***

Василина Иванина: литературный дневник


Ганна Осадко (1978)


осіння молитва
...
Квіти, що заплющують очі на ніч,
Бо втомилися,


Птахи, що летять навіть потемки,
Прорізаючи тілами задубілими
Дощові хмари осені,
Бо вже час,


Неприкаяні підлітки,
Що тусуються у підземці,
Хукають на серця і долоньки одне одного,
Бо так тепліше,


Молюся за вас усіх,
«Будь ласка, – прошу, – Господи,
Не покинь їх усіх – жодного,
Бо так страшно їм бути,
а не бути –
ще більше страшно».


А Він посміхається
і каже мені:
«Добре».



Другие статьи в литературном дневнике:

  • 31.10.2016. ***
  • 30.10.2016. ***
  • 23.10.2016. ***
  • 08.10.2016. ***
  • 07.10.2016. ***
  • 04.10.2016. ***