В саду осіннім айстри білі Схилили голови в журбі... В моєму серці гаснуть сили Чужою стала я тобі... Мені сімнадцятий минало Весною, як сади цвіли, Я про кохання ще й не знала, Ми тихо з сестрами жили... Як я садила айстри білі, То ти поміг мені полить... З тих пір я мрію про кохання, З тих пір душа моя болить... Як ти проходив мимо двору, Я задивилась на твій стан, Стояла довго під вербою, Поки вечірній спав туман... Коли умру я від кохання, То поховайте серед трав, А ти, зірвавши айстру білу, Згадаєш, хто тебе кохав...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
