Вiслава Шимборська
МОНОЛОГ ДЛЯ КАССАНДРИ
Це я, Кассандра.
А це моє місто під попелом.
А це мій жезл і стрічки пророцькі.
А це моя голова, повна сумнівів.
Це так. Моя перемога.
Моя правда луною знялась аж до неба.
Тільки пророки, яким не вірять,
Мають такий успіх,
Тільки ті, що кепсько взялися до справи,
Бо якби не було їх і зовсім,
Все могло б так само сповнитись швидко.
Виразно собі пригадую нині,
Як люди, вздрівши мене, на півслові змовкали,
Уривався сміх,
Розпліталися руки.
Діти бігли до матерів.
А я навіть їхніх імен нетривалих не знала.
А та пісенька про зелене листя –
Ніхто її при мені й не доспівував.
Я їх любила.
Та любила звисока.
З-понад життя.
З прийдешності. Де порожньо завжди.
Шкодую, що голос мій був суворий.
Погляньте на себе з зірок, - я гукала.
Погляньте на себе з зірок.
Чули й опускали очі донизу.
Жили в житті.
Великим вітром підбиті.
Визначені наперед.
Від народження в прощальних тілах.
Але якась була в них вогка надія,
Пломінчик, живлений власною миготливістю.
Вони знали, що таке мить,
Ох, принаймні єдина, хоч будь-яка,
Аж поки –
Вийшло по-моєму
Тільки виникнути з цього не може ніщо.
А це – вбрання моє, осмалене полум’ям.
А це – мій пророцький мотлох.
А це – моє викривлене обличчя.
Обличчя, яке не знало, що могло бути вродливим.
ЦИРКОВІ ТВАРИНИ
Притупують у такт ведмеді,
Стрибає лев крізь палаючі обручі,
Мавпа в жовтій туніці на велосипеді їде,
Батіг ляскає, і музика бринькає,
Слон обносить карафку на голові,
Танцюють пси, обережно розміряючи кроки.
Дуже соромлюся я – людина.
Кепська мені сьогодні розвага.
Багато лунало гучних оплесків,
Хоч рука, продовжена батогом,
Лишила гостру тінь на піску.
Переклади Григорія Кочура.
---------
ЦИРКОВЫЕ ЗВЕРИ
В такт музыке притопывают медведи,
Скачет лев через пламенный обруч,
Обезьяна в тунике ездит на велосипеде,
Щелкает кнут и колышет глаза зверя,
Слон несет графин на честном слове,
Псы танцуют, ставя шаг осторожно.
Я – человек, и мне очень стыдно.
Скверное было сегодня развлечение:
рукоплесканий громких было немало,
и хотя рука длиннее кнута
острую тень на песок бросала.
Перевод Вячеслава Куприянова
Другие статьи в литературном дневнике:
