Мiж iншим

.все сужается круг тех, кто помнил нас молодыми: 25 мая, на 65-м году от роду умер известный украинский писатель, лауреат Шевченковской премии,
Дмитрий Креминь...
най прощін буде...
.........................

Дмитро Дмитрович автор багатьох поетичних книг, зокрема: «Травнева арка» (1978), «Південне сяйво» (1982), «Танок вогню» (1983), Бурштиновий журавель» (1987), «Шлях по зорях» (1990), «Пектораль» (1997), «Елегія троянського вина» (2001), «Літопис» (вибрані твори) (2003), «Атлантида під вербою» (2003), «Синопсис» (2005), «Полювання на дикого вепра» (2006), «Літній час» (2007), «Вибрані твори» (Бібліотека Шевченківського комітету, 2007), «Лампада над Синюхою» (2007), «Скіфське золото» (2008), «Замурована музика» (2011), «Медовий місяць у Карфагені» (2013), «Скрипка з того берега» (2016), «Літо Господнє» (2016), «Poems from the Scythin Wild Field» (2016).

Його твори виходили в перекладі англійською, латиською, словацькою, китайською, російською, білоруською, грузинською, осетинською, румунською та ін.мовами.

Лауреат Державної премії України ім.Т.Шевченка (1999), премій ім. В.Чумака, ім.М.Аркаса, ім.Зореслава. Заслужений діяч мистецтв України.
.....................

.........................

вірш "МІж іншим..."

Автор ДМИТРО КРЕМІНЬ,

........
Літо файне мчить і мчить на конях,
а на небі гасить хтось свічу.
Я стою край поля, скіфський сонях,
і Карпати бачу ув очу.
 Літо, літо,як життя - минає .
Пізнє, запізніле каяття.
Гасне сонце. Соняха ламає
той, кому й не снилося життя.
Ти ж, дитятко мамине і школи,
витираєш опізнілий цвіт.
Василинко, любонько,
ніколи
сонях не цвістиме з давніх літ.
Кожна квітка, пелюсток, рослина
встане із весняної землі.
Але то вже інша Василина
і веселка,
й квіти
у землі...
........................
Перевод на русский язык
Кариатиды Сны
http://www.stihi.ru/2018/07/28/6031
...............
АННА ДУДКА
 29 июля 2018 года в 12:18

Лето дивное мчится на конях,
кто-то гасит на небе свечу.
Как подсолнух, на краешке поля,
Я стою, а как будто лечу
Над Карпатами. Жизнь пролетает,
Как и лето. Раскаянья боль.
Гаснет солнце. Подсолнух сломает
тот, кому и не снилась любовь.
Ты ж, дитя своей мамы, всё знаешь,
А жалеешь осенний цветок.
Василиночка, так не бывает,
у всего есть свой жизненный срок.
И подсолнух и травка мелисса
Вырастают опять по весне.
Но весной уж не та Василиса,
Как и радуга в чистом окне.


Рецензии
Самое важное, как по мне, Василина -
отзывается настроением
на которое и рассчитывал автор

Александр Скрыпник   15.06.2019 09:02     Заявить о нарушении
отзывается...
светлая память автору

Василина Иванина   21.06.2019 23:43   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.