Ганна Осадко (1978)
осіння молитва ... Квіти, що заплющують очі на ніч, Бо втомилися,
Птахи, що летять навіть потемки, Прорізаючи тілами задубілими Дощові хмари осені, Бо вже час,
Неприкаяні підлітки, Що тусуються у підземці, Хукають на серця і долоньки одне одного, Бо так тепліше,
Молюся за вас усіх, «Будь ласка, – прошу, – Господи, Не покинь їх усіх – жодного, Бо так страшно їм бути, а не бути – ще більше страшно».
А Він посміхається і каже мені: «Добре».
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
