Останнiй полон

Татьяна Коротенко: литературный дневник

Окрім тебе так багато нових істин,
Моя душа вже давно до цього звикла,
І не шукай співчуття – там темні сходи
Ми до небес. Моя слабкість – твоя зброя.


Може ти – останній полон мого серця,
Може ти – останній полон.
Може я – для тебе вогонь,
Але знаєш,
Так приємно просто торкатись долонь,
Так приємно просто торкатись долонь.


Окрім вогню, за плечима холод, згодом
Моя любов стала тобі у нагоді.
І не шукай найслабкіше моє місце,
Ми до небес, та не бачим неба звідси.


Може ти – останній полон мого серця,
Може ти – останній полон.
Може я – для тебе вогонь,
Але знаєш,
Так приємно просто торкатись долонь,
Так приємно просто торкатись долонь.


Окрім зірок, так багато нам лишилось,
Наперекір близості ми крил зреклися,
Ну і нехай час вже дихає майбутнім,
Але де ти – там моя любов відсутня.


Може ти – останній полон мого серця,
Може ти – останній полон.
Може я – для тебе вогонь,
Але знаєш,
Так приємно просто торкатись долонь,
Так приємно просто торкатись долонь.



Другие статьи в литературном дневнике: