Розм рковування

Що таке секс? Я починаю думати, що – натхнення. Особливо такий, що не вписується в соціальні рамки.
За вікном має початися дощ, він вже тиждень прямує до Києва і ніяк не втрапить. Я сиджу за столом з одною свічкою, слухаю No Pain No Gain від Скорпіонів і нібито пливу на стрімких хвилях їх музики. Пливу туди, де вони грали всю ніч, висловлюючи наші почуття уголос.
Я закохуюсь кожні десять хвилин назавжди. Я закохана в це місто, хоч воно починає мене обтяжувати. Я закохана в свого майбутнього чоловіка і в того, хто ним не став. Закохана в Скорпіонів і у море і в Безлюдний Острів, де я зустріла неандертальця від людства.
Я їхала туди уночі поїздом з померлими людьми. Всі померли, а я дивилась у вікно і слухала звичний голос у своїй голові, який складав пазли зі схоплених удень вражень і слів. Слова були масками, що маскували враження, відчуття, емоції.
Біль – найяскравіша емоція. І тому деяким вона потрібна. Ніяк не забути слова вражаючої пісеньки, почутої в якомусь другосортному фільмі. Щось таке: «Мені потрібен біль… Грабіжник, щоб крав мій біль… Мені хочеться піти звідси, тут все надто очевидно… Мені потрібен час без годинника, падіння без підлоги…»
Без болю не буде зростання… Так я перекладаю назву пісні, що зараз грає. Мені починає здаватись, що я сама шукаю тих, хто завдасть мені душевного болю, який стане останньою щепіткою необхідної речовини, закваскою для вибуху.
Він – син великого художника, і через це щасливий і страждає. Хоча, може, і сам цього не усвідомлює. Мені здається, нелегко народитися з наданою можливістю, майже обов’язком відрізнятися від інших. Бачити в житті життя, а не суєтні будні. Розмірковувати про своє призначення. Забити на матеріальну сторону питання. Бути дуже погано пристосованим до реальності.
Але поки батько його злегка спонсорує, він може собі це дозволити.
Його вуста гарні, через них я проникаю усередину його і там зустрічаю тремкі мокрі хтиві відчуття, що змушують мене забути про все. Про все. Я мабуть це передбачала, коли намагалась уникнути одруження і дітей – щоб безвинно дозволяти собі такі вибрики.
Почалося все з його кімнати. Вона мене заворожила. Уночі (бо в дев’ять годин вже темно) я заходжу у цей двір в пошуках свіжого молока. Мене зустрічає дивне подвір’я. Я помічаю, що нікого немає, і те, що подвір’я має дизайн. Дивні фігурні кори дерев, антикварні вила, навіть колодязь посередині такий, що хоч бери і став в музей середньовіччя.
Спроба погукати у розчинені двері дому нічого не дає. Погляд падає на прибудову у дворі, я заходжу під навіс. Далі – розчинені двері, маленька темна кімнатка, у якій з неонового містичного блакитного світла магнітоли лунають Скорпіони, і пахне чоловічим ароматом. Чудовим, справжнім, мужнім запахом в його кристальній чистоті, до якого не домішуються нотки жіночного затишку і готової вечері. Я миттєво збуджуюсь і закохуюсь. Моя інтуїція починає працювати з подвійною силою. Я дуже хочу, я маю побувати в цій кімнаті. Я маю бути туди запрошена її хазяїном, щоб побачити і відчути всі її скарби.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 18.08.2008. Розм рковування