Рецензии на произведение «В унисон с дождём»

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

Прекрасные тексты у Вас, Дина. Непростые, как попытка объяснить себя - себе.

Варвара Солдатенкова   08.03.2020 09:33   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

Вам никогда не догнать старость. Пишите. удачи.

Нина Альфа   13.01.2020 21:05   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

Летять роки, біжать за днями дні...
Летять немов на крилах.
Летять роки, летять куди,
Не знаю я ,
Ми бачимо як швидко плине час,
Він мов живий, і щохвилини
З минулого в майбутнє кличе нас.
З повагою,

Анна-Мария Кёр   08.09.2011 20:55   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

Согласен, Динуль, объяснить себя родным, чужим а тем более себе порой так сложно. А иногда выходит, что кто-то говорит тебе вещи о тебе которые так очевидны и ты удивляешься - почему я этого не вижу?! Или наоборот - почему другие не видят очевидное в тебе?! Простые вищи кажутся - сложными, сложные - еще более запутанными... Выйдешь под дождь и уже ничего не важно, просто бредешь, ты и дождь, по-товарищески, в обнимку с тобой...

Михаил Тепляшин   08.08.2011 22:52   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

ВЕЛИКОЛЕПНО!!!

Джурахон Маматов   05.08.2011 20:58   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

В УНІСОН ІЗ ДОЩЕМ
Як пояснити себе рідним?
Коли ти, немов травневий вітер, що спрагло увірвався до матових грудей, прикритих шовком. Увірвався через розстебнутого ґудзика і пізнав більше, ніж потрібно знати про чужих людей...
Калюжі розуміють це без пояснень. Вони боязко цілують сукні жінок, що квапляться на вокзал.

Як пояснити себе чужим?
Коли безпритульними вечірніми годинами відчуваєш свою душу недопитим вином кольору тьмяного золота з медовим ароматом. Вином, яке ненавмисно розлили п'яною рукою на сіру скатертину буднів. Тоді хочеться з ким-небудь поговорити про себе. І плакати в унісон із дощем.

Як пояснити себе – собі?
Хіба може твоє відображення у свічаді повідати тобі – чому в очах журба?
Може! Сказала б напевно крапелька фарби, що впала з пензеля на висихаюче полотно. Відображення розмовляє поглядом. Люстерко у свічаді – німий діалог людини із собою.

Коли я був дитиною – мені хотілося літати паперовим змієм. У юності я бачив себе мечем, котрий розтинає навіть повітря. А сьогодні – у годину зрілої молодості, яка зарозуміло поглядає вдалину, звідки незваним гостем зазвичай приходить старість – я бажаю бути кедровим стлаником. Щоб розлогими гілками своїми попереджати зсуви та стримувати селеві потоки. А потім, розімлілим у променях сонця, я хочу годувати насінням білок і глухарів...

Я дивлюся у свічадо і тихо шепочу:
«Летят года, как нам кажется, долго-долго и еле-еле. А ведь на самом деле жизнь человеческая словно дождь – всего лишь миг...»
Моє відображення повторює:
«Летять роки, як нам здається, довго-довго та ледве-ледве. Але ж насправді життя людське немов дощ – усього лише мить...»

Петро Домаха   17.05.2011 20:35   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

отлично! прекрасно! идея!

Соловьёва Александра   05.01.2011 23:16   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В унисон с дождём» (Дина Абилова)

да, співуча ця мова ... Вы, Дина, талантливы,а если человек талантлив, то во многом

Ольга Цвето   05.12.2010 00:02   •   Заявить о нарушении