Я повернулась до тебе...

                Старе місто, трамвай, стіни стародавніх будівель…
                Я обережно торкаюсь їх пальцями …немов до минулого…
        А до мене торкаються …сонми століть…
        Від миті почати, до миті побудовано ...
        Сотні років пронеслися  у вихорі…
                Зблідлі фарби... пензлем повертають назад ... 
                торкаюсь стін…
                Ніби камені зі мною розмовляють  крізь віки історії...

Мій рідний Краків. Я повернулась до тебе ... , в свій будинок на вулиці Святого Томаша. У місто, яке можна обійти за день повільно…не поспішаючи.
Ти нереальний – казково  прекрасний, таємничий, наповнений глибоким змістом, гордий і завжди вільний. Восени в моєму місті часто йде дощ. Погода змінюється кожні п'ять хвилин, вона примхлива й вітряна...
У рідному Кракові я навчилася любити дощ, він ніколи не допікає, як сонце. Стукіт підборів по мокрій бруківці, шелест дощу ..., гуркіт трамваїв на крутих поворотах – музика  рідного міста.
Не ношу з собою парасольку, хоча парасолька – це  жіночий атрибут ... і тому, що це зовсім не обов'язково, адже дощ залізе і під парасольку.

Стара частина міста немов створена для того, щоб розповідати казки про костьоли  і стародавні будівлі.

Запрошую вас прогулятися разом по древньому Кракову, по його вузеньких старовинних вуличках…відпочити на лавці в одному з його затишних парків, посидіти у кав’ярні за порцеляною ароматної кави, наприклад, у кав’ярні на Ринковій площі ...

І якщо йде дощ ... Можна присісти за столик біля вікна з видом на пам'ятник Міцкевича або костьол Св. Войчеха, на башту Ратуші або на Сукенніци у всій їх красі, або так, щоб можна було розгледіти сурмача на вежі Маріацького костьолу…   

А ще я хочу до вас у гості, подивитись ваше рідне місто і вулиці, посидіти з вами у затишних кав’ярнях. ..

********
Мой родной  Краков. Я вернулась к тебе …, в свой дом на улице Святого Томаша.   В город, который можно обойти за день медленным шагом, не торопясь.
Ты нереально – красив… сказочно прекрасный, таинственный, наполненный глубоким смыслом, гордый и всегда свободный. Осенью в моём городе часто идёт  дождь. Погода меняется каждые пять минут, она непостоянна и ветрена… 
В родном Кракове я научилась любить дождь, он никогда не допекает, как солнце.  Стук каблучков по мокрой брусчатке, шелест дождя…,  грохот трамваев на крутых поворотах – музыка родного города.   
Не ношу с собой зонт, хотя зонт - это женский атрибут... и потому, что это совсем не обязательно, ведь дождь залезет и под зонт.
Старая часть города словно создана для того, чтобы рассказывать сказки о костёлах и старинных зданиях.
Приглашаю вас прогуляться  вместе по древнему Кракову, по его узеньким старинным улочкам, попадая в другое измерение, отдохнуть  на скамейке в одном из его тенистых парков, посидеть в кафе за чашечкой ароматного кофе, например, в кафе на   Рыночной площади…
И если идёт дождь …Можно присесть за столик   у окна с видом на памятник Мицкевича или костёл Св. Войчеха, на Ратушную башню или на Сукенницы во всей их красе, или так, чтобы можно было разглядеть трубача на башне Мариацкого костёла.
   
И ещё  я хочу к вам в гости, посмотреть ваш родной город и улицы, посидеть с вами в уютных кафешках. ..

Yiruma …Song Golden Collection



Рецензии
Какая уютная миниатюра. И только так в сравнении можно оценить разницу звучания языка.
Это чудесно.
Ты полиглот😊

Майя Ланопре   28.05.2020 16:07     Заявить о нарушении
На это произведение написано 19 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.