жах псячий
якось прийшов до воріт піп з кадилом, бо дуже хотів грошей, водки і ковбаси. Я вийшов і питаю:
- Шось торба твоя пуста геть
А він каже:
- Не бояться люди Бога, Зовсім страх божий втратили
Аж тут мій пес зачув попа, та як скоче на ворота, а пес треба сказать здоровенний, ще й чорний, як той чорт. Піп отсахнувся, зачепився кадилом за гвіздок і полетів шкереберть.
- То шо, - кажу попу, подаючи йому кадило, - страх собачий страшніший за страх божий?
Довелось мені йому винести пляшечку самогону і шматочок сала. Після яких піп подобрів, простив мого пса і почвалав собі де-інде
Другие статьи в литературном дневнике:
