ОКСАНА ПАХЛЬОВСЬКА
І день мине, і два, і вік. Чий сон я розбудила? Хто був той дивний чоловік, Якого я любила?
А голос осені ламкий, Як тиша світанкова. Він просто був один такий, Не схожий ні на кого.
Той погляд дивний, наче дим. Чия душа озвалась? Він просто був такий один, Кому я здивувалась.
Я теж була йому одна У щасті і в стражданні. Була любов така чудна, Як міфи стародавні.
Так хто ж він був? Поет? Чаклун? Що нам таке зробилось? Його ім'я на сотні лун У просторі розбилось.
А на якому віражі Зустрілись дві дороги? - То біла магія душі, Тайнопис Бога.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.