Руки Протасевичаhttps://news.obozrevatel.com/society/ruki-protasevicha.htm І всі люди ту дружину дуже засуджували, і сам командир партизанського загону страждав. Бо він же їй так вірив, а вона, бач, виявилась зрадницею. Я мала була, але все ж ситуацію одразу зрозуміла. Я спитала в тата й мами: І я вже не пам'ятаю, що відповіла мама, але пам'ятаю папин болісний погляд, що його кинув він на мене. А я мала була, але тоді вже знала про те, як сидів папа в сталінських таборах, і про рік в одиночці в очікуванні розстрілу кожної ночі, знала. І як розпоряджається тобою власник твого тіла, я розуміла. А фільм - то фільм. І жінку ту за сценарієм німці потім все ж розстріляли. Але життя наздогнало. І ось, за багато років по тому, коли взяла я участь у розшуку одного зниклого на фронті солдата - вийшов на ютуб ролик з ЛНР, де той солдат на камеру зізнавався наче в чомусь, в наче й ні. Короче, говорив там щось. Ролик було записано через півтора місяця, як він потрапив у полон, і перше, що я подумала: Але, боже, що тут здійнялось. Солдата одразу записали в зрадники. Фейсбучні експерти з піною в роті доводили, що ось, мовляв, і такі військові в нас бувають, ату його, ату! Добре, що знайшлись люди, які не повірили цьому ролику. Добре, що знайшлись люди, що допомогли нам стати на захист хлопця. Він повернувся з обміном. Він підлікувався й знову пішов воювати. У нього багато рахунків до ворога. На дурачків? Які не розуміють, що в полоні тебе зламають в будь-якому разі. Що зараз не часи Зої Космодем'янської. Що навіть показано здавати інформацію (у ворога вона все одно є) Що головне - протриматись. Доки тебе, можливо, витягнуть. Дивитись відео з бранцями можна й треба, хоча б для того, щоб підмітити те, що зараз шириться фейсбуком і вже входить до історії як РУКИ ПРОТАСЕВИЧА але сприймати ці відео за чисту монету, але сидіти у глядацькому залі і кричати: - Слабак! - Він здався! можуть лише дурачки. Які надивились геройських кіношок. Про що відео з бранцями? Про перерву й послаблення в допитах. Про садизм тих, до кого ти потрапив у полон. І про дурнів, які сприймають такі відео щиро й обурено - Слабак, він здався. Ми в Україні вже більш-менш навчились дивитись такі відео правильно. Ти виживи, ми потім розберемось, коли повернемо тебе додому - так треба дивитись подібні відео. Рости їм ще й рости, наздоганяючи світ, який пішов далеко, доки вони перебували у заповіднику своєї напіврадянської Бєларусі. Усе, що я сприйняла з факту відео Протасевича - що він іще живий. Він зламаний, і буде зламаним тепер назавжди, скільки там йому лишилось. Але живий, і тому треба ще сильніше боротись за його визволення. Але лишається одне питання - то скільки ж загалом цих дурачків, для кого пишуть і знімають подібні відео? А їх більшість. На жаль, їх переважна більшість. © Copyright: Кира Викторова, 2021.
Другие статьи в литературном дневнике:
|