Я хату мав

Я ж - хату мав, землицю й сад...
Ось, двадцять літ тому назад,
І річечка внизу текла...
Пора од мене та втекла.

Померла вся наша сім'я,
Не втримав землю й хату я,
Бо не хазяїн я, не пан...
І, кажуть, там - машинний стан.

Тепер завзятий чоловік,
Хоч молодий собі на вік,
Авто вантажнії ганяє,
І зиск в житті із того має.

Торгує, будматеріали,
Де був садок - машини стали.
І з карти ГУГЛа видно прямо:
Замість садка - лиш жовта пляма.

Із татом й мамою я ріс,
Та вчитись з дому я поліз...
Сестрині діти там росли,
Як дід із бабою були.

Аж як самі повиростали,
Та як заводи в місті стали,
Подались згодом під Москву...
На заробітки... де й живуть.

Така вже доля... так далеко
Мене жбурнула. Як лелека,
Гнізда до рідного літав,
Із згоди маминой - й продав.

Таку за безцінь! То - життя...
Й тому немає вороття.
З собою маму - у столицю.
Та не така вже білолиця

Невістці мама тут здалась...
То з нею і не ужилась.
Чужа сім'я - то як пітьма...
Була ще мама... і - нема.

Страшний мені був збіглий час...
Хоч повставав народ, й не раз...
Та лихо й досі он блукає,
Собі нещасних жертв шукає.




(На фотоиллюстрации - строения по адресу: ул. Островского, 111-111а...)

25.08.2021


Рецензии
А як ранiише жiли ми
Россискi, та Украiньскi сини?
З тiплом.

Владимир Малых 2   26.09.2021 09:32     Заявить о нарушении
Дружно жили!
Пока политики не стали огород городить...

Здоровья труженику!

Вадим.

Кенотрон Загадочный   27.09.2021 08:20   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.