Да, есть мова и есть слово

Навкруг сонця земля ходить,
Воно ж ранком нам встає,
Теє чудо нам доводить:
Щось у всьому боже є.

Занедужала знов доня,
Час цей - біль - ледве пливе,
Коло дідової скроні
З бабой внученька живе.

Неабияке дитятко,
Спокою всім не дає...
Любить маму, любить татка,
Діду ж з бабой - про теє.

Сяде, рибонька, бува...
Й відтіля, чуєм, співа:
"Весна іде, красу несеее...
І тій красі - радіє всеее..."

За батьками так скучає!
І про маму... теж співає...
"Я ж, мій ангел, так з тобою -
Як лебідка із водою..."

То  старим все - серце крає...
Млосний день за днем сплива...
Баба варить, дід гуляє...
Україна - ще жива.

Ось і вибори. Дитя,
Всмоктуючи рідну мову,
Дивлячись на те життя,
Вимагає раптом знову:

"Буду й я голосувати!
За бабулю і за діда,
І за маму, і за тата
Бюлетень буду кидати!

Я - за Юлю Тимошенко!
Всім вона як рідна ненька..."
Дід Софійку свою чує,..
"Бач яка - вже голосує"

Дивимося з нею й Раду,
Що народ вже кличе "зрадой"...
Місяць котрий вже - про мову...
Нашу рідну і чудову.

В залі - шаром покоти...
Депутати - як коти...
За п'ять літ понаїдались!
На Канари всі подались.

Наче в нашого народу
Нічого важливіш зроду
Окрім мови не було.
Щастя ж було!.. Загуло.

Землю рідну не цінують,
Час крадіжками марнують…
У злодійській тій красі -
Недоторкані усі.

Нафтогаз з ЕНКАРЕЕ
Десять шкур з людей дере!
Уряд теж наче сказився -
Від керма відсторонився.

Більше чверті свого віку
Україна - ледь жива...
Півнароду... копійчину
За кордоном добува.

*

Йду з онучкою учора
В двір до школи погуляти,
На футбольному на полі
З дітворой разом пограти.

І все те ж я горе бачу...
(Нікому те - не пробачу!)
Чи в країні влада є?
Що навкруг усе псує?

Ще торік у стіну бився...
І із владою сварився:
Нащо на футбольне поле
Понавезли щебня гори?

З'ясувалось, депутати -
(А, хто зна... як вас спитати?)
Ощасливили дітей!?
Покриттям шкільних полей?

Чернозем кудись забрали,
З штучним щось призбудували,
Каменем же - поле вкрито!
Ось вам! Майте, любі діти!

Ми ж за оборутку єту!
З вашого, раби, бюджету!
Вкрадем за чотири року -
До мільярда! І - нівроку.

Де - гарант? Директор школи?
Де - народ? - Блука довкола...
І з якого в світі ГОСТУ -
Тут - каміння це прегостре!?

*

Люди! Нащо нам гаранти?
І півтищи депутатів?
Зза кордону всі ті гранти?
Як народу - стільки втрати.

Президентство - скасувати!
Чверть парламенту - як раз!
І Зеленському надати
Порішить проблеми враз.

Хай керує - як "Кварталом",
І у строк - щасливий йде...
Щоб ніхто услід не плюнув
І - ні тут, ні - там, ніде.

Депутати ж - хай мусолять...
Свій закон... під все своє...
Так, є мова... і є слово...
А ще, люди, діло є.






11.04.2019


Рецензии
Здравствуйте. Вадим!
Прочитала без перевода на украинском языке. Может быть не все слова точно перевела, но содержание понятно. Мысль подытожена в последних четырех строчках.

В советские времена Витебский индустриально-педагогический техникум, в котором я работаю, имел союзное значение. Из разных областей республик Союза съезжались к нам дети. Все мы понимали друг друга, общаясь на русском языке. Молодые люди разных национальностей с гордостью представляли свою культуру. И все были на равных, и украинцы, и литовцы, и кавказцы...

И более того, когда наши выпускники приезжают к нам сейчас в гости, мы тоже друг друга понимаем!
Так неужели это только в прошлом!?

С уважением и теплом,

Елена Кулиева   23.08.2019 09:17     Заявить о нарушении
это не в прошлом... Это - и в настоящем... Только капитализированный бандитизм разбушевался... Разлить хочет людей огнём... Не разлить...

Спасибо за отзыв...

Кенотрон Загадочный   23.08.2019 12:57   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.