Десь розлучались двоє - пара Такі подібні і такі чужі. Їх листям золотим лиш осінь посипала І сонце вже не гріло як тоді.
Десь падав дощ, забутий ними вчора десь спала тиша, лишена тоді. Вона була така - немов прозора. А він - неначе попіл міражів.
Душа боліла, серце завмирало Вуста тремтіли від ридання й сліз. Мовчала осінь. І вона мовчала, Коли він йшов, любові не зберіг.
Був падолист самотнього прощання, зів`яли квіти в сонячному тлі. І розлучались двоє - пара такі подібні... і уже чужі. (с)
к сожалению, автора не знаю...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.