Голубка

Холодне повітря інакше.

Крізь нього краще видно, далеко-далеко, з Печерських схилів і аж до Броварів, вздовж Дніпра, де теплі квартири у теплих будинках заколисують кожна своїх людей. Кожна своїх.

На Печерську завжди холодніше. Далі від води, більше вітрів вздовж прямих вулиць. Таких як ця.

На східцях біля сірої будівлі вона присіла відпочити. Навколо люди, викликали швидку вже, чекають. Все добре.

Маленькі руки з сірими нігтиками згорнуті у пуцьку, як у пташки. Маленькі втомлені очі не виражають нічого, ні страху, ні паніки.

Туман. Легенько дихає. Алкогольні пари. Йшла звідкілясь, і стомилась, сіла перепочити, вставати і поспішати нема куди.

Торкаюсь руки-пуцьки. Завмирає на мить, і засинає. Спокійно закриває очі, все добре. Ти у безпеці, людська пташина. Не замерзнеш надворі.

Швидка вже їде, перехожі радіють. Хоча ще краще було б, якби жінку провів додому хтось із сусідів. Але не у кожній теплій квартирі пам'ятають про одиноких сусідок, схожих на пташечок.

Зима. Я закохана у життя. Таке, як воно є.


Рецензии