потрясіння!
   
   Оплески.
   
   / Спускається в зал, підходить до Людини /. Але де ми §х візьмемо? Це ж така велика рідкість - справжній талант! Тим більше, ви пропонуєте обійтися своїми силами.
   ЛЮДИНА. О-о ... доктор, ви явно недооцінюєте свій контингент. / Таємниче /. Там / жест вгору / їх мало тому, що вони всі ... / вказує на зал / перебувають тут!

   ДОКТОР. Ну вже ... скажете таке. Хоча ... в чомусь ви, можливо, і мають рацію. / Піднімається на сцену. Знімає телефонну трубку /. Фрейлейн Фішер? Це доктор Штоль. Зайдіть, будь ласка, до мене. / Кладе слухавку, шукає щось у кишені, в столі /.
   ЛЮДИНА / з цікавістю, присівши на стілець /. Що ви шукаєте, доктор?
   ДОКТОР. Ручку... загубилася десь... / Продовжує пошук /, ЛЮДИНА. А вона у лікаря Габермоля!
   ДОКТОР. Звідки ви знаєте?

   ЛЮДИНА. Ви забули  її вчора у нього в кабінеті. Доктор Габермоль сліпий, як сич. Він засунув  ручку   до себе в стіл. Четвертий поверх, другий кабінет, третя полиця справа.

   ДОКТОР. Створюється враження, що ви бачите крізь стіни? ЛЮДИНА. Нічого дивного, доктор: блукання вночі по таємничим астральним тунелям - улюблене заняття психів - сновид. Адже вдень ми не належимо собі. Вдень нам промивають мозок, напихають транквілізаторами, заганяють під душ Шарко і вгамовують електрошоком. Зате вночі ... Вночі, доктор, ми йдемо далеко звідси. Туди, де тільки ми і наші мрії. І весь світ стає нашим і ми розчиняємося в ньому ..

   Фонограма / етюд /.
   
   Ви запитаєте-чому ручка? Саме цією ручкою, доктор, і були напи- сани ті кілька слів, після яких мене засадили сюди, в психушку. Сподіваюся ... тепер ви розумієте, чому я тримаю в полі зору предмет, від якого так багато залежить у твоєму житті.

   ДОКТОР. І в цьому, я бачу, ви досить успішні. Але про що п'єса, ви можете сказати?

   ЛЮДИНА / хреститься /. Блаженні - святі, сказав Христос. Я візьму їх до себе на небо... Про що п'єса? Це історія життя однієї  людини. Звичайна історія, а може і ні ... Коли на тебе звалюються нещастя, вже не знаєш - куди йти, в які двері стукати? Але ж таких, як я, багато і кожен смиренно несе свій хрест, сподіваючись на кращу долю. Можливо, моя п'єса і допоможе кому-небудь.
   
   Входить Емма.
   
   ЕММА / вражена /. Це що таке? Я розшукую його по всіх поверхах, а він сидить тут! Скажіть, доктор, як він до вас потрапив?
   ДОКТОР. Через вікно, Емма.
   ЕММА / вкрай здивована /. Тобто... як це через вікно?

   ДОКТОР. Саме так - через ось це вікно. / Відводить Емму в сторону. / А тепер заспокойтеся і скажіть мені: вам доводилося коли-небудь грати на сцені?
   ЕММА. Вибачте, доктор, але я ... щось погано вас розумію. Я мед- сестра, а не актриса - ви не забули про це?
 
  ДОКТОР. Ні, не забув. Я добре пам'ятаю, хто ви. Але справа в тому, Емма, що ось ... шановний автор ...
   ЕММА. Хто шановний автор? Ось цей?
   ДОКТОР. Так, Емма, ось цей! ... написав п'єсу ...

  ЕММА. Яку п'єсу, доктор? Він же писати не вміє.
   ДОКТОР. Вміє, Емма, вміє, і навіть дуже добре ...
 
  ЕММА. Але він же псих, придурок ... про що ви говорите? ДОКТОР. Про те, Емма, що ось цей псих ... вибачте - шановний автор, Достоєвський, можна сказати, написав / бере зі столу згорток / ось цю п'єсу і просить нас з вами зіграти її на нашому вечорі.
   ЕММА. Доктор ... ви це серйозно?
   ДОКТОР. Цілком!
   ЕММА. Ви не жартуєте?
   ДОКТОР. Ні!

   ЕММА. Тобто, ви хочете сказати, що те, що написав ось цей псих, ми з вами повинні зіграти тут же, в будинку для божевільних?
 
 ЛЮДИНА. А кого це ви вважаєте божевільним?
   ЕММА. Принаймні, не доктора Штоля і не себе!
   
ДОКТОР. Ну все, все ... заспокоїлися! Це складне філософське питання, яке не дозволяє точно визначити: хто з нас божевільний, а хто - ні! У мене багаторічна практика, але мені досі важко провести межу між нормальними і ненормальними людьми.

   ЛЮДИНА. А мені взагалі ніколи не вдавалося це зробити! / Регоче, куражиться /.
   ЕММА / дивиться то на одного, то на іншого /. Відверто говорячі, тепер мені теж важко сказати, хто з нас ...

   ДОКТОР. Не поспішайте з висновками, Емма. Спочатку прочитайте п'єсу.
   ЕММА. Не буду! / Тікає /.
   ДОКТОР / наздоганяючи /. Куди ви?

   ЕММА / вириваючись /. Я піду до професора!
   ДОКТОР. Не смійте!
   ЕММА. Викинуся у вікно!
   ДОКТОР. Припиніть! Візьміть п'єсу!

   ЛЮДИНА / перегородивши шлях, грізно /. Візьміть!
   
   Пауза. Емма бере п'єсу.
   
   ДОКТОР. Це по-перше! По-друге: чи не знайдеться серед наших пацієнтів пару витівників, схильних ... скажімо так ...
   ЛЮДИНА / підказує / ... до мистецтва!
   ДОКТОР. Саме так! / Тисне Людині руку /.

   ЕММА / вказуючи на п'єсу /. Ось до цього?
   ДОКТОР. До цього самого!
   ЕММА. А чому?

   ДОКТОР. Тому, Емма!
   ЛЮДИНА. Тому!

   Пауза.
   
   ЕММА. Ну добре, доктор ... якщо ви так наполягаєте, будь ласка! Цих у нас вистачає. / До зали /. Он вони, всі тут ... Брітні Спірз з 27-ї ... привіт Брітні! .. Фред Меркюрі з 19-ї ... Фредік, як справи? .. Шаляпін з 7 - ї ..

   ЛЮДИНА / підказує / ... Бенюк з 6-ї ...
   ЕММА ... з 13-ї!!

   ЛЮДИНА. Бенюк з 6-ї!
   ЕММА. Самі ви з 6-ї! Його вже давно перевели в 13-у, до Мейєрхольда!
   
   Этюд /ссора/.
   
   ДОКТОР. Тихо! / Дочекавшись тиші /. От і добре, от і добре. / Еммі. / Відберіть серед них самих спритних і завтра вранці ... годинок отак в одинадцять ...
   ЛЮДИНА. У десять!

   ДОКТОР. Згоден ... у дванадцять приведіть до мене.
   ЕММА. Добре, доктор. Постараюся. Завтра вранці ... таких от / вказуючи на Людину / шуриків привести до вас. Доброї ночі!
   
   Швидко йде.
   
   ЛЮДИНА / біжить слідом /. Бай-бай ... фрейлейн Емма! / Повертається /. Отже, завтра вранці я отримаю відповідь?
   ДОКТОР / подаючи руку /. Безумовно ... на тому тижні.

   ЛЮДИНА / розгублено /. Так довго?
   ДОКТОР / заспокоюючи /. Ну, не варто так турбуватися. Зрозумійте: театр - це складний організм ... декорації, костюми, світло, музика, робота з акторами ... і т.і.
   
   Етюд-імпровізація.
   
   ЛЮДИНА / остаточно змарнів /. Ну що ж ... я почекаю.

   Кидається до вікна.
   
   ДОКТОР / зупиняє Людини, суворо /. Я ж сказав - двері тут! І взагалі, якщо ви не припините ці дикі витівки ...
   ЛЮДИНА/приречено/. Так, так ... знаю: дев'ятнадцяте відділення.

   Виходить.
   Доктор дістає флакон зі спиртом, ретельно протирає стіл, стілець, підвіконня.
   
   ДОКТОР / протираючи руки /. П'єсу він написав ... астральний придурок.
   
   Телефонний дзвінок.
   
   / Знімає трубку /. Алло! .. Добрий вечір, професор ... Спасибі, вже все спокійно ... Так, заявився тут один ... Ні, безпечний. Написав щось на зразок комедії і хоче показати на нашому вечорі відпочинку ... Ви вважаєте ... це гарна думка? .. Прекрасна навіть? .. Ні, ні я повністю згоден з вами! .. Безумовно! Проведемо необхідну ра ќ боту, підготуємося ... але щодо виписати з клініки ...

 Так, категорично проти - він все-таки зайшов до мене через вікно. Так, саме так - через вікно! .. Не хвилюйтеся, це більше не повториться ... Доброї ночі! / Поклав трубку. Неголосно /. "Бути чи не бути ... ось в чому питання..."
   
   У вікні з'являється голова Л ю д и н и.
   
   ЛЮДИНА. Ку-ку! .. Ось ваша ручка, доктор.

   Пауза.

   Доктор кидається до вікна. Етюд. Темно. Фонограма.
   
Картина друга.
   
   Інтермедійна завіса. Запалюється світ у залі. На просценіум виходить доктор Ш т о л ь з листком паперу в руці.

   ДОКТОР. Шановні панове! Перш ніж почати наш вечір, дозвольте мені зробити кілька оголошень від імені дирекції психіатричної  клініки. Чергове богослужіння в нашій парафії відбудеться завтра, о дев'ятій ранку. А в неділю, замість богослужіння, хворі отримають душ Шарко. Записали? Дякую.

Тих, хто хоче взяти участь у шаховому турнірі, прошу зайти післязавтра до лікаря Шпільмана для перевірки. У п'ятницю у нас відбудеться виступ балерин нашого муніципального театру. Ми запрошуємо всіх, включаючи хворих з першого і третього    відділень. / Глядачеві в першому ряду. / Доктор Габермоль, не забудьте перед цим дати вашим хворим заспокійливе. Минулого разу вони вели себе дуже погано ... / Згортає лист і ховає в кишеню /.
 
 Тепер перейдемо до програми нашого вечора. Біля входу до зали ви прочитали на афіші: "Забавки в блазнівському домі" ... Тихіше в задніх рядах! Доктор Краузе, попросіть, будь ласка, вашіх пацієнтів не рипіти кріслами і не шуміти! Заспокойте їх: "Забавки в блазнівському домі" - не про нас!

У нас, в нашому домі, все в повному порядку ... і я сердечно дякую присутніх за виявлену до нас довіру. / Оплески ./. Мені приємно так само відзначити, що серед пациентов нашої клініки з'явився талановитий драматург. А втім, якщо судити з того, які п'єси ідуть тепер у театрах, ми могли б мати се¬ред наших пацієнтів значно більше авторів... Та будьмо поки задоволені тим, що є.

 Впевнений - такий блискучий почин послужить прикладом для багатьох учасників нашого вечора, і найближчим часом ми станемо свідками небаченого розквіту світової театральної драматургії! Ну, а тепер дозвольте представити вам нашого шановного автора. Прошу!
   
   Пауза.
   
   Сміливіше, сміливіше, тут всі свої! / Витягає з-за лаштунків Людину /. Я залишаю вас тут одного. / Людина намагається втекти /. Стійте! Куди ви? / Повертає Людини на просценіум /. Ніяких ексцесів не буде, запевняю вас! / Реагуючи на жести Людини /. Біля пожежного крана чергує лікар Міхельсон. Він добрий, хороший чоловік. У разі чого він прийде до вас на допомогу. Ну все, все, заспокойтеся ...
   
   Виходить за завісу. Світло в залі гасне. Людина підходить ближче до рампи. Одягнений незвично. На голові ковпак, з якого стирчать в різні боки антени, здиблене волосся.
   
   ЛЮДИНА. Добрий вечір! Я трохи хвилююся ... це дуже помітно? Ви, ймовірно, теж хвилюєтеся? Це природно. Ми всі хвилюємося. І лікар Габермоль ... Що, не хвилюєтеся? Хвилюєтеся, хвилюєтеся ... я ж бачу. І лікар Міхельсон, і доктор Краузе. А ... профеоссор - привіт! Ви ж теж хвилюєтеся.

Тому що знаєте: вперше на цій сцені я - автор п'єси / розкланюється /; він же - суспільний продукт / поклони /; він    же - людина, яка вийшла зі свого особистого "я", тобто гуманоїд / поклони /; він же / пошепки / - хвора совість доктора. Тс-с ... / зазирає за куліси, повертається /. Не будемо дратувати гусей. Давайте    краще подивимося виставу. Запевняю вас - у ній щось є. Принаймні, що зазнав якийсь гуманоїд, потрапивши сюди, на Землю, ви дізнаєтеся.
 
 Можете навіть поплакати. Або посміятися. Але тільки не дуже вірте тому, що побачите. Адже п'єсу написав не який-небудь знаменитий драмодел Зюскін... д, а я - божевільний!
   
   Регоче, куражиться. Зникає.
   Завіса піднімається. Магістратура. За столом - секретар. Звук з селектора.
   
   СЕКРЕТАР/ натискає кнопку /. Слухаю!
   ЖІНОЧИЙ ГОЛОС. До вас відвідувач, пане Крумбауер.
   СЕКРЕТАР. Нехай зайде!
   
   Входить Л ю д и н а, злегка кульгаючи. Зупинився біля дверей.
   
   ЛЮДИНА. Добрий вечір!
   СЕКРЕТАР / кинувши побіжний погляд /. Якщо щодо роботи, то ви помилилися адресою. Зараз звільняють, а не наймають.
   
   Людина мовчить.
   / Переглядаючи папери /. Зайдіть краще в школу. Це тут, через дорогу. Там директор - душевна жінка. Молода. Поговоріть з нею... Можливо, одну-дві ночі переночуете, А там, дивись, і робота знайдеться... / Починає писати /. Тільки не кажіть, що це я вам під- сказав про ночівлю ...
   Людина мовчить.
   
   / Нетерпляче /. Треба йти зараз, тому, що буде пізно! / Пише /. У мене тут магістратура, а не благодійний заклад.
   ЛЮДИНА / тихо /. Це я ...
   СЕКРЕТАР. Хто "я"?
   ЛЮДИНА. Ганс! Пам'ятаєте?
   СЕКРЕТАР. Ні.
   ЛЮДИНА. Ви що, справді не впізнаєте мене? Десять років не так вже й багато.
 
 СЕКРЕТАР / піднімається, підходить ближче /. Ганс Кіфер?
   ЛЮДИНА. Що з тобою, Дятел? Ти дивишся на мене так, ніби бачиш вперше у житті.
   СЕКРЕТАР. Не може бути ... Ганс ... друже ... виходить ... виходить, ти живий?! / Обмацує його руки, плечі /. Невже це справді ти? / Веде    Людини до столу /. Навіть не віриться! Голова йде обертом, коли    воскресають ось так, без попередження... Сідай, братан! Ти, напевно, втомився з дороги ...
   
   Викочує сервірувальний стіл з напоями, закусками.
   
   ЛЮДИНА / сідає /. Є трохи ... І ноги, і голова ... Хотів побачити знову своє місто ... / Дивиться навколо /, офіс, де я колись був не останнім ...
    СЕКРЕТАР / сервіруючи стіл /. Послухай ... але як тобі вдалося?
   ЛЮДИНА. Дуже просто! Щоранку я казав собі: "Є життя і є смерть. Що таке життя - ти знаєш, що таке смерть - ще ні. Тому залишайся краще жити, це надійніше ".
 
   СЕКРЕТАР. І цього було достатньо?
   ЛЮДИНА. Як бачиш!
   СЕКРЕТАР. Неймовірно ... / Наливає /. Вип'єш трохи?
   ЛЮДИНА. Із задоволенням! За твоє здоров'я!
   СЕКРЕТАР. За твоє!
   
   Пьють.
   
   Ти давно приїхав?
   ЛЮДИНА, Тільки-но.
   СЕКРЕТАР. Прямо з вокзалу?
   ЛЮДИНА. Не зовсім. Я побував на нашій ділянці, щоб подивитись - чи все на місці?
 
  СЕКРЕТАР. Багато змін, чи не так?
   ЛЮДИНА. Коли дивишся зверху - ні. Підходиш ближче - і бачиш - все навколо нове, незнайоме, тільки ті ж самі яблуні на алеях біля входу.
 
 СЕКРЕТАР. Так, це правда ... А потім ти прийшов прямо сюди? ЛЮДИНА. Ні, зайшов на кладовище.
   СЕКРЕТАР / помовчавши /. Виходить, ти вже бачив ...
 
 ЛЮДИНА. Бачив ... Бідний старий.
   СЕКРЕТАР. Від туги за тобою ... Красивий надгробок, правда?
   ЛЮДИНА. Ще б пак ... Ось така брила на його грудях.
   СЕКРЕТАР. З італійського мармуру. Твій батько заслужив ... А після кладовища ти більше ніде не затримувався?
 
 ЛЮДИНА. Затримувався.
   СЕКРЕТАР. Де?
   ЛЮДИНА. Перед своїм надгробком.
   
   Пауза.
   
   Навіщо ви це зробили?
   СЕКРЕТАР / не одразу /. Для порядку. / Наливає /. Випий ... тобі треба підкріпитися.
   
   Встає, відходить від столу. Пауза.
   
   ЛЮДИНА. Значить, ви не сподівалися більше побачити мене? СЕКРЕТАР. Однозначно.
   ЛЮДИНА. А Кетхен? Як вона?
   СЕКРЕТАР. Живе потроху. З трьома діточками ...
   
   Пауза.
   
   Вона чекала, сподівалася ... Але десять років, сам розумієш ... ЛЮДИНА. Розумію.
   Пауза.
   
   СЕКРЕТАР. Ти трохи запізнився. Братва стала розсудливою, пішла в бізнес, політику ...
   ЛЮДИНА. Знаю.
   СЕКРЕТАР. Тим краще. / Наливає /. А що ти збираєшся робити?
   ЛЮДИНА. Жити. Мій будинок, сподіваюся, ще цілий?
   СЕКРЕТАР. Цілий ... Але дома', Ганс, як жінки' - не чекають. ЛЮДИНА. Що ти хочеш сказати, Дятел?
   СЕКРЕТАР. Знаєш, старий ... у твоєму будинку, крім Кетхен, ще дітлахи ... Ти, сподіваюся, не виженеш їх на вулицю?
 
  ЛЮДИНА. Не вижену ... / Пауза /. Ну що ж ... тоді займуся господарством. / Піднімається, ходить по офісу /. У мене ж тут, Неда-далеко, дача в лісі. І поруч - невелике поле ... спадок від матері. Знаєш ... біля річки?
   СЕКРЕТАР. Так, знаю. / Помовчавши /. А що ти збираєшся з ним робити?
 
 ЛЮДИНА. Посаджу що-небудь. Соняшники, наприклад.
   СЕКРЕТАР / сміється /. Ти божевільний ... Для горобців?
   ЛЮДИНА. А я з дитинства люблю соняшники. Ми грали з тобою там колись ... пам'ятаєш?
 
 СЕКРЕТАР. Пам'ятаю. Грали ... і не раз. Там пройшло наше дитинство. / Повертається до столу. Наливає /. Але тепер цього поля немає!
   ЛЮДИНА. Чому?
   СЕКРЕТАР. Я посадив там зелень. / Залпом випиває /.
 
  ЛЮДИНА / здивований /. Ти?
   СЕКРЕТАР. Так, я! А ти хотів, щоб земля стояла порожня?
   ЛЮДИНА. Ні, чому ж ... Просто я чомусь не подумав, що хто-небудь ще, крім нас із батьком, може там господарювати.
   
   Пауза.
   
   СЕКРЕТАР. Накатимо ще?.. Скажи, а як у тебе з баблом?        ЛЮДИНА. Є небагато. А що?
   СЕКРЕТАР. Я міг би тобі підкинути ... як старому дружбану.
   ЛЮДИНА. Ти?
   СЕКРЕТАР. Так, я.
   ЛЮДИНА. Не треба.
   
   Пауза.
   СЕКРЕТАР. Круто! Мало хто може так відповісти ... / Пауза. / До речі, поки я не забув: ти зустрів кого-небудь зі старих знайомих?
   ЛЮДИНА. Зі старих - нікого.
   СЕКРЕТАР. Тим краще ... А тепер знаєш, що тобі потрібно зробити? Побути тут до темряви і потім повернутися на вокзал. Але так, щоб тебе ніхто не бачив.
 
 ЛЮДИНА. Ніхто не бачив?
   СЕКРЕТАР. Так, саме так! Переночуєш в готелі, а я пораджуся з шефом і по утряні повідомлю тобі, що ми вирішили?
   ЛЮДИНА. Почекай, брат ... а при чому тут шеф?
   СЕКРЕТАР / різко /Слухай, Циркуль! Або ти прикидаєшся, в натурі, або справді не доганяєш?
   ЛЮДИНА. Не доганяю.
   СЕКРЕТАР. Ти помер чи ні?
   ЛЮДИНА. На пам'ятнику - помер.
   СЕКРЕТАР. Ти думаєш, твоє ім'я випадково туди вбили?
   ЛЮДИНА. Думаю, що ні.
 
 СЕКРЕТАР. І правильно думаєш! Тому що знаєш - проблему Кіфера, злинялого десять років тому, потрібно було вирішувати. Рано чи пізно. І ми її  вирішили. Красиво вирішили - погодься? І допомогли, між іншим, не тільки собі, але й тобі!
   ЛЮДИНА / з подивом /. Допомогли мені? Чим?
 
  СЕКРЕТАР. А тим, братан, що тебе більше немає! Не існує в природі. А немає людини - немає проблем! Ти -небіжчик! І не просто небіжчик: ти почесний, шановний небіжчик! А знаєш чому? Тому, що всі твої бабки затерли мерія. Так, ось ця сама мерія! І частина їх пішла на відкриття притулку для бомжів і ремонт міського храму.

 Так що перед Гансом Кіфером тепер кожна бродяжка в місті з повагою знімає капелюх. Перед небіжчиком Кіфером, не перед живим ... Ось таке сьогодні у нас життя, братан. А ти мені тут пургу гониш: до чого тут шеф? не доганяю ...
   
   Пауза.
   
   ЛЮДИНА. Так, зарив ти мене капітально, Дятел. Спасибі!
   
   Пауза.
   
   Але буває, що й мертві виходять з могил!

   СЕКРЕТАР / сміється /. Ні. Людина вмирає один раз! І назавжди! /Змінивши тон /. Ти що ... хочеш наплювати на всі наші закони, придурок?
   ЛЮДИНА / насуваючись /. Я хочу, щоб ви з шефом повернули мене до життя. Реально! Заберіть натомість все, мені нічого не треба. Ти чуєш, виродок: мені більше від вас нічого не треба!
   
   Грубо штовхає Секретаря. Той падає. Людина підходить до столу, наливає.
   П'є. Пауза.
   
   СЕКРЕТАР. Ти хороші хлопець, Ганс / Піднімається /. Хочеш ще? / Наливає /. Правда, гарна? Мертвого підніме з могили ... / Сміється, Випиває /. А тепер слухай. Я розповім тобі одну, дуже цікаву казку ... Колись у нашому місті жив принц. Світлий, блакитноокий. З дитинства багато читав, любив зірки і мріяв полетіти на іншу планету. Йому чомусь здавалося, що тут, на землі, люди живуть нудно і неін ќ цікаво, і що там, на зірці, жити можна зовсім по-іншому ...

 Словом, це був не принц, а якийсь дивний вундеркінд - філософ. Час йшов. Принц виріс, посту-пив до інституту. І сталося так, що одного разу він з'явився тут, серед братків. Розповів про себе, свою мрію. Братки тут же посадили його за комп'ютер - і що ж? У принца дійсно виявилися прекрасні мізки! Прямо не принц, а настою ќ щий комп'ютерний геній!

Довго не думаючи, братки запропонували йому по ќ мріяти разом. Про іншого життя! Принц з радістю погодився, і з тих пір стало у них все з'являтися, як у казці: дачі, машини, слава, гроші, багато грошей. Дуже багато ... Тобто почалася та сама райське життя, про яку принц і мріяв колись ... І все було б добре, але одного разу принц прорахувався, зробив неправильний крок і впав у прірву. Разом з ним впали туди всі інші.

 Ті, хто йшов за ним, хто вірив йому. І казка скінчилася, в один день, в одну мить. І все зникло: дачі, слава, гроші, жінки - все! Ніби й не було їх ніколи. Ось такий сумний вийшов у нашої казки кінець ...
   
Пауза.
   
   / Підходить до столу /. Ти перестав мислити, Циркуль! Ти не хочеш зрозуміти: поки ти лежав там, зализуючи свої рани, тут дещо трапилось. Тут вже інше життя, Циркуль: інші люди, час, поняття - тут все інше! І банкують сьогодні вже інші! І добре банкують. Одні "зеро", суцільні "зеро"! Але ти не хочеш цього бачити. Ти уперся, як бик: віддайте мені це! поверніть мені те! Та немає в тебе нічого розумієш -    ні! І бути не може! Тому що немає тебе самого! Тобі залишили тільки те, що відняти вже не могли - могилу і напис на чорному мармурі - Ганс Кіфер!
 
 Пауза.
   
   ЛЮДИНА / тихо /. А якщо б я був не Ганс Кіфер?
   СЕКРЕТАР. Ти - Кіфер? Ти народився Гансом Кіфером і помер Кіфером! / З іншого інтонацією /. Послухай, Ганс, не дурій! Будь людиною, їдь звідси швидше ... куди-небудь подалі. Світ великий, знайдеш собі місце, де багато веселих людей, грає музика, сонце світить ... а? / Відходить /. Ну на хріна тобі ця бодяга? Зрозумій - ти випав з обойми. Назавжди! І назад дороги немає - ти ж знаєш це краще за мене ...
   
   Пауза.
   
   ЛЮДИНА / дістає з кишені документ і показує секретареві /. Поглянь!
   СЕКРЕТАР. Що це?
   ЛЮДИНА. Моє посвідчення.
   СЕКРЕТАР / читає /. Йоганн Шварц? .. Але ти ж ... Ганс Кіфер!                ЛЮДИНА. Був колись. А тепер, як бачиш ...
   
   Пауза.
   
   СЕКРЕТАР. Стривай! Я все зрозумів: ти вкрав ці документи у по ќ койніка?
   ЛЮДИНА. Якщо ви вкрали в мене все моє, чому б мені ... 
   СЕКРЕТАР. Так, так ... І, судячи з усього, у тебе немає інших до кументів.
   ЛЮДИНА. Ні ... Ні!
   СЕКРЕТАР. Ну тоді ... тоді все в порядку, братан!
   ЛЮДИНА. Я радий, що ти, нарешті, зрозумів мене.
   СЕКРЕТАР. Так! Я відмінно зрозумілий тебе, Циркуль! Ти дійсно не Ганс Кіфер. І ти ніколи не був Гансом ... тому що ти аферист! Пройдисвіт! Злочинець! Тебе потрібно негайно здати в поліцію!!
   ЛЮДИНА. Слухай, Дятел, ти випадково не з'їхав з розуму?
   СЕКРЕТАР. Я для вас не Дятел! Я секретар магістрату! А ви - авантюрист! Ви задумали дуже хитру комбінацію, але ваш номер не пройшов! Ви помилилися адресою. Ідіть звідси геть!
   
   Входит К е т х е н.
   
   КЕТХЕН. Що трапилося, пан Крумбауер?
   СЕКРЕТАР, Нічого! Ви тут не потрібні!
   
   Пытается выпроводить Кетхен из кабинета.
   
   ЛЮДИНА. Кетхен!
   ЕТХЕН / побачивши /. Боже мій!.. Ганс?!
   
   Довга пауза. Секретар, постоявши в нерішучості, відходить до столу.
   
   ЛЮДИНА. Кетхен ... моя бідна Кетхен ... / Наближається /.
   КЕТХЕН / йде назустріч /. Як я чекала тебе, як чекала ...
   
   Обійми.
   
   ЛЮДИНА. Я не міг, Кетхен, не мав права. Там, де я був ... КЕТХЕН / перериває /. Я не знаю, де ти був! І не хочу знати. / Пауза, обійми. / Як я мріяла про цю хвилину, як чекала  її... / Обійми. Відсторонилася. / Але я хочу знати інше, Ганс: чому ви зробили це? Навіщо ви влаштували тоді цю моторошну бійню? Чого вам не вистачало? У вас же все було! Все - гроші, багатство, слава ... Як ви не могли зрозуміти, що ці розбірки безглузді, що вони не принесуть нічого, крім нещасть ...
   
   Плаче.
   
   ЛЮДИНА. Заспокойся, Кетхен. Не згадуй про це. Все одно вже нічого не повернеш, не зміниш ... Але ти повинна знати: я не винен у тому, що сталося.
   КЕТХЕН. Ти не винен? А хто? Скажи мені - хто винен?

   ЛЮДИНА. Не знаю. Життя. / Відходить /. Сьогодні я весь ранок провів на кладовищі ... Скільки там лежить хлопців - молодих, красивих. Я підходив до кожного з них і просив вибачення ... Ціла алея крутих стел і безглуздо загублених життів ... Ось чому я по§хав тоді, Кетхен.
 
 КЕТХЕН. А я? Ти забув про мене, Ганс! Хіба моє життя ти не загубив? Адже я була твоєю дружиною, молодою дружиною, зовсім ще дівчиськом! Я повірила тобі, пішла за тобою і хотіла йти до кінця, що б з тобою не трапилося! А ти ... ти зник вночі, потайки, нічого мені не    сказавши. Навіть не написавши записки. Чому? Чому ти так зробив?
   ЛЮДИНА. Я не міг ризикувати тобою, Кетхен. Я занадто тебе любив. І    всі ці роки я думав тільки про тебе, повір! Про тебе одну ... / Падає на коліна /. Прости мене, Кетхен! За все! Я приніс тобі багато горя ... Скажи ... скажи мені тільки одне, Кетхен: ти щаслива?
   КЕТХЕН / не одразу /. У мене троє дітей, Ганс.
   ЛЮДИНА. Це не відповідь, Кетхен. Я питаю - ти щаслива?
   
   Кетхен мовчить.
   
   Ти не хочеш говорити ... / рух в сторону Секретаря / при ньому?
    КЕТХЕН / наближаючись до Секретаря /. П'ять років тому ви пока- зали мені свідоцтво про смерть Ганса ... Сказали, що отримали повідомлення ... Навіщо?
   СЕКРЕТАР /в стороні, біля столу /. Але хто міг подумати? Стільки років ...
 
 КЕТХЕН / напружено /. Навіщо ти це зробив, Дятел?
   СЕКРЕТАР. Це не я ... вірніше, не я сам.
   КЕТХЕН. А хто?

   СЕКРЕТАР. Всі так вирішили. Всі, хто залишився. Хто не хотів більше війни.
   КЕТХЕН / насуваючись /. Я чекала десять років. Чекала б ще п'ять ... десять ... все життя. До смерті. Ти чуєш, Дятел - до смерті! / Кричить /. Навіщо, навіщо ти це зробив?
   
   Б'є Крумбауера.
   
   ЛЮДИНА / відводить Кетхен в сторону /. Не питай його, Кетхен ... Нехай краще скаже, як він зробив з мене небіжчика, щоб удобрити    мною моє власне поле.
   
   Пауза.
   
   СЕКРЕТАР / відходячи від столу, з ненавистю /. Так, зробив. Зробив! І тепер ніхто не доведе, що ти не небіжчик! .. Ні Ганса Кіфера! Ні! Де він? Ау-у ... Кіфер, де ти? .. Він давно вже згнив! І ми не дозволимо йому смердіти тут, у нашому місті! Попроси в нього посвідчення про ќ вірний, Кетхен! Нехай покаже! Нехай доведе, що він Ганс Кіфер! Ага!    Ні? .. Покидьок! Аферист! Жени його геть, Кетхен! Жени! Інакше цей смердячий труп забере у тебе будинок і ти, дурепа, підеш з дітьми по світу!
   Пауза.
   
   КЕТХЕН / переводить погляд на Кіфера /. Скажи, Ганс, що це не правда ... що це не так ...
   
   Людина мовчить.
   
   Цього не може бути ... я ж знаю тебе - ти не такий!
   
   Людина мовчить.
   
   КЕТХЕН / в розпачі /. Ну не мовчи ж, Ганс! Скажи хоч що-небудь ... чуєш?
   Людина мовчить.
   
   КЕТХЕН / відступаючи до дверей /. Будьте ви прокляті з вашими законами, грошима, розбірками ... Ненавиджу вас всіх! Ненавиджу!! ..
   Вибігає.
   
   ЛЮДИНА / кидається слідом /. Кетхен!?
   
   Повертається, підходить до секретаря. Деякий час вони мовчки дивляться в очі один одному.
   
   СЕКРЕТАР/ в бік дверей /. Наступний!
   
   Затемнення.
   Картина третя.
   
   Інтермедійно§ завісу. На просценіум виходить Л ю д и н а. Знову на ньому дивний костюм і ковпак з антеною на голові.
   
   ЛЮДИНА / в зал /. Як ви, сподіваюся, зрозуміли - мої колишні дружки вчинили зі мною ... скажімо так .... не дуже! Але що зробиш: таке в нас смішна життя - сьогодні тебе підносять до небес, а завтра ... Але як же мені бути? Як жити далі? Погодитися з тим, що я  пан  "Ніхто"? Залишитися назавжди живим небіжчиком? Ні ...
 
 Чутно звуки органу.
   
   Я вирішив зайти до старого патер Густава Шону Він знав мене ще з дитинства, любив, як сина ... Тому вже хто-хто, а він мені точно допоможе ... правда?
   
   Іде. Відкривається завіса. Церковний вівтар. Розп'яття Ісуса Христа, перед яким стоїть Л ю д и н а. Він молиться. Тихо грає орган. Входить П а т е р. Деякий час дивиться на Л ю д и н у.
   
   ПАТЕР. Ти кликав мене, син мій?
   ЛЮДИНА / підходить /. Так, святий отець. / Цілує руку Патеру./
   ПАТЕР. Що тебе турбує?
   ЛЮДИНА. Допоможіть мені, святий отець. Мене охопив розпач. ПАТЕР. На те є воля Господня. Нас оточує відчай. Усюди, де б ми не знаходилися. Але ми не повинні вдаватися до нього, син мій.

 ЛЮДИНА. Так, святий отче, це так. Але я побував у різних краях і часто бачив на обличчях людей безроздільну скорботу. Тепер вона увійшла і в моє серце ... Ви пізнаєте мене?
   ПАТЕР. Тільки господь дізнається всіх.
   ЛЮДИНА. Але люди теж повинні пізнавати один одного. Придивіться - я Ганс!.. Ганс Кіфер!
   
   Пауза.
   
   ПАТЕО. Ганс Кіфер? .. Але я ж відслужив по ньому заупокійну месу.
   ЛЮДИНА. І все-таки я живий! Допоможіть мені, святий отець! Скажіть людям, що я дійсно Ганс Кіфер. Вам повірять! Поверніть мені моє ім'я!
   
ПАТЕР. Це можуть зробити тільки влада і закон, син мій. А я служу Богу і не можу свідчити в мирських справах.
   ЛЮДИНА. Але ви ж були мо§м духовним наставником, святий отець! Навчили мене першо§ молитви, призвели до всевишнього. Адже мене можна впізнати! Можна! .. Я тільки що розмовляв з Гертрудою, вашою старою служницею. Вона відразу впізнала мене!.. Я зараз покличу її ... / Іде до дверей, кличе /. Гертруда! .. Гертруда! .. Ідіть сюди ...
   
   Поспішно входить Г о р т р у д а. Йде до Патера.
   
   ГЕРТРУДА. Бачили нашу радість, пан Патер? Наш Гансик повер- нувся! Наш Гансик, наш маленький хлопчик ... Мені вже три ночі сниться, що я пасу білого баранчика. Це на щастя ... І що ви тепер скажете, пане Патер? Ось він, наш Гансик, майже зовсім не змінився. Тільки трохи кульгає. А скільки він пережив, бідолаха? Зате тепер, слава богу / хреститься / вдома. Господь наш врятував його від усіх напастей / хреститься /. Господь ...
 
 ПАТЕР/ перебиває /. Не згадуй, сестра, ім'я Господа нашого всує ...
 
 ЛЮДИНА. Ви чули, святий отець! Гертруда згадала мене, Ганса! ГЕРТРУДА. Так, так, звичайно, пан Патер! І ви повинні його пам'ятати! Наш Гансик! Радість наша ... Пам'ятаєте, скільки він хворів, коли був дитиною? Ви йому книжки носили. А коли він одужав, відразу двІ шибки у вашому вікні розбив ... з рогатки! Пам'ятайте, пане Патер?..

 А ми вже оплакували його, нашого хлопчика, і месу по ньому відслужили. Але тепер, слава богу, все буде добре ... У вас, пане Патер, і грошики цілі, усі, до копієчки ... які ми за його ліс виручили. Господь знав, що вони йому знадобляться, тому й приберіг їх ... / Раптом сплеснула руками /. А Кетхен? Бідна Кетхен? Що тепер
   вона буде робити?.. / Голосить. / Як чекала вона тебе, Гансик, як чекала ... Скільки свічок поставила тут за спасіння душі твоєї ...
   ПАТЕР/ перериває /. Іди, Гертруда. Залиш нас з Гансом одних,
   перед обличчям Господа Бога.
   
   Хреститься
   
   Гертруда. Ну слава богу! / Кіферу /. Пан Патер згадав тебе, Гансик. Тепер все буде добре. / Хрестить Ганса /. Ось побачиш - все буде добре ...
   
   Виходить.
   
   Патер / помовчавши /. Так, я згадав тебе, сину мій. Але твоє повер ќ нення принесло мені і радість і горе.
    ЛЮДИНА / вражений /. І горе?!
    ПАТЕР. Так, син мій ... Всі ми грішні перед Господом Богом. / Хреститься /. Але є гріхи, яким нема прощення. І такий гріх ти вже взяв на свою душу.
 
 ЛЮДИНА / в розпачі /. Взяв гріх? Але що я зробив, святий отче? Що?! Ви ж пробачили колись всі мої гріхи, а нових я не робив!
   ПАТЕР. Син мій! З твоєю появою дружина твоя стала двомужнєю. Цього гріха їй не пробачать ні закон, ні церква ...
   
   Хрестить Кіфера. Повільно йде. Пауза. Звучить орган.
   
   ЛЮДИНА / В розпачі /.
   
   Та я ж не вмер ще, люди! Я живий!
   Як залишок життя пройти мені, не знаю!
   Поглянь з небес, о, Боже, я волаю!
   До тебе я звертаюсь, отрок твій!
   
   Танець Кіфера.
   
   Затемнення.
   
   Д І Я Д Р У Г А
 
 Картина четверта.
   
   Звучить фонограма. Інтермедійна завіса. На просценіум виходить Л ю д и н а.
   Слоник цей, великий, добрий,
   Гуляти раденький!
   У нього великі вушка,
   А очі маленькі.
   
   Іде в зал.
   
   Бродить слоник по лісах,
   Вірить слоник в чудеса
   І в добро на світі ...
   Не ображайте слоника, діти.
   
   / На сходинках просценіума /. Отже, пан Патер повів себе, на жаль, зовсім не так, як я розраховував: мирській гріх він поклав на мою душу, а мо§ грошики забрав собі. Я опинився на вулиці. Один. Без копійки в кишені ... Потрібно було терміново вирішувати - що робити далі: перетворитися на бездомного бродягу або спробувати влаштуватися на роботу? Я вибрав друге ... і був тут же заарештований.
   Поднимается на сцену.
   Йоган Шварц, чиї документи я надав полісменам, виявився досвідченим шахраєм, якого давно вже розшукувала поліція. Розуміючи, що залишки сво§х днів можу провести за гратами, я розповів охоронцям порядку всю правду ... ну, що ніяко§ я не Йоган Шварц, а справжнісінький Ганс Кіфер, який жив колись у цьому місті, мавсім'ю, будинок ...

Думаєте, вони повірили? Нічого подібного! Пред'явивши мені виписку з ритуальної книги про те, що справжній Ганс Кіфер вже п'ять років значиться небіжчиком на міському кладовищі, вони направили справу до суду, який виніс рішення: "Людина без пам'яті". Все! Я більше не існував Порожнеча. Уявляєте: замість людини - нічого. Якийсь гумано§д без імені, без будинку, без сім'ї, без минулого ... Всю ніч я ходив по місту, дивився на зірки. Вони    були такі яскраві, чисті. І ось тоді, вночі, я вперше подумав: якщо мені    немає місця на цьому світі, потрібно знайти собі інший ... яку-небудь маленьку зірку. Розумієте?.. / Дивиться за завісу /.

Я вам розповідаю про це, щоб ви не нудьгували, поки лікар і фрейлін Фішер міняють    костюми і гримуються, перетворюючись в інших персонажів ... До    речі, як вам сподобалася фрейлін Фішер? Можу сказати по секрету, що мені особисто ... / Дивиться за завісу. / Вибачте, вже все готово. Цю сцену я писав з особливим задоволенням і зараз ви зрозумієте -  чому? Дія відбувається в барі.

Господаря звуть Сальваторе. Кумедний    тип: веселун, грає на гітарі. У нього все упереміш: любов, до авантюр, співчуття до людей, відверта розпуста ... Отже, перед вами нічний бар шановного пана Сальваторе!
   
   Іде.
   
      Відкривається завіса. Бар. З обох сторін столи для відвідувачів. Посередині - невелика естрада, біля неї - Сальваторе, з величезними вусами. В руках у нього гітара. На естраді Пауліна. Вона напівроздягнена. Співає / вірші і музика Валерія Марро /.
   
   Таверну, що край Севільї,
   Кожен в окрузі знає.
   Там п'ють манзанілью досхочу,
   І музика не стихає.
   Кружляють пари,
   Ніжно дзвенять гітари
   І трохи стомлена іспанка
   Пісню співає свою.
   Хто в світі наймиліший?
   Пауліна!
   Відважний і сміливіший?
   Пауліна!
   Дзвінкіше хто сміється?
   Пауліна!
   Від кого суму ти не жди?
   Від Пауліни завжди!
   
   Та кабальєро знатний
   Якось перервав гулянку.
   Перстень фамільний за любов
   Запропонував іспанці.
   Та Пауліна
   Дзвінко лише сміялась,
   І, ні хвилини не вагаясь,
   Відповідь дала таку:
   В світі хто наймиліший? Пауліна!
   Відважний і смілив1ший?
   Пауліна!
   Двінкіше хто сміється?
   Пауліна!
   Від кого згоди ти не жди?
   Від Пауліни завжди!
   
   САЛЬВАТОРЕ /командует/. Танцуй, баста коси!
   
   Грає.
   Пауліна танцює.
   
   Спить вже давно Севілья,
   Зірки у небі сяють.
   Лише в таверні до зорі,
   Музика не вщухає.
   Кружляють пари,
   Ніжно дзвенять гітари,
   І трохи стомлена іспанка
   Пісню співає свою.
   В світі хто наймиліший?
   Пауліна!
   Відважний і сміливіший?
   Пауліна!
   Дзвінкіше хто сміється?
   Пауліна!
   Від кого спокою не жди?
   Від Пауліни завжди!
   !
   САЛЬВАТОРЕ/командує/. Стриптиз!.. Жаги більше... сакра мадонна!
   
Грає.
   
   Пауліна, танцюючи, починає роздягатися. Із залу на сцену піднімається Л ю д и н а. Зупинився біля входу. Вигляд у нього жалюгідний, він тремтить від холоду. Пауліна скрикує від несподіванки і, прикрившись одягом, тікає. Сальваторе, різко обірвавши гру, обертається.
   
   Якого біса? Там написано, що закрито!
   
   ЛЮДИНА/несміливо /. Чи не знайдеться у вас трохи §жі?      САЛЬВАТОРЕ / в люті /. Їжі! Їжі! Їжі! Цілий день у мене просять їжі! Ти думаєш, їжа падає сюди з неба? Або вночі її приносить в мішку домовий?
   ЛЮДИНА. Вибачте ...
   
Хоче піти.
   
   САЛЬВАТОРЕ/ схопивши Людину /. Куди? Куди, корпо ді бакко! Моя щедоость - це мій хрест! Якщо я до сих пір не маю пристойного рахунку в банку, то це з-за таких, як ти, жебраків! / Б'є Людину/. Банда ледарів! / Б'е. / Тільки й знають, що цілий день жеруть! Жеруть! Жеруть! Почекай...
   
   Іде. Пауза.
   
   ПАУЛІНА/виходить з-за ширми /. Сідай. Чого стоїш?
   
   Людина сідає до столу. Уважно дивиться на Пауліну.
   
   Чого витріщився?
 
   ЛЮДИНА. Там твоє фото? / Киває у бік дверей /. На афіші?
   ПАУЛІНА. А що?
   ЛЮДИНА. Красиво ...
   ПАУЛІНА. Ніколи голих баб не бачив?
   ЛЮДИНА. Давно.
   ПАУЛІНА. Сидів?
   ЛЮДИНА. Відпочивав. На курорті.
   ПАУЛІНА. Воно й видно ... Грабіж? Вбивство?
   ЛЮДИНА. Гірше. Самогубство ... Як тебе звуть?
   ПАУЛІНА. Пауліна. А тебе?
   ЛЮДИНА. Не знаю ...
   
   Входить Сальваторе з підносом, на якому тарілка з супом і хліб.
   
   САЛЬВАТОРЕ. Пауліно, там тебе питають.
   ПАУЛІНА. Хто?
   САЛЬВАТОРЕ. Твій улюблений кліент. / Регоче /.
   ПАУЛІНА/ роздратовано /. Знову цей самець з Майамі. Та пішов він ... Нехай приходить увечері, кобель хренов!
 
 Виходить.
   
   Сальваторе / ставить тацю на стіл /. Давай! Навалюйся! О, мамма мія...
   ЛЮДИНА /коливається /. У мене немає грошей.
   САЛЬВАТОРЕ. А ти думаєш, що я прийняв тебе за мільйонера? Або ти хочеш, щоб я тебе попросив? Став перед тобою на коліна?.. Їж, дурень!
   ЛЮДИНА. Спасибі.
   З жадібністю їсть. Пауза.
   
   САЛЬВАТОРЕ/із співчуттям/. Немає роботи?
   ЛЮДИНА. Угу ...
   САЛЬВАТОРЕ. Маєш спеціальність?
   ЛЮДИНА. Угу ... Але у мене немає документів.
   
   Їсть.
   
   САЛЬВАТОРЕ. А де вони? Ти що ... їх з'їв?
   
   Регоче.
   
   ЛЮДИНА. Це довга історія.
   САЛЬВАТОРЕ. Розкажи.
   ЛЮДИНА. Не зараз ...
   
   Їсть.

   САЛЬВАТОРЕ. А чому ти так  швидко  їси? Чим швидше ти їси, тим швидше закінчиш. А чим швидше закінчиш, тим швидше знову захочеш їсти... Потрібно вміти продовжувати задоволення, насолоду. Продовжувати ... розумієш?
   Людина, припинивши їсти, дістає з кишені аркуш паперу.
   
   ЛЮДИНА / простягаючи листок /. Погляньте!
   САЛЬВАТОРЕ. Що це?
   ЛЮДИНА. Там все написано.
   САЛЬВАТОРЕ/ бере листок, читає /. Припини, баста коси! Ти не Йоганн Шварц. Я добре знаю Йоганна. Він працював у мене... розумієш?
   ЛЮДИНА / піднімається /. Спасибі!
   САЛЬВАТОРЕ. Куди тебе, до біса, несе?
   ЛЮДИНА. Яка різниця ...
   САЛЬВАТОРЕ/перегородивши шлях/. Почекай! Піти ти завжди встигнеш ...
   
   Садовить Людину.
   
   / Вказуючи на листок /. Тут написано - у тебе немає пам'яті. Скажи, що це значить?
   ЛЮДИНА/помовчавши /. Це значить, що я її втратив.    САЛЬВАТОРЕ. Тобто ... як це втратив?
   ЛЮДИНА. Та так: йшов - і втратив! / Стукає пальцем по голові /. Порожньо! Нічого не пам'ятаю, нікого не знаю ... навіть самого себе.
   САЛВАТОРЕ/ піднімається /. Дитя! Бамбіно! Сам господь бог привів тебе до Сальваторе!
   
   Хреститься.
   
   Людина без пам'яті! Це ж золоте дно у наші часи!
   
   Веде Людину до іншого столу. Саджає.
   
   ЛЮДИНА / недовірливо /. Ви думаєте?
   САЛВАТОРЕ. Він ще питає ... Чому наше життя таке важке? Тому, що ми всі пам'ятаємо! Розумієш? Всі - тут! / Торкається до чола /. І коли нас про що-небудь запитують - ми повинні відповідати. На всі питання! А ти нічого не пам'ятаєш! Нічого не знаєш! Ні за що не відповідаєш! Краса! Ходиш і насолоджуєшся своєю, нічого не пам'ятаючою, свободою!  Ми розбагатіємо ... розумієш ти, пер бако! Ми станемо з тобою найбагатшими людьми в цьому окрузі! У цій країні! І ніхто нас не зупинить, бо ти сильніший держави! поліції! Ти сильніший за всіх у світі!!.. Нікуди ти не підеш! Відпочивай! Переночуєш сьогодні у мене.
   
   Наливає.
   
   ЛЮДИНА. Ви серйозно?
   САЛЬВАТОРЕ. Ти будеш спати на перині! У теплі! Будеш бачити чудові сни! .. А вранці я тебе знову нагодую, дам вина ... Ну як?
   ЛЮДИНА. Не знаю, як вас і дякувати ...
   САЛВАТОРЕ. Не поспішай, баста коси ... Сальваторе нічого не робить задарма. Сальваторе хоче тобі допомогти! Дуже хоче! Але він не хоче, щоб поліція бачила нас разом.
   ЛЮДИНА. Чому? Сальваторе. О, мамма міа! Замовкни! І ніколи ні про що не питай! Сальваторе говорить тобі про прибутки! Дуже великі прибутки! А для цього ти повинен навчитися мовчати! /Знизивши голос/. Завтра до мене прийде один мій друг. Хороший друг...    Кращий з друзів! Ти отримаєш пакет, не дуже великий, не дуже маленький, не дуже важкий, не дуже легенький. І віднесеш його за адресою, яку тобі дадуть.
   ЛЮДИНА. А що в пакеті?
   САЛЬВАТОРЕ/роздратовано /. Макарони ... маслини ... чай "Принцеса Нурі". Не знаю! .. Якщо у тебе запитають, ти теж нічого не знаєш. Звідки цей пакет, хто тобі його дав, куди ти його несеш - ти нічого не знаєш! У тебе немає пам'яті! Замість пам'яті - довідка ... А коли віднесеш пакет, куди слід, отримаєш штуку баксів!.. Згоден?
   ЛЮДИНА. Це несерйозно...
   САЛВАТОРЕ/вибухає /. Римський Папа не може бути серйозніше! Штуку баксів! Навіть дві! І таку роботу ти будеш мати щотижня. День попрацював, шість відпочиваєш. Непогана життя ... а?
   ЛЮДИНА. Ні! Я хочу справжньої роботи.
   
   Стукіт у двері.
   
   САЛЬВАТОРЕ/кричить /. Закрито! Нікого немає! /Людині/. Слухай мене, аміго. Ти втратив пам'ять - беніссімо, прекрасно! Але яку ти маєш користь від цього? Ще день, два - і життя розчавить тебе, разітре по асфальту, як дощового хробака ... З порожнім гаманцем, з порожньою головою, без документів ти не людина - ти ніщо, порка Мадонна! Подумай.
   
   Стукіт у двері,
   
   САЛЬВАТОРЕ/кричить /. Вам же сказали - тут нікого немає! Абсолют- но! Ідіть звідси ... / Людині /. Все навпаки, сакра мадонна! Їм кажуть забирайтеся - вони не йдуть! Тобі кажуть сиди - ти не хочеш! Потрібно мати залізну голову, мамма міа ... Скажи хоч мені - звідки ти взявся?
    ЛЮДИНА/невизначено/. Не має значення.
   САЛЬВАТОРЕ. Але ж до того, як ти вирішив стати Йоганном Шварцем, ти все-таки десь був?
   ЛЮДИНА. Був.
   САЛЬВАТОРЕ. Де?
   ЛЮДИНА/показує на стелю/. Там ...
   САЛЬВАТОРЕ/недовірливо/. На горищі?
   ЛЮДИНА. Вище.
   САЛЬВАТОРЕ. Ти був льотчиком?
   ЛЮДИНА. Значно вище.
   САЛЬВАТОРЕ. А! Розумію. Ти впав до нас з неба. /Сміється/.     ПЮДИНА/після паузи/. Так... з зірки...
   САЛЬВАТОРЕ/ весело /. Мамма міа! З зірки! Ось воно що ... Скажу тобі відверто, аміго: я даремно марную з тобою час. Втрачаю клієнтів, гроші! Боюся, що втрачу розум, тому що ти фолле, божевільний!.. /Відвернувся /.
   ЛЮДИНА. Не сердься ... / З розташуванням. / Моя історія дійсно не зовсім звичайна. Але, мабуть, моя зірка - це єдине, що допомагає мені жити сьогодні.
   САЛЬВАТОРЕ. Він ще, до того ж, сентиментальний... Я теж колись вірив, що у мене є зірка.
   ЛЮДИНА. Невже?
   САЛЬВАТОРЕ. Що ... не схоже? /Помовчавши/. Ось тобі хочеться заробляти гроші чесною працею. Салваторе це вже спробував. І Сальваторе каже тобі - це неможливо! Світ - це прохідний двір, де повно покидьків. А люди - свині, брудні, смердючі свині І більшого вони не заслуговують!
   ЛЮДИНА. Ви помиляєтеся. Люди - це найкраще з того, що змогла створити природа. Просто вони повинні жити не так, як живуть. По-іншому.
   САЛЬВАТОРЕ. Ти хочеш зробити людей кращими, ніж вони є?
   Ти свята людина! Міcсіонер! Пророк! .. Тепер я розумію, чому ти відмовляєшся від моєї пропозиції. Адже тільки пророкам не потрібні гроші! / Сміється /. Посидь і подумай! Добре подумай!
   
   Піднімається.
   
   А я поки збігаю в підвал, принесу вино ... Особливе! "Кастелло д'Арженто "... для міссіонера! Ха-ха-ха ...
   
   Виходить. Помовчавши, Людина дістає з кишені штанів кілька монет. Кладе їх на стіл, перераховує. Входить П а у л і н а.
   
   ПАУЛІНА. О, я бачу, ти з грошима?
   ЛЮДИНА. Досить, щоб заплатити за хліб.
   ПАУЛІНА/бере порожню склянку/. Вино? Сальваторе пригощав тебе вином? Цікаво, що ти йому тут наговорив?
   ЛЮДИНА. Нічого.
   ПАУЛІНА. А він тобі?
   ЛЮДИНА. Обіцяв.
   ПАУЛІНА. Що?
   ЛЮДИНА. Щасливе життя ...
   ПАУЛІНА. І ти погодився?
   ЛЮДИНА. Ні ... Треба подумати.
   ПАУЛІНА/ озирається, пошепки /. Ти знову хочеш у тюрму? ЛЮДИНА. А що?
   ПАУЛІНА. Нічого! Я не хочу, щоб ти знову сів... Ти симпатичнийний!
   ЛЮДИНА. Ти теж. Але коли в кишені лише кілька монет, життя здається вже не такою рожевою, як колись у дитинстві...
   ПАУЛІНА /підходить зовсім близько/. А ти романтик... Милий, смішний романтик. Скажи - ти можеш сьогодні залишитися?
   ЛЮДИНА. Не знаю.
   ПАУДІНА. Не прикидайся! Я ж бачу, що я тобі подобаюся! Я це відчуваю ...
   
   Притискається до нього.
   
   ЛЮДИНА/розгублено/. Що ти робиш? Пауліна?
   
   Раптом обіймає і пристрасно цілує її. За мить Пауліна виривається, дає йому ляпас і вибігає. Завіса закривається. На поосценіум вибігає Емма, слідом за нею Людина.
   
   ЛЮДИНА. Пауліно, фрейлейн Фішер ... Емма ...
   ЕММА. Не підходьте до мене!
   ЛЮДИНА. Ви нагородили мене ляпасом і ще ображаєтеся?
   ЕММА. Як ви посміли так цілувати мене? Присмокталися, як п'явка!
   ЛЮДИНА. А ви? Чому ви так притулилися до мене?
   ЕММА. За п'єсою Пауліна притискається в цьому місці до Людини з зірки.
   ЛЮДИНА. Правильно! І за п'єсою, саме в цьому місці, Людина цілує Пауліну.
   ЕММА. На сцені так не цілують!
   ЛЮДИНА. І так не притискаються!
   ЕММА. Ви просто нахаба! Скористалися моментом!
   ЛЮДИНА. Я просто ... просто не міг не зробити цього! Невже ви не розумієте?
   ЗММА. Ах ... ось як? Тоді я більше не граю!
 
   Вибігає.
   
   ЛЮДИНА / біжить за нею /. Пауліно!.. Фрейлейн Емма!.. Емма!...
   САЛЬВАТОРЕ/з'являється на просценіум, в костюмі Доктора. /Людині/. Стій! Куди? А моє вино? "Кастелло д" Арженто "! Для кого я діставав його з старовинного, холодного льоху? Для себе, чи що?
   
   Підбігає до Людини, хапає його за руку, веде на середину просценіума.
   
   Давай, аміго, вип'ємо!
   
   Дістає з кишені стакан, наливає.
   
   ЛЮДИНА. Вибачте, але я ... /намагається піти /.
   САЛЬВАТОРЕ. Почекай! Слова - це погань! Непотреб! Жалюгідне сміття! Вони вже давно в цьому світі нічого не означають. Ми розкидаємося ними з ранку до вечора, прикриваючи свої убогі, продажні душі. Тому, коли бачиш у склянці таке вино, аміго, знай - його потрібно пити мовчки. Тому що саме в ньому - істина! Істина, якої ніколи не буває в словах!.. Ну, до дна!
   
   П'ють.
   
   Добре ... а? Немов у раю, сакра мадонна ... У такі хвилини знову закохуєшся в життя, немов у прекрасну незнайомку, побачену випадково   рано вранці на березі блакитного моря ...
   ЛЮДИНА / рішуче /. Вибачте, доктор, але у мене в п'єсі цього немає!
   САЛЬВАТОРЕ. Так ... згоден. Мене трохи занесло. Вибачте. Знаєте ... багато роботи, втомлюєшся ...
   ЛЮДИНА. Нічого! У вас непогано вийшло ... А тепер зосередьтеся: Сальваторе робить черговий підступний хід! Він посилає Кіфера ...
   ЕММА / в костюмі Пауліни, визирає з-за завіси /. Ах, ось вони де, голубчики? / Виходить на просценіум /. Стоять собі, винце попи- ють. А я там бігаю по відділенню, божеволію, що робити далі, не знаю ...
   ДОКТОР. Даремно хвилюєтесь, Емма. Легка імпровізація завжди прикрашає виставу. Крім того, з нами поруч автор. От ми його і запитаємо ...
   ЛЮДИНА. Я благаю вас, доктор, продовжуйте: підступний Сальваторе посилає нещасного Ганса Кіфера ...
   ДОКТОР. Стривайте! Не поспішайте! Дайте відповідь мені спочатку на одне питання: ви впевнені, що те, що ми з вами тут ... зображуємо, подобається нашим глядачам?
   ЛЮДИНА. Не знаю ... Я намагався писати про все, як воно є. Нічого не вигадував.
   ДОКТОР. І поцілунок теж?
   ЛЮДИНА. Це вийшло випадково!
   ЕММА / швидко /. Не вірте йому, доктор Штоль, він зробив це спе- ціально!
   ЛЮДИНА. Ні, ні, повірте, це справді вийшло ... якось само собою. Хоча ... якщо сказати відверто, я б не заперечував, щоб саме такою мізансценою закінчувалася попередня картина.
   ЕММА. Нахаба! / Відвернулася /.
   
   Пауза .
   
   ДОКТОР. Так, так, припустимо ... Мені ця сцена теж, між іншим, сподобалася: щось є в ній тепле, людське ... Так, все це так, але ... де    ж фінал п'єси? / Людині /. У вашої п'єси немає гідного фіналу, шановний авторе. Подальша доля Ганса Кіфера зависла в повітрі.
   Глядач так і не дізнався - чим обернулися для нещасного гуманоїда всі    ці болісні ходіння по земним колам пекла?
   ЛЮДИНА. Вибачте, доктор, але це неправда! У моїй п'єсі є чудова сцена Пауліни і Кіфера, яка дає відповідь на всі ваші запитання. Але ви чомусь раптом взяли й завели виставу зовсім в інший бік ...
   ДОКТОР. І правильно зробив! У нас тут не майданчик для еротичних нічних шоу, а лікувальний заклад, іменований в народі як "психушка". Це занадто відверта сцена, наші пацієнти можуть не ви- тримати, занадто збудитись, зламати стільці... Загалом, я лікар і повинен довести хворого... вибачте - вашого головного героя, до нормального фіналу. Я дозволив собі дописати п'єсу. /Відносить за кулісу вино, повертається з папкою в руках /. От ваші ролі. / Передає Людині і Емі зошити /. Зараз поставлять декорації мого кабінету. А ви, фрейлін Емма, тим часом переодягніться.
   ЕММА І ЛЮДИНА / одночасно, перебиваючи один одного /.
   Почекайте, доктор, як же так? Ми не зможемо грати! Ми не знаємо жодної вашої репліки... Хіба так можна? Ви порушили авторські права ... ми зганьбимося перед глядачами і т. ін.
   
   ДОКТОР / витримавши паузу, владно/. Всі йдуть!
   
   Мить тиші. Потім знову обурені голоси Еми і Кіфера.
   
   Всі йдуть! ... Вам - сюди! / Вказує Еммі на правий портал /, а вам - сюди! / Вказує Кіферу на лівий портал /.
   
   Дочекавшись, поки Емма і Кіфер покинуть просценіум, ховається в прорізі інтермедійної завіси. На просценіум повертається Л ю д и-   н а.
   
   ЛЮДИНА / вказуючи на зображення на інтермедійно§ завісі /. Це я! / Переходить до зображення на іншій стороні завіси /. Це - також я ... Се ляві! / Іде. /
   
   Картина пятая.
   
   Відкривається завіса.
   
   Кабінет доктора Ш т о л я. Він розглядає документи, наспівуючи мелодію пісеньки "Пауліна".
   
   ДОКТОР / встав, йде на просценіум /. Не погано! Коли б кожен з нас міг почати своє життя спочатку ... я б неодмінно став актором. Раніше мені ніколи ніхто не аплодував, а сьогодні ...
   
   Повертається до столу, знімає телефонну трубку.
   
   Друге відділення? Каже доктор Штоль. Надішліть до мене Ганса Кіфера. /Кладе слухавку, посміхається/. Напевно, він зовсім не очікував такої щасливої розв'язки ... і все тому, що написав п'єсу. /Іде    на авансцену /. Може бути, і мені взятися за драматургію і
   цілувати жінок на сцені... а?
   
   Вбігає Л ю д і н а. В руках у нього зошит.
   
   ЛЮДИНА/ збуджено /. Доктор, я цю роль грати не буду! Такий фінал мене не влаштовує! / Кладе зошит на стіл /.
   ДОКТОР. У вас є інший?
   ЛЮДИНА. Так, є! Вірніше, він був, але ж ви...
   ДОКТОР / перериває /. Все! Не будемо більше про це! / Дивиться на годинник. / Згідно розпорядку клініки, ми повинні закінчити виставу через десять хвилин. /Повертає Людині зошит./ По-перше, поздоовляю вас з великим успіхом!
   ЛЮДИНА / дивиться в зошит /. На сцені?
   ДОКТОР / бадьоро /. Ні, в житті! Тепер ви вже й де-факто і де-юре Ганс Кіфер. І ніхто ніколи більше не буде сумніватися у ваших розумових здібностях. Ну хіба що театральні критики ... але на них, право, не варто звертати уваги. / Дістає з кишені ручку, грайливо. / "Ось ваша ручка, доктор ..." - Пам'ятаєте? / Сміється. / Ось тут... /бере зі столу листки / всі необхідні документи. І зараз я їх підпишу, у вас на очах ... цією самою ручкою, що зіпсувала вам колись життя.
   
   Підписує.
   
   Все! Ви вже виписані з клініки.
   
   ЛЮДИНА / заглядає в зошит /. Виписаний? Куди?
   ДОКТОР. Куди завгодно, друже мій! Ви вільні! / Заглядає в зошит. / Уявляєте, як це чудово - бути абсолютно незалежною, вільною людиною. Знайдете собі тепленьке містечко, займетеся улюбленою справою, заведете сім'ю, бджіл на пасіці ... дві-три дитинки ... / Наспівує /. "Баю-бай, баю-бай, спи малюк мій, засинай ..." Нове життя! Ідіть і насолоджуйтеся ним знову, як колись у юності! / Заглядає в зошит /. Ось він ... той щасливий фінал, заради якого я... трішки змінив вашу п'єсу!
   
   Пауза.
   
   ЛЮДИНА/ кладе зошит на стіл /. Отже, я ... повинен звідси піти?
   ДОКТОР / відсуваючи свій зошит /. Ну звичайно! Вас це не радуе? ЛЮДИНА/помовчавши /. А хто буде єздити по Чумацькому шляху?
   
   Невелика пауза.
   
   ДОКТОР/посміхаючись /. Ви маєте на увазі ... молочну вантажівку? О, не хвилюйтеся! Знайдемо кого-небудь серед тих, хто одужує.
     ЛЮДИНА/с занепокоєнням/. А моя зірка, доктор? Хто буде турбуватися про неї? Вона така маленька, беззахисна ...
   ДОКТОР/різко /. Досить про зорі! Перед вами нове життя! Думайте краще, як його влаштувати!
   ЛЮДИНА/ піднімається /. Ну от знову ... скриплять цикади. Ви чуєте? / Сумно / А. колесо проїхало поруч ...
   
   Велика пауза. Доктор нахиляється до Людини, пильно вдивляється йому в очі. Несподівано Людина починає голосно гавкати.
   
   ДОКТОР. Ганс?.. Ганс Кіфер?.. Не смійте так вести себе!
   
   Людина, продовжуючи гавкати, кидається на Доктора.
   
   /Тікаючи /. Ганс! Ганс Кіфер! Припиніть! Що ви робите .. / Схопив телефонну трубку /. Алло? .. Фрейлейн Емма? .. Негайно йдіть до мене!
   
   Кладе слухавку, виходить на авансцену. До зали.
   
   Бідолаха ... Тут вже ніщо не допоможе ... /З сумною усмішкою /. Ні, мабуть, я не буду займатися драматургією...
   
   Входить Е м м а з зошитом в руках. Людина накидається на Емму.
   
   ЕММА / тікаючи, з жахом /. Боже! .. Доктор! .. Ганс! Не смійте
   цього робити! .. Доктор?!
   ДОКТОР / намагається допомогти Еммі /. Спокійно, Емма! Спокійно! / Забирає у неї зошит, кладе на стіл /.
   ЕММА. Який жах! .. Але він же тільки що був здоровим! Зовсім здоровим!
   ДОКТОР. Візьміть себе в руки, фрейлейн Фішер! Ви медичний працівник!
   ЕММА / крізь сльози /.Так, медичний... А, по-вашому, медичний працівник не людина? Бездушна колода? / Плаче /.
   
   Людина виє, зупинившись посеред кабінету.
   
   ДОКТОР/схопившись за голову /. Божевілля якесь ... Фрейлейн Емма, доглянете за ним. Я повинен порадитися з професором.
 
    Швидко виходить. Людина припиняє виття, піднімається.
   
   ЛЮДИНА/підійшовши до Емми /. Це, напевно, була для мене найважча роль ... вибачте.
   
   Йде до зали.
   
   ЕММА/приголомшена /. Роль?.. Ви грали роль?.. Та як ви посміли? Це все жахливо, безсердечно ...
   
   Плаче.
   
   ЛЮДИНА/в залі, вийшовши з образу/. А що мені залишалося робити? Повертатися у світ, де не можна почути ждного слова правди? Де грають долями людей так само звично і легко, як надягають улюблене    пальто і цілують дітей, йдучи на роботу? Повернутися знову в це    диявольське колесо, де все одно не зможеш бути людиною?.. Ні, звільніть, звільніть ...
   
   Йде до виходу.
   
   ЕММА/слідом /. Ви вирішили залишитися тут? У божевільні? Але ви ж хотіли звідси піти!
   ЛЮДИНА/зупинився /. Так, хотів. Дуже хотів! Це було мрією всього мого життя. Але тепер ... тепер я просто не знаю, що мені робити!
   
   Піднімається на сцену, підходить до Емми.
   
   Розумієте - не знаю! Я не бачу виходу ... Хоча ... якщо чесно, в нашій останній сцені мені здалося, що вихід все-таки є ...
   
   Танець - мрія.
   
   ЕММА / спохопилася /. Ні, ні, це неможливо! Вірніше, можливо, але тільки у виставі!.. Вибачте, я совсем заплуталась...
   
   Пауза. Фонограма.
   
   ЛЮДИНА. Цикади ... знову скриплять цикади ...
   ЕММА/ здивовано /. Де?
   ЛЮДИНА. Не знаю. Напевно, тут ... або, може... тут?
   
   Шукають цикади, перегукуючись звуками. Гра.
   
   Дивіться - а он колесо!
   ЕММА. Знову те кляте колесо ...
   
   Сміються. Гра з колесом.
   
   /Збуджено /. Якщо б я міг ... якщо б я міг повернутися на свою зірку ... Емма! Якщо б я міг ...
   
   Тікає.
   
   ЕММА / біжить слідом /. Ганс? Куди ви? Зупиніться ...
   
   Раптово гасне світло. Запалюється. Знову гасне і знову запалюється. Входить доктор Ш т о л ь, знімає трубку телефону.
   
   ДОКТОР. Алло! Щитова? Що там у вас відбувається?.. Що? Знову Кіфер?.. Закрився у підвалі?.. Так ось, передайте йому від мене
   привіт і скажіть: якщо він зараз же не припинить хуліганити, я відправлю його ... Ні, не на зірку, а в дев'ятнадцяте відділення... Так, так... в дев'ятнадцяте! І надовго!
   
   Кладе слухавку. Йде на просценіум.
   Опускається інтермедійна завіса. У залі запалюється світло.
   
   /Глядачам/. Шановні друзі! У зв'язку з раптово виниклою надзвичайною ситуацією прошу вас негайно покинути зал. В якості компенсації за зайве хвилювання вам на вечерю будуть видані здобні булочки з кремом. Запевняю вас: цей новоявлений драмодел більше ніколи не з'явиться в моєму кабінеті ... хіба що в супроводі санітарів.
   
   До зали забігає радісна Емма.
   
   ЕММА/піднімаючись на сцену /. Доктор! Доктор! Це просто неймовірно - Ганс Кіфер знову лізе у вікно!
   
   Світло на просценіумі гасне. Звучать сучасні ритми. Відкривається завіса. Танець Доктора /у гамівній сорочці /, Емми і Кіфера / в костюмах лікарів./
   
   Уклін.
   З а в і с а.
   
   Музика Валерія Марро. Фонограма вистави і минусовка пісні "Пауліна" є / див. на сайті нижче /.
 
   2003 Київ
   Марро /Безрук/ Валерій Романович.
   E-mail: marro-teatr@mail.ru
   marro.valery@ya.ru
   Моб: 3 8067 9006390
   Сайт: http://lekin.jimdo.com
 


Рецензии